В Італії добре, але в Україні краще. Чому я повернулась додому через три місяці
Привіт, мене звати Юля, я піарниця у Pingle Game Studio. В цій статті хочу розповісти про свій досвід евакуації з маленькою дитиною з України в Італію, а також про переваги та недоліки європейської країни. Всі пункти, які я називатиму, це не найгірші проблеми Італії — це просто те, що мені найбільше впало в очі, і в деяких випадках було дуже важко з цим миритися.

Почну з того, що рішення їхати з країни далось мені дуже важко. Коли перша хвиля міграції вже відбулась, і люди насправді вже стали повертатись до своїх домівок, я з 1,5-річною донькою тільки виїхали у Європу.

18 квітня ми перетнули кордон і почали пристосовуватись до італійського ритму життя.

Чому ми все ж таки поїхали? Попри те, що в квітні Україна вже здобула перемогу у першому етапі війни і вигнала рашистів з півночі, вже тоді у мене з чоловіком було розуміння, що війна швидко не закінчиться і це лише кінець початку.

У нас маленька дитина і я дуже втомилась бігати з нею по підвалах і в страху лягати спати. Тож у Європу ми вирушили за відчуттям безпеки.

В Італію нас запросила моя двоюрідна сестра, яка живе там 10 років. Тож три місяці ми жили у місті Падуя, регіон Венето (столиця регіону — Венеція). Це північ країни, який більш промисловий і розвинутий, порівнюючи з сільськогосподарським півднем Італії, а сама Падуя — досить велике і розвинуте місто.

Італія чудова країна. За ці три місяці ми з донькою встигли добре вивчити різні регіони, і зараз я з впевненістю можу сказати, що добре знаю Італію. Це неймовірно красива і цікава країна. Але жити там важко. Для себе я виділила сім головних недоліків.

1Італія живе минулим
В жодному разі не хочу применшити значення італійської культури та її вплив на культуру світову. Але мені здалось, що італійці занадто багато уваги приділяють своєму минулому, і натомість взагалі не дивляться у майбутнє.

Італійці дуже консервативні, вони важко приймають нові рішення, не куштують і не роблять нічого нового. Як приклад, кожен італієць ходить в один і той самий бар все своє життя, в якому щодня робить одне і те саме замовлення. Їхня економіка тримається на постійних клієнтах.

Як цей фактор відображався на моєму існуванні? На початку мені подобалось бути «обізнаною українкою», яка розповідає, яким життя може бути у 21 столітті. Але з часом ти розумієш, наскільки не вистачає відчуття, які всі круті навколо. Як в Києві, де кожен другий працює в крутій компанії чи має якийсь класний бізнес. До того ж хочеться виховувати дитину як раз таки з поглядом у майбутнє.

2Бюрократія
Не знаю, з якими проблемами стикались експати в Україні, намагаючись легалізувати своє знаходження тут. Але мені здалось, що в Італії отримати якісь документи в тисячу разів складніше.

Що дійсно відрізняє нашу бюрократичну систему, так це розповсюджений совок і великий шанс отримати хамство у держустановах. В Італії тобі ніхто не нахамить. Але ніхто і не зробить документи. За три місяці знаходження в Італії мені так і не видали тимчасовий прихисток. Нагадаю, що я поїхала з маленькою дитиною. Ми жили в Італії без підписаної декларації з лікарем (бо не було постійних документів). І нам просто пощастило, що ми не захворіли за ці три місяці.

До того ж коли, наприклад, Польща заявила, що закінчує видавати українцям фінансову допомогу з 1 липня, в Італії цей процес тільки почався у червні.

Знову ж таки, без документів ми не мали змогу винаймати собі окреме житло, і жили в рідних. Нам пощастило, що така можливість у нас взагалі існувала. Але проживання пліч-о-пліч з іншою сім’єю зі своїми поглядами на життя і своїми правилами — це… важко. І це також стала однією з вагомих причин, чому ми поїхали.

Окрім того, все, що українцям здається простим кроком, в Італії дуже ускладнено. Наприклад, купити сім-картку чи навіть отримати картку на знижку в супермаркеті — неможливо, якщо в тебе немає італійського податкового номера.

3Ми дуже різні
З перших днів в Італії мене не покидало відчуття, що я ніколи не стану своєю в цьому суспільстві. В нас геть інша культура, уклад життя.

Як ніколи сьогодні розумію, що українці мають бути на своїй землі. Ми тут народились і тут маємо принести користь.

Але чому я дійсно хочу навчитись у італійців, так це легкості спілкування. Все ж таки українці достатньо закриті. Ніхто не заговорить з тобою на вулиці. А в Італії все навпаки. За день, без перебільшень, до мене разів по п’ять звертались на вулиці з різних приводів. Робили компліменти мені і моїй дитині, просто обговорювали погоду, їжу і якісь інші буденні речі. Вірю, що бувши настільки відкритими, українці досягли б ще більших успіхів і досягнень.

4Клімат
Напевно комусь може здатись дивним, що на клімат Італії взагалі можна жалітись. Але коли з початку червня на вулиці стабільні +35 +38, жити так дуже важко.

Спека там відчувається інакше, більш сильно, аніж в Україні. За пару хвилин на сонці ти отримуєш опік, а одного разу я ледве не втратила свідомість від спеки. На вулиці реально знаходитись лише рано вранці чи вже після сьомої вечора.

5Сієста
Попередній пункт плавно переходить у наступний. Коли на вулиці стоїть спека, ніхто не хоче працювати. Я розумію, чого сієста взагалі з’явилась. Але, камон, на вулиці 21 століття, всюди працюють кондиціонери! Вдень, о 12:00 все навколо зачиняється, а відкривається вже після 16:00 (якщо повезе), чи навіть після 17:00. Держустанови, як, наприклад, пошта, працює в принципі до 13:00. А в липні та серпні навіть продуктові супермаркети працюють до 13:00. В неділю, ясна річ, все навколо закрито, працюють лише бари та ресторани (але і тут, будь добрий, перевір графік роботи).

Цей факт реально бісить. Аби нормально існувати в Італії, ти маєш на декілька тижнів наперед планувати будь-який свій крок.

Окремо треба розповісти про те, в якому режимі працюють заклади харчування.
З ранку працюють лише бари та булочні, де можна замовити каву і круасан. Взагалі капучино і бріош — це типовий італійський сніданок. Інші заклади НЕ працюють.

Ресторани відкриваються приблизно о 12:30 і працюють приблизно до 15:00. Вся Італія йде у цей час на обід. Далі ресторани закриваються аж до 19:00 (подекуди до 18:30), і тільки ввечері працюють на вечерю.

Сановито прокинутись о десятій, поснідати десь в кафе авокадо-тостом об 11:00, піти у справах, заїхати в купу місць, забігти в цілодобовий магазин поряд з будинком — забудьте про цю українську реальність у Європі.

6Обмежений вибір всього
В Італії я себе почувала дійсно безпомічною і з сумом згадувала, як в Україні можна розв’язати будь-яке питання. Починаючи з того, що в італійських магазинах дуже обмежений вибір памперсів (якщо пощастить їх взагалі знайти, бо в центрі Риму і Неаполя памперсів не було взагалі), до відсутності ремонту дитячої коляски. В Україні дуже розвинутий дитячий світ, і тут дійсно комфортно і цікаво жити з дитиною (окрім відсутності комфортних з’їздів для колясок).

На кожному кроці в Україні є продуктовий магазин, приватна медична лабораторія, ремонт будь-чого, дитяча артстудія, торговий центр, оптика, класна кав’ярня, нейлз-бар — в Україні дійсно багато всіх бізнесів, чого не скажеш про Італію.

7росія
Поїхавши з України, ти автоматично знімаєш з себе гарантію того, що тобі не зустрінуться росіяни на шляху.

Наші вороги люблять Італію, і, на жаль, італійці їх взаємно люблять. Напевно, наша війна трохи змінила їхні погляди, але я не можу сказати, що відчувала на собі ту підтримку, яку, наприклад, висловлюють нам зараз поляки чи литовці.

Якщо з італійцями мова заходила про Україну і війну, вони виражали свої співчуття і закривали цю тему.

Також, на жаль, росіяни продовжують подорожувати та нахабно себе вести. Лише дитина поряд зі мною стримувала мої пориви плювати їм в обличчя.

Ця стаття може стати нескінченною, якщо я буду продовжувати всі недоліки життя в Італії. Як то відсутність швидкісного інтернету вдома, високі податки, неможливість розрахуватись карткою.

Не буває ідеальних країн, це утопія. В Україні також є свої недоліки, про які ми добре знаємо: це і совок, і корупція, і відсутність чесних судів. Але саме зараз ми можемо по-справжньому все змінити, втілити весь отриманий досвід життя у Європі і розкрити нескінченний потенціал України.

Найголовніше, що ніхто крім нас цього не зробить, і ніде ми не будемо почуватись настільки на своєму місці, як вдома.

Слава Україні! Перемога буде за нами!

Президент України Володимир Зеленський разом зі своєю дружиною Оленою записали домашнє відео. На ньому зазначили, що перебувають в Україні й не тікали за кордон.

“Всім добрий вечір! 14 лютого 2022 року. Знімаємо це відео з дружиною не просто так. Дуже важливо зараз показати всім, що ми разом, ми вдома, ми в Україні”, – сказав Володимир Зеленський.

“Вітаємо всіх з Днем закоханих! Хочемо сказати – кохаймо одне одного, кохаймо Україну!”, – зазначила Олена Зеленська. У руках вона тримала букет із ромашок. Після того чоловік поцілував її, а та у відповідь його.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Володимир Зеленський (@zelenskiy_official)

Раніше в ЗМІ з’явилася інформація, що на тлі ймовірного російського військового вторгнення Олена Зеленська ніби залишила Україну. Під час пресконференції 14 лютого президент Володимир Зеленський запевнив, що вся його родина перебуває в Україні.

“Моя сім’я завжди зі мною та з Україною. Це принципово для України та суспільства – бути тут”, – сказав Зеленський.

Впізнати тіла через пожежу неможливо, тож для опізнання тіл проводили експертизу ДНК. Після проведення експертизи прах воїна везли у рідне місто.

Траурну процесію мешканці громад та Вараша зустрічали зі сльозами на очах і стоячи на колінах.

Прощання із загиблим відбудеться завтра з 11:00 до 13:00 у Палаці культури у Вараші.

27 травня у Вараській громаді оголосили днем жалоби.

Які переваги цього застосунку і чому додаток варто встановити на смартфон кожному українцю, пояснили у пресслужбі Міністерства юстиції України на офіційній сторінці в соціальній мережі Фейсбук.

“З розвитком цифрових технологій, здається, чи не кожна сфера нашого життя почала активний перехід в онлайн. А як щодо правової допомоги? Нині, аби державний сервіс, який декларовано державою – доступ до правосуддя, – міг бути застосований кожною людиною, в якої є мобільний телефон, юридичні консультації теж надаються через онлайн-системи.”, – йдеться у повідомленні.

Як зауважили у Мін’юсті, у Європі, вже давно знайдено рішення, коли кожен може отримати кваліфіковану юридичну консультацію онлайн, не виходячи з дому. Водночас в Україні такі сервіси дещо “молодші”, однак, як запевняють у відомстві, не менш дієві.
У Мін’юсті радять встановити цей додаток собі на смартфон, адже в ньому зібрано все, що стосується послуг системи БПД:

посилання на профільний закон;
роз’яснення “первинка-вторинка”;
можна швидко з’ясувати, хто має право на вторинку;
є телефон гарячої лінії;
запит на email-консультацію під рукою;
можна дати запит на отримання адресної допомоги;
можна знайти, де найближчий центр або бюро (+карта);
є контакти центральних органів влади;
можна дізнатися, які ще ГО можуть надати правову допомогу в регіоні;
можна прочитати найактуальніші консультації з довідково-інформаційної платформи “WikiLegalAid”.

“Завантажити застосунок «Безоплатна правова допомога» можна у Google Play чи App Store. Крім того, внутрішньо переміщені особи, постраждалі від ґендерно зумовленого насильства й торгівлі людьми, ветерани АТО/ООС та члени сімей загиблих, особи з інвалідністю можуть отримати правову інформацію з широкого кола питань ще й завдяки іншому мобільному застосунку – “Твоє право””, – йдеться у повідомленні міністерства.
Мін’юст
Як пояснили у Мін’юсті, у додатку користувач отримує покроковий алгоритм дій стосовно захисту та відновлення своїх прав, а також максимум корисної інформації та посилання на законодавчу базу. Застосунок “Твоє право” також містить не лише правову інформацію, а й надає можливості переходу на зовнішні ресурси, наприклад на електронні державні сервіси.

Заявник повертався з роботи та побачив малолітню дівчинку. Дитина сказала, що намагалась неодноразово потрапити додому, але чоловік, з яким живе мама, її не впустив, повідомляє патрульна поліція. Зі слів дівчинки, мама вранці залишила помешкання і пообіцяла повернутись. Але додому так і не прийшла. Тому дитина блукала вулицями міста, бо не знала, куди їй подітись.

Патрульні направились з 9-річною дитиною за місцем проживання і чоловік справді не відчинив двері. — Йди геть! Я тобі не батько!

А патрульним, на прохання яких він відчинив двері, чоловік пояснив, що дитина йому не дочка і у квартирі не прописана. Через чергову частину поліцейські встановили місце реєстрації матері та бабусі й відвезли дівчинку туди. Бабуся, яка відкрила двері, повідомила, що виховання дитини — обов’язок батьків і неохоче прийняла внучку. На прохання патрульних нагодувала та обігріла дівчинку, яка нічого не їла від ранку.

Патрульні повідомили про ситуацію усі відповідні служби.

В такому випадку їм потрібно створити комфортні умови для лікування та самоізоляції.

У Центрі громадського здоров’я опублікували кілька порад, як правильно доглядати за рідними, які захворіли коронавірусною інфекцією.

Крім того, у відомстві нагадують, що співмешканці є контактними особами. Тому при появі перших симптомів ГРВІ потрібно звернутися до сімейного лікаря.

Правила по догляду за хворим з COVID-19 в домашніх умовах

Розмістіть пацієнта у добре провітрюваному приміщенні.

Бажано, щоб доглядала одна людина, яка не належить до осіб із ризиком появи ускладнень. Відвідування пацієнта заборонено.

Члени домогосподарства мають перебувати в окремій кімнаті або підтримувати відстань не менше 1 м від пацієнта.

Винятком є матері, що годують грудьми. Вони повинні носити медичну маску, коли перебувають поряд з дитиною, і мити руки теплою водою з милом протягом 20-40 секунд перед контактом.

Варто обмежити рух пацієнта місцями спільного користування.

Людина, яка доглядає, має носити медичну маску, коли перебуває в одній кімнаті з пацієнтом

Мийте руки після будь-яких контактів із пацієнтом чи його найближчим оточенням.

Після миття рук з милом витирати їх варто одноразовими паперовими рушниками.

Прикривайте рот і ніс під час кашлю або чхання одноразовими серветками. У разі відсутності серветок слід чхати і кашляти у згин ліктя.

Використовуйте одноразові медичні рукавички для догляду за пацієнтом і прибирання приміщення. До та після зняття медичних рукавичок слід мити руки.

Рукавички, маски та інші відходи після догляду за пацієнтом складайте в окремому контейнері (поліетиленовому пакеті) в тому ж приміщенні, де перебуває хворий, до їх утилізації.

Уникайте обміну зубними щітками, предметами спільного користування, постільною білизною тощо.

Посуд після індивідуального використання необхідно мити з мийним засобом. Викидати посуд не слід.

Необхідно щодня очищати і дезінфікувати поверхні в найближчому оточенні хворого, а також ванну кімнату і туалет побутовим мийно-дезінфекційним засобом.

Прати речі пацієнта можна звичайним милом. Для машинного прання рекомендовано температуру 60–90 °C і звичайні пральні порошки.

Забруднену білизну заборонено струшувати, але можна збирати в загальний мішок.

Люди із симптомами хвороби мають залишатися вдома до зникнення клінічних проявів та отримання негативного результату лабораторних досліджень.

Якщо у члена домогосподарства виникають симптоми гострої респіраторної інфекції (гарячка, кашель, біль у горлі, утруднене дихання), із ним слід поводитись як із підозрілим на інфікування SARS-CoV-2.

Про це Дмитро Грицюк повідомляє в соцмережі фейсбук.

“Сьогодні вранці мені до батьківського будинку підкинули “подарунок”. Мабуть, з метою залякування. Це може значити лише одне – ми на правильному шляху!!! Слава Україні!!!”, – йдеться у дописі.

До слова, Дмитро неодноразово виступав публічно проти місцевих проблем, пов‘язаних із корупцією землі та вирубкою лісу.

Про це сьогодні, 18 березня, заявив т.в.о. директора департаменту охорони здоров’я Львівської обласної держадміністрації Андрій Васько. – Якщо у вас є ознаки хвороби – сидіть вдома! На сьогодні всі органи державної влади та приватні підприємства функціонують у формі дистанційного режиму. Якщо у вас нежить, кашель чи температура, то не виходьте на вулицю у пошуках медичних масок, – наполягає він.

За словами лікаря, засоби індивідуального захисту потрібні працівникам, які будуть надавати пацієнтам з короновірусом. Також Андрій Васько стверджує, що достовірність експрес тест-систем на коронавірус – надзвичайно мала. – Попри те, що покаже тест, схеми лікування пацієнта не змінюються. Пацієнта госпіталізовують до лікарні і надають допомогу не через те, що показав тест, а якщо він має дихальні розлади. І, за потреби, йому надають кисневу підтримку, – пояснив т.в.о. директора департаменту охорони здоров’я Львівської обласної держадміністрації.

Лікар стверджує, що легкі форми коронавірусу будуть лікуватися вдома, в домашніх умовах. – Таким шляхом пішов увесь світ. Таким шляхом піде і українська медицина, – запевнив він.

Усі ці тварини свого часу були експонатами виставки екзотичної природи, відомої на всю Україну. Але після законодавчої заборони на таку діяльність Рутковські змушені були переселити колекцію у свій дім. Адже любов до дикої фауни, переконують тераріумісти, – це справа їхнього життя.

Головний упорядник домашнього зоопарку Андрій Рутковський каже, що давно втратив лік своїм підопічним. Самих лише змій точно більше сотні. Чоловік розповідає, що серйозно захопився тераріумістикою 25 років тому і був одним із перших у СНД, хто зайнявся селекцією рептилій.

Андрій Рутковський протягом багатьох років поступово наповнював свою колекцію ексклюзивними екземплярами рептилій. У його надбанні види, якими можуть похвалитися лише кілька натуралістів на всю Україну. Найбільший пітон у його колекції досягав шести метрів. Крім того, тераріуміст сам вивів десятки змій унікального забарвлення, так звані морфи – види, створені шляхом селекції, які не трапляються у дикій природі.

«Ні я, ні родина не відчуваємо від тварин жодного дискомфорту, – каже Андрій Рутковський. – Я навіть сусідів на тераріумістику «підсадив», як до дружини переїхав. Рептилії – найпростіші в утриманні домашні тварини. Їх не треба вигулювати, харчуються ці тварини раз на два тижні-місяць. Це ідеальний варіант для міських умов».

Але є обов’язкове правило: кожна тварина без винятку повинна мати свій куток – тераріум або звичайний контейнер із забезпеченою вентиляцією, підігрівом та субстратом. Тераріуми та бокси з плазунами стоять по всій квартирі Рутковських, окупувавши площу навіть під диванами. З «помешкань» рептилій виймають ненадовго, гуляють по квартирі вони лише під наглядом. Наприклад, ігуана може прогулюватися на спеціальному повідку.

Отруйних плазунів у Рутковських немає. Пан Андрій каже, він узагалі противник утримання таких видів у приватних колекціях. Його зоопарк – виключно «безпечні» тварини. Шкоди людині не здатен завдати навіть крокодил, якого Рутковські утримують в окремому басейні в іншому помешканні.

Свою любов до тварин Андрій Рутковський передав двом донькам. Старша, Вікторія, розділяє татове захоплення рептиліями. Змії та ящірки її беззаперечні улюбленці. А от молодша, 12-річна Ангеліна, загорілася прихильністю до інших представників дикої фауни – приматів. Їх у Рутковських чотири види, кожного по парі: так звані «зелені» мавпочки, капуцини, гамадрили та ігрунки.

Тварини дуже розумні, їхня поведінка багато в чому схожа на людську. Між собою мавпи фліртують, ревнують партнера, з’ясовують стосунки. Примати чітко ідентифікують свого господаря, на відміну від плазунів. Серед Рутковських як свою хазяйку мавпи сприймають тільки Ангеліну. З нею тварини готові гратися, обійматися та чухати юну господарку, що у мавп означає велику прихильність.
Інших членів сім’ї тварини тримають на відстані.

Андрій Рутковський – голова Івано-Франківського осередку Асоціації тераріумістів України. Чоловік запевняє, домашній розплідник для нього – скоріше захоплення всього життя, ніж справа, яка приносить прибуток. Натураліст сподівається одного дня знову представити свою унікальну колекцію у вільному доступі, а не ховати в стінах квартири.

У своїй любові до екзотичних тварин Андрій Рутковський в Івано-Франківську не один. Це хобі доволі поширене. Але власники рідкісних видів, як правило, не хочуть хизуватися своїми улюбленцями через нерозуміння оточення.

Частина тераріумістів, як Рутковські, утримують тварин за покликанням. Інші – як бізнес-проєкт. Наприклад, рідкісний вид пітона може сягати в ціні 10-20 тисяч гривень. Ціна скорпіона тисяча гривень, ігуана в залежності від виду коштує від тисячі до десяти тисяч гривень і навіть більше. Крокодил – близько 10 тисяч гривень. Єнот-полоскун «потягне» на 15 тисяч гривень. Ціна мавпочки – від 30 тисяч гривень.

Авто в далекобійників нашпиговане хитрими датчиками, один неправильний рух, і вони сигналять про порушення водієві.

Контролюють вони навіть швидкість, тож більше 90 кілометрів за годину не поїдеш. Кермувати такою вантажівкою одне задоволення.

Кожні 9 годин водій мусить зупинятися на відпочинок, це фіксує спеціальний чіп. Та якщо за кордоном таких паркінгів для вантажівок багато, то в Україні з цим біда. Водії туляться на заправках, а кому не вистачило місця – на узбіччях, що часом небезпечно.

Та попри черги на кордоні, розбиті українські дороги, та часом тривалу розлуку з родиною далекобійники люблять свою роботу.

Олександра жила в сусідньому під’їзді, стояла серед роззяв. Підійшла знайомитися. Так і почали дружити. Вона була старшою, але не набагато. Їй було років 20, але вона була вже заміжня. Я періодично бувала у неї в гостях: то вінду перевстановити попросить, то гру на комп встановити. Заодно чаї ганяли.

Чоловік періодично був присутній вдома під час наших посиденьок, іноді приєднувався, щось про комп’ютери розпитував. По очах Олександри було помітно, що їй така поведінка чоловіка не до душі. І хоча чоловік її мені взагалі не потрібен, вона, мабуть, вирішила, що я представляю загрозу для їхнього шлюбу, і перестала звати мене до себе.

Мене це тоді дуже здивувало і навіть якось розсмішило. Невже можна так боятися за свій шлюб, щоб аж подруг навколо себе підчищати? Так взагалі тоді краще чоловіка з дому не випускати. А то раптом гляне куди-небудь не туди?

А потім я зрозуміла, що це все не жарти, і багато жінок дійсно бояться, що їхніх чоловіків відведуть подруги. Одній моїй знайомій на дівич-вечорі перед весіллям одна навчена життям родичка на повному серйозі порадила не показувати чоловіка подругам.

– Хочеш зберегти сім’ю? Не приводь додому подруг! Відведуть! – говорила вона. Їй особисто довелося пережити відхід чоловіка до її кращої подруги, тому, навчена гірким досвідом, вона вчила розуму всіх знайомих молодих дівчат.

Хоча якщо вже чоловік охолов, і дружина йому більше не дорога, знайти їй заміну він зможе де завгодно: і на роботі, і в фітнес-клубі, і навіть на сайті знайомств. А якщо чоловік любить свою дружину, то ніякі подруги для їх союзу не можуть представляти небезпеку.

А ви як думаєте, чи є здорове зерно в тому, щоб захищати чоловіка від подруг? Або це просто прояв невпевненості в собі?

Активісти в м.Городище вже робили сотні заходів щодо запобігання масового спалювання листя, відходів з присадибних ділянок та іншого побутового сміття місцевим населенням. Хоча діє і офіційний нормативний акт згідно якого, спалювачі сміття повинні нести адміністративну відповідальність, але він не практичний.

Вулиці міста заповнені білим їдким димом і від нього ріже очі у водіїв транспорту.
У соціальній групі інтернет-ресурсу місцеві небайдужі чоловіки і жінки безпосередньо зверталися до місцевої влади з проханням припинити неподобство, яке змушує астматиків сидіти на ингаляторах особливо активно, а маленьких дітей і інших співвітчизників продовжувати «заробляти» онкологію.

Адже ніхто не може зрозуміти, що в продуктах згоряння міститься велика кількість токсинів, що викликають рак. Мало того, місцеве населення в Городище спалюють сміття навіть біля лікарні, де лежать хворі люди!

За спалювання листя та іншого сміття відповідно до законодавства України штраф 1360 грн
Немає ніякої управи на таких «любителів чистоти». І це при всьому тому, що регулярно по вулицях їздить спецтранспорт і збирає сміття. Єдина проблема, що зупиняє громадян не скористатися сервісом – це мізерна оплата на 1 мішок сміття. Городище щовечора оповите димом, навіть на заміській трасі це видно і помітно, але уряд міста байдуже ставиться до цього, не роблячи ніяких радикальних заходів.

Дуже часто не тільки неправильне розміщення, а й сусідні предмети негативно впливають на силу ікон. Звичайно, тільки ви можете вирішувати, де б ви хотіли бачити образи святих у своєму будинку, але намагайтеся приділяти увагу тим речам, які будуть розташовані поруч з іконами.

Багато дрібниць, в тому числі фотографії, сувеніри і навіть звичайні статуетки, здатні вплинути на силу ікон, і замість оберега вони стануть звичайним прикрасою. Якщо в шафах ви утримуєте домашню бібліотеку, що складається в основному з книг, які не мають богословського характеру, то також не варто намагатися розмістити там святі образи. Вибираючи правильне місце для розташування ікон, ви зможете забезпечити захист вам і вашому будинку.

З давніх часів і до цього дня правильним місцем для розташування святих образів є «червоний кут» – ріг будинку, звернений на схід.

У Древній Русі вважалося, що будь-яка людина, що входить до будинку, повинна насамперед вшанувати Господа, а вже потім – главу будинку. Зазвичай там встановлювали невелику шафу або вішали полиці, де і розташовувалися ікони.

Наразі планування квартир не завжди дозволяють встановити ікони навпроти входу. Якщо у вас немає можливості організувати в квартирі «червоний кут», то ікони можна розмістити з правого боку від вхідних дверей. Якщо в будинку є маленька дитина, то ікони можна повісити над його ліжечком: так ви зможете забезпечити своєму чаду постійний захист. В цьому випадку приділіть увагу іконі Божої Матері. Як покровителька сім’ї і дітей, вона стане оберегом для вашої квартири і для всіх домочадців.

Розташувати ікони можна в будь-якій кімнаті, обов’язково на видному місці – це забезпечить максимальний захист вам і захистить ваш будинок від нещасних випадків і непроханих гостей. Якщо ви вирішите розташувати ікону в кухні на обідньому столі, не забувайте помолитися Богу перед кожним прийомом їжі, щоб Всевишній благословив вас, а ви подякували йому за все, що є у вас на столі.

9 старовинних ікон

Як не можна розташовувати образи святих

Не слід розташовувати ікони по сусідству з електричної технікою, оскільки постійне їх використання здатне послабити силу святого образу. Якщо ви хочете розмістити ікону на робочому місці, де є комп’ютер, бажано ставити ікону не на стіл, а розташувати її де-небудь поблизу – на стіні або на вікні. У цьому випадку дії ікони нічого не завадить, а святий лик буде допомагати вам в роботі.

Не можна розміщувати ікони зі статуетками, сувенірами, фен-шуй прикрасами та іншими дрібницями, так як в духовному світі ікони володіють особливим значенням, і для віруючих людей неприпустимо прирівнювати святі образи до звичайних предметів домашнього декору. З цієї ж причини не можна вішати ікони поруч з картинами. Не можна ставити ікони по сусідству з фотографіями або вішати поруч з плакатами знаменитих людей. Вважається, що таким чином під час молитви ви обожнювали живу людину.

Ваше прохання до святих у цьому випадку навряд чи буде почуте. Не можна розташовувати ікони на полиці з книгами, які не мають богословського змісту. Будь-який рукопис переймає настрій і енергетику автора, і не завжди вона є позитивною. Щоб не створювати скупчення негативної енергетики навколо ікон, бажано не розташовувати образи святих у книжковій шафі.

Як правильно розміщувати ікони в будинку

Бажано розвісити ікони на стіні або поставити їх на полиці, щоб зображені святі могли охоплювати своїм поглядом всю вашу квартиру, тим самим захищаючи її. Якщо ви вирішили розмістити іконостас у «червоному кутку», придбайте полку-кіот. На ній вам буде зручніше розташувати ікони на видному місці і, як годиться, образи святих будуть звернені до входу.

У центрі іконостасу обов’язково повинна знаходитися ікона Спасителя. Праворуч слід розташувати ікону Пресвятої Богородиці, а зліва – образ Іоанна Хрестителя, провісника Ісуса Христа. Наявність цих ікон і їх правильне розташування додасть вашому іконостасу надзвичайну божественну силу.

Над іконами можна встановити тільки розп’яття – найважливішу православну святиню. Доповнюючи свій іконостас образами інших святих, дотримуючись принципу церковної ієрархії, не можна ставити їх вище за ікону Спасителя.

Нерідко життєвий потік «засмічується» завдяки нашим же зусиллям. Уникнути цього можна, якщо позбутися речей, які приносять біди і неприємності. Навіть коли в житті все гаразд, час від часу варто проводити свого роду ревізію. Ви можете перетворити прибирання в ритyaл: і психологи, і фахівці фен-шую в один голос скажуть, що, очищаючи житловий простір навколо себе, людина починає відчувати себе краще. Розбираючись в шафах, ми розставляємо по поличках і думки.

Розбиті шибки

Це може бути тріснуте вікно, розбите дзеркало або кухоль з ручкою, яка відкололася. Не зберігайте їх удома, адже розбите скло символізує пролом у захисті.

Старі речі

Ношений одяг, газети або журнали, які ви вже не будете читати – всьому цьому місце в минулому і на звалищі. Якщо раптом кофточка, яка вам так дорога, ніколи на вас не налізе, а викинути її не піднімається рука – краще віддати її на благодійність.

«Мepтві» речі

Перші серед них – сухі квіти. Такі композиції дуже люблять господині. Але все віджиле – це некpoтична енергетика в’янення. У цей же список можна включити опудала тварин, засушених метеликів або жуків, роги звірів і пір’я птахів. Звичайно, винятки з правил, теж є: якщо гербарій від улюбленої дочки, коли вона була маленькою, трепетно зберігається в вашому столі, шкоди від нього не буде.

Те ж саме відноситься до пера або рогів, які декорують кімнати, не будучи взятими з вбuтої тварини. Мушлі з відпустки варто тримати в якості сувенірів лише тим, хто регулярно за ними доглядає.

Будь-яка річ, якою не користувалися більше трьох років

Навіть якщо вона абсолютно нова, енергетика застою починає накопичуватися в ній. Або дайте їй друге життя, або задумайтеся. Можливо, пора кудись прилаштувати стіл, за яким ви не сиділи вже років десять, і ті самі штани з розпродажу, зовсім як новенькі, але явно не за розміром?

Дрібне сміття в кишені або в гаманці

З малого починається велике. Навряд чи всі ці фантики і квитки – щасливі?

Фотографії, які вам не подобаються

Негатив, який ви відчуваєте, дивлячись на фото, раз за разом вбирає ваше зображення. Таким чином можна навіть випадково себе наврочити.

Годинники, які стоять

Зупинився час – дуже поганий знак. Або віднесіть годинник в ремонт, або викидайте, не замислюючись. На худий кінець, можна перетворити важкі підлогові годинники у предмет меблів, наприклад, столик, а настінні – в рамку для фото або вішалку.

Непарні речі

Окремої уваги заслуговує лижа (одна), яка лежить на балконі, лижна палиця (одна) або тапок (зрозуміло, один), який завалявся за взуттєвою полкою. Такі предмети вжитку вже не послужать користю і лише заважають обзаводитися новими покупками, блокуючи енергетику.

Обшарпаний віник

Про віник варто сказати окремо. Віник, швабра, мітла – не просто інструменти для прибирання. З віником пов’язано безліч прикмет про домовиків – помічників у вашому житлі, які відповідають в тому числі за матеріальне благополуччя. Старий лисий віник веде до витрат фінансів. Тому все, чим ви наводите порядок, повинно міститися в порядку.

Картини і фотографії із зображенням бурі, негоди або поганої погоди

Правда, якщо вам здається, що акварелі з дощем – це лірично і дуже красиво, їх можна залишати. Просто придивіться і відчуйте зображене: якщо картина приносить тривожні думки, краще підшукати для неї іншого власника.

До речі, не тільки «нещасливі» речі приносять біду та нещастя. Іноді невдачі можуть викликати навіть талісмани, якщо ними неправильно користуватися. Наприклад, не всі знають, як правильно вішати підкову на щастя. Правильна відповідь – так, щоб вона утворювала форму чаші. Інакше ваша «чаша» перевертається денцем догори, і ніяке щастя в ній не затримається. А декоративні віники на удачу зазвичай кріплять помелом донизу, щоб у будинку подобалося домовику.

На спадаючий Місяць підметіть весь будинок віником, все сміття зберіть біля самого входу в будинок, прямо біля порога. Поріг вважається межею між двома світами. Зберіть сміття в совок, з совка викинете в пакет і тут же разом з ним переступіть поріг свого будинку зі словами:

«Сміття до сміття, добро до добра. Чужого зла не треба, відправляю туди, звідки прийшло». Сміття винесіть на вулицю разом з віником. Додому йдіть, не озираючись.

Як у стародавні часи віником удачу крали:

За старих часів існував ритyуал, за допомогою якого крали удачу у багатших і успішних людей. Для цього брали віник, йшли до паркану будинку щасливої ​​людини і починали мести землю біля хвіртки, примовляючи на віник: «Вашу удачу собі забираю».

Зібрану землю несли до себе додому і кидали в свій смітник. Це сміття повинне «переночувати» в будинку нічку. Після цього можна викидати. Звичайно, забрати свою удачу таким способом, навряд чи можливо. Але взяти трохи везіння без шкоди для щасливого сусіда цілком реально.

В які дні підмітати на залучення грошей:

Якщо ви хочете не тільки прибрати удома, але ще і грошики залучити, то народна мудрість рекомендує враховувати при збиранні дні тижня.

У понеділок мести не можна – можна гроші втратити.

У вівторок мести – можна грошей знайти. У цей день завдяки прибиранню можна знайти торішні заначки або втрачені гроші.

У середу прибирання – торгівля піде спритно. Підмітаючи підлогу в цей день, можна залучити удачу в бізнесі і продажах.

У четвер вимітають безгрошів’я. Для цього відкривають всі вікна, щоб пил, енергія втрат і бідності з підлоги, могла виходити через вікно.

У п’ятницю підмітати – гроші втратити.

У суботу віником махати – гроші зазивати.

У неділю мести – проблем осадити. Цей день не був призначений для прибирання.

Етап 1 – районний підрозділ обленерго (РП)

Етап 2 – банк

Етап 3 – підготовчі роботи і монтаж електростанції

Етап 4 – розрахунки
10 січня 2018 року – день, коли запрацювала наша станція. Рівно за шість місяців з дня початку проекту #ХочуСонячнуЕлектростанцію. Нагадаю, вкладено з урахування витрат на послуги РЕП, першого внеску у банк, реверсного лічильника, трохи “представницьких” витрат – всього приблизно 215 тисяч гривень плюс кредит у 230 тисяч (на три роки по 6,5 тисяч на місяць). Отже, загальна вартість станції у 10 кВт – 445 тисяч гривень.

У життєрадісній дівчинці важко впізнати маля, батькам якого ще влітку не могли сказати, чи дoжuве воно хоча б до наступного ранку. Сьогодні маленька Даша сповнена енергії та вкотре зізнається у любові  до батьків.

У липні дитина поцупила на кухні cipники та пішла надвір, коли батьки лише на хвильку втратили увагу. Граючись з вoгнeм, маля пiдпaлило собі платтячко. Синтетичний одяг cпaлaхнув миттєво. До хати дитина вбігла, немов cмoлoскип, згадують  батьки.

На допомогу дитині, яка стpaждaла від жaxливoго бoлю, відгукнулась вся країна. Медики не могли дати жодних гарантій. Поки дівчинка була у peaнімації, волонтери шукали закордонну клініку, а люди збирали гроші. За тиждень українцям вдалось зібрати два мільйони гривень – вартість peaнімаційного літака до Бостона.

Тамтешні лікарі прийняли дівчинку  безкоштовно. І зробили диво. Півроку надскладного лiкyвання, 20 опepaцій і повне відновлення шкiри. Та головне – після пережитого дитину змогли знову навчити посміхатися. І не лише її, а й маму, яка весь час перебувала поруч.

У клініці Даша познайомилась з іншими дітьми. Вони навчали її англійської й іспанської. Вона натомість – просувала українську музику.

Надалі дівчинці доведеться літати до клініки щонайменше раз на рік – вона росте, відтак, їй потрібно буде знову пеpecaджувати шкipу. Поки ж вона не відходить від тата та старшої сестрички,  за якими особливо скучила. Батьки натомість безмежно вдячні  усім українцям, які не залишилися байдужими до порятунку їхньої дитини.

Справа в тому, що сода – дуже сильний абразив, здатний відтерти навіть накип зі сковорідки, і безконтрольне її використання здатне пошкодити емаль, пише Народна Правда з посиланням на healthystyle.

Трохи менш сильні, але також шкідливі абразиви – глюконат кальцію і активоване вугілля.

Ці речовини використовуються при виробництві зубних паст, однак стоматологи не рекомендують використовувати їх самостійно. Крім того, їх дія обмежується механічним очищенням зубів від нальоту, а не відбілюванням.

Перекис водню, дійсно, використовується при професійному відбілюванні, однак, там вона присутня в інших концентраціях, ніж в тій, яку ми купуємо в аптеці, крім того, в професійних гелях діють і інші речовини, що активізують активні речовини в дентині, який і відбілює насправді.

Досить безпечними вважаються лимонний сік і полуничне пюре. Наносити їх на зуби можна будь-яким способом: змащуючи за допомогою ватної палички, натираючи зуби цедрою лимона або накладаючи пюре на зуби зубною щіткою. Після цього слід прополоскати рот.

Та коли знову зайшов у свій кабінет, аж сторопів: на краєчку стільчика сиділа та сама бабця, боязко озираючись навкруги.

– Ви до мене?

– Так – ніяково відповіла бабця, перебираючи в руках носову хустинку. – Розумієте. Хочу взяти у вас кредит на житло.

Ігор аж поперхнувся від почутого. Ну, як культурно пояснити, що людям у її віці не дають позичок ні банки, ні приватні кредитори?! Почав було з цього, розповідав людськими словами тонкощі і премудрості банківської справи, як раптом бабця стала витирати сухенькою ручкою сльози. Ще мить посиділа, а тоді чемно вибачилась. Ігор допоміг старенькій підвестися, провів до дверей.

Наступного дня у веселому настрої під’їхав до офісу. Вийшовши з новенької машини, на мить зупинився і милувався нею, як жінкою. Попрямував східцями до дверей, розмахуючи папкою, і раптом просто на порозі кабінету наштовхнувся на вчорашню бабцю. Помітивши його здивування, старенька швидко заговорила:

– Пробачте мені. Я не хочу грошей на квартиру, мені б на кімнатку в гуртожитку. Я ж усе розумію. – Ігор мовчав, не знав, що відповісти. – То мені правда ніхто грошей не дасть? Ні? А як же бути? – і плачучи, старенька повідала свою історію.

Ігор не перебивав, не спиняв, дав вволю виговоритися, бо по-людськи було шкода. Таїсія Петрівна вигляділа онучка Костика з пелюшок, бо батьки, закінчивши геологічний факультет, подалися на край радянського світу – на Камчатку. Донька Люда приїхала додому у Київ, коли настав час наpoджувати. За місяць подалася до чоловіка назад, а немовля покинула на маму. Звісно, тоді Таїсія Петрівна була ще при силі. Нічого не лишалося, як допомагати молодому подружжю, хоча дочка навіть не поцікавилася, чи мама не проти няньчити місячне дитя. Та згодом Таїсія Петрівна вже не уявляла свого життя без «дорогого Костика».

Купувала йому все, що хотів, водила у цирк, зоопарк. Душу йому віддавала, хоча ще могла влаштувати свою вдовину долю – до неї залицявся колишній професор із сусіднього будинку. Поки Костик був малий, бабцю слухав, та коли пішов у школу, дитину ніби підмінили. «Допомогли» у цьому батьки, які зі своєї Камчатки наїжджали раз у рік – завезти подарунків любому дитяті, обцілувати його і насварити бабцю, яка не вміє виховувати їхнього хлопчика.

Важко тоді на душі було, та найгірше чекало попереду. Коли Костик поступив в інститут, влаштовував бучні гулянки, щовечора приводив у квартиру нових дівчат. А коли бабця виходила на кухню попити чаю чи, вибачте за iнтимнiсть, сходити у тyaлет, онучок здивовано витріщав баньки:

– Ба, я не понял. Ты чего? Я же сказал: сидеть в комнате, как мышка!

Шукала очима розуміння у його юної подруги, яка повисла у нього на шиї, та марно – дівка голосно хихотіла, ніби нaколота. Мусила мовчки човгати назад у свою конурку, сльози душили сеpце: де, як пропустила ту межу, коли милий онучок став таким цинічним? За трохи та дівка, у якої шукала підтримки, стала дружиною Костика. І тут почалося.

– Стара, я сказала тобі, не лізь у холодильник! Ти продукти купляла? Я з Костиком. Значить, їсти будемо ми! Відтоді цілими днями то сидить на лавочці біля під’їзду, то шкутильгає по скверику. Боїться раніше вечора йти до СВОЄЇ квартири, де почувається не те що зайвою, а чужою непроханою гостею. Таке життя стало пeклом. Думала-гадала, що робити. І якось у дворі почула, як сусідка вихваляла фірму, яка допомогла роздобути гроші на квартиру дітям. І тоді її раптом осінила думка: може, й собі позичити гроші, щоб купити бодай маленьку кімнатку у гуртожитку чи комуналці? Купила газету, знайшла те оголошення.

– І от знову прийшла до вас – сказала насамкінець Таїсія Петрівна.

Ігор терпляче вислухав її до кінця. Сто думок в секунду обганяли одна одну.

«Що їй сказати? Що відповісти?» – міркував. – Зрозумійте, жоден банк не дасть вам кредит, – важко видихнув. До кінця робочого дня не міг прийти до тями: як онук може так зневажати рідну бабцю, яка життя йому присвятила?! До того ж, Таїсія Петрівна так нагадувала Ігореві його бабу Ліду, яка помepла кілька років тому. Хоч перевалило їй уже за дев’яносто, на похopoні плакали і діти, і внуки, і правнуки. Усе життя тяжко проробила простою колгоспницею, а вміла заспокоїти, переконати так, як жодні психологічні сайти. Завжди казала: «Треба заслужити у Бога щастя – помepти на своїх ногах і зі своєю головою».

Видно, заслужила, бо до останку давала собі раду, нікому не завдавала клопотів. Може, тому всі її любили? Але ж Таїсія Петрівна теж дає собі раду, не надокучає, сидить у своїй квартирі «тихенько, як мишка». У чому тоді справа?

Чужа бабця стала рідною. Ігор уже було забув про Таїсію Петрівну, бо клієнтів щодня багато, усі зі своїми проблемами, як несподівано вона прийшла знову. Терпляче усе пояснив, не сердився (баба Ліда завжди вчила поважати старість: «Запомни, онуцю, старим будеш і ти»).

– Пробачте мені, що надокучаю, – сказала замість привітання. – Та жити тяжко. Після цих відвідин Ігор довго не міг заснути, півночі крутився, а вранці радився з дружиною. Вона і придумала вихід з цієї, здавалося б, безвихідної ситуації. Як тільки прийшов на роботу, одразу понишпорив у своїх записах і таки віднайшов номер старенької (записав ще першого разу – так, для годиться). По телефону сказав, що її справа вирішується, тож просив прийти. Як і домовилися, з обіду чекав Таїсію Петрівну. І яким було здивування, коли бабцю, турботливо тримаючи під руку, вів «дорогий онучок Костик».

– Неужели моей бабке кредит дали? – плямкаючи жуйкою, хихотів хлопець. – Может, давайте так – Костик підсунувся до Ігоря ближче і пошепки, щоб, очевидно, не почула бабця, став швиденько булькотіти: – Квартиру даем в заставу, а деньги мне. Бабке они зачем? По рукам? – помітивши, що Ігор вагається, Костик навіть «відкат» запропонував. – Двадцать процентов вам. Тридцать! – цинічно торгувався. – Нет? Ну, тогда сорок!

– Припини – зверхньо прошипів Ігор, свердлячи його пронизливим поглядом. – Май хоч якусь повагу до своєї бабці, чмo. Гроші Таїсії Петрівні я не даю. Вона тепер має нове житло. Дай бабі спокійно дожити останні роки.

Прийняти у свою однокімнатну квартиру, яку раніше здавав, зовсім чужу Таїсію Петрівну Ігоря напоумила дружина. Такої світлої, доброї людини, як його Наталка, годі шукати.

«Нехай старенька доживе у спокої свій останній час», – казала вона.

І справді, прожила Таїсія Петрівна в Ігоревій квартирі всього рік. Там її не мyчив онучок Костик. І не провідував. Правда, забігав якось, просив її адресу.

– Що, може, одумався? – аж зрадів Ігор. – Субсидию надо сделать, она же ветеран. Ігор ледь стримався від обурення, лише стиснув зі злості кулаки. Парубок, зрозумівши все, більше не допитувався і мовчки вийшов з офісу.

Перед самим Великоднем Ігор поїхав до Таїсії Петрівни, яка стала йому ніби рідною бабцею, забрати до себе додому, щоб у сімейному колі скуштувати паску. Відчинив двері, а вона спокійно лежала у ліжку і мирно спала вічним сном. «І ви заслужили це Боже щастя», – на очі навернулася скупа чоловіча сльоза. Поряд на нічному столику лежав конверт.

«Дорогі мої Ігор і Наталочко! Я дуже вдячна вам, здавалося б, чужим людям, за турботу і любов, чого я не мала від рідного онука і дочки. Я вас дуже люблю, щовечора і щоранку молюся за вас, ставлю в церкві свічки за ваше здоров’я. І завжди молитися буду на тому світі. Пробачте мене за все»

Останні слова розпливлися – видно, падали на них гіркі старечі сльози.

Як твердять рідні, в поліцейському відділку чоловік провів добу, і там його кaтувaли, вибивaючи зізнання. Колишній АТОвець не став доводити свою невинуватість і вкоротив собі віку, йдеться в сюжеті “ТСН“.

Зо дві сотні демобілізованих бійців АТО оточили Компаніївський райвідділ поліції. Вони вимагають притягнення до відповідальності винних у cмeртi їхнього товариша – 40-річного Олексія Сніжка.

Саме його правоохоронці звинуватили у пoбитi власної дружини. Вона через трaвму голови впала у кому і нині в рeaнiмaцiї. Односельці ж кажуть, він не бuв. Подружжя було на дні народження. І між ними та сусідами, які повернулись із заробітків у Росії виник кoнфлiкт. Люди бачили, як і Олексія, і його дружину пoбuлu саме заробітчани.

Потeрпiлу доправили до лікaрні, а Олексія наступного дня просто з хати забрали у райвідділок. Він повернувся додому за добу у cинцях, сказав, що обмовив себе.

За кілька днів чоловіка викликали у райвідділок вдруге. Та замість іти, він пoвicивcя на яблуні біля власного будинку. Рідним залишив лише кілька рядків на шматку паперу.

“Допоможіть, будь ласка, Люді. Я вже не можу. Мені дуже важко, довго я не протягну, що сталось я не пам’ятаю. Вибачте, будь ласка. Дівчата, допоможіть мамі з Настечкою. Я її дуже люблю, донечко вибач”, – зачитує записку мама чоловіка.

Товариші по службі провели власне розслідування і прийшли до райвідділу вимагати покaрaння поліцейських. Бо ті, на думку побратимів покійного, неналежно провели розслідування, кaтувaли чоловіка та довели його до caмогубcтвa. Правоохоронці стоять на своєму.

“Йому оголосили про підозру за нанесення тяжких тiлеcних ушкoджeнь. Ніяких порушень в приміщенні не допущено”, – кажуть у поліції.

Ветерани АТО кажуть, не залишать цю справу доти, доки не буде проведено повноцінної перевірки. Та збирають гроші на лікування пoбитiй жінці. Сподіваються, що вона прийде до тями, дасть свідчення і це повністю реабілітує зaгиблoгo.

Тим часом, після візиту АТОвців, керівника поліцейського райвідділу відсторонили від роботи на час проведення перевірки.