На цьому наголосила секретар Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа.

За її словами, директор має право не надавати повну відпустку вчителю.

«Але це має бути пов’язано з відверненням наслідків воєнних дій, відбудовою критичної інфраструктури. Тобто обов’язково має бути обґрунтування, чому термін 56 днів скорочується», – підкреслила народна депутатка.

Щодо тих педагогів, кому вже була надана відпустка у 24 дні, то вона пояснила, що решта відпустки має бути надана новим наказом керівника.

«Що тепер робити директорам і вчителям, якщо їм вже надано відпустку 24 дні? Директор видаватиме новий наказ про надання решти відпустки понад 24 дні», – зазначила Наталія Піпа.

Також вона зауважила, що законопроєкт, який повертає педагогам звичну тривалість відпустки, вже підписаний спікером Верховної Ради, але ще не підписаний Президентом.

«Очікуємо, що це станеться завтра-післязавтра. Опісля закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування в офіційному виданні», – підкреслила депутатка.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Каховська міська територіальна громада.

“Сьогодні, 30 квітня, зі свого дому військовими рф було забрано каховчанина – вчителя, директора школи Пендальчука Віктора Михайловича (1977 р.н.)”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що на даний час його місцезнаходження невідоме.

Чи змінила я свою думку після двох із половиною місяців навчання дітей у стінах гімназії? Ні. Лише набула досвіду і, певна річ, зникла категоричність в ухваленні рішень, пов’язаних з епідеміологічною ситуацією, яка змінюється чи не щохвилини

Так, незмінним залишилося те, що впродовж першої чверті 1200 учнів і майже 150 працівників мали змогу працювати, навчатися й навчати безпосередньо в самому закладі. Ситуація відслідковувалася щодня й потребувала незначних зусиль і низки адміністративних рішень задля корекції освітнього процесу до тих пір, поки не почали хворіти вчителі!

Якщо до цього в разі захворювання ми закривали “бульбашку”, на утворення якої покладали сподівання щодо регулювання ситуації у гімназії загалом, то зараз це закриття не завжди спрацьовує.

І конкретний випадок потребує мого, як директора, блискавичного рішення.

Які я бачу проблеми:

Захворів учитель: чи дозволить його фінансова спроможність сплатити тест, який за добу підтвердить чи спростує невтішний діагноз?

Дії керівника закладу: чекати добу – і ухвалювати рішення про закриття класу, “бульбашки” чи “бульбашок” на 14 днів, або ж (менш прийнятний варіант) чекати, допоки спливе 10 днів на встановлення того ж таки діагнозу, не закриваючи класи, наражаючи дітей і педагогів на небезпеку, а потім, до прикладу, встановити карантин на 4 дні. Останнє – за умови нібито “безплатного” тесту.

Вихід учителя після захворювання на COVID-19: заявлені 14 днів лікування хвороби – теорія, яка, з досвіду, не відображає реальної ситуації. Хвороба може затягтися на тижні, а то й більше. Ще не забуваймо про довге (в окремих випадках) відновлення після ускладнень, спричинених хворобою.

Фінансовий бік проблеми: кошти на тест, лікування відновлення. Де брати? Підключати родичів, знайомих, колег?

Педагоги, які працюють залишаються на своїх годинах, але також мають виходити на заміни, працюючи на межі можливостей, часто маючи підвищений тиск або хронічні хвороби.

Як директор, стою перед вибором життєво важливих рішень щодня, щодня разом зі своїми колегами. Адже ми не змінили професію, не взяли тайм-аут, не заховалися за інструкціями та приписами (вони, до слова, не завжди мають чіткий регламент дій), а працюємо, переконана, на передовій.

Але… Ми – ЛЮДИ, ми хворіємо…

Я прагну, аби батьки мали правдиву, а головне – актуальну інформацію щодо епідеміологічної ситуації, і разом із колективом роблю все необхідне для цього. Упевнена, так роблять більшість моїх колег-керівників.

Лікарі – важливі! Учителі – так само важливі! Хто вийде до дітей, якщо педагоги масово почнуть хворіти? А ви уявляєте ЦИФРИ, якби щодня оголошували кількість учителів, які захворіли?

Зараз із 15-ти вчителів молодшої школи Київської гімназії східних мов №1 шість мають підтверджений діагноз – коронавірусна інфекція; п‘ять – сезонні захворювання. Моє управлінське рішення в такому випадку очевидне!

Упевнена, така катастрофічна ситуація із захворюванням учителів зараз по всій Україні.

Можливо, я перебільшую? І така невтішна статистика лише в окремих закладах? Хіба керівники не живуть думкою “зберегти кожного учасника освітнього процесу”? Нам би день простояти, а ніч – проговорити-проплакати.

Вихід? Вихід завжди є. Хоча би такий банальний, на перший погляд:

Хочу звернутися до приватних лабораторій: чи можна надати знижки для здавання тестів на COVID-19 для педагогів?

А ще – до благодійників. Шановні благодійники, меценати, спонсори, ви теж можете долучитися й сприяти фінансово, аби вчителі, які отримують не надто високу зарплатню, якомога швидше могли отримати результати тесту на СOVID та необхідне лікування.

А ще – до депутатів усіх рівнів. Потрібна державна програма підтримки Вчителя в умовах пандемії.

І наостанок… Замість різнокольорових зон епідеміологічної ситуації ми перейшли в зону турбулентності. Тобто, чекаємо на більше, ніж 50% учасників освітнього процесу на самоізоляції, аби заборонити навчання в таких умовах.

Освітні заклади так розхитує вихровими потоками захворювання на COVID-19, що всіх починає “трясти”. Можливо, не треба надто довго чекати світла в кінці довгого тунелю. Дехто може й не дочекатися… Думаю, варто освітити цей тунель розумними рішеннями. Тоді шлях до світла не буде таким жертовним…

Оксана Проскура, директорка Гімназії Східних мов №1 Києва

У жінки були симптоми, притаманні коронавірусній інфекції. Проте, чи хворіла вона саме на цю недугу, досі достеменно невідомо. Станом на сьогоднішній ранок ще не було результатів взятого в неї аналізу.

Останні дні вона перебувала під наглядом медиків в Бережанах.

Оксану Заяць поважали колеги та односельчани. Вона справді переживала за навчальний заклад, який очолювала. Багато знайомих називали її жінкою, в якої не опускаються руки. Нещодавно їй довірили представляти село в новоутвореній Нараївській громаді, куди обрали депутатом.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким пані Оксани.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, пояснив, що на уроці музики наніс один удару рукою (ляпас) по голові. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд не застосовувати до нього суворої міри покарання. Проти цивільного позову законного представника малолітнього потерпілого не заперечував, однак не погоджувався з сумою позову в 10000 гривень.

Суд врахував характер та обсяг заподіяних малолітньому потерпілому моральних страждань, за яких обставин та якими діями вони завдані, ступінь і форму вини заподіювача, матеріальний стан обвинуваченого і, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, прийшов до переконання про стягнення з обвинуваченого 2000 грн. моральної шкоди. Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду, співмірний ступеню і тривалості моральних страждань.

10 травня 2019 року Мостиський районний суд Львівської області визнав педагога винуватим у предявленому обвинуваченні за ч.1 ст.126 КК України та призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Також він має сплатити потерпілому моральну компенсацію – 2000 гривень.

Очевидці розповіли, що винуватець ДТП був п’яний. Пізніше виявилося, що ним був директор школи села Забір’я.

Односельчани розповіли, що неодноразово бачили педагога п’яним на роботі. За кермо в стані алкогольного сп’яніння він також сів не вперше.

На щастя аварія було відносно несерйозна, обійшлося без жертв.

“Найважчий день, коли я відмовився від фаст-фуду. До нього я готувався довго. Я взяв традиційну свою тацю, як зараз пам’ятаю чек на 620 гривень, – 3-4 картоплі, 4-5 гамбургерів, 2 коли, салат. В той момент відчуття, що я себе ненавиджу, прийшло до того, як я почав їсти. Я піднявся. Пішов до урни, сів. Довго не міг кинути, але таки кинув їжу в урну. Після того “дах зірвало”. Раптово все забoліло, такий був стpес. Я хотів залізти в ту урну й дістати все. Як нapкоман, в якого лoмка від нapкотиків”, – пригадує Дмитро, пише Gazeta.ua

У той день поставив собі за мету схyднути.

“Сидів біля холодильника, pвав на собі волосся, нігті кусав. Рятувала робота. Я знав, що піду туди і не буду про це думати”, – каже Дмитро.

Чоловік почав готувати їжу самостійно. Робив салат без солі. Додавав соєвий соус.

“Найсмачніша страва зараз – тушковане куряче сердечко зі сметаною та соєвим соусом. Поставив за правило їсти салат разом зі шматком м’яса чи риби. Ще багато танцював. Заходжу в магазин, беру візок і танцюю. Стою на касі – танцюю. Навіть увів п’ятихвилинку для вчителів та учнів. З ними також танцюємо. За перший місяць схуд на 24 кілограми”, – каже Дмитро.

Після схyднення Дмитро Ламза став директором київської школи №210. Зізнається, що в нього змінилося відношення до життя. Він перестав жаліти людей, як робив це раніше, і почав цінувати життя.

Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив журналіст Павло Островський.

“Завдяки резонансу, який піднявся навколо вчорашнього поста (3420 репоста на цю хвилину, маса публікацій, різних неприємних дзвінків до міської ради), сьогодні конкурсна комісія вирішила не розглядати заявки кандидатів. Офіційна версія – кандидати не надали довідок про стан здоров’я”, – зазначив Островський.

За його словами, “пікантність ситуації полягає в тому, що міський відділ освіти ще й сам не визначився, якого зразка повинна бути довідка від кандидатів”.

“Тому з високою ймовірністю, завтра на засіданні виконкому внесуть зміни в положення про вибори директора опорної школи, а потім буде новий конкурс”, – уточнив журналіст.

Він додав, що на сьогоднішньому засіданні Ірина Прус намагалася довести, що не була на антиукраїнському мітингу.