Польща збирається запровадити суворіші імміграційні заходи, а влада готується депортувати іноземних громадян, замішаних у правопорушеннях. Про це заявив прем’єр-міністр Дональд Туск, як повідомляє PAP.

Польський уряд вживає рішучих заходів для запобігання незаконній міграції, особливо вздовж східного кордону країни з Білоруссю.

Так, Туск звинуватив Лукашенка та Путіна у розпалюванні міграційної кризи з метою дестабілізації регіону.

Підтримка українських біженців продовжується:

Незважаючи на ці нові заходи, Польща, як і раніше, віддана наданню допомоги українським біженцям.

З початку повномасштабного вторгнення Росії країна надала притулок та підтримку понад 2 мільйонам українців.

Важливо розуміти, що ця зміна політики відображає подвійний підхід Польщі — вітати нужденних і забезпечувати суворе дотримання імміграційних законів.

Так, це говорить про те, що українців, які пішли на порушення, також депортують.

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль під час візиту до Берліна висловив сподівання на повернення українців, які знайшли прихисток у Німеччині. Ці заяви викликали не тільки хвилю емоцій, але й потік дезінформації щодо майбутнього українських чоловіків у ЄС.

ТСН.ua разом із юристами та міграційними експертами спробував розібратися у ситуації.

“Як думаєте, чи буде Німеччина “висилати” чоловіків призовного віку?” — такими повідомленнями постійно рясніють групи у Facebook, Telegram та інших соціальних мережах.

Насправді ж українські чоловіки призовного віку, як і жінки та діти, мають право на тимчасовий захист у Німеччині на гуманітарних підставах відповідно до Директиви ЄС 2001/55/EC.

В Німеччині українці перебувають під тимчасовим захистом відповідно до параграфа №24 “Про перебування іноземних громадян”. Попри наявність законних підстав, гарантованих гуманітарним правом, політичні та онлайн дискусії настільки напружили ситуацію, що чоловіки стали активніше звертатися до міграційних експертів.

Найбільша в Німеччині організація захисту прав імміграції Pro Asyl розповіла в ексклюзивному коментарі, що також отримує подібні запити. “Чоловіки призовного віку, звісно, бояться, що якщо їхнє право на перебування є лише тимчасовим (в Німеччині захист продовжено до березня 2026 року — ред.) і його не буде продовжено, а після повернення вони можуть бути покарані як ухилянти від військової служби чи навіть потрапити до в’язниці”, — пояснює експерт організації Дірк Морлок.

На його думку, саме “24 параграф” є хоча й не постійним, але надійним рішенням.

У Pro Asyl наголошують на головному висновку — “право на перебування не може бути просто так відібране, і тим більше на вимогу України”.

Але якщо говорити про інші схеми захусту, то “притулок” — менш прийнятне рішення. Наразі саме за цією схемою у Німеччині живуть, скажімо”, сирійці та афганці.

“У процедурі надання притулку спочатку є кількамісячна заборона на роботу. Також необхідно обов’язково проживати у притулку для біженців, чого не вимагається при тимчасовому захисті. Ба-більше, шанси на успіх позитивного розгляду заяви є досить низькими”, — зазначає експерт підтримки PRO ASYL Дірк Морлок.

Він також розказав про рішення від Вищого адміністративного суду федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, де було повністю відхилено заяву українського чоловіка, що відмовився від військової служби. Незважаючи на те, що це рішення не є обов’язковим для інших федеральних земель, це прецедентне право вищих судів і тому є дуже актуальним.

Існує й поточна статистика щодо надання притулку від Федерального відомства з міграції та біженців (BAMF). З 1399 рішень щодо надання притулку українцям, 768 розглядалися по суті й лише 101 рішення було позитивним, тобто 87% заяв було відхилено.

З цієї та інших наведених вище причини, чоловікам з України, які підлягають військовій службі, як правило, краще звернутися за тимчасовим захистом, який точно захистить їх до березня 2026 року.

Чи можлива депортація

Юристка Stron Legal Services Мар’яна Гавришко теж нагадала, що країни ЄС дотримується гуманітарного принципу “неповернення”, згідно з яким, не можна депортувати біженців до країни, яка перебуває у стані війни.

Але кожна країна ЄС має законні механізми для здійснення процедури депортації в певних ситуаціях, які можуть становити загрозу для національної безпеки, громадського порядку чи здоров’я, а також порушувати закони та правила перебування в країні.

Причини, які можуть призвести до депортації:

Грубе порушення закону. Мова йде про серйозні злочини або порушення, що загрожують безпеці та цілісності країни. Незаконний в’їзд. Іноземці, які в’їхали в країну незаконно можуть бути піддані депортації. Порушення правил перебування: нелегальне працевлаштування, перебування після закінчення терміну дії візи або дозволу на перебування. Адміністративні правопорушення. Наприклад: порушення правил дорожнього руху, порушення громадянином правил користування жилим приміщенням, порушення податкового законодавства, тощо.

У разі депортації іноземця він може потрапити в систему SIS (Шенгенська Інформаційна Система), яка буде обмежувати його права на в’їзд, проїзд і перебування на території країн Європейського Союзу. Це робиться з метою забезпечення безпеки та дотримання законів країн ЄС.

“Проте важливо зазначити, що для депортації іноземця мають бути вагомі причини, а рішення про це часто приймається судом. Це гарантує захист прав іноземців”, — акцентує увагу Мар’яна Гавришко.

Звісно, є й нюанс з військовозобов’язаними громадянами, які перебувають за кордоном більше трьох місяців. Вони мають стати на військовий облік у консульствах та посольствах України за кордоном. Ця процедура забезпечує збереження військового обов’язку і контроль військової готовності громадян, незалежно від їх місця перебування.“Проте важливо розуміти, що це не означає автоматичну депортацію громадян країн Європейського Союзу. Посольства та консульства мають обов’язок сприяти поверненню військовозобов’язаних шляхом інформування, але не мають права вручати повістки або здійснювати депортацію”, — звернула увагу юристка.

Адвокатка Марина Бекало у коментарі ТСН.ua зазначила, що Женевською конвенцією про статус біженців заборонено висилати біженців, які законно проживають на території країн, які ратифікувати цю конвенцію, окрім як з міркувань державної безпеки або громадського порядку. Цією же Конвенцією забезпечується право на вільне пересування біженців, нарівні з усіма громадянами.

“Отже, примусове висилання біженців є грубим порушенням норм Міжнародного гуманітарного права. А тому, мова не йде про примус та посягання на свободи українських біженців, які отримали статус захисту після 24 лютого 2022 року. Що означає, що жодна країна ЄС або інші цивілізовані країни, які дотримуються міжнародних угод, не підуть шляхом порушення прав та свобод громадян”, — каже адвокатка.

Громадяни, які отримали статус захисту в приймаючих країнах вважаються такими, що на законних підставах перебувають на територіях цих країн, а отже примусово їх висилати або скасовувати статуси захисту, немає жодних підстав, поки в Україні триває правовий режим воєнного стану.

Тож мова йде про створення програм стимулювання українців повернення додому. Тобто, це питання про добровільність, а не примус.

“Будь-які програми — це все добре. Але, ні для кого не секрет, що головними чинниками повернення українських біженців додому є повна безпека та економічний інтерес. Багато українців не повернуться додому, поки тривають обстріли по всій території країни. Інші не повертаються через відсутність житла та роботи. Є категорія українців, які встигли інтегруватися за кордоном, вивчили мову, влаштувалися на роботу, деякі вже створили свої родини. Саме таких українців вже не варто очікувати вдома, адже вони пройшли достатньо важкий шлях інтеграції та працевлаштування, а отже їх можна сміло вважати частиною того суспільства, в якому вони зараз проживають”, — вважає Марина Бекало.

Більше того, ці обставини є підставою для отримання інших видів статусів постійного проживання (резидентства) в цих країнах, а тому у разі скасування статусу захисту у разі припинення війни в України вони зможуть отримати посвідки на проживання на інших підставах.

Окремо адвокатка виділила молодь, яка виїхала за кордон під час війни.

“Діти, підлітки та молодь дуже швидко інтегрувалися, вивчили мову та бачать своє майбутнє, на жаль, не в Україні. Адже країни створили для них такі умови для навчання, які Україна досі не спроможна створити. Такі країни як Швейцарія, Австрія, Німеччина, Франція дуже орієнтовані на молодь, особливо українську”, — каже Марина Бекало.

Для них українські діти представляють демографічний та економічний інтерес, і ці країни вкладають в українську молодь достатньо ресурсів та фінансів, каже адвокатка.

“Логічно, що країни, які інвестують свої кошти в нашу молодь, просто так їх не відпустять, а будуть пропонувати привабливі умови для подальшого перебування та працевлаштування в цих країнах. Отже, ціле молоде покоління Україна можна сказати вже втратила. А тому, на мою думку, наразі варто було би задуматися над програмами збереженням тієї молоді, яка поки що залишається в Україні, поки ще не пізно”, — каже адвокатка.

“Полювання на чоловіків” й російські пропагандисти

Соціальні виплати та міграція — вже багато років дуже дискусійна тема для німецьких політиків. У часи урядової кризи та загальної поляризації заяви про необхідність нових підходів до врегулювання — не сюрприз.

Українські медіа активно поширювали заяви лідера Християнсько-демократичного союзу Фрідріха Мерца, що нещодавно розкритикував поточну систему підтримки українців, заявивши у інтерв’ю Rheinische Post: “Соціальна допомога не повинна ставати довготривалим рішенням. Ми повинні підтримувати українців у перші роки, але їхня інтеграція чи повернення в Україну має стати пріоритетом”. Насправді, крім цієї заяви він також закликав колег до дискусії про так звані “гроші громадян” (Bürgergeld). І ці розмови — і це частина дискусії про новий формат допомоги — так звану “нову базову соціальну підтримку”. Вона викликана нелегальною міграцією і бажанням впорядкувати федеральний бюджет. Звісно, є й радикальні політичні сили, які проти будь-якої підтримки мігрантів взагалі. Але їх думка не може вплинути на існуючі рішення ЄС щодо тимчасового захисту.

Також будь-які розмови про необхідність повернення біженців — що зрозуміло на тлі кровопролитної війни — стають справжньою знахідкою для російських пропагандистів. Ось один із прикладів з пропагандиського каналу в Telegram, розрахованого на російськомовну аудиторію у Німеччині: “Прем’єр-міністр Незалежної Шмигаль прошмигнув на німецьке ТБ, щоб оголосити початок великого полювання!”. Отож, будь-які TikTok-відео чи пости зі схожим емоційним забарвленням можна із впевненістю назвати потуранням пропаганді.

Можливі сценарії після 2026 року

“Що буде після 2026 року — ніхто не знає. І тому багато людей, не лише чоловіки призовного віку, але й їх сім’ї, жінки, підлітки, які живуть у Німеччині, звісно, хочуть знати, яка у них перспектива”, — із розумінням каже Дірк Морлок.

Але експерти намагаються утриматися від надання прогнозів. Тому ТСН.ua спробував сам розписати кілька сценаріїв для тих, хто вирішить залишитися у Німеччині:

Продовження тимчасового захисту

Країни ЄС можуть ухвалити рішення продовжити надання захисту через складну ситуацію в Україні. Однак це потребуватиме узгодження на рівні ЄС, що не є гарантованим, оскільки Директива про тимчасовий захист є юридично обмеженою у часі.

Перехід на національні статуси

Якщо загальноєвропейське продовження не буде ухвалене, країни ЄС можуть впровадити власні національні програми захисту або тимчасового перебування для українців. Це може створити значні відмінності між державами щодо прав біженців, доступу до роботи та соціальних послуг.

Зміна статусу на постійний або інший

У багатьох країнах тривалий час перебування (зокрема робота, інтеграція) може стати підставою для отримання дозволу на постійне проживання або інших форм захисту. Однак важливо, що час під тимчасовим захистом наразі не зараховується у вимоги до постійного статусу в деяких країнах.

Очільник українського МЗС Андрій Сибіга, що виступав разом із ним на панельній дискусії, висловив підтримку цій ідеї. У Єврокомісії заявили, що примусове повернення в Україну її громадян-чоловіків мобілізаційного віку не може розглядатися, оскільки це суперечить директиві про тимчасовий захист.

Про це в інтерв’ю “Радіо Свобода” сказала єврокомісарка з внутрішніх справ Ілва Йоганссон, пише “Європейська правда”.

Вона пояснила, що ЄС не може застосовувати диференційований підхід до українських громадян, які оформили тимчасовий захист у Європі, на основі їхнього віку, статі та військового обов’язку.

“Це неможливо згідно з Директивою про тимчасовий захист”, – зазначила Йоганссон.

На уточнювальне запитання “Радіо Свобода”, чи допоміг би ЄС Україні повернути її чоловіків призовного віку з-за кордону, Йоганссон зазначила, що нікого не видворятимуть із території Євросоюзу примусово.

“Ми підтримаємо тих, хто хоче повернутися в Україну, і ми обговоримо з українською владою та українським урядом, як зробити це в найкращий спосіб. Ми нікого не викидатимемо з ЄС”, ­– наголосила вона.

Депортація чоловіків в Україну з Чехії – до чого готуватись
Чехія не буде примусово відправляти додому українських чоловіків призовного віку, які зараз перебувають у країні. Про це в коментарі «Радіо Свобода» розповів посол України в Чехії Василь Зварич.

“Чехія не повертатиме додому українських чоловіків призовного віку” — про це розповів посол України в Чехії Василь Зварич.

Наразі в Чехії постійно чи тимчасово проживають 253 тисячі чоловіків з України. З них 95 тисяч — це ті, хто перебуває в Чехії за візою тимчасового захисту і є віком від 18 до 65 років.

«Я скажу і заспокою усіх, що тут не йдеться про якісь примусові заходи із повернення українців в Україну — особливо тих, які мобілізаційного віку. Звісно, мотивація — це свідомість кожного громадянина України. […] Звичайно, це вибір кожного громадянина, який із тих чи інших причин опинився за межами своєї країни. Наше завдання як держави — це створити умови громадянам, які хочуть захищати свою державу в Україні, створити всі умови для такого повернення», — сказав дипломат.

Слід нагадати, раніше міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський заявляв, що Прага не підтримує українських чоловіків, які намагаються сховатися від мобілізації в Україні, сидячи за кордоном. Водночас він наголошував, що можливості примусового повернення цих чоловіків додому є обмеженими.

Про це повідомляє УНІАН.

Подія сталася 29 липня у дитячому таборі “Щасливе дитинство” в Анапі, Краснодарський край. За попередніми даними, 49-річний безробітний мешканець Воронезької області зайшов до кімнати відпочинку та вчинив дії сексуального характеру щодо п’яти школярок 10–12 років. Серед постраждалих чотири дівчинки з Донецької області України, пята – з Московської області РФ.

Видання стверджує, що педофіла вже затримали, зараз із ним працюють слідчі. Порушено кримінальні справи за статтями російського Кримінального кодексу “Розпусні дії” та “Насильницькі дії сексуального характеру” щодо неповнолітніх.

У четвер, 1 грудня, українець, якого окупанти примусово вивезли до Росії, у межах експериментального проєкту оформив посвідчення на повернення на Батьківщину.

Про це інформує МВС України.

Оформлення провели працівники Державної міграційної служби України. Воно є безоплатним та здійснюється протягом п’яти робочих днів від моменту подання заяви-анкети. Документ чинний 3 місяці.

“Українці, рідні яких втратили українські документи, стали заручниками та були насильно вивезені на територію РФ, можуть звернутися до поліції та оформити своїм рідним посвідчення на повернення в Україну”, – сказано в повідомленні.

У МВС нагадають, що після повномасштабного вторгнення Росії до України загарбники РФ примусово вивезли з окупованих територій понад мільйон українців. У цих людей окупанти викрали або знищили документи, які засвідчують їхню особу та підтверджують належність до громадянства України.

Нагадаємо президент України Володимир Зеленський заявляв, що окупанти примусово депортували до Росії щонайменше 11 тис. дітей з України.

Від початку повномасштабної війни Росія депортувала з України понад 7 тисяч дітей. Повернути вдалося поки лише 51 неповнолітнього.

Про це розповів уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець в інтерв’ю виданню “Голос Америки”.

“У нас є можливість отримувати інформацію, в тому числі і щодо дітей, які незаконно були депортовані на території Російської Федерації…За нашими даними, понад 7000 українських дітей були незаконно вивезених на території Російської Федерації. Росія робить все, щоб наші діти не повертались до нас, навіть спростили своє законодавство щодо всиновлення. Це також є порушенням міжнародного права та яскравим прикладом того, що Російська Федерація чинить саме геноцид української нації. Бо примусове переміщення групи однієї національності є прямим визначення геноциду”, – зазначив він.

За словами Лубінця, Україна має механізм повернення цих незаконно вивезених дітей

“Ми практично проводимо спецоперації з їхнього порятунку. Нам дуже допомагають волонтери”, – розповів омбудсмен.

Загальна кількість депортованих до Росії маріупольців сягає вже до 50 тисяч.

Про це 22 травня повідомив радника мера Маріуполя Петро Андрющенко в ефірі національного телемарафону.

За його словами, влада постійно займається пошуком, до яких регіонів спрямовують мешканців Маріуполя.

“Росіяни здебільшого розуміючи, що ми знаходимо наших маріупольців навіть за допомогою того тонкого прошарку нормальних росіян і намагаємось їм допомогти з РФ потрапити до дружніх нам країн ЄС, вони (ред. – влада РФ) ще більше зачиняють нам канали інформації. Це дуже складна ситуація, дуже складний пошук. Але ми все одно намагаємось знайти, де їх розселяють і шукаємо шляхи, як ми можемо допомогти їм повернутися додому”, – зазначив він.

Четверо маленьких братиків можуть розлучити із батьком. Йдеться про родину українців, у яких у Польщі народилася четверня. Діти з’явилися на світ передчасно і досі перебувають в інкубаторах. Тим часом їхнього тата можуть депортувати через проблеми з документами на роботу.

Про це 8 жовтня йдеться у сюжеті ТСН.19:30.

Вони не можуть надивитися на 4 своїх синів. Три близнюки однояйцеві, і один окремий. Адам, Алан, Кай – це близнюки, і Ной. Зізнаються, хоч про велику родину і мріяли, але й гадки не мали, що станеться це в одну мить.

“Це був шок, бо генетично ні в мене, ні в чоловіка в родині не було ні двійнят, ні трійнят, а тим більше – чотирьох”, – каже багатодітна мама Марина Кучер.

“Велика сім’я – це велика радість, коли я дізнався, що я за один раз буду багатодітним батьком, я був в невеликому шоці”, – каже багатодітний батько Олексій Кучер.

Пара перебралася до Польщі шість років тому. Оселилися у Вроцлаві, тут і одружилися. Марина – майстер манікюру, Олексій – працював на фірмі. За 4 роки після переїзду відкрив агенцію з працевлаштування і мав переоформити дозвіл на роботу. Але справа затягнулася.

“У мене були документи на перебування, я подав документи на дозвіл на роботу, я його чекаю, вже близько двох років, і досі не отримав”, – каже багатодітний батько Олексій Кучер.

Але згорнути бізнес не міг, адже він з Мариною і її сином від першого шлюбу винаймають квартиру. Тож заробітку лише дружини на життя не вистачало. А потім вона завагітніла. Перед самим народженням четверні в агентство прийшли прикордонники.

“Перевіряли всіх моїх працівників, мене і мого партнера. Мені видали депортацію за те, шо в мене не було такого виду документу”, – каже багатодітний батько Олексій Кучер.

А за кілька тижнів в Марини почалися передчасні пологи. Діти народилися на 8 місяці, тож їх лишили в інкубаторах, а маму виписали додому. Щоправда, дозволили щодня навідувати малюків.

“Я між цими боксами розриваюся, кожного хочу хоча б мізинчиком притулитися. Мамине серце дуже болить”, – каже багатодітна мама Марина Кучер.

Найбільше тепер переживає, аби родину не розлучили.

“Мій чоловік – найбільша підтримка та допомога і мені реально дуже страшно залишитися з дітьми без підтримки”, – каже багатодітна мама Марина Кучер.

На ситуацію родини вже звернула увагу місцева влада. Уповноважена мера Вроцлава у справах мігрантів просить воєводу втрутитися у справу.

“Я вітаю батьків та бажаю їм витривалості і сили. Сподіваюся, ми зможемо допомогти батькові уникнути загрози депортації”, – каже Уповноважена мера Вроцлава у справах мігрантів Ольга Хребор.

“Я подав документи до воєводства, щоб Олексій міг залишитися в Польщі на гуманітарних правах, така можливість надається з огляду на сімейний стан”, – каже адвокат Артур Желінський.

Щороку лише у Вроцлаві дозвіл на проживання та роботу просять шістдесят тисяч українців. Через таке навантаження, справи, які мали вирішитися за кілька місяців, розтягуються на роки. Аби допомогти родині ТСН звернулася з запитом до Міністерства закордонних справ, та відповіді наразі не отримала. Єдине, що втішає Олексія – через пандемію вимога залишити країну протягом 30 днів не діє. Тож він може лишатися з сім’єю принаймні до кінця карантину.

В ЄС почалися масові депортації заробітчан з України. Тільки за липень-вересень вислали з країни близько 300 українців.

Про це передає Obozrevatel.

На даний момент громадяни України не мають право в’їжджати до ФРН в рамках безвізових поїздок з туристичною, приватною або діловою метою, через епідеміологічні обмеження.

Але деякі намагаються це правило обійти.

Схема проста: дрібні або непублічні польські фірми з працевлаштування наймають українців нібито для роботи в Польщі. Після громадянам пропонується нелегальне працевлаштування з кращою зарплатою в Німеччині. Людей наймають в сферу догляду за людьми і домогосподарством.

Українці легально в’їжджають на територію Польщі і пересидівши там карантин, намагаються їхати вже далі – до Німеччини та інших країн Європи. При цьому у заробітчан на руках підроблені трудові договори, румунські та угорські паспорти, в тому числі і фальшиві, чеські робочі візи.

Правоохоронці разом з міграційною службою проводять спецоперації в пошуках порушників. Після їх депортують назад в Україну.

Переїхати на постійне проживання в країни ЄС і США за умови надання громадянства в жовтні 2020 року погодилося 27,9% українців.

У таких випадках людям пропонується нелегальне працевлаштування з кращою зарплатою в Німеччині. В першу чергу йдеться про послуги в сфері догляду за людьми і домогосподарством.

Як повідомляв OBOZREVATEL, Кабінет міністрів України підтримав рішення про спрощення отримання допомоги з безробіття на період карантину через коронавірус. В Україні в умовах карантину влада запропонувала оформити допомогу з часткового безробіття. Інструкцію з оформлення відповідної допомоги опублікувала Державна служба зайнятості.

За порушення норм, що діють у Польщі, всі іноземці отримали рішення, які зобов’язали їх залишити країну в наказовому порядку.

Затримання порушників відбувались у Любуському та Нижньосілезькому воєводствах під час контролю законності їх перебування. У Нижній Сілезії співробітники прикордонних постів у м. Клодзко, м. Єленя-Гура та м. Вроцлав-Страховіце затримали одного громадянина України, який перебував у Польщі без дозволу на роботу, двох громадян України, індійця та білоруса, термін перебування яких в Польщі давно закінчився.

В Любуському воєводстві співробітниками прикордонної застави у Свєцьку та Гожуві-Великопольському було заарештовано ще п’ятеро іноземців: громадянин В’єтнаму, який незаконно намагався перетнути кордон до Німеччини, громадянин України, який незаконно прибув з Німеччини до Польщі, двоє громадян Молдови та українець, які перебували в Польщі незаконно, а їхня мета перебування відрізнялася від заявленої при приїзді до країни.

Співробітники прикордонної служби із Згожельця також затримали громадянина Індії та Колумбії, кого передали німецькі служби в рамках реадмісії.

По відношенню до всіх затриманих було розпочато адміністративне провадження, яке було завершено винесенням рішення, на підставі якого всіх іноземців депортували.

Як повідомляє Yavp.pl з посиланням на сайт Карпатського відділу прикордонної служби, українець вийшов з польської в’язниці, де відсидів 3 роки і 6 місяців за злочини, скоєні у 2002-2003 роках.

Йдеться про торгівлю людьми, постачання жінок до екскорт-агенцій, побиття дівчат з України, яких він погрозами змушував займатися проституцією.

Після виходу на волю виявилося, що чоловік 2 роки і 3 місяці(827 днів) нелегально знаходився на території Польщі. Через це проти нього розпочали адміністративне провадження.

Чоловіка визнали таким, що загрожує безпеці і порядку на території Польщі, тому його депортували: під конвоєм привезли на прикордонний перехід у Медиці й передали українській стороні.

Прикордонники в Барцянах (Barciany) під час перевірки агенції з працевлаштування виявили 543 іноземця, які в не належний спосіб мали оформлені документи. Фірма платила їм заробітну плату значно меншу, ніж ту, яка була зазначена в дозволі на роботу, повідомляє inpoland.net.

Всього було перевірено 1168 іноземних працівників фірми. Проблеми мали 525 громадян України, 9 громадян Білорусі, 7 громадян Грузії, які працювали в закладах продукції.

Окрім того, що ці іноземці були працевлаштовані з порушенням законодавства, фірма не поінформувала управляння праці про те, чи працівник почав виконувати роботу. Таких випадків прикордонники нарахували більше 200, повідомляє прес-служба прикордонників.

Через масові порушення, прикордонники планують звернутися до суду, для покарання фірми, яка займалась посередництвом праці.

Найчастіше жeртвaми нечесних роботодавців стають громадяни України. Іноземці працюють без дійсних документів, іноді навіть без візи.

“Цими днями співробітники Прикордонної служби здійснили перевірку агентства з працевлаштування в Ґданську. Агентство нелегально працевлаштовувало 134 іноземців, у тому 126 громадян України та 8 громадян Білорусі”, – повідомив прес-секретар морського командування Прикордонної служби капітан Анджей Юзьвяк.

У цьому випадку санкції загрожують як нечесним власникам, так і незаконно найнятим працівникам.

Власників агентств можуть очікувати штрафи в розмірі до 30 тисяч злотих, нелегально працевлаштовані українці та білоруси будуть змушені покинути територію Польщі.

У місті Кошице, що в Словаччині, поліція виявила 24 нелегальних працівника, які мали українські паспорти.

Згідно з рішенням суду, українці повинні покинути країну упродовж двох тижнів.

Працівники поліції у справах іноземців разом з інспекцією праці минулого тижня навідалися на один з будівельних майданчиків, де до кінця 2019 року мають звести новий багатофункціональний комплекс.

За словами прес-секретаря поліції Деніса Балогова, інспектори виявили громадян третіх країн, які працювали без відповідних дозволів та документів.

«Загалом поліціянти під час акції виявили 62 громадян третіх країн, серед них 38 – є громадянами Молдови та 24 – громадяни України, які виконували монтажні, теслярські та земляні роботи», – зазначила Балогова.

Також було виявлено, що десять громадян України працювали з порушенням, адже не мали відповідної робочої візи.

Після рейду було винесено 21 рішення про адміністративні покарання – зокрема про депортацію та заборону перебувати на території Словацької Республіки, а також на території усіх держав-членів ЄС на термін в один рік. Всі затримані іноземці мають виконати це рішення у 15-денний термін. За нелегальне працевлаштування іноземців також мають покарати роботодавця.

Ліза Богуцька повідомила, що, найімовірніше, Саакашвілі хочуть відправити до Варшави рейсом о 17:25 год.

«Попередньо їдемо в аеропорт Бориспіль. Рейс на Варшаву о 17:25. Схоже, що Мішу хочуть вивезти цим рейсом. Одночасно треба контролювати західний напрямок. Будемо блокувати дороги. Загальна мобілізація», – написала соратниця політика.

Тепер прихильники Саакашвілі планують блокувати аеропорт.

Про це політик розповів у інтерв’ю грузинському телеканалу “Руставі 2”.

За словами Саакашвілі, “українська влада відмовилася від ідеї депортувати його до Грузії, оскільки це може привести до масових протестів в Україні”. Крім того, Саакашвілі вважає, що грузинська сторона також не зацікавлена ​​в його екстрадиції.

Саакашвілі заявив, що імміграційна служба України “підписала пакет документів” для депортації його до Польщі. Але політик висловив сумнів, що українська влада зможе здійснити свій план.

Гпрокурор Юрій Луценко заявив, що Міхеїла Саакашвілі очікує або повернення до одної з обраних ним країн, або екстрадиція на Батьківщину.

Жінка офіційно відмовилась від дитини. Пояснила російським службам у справах дітей, що у фінансовій скруті і немає належних побутових умов для виховання сина.

“Спочатку з Росії отримали листа від колег. Українка нарoдила хлопчика і збирається від нього відмовитися. У повідомленні було прохання, щоб попрацювати з її родиною аби вони вплинули на жінку. Мабуть, нічого не вдалося”, – розповідає начальник Служби у справах дітей у Шаргородському районі Валентина Коломієць.

Коли дитині виповнилося 5 місяців, українські служби у справах дітей отримали ще одного листа з Москви. Повідомили, що передають дитину в Україну.

“Приймали дитину на україно-російському кордоні “Гоптівка-Нехотєєвка”. Ми найняли рeaнімобіль з лiкарями, бо дорога не близька. 10 годин хлопчика везли з Москви до кордону і ще 12 годин до Вінниці. Ми вже знали, що дитинка хвoра. Виявили зaпaлення лeгень”, – додає Валентина Коломієць.

Хлопчика одразу завезли до вінницької обласної дитячої лiкарні. Там підлiкували. За тиждень поселили в районну лiкарню.

“Щоб визначити статус дитини, нам потрібно дочекатися з Росії матері хлопчика. Має написати відмову від дитини. Ту офіційну відмову, яку написала у Росії, українське законодавство не визнає. Матір бoїться їхати. Не сподівалася на такий розголос. Гадала, немовля віддадуть у якийсь з московських дитбудинків чи хтось всиновить із росіян. Спочатку навіть заперечувала. Мовляв, то не про неї мова”, – пояснює посадовиця.

Через скруту жінка виїхала на заробітки до Росії. Своїх старших трьох дітей покинула на батьків. Літні люди відмовились брати опіку над четвертим внуком. Не мають матеріальної змоги.

Хлопчика вже хочуть всиновити 3 подружжя. Вони не мають своїх дітей.

Про це пише “Громадське”.

Так, 18 українців затримали у Сілезькому воєводстві, ще трьох — у місті Ополе.

“У 16 громадян України були дозволи на роботу в Польщі, проте вони відрізнялись від заявлених при отриманні візи. Ще п’ятеро мали прострочені терміни перебування у Шенгенській зоні”, — повідомили польські прикордонники.

Тож щодо українців відкрили адміністративне провадження.