– Все, що існує, створено Богом?

– Так, створено Богом, – сміливо відповів один студент

– Бог створив все? – запитав професор.
– Так, сер – відповів студент.

– Якщо Бог створив все, значить Бог створив зло, раз воно існує. І згідно з тим принципом, що наші справи визначають нас самих, значить Бог є зло? – запитав професор

Студент притих, почувши таку відповідь. Професор був дуже задоволений собою. Він похвалився студентам, що він ще раз довів, що віра в Бога – це міф.

Ще один студент підняв руку і сказав:

– Можу я задати вам питання, професор?
– Звичайно, – відповів професор.

– Професор, холод існує? – запитав студент.
– Що за питання? Звичайно, існує. Тобі ніколи не було холодно?

Студенти засміялися над питанням. Студент відповів:

– Насправді, сер, холоду не існує. Відповідно до законів фізики, те, що ми вважаємо холодом, в дійсності є відсутністю тепла. Людина або предмет можна вивчити на предмет того, чи має він або передає енергію. Абсолютний нуль (-460 градусів за Фаренгейтом) це повна відсутність тепла. Вся матерія стає інертною і нездатною реагувати при цій температурі. Холоду не існує. Ми створили це слово для опису того, що ми відчуваємо при відсутності тепла.

Студент продовжив: – Професор, темрява існує?
– Звичайно, існує.
– Ви знову неправі, сер. Темряви також не існує. Темрява в дійсності є відсутність світла. Ми можемо вивчити світло, але не темряву. Ми можемо використовувати призму Ньютона щоб розкласти біле світло на безліч кольорів і вивчити різні довжини хвиль кожного кольору. Ви не можете виміряти темряву. Простий промінь світла може увірватися в світ темряви і освітити його. Як ви можете дізнатися, наскільки темним є який-небудь простір? Ви вимірюєте, яка кількість світла там є. Чи не так? Темрява це поняття, яке людина використовує, щоб описати, що відбувається при відсутності світла.

Зрештою, юнак запитав професора: – Пане професоре, зло існує?

На цей раз невпевнено, професор відповів:

– Звичайно, як я вже сказав. Ми бачимо його щодня. Жорстокість між людьми, безліч злочинів і насильства по всьому світі. Ці приклади є не чим іншим як проявом зла.

На це студент відповів:

– Зла не існує, сер, або, принаймні, його не існує для нього самого. Зло це просто відсутність Бога. Воно схоже на темряву і холод – слово, створене нами, щоб описати відсутність Бога. Бог не створював зла. Зло- це віра або любов, які існують як світло і тепло. Зло – це результат відсутності в серці людини Божественної любові. Це начебто холод, який наступає, коли немає тепла, або на зразок темноти, яка настає, коли немає світла.

Ім’я студента було – Альберт Ейнштейн …

Що саме надихає молоду дівчину вибрати кар’єру лікаря, а юнака – стати інженером? Існує чимало причин: успіх, добрий заробіток, альтруїзм, прагнення кар’єрного росту, пригода… Або що саме стає причиною того, що дівчина, котра курила багато років, вирішує позбутися цієї звички, а чоловік з надвагою, постановлює почати активне тренування, щоби скинути зайві кілограми? І знову ж таки – існує багато причин: страх перед хворобою чи смертю, бажання здорового способу життя, родинні обставини. Але всі ці причини тісно переплітаються між собою, утворюючи спільний привід, котрий спонукає особу прийняти те чи інше рішення. Святий Ігнатій Лойола у своїх Духовних Вправах називав ці чинники (образи, думки, натхнення,  прагнення, емоції, симпатії чи антипатії) ду́хами.

Багато речей можна окреслити терміном дух. Коли твоя улюблена футбольна команда виходить у фінал Ліги Європи, тебе та інших вболювальників об’єднує якийсь спільний дух, дух перемоги. Коли Тебе та інших громадян об’єднує мрія змін у власній країні, що вже двадцять років не може вийти із кризи, і Ти прагнеш цих змін коштом власного здоров’я і навіть життя, можемо говорити про дух революції. Існує також іншим вимір поняття дух. Мова про релігійно-духовний вимір. Наприклад, коли перебуваємо у церкві на молитві – можемо говорити про молитовний дух, котрий з’єднує нас та інших людей з Богом. Якщо бачимо медсестру, лікаря, монахиню, котрі віддано служать хворим, можемо говорити, що ці люди мають дух милосердя.

Втіха та спустошення

Святий Ігнатій на основі власного глибокого молитовного досвіду, дійшов до висновку, що групи емоцій, внутрішніх порушень тощо, приймають дві форми – одну він назвав духовною втіхою, другу – духовним спустошенням. Він замітив, що ці два чинники духовного життя можуть як приблизити людину до Бога, так і віддалити її від Нього. Пізніше Ігнатій зауважив, що іноді спустошення може походити від доброго духа, а іноді – від злого. Те саме стосується і втіхи.

Ігнатіянська духовність є дуже практичною. Правила розпізнавання духів – внутрішні порушення душі, втіха і спустошення, добрий дух і злий дух, зближення з Богом чи віддалення від Нього мають на меті допомогти людині побачити присутність Бога в житті, розпізнати Його волю та прийняти відповідне рішення.

Як відрізнити добрий дух від злого?

Деякі основні характеристики є дуже прості. Дії доброго духа зазвичай призводять до конкретних змін в людині. Збільшується любов та радість, віра та надія. Добрий дух приносить мир та спокій на серці. Натомість, злий дух чинить все навпаки – сіє в людському серці сумніви, забирає надію, приносить плутанину та породжує відразу.  Інший приклад: якщо людина веде гріховне життя, добрий дух починає гризте людину, мучає совість, спонукає до змін у житті та до духовного навернення. Натомість, злий дух представляє гріх як щось приємне та правильне, тому людина продовжує грішити. Як ці духи діють в серці побожної людини. Вони діють зовсім протилежно: злий дух приносить сумніви, розчарування, неспокій, натомість добрий дух супроводжує людину ще більшою надією, довірою до Бога та прагненням молитви. Іншою характеристикою доброго духа є правда, щирість, відкритість та прозорість. Натомість злий дух впливає на людину підступно, приность обман, закритість на інших та морок.

Емоції та почуття

Існує також декілька простих практик. Якщо Ти вирішив змінитися у своєму житті, служити більше Богові та людям, і через якийсь Ти починаєш відчувати духовне спустошення – сумніви, щодо доречності прийнятих рішень, знеохочення, лінь тощо; то можна припустити, що, швидше за все, ці думки не походять від доброго духа. Після прийняття добрих рішень Ігнатій не радить змінювати їх, особливо, якщо людина починає переживати духовне спустошення та сумніви, в її житті починають з’являтися труднощі пов’язані із цим рішенням.

У час духовного спустошення чи тривоги варто збільшити час молитви та інших побожних практик. Якщо раптом без жодної причини, Ти відчуваєш духовне піднесення та втіху, особливу близькість Бога у житті – ці духовні порушення з великою ймовірністю можуть походити від доброго духа, тобто від Бога. В іншому випадку, тобто якщо перед духовною втіхою відбулося щось особливе – Ти почув якусь новину, отримав листа чи навіть прийняв побожне ріщення – св. Ігнатій радить перевірити походження цієї втіхи, бо її джерелом може бути злий дух, або як каже прислів’я «добрими намірами пекло встелене».

Однозначно, це лише декілька аспектів Правил розпізнавання духів св. Ігнатія Лойоли, котрі можуть послужити людині у їй духовній мандрівці, щоби краще розпізнати присутність Бога у житті, або розгадати діяльність злих духів, котрі бажають, щоби людина не слухала Бога, а ходила своїми стежками… Для того, щоби навчитися застосовувати ці Правила, треба довго практикуватися, молитися та мати мудрого та досвідченого духовного керівника, котрий знається на ігнатіянській духовності.

«Не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога» (1 Ів 4,1)