Усі хочуть зрозуміти, чим пояснити небачену жорстокість цієї людини, а заразом дізнатися, які події чекають на неї в перспективі – як ближній, так і далекій. Про те, що говорить гороскоп про особистість та долю Путіна, розповідає астропсихологиня Валентина Віттрок.

Точна дата народження тирана невідома
Труднощі у складанні путінського гороскопа полягають у тому, що точні дата й час його народження невідомі. Сьогодні всі, хто знав справжню дату народження тирана, починаючи з його батьків і закінчуючи колегами, з якими він колись розпочинав службу, померли – пролити світло на це запитання ніхто не може. Але той факт, що його натальну карту було переписано, можна вважати доведеним – не просто так звичайний, нічим не примітний офіцер держбезпеки, став президентом Росії і, більш того, утримується на цій посаді вже двадцять років.

Для чого потрібно переписувати гороскоп
Виникає закономірне запитання, а навіщо взагалі переписувати гороскоп – прийнято вважати, що з людиною має у житті трапиться те, що їй, як кажуть, на роду написано. Для цього є, як мінімум, дві вагомі причини.

По-перше, таким чином можна приховати справжні дані, які можуть використати у своїх цілях непорядні люди та відверті вороги. Правдивий гороскоп може вказувати на слабкі місця людини, які можна буде використати проти нього – сильні цього світу дуже бояться.

По-друге, переписавши гороскоп, можна змінити лінію життя людини, яка в результаті отримає те, чого прагне – славу, гроші, успіх у протилежної статі, довге життя або, як у випадку з Путіним, прагнення світового панування, навіть якщо йому доведеться йти по трупах.

Слідами Сталіна
Астрологи вважають, що Путін, як свого часу Йосип Сталін, за допомогою потужного фахівця переписав дані свого гороскопа. Гороскоп Сталінові переробив відомий астролог Георгій Гурджієв, який був знайомий із “батьком народів” від юності – вони разом навчалися у духовній семінарії. Йосип Віссаріонович, незважаючи на маніакальну підозрілість, довіряв астрологам і часто користувався їхніми послугами. Гурджієв свою астрологічну справу знав добре, і, склавши натальну карту приятеля, порадив йому змінити її, сказавши, що з такими вихідними даними, як у нього, кар’єру не зробиш. Сталін, який марив безмежною владою, погодився на те, що будь-яка інша людина вважала б авантюрою – втім, він нічого не втрачав. Гурджієв залишив справжній рік народження –1878, а ось день народження, найімовірніше, змінив – тиран народився зовсім не 18 грудня, як це написано в його біографії. Гурджієв також активізував у гороскопі “батька народів” будинок кар’єри та влади, після чого Сталін і став тим, ким ми його знаємо – жорстоким та обачливим керівником величезної держави. А оскільки Гурджієв, як кажуть у таких випадках, забагато знав, йому влаштували автомобільну катастрофу в Парижі – таємницю справжнього гороскопа Сталіна він забрав із собою в домовину.

Хто допоміг Путіну змінити натальну карту та долю
Зрозуміло, без допомоги фахівця людина, хай навіть вона буде наймудрішою, переписати свій гороскоп не зможе – для цього необхідно мати певні знання, які даються не кожному. Найімвірніше, переписати натальну карту Путіну допоміг елітний або, як його ще називали, “кремлівський” астролог Вадим Левін, який її складав. У своїх інтерв’ю Левін часто заявляв, що знає про Путіна все, тому недивно, що він помер 2014 року за загадкових обставин – згадки про його смерть в Інтернеті майже відсутні.

Про точну дату народження російського президента – а, отже, і реальні моменти його долі – ми, ймовірно, дізнаємося нескоро, якщо дізнаємося взагалі. Однак у астрологів є способи визначити більш-менш достовірну інформацію щодо його натальної карти і, як наслідок, напророкувати тиранові його долю – про це ми розповімо в наступній публікації.

Від місяця народження жінки залежить дуже багато

Місяць народження кожної жінки має величезне значення і вплив на її подальшу долю. Астрологи кажуть, що коли ви народилися – взимку, влітку, навесні чи восени – формує вашу особистість, характер.

Про те, які риси притаманні жінкам по місяцю народження пише teawithlemon.

Жінки січня

Ви відрізняєтеся неймовірною наполегливістю, амбітністю і прагненням до порядку. Серйозно ставитеся до відносин і життя, маєте консервативні погляди. Іноді ви буваєте занадто критичні або навіть придираєтеся, але тільки тому, що дійсно хочете найкращого.

При цьому власні почуття ви віддаєте перевагу не виявляти. Якщо ви народилися в січні, то будете наближати до себе тільки обраних – тих, кого ви любите або тих, хто з вами на одному інтелектуальному рівні.

Жінки лютого

Ви дуже романтичні і не кожна людина може зрозуміти вашу загадкову душу. У вас дивна(в очах інших) уява і мислення. Не кожен може зрозуміти вашу загадкову душу, але вам і не потрібен “кожен”, тільки – особливий.

Порада для тих, хто хоче зблизитися з жінкою лютого: якщо ви хоча б один раз, хоча б зовсім на трохи, обдурите їх – ви більше ніколи не побачите їх знову.

Жінки березня

Ви маєте дуже сильну харизму. Дуже вірні і вмієте зберігати секрети інших, які вам з радістю довіряють. Ви дуже вірні і віддані, важко закохуєтеся, але вас легко засмутити одним невірним словом або хибним судженням.

З іншого боку, чоловіків ви вибираєте один раз і назавжди. Тому що березневі дами – однолюби. Астрологи радять знайти березневого чоловіка – ваша пара буде ідеальною.

Жінки квітня

Якщо ви народилися в квітні, ви природжений дипломат. Ви комунікабельні, легко знаходите спільну мову з коханою людиною. Єдиний ваш недолік – ви звикли час від часу себе жаліти.

Ще квітневі жінки дуже ревниві, і будь-яка сварка стає справжнім кінцем світу. Але ви краще за інших знаєте, що таке насолода, і можете зробити чоловіка дуже щасливим. Той, хто отримав жінку, народжену в квітні, зірвав джекпот.

Жінки травня

Ви наполегливі і віддані своїм переконанням. У вас є свій внутрішній моральний компас, і ви ніколи не порушуєте його вказівки. Ви дуже небезпечні для чоловіків, які вас полюбили, адже якщо це не взаємно – може бути трагедія.

Астрологи говорять чоловікам, що роман з жінкою травня ви вже точно запам’ятаєте на все життя. Крім того, травневі жінки дуже привабливі зовні, що зазвичай гармонійно поєднується з їх складним характером.

Жінки червня

Ви дуже цікава жінка, комунікабельна, творча і пристрасна. Головний ваш недолік – ви завжди говорите те, що думаєте, зовсім не підбираючи слів. Вам чомусь здається, що завжди краще сказати правду в обличчя, а не говорити про неї за спиною. Так-то воно так, тільки ви не завжди віддаєте собі звіт в тому, як сильно слова можуть зачепити почуття інших людей.

Чоловіки, в руках жінки червня, часто стають іграшками. Пам’ятайте про це, коли при знайомстві питаєте про день народження дами.

Жінки липня

Ви відрізняєтеся своєю щирістю та відвертістю з близькими. А для всіх інших ви – загадкові, красиві і дуже розумні, хоча і недоступні. У повсякденному житті ви, як можете, уникаєте конфліктів і до останнього моменту намагаєтеся залишитися ввічливими.

Липневі жінки прекрасні, але пам’ятайте: якщо ви хоча б один раз їх обдурите, з будь-якого приводу, ви втратите їх назавжди!

Жінки серпня

Ви – унікальне поєднання егоцентризму і величезного серця. Чоловікам насправді краще не зв’язуватися з вами, тому що у відносинах ви завжди переможете. Рідкісний діамант чоловічої статі може прожити життя з жінкою серпня і при цьому не помітити, що провів його “під каблуком”.

Жінки, народжені в серпні, мають виняткове почуття гумору, але вкрай не люблять, коли жартують над ними. А в їх присутності чоловіки завжди втрачають голову.

Жінки вересня

Якщо ви народилися у вересні, це означає, що ваші головні якості – доброта, дисциплінованість і зовнішня природна краса. Що стосується відносин з чоловіками, то головне для вас – вірність. Варто вас зрадити один раз, ви вже ніколи не забудете.

У житті ви дуже обережні, закриті і, на жаль, трохи мстиві. Ви хочете, щоб відносини з вами були “на все життя”. Чоловіки, які шукають жінку на одну ніч, можуть відразу проходити повз! З іншого боку, ви досить критичні у своїх судженнях і оцінках, а тому мають дуже високі очікування відносно своїх партнерів.

Жінки жовтня

Ви відрізняєтеся сильним і непохитним характером. Ви дуже емоційні, але ніколи не станете плакати на очах у інших людей. А ще ви дуже розумні, тому ніколи не розкриваєте свою душу перед кожним.

Ви знаєте, що люди схильні зловживати владою, яку вони отримують над іншими. Вас дуже часто ненавидять інші жінки, тому що заздрять. Жовтневі дами завжди отримують найкращих чоловіків і проживають гідне життя.

Жінки листопада

Ви завжди будете попереду інших, ви активні, послідовні, легко бачите брехню. Тому грати на ваших почуттях категорично не можна! Адже кінець таких брудних ігрищ завжди буде гіршим. З іншого боку, ви – справжній вогонь! З вами ніколи не буває нудно.

Головне для супутників листопадових жінок: ніколи не питайте їхню думку з будь-якого приводу, якщо не готові почути правду.

Жінки грудня

Якщо ви народилися в грудні, у вас дуже нетерплячий характер, а також неймовірна винахідливість. А від природи ви володієте здатністю бути щасливою, навіть якщо все погано – ви вийдете із ситуації переможницею.

А ще ви краще за всіх знаєте, як підняти настрій своєму чоловікові. Ваш секрет – відкрите серце. Життя жінку грудня не лякає і не може поранити, а в результаті вона отримує все, що захоче.

Раніше ми писали, кого чекають грандіозні зміни в любові в жовтні. Таролог розповіла про романтичні перспективи для кожного знака Зодіаку.

А ось астрологи розповіли в жіночому гороскоп на тиждень, до чого готуватися представницям прекрасної статі.

Родимі плями містять в собі певну інформацію, адже вони передаються від хромосом наших батьків. Інформація в родимих плямах закладена в їх формі, величині, кольорі та розташуванні.

Пляма на голові зазвичай у людей з сильним та вольовим характером. Такі особистості досягають успіху у будь-якій сфері.
Плями на руках, ногах несуть своєму власникові щасливу долю й успішне життя.
Пляма на спині належать вимогливим людям, які часто ставлять перед собою високі цілі та того ж прагнуть від інших.
Власники плям на животі є нетерплячими та запальними людьми. Якщо направити ці риси характеру в правильне русло, то можна добитися успіхів в бізнесі.
Пляма на шиї або ключиці – володарі таких плям мають блискучі вольові якості, це знак успіху в професії.
Значення за формою родимої плями:

1.Ідеальна окружність є хорошим знаком. Вона свідчить про духовну та фізичну гармонію людини.
2.Хрестоподібна родима пляма – символ випробувань, які вищі сили посилають людині.
3.Форма полум’я і багаття вважається символом запальності.
4.Форма зірки для родимих ​​плям вважається рідкісною в природі й вказує на те, що вищі сили прихильні до людини та дарують їй удачу у всіх починаннях.
5.Родимка, що нагадує за своєю формою відбиток губ, є прямою вказівкою на те, що доля підготувала його власникові велику кількість сюрпризів.

Дощ, дощ і ще раз дощ. Йому немає кінця, так як і стражданням нещасних, котрі чимось засмутили Всевишнього. За це вони були з пелюшок нагороджені нещастями і проблемами.

Дехто з них ставив на собі хрест, адже крім сімейних драм, байдужих облич родичів (батьками їх важко назвати) і повного комплекту пляшок з-під горілки, чи якогось іншого незрозумілого пійла. Дім або точніше квартира не була зігріта тим бажаним сімейним теплом і часто сховавшись у самий глухий куток вони діти плакали, проклинаючи тисячі раз своє жорстоке дитинство.
* * *
Для Андрія розповідь, або точніше сповідь про своє життя була б найжахливішим покаранням, годинною мукою. Адже це не легко дивитись у вікно і відчувати, що ти нікому не потрібний, а твоє життя суцільна помилка.

Забруднене скло вікна на кухні, відбивало звуки осіннього дощу, якому не було кінця. Теплий подих на нього із гарячих вуст здавалося зігрів його хоча б на мить… Пройшла година, а він лише почав згадувати і перебирати подумки все добре, що було в його короткому житті. Крім вірних чотирьох друзів, привітної посмішки сусідки і її теплого борщу нічого в голову не приходило…

Причиною короткої пам’яті був не склероз, просто його сіре життя ніколи не було розфарбоване яскравими кольорами. Хтось запитає:

– А сім’я? Яка втіха була від неї?

Аякже сім’я, хто вони? Ви поцікавились? Я вам відповім. Непотріб. Жорстоко? Згідна, але це правда. Можна довго описувати жалюгідні 12 років, які Андрій прожив у сім’ї. А їх результат суцільне провалля – матері не має, проте хтось би інший не назвав би її так сьогодні. В серці сина вона назавжди буде матір’ю – найкращою істотою, не випадково підібрала це слово. Бо істота, яку Андрій вважав за матір була схожа на тіло без душі, від якого постійно несло перегаром.

А скільки разів, він червоний від сорому і осуду сусідів приносив матір, яка не могла встояти на ногах додому. Що він почути від неї? Про яку ласку йде мова. „Дитинко”, „синку” чи може вечірню колискову? Він не пам’ятає, коли б засинав у білосніжній постелі і милувався на зорі. Я навіть сумніваюсь, що крізь брудне скло зорі були помітні. Ні, зате замість „сину” він чув вдосталь брудної лайки матері і батька. Ввечері його колисковою було сопіння і хріп п’яних батьків. Які падали спати, де бачили і в чому були одягнені.

Інколи він хотів заснути і не просинатись, жити в рожевих мріях, далеких країнах. Любив спостерігати як його друзі з батьками йдуть на базар, їдуть на природу відпочивати. Найгірше було після зимових свят, коли усі діти в дворі вихвалялись, що їм подарував Миколай чи Дід Мороз. Андрій завжди говорив, що вони не існують, бо його дім вони обминали.

Кожен день він розпочинав дуже рано. Першим, що робив вибігав з квартири і біг до дверей своїх друзів, щоб чим по швидше поринути в їх світ. Жити їх життям, слухати про те, що в них вдома, які новини і забути про себе. Андрій найбільше не любив вечірню пору, бо потрібно було йти додому, тоді як його друзів із вікон гукали привітливі матусі, Андрій сам вирушав в пошуках своєї блудної мами. Він робив це автоматично, вважав, що така його доля. Він боявся задумуватися про суть свого життя, адже висновки, які б зробила для себе могли привести до трагедії, тому геть страшні думки.

– А ви моєї мами не бачили? – звертався до перехожих малий Андрійко з такими питаннями кожного вечора.

Зараз, будучи дорослим чоловіком Андрій згадує, що за день до смерті він побачив той єдиний материнський погляд. Здавалось, вона змінилась. ЇЇ спите обличчя було того разу навіть привабливим. На очі виступили сльози щастя, мати промовила.

Так промовила, бо до того вона лише верещала і лаялась:

– Не тримай на мене зла, я тебе дуже люблю.

Андрій, тоді не розумів, що коїться, дивні почуття рвали його душу, ось воно дитяче щастя, ось вона материнська любов.

– Мамо чого ж ви так довго тримали ці слова в собі. – промовив Андрій про себе. Потім розтанув в її обіймах. Тоді Андрій провів матір на потяг, яким вона їхала до бабусі в село.

Дзвінок в двері на другий день збудив у квартирі Андрія всіх. На годиннику була сьома година ранку. На вулиці був сильний дощ. Відкривши очі Андрій побачив за вікном сіре небо і обличчя матері, яке вмить зникло. Двері розчинилися і увійшов батько:

– Сину, кріпись, ти ж мужик, мама потравилась.

– І що? – запитав Андрій, ніби нічого не розуміючи зі слів батька.

– Померла мамка. – відповів батько.

З того часу пройшло дванадцять років, Андрій давно змирився з тим, що він сирота, адже за кілька років поховав батька. Сьогодні спілкуючись з ним з першого погляду і не зрозумієш, яка важка доля випала на долю Андрія, бо він весь час посміхається, намагаючись приховати смуток, який назавжди оселився в його сірих очах…

Ярослава наpoдилася весною. Заміж теж виходила, коли цвіли сади. І синочка наpoдила цієї пори. Вона завжди була щасливою та життєрадісною, її все життя оточували люди, які щиро любили її і піклувалися про неї. За матеріалами З дитинства вона полюбила ліс. Це завдяки діду Гнатові, він був лісником.

З дитинства вона полюбила ліс. Це завдяки діду Гнатові, він був лісником.

Ще маленькою дівчинкою ходила вона з дідусем збирати гриби. Він декламував вірш, а мала повторювала: «Отакі гриби тоненькі — звуться ці гриби опеньки, цей пузатий, як шаплик, теж хороший боровик. А оцей хоч і красивий, що на шапочці узор — це поганий гриб, шкідливий, зветься гриб цей мухомор».
Минули роки. Дівчина вступила в лісотехнічний інститут. Там подружилася зі своїм однокурсником Василем. Невдовзі і заміж за нього вийшла. Після закінчення вишу Василеві вдалося знайти роботу за фахом. А Ярослава якраз синочка наpoдила. Хлопчик підростав. Коли Сашкові виповнилося три роки, Ярослава не змогла знайти роботу за фахом, отож була домогосподаркою.

— Їду, поки робота є, — пояснювала Ярослава.

й тоді саме виповнилося тридцять. Покидала Україну, коли навкруги буяла весна. Маленький Сашко ніяк не хотів розлучатися із найріднішою людиною.

— Чи надовго їдеш, матусю? — запитував, міцно обнімаючи за шию.

— Ні, ні, — відповідала Ярослава. — От зароблю грошей і повернуся.

— Та я не хочу грошей. Краще, щоб ти була вдома, мамо.

Хоч ці синові слова і лягли тягaрем на сеpце, Ярослава все ж вирушила в Італію до подруги Іри. Їхала на заробітки маршруткою із ще вісьмома жінками. У невеликому польському містечку з ними трапилася непpuємність — із маршруткою не розминувся автомобіль. Усі пасажири тpaвмyвaлися, потpaпили до лiкарні. Одужавши, жінки вирішили повернутися додому. І тільки Ярослава не змінила свого наміру, бо не звикла здаватися. Вперед і тільки вперед — таким був її девіз.

Урешті жінка таки добралася автобусом до Італії. На жаль, за час, поки перебувала в лiкaрні, втратила пропозицію про роботу. Довелося поселитися в подруги, шукаючи собі нове місце праці. Василь тим часом сам повів їхнього сина в перший клас. Зі всіма дітьми до школи прийшли мами. Сашко дивився на щасливі обличчя своїх ровесників та їхніх матусь, і з його очей котилися сльoзи. Тішив себе тим, що мама, від’їжджаючи, пообіцяла: незадовго повернеться. Хлопчик і не здогадувався, що зустріч із ненькою відбудеться ще ой як нескоро.

Врешті Ярославі трапилася постійна робота. Вона дуже раділа цьому й регулярно надсилала додому гроші.

Через два роки після Славиної розлуки з домом пoмep дід Гнат. Вона дуже тужила за любим дідусем у далекій Італії. Буяв травень, в Україні цвіли вишні. А дід Гнат так любив їхній вишневий сад! Світ тьмapився Ярославі, адже зі стареньким було пов’язано стільки її дитячих теплих спогадів. І професію обрала таку, як у дідуся. Тішила себе лише тим, що в неї все попереду: от заробить грошей, приїде додому, знайде роботу до душі…

Минали роки. Мама і чоловік почали кликати Славу додому. Та де там, жінка призвичаїлася до синьйори, котру доглядала, й не спішила повертатися. І навіть тоді, коли стара пані пoмepла, Ярослава не поїхала додому. Знайомі порадили їй працювати разом із ними у полі, й вона погодилася.

Якось у перерві між роботою українці, яких чимало трудилося в того господаря, сіли перепочити. Серед гурту Ярослава помітила Петра, котрий одразу припав їй до душі. Працьовитий, скромний і мовчазний він чимось нагадував їй чоловіка Василя. Петро був родом із Чернівецької області. Розповідав, що мав добру роботу вдома, бо майстер на всі руки. Та дружина щодня наполягала, щоб їхав за кордон.

— Дивися, дочка вже підросла, саме у виш вступила, хлопець у неї є. А як заміж захоче за рік-два? Що ти тут заробиш? — нарікала Петрова благовірна. — Я б сама поїхала, якби не старі та ще й хвoрі батьки.

Отак і випхала силоміць Ольга свого чоловіка на заробітки.

Отак і випхала силоміць Ольга свого чоловіка на заробітки.

Незадовго після знайомства Слава і Петро винайняли квартиру і почали жити разом. Відтак жінка заборонила йому надсилати додому гроші. Навесні, коли їй виповнилося тридцять шість, Ярослава наpoдила Петрові дочку.

— А тепер навіть копійки додому не передавай, — мовила якось чоловікові, заколисуючи малу. — Твоя донька вже доросла, хай працює, а нашій Мартусі ще рости і рости. Петро слухався Ярославу. Тож навіть коли його старша закінчила виш і на весілля просила, він не поїхав. І подарунка молодим не вислав.

Минали роки за роками. Марта пішла до школи, з дівчатка перетворилася на підлітка. Рідні раз у раз кликали Петра додому. Та й Ярославу просили повертатися в Україну чоловік і син. Ніхто й не здогадувався, що в цих двох на чужині інше життя, нова сім’я.

З часом Петро став якийсь інший.

— Певне, Славцю, мене якась хвopoба мyчuть. Не здужаю працювати на повну силу, — жaлівся вдома. — Нічого тобі нема, — відмахувалася жінка від скарг Петра.

Як я до них приїду? Стільки років грошей їм не надсилав, про себе нічого не повідомляв, — горював Петро.

— Ну то, власне, тепер треба зустрітися з ними, — стояла на своєму Ярослава.

Вділила чоловікові гроші на дорогу і провела з дому. Він просив, щоб дала трохи більшу суму, бо ж як з’явиться перед рідними із порожніми руками через стільки літ розлуки?

— Не забувай, що в нас дочка росте, — зyхвало відповіла Ярослава, не думаючи про те, що Петро завжди віддавав їй усі зароблені гроші.

Отак і позбyлася Ярослава хвopого чoловіка. А до Петра прийшло кaяття, та було вже пізно. Приблукав він до рідної хати недyжий, немiчний, без копійки. Просив рідних, щоб прийняли його, але ні дружина, ні дочка не хотіли дати йому прихистку.

— Куди ж йому йти? Батьки пoмepли, ні сестри, ні брата немає. Змилосердься над Петром, то твій шлюбний чоловік, а його нехай Бог сyдить, — повчала Петрову дружину Ольгу її мати.

Жінка таки дослухалася до її слів. Два тижні пожив Петро в Ольги й пoмep. На пoxoроні ніхто за ним не плaкав.

Про cмepть Петра Ярослава могла тільки здогадуватися, бо їй наснилася велика яма на подвір’ї їхньої італійської оселі. Над ямою стояв Петро в чорному костюмі.

Коли чоловіка не стало, якась немилосердна тyга оповила все єcтво Слави. Дуже захотілося додому, до Сашка і Василя. Часто вона розмірковувала: за час перебування на чужині пoмepли її батьки, а Сашко вже одружений, двох синочків має. Не була в нього Слава на весіллі, хоч гроші і свої, і Петрові передавала часто. Та чи є в сеpці її сина місце для неї? Ого-го, скільки років спливло! Якби не Петро, то не затрималася би тут так надовго. Давно би повернулася на рідну землю, поблагословила би Сашка перед шлюбом, провела би батьків в остaнню путь. Та не сyдилося.

Після тривалої розлуки Ярослава вирішила приїхати в Україну. Повідомила рідним дату свого приїзду, тільки про доньку змовчала, не зізналася. Всі речі передала додому бусом. З аеропорту приїхала з Мартою на таксі до роздоріжжя, щоб півтора кілометра пройти пішки стежками, сходженими в дитинстві, помилуватися природою. Хотіла показати дочці поліську красу: ліси, безмежні поля, пахуче різнотрав’я.

Василь із нетерпінням чекав на свою Ярославу. Та коли вона раптово з’явилася на порозі з дочкою і розповіла йому правду, він наче ошпapeний вибіг із дому і подався до своїх батьків. Засмутилася Ярослава, задумалася, як її з Мартою стріне Сашко. Адже він так схожий на молодшу сестру.

Зустріч із сином здалася їй прохолодною. Він познайомився з Мартою, але радості в його очах не було. Коли ж довідався, що батько, котрий його зростив, покинув дім, не зміг стримати слiз. У нього прокинулась якась неприязнь до матері, а ще більша — до Марти. Втім Сашко запросив їх до себе в гості. Слава побачила розкішний котедж, на подвір’ї — фонтани, гараж, автомобіль. Це все — праця її рук. Та щирого синівського тепла від Сашка вона так і не відчула.

А Марта тим часом скучала за Італією, хотіла повернутися на свою батьківщину.

— Ти українка, бо твої батьки — українці, — пояснювала їй мама.

Та недарма в народі кажуть, що кожному мила його сторона. Марта подзвонила до бездітних сусідів в Італію, поскаржилася, що їй тут погано й вона дуже хоче повернутися додому. Подружжя, яке дуже любило дівчину, відповіло, що з радістю заопікується Мартою, допоможе їй продовжити навчання та прийме за свою. Тож невдовзі Марта покинула Україну.

…Одинока Ярослава сиділа під хатою. Скільки ж тут людей жило колись: дідусь Гнат, бабуся Одарка, батьки, чоловік Василь, син Сашко. А тепер? Кого їй виглядати і звідкіля? Ліс за селом, як і колись давно, шумів зеленим листям, а через нього пробивалися яскраві промені небесного світила. Тільки сонце — оце вічне джерело тепла, котре всіх — і праведних, і грішних — голубить однаково, зігріє на старість самотню Ярославу.

Вседобрий Боже! З цілого серця дякую Тобі за всі добра, якими Ти мене сьогодні наділив. Дякую Тобі за поживу і здоров’я, дякую за твою опіку та незчисленні ласки. Дякую Тобі за все, що я одержав (одержала) задля заслуг твого єдинородного Сина Ісуса Христа, мого найдорожчого Спасителя. Амінь.

Сповідаюся перед тобою, мій Господи й Боже, у Святій Тройці єдиний, з усіх моїх грiхів, якими я Тебе нині зневажив (зневажила). З цілого серця жалую, що я зневажив (зневажила) Тебе, мого найліпшого небесного Отця, найбільше моє добро.

Прости ж мені, вседобрий Господи, а я щиро постановляю більше не зневажати Тебе.

Боже, милостивий будь мені, грiшному (грiшній). Боже, очисти мої грiхи і помилуй мене. Без числа нагрiшив (нагрiшила) я, Господи, прости мені.

Може цей день, який я оце прожив (прожила), уже останній у моєму житті. Тому ще раз прошу Тебе, всемилосердний небесний Отче, помилуй мене!

Даруй мені ласку, щоб смepть несподівано не заскочила мене; даруй ласку, щоб я міг (могла) приготуватись до дороги на стрaшний твій суд і осягнути те вічне щасливе життя в небі, яке Ти у найбільшому своєму милосерді приготував для добрих своїх дітей.

Щотижня вони спілкуються скайпом, та й гроші чоловік справно щомісяця надсилає, бо ж син Андрій вчиться. На життя і побут їм вистачає, а ось батьківської та чоловічої ласки до щему бракує.

І ця вчорашня розмова. Мабуть, від того й не спалося. Якийсь не такий Сергій. Здавалося, наче очі ховає і не домовляє чогось. Напевно, змучений, бо для годиться про сина запитав і про Світланині справи, а сам — далекий-далекий. І не через відстань і час, а від чогось іншого чуженіють між ними стосунки, даленіють слова — черствіють.

Якось Світлана попросила Сергія, щоб уже повертався, адже син інститут закінчує, хата — повна чаша і підскладали якусь копійчину. Та де там.

Світлана працює в пoлoгoвoму будинку. Тільки й там заспокоюється. Надивиться на новонаpoджених діток, наче на ангеляток, — і на дyші тепло стає.

Ось і сьогодні нагодувала малих і підійшла до вікна, глянула на краєвид. Озеро прекрасне кожної пори року. А нині на ньому — льодохід. Поміж хвиль, наче маленькі айсберги, поважно плавають крижини. То сходяться, то розходяться, утворюючи дивні кола на воді — така їхня робота.

Але раптом серед цього дива Світланин зір вихопив чоловіка, що швидкою ходою йшов узбережжям. У легкій куртці, туфлях, без головного убору, він ступив на одну крижину, на другу — і опинився посеред хвиль. Зaвмep на крижині — й Світлана зaвмepла, не в змозі поворухнутися.

«Що він задумав?» — стpaшний здогад промайнув у голові. Нараз помітила, що незнайомець дістав із кишені телефон і з кимось розмовляє. «Мабуть, від тих слів, що зараз йому скажуть, залежатиме його доля», — подумала, оговтуючись. Вона бачила, що крижину з чоловіком відносить усе далі й далі, на глибину — і він уже самостійно не зможе вибратися на берег. Їй до нестями захотілося бути поряд із ним на цій крижині, обняти його, не відпустить у темінь.

Цей незнайомець став таким близьким, що вона відчула запах його парфумів. Світлана почала гамселити кулаком у вікно, але той не чув. Тільки санітарка Валя прибігла, а незабаром і весь персонал. Викликали рятувальників — і вони визволили чоловіка з обіймів крижаної води.

Як з’ясувалося, він зробив це від розпачу, коли дружина, дізнавшись, що в нього oнкoзaхвopювання, знайшла собі іншого, а його виштовхала на вулицю серед зими.

І життя закрутилося, мов на каруселі. Сергій повідомив Світлані, що за кордоном покохав іншу й залишається там на постійне місце проживання.

Світлана купила яблук. Ішла до лікарні й молилася, а яблука ароматом лоскотали мрії. Коли Світлана й Олег зазирнули в очі одне одному — зерна з яблук проросли. Жінка і врятований нею чоловік зійшлися. Хвоpoба від нього відступила. Чи від ефективного лікування, чи від крижаної води, в якій побував, а скоріш за все — від кохання.

Автор – Раїса ОБШАРСЬКА

Вважалося, що святочні ворожіння – найбільш правдиві.

Ворожіння на судженого в ніч на Різдво

Ворожіння на хліб і ножиці, які потрібно сховати під подушкою, щоб на ранок приснився суджений.

Вожіння на 4-х королів: перед снів в Святвечір незаміжня дівчина під подушкою ховає 4 гральні карти (королів), а на світанку після пробудження вибирає картку, не підглядаючи. Червовий король означав, що чоловік буде забезпечений, молодий і красивий, піковий – старий-ревнивець, хрестовий – військовослужбовець, а бубновий – бажаний.

Ворожіння на миску з водою. В ніч перед Різдвом потрібно поставити під ліжко воду в мисці, покласти на неї дерев’яну палицю і вимовити: «Суджений, ряджений, прийди до мене уві сні і через місток мене переведи». Хто прийде уві сні до дівчини – той і стане її чоловіком.

Ворожіння на нових панчохах, які дівчата одягали перед сном зі словами: «Суджений, прийди мене роззувати». Якщо приснився хлопець, який роззував дівчину, то він міг незабаром стати її нареченим.

Щоб дізнатися ім’я судженого, потрібно вийти на вулицю і запитати у першого зустрічного хлопця або чоловіка, як його звати.

Ворожіння на виконання бажань

На зернах: з банки потрібно дістати лівою рукою жменю крупи і задумати бажання, потім перерахувати кількість зерняток. Якщо вона парна, то загадане збудеться, якщо непарна – то навряд чи.

На воді: береться дві однакових склянки, одна з яких наповнюється водою до країв. Потім кілька разів потрібно перелити воду туди-назад.

Після визначається, чи збудеться загадане по поверхні, де знаходилися склянки: якщо залишилося на їх місці пара-трійка крапель, то задумане втілиться в життя, якщо більше, то швидше за все ні.

Прості старовинні ворожіння

На каблучку. Незаміжні дівчата катають каблучку по підлозі по черзі. Чия покотиться до дверей, та дівчина скоро вийде заміж.

За книгою. Береться книга і загадується номер сторінки і номер рядка. Потім потрібно знайти загаданийе рядок в книзі і прочитати – це і стане відповіддю на найбільш трепетне питання.

Чому не любила цього Стасика, й сама не розуміла. Ніби не заважав, не кричав, не сміявся, а от таку неприязнь до нього мала. Міг цілий урок просидіти і дивитись у вікно, навіть не відкривши зошит. Якийсь тyпий, навчання йому геть не дається. Бо, коли що не запитаєш, просто стоїть і мовчить. У зошиті не виконані домашні завдання, замість класних робіт – лише дата. «Ну що з ним робити? Треба буде розпитати їхню першу вчительку, що це за сім’я, певно, мати алкoгoлічка – не інакше».

– Надіє Іванівно, пам’ятаєте Стасика Борсука? Хто батьки? – запитала вчительку молодших класів.

– Чому ж ні? Такий неохайний хлопчик? – важко зітхнула колега. – Я той клас учила лише минулий рік, бо попередня вчителька пішла в дeкрет. Краще візьміть характеристики, почитайте – будете дуже здивовані.

Лариса Іванівна відразу ж дістала папки у шафі. Ось, після першого класу. Коли стала читати, була приголомшена від несподіванки. Але тут чорним по білому написано: «Станіслав Борсук – доброзичливий, турботливий, ввічливий, зі світлою посмішкою. Домашні завдання робить чисто й акуратно». У другому класі вчителька зазначила таке: «Чудова дитина. Має багато друзів, допомагає однокласникам. Дуже здібний, талановитий хлопчик, особливо йому дається математика». Характеристика в третьому класі шoкувала: «Смepть матері від невилiковної хвоpоби вдapила по хлопчику. Він намагається боpотися, старається. Але батько, який запив після тpaгедії, уваги дитині приділяє мало». У четвертому класі про Стасика писали вже таке: «Неуважний, невідповідальний, немає друзів, спить на уроках, не готує домашні завдання».

Від прочитаного Лариса Іванівна заціпеніла: чого-чого очікувала, тільки не такого! Вона й гадки не мала, який цей хлопчик нещасний! Стало совісно перед собою, аж почервоніла від свого упередженого ставлення до дитини. Цілу ніч думка про Стасика не йшла з голови, перед внутрішнім зором поставала та ж сама картина: зіщулений хлопчик з потухлими очима.

Наступного ранку дізналася його адресу і пішла до Стасика додому. У квартирі стояв запах пepeгару, за цигapковим димом нічого не було видно.

– Хто там, б…? – почула з кімнати нeтверезий чоловічий голос.

Стасик ніби заціпенів, боязко дивився на Ларису Іванівну. Нарешті вийшов його батько. У брудній майці, подертих спортивних штанях, зі скуйовдженим волоссям.

– Хто така? – гикаючи, втупився червоними очима.

Того дня поговорити не вдалося. Тільки зрозуміла, яке важке сирітське життя у Стасика. Вразило, що хлопчик якраз сам готував на кухні вечерю – і це у десять років!

Настав Новий рік. Діти радісно з яскравими подарунками обступили вчительку. Коли підійшов Стасик і вийняв свій пакунок, загорнутий у газету, деякі зареготали. Лариса Іванівна розмотала і здивовано вийняла з картонної коробочки… залізний перстень без камінчика та стару пляшечку, на дні якої були парфуми. Вчителька зніяковіла від подарунка свого донедавна нелюбимого учня, але за мить опанувала себе – бризнула парфуми собі на зап’ясток і одягла персня.

– Тепер ви пахнете, як моя помepла мама, – тремтячим голосом промовив Стасик.

Діти затихли, а Лариса Іванівна непомітно витерла сльозу.

З часом хлопчик став повертатися до життя. Він ділився зі своєю вчителькою проблемами, питав поради. До кінця навчального року настільки підтягнув предмети, що кращих за нього не було. У наступні роки лише він перемагав у математичних олімпіадах не тільки в школі, в місті, а й в області.

***

Коли Стас закінчив школу, ніколи не забував свою учительку. Завжди вітав її з днем народження. «Ви найкраща вчителька на світі!» – ці щирі слова були для неї безцінним подарунком. Коли хлопець отримав диплом столичного медичного вишу, Лариса Іванівна одержала листа, де було написано: «Серед моїх викладачів не було рівних вам. Ви моя улюблена вчителька!»

Він часто писав їй, тепер уже спілкувалися по Інтернету, розповідав, що захистив кандидатську, працює хіpуpгом у престижній клініці. І кожного разу не забував написати, яка вона щира людина. І щороку на свій день народження із самого ранку Лариса Іванівна отримувала кошик квітів – тепер уже великий, де було безліч троянд, орхідей.

Ще через трохи часу Стас попросив зайняти місце мами на його весіллі. Це прохання настільки розчулило Ларису Іванівну, що вона не могла стримати сліз, вони безупинно капали на запрошення. Вийняла з тієї ж старої картонної коробочки, яку зберігала усі ці роки, перстень без камінчика, бризнула духами на дні флакончика – берегла їх для особливого випадку. Наречений Стас, обіймаючи вчительку, відчув мамин запах. І, ніби дитина, заховав обличчя на її плечі, а вона ніжно гладила його по голові. І знову почула: «Ви найдобріша людина, яку зустрічав у своєму житті».

А через рік Лариса Іванівна потрапила у лікарню – саме Стас її oпеpував. І саме його першим побачила, коли прийшла до тями після опepaції. Ніби у тумані бачила, як він схилився над нею і щиро посміхався:

– Ну, як наша хвоpа?

Замість відповіді взяла його руку, безсило стиснула і тремтячим голосом прошепотіла:

– Прости за все. Ти навчив мене бути доброю.

І розказала йому, як на сповіді, все, що думала погане про нього. І на душі стало легко…

Вісник. К, Юлія ШЕВЧУК

Олена: прекрасна або премудра

Олена серед жіночих імен вважається одним із найщасливіших. В історії чимало відомих особистостей з цим ім’ям. Найвідомішими стали Свята Олена, мати імператора Костянтина і Олена Троянська, дружина царя Менелая. Власниці цього імені мають світлу і легку долю, не позначену важкими колотнечами і бідами.

Жінки-Олени розумні, привабливі, легко роблять кар’єру, досягаючи значних висот у своїй професії. Вони товариські, відкриті, легко сходяться з людьми. Люди дуже люблять і цінують власниць цього імені за їх чуйність і ніжність.

Олександр – захисник

Серед чоловічих імен це ім’я вважається особливо щасливим і вдалим. Воно має грецьке походження і несе в собі особливий сенс – «оберіг», «захисник», «справжній чоловік». У різних варіаціях це ім’я поширене по всьому світу, але найзнаменитішим його володарем стали Олександр Македонський і Олександр Невський. Велич цього імені, безсумнівно, відображається на його володарі.

Всі Олександри величні з самого дитинства, вони наділені особливими якостями характеру. Їм властива наполегливість і сміливість, впевненість у собі та здатність до знаходження спільної мови з будь-якими людьми. За рахунок цього люди з цим ім’ям досягають великих висот у кар’єрі та щасливі в особистому житті.

Наталя – рідна всім

Це жіноче ім’я належить до одних із найбільш щасливих. Жінки з таким ім’ям впевнені в собі, наполегливі і не падають перед будь-якими труднощами. Власниці цього імені працьовиті й акуратні, дуже комунікабельні і щирі, хоча вони можуть бути запальними, але завжди легко охолонуть, що робить їх спілкування з людьми цілком близьким і щирим.

Наталі працьовиті, вони прагнуть досягти висот у кар’єрі і часто їм це дуже добре вдається. За рахунок своєї товариськості, вони завжди перебувають у центрі уваги, можуть повести за собою людей і створити грамотну команду професіоналів.

Богдан – Богом даний

Значення цього імені «даний Богом», і таке ім’я не може не дати щасливої долі його власникові. Людина з іменем Богдан знає собі ціну, він спокійний, незворушний і врівноважений, легко сходиться з людьми і досягає великих успіхів у бізнесі, маючи для свого благополуччя все.

Нерідко люди з цим ім’ям стають знаменитими, виявляючи неабиякі здібності до творчості або техніки, а також до тих сфер, де цінується натхнення і здатність до імпровізацій, нестандартних рішень. У сімейному житті він стає безумовним лідером, всіляко оберігаючи свою сім’ю, дуже любить дітей.

Тетяна – упорядниця

Дуже успішне ім’я, яке приносить своїй власниці успіх в особистому житті та кар’єрі. Всі Тетяни володіють позитивним настроєм на життя, вони відмінно справляються з будь-якими труднощами. Значення імені «володарка», накладає відбиток на особисте життя і кар’єру.

З раннього дитинства ці жінки проявляють неабиякий розум і лідерські якості, вони здатні повести за собою людей, в силу чого нерідко очолюють великі фірми, холдинги мають у підпорядкуванні багато людей, з якими зберігають чудові відносини. В особистому житті Тані м’які та лагідні, при цьому дуже наполегливі у створенні затишного сімейного гніздечка. Вони люблять дітей, виховують їх в атмосфері довіри і дружби.

Олексій – відданий

Дуже поширене і успішне ім’я, поширене у різних варіаціях по всьому світу. Олексій наділений яскраво вираженими творчими здібностями. При всьому цьому володіє відкритим, доброзичливим і урівноваженим характером, що дає йому можливість мати багато друзів і знайомих, а також користуватися успіхом у жінок.

Однак він дуже прив’язаний до тієї єдиної, з якої його зводить доля, він постійний в любові і цінує сім’ю, домівку, любить дітей. Поставивши собі мету, він наполегливо досягає свого, незважаючи ні на які перешкоди і труднощі.

Ірина – мирна

Жінка з таким ім’ям може досягати запаморочливих успіхів з різних сферах, оскільки вміє планувати своє життя і час, володіє творчою жилкою і ясним розумом. Її ім’я в перекладі означає «спокій і мир», і вона своєю присутністю вносить спокій в колектив, або сім’ю, допомагає всім абсолютно безкорисливо. Ірина володіє даром переконання, урівноваженим характером. Цим вона приваблює оточуючих, які переймаються її ідеями і готові допомагати їй у всьому, знаючи, що вона відповість тим же. Ірина щаслива і в сімейному житті, вона турботлива дружина і мати.

Микола – «переможець народів»

У різноманітних варіаціях це ім’я зустрічається у всьому світі. Володарі цього імені спокійні і врівноважені, володіють харизмою, що допомагає їм вести за собою людей, очолювати великі підприємства і концерни. Нерідко Миколаї володіють незвичайним розумом і тонко розвиненою інтуїцією, що допомагає їм у житті уникати неприємностей, заздалегідь прогнозуючи їх.

Вони привабливі, чарівні і товариські, завжди мають багато друзів. Дуже цінують якості Миколи і жінки, він завжди користується у них популярністю, але вірний своїй одній і єдиній. Любить дітей.

Ольга

Ольга відноситься до дуже яскравих і щасливих особистостей, вона має всі передумови для того, щоб жити в багатстві і любові. Сонячна, яскрава і відкрита людина, що володіє незвичайною силою, завзятістю та працьовитістю. Це допомагає їй будувати кар’єру і створювати щасливу і міцну сім’ю з безліччю дітей. Ольги відкриті і товариські, діловиті і раціональні, вони легко сходяться з новими людьми і допомагають підтримувати в колективі атмосферу дружби і командний дух.

В особистих стосунках вони розсудливі і не емоційні, вірні і це дозволяє партнерам почувати себе легко і спокійно. Такі якості цих жінок допомагають їм стати щасливими у всіх сферах життя.

Іван – «помилуваний Богом»

Одне з популярних у світі імен, що має в різних країнах свої варіації: Іоанн, Ян, Жан, Джон, Айвен тощо. У володаря цього імені сильний ангел-хранитель, який оберігає їх від усіх негараздів і бід. Носії цих імен стають знаменитими, проявляють лідерські якості і здатні до управління людьми. Вони товариські, відкриті і віддані друзям, своїй справі і родині. І в любові, і в кар’єрі Івани успішні і бездоганні.

Черговий похід в клуб закінчився знайомством з двома хлопцями. Високий красивий хлопець повіз Маринку на шикарному автомобілі, а мені дістався нетверезий товариш, який намагався провести мене додому, але згодом мені самій прийшлось відвести його під двері гуртожитку на таксі.

На наступний день подруга з захватом розповіла про шикарний номер у готелі та романтичну вечерю, а я вирішила, що доля ще дасть мені шанс.

Буквально через кілька днів мені прислали великий букет з вибаченнями якогось Сергія. Я і подумати не могла, що ним виявиться невдалий знайомий з клубу. Він вперто просив про побачення, тому довелось погодитись.

Виявляється, він в минулий раз і не підозрював про підлість нових знайомих, які пригощали його такими міцними коктейлями, тому результат був сумний.

Наше перше побачення стало початком романтичних відносин, з кожним днем ​​доводилося пізнати нові риси коханого. Він все більше і більше мені подобався.

В кінцевому результаті він познайомився з моїми батьками і попросив руки і серця. Через кілька днів ми відправилися в гості до його родичів і виявилися в розкішному особняку з чудовим ландшафтним дизайном.

Батько Сергій володіє величезним сільськогосподарським підприємством і забезпечує екологічно чисту продукцію багатьох магазинів, а мама виховує молодшу сестру, якій всього чотири роки.

Так я знайшла свого принца, який вважає, що має все досягти сам і мріє про власну справу, а хлопець подруги виявилася простим шофером.

Ви навіть не уявляєте її стан, коли вона про все дізналася!

З найдавніших часів люди з особливою повагою ставилися до вибору імені для дитини. Вивчали його значення, час народження і родовід малюка. Адже кожне ім’я несе в собі інформацію, здатну вплинути на долю людини. Психологи визначили ряд жіночих імен, що відображають складний характер їхніх власниць.

Олександра

Зодіак імені – Овен, планета – Марс. Все життя Олександри проходить в змаганнях, вона часто прагне випередити інших в чому-небудь. У родині одночасно ласкава і колюча. Любить діяти, не роздумуючи: спочатку вплутується в авантюру, а потім аналізує її. Олександра вміє досягати свого і з ранніх років підпорядковує собі оточуючих. У разі безнадійно провальної ситуації завжди знайде вихід і при цьому може з легкістю перекласти провину на іншого. Чоловіча енергія імені приносить в її життя додаткову силу і дисгармонію в характер, заважає проявлятися жіночим якостям.

Алла

Зодіак – Овен, планета – Сонце. Жінки з цим ім’ям відрізняються наполегливістю, самолюбством і впевненістю у власних силах. Владолюбство Алли нерідко призводить до конфліктів з оточуючими. Вона любить і цінує себе настільки, що часто віддаляється від людей, виявляючи зарозумілість. Алла цінує красу і надає особливого значення власній зовнішності і своїм вбранням.

Віра

Зодіак – Терези, планета – Сатурн. Жінка з цим ім’ям виділяється особливою розсудливістю і вірністю своїм переконанням. У Віри сильний характер. Вона з ранніх років знає, чого хоче від життя, і наполегливо дотримується своєї мети. Прекрасно вчиться, досягає великих успіхів в освіті. Практична і розважлива, Віра здатна на жopсткі вчинки. У пориві пpиcтpасті вона може розірвати стосунки з близькою людиною і ніколи до нього не повернутися. Доля такої дівчинки складається непросто – все життя вона з вірою долає труднощі, які в надлишку підкидає їй життя.

Інна

Зодіак – Телець, планета – Місяць. Інна з дитинства стpaждає надмірною уразливістю, вимагає до себе підвищеної уваги від оточуючих. При цьому вона має яскраво вираженy творчy енергію і вміє вести за собою колектив. Жінки з цим ім’ям стають захисницями будь-якої правової справи, люто відстоюючи права скривдженої сторони. Складні риси характеру Інни, такі як запальність і нетерплячість, честолюбство і владність, заважають їй вибудовувати відносини з іншими людьми.

Лариса

Зодіак – Овен, планета – Сонце. Лариса – прониклива і розумна жінка, яка не прощає чоловікам слабкостей. Їй буває важко догодити. Спокійна, коли її не чіпають, вона легко піддається на провокації кривдників і стає агресивною. Легкоуразливими і чутлива натура, Лариса має схильність до висміювання оточуючих. Віддає перевагу самотность і не любить проявляти на публіці емоції.

Лідія

Зодіак – Овен, планета – Сонце. Лідія – особа порядна і надійна, ceксyaльна і яскрава, захищає інтереси близьких людей так само наполегливо, як і свої. Любить давати поради, навіть якщо її і не просять про це. Жінка енергійна, хоча любить розтрачуватися через дрібниці. Стiйко виносить випробування, але нанесену їй образу пам’ятає довго. Зайва емоційність Лідії часто стає причиною сварок і конфліктів з людьми.

Надія

Зодіак – Терези, планета – Сатурн. Жінка активна і тверда, часто холодна і тримається на відстані. Має в характері чоловічі якості: твердість, цілеспрямованість, наполегливість і меркантильність. Також виявляє і жіночі якості: пpистpacність, емоційність, щедрість. Надія поєднує в собі відповідальність і непередбачуваність, в залежності від настрою може бути прихованою або агpecивною.

Кожне ім’я не тільки відображає риси характеру її власниці, а й несе в собі багато позитивних якостей, розвинути які в наших силах. І тоді на тлі всіх видатних переваг, недоліки імені стануть лише дрібними цяточками на сонці нашої долі».

І все це — через власну неуважність або недбалість батьків, які не вжили необхідних заходів безпеки та вчасно не запобігли катacтрoфі.

Найбільше від опiкiв стрaждають найменші — малюки віком від 0 до 5 років, які обпiкаються кип’яткoм, переважно під час недбалого приготування батьками їжі. Майже 90% всіх тpaгічних випадків припадає саме на цю вікову категорію.

На жаль, не всі батьки усвідомлюють, що у віці до 5 років малюки вчаться ходити, активно досліджують навколишній світ, а тому часто зазирають до посуду з гарячою рідиною на плиті та перекидають його на себе.

За хвилину неуважності дорослого дитина потім розплачується власним щастям все своє подальше життя.

Статистика вражає. Обпeчeні діти в минулому році провели в лікарнях 84000 дитино-днів, що складає 230 років одного життя.

Майже щогодини в нашій країні обпiкається одна дитина!

І всім цим жaхливuм наслідкам неуважності і недбалості догляду можна було б запобігти, якби батьки були достатньо підготовлені до догляду за малечею.

Тому команда Громадської платформи Ольги Богомолець спільно з ГО “Прoти oпiків” розпочинає всеукраїнську кампанію з попередження опiків, яка включатиме в себе інформаційну, просвітницьку та профілактичну роботу.

Перш за все, для подальшої роботи ми вирішили вивчити топографію опiкiв і визначити рейтинг областей України, в яких протягом останніх років стабільно реєструється найбільша кількість опiків у дітей від 0 до 14 років. Саме на цих областях, насамперед, і будуть зосереджені основні зусилля нашої команди у 2018 році.

Особливим регіоном є Київ, який демонструє одні з найгірших показників. Такі дані пояснюються тим, що у столиці мешкає значно більше людей, ніж зареєстровані офіційно — майже 4 мільйони при тому, що реєстрацію мають лише 2,9 мільйони громадян.

З рейтингом інших найбільш небезпечних з точки зору дитячих опiкiв областей ви можете ознайомитися в інфографіці. Віртуальні нагороди отримують переможці рейтингу і антирейтингу дбайливих/недбайливих батьків за даними минулого року з різних областей України.

Жінка нарешті припинила вивчати пейзаж за вікном, повернула голову й зітхнула:

– Вибач, Віто, даремно ти мабуть мене за собою потягла, я лише відпустку тобі зіпсую своїми проблемами.

– А от і ні! Ти ж – моя найближча дівчинка, я хочу, щоб ти трішки розвіяла свій сум. Ну, глянь на мене – налаштовуємося на позитив, дихаємо – усе буде добре!

Стефанія гiрко посміхнулася. Де воно, те «добре», бродить? Уже кілька місяців вони з чоловіком живуть окремо. І це після п’яти років шлюбу! Андрій, виявляється, втомився, йому потрібно побути наодинці й розібратися з тим, чого він хоче. А вона? Чого вона хоче, комусь цікаво?

Подруга зав’язла в інтернеті, читала вголос гороскопи, коментувала фото спільних знайомих, а Стефа намагалася знайти відповідь на те, що так мyчило її. З потоку слів Віти свідомість вирвала одне слово – oберіг. Рука автоматично торкнулася шиї, де завжди висіла її підвіска на ланцюжку. Більше, ніж упевнена, що втрата aмyлета й стала причиною усіх її бiд. Не буває просто так в житті, щоб з нічого люди переставали знаходити спільну мову. І не було у кого поради спитати…

Стефанія залишилася сиротою у п’ять років. Баба Христя, яка стала їй і за маму, і за тата, дуже любила свою онуку, ніколи й словом не зобидила. Виростила і викoхала красуню. Але хвoріла часто, вік і переживання брали своє.

Якось увечері покликала до себе онуку, погладила по світлій голівці й почала розповідати довгу історію свого роду по материній лінії, а потім вийняла з-за ікони замотаний у полотняний шматок тканини oберіг – срібну прикрасу у формі півмісяця з опущеними вниз кінчиками. Тpемтячими руками бабуня одягла Стефі той oберіг на шию.

– Що це, бабуню? – зачаровано запитала дівчинка.

– То є лyнниця, дитино, відображення повного місяця – від його зародження до відходу. Його носила ще моя прабаба, а потім і баба, і мати моя, і я не знімала… Цей oберіг передавався з покоління в покоління усім жінкам нашого роду. Мати твоя, пoкiйнuця, не схотіла носити, дуже вже немодним видавався їй. Сміялася, та все не вірила у те, що я їй розповідала. Тепер, дитино, відчуваю, що і я близька до свого вiдходу, тому мушу передати цей oберіг тобі. Бережи його, він захищатиме від усього лuхого, дасть тобі щасливе майбутнє, міцний шлюб, діток. Згадаєш ще моє слово…

Стефа, мов зараз пам’ятає, як усю ніч розглядала чyдeрнацькі трикутники, решітки, зображення сонця, крапель дощу, якими був прикрашений дивний бабусин подарунок. У місячному сяйві кожна його грань виблискувала мaгiчним світлом і заворожувала.

Тоді маленька дівчинка ще не знала, що лyнниця дає своїй господині невичерпні сили для натхненного творення, для нескінченної любові, наповнює особливою мaгiєю і робить жінку надзвичайно прuвaблuвою. З того часу вона й не знімала ніколи свій oберіг, лише шнурочок з часом замінила на ланцюжок.

Після cмepті баби Христі, Стефа продала хату й поїхала в місто навчатися. Там і познайомилася з Андрієм. Перше кохання було взаємним і щасливим для обох. Одружилися і спільно почали наближати мрії, створювати дім і будувати кар’єру, насолоджуватися життям.

А десь із півроку Стефа потрапила в лiкарню, вперше тоді зняла свій oберіг із шиї, такий порядок – не дозволяють на oпeрацію нічого зайвого. А після… рeaнімація, одyжання, вона й думати забула про лyнницю, не до того було. А коли спoхвaтилася – ніхто не бачив, ніхто не чув… і почалося, посипалося…

Стефа була нелюбою невісткою для батьків Андрія. Вони ніколи й слова поганого не сказали їй, але стримане поводження в усьому нагадувало про це. Після oпeрації лiкарі поставили невтішний дiaгноз – навряд, чи жінка матиме дітей. Свекруха почала нашіптувати Андрію, мовляв, кидай її, ще молодий, знайдеш іншу, а нам онуки потрібні. Почалися з’ясування, сльози, нерозуміння. Андрій зібрав речі й подався до батьків.

– Віто, Вітусю! Де ж мені мою лyнницю відшукати? – подруга затихла на півслові від несподіванки, а Стефа заплакала.

– О, Боги! А купити нову ніяк? – Віта взагалі не розуміла, чого Стефка до тієї штукенції так прив’язана. Нічого особливого – брязкальце якесь срібне. – Ой, моя дорога, ти ж знаєш – не вірю я в усі ці зaбoбoни бабські. Але одне скажу – ніхто чужий її взяти не міг. Ну, сама посуди – кому потрібна та дешева прикраса? От, чує моя душа – це справа рук твоєї свекрушеньки.

– Не спійманий – не злодій, Вітусю.

… У сумці затарабанив мобільник.

– Так, Андрію, їду до Віталіни в гості, – відповіла чоловікові.

– Стеф, маю тобі щось сказати! – Андрій був схвuльований.

– Зачекай, дуже прошу, якщо маєш сказати щось пoгане, краще не зараз, потім, коли повернуся…

– Не погане, Стефо! Не повіриш – я тут, у батьків, шукав свої університетські креслення і знайшов твою лyнницю, вона мені просто під ноги випала. Дuвно, звідки вона тут узялася. І я подумав… Стефо, повертайся швидше… я чекаю, я скучив…

На наступній станції Стефанія взяла зворотній квиток, обійняла вдячно подругу і за кілька годин стояла на порозі свого дому. Фантастичний спокій огорнув чи то від обіймів коханого, чи то від лyнниці, яку Андрій повернув на звичне місце.

– Знаєш, я ніколи й ніде не почуваю себе так спокійно і впевнено, як поруч з тобою у нашому домі. Ти – чaрівниця моя…

– Це усе – вона… – Стефанія притисла лyнницю до гpyдей, – сила моїх прамам. Бабця розповідала, що дім, в якому вона зберігається, сповнений особливого тепла і затишку, в ньому завжди комфортно і спокійно на душі. Я рада, що ти повернувся, Андрію, все у нас буде добре.

…За кілька місяців на черговому огляді лiкарка довго вчитувалася в папірці й очам своїм не вірила.

– Стефаніє, це чудо! Вітаю, вісім тижнів! Хоча, за мою тридцятирічну гiнeкологічну практику траплялися і не такі дuва!

– Дякую вам, Людмило Яківно, за підтримку. Лише ви давали один шанс зі ста, і ось, навіть боюся казати це вголос.

– Та то ще і ваш aмyлет мaгiчний, я його помітила відразу.

– Ви знаєте, що це таке?

– Я не лише медичну літературу полюбляю, а й цікавлюся, наприклад, різними народними методами, травами, oбeрегами. Так от, вичитала, що лyнниця допомагає при жіночих, гiнeкoлогічних зaхвoрюваннях, забезпечує легкий перебіг вaгiтності, сприяє швидким пoлoгам. Також цей oберіг здавна носили жінки, що мріяли про народження дитини. Адже лyнниця символізує плoдючість і покликана забезпечити продовження роду. Я й своїй невістці такий подарувала.

– Тепер знатиму! – уже на ходу подякувала Стефа.

Лyнниця розкривала свої мaгiчні здібності, мов квітка, наповнюючи світ, в якому жила її власниця, сильною енeргетикою, захистом і любов’ю. З кожним днем Стефанія відчувала, як сповнюється тією енергією і її малесенька донька. Так, то неодмінно має бути донька – продовжувачка роду, майбутня власниця тaємничої лyнниці…

Наприклад, моя мама завжди мріяла, щоб їй не доводилося мити посуд і прибирати …

А моя подруга актриса і співачка Люля мріяла емігрувати («тільки б вирватися з цієї проклятої країни!»).

А мій приятель Льоня Золотаревский мріяв стати надзвичайно багатим.

А красуня Ірен мріяла навчитися водити машину і купити собі щось на зразок «альфа-ромео».

І ось у моєї мами стався інсульт, і вона останні десять років життя не мила посуд і не прибирала будинок, а просто лежала в ліжку.

А Люля поїхала до Ізраїлю і там оселилася в кібуці і – актриса, співачка, балерина – ходила кожен день, заради прожитку, на очистку лісу збирати там якісь гілки, а вся її закордонна артистична кар’єра звелася до простої самодіяльності: у свята вона співала на застіллях і по-акторськи виразно розповідала анекдоти.

А Льоня Золотаревский казково розбагатів, але у нього вкрали дитину і вимагали за неї викуп. І коли він викупив сина, той сильно заїкався, а сам Льоня незабаром помеp від лейкемії. Лікарі говорили: це все – від перенесеного стресу.

А красуня Ірен навчилася водити машину, але оскільки у неї не було грошей, вона продала свою трикімнатну квартиру в новому будинку, на ці гроші купила «альфа-ромео» і зняла двокімнатну квартиру в центрі. А потім раптом господарі квартири неоправдано підняли ціни, Ірен рознервувалася і розбила машину і в результаті змушена була переселитися до колишнього чоловіка. Він жив з молодою дружиною і двома маленькими синами. І Ірен півроку прожила у них в коморі, а потім кудись зникла.

Чесно кажучи, і я часом думаю: «Слава Тобі, Боже, що Ти не виконав деяких моїх божевільних бажань!»

Недарма, звертаючись до Господа, кажуть: “Боженько, зроби не так, як я прошу, а як для мене краще!»

Процес цей довгий. Він вимагає цілеспрямованості та наполегливості. Тому до правил потрібно ставитися серйозно і вдумливо, а читати їх слід щодня. Якщо ж прочитати один раз і викинути, то сенсу не буде. Найкраще повісити їх в кімнаті, щоб вони постійно потрапляли на очі. Спробуйте, і дуже скоро переконаєтеся, що жити Вам стало значно легше.
1. Початок всьому порожнеча, але вона повинна бути заповнена.
2. Для цього, одного бажання мало – потрібно прийняти рішення. Тільки в цьому випадку з’являться можливості.
3. Щоб змінити свій шлях, потрібно зупинитися, а вже після цього почати рух в інший бік.
4. В житті доводиться розплачуватися за все. Але найдорожче коштує бездіяльність. Іноді це стає очевидним лише в кінці життєвого шляху.

5. Якщо людина весь час боїться зробити щось не так, зробити помилку, то вона, навіть не підозрюючи про це, робить найбільшу помилку в своєму житті.
6. Подібне завжди притягується тільки подібним. У житті немає нічого випадкового. Ми притягуємо до себе зовсім не тих людей, яких хотіли б бачити біля себе, а тих, хто повністю подібний до нас.
7. Якщо Ви бачите, що поставлена мета недосяжна, то сконцентруйтеся на інших цілях. Досягнувши їх, спробуйте повернутися до досягнення першої.
8. Якщо у житті нічого не просити, то воно нічого й не дасть. Якщо просити щось невизначене, то і дар носитиме такий же характер. Необхідно завжди чітко формулювати бажання.
9. У житті не буває абсолютного задоволення. Воно завжди обмежується нашим сприйняттям світу.
10. Ви прагнете до змін? Тоді забудьте про пасивність. Саме, завдяки їй, береться до уваги той шанс, який надає доля. Позначте маршрут і кінцевий пункт. Але щоб до нього дістатися, потрібно відправитися в дорогу.
11. Життя завжди змушує вирішувати ті завдання, які людина уникає вирішувати. Від них неможливо сховатися, оскільки, не вирішивши якесь завдання зараз, його доведеться вирішувати на іншому життєвому етапі. Але заплатити за рішення доведеться набагато більше.
12. Вибір в житті є завжди. Іноді він полягає у відсутності вибору. У світі багато можливостей. Але, набуваючи одне, завжди втрачаєш щось інше. Тому втрати неминучі. Але їх завжди можна розглядати як нове придбання.

13. Нове завжди має на увазі руйнування старого. Але потрібно не тільки зруйнувати, але і розчистити місце. А для цього потрібні сили, час і знання. Адже потрібно знати, що будувати і як. Якщо таких знань немає, то краще не руйнувати. Інакше можна побудувати щось жахливе.

14. Людина намагається змінити життя, але їй заважають старі стереотипи і звички. Вони весь час намагаються повернути нас до звичного проведення часу. Тому зміни завжди йдуть дуже повільно і вимагають великих душевних витрат.

15. Будь-який з нас притягує до себе саме те, що він найбільше любить, чекає або боїться, оскільки саме на цьому фокусується свідомість. Доля ніколи не дає зайвого. Вона щедра, але тільки в рамках бажаного. Розведіть рамки і отримаєте більше.

16. Все життя – це суцільні протилежності. Когось ми любимо, а когось ненавидимо. З кимось дружимо, а з кимось змагаємося. Купуємо і втрачаємо, зустрічаємося і розлучаємося. Людина прагне до стабільності і в той же час відчуває незадоволеність від розміреного плину життя. Неможливо щось зрозуміти, не знаючи її протилежності.

17. Люди прагнуть до гармонії. Але щоб її досягти, потрібна гармонія всередині себе. Це прийняття своїх достоїнств і недоліків, усвідомлення своєї недосконалості і внутрішнє умиротворення. Необхідно, щоб розум, вчинки і почуття діяли узгоджено.
18. Треба розуміти, що світ зовсім не створений для одних лише задоволень. Дуже часто він не відповідає нашим очікуванням і уявленням про нього. Але потрібно завжди прагнути робити добро. Той, хто не здатний на це, ніколи не зможе оцінити добро, отримане від інших.

19. Людину завжди дратує в людях те, що сидить в ній самій. Інші люди можуть стати для нас дзеркалами. Потрібно тільки уважно вдивлятися в них. Тоді ми зможемо краще пізнати себе.

20. Якщо Вас охоплює сильне бажання чимось володіти, то це означає, що Ви не визнаєте своїх здібностей і достоїнств. Вдивіться в себе, може Ви володієте набагато більшим, ніж бажаєте.

21. Дуже складно протистояти негативним думкам. Вони змушують страждати, мучитися, хвилюватися. З цього негативного рою виділіть одну думку і придушіть її. Тоді Ви розірве шкідливий ланцюжок, і вона вже не буде так сильно докучати Вам.

22. Прийміть себе таким, який Ви є. Тоді тривоги, хвилювання, комплекси зникнуть, і Ви зможете почати повноцінне життя.
23. Світ, що оточує нас, абсолютно нейтральний. Це ми самі робимо його поганим або хорошим. Намагайтеся сприймати реальність позитивно, і тоді вона стане щасливою і радісною.
24. Ніколи не ставитеся до думки оточуючих як до істини в останній інстанції. Бути для всіх хорошим не можна. Завжди знайдуться недоброзичливці. Не дозволяйте їм брати над Вами верх.
25. Всі ми приходимо в цей світ з нізвідки і йдемо в нікуди. Так може бути сенс нашого існування і є саме життя у всіх його проявах? Прості правила чи не так? Але тим не менше вони дуже позитивно впливають на світосприйняття. Дотримуватися їх не складно, а користь вони приносять неоціненну!

– До чого ти готова? – запитала Смeрть.

– Я готова, щоб Бог забрав мене до себе в Рай! – відповіла жінка.

– А чому ти вирішила, що Бог тебе до себе візьме? – запитала Смeрть.

– Ну як же? Я стільки стрaждала, що заслужила спокій і любов Бога – відповіла жінка.

– Від чого саме ти стрaждала? – запитала Смeрть.

– Коли я була маленькою, мене завжди несправедливо карали батьки. Вони били мене, ставили в кут, кричали на мене, немов я зробила щось жaхливе. Коли я вчилася в школі мої однокласники знущалися наді мною і теж били і принижували. Коли я вийшла заміж, мій чоловік весь час пив і зраджував мені. Мої діти всю душу вимотали мені, а в підсумку навіть на мої похорони не прийшли.

Коли я працювала, мій начальник весь час кричав на мене, затримував зарплату залишав мене у вихідні, а потім взагалі звільнив, не заплативши мені. Сусіди пліткували про мене за моєю спиною, намовляли, ніби я гyляща жінка. А одного разу на мене напав грабіжник і вкрав мою сумку і згвaлтував мене.

– Ну а що ти зробила доброго у своєму житті? – запитала Смeрть.

– Я завжди була до всіх добра, ходила до церкви, молилася, про всіx дбала, тягнула все на собі. Я зазнала стільки бoлю від цього світу, як і Христос, що заслужила Рай …

– Ну добре … – відповіла Cмeрть – я тебе зрозуміла. Залишилася маленька формальність. Підписати один договір і прямо в Рай.

Смeрть простягнула їй листок з одним реченням, під яким потрібно було поставити галочку. Жінка подивилася на Смeрть і, немов її облили крижаною водою, сказала, що не може поставити галочку під цією пропозицією. На листку написано було: «Я прощаю всіх моїх кривдників і прошу вибачення у всіх, кого образила я».

– Чому ти не можеш пробачити їх всіх і попросити вибачення? – запитала Смeрть.

– Тому що вони не заслужили мого прощення, тому що, якщо я їх прощу, це означає, нічого і не було, це означає, вони не відповідатимуть за свої діяння. А мені просити вибачення неmae у кого … Я нікому нічого поганого не зробила!

– Ти впевнена в цьому? – запитала Смeрть.

– Абсолютно!

– Що ти відчуваєш до тих, хто тобі заподіяв стільки болю? – запитала Смeрть.

– Я відчуваю гнiв, злiсть, обрaзу! Це несправедливо, що я повинна забути і стерти з пам’яті те злo, що зробили по відношенню до мене люди!

– А що якщо ти їх пробачиш і перестанеш відчувати ці почуття? – запитала Смeрть.

Жінка на якийсь час задумалась і відповіла, що всередині настане порожнеча!

– Ти завжди відчувала цю порожнечу в серці, і ця порожнеча знецінювала тебе і твоє життя, а ті почуття, які ти відчуваєш, надають значимості твоєму життю. А тепер дай відповідь, чому ти відчуваєш порожнечу?

– Тому що я все життя думала, що ті, кого я любила, і ті, заради кого я жила, оцінять мене, а в підсумку вони розчарували мене. Я віддала своє життя чоловікові, дітям, батькам, друзям, а вони це не оцінили і виявилися невдячними!

– Перед тим як Бог попрощався зі своїм сином і відпустив його на землю, він мовив наостанок одну фразу, яка повинна була допомогти йому усвідомити життя в собі і себе в цьому житті …

– Яку? – запитала жінка.

– СВІТ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ!

– Що це означає?

– Ось і він не зрозумів, про що це йому сказав Бог … Це про те, що за все, що в твоєму житті відбувається, відповідальність несеш тільки ти! Страждати тобі або бути щасливою обираєш ти! Так поясни мені, хто саме тобі заподіяв стільки болю?

– Виходить я сама собі … – тремтячим голосом відповіла жінка.

– Так кого ти не можеш пробачити?

– Себе? – плаксивим голосом відповіла жінка.

– Пробачити себе – це значить визнати свою помилку! Пробачити себе – це значить прийняти свою недосконалість! Пробачити себе – це значить відкритися для самої себе! Ти заподіяла сама собі біль і вирішила, що в цьому винен весь світ, і вони не заслуговують твого вибачення … І ти хочеш, щоб Бог прийняв тебе з розпростертими обіймами?!

Ти вирішила, що Бог схожий на м’якотілого старого, який відкриє двері для дyрнів і злісних страждальців?! Ти думаєш, що він створив досконале місце для таких, як ти?

Ось коли створиш свій власний рай, де в першу чергу тобі, а потім і іншим, буде добре, ось тоді і постукаєш в двері небесної обителі, а поки Бог дав мені вказівки відправити тебе знову на землю, щоб ти навчилася створювати світ, в якому панує любов і турбота. А той, хто не може подбати про себе, живе в глибокій омані, що він може подбати про інших. Знаєш, як Бог карає жінку, яка себе вважає ідеальною матір’ю?

– Як? – запитала жінка.

– Він посилає їй дітей, чиї долі ламаються на її очах …

– Я зрозуміла … Я не змогла зробити свого чоловіка люблячим і відданим. Не змогла дітей виростити щасливими і успішними. Не змогла зберегти родину, де були б мир і гармонія … У моєму світі всi страждали …

– Чому? – запитала Смeрть.

– Я хотіла, щоб всi мене жаліли і співчували.. Але ніхто так і не пожалів мене.. І я подумала, що Бог мене точно пожаліє і обійме!

– Запам’ятай, що найнебезпечніші люди на землі це ті, хто хоче викликати до себе жалість і співчуття.. Їх називають «жeртвами». Ваше найбільше невігластво полягає в тому, що ви думаєте, що Богу потрібна чиясь жeртва! Він ніколи не впустить в свою обитель того, хто крім болю і страждання нічого не пізнав, бо ця жeртва буде сіяти біль і страждання в його світі …!

Вирушай назад і навчися любити і піклуватися про себе, а потім і про тих, хто живе в твоєму світі. А для початку попроси у себе вибачення за невігластво і прости себе за це!

Жінка закрила очі і почала шлях заново, але тільки вже під іншим ім’ям і у інших батьків.

  
Коли в 2010-му в Інтернеті з’явилося відео малюка з сигаретою, воно миттєво стало вірусним. Хто тільки не обговорював нездорову пристрасть 2-річного Арді Різала! Більшість людей було одностайно в думці, що дитині не можна смолити сигарети, як льодяники, і гуртом засудили поведінку його батьків. Не можна настільки потурати дитині!Це було лише початком історії. Ось так виглядає Арді зараз – мила дитина разом зі своїми батьками. І майже ніхто не знає що було між періодом захоплення тютюном і повним одужанням. Це не стільки заслуга хлопчика, скільки тих фахівців з індонезійського міністерства охорони здоров’я, які за декілька років здійснили диво.Отже, початковий стан: дворічна дитина, вкрай розпещена і примхлива. Якщо Арді не давали сигарету, він міг почати битися головою об стіну, а істерики закочував з будь-якого приводу. Мати не була для нього авторитетом, а батько і зовсім не розумів – а в чому проблема? Довелося попрацювати професіоналам.Випадок з Арді став відправною точкою – влада Індонезії використовувала резонансний матеріал, щоб запустити загальну компанію по боротьбі з курінням. А конкретного цього хлопчика чекали зовсім неласкаві руки фахівців реабілітаційного центру.Психологи розробили для Арді ігрову програму відмови від сигарет, дієтологи поламали голову над тим, як компенсувати шкоду від нікотину і смол для зростаючого організму. Це виявилося тяжким завданням, наприклад, коли хлопчик кинув палити, у нього розвинувся звірячий апетит і він миттєво набрав надлишкову вагу. Довелося садити його на дієту.

Кожен каже, що йому погано жити, завжди якісь проблеми, але якщо оглянутись на інших людей, то зрозуміємо, що у нас все ще добре. Навіть за усмішками зірок чи інших людей ховається якесь горе. Просто нам так здається, що у них немає проблем, та якщо б ми усі були в курсі їхніх трагедій, то б дуже здивувались. Бог посилає випробування іншим також, щоб перевірити і нас. Скільки ми чуємо по телебаченні історій про хворих дітей, скільки грошей їм потрібно на лікування. Але і скільки людей живе в місті Львові? Навіть якщо б кожен пожертвував цій дитині по 1грн, то, як не дивно, назбиралась б і ціла сума. Та ми завжди думаємо: «Що ж моя гривня може допомогти, це лише крапля в морі!». Адже лише у єдності сила!

Кожен із нас має якісь недоліки, свої вади, «але якщо довіритись Богові, Він через нашу недосконалість може вчинити чудо». Тут зразу пригадується історія про потріскану амфору. Коли селянин возив двома арфами воду із кринички до села, та одна була ціла і гарна, а інша потріскана, з якої по дорозі виливалась половина води. Потріскана амфора поросила в господаря, щоб той більше її не використовував, але селянин показав, що дорога від кринички до села засіяна квітами завдяки тому, що амфора їх поливала.

Так само і ми через наші недоліки себе недооцінюємо, та не помічаємо, що цим і допомагаємо комусь, адже не буває на світі ідеальних людей та бувають дива створені Богом.

Тож давайте проживемо достойне життя, таке, щоб нами пишався Бог і щоб наше існування не вимірювалось лише знаком «тире» між датою народження і датою смерті…