Як пише «Укрінформ», Андрій Кузьменко народився в місті Самбір Львівської області. Мати – вчителька музики, батько – інженер. В дитинстві мріяв стати водієм сміттєвозу, потім – лікарем-неврологом. Перше музичне потрясіння, яке стало поштовхом до меломанії – пісня The Beatles «Lady Madonna», яку Андрій випадково почув у 1979 році, коли йому було 10 років: «Я не знав, що її виконують Бітли, я прочитав назву на конверті значно пізніше. Мене здивувало інше: наскільки простою здавалася музика й наскільки сильно вона «вставляла», – згадував Кузьма. Музикою почав займатися з 8 класу, після того, як родина переїхала до Новояворівська. Ходив до музичної школи, грав на фортепіано. Служив в армії, закінчив стоматологічний факультет Львівського медінституту. Але стоматологія йому не подобалась, натомість все більше захоплювався музикою, зокрема панком. Тут одкровенням був спочатку шотландський гурт The Exploited, потім легендарні «Брати Гадюкіни». Наприкінці 80-х років Андрій Кузьменко разом із друзями створює гурт «Скрябін» з яким відтоді тісно пов’язує власну долю.

Впродовж тривалого часу Кузьма працював ведучим популярних теле- та радіо програм. Проявив себе і як талановитий письменник: у 2006 році видав книгу-автобіографію «Я, Побєда і Берлін», яка згодом декілька разів перевидавалась. Кузьма запам’ятався різним – енергійним, гострим на язик, часом провокативним (згадати хоча б створений ним дівчачий гурт «Пающие Труси» чи пісні з ненормативною лексикою), різким, епатажним – часом любив напустити на себе мачизму чи пограти роль Мефістофеля, але в душі він був романтиком – тонким і вразливим. Це видно по його кращих піснях: «Мам», «Люди як кораблі», «Квінти», «Радіо любов», «Старі фотографії», «Мовчати», «Місця щасливих людей».

2 лютого 2015 року загинув в автокатастрофі біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. Того ж дня пресслужба департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України повідомила, що, за попередніми даними, на 86 км траси Кривий Ріг — Кіровоград відбулося зіткнення позашляховика Toyota Sequoia, за кермом якого перебував співак, і молоковоза ГАЗ-53. Від отриманих травм Андрій Кузьменко загинув на місці. Кузьменко повертався з Кривого Рогу, де напередодні його гурт дав концерт.

Андрія відспівували 5 лютого 2015 року в Преображенській церкві Львова. Поховали музиканта в родинному склепі на кладовищі в Брюховичах.

Як ідеться в документі, мета свята – вшанування подвигу українського народу та його внеску в перемогу антигітлерівської коаліції в Другій світовій війні, а також вшанування всіх борців проти нацизму. OBOZREVATEL пропонує згадати історію цього дня і розповідає, як він проходить у 2021 році.

Як відзначає Україна

08:10 – уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова на своїй сторінці в Telegram зазначила, що 8 і 9 травня – дні пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом і переосмислення подій війни та нагадала про агресію Росії.

“Наша країна знову розвінчує міфи держави, яка звідусіль нагадує про свій внесок у знищення нацизму, хоча сама перетворилася на країну-агресора. Пам’ять про ці історичні дні надихає нинішніх захисників на мужнє протистояння ворогу, а повага до Героїв об’єднує і робить нас непереможними перед обличчям будь-яких випробувань “, – написала вона.

08:25 – П’ятий президент Петро Порошенко у Facebook підкреслив, що в Україні цей день проходить під uаслом “Ніколи зyову”.

“Хай незгасна людська пам’ять про колосальні багатомільйонні жертви Другої світової, про тисячі дощенту зруйнованих міст і десятки тисяч спалених сіл застереже світ від повторення цієї жахливої катастрофи. Бажаю всім українцям миру. Путін – капут! Слава Україні!” – написав він.

08:45 – У Національній поліції України у Telegram написали, що схиляють голови перед тими, хто віддав своє життя за нас.

“Бережімо сьогодення та пам‘ятаймо про минуле. Ніколи знову”, – сказано у повідомленні.

08:46 – У Державній службі з надзвичайних ситуацій наголосили, що 8 травня в Україні вшановують тих, хто дав життя наступним поколінням. “Пам’ятаємо. Перемагаємо!” – написали у пресслужбі ДСНС у

Історія Дня пам’яті та примирення

Рівно 76 років тому, 8 травня 1945-го, Антигітлерівська коаліція в Берліні ратифікувала “Акт про беззастережну капітуляцію” армії нацистської Німеччини.

Напередодні, 7 травня, у Реймсі, Франція, його підписав начальник Оперативного штабу Верховного головнокомандування збройних сил Німеччини генерал-полковник Альфред Йодль за дорученням президента цієї країни Карла Деніца.

З нагоди підписання переможного акта в багатьох населених пунктах Європи та США 8 травня 1945 року пройшли масштабні урочистості.

Саме 8 травня по всьому світу святкують перемогу над нацизмом. Так, до 60-річчя закінчення Другої світової війни Генасамблея ООН своєю резолюцією № 59/26 від 22 листопада 2004-го офіційно проголосила 8 та 9 травня Днями пам’яті та примирення, присвяченими жертвам цієї війни.

Країни колишнього СРСР в основному відзначають свято перемоги над нацизмом 9 травня – в річницю капітуляції Німеччини за московським часом.

В Україні з 2016 року 9 травня святкують День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – згідно з ухваленим у межах декомунізації законом № 315-VIII “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні у вересні 1939–1945 років”. Термін “Велика Вітчизняна війна” було усунено із законодавства.

Символ заходів, що проходять у ці дні, – червоний мак, своєрідна алюзія. З одного боку, він уособлює квітку, з іншого – кривавий слід від кулі. Публічне використання георгіївських стрічок в Україні з 2017 року заборонено законом № 2031-VІІІ.

Спогади про ті дні досі бережуть у пам’яті і заступник командира інженерно-саперного батальйону по роботі з особовим складом ЗСУ Валерій Рудь та начальник відділу впровадження служби в резерві мобілізаційного управління персоналу ГУ Генштабу ЗСУ Михайло Щербина.

“Розмовляючи із захисниками аеропорту і під час захисту, і вже сьогодні, у всіх одна думка – його потрібно було тримати і тримати стільки скільки було можливо. Тому що аеропорт має велике значення не тільки військове, він має велике значення для нашої держави, бо я вважаю, що створення нашої держави почалося у 2014 році. І сучасна українська нація і армія народжувалися під час Революції Гідності, під час війни. Я був не в самому аеропорті, а в його районі і з нашого боку і з боку противника… Проводили евакуацію поранених, відвозили нових військовослужбовців і приїжджали в останні дні, коли люди вже розуміли, що скоріше аеропорт не вдасться утримати. Люди їхали туди і знали, що їдуть в один кінець. Захищали до останнього”, – розповідав Михайло Щербина.

“Я був місяць в Донецькому аеропорту і такі почуття, коли здали старий термінал, я був в шоці і довго не міг прийти в себе. Кожна п’ядь землі, яка була віддана противнику, переноситися для військовослужбовців з важкістю в серце… До сліз. Це наша земля і ми її до останнього тримали. Важко… Туди їхали всі добровольцями, хто не хотів, туди не їхав. Командир завжди ставив питання, хто хоче туди поїхати”, – додав Валерій Рудь.

У першому діти читають вірш, присвячений українським захисникам:

“Я є, тому що їх немає. Братів, сестри, що землю захищають від біди.

Я тут, бо вона і досі ще благає, щоб вижив, повернувся, залишився назавжди.

Ми є, і є весна, бо там мільйон крізь час і простір дивляться на нас.

Стоять на варті наші батальйони, бо вогник пам’яті в людських серцях не згас”.

Другий ролик розповідає про Другу світову війну фактами: понад 65 мільйонів людей загинуло, Україна втратила близько 8 мільйонів життів, українці воювали проти нацизму у складі 7 армій.

Режисером відеороликів став Євген Співак.

Виробництво: компанія Borsch. Media.

Нагадаємо, День пам’яті та примирення відзначають 8 травня в річницю капітуляції нацистської Німеччини.