Влас – покровитель худоби і до чого тут Велес

Наші предки вважали День Власа – святом “худоби”, а святого Власа, як і Юрія, покровителем всієї домашньої худоби, особливо корів. Чому так склалося? Розгадка криється в давньослов’янському божестві Велесі.

24 лютого (за новим стилем) вважався днем, який знаменував середину Зими (раніше у наших предків було тільки два сезони – Зима і Літо, – ред.). Вважалося, що в цей день Велес ходив лісами і грав на своїй сопілці, щоб розвеселити людей. А ось Марена, яку ототожнювали з Зимою, ходила і напускала всюди мороз, бажаючи погубити домашню худобу, насилала смерть на корів, яких так любив Велес.

З приходом християнства, Велеса замінили Власом. Згідно з житієм, під час гонінь на християн при римському імператорі Лицинії, святий Власій переховувався в безлюдних місцях і жив на горі Аргеос в печері, до якої лагідно підходили дикі звірі, в усьому підкорялися Власию і отримували від нього благословення і зцілення від хвороб. Мотив заступництва худобі відбитий в іконографії святого Власія. Його іноді зображували на білому коні в оточенні коней, корів та овець або тільки рогатої худоби. У слов’янській народній традиції святого Власія звали “коров’ячим богом”, а день його пам’яті – “коров’ячим святом”.

У слов’янській народній традиції вважалося, що Влас “відмикає у корів молоко” в кінці зими.

Власию моляться не тільки власники худоби, а й ті, у кого проблеми з горлом і гортанню. Каменярі вважають своїм покровителем цього святого і підносять йому молитви.

Традиції Дня святого Власа

Спеціально для домашньої живності – курей, гусей, корів, свиней, коней і овець – господині випікали хліб. Вранці розкладали шматочки хліба по годівницях, кропили тварин і птицю святою водою і говорили їм добрі слова.

У цей день селяни служили по дворах молебні, вносили образ святого в стайню або загін, де стояла худоба, кропили худобу свяченою водою і обкурювали ладаном – “щоб худоба добре плодилася і не хворіла”.

Як перший раз навесні виганяли худобу в поле пастися, то служили молебень не тільки святому Юрію, але і Святому Власу.

Молоді жінки в цей день ходили в “шинок” і рясно випивали, щоб “корови були ласкаві”, а потім били своїх чоловіків днищем (дошкою для прядіння льону), щоб “воли були слухняні”.

Раніше вважалося, що відьми постійно насилають на корів смерть і відбирають все молоко. Жінок, запідозрених в злому намірі, зав’язували в мішок з кішкою і півнем, а потім закопували в землю або топили.

Також в цей день наші пращури влаштовували бої Марени з Велесом, де, звичайно ж, перемагав захисник тварин, а ось Марену топили в річці або спалювали. Гуляння закінчувалися ритуальним обідом без яловичини.

Вважалося, що “власові морози” – останні у новому році.