Підготовка до зустрічі почалася давно: ще кілька тижнів тому радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон відвідав Кремль, де зустрівся з російською політичною елітою та узгодив деталі майбутньої зустрічі.

Чого від цього «рандеву» варто очікувати Україні? Про це «Вголос» запитав у військового експерта, екс-працівника Генштабу Олега Жданова, дипломата, експерта з питань зовнішньої безпекової політики Олександра Хару, міжнародного експерта Юрія Олійника та голови правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка.

З якою метою Путін зустрічатиметься з Трампом?

Володимир Фесенко:

Між Росією та США вже понад рік триває протистояння. Метою цієї зустрічі є зняття напруги у двосторонніх стосунках. Домовленості можливі лише у тому, що стосується двосторонніх стосунків, а це – зняття напруги між РФ і США. Також, можливо, два лідери щось погодять по Сирії. Щодо України – то навряд будуть якісь конкретні рішення.

Олег Жданов:

Думаю, усе буде навпаки: на цій зустрічі Путін та Трамп ділитимуть Україну.

Які аргументи будуть у Путіна?

Олег Жданов:

Путін намагатиметься переконати Трампа у тому, що Україна – це сфера політичних інтересів Російської Федерації. Він вимагатиме, щоб США припинили допомагати Україні.

Юрій Олійник:

Для Путіна зустріч з Трампом – це велика честь. Бо з російським президентом мало хто з лідерів цивілізованих країн хоче розмовляти. Це було видно на Чемпіонаті світу з футболу, на який у Росію приїхали дуже небагато світових політиків. Тому є підстави вважати, якщо поступки і будуть, то хіба з боку Путіна.

«Путін застосовуватиме щодо України тези на кшталт: США допомагають найкорумпованішій країні світу, яка є ненадійним партнером»

Олександр Хара:

Путін намагатиметься показати Трампу, що він не є ворогом і непричетний до втручання у вибори США. І цим Путін намагатиметься наблизитись до Трампа, оскільки американському президенту неприємний факт звинувачень щодо втручання РФ у американські вибори.

Путін переконуватиме Трампа у тому, що вони очолюють дві потужні держави, які мають стільки ядерної зброї, що можуть знищити світ. Відтак російський диктатор закликатиме американського президента до деескалації конфлікту. Він переконуватиме Трампа зменшити присутність США у Європі. Заявлятиме, що Росію постійно провокує Захід, а вона, мовляв, лише реагує на провокації.

Щодо України, то Путін говоритиме, що у війні ми винні самі: Захід затягував нашу державу в ЄС, а тому з’явився Євромайдан і відбулась «неконституційна» зміна влади. А потім США затягували Україну в НАТО, а тому РФ «змушена» була забрати Крим, щоб там НАТО не розмістило свої бази. Цю традиційну російську пропагандистську методичку він вперто нав’язуватиме Дональду Трампу. Путін також застосовуватиме щодо України тези на кшталт: США допомагають найкорумпованішій країні світу, яка є ненадійним партнером. В економічному контексті Україна для США – це лише витрати. На противагу Україні російський президент показуватиме свою країну, у якої є енергетичні ресурси, великі ринки, для яких потрібні американські інвестиції та технології.

Путін також заявлятиме, що у світі є велика кількість проблем, які без нього неможливо вирішити. Трамп, звісно, знає, що це неправда. Адже ми пам’ятаємо, що нещодавно була скасована Іранська ядерна угода, у якій була прописана і участь Росії. Але американський президент прибрав із неї РФ – як і у випадку щодо переговорів з Північною Кореєю.

Чи підуть США на якісь поступки Росії?

Юрій Олійник:

Дональд Трамп діятиме у американських інтересах. Для Трампа основне – це США. Метою цієї наддержави є ослаблення Росії на міжнародній арені. Ми бачили, як Трамп у Північній Кореї провів піар-акцію із примиренням. За тим же сценарієм він намагатиметься вплинути і на Росію.

Так, є певні побоювання у можливих поступках, адже Трампу закидають підтримку анексії Криму через фразу: «бо там всі говорять російською». Але ніде офіційно не підтверджено, що він таке справді говорив. Фрази Трампа часто контраверсійні, часто це банальний тролінг. Головне – не слова, а дії. Саме США зараз є найнадійнішим партнером України на міжнародній арені.

Олег Жанов:

На мій погляд, у цьому питанні позиція Дональда Трампа буде непохитною. Він заявить російському президенту, що Україна – це вже сфера інтересів Сполучених Штатів Америки і вони продовжать свою експансію у плані переорієнтації нашої країни у свою політичну орбіту. Я у цьому навіть не сумніваюсь, адже США потрібна держава, яка не перевантажена якимись блоковими зобов’язаннями, на кшталт НАТО.

Наша країна сьогодні відповідно до офіційних договорів не має жодного військового союзника. У випадку повномасштабного вторгнення ми самі воюватимемо за себе. Відтак Україна, перебуваючи у політичній орбіті США, може стати стримуючим фактором для військової загрози з боку РФ. Тобто Україна вигідна США, аби не допустити ймовірності прямих військових сутичок між НАТО і Росією.

Олександр Хара:

До останнього моменту зберігатиметься певна невизначеність щодо цієї зустрічі, оскільки Трамп, на відмінну від попередніх президентів США, є менш прогнозованим.

У США нас не здадуть, це вже зрозуміло. Майк Помпео – Держсекретар США, лідер Республіканської партії дуже жорстко ставиться до Росії. Джон Болтон, радник Трампа (його називають «республіканським яструбом») постійно заявляв, що Росію потрібно стримувати. Джеймс Меттіс, якого називають «скаженим псом», точно знає, що таке РФ у військовому плані. Тобто навколо Трампа є люди, які дуже чітко розуміють, що Кремлю треба протистояти.

США зараз активно допомагають центральноєвропейським країнам, розвивають там військову інфраструктуру. Це все робиться, щоб у разі нападу РФ на країн-членів НАТО можна було б швидко підтягнути сили Великобританії, Німеччини та США. Будуються аеропорти, модернізуються системи зв’язку. Створене нове командування, яке безпосередньо займатиметься протистоянням з РФ. Уже працюють американські теоретики та практики, які вирішують, як можна подолати новітні військові технології Росії. Тобто процес протистояння Росії США запущений – і зустріч Путіна та Трампа навряд чи його зупинить.

«Позиція США щодо Росії є дуже жорсткою, вони не мають намірів домовлятися з Кремлем на умовах Путіна»

Володимир Фесенко:

Трамп, звичайно, хоче домовитись з Путіним, але для американського президента важливими є не банальні домовленості, а перемога у переговорах. У наближених до Трампа республіканців, радника з Нацбезпеки США Джона Болтона і керівника Держдепу Майка Помпео, позиція щодо Росії є дуже жорсткою, вони не мають намірів домовлятися з Кремлем на умовах Путіна. Їхньою метою є жорстке стримання Росії.

Яким міг би бути результат цієї зустрічі?

Олег Жданов:

Зараз у США при владі Республіканська партія. Ця політична сила налаштована на те, щоб максимально ослабити Росію, при цьому не допустивши її розпаду. Ця партія також хоче просунути американські інтереси на європейському континенті. А відтак наші інтереси та інтереси США співпадають, а американці докладають багато зусиль для ослаблення Російської Федерації.

А тому Трамп з Путіним по суті ні про що не домовляться. Протистояння між США і РФ триватиме, оскільки США хоче схилити керівництво Росії до більш лояльного прозахідного курсу. Зараз ми бачимо, що протистояння між Кремлем і Західним світом тільки посилюється, воно доходить до активної фази.

Володимир Фесенко:

Від зустрічі Путіна та Трампа нам не варто чекати чогось сенсаційного. Зараз я не бачу жодних передумов і компромісних варіантів, про що можуть домовитися Росія і США.

«Те, що Трамп може дозволити Росії повернути Україну в свою сферу впливу, – не більше, ніж міф»

Олександр Хара:

Я не думаю, що стосунки РФ і США покращаться. Хоча для нас, якщо відновиться діалог між РФ і США, буде непогано. Адже зараз дві супердержави ведуть перемовини по Україні на рівні Суркова і Волкера, а по Сирії взагалі – на рівні старшого військового командування. Це ненормально. Цим американці дають Путіну зрозуміти, що поведінка Росії є неприпустима і Кремль має зупинитись. Можливо, вони домовляться про подальші перемовини по Україні на рівні міністрів МЗС.

А те, що Трамп може дозволити Росії повернути Україну в свою сферу впливу, – не більше, ніж міф. Зняття санкцій взагалі не залежить від Трампа. Адже для цього потрібен дозвіл Конгресу.

Юрій Олійник:

Багато зараз залежить від українських дипломатів – наскільки активно вони працюватимуть зі своїми американськими колегами. Адже українські олігархи під час останніх виборів у США дуже негідно себе проявили, вкидаючи проти Трампа компромати. Звичайно, буде багато розмов про новий етап відносин між США і РФ, але навряд чи це закінчиться якоюсь конкретикою. Тому Україні навряд чи варто очікувати радикальних змін в американському курсі щодо нашої держави.

Чіткої статистики немає, оскільки такі справи, відкриті правоохоронцями за фактом шахрайства або підробки документів, з часом закриваються і перекваліфікуються в цивільно-правові відносини.

«Якби цього не робили, то цифри б зашкалювали. Кримінальні справи, що підпадають під статтю 190 КК – шахрайство, ст. 189 – вимагання, ст. 355 – примушування до цивільно-правових відносин, переводять в іншу площину. І все – криміналу немає. А чи були підробки та інші фальсифікації – з’ясовуйте самі, бо підписали договір. Але те, що злочинність у цьому сегменті стрімко зростає, визнають усі», – пояснив адвокат Іван Ліберман.

Чим більше будуть шахраювати з орендою квартир, тим швидше українці перейдуть до європейської практики оформлення договорів. А це документи не на 2-3 сторінки, а цілі томи – на 250 сторінок. Ті договори, що укладаються у нас, не захищають орендарів ні від шахраїв, ні від свавілля реальних власників. Їх навіть договорами назвати складно.

«Навіть умови оплати або обліку комуналки часто упускають. Звідси всі проблеми», – вважає адвокат.

Хто господар

Здавати квартиру може сам власник або уповноважена ним особа. Першому достатньо надати правовстановлюючі документи на квартиру: свідоцтво про право власності, різного роду цивільно-правові договори (купівля-продаж, дарування, міна тощо), свідоцтво про право на спадщину. При цьому технічний паспорт квартири не входить в цей список.

«Техпаспорт лише описує характеристики квартири. Можливо, що він був виданий на ім’я попереднього власника», – зазначила старший юрист Ірина Кравченко.

Перевірити реальність власника необхідно в реєстрі нерухомого майна. Право власності людини на квартиру виникає з дати реєстрації в цьому реєстрі. «Якщо в договорі або в іншому акті, що підтверджує право власності, фігурує одна особа, а в держреєстрі зазначено інше – реальний власник той, чиї дані в реєстрі», – додала Ірина Кравченко. Перевірку можна здійснити самостійно або звернутися до нотаріуса, який зробить це за 50-100 грн.

Якщо власник у від’їзді і квартирою займаються сусіди, родичі, ріелтори, то вони повинні підтвердити свої повноваження. Ідеально, якщо зможуть показати нотаріальну довіреність або договір доручення. У них обов’язково має бути прописано, що посередник має право робити по квартирі: здавати в оренду, укладати договори, розпоряджатися майном.

«Часто орендодавці кажуть, що вони родичі – мама, дружина, брат, сестра. Але кревність не є підставою для можливості передачі квартири в оренду»,- підкреслила Ірина Кравченко.

Важливо звертати увагу на термін дії довіреності. Якщо підписання договору припаде на останній день дії документа, його краще не укладати. Останнім часом при оформленні документів крім дати його складання, вказується точний час. З цього часу буде фіксуватися і термін закінчення повноважень особи, на яку видано довіреність.

«Раніше цього не було. А зараз професійні нотаріуси фіксують, що документ складений, наприклад, 1 квітня 2016 року о 12 годині 54 хвилини і термін його дії 1 рік. І тут є ризик. Якщо договір оренди укладено в останній день повноважень посередника після зазначеного часу, його можна буде оскаржувати. Адже в Єдиному реєстрі нотаріальних довіреностей вказані час, хвилини і навіть секунди, коли дані внесено до реєстру», – попередив адвокат Іван Ліберман.

З побоюванням варто ставитися до договорів оренди в простій письмовій формі, які укладають особи, які пропонують житлову нерухомість у суборенду.

«Перевірити справжність цього документа дуже складно і великий ризик натрапити на шахраїв, які уклали такі договори суборенди ще з кількома людьми», – застерігає керуючий партнер юридичної компанії Олександр Навальнєв.

Чи все чисто

Після перевірки документів поспішати з підписанням договору не варто. Його краще взяти на вивчення на термін до 2 тижнів. За цей час майбутньому наймачеві квартири варто перевірити її «чистоту». Рекомендується поговорити з сусідами, з начальником ЖЕКу або ОСББ. Якщо вони не йдуть на контакт, адвокати рекомендують звернутися до районного дільничного, щоб уточнити, чи не перебуває дана квартира під арештом в рамках кримінальної справи.

«Квартира може бути «речовим» доказом у рамках розслідувань. Жити в ній можна. Але в будь-який час можуть прийти правоохоронці для проведення слідчих дій або нового обшуку, якщо розкриються якісь нові факти», – попередив Іван Ліберман.

Ще більш надійним буде звернення до адвоката, який через свої запити отримає офіційну відповідь щодо статусу житла від правоохоронних органів. «Підпишіть з адвокатом договір на 1 день. За 5 днів людина отримає чітку відповідь. І це обійдеться в 500 грн.», – порадив Іван Ліберман.

Також треба перевірити в Єдиному реєстрі судових рішень, чи були судові рішення щодо даної нерухомості, і уточнити інформацію як щодо самої квартири, так і щодо людини, яка її здає.

«Треба чітко розуміти, чи не ведеться щодо квартири спір, наприклад про розподіл спільно нажитого майна подружжя. Також непогано було б уточнити, хто зареєстрований в цій квартирі», – уточнив керуючий партнер ЮК «ВОЛХВ» Олександр Навальнєв.

Як домовлятися

Будь-який договір оренди нерухомого майна треба укладати тільки у письмовій формі. Обов’язково засвідчуються у нотаріуса і реєструються договори терміном більше 3 років. Але для власної безпеки рекомендується сходити до нотаріуса навіть при укладенні договору на менший термін.

Орендар і орендодавець мають проставити підписи на кожному аркуші договору (на обох сторінках аркуша). І в кінці договору обов’язково вказати, що документ складений, наприклад, на 3 аркушах, 6 сторінках, кожна з яких засвідчена обома сторонами і має юридичну силу. «Також зробіть копії паспортів з підписом власника», – додав адвокат, партнер юридичної фірми Pravovest Денис Шкіптан

В самому договорі потрібно вказати, хто несе відповідальність за можливі ризики, як, наприклад, пожежа або повінь, умови перегляду договору, за яких умов господар може відвідувати квартиру. Обов’язково прописати орендну плату, площу орендованого приміщення та порядок розрахунку за комуналку.
Після всіх підвищень тарифів, особливу увагу варто приділити розподілу платежів за комуналку за площу, яка реально використовується.

«Якщо в квартирі орендар займає тільки одну з двох кімнат, то і нараховану суму за комунальні послуги треба розділити у відповідності із займаною площею, щоб не платити за всю квартиру», – нагадала Ірина Кравченко.

Також треба обговорити вид розрахунків. Дуже часто орендарі забувають вказувати, як буде здійснюватися оплата: готівкою чи в безготівковій формі. І це дає недобросовісним орендодавцям додаткові козирі.

«Орендодавець, прописавши штрафні санкції за несвоєчасну оплату, може спеціально не брати гроші і потім виставляти претензії за невиконання договору», – попередив Олександр Навальнєв.

Якщо платите готівкою, то обов’язково треба складати акт прийому-передачі грошей у 2 примірниках з підписами обох сторін. У разі несподіваних претензій власника/його представника акт буде додатковою страховкою.

«Люди часто забувають, що орендар має важіль тиску на недобросовісних господарів – податкова. Майже ніхто з власників житла не сплачує обов’язкові податки зі здачі квартир. І після заяви орендаря господаря чекають розгляди з податковою», – підказав Денис Шкіптан.

Якщо людина отримала і не задекларувала більше 7 тис. грн. нетрудового доходу і не сплатила з них податок, їй загрожує штраф в 25 тис. грн., а також може бути відкрито кримінальну справу, за якою буде світити до 3 років позбавлення волі.

На перший погляд, це дещо насторожує, особливо з огляду на резонанс довкола останніх заяв з Будапешта – мовляв, лідери двох країн не порозумілися. Насправді ж як сама зустріч Петра Порошенка та Віктора Орбана минулого четверга, так і заяви за її підсумками є позитивним сигналом, і ось чому.
По-перше, лідери двох країн, хай і коротко, та все ж обговорили найгостріші питання у відносинах останнього часу.
В інтерпретації прес-служби Петра Порошенка, головним є питання угорської автономії. І позиція Києва – неприпустимість створення територіальної автономії. На цьому Будапешт, власне, і не наполягає, у всякому разі поки що. І це точка зближення. Тим паче, як йдеться у згаданій заяві прес-служби українського президента, Віктор Орбан під час зустрічі на Мальті вкотре наголосив на непорушності суверенітету України.
В інтерпретації ж прес-служби Віктора Орбана, найгострішою у відносинах з Україною є тема подвійного громадянства, зокрема права на нього для етнічних угорців. У Орбана запевнили, що в цьому питанні лідери двох країн досягли компромісу, і воно вже незабаром буде вирішено.
Яким саме може виявитися компроміс – наразі не зрозуміло, адже у ВР зареєстрований президентський законопроект, який має протилежну мету – заборону подвійного громадянства. Однак дуже важлива деталь: нещодавно, після початку суспільних дискусій в Україні, спікер Андрій Парубій зауважив, що “Порошенко погодився з тим формулюванням, щоб чиновники, держслужбовці не могли мати інших паспортів, крім українського, і могли позбавлятися (громадянства)”.
Тобто тих, хто не працює у владі, за подвійне громадянство не каратимуть. Це, звичайно, лише припущення – але не виключено, що на цій позиції і зійшлися український президент та угорський прем’єр.
Таким чином, і це по-друге, офіційний Київ та Будапешт не заявили нічого взаємовиключного або діаметрально протилежного, а лише акцентували на різних темах перемовин.
Тобто прозвітували за підсумками зустрічі кожен про своє – про те, що вигідно, насамперед, Києву та Будапешту відповідно, Порошенку та Орбану.
По-третє, у повідомленнях прес-служб обох лідерів за підсумками зустрічі на Мальті нема нічого такого, що б обурило іншу сторону. Так, офіційний Будапешт уникнув навіть формулювання про право угорців України на автономію (будь-яку), а офіційний Київ дуже чітко уточнив, проти якої саме він автономії – територіальної. А не культурної чи політичної, яку вже частково має угорська громада в Україні.
Тобто ми бачимо продовження діалогу між двома країнами на найвищому рівні з обопільним урахуванням інтересів. Саме цього бракувало донедавна.
Очевидно, що на Порошенка та Орбана тисне не тільки національний інтерес, а й політична ситуація. Можливо, навіть більше саме останнє.
І схоже, що на угорського прем’єра ця ситуація впливає навіть більше, ніж на українського президента.
Річ у тім, що рівно за рік в Угорщині точно пройдуть чергові парламентські вибори. І Віктор Орбан на чолі партії “Фідес” готується здобути беззаперечну перемогу. Кампанія вже стартувала, це дуже помітно.
Відтак, для угорського прем’єра закордонні угорці в найближчий рік – це перш за все електорат. Звідси першочерговий акцент у перемовинах з Порошенком на подвійному громадянстві та активне висвітлення в угорських медіа зустрічі на Мальті саме з цього ракурсу.

Саме тому наступного ж дня після розмови з Петром Порошенком на Мальті, Віктор Орбан зустрівся вже у Будапешті з Ласло Брензовичем – лідером угорської громади України та народним депутатом від БПП. На цій зустрічі знову йшлося саме про право на подвійне громадянство, і жодного слова – про автономію чи навіть Притисянський округ. У всякому разі, жодного слова в офіційному повідомленні прес-служби Віктора Орбана.
Аналогічно висвітлювалася в угорських ЗМІ зустріч міністрів МЗС Павла Клімкіна та Петера Сійярто в Брюсселі, яка відбулася також у п’ятницю, 31 березня. Нетипова увага для такої “прохідної” зустрічі для угорських медіа, насамперед проурядових, але знову – тільки дипломатичні формулювання з прицілом на угорського виборця.
Це не означає, що ці “гострі” питання українсько-угорських відносин зняті з порядку денного. Радше їх дещо перенесли в часі.
Ймовірно, вже до українських виборів. А це – 2019 рік.