Про це повідомляє Офіс генерального прокурора.

Слідчі встановили, що після смерті дружини священнослужитель мешкав зі двома малолітніми доньками. Зазначається, що обвинувачений упродовж тривалого часу вчиняв розпусні дії щодо дівчат, яким на той момент було 13 та 12 років.

Крім того, за даними слідства, він виготовляв і зберігав файли порнографічного характеру за участю однієї з доньок.

В Офісі генпрокурора уточнили, що дівчаток тимчасово влаштували до родини хрещеної матері.

Екснастоятеля обвинувачують за ч. 2 ст. 156 та ч. 1, 3 ст. 301-1 КК України. Йому загрожує від 5 до 12 років ув’язнення з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Наразі підозрюваний перебуває під вартою.

Про це повідомляє Головне управління Нацполіції в Закарпатській області.

Як зазначається, наприкінці вересня минулого року до поліції звернулася 12-річна дівчинка, яка розповіла, що її батько протягом кількох останніх років систематично, проти її волі, вступає з нею у статеві стосунки.

Оперативники та слідчі виїхали до її місця проживання,провели необхідні слідчі дії та отримали докази, що підтвердили слова маленької заявниці.

Того ж дня 39-річного батька дитини затримали.

«В ході слідства з’ясувалося, що окрім 12-річної доньки, від сексуального насильства постраждала також її старша сестра, якій на момент першого зґвалтування виповнилося щонайменше 12 років. Обох дівчаток чоловік виховував самостійно», – зазначають в поліції.

Правоохоронці додають, що слідчі зібрали достатньо доказів та завершили досудове розслідування у цій справі. Обвинувачений, як і упродовж всього періоду слідства, перебуває у СІЗО. За скоєне йому загрожує довічне ув’язнення.

За ініціативою поліцейських обох потерпілих дівчат забрали з родини. Тепер вони проживають у дитячому будинку.

Готувати суміш, змінювати підгузки, не спати ночами, плести косички, прибирати, мити посуд, стали звичними для нього справами. Нині йому 33 роки, він тихий, надзвичайно добрий і понад усе в житті любить своїх дітей. Чого не можна сказати про їхню маму-зозулю, яка лишила свою сім’ю і подалася до коханця…

За 5 років мати-зозуля передала дітям… 300 гривень

Колишня дружина Юрія втікала на любощі до іншого чоловіка неодноразово. Неодноразово він переступав через свою чоловічу гордість і повертав її додому, бо не хотів, аби діти росли без матері.

Та потім зрозумів – життя у них уже не буде. Подружжя розлучилося. Колишня живе в Одесі з іншим. Не зупинила її ні найменшенька донечка, якій на той час було усього 8 місяців, ні дві інших дівчинки.

За 5 років вона лише раз передала дітям… 300 гривень. На тому її материнська турбота завершилася. Зараз старшій доньці Юрія – Валентині – 9 років, середній – Іванці, в липні буде 8 років, найменшенькій – Юлії – 6 років.

– Коли залишився з дітьми сам, змушений був лишити роботу, щоб доглядати за ними. А коли була можливість їх на когось лишити, то йшов працювати по людях. Для мене не проблема була готувати їсти, я навіть коли з дружиною ще жив, то сам готував, вона прокидалася вранці, а їсти вже наготовано. Я усе можу робити по дому. Зараз найстаршенька вже мені трішки допомагає – замете хату, може помити посуд, – розповідає багатодітний татусь.

Доглядати за малими дітьми – звична для нього справа. Коли ще не мав своїх дітей, то глядів племінників, а ще раніше – меншого брата, якого на нього часто лишала матір.

Юрій розповідає, раніше він сам телефонував колишній, аби діти говорили з нею і знали, що в них є мама. Але вони не хотіли, дитяча образа брала верх, вони ніяк не могли втямити, чому рідна матір відмовилася від них. Зараз він із дітками проживає у хаті баби колишньої дружини. Умови там можна охарактеризувати так: бідно, але чисто.

– Моя колишня дружина зовсім не згадує про дітей. Зараз ми живемо у будинку її баби, але я хочу переїжджати звідси, бо вона постійно кричить на дітей, каже що вони їй заважають. Я працюю на державній роботі – прибираю вулиці, копаю могили і т.д. і мені пропонують житло від роботи, то я думаю туди переїжджати. Доки я в них працюватиму, доти зможу там жити, – додає Юрій.

Кожен день багатодітного батька починається з прокидання удосвіта, адже перед роботою потрібно встигнути приготувати дітям їжу. Далі біжить працювати, в обід знову біжить додому – готує своїм донечкам поїсти. Далі знову на роботу. Сам не завжди встигає поїсти, але каже – раз удень щось перехопити йому цілком вистачає. Головне – аби діти були нагодовані. Увечері стомлений повертається додому, і знову починає порати по дому. Далі бавиться з дівчатками – читають книжки, складають пазли, гуляють і просто розмовляють. Максимально старається замінити собою відсутність матері. Купив їм телефони, аби вони мали змогу навчатися онлайн на карантині. Дівчатка між собою дружні, завжди поступаються найменшенькій сестричці.

– Було таке, що зарплати не давали на роботі, то я йшов в магазин і в борг брав дітям їжу. Діти мають бути ситі. Правда, я ще досі не віддав весь борг- там всього 8 тисяч було, – каже Юрій.

«Приходжу з роботи, а вона п’яна»…

Молодий чоловік розповідає, пробував жити з іншою, але безуспішно. Його нова обраниця любила заглядати в чарку, Юрій приходив з роботи і мало не щодня заставав її п’яною. Аби не травмувати доньок, вирішив попрощатися з цією жінкою. З того часу він сам. Має матір, але вона з інвалідністю, лежача. З сестрою і братом мало спілкується, бо вони полюбляють п’янки-гулянки, тож намагається бути від них подалі.

– Я не вживаю спиртне, інколи можу випити пиво, і на тому все. Дівчата просять мене знайти їм маму, але я не маю коли шукати її. А взагалі мені потрібна дружина, аби не ображала моїх дітей, аби не пиячила, не палила. Якщо у неї будуть діти, це тільки добре, – каже Юрій. На запитання, чи не шкодує, що ще такий молодий, а вже фактично зав’язані руки, адже потрібно весь час піклуватися про дітей, відповідає:

– А для чого я живу? Я живу заради дітей. Крім них мені нічого не потрібно. Я дивлюсь на тих чоловіків, які ніде не роблять, тільки п’ють і гуляють, то хіба це життя? Прийде старість, нікому не будуть потрібні. Коли волонтери в мережі розповіли про Юрія і дівчаток, люди кинулися допомагати відповідальному татусеві. Уже вислали 10 посилок і 9 ще в дорозі. Присилали новий добротний одяг, взуття, постіль… Дзвонять йому навіть із-за кордону, обіцяли вислати пральну машину. Нещодавно з Польщі жінка переслала 2 тисячі гривень.

– 2 роки тому я возив доньок на море в Одесу. Тоді я отримував зарплату і на дітей гроші. Але зараз в мене виплати на них забрали, бо, мовляв, маю великі доходи. А у мене зарплата всього 5 800 гривень, і це ми четверо живемо на ці гроші. А мені трьох дітей зібрати до школи обійшлося у 11 тисяч, але що я кому доведу?, – додає Юрій.

Найбільша його мрія – аби його діти були щасливі і здорові. Хоч дякувати Богу, вони у нього практично не хворіють. Ледве кашлянуть, він одразу везе їх у лікарню. Хоча сам від постійної важкої роботи «посадив» серце і хребет, але за клопотами про трьох донечок про себе думати ніколи…

Автор: Ірина Бура

Якщо у вас є бажання фінансово допомогти Юрію, або ж раптом є десь та жінка, яка хотіла б стати йому дружиною, а його донечкам мамою, лишаємо його номер телефону – 0989106958 (дуже просимо не турбувати цю родину через дрібниці).

У чому була – вискочила надвір. З-під ніг дівалася земля, Галя падала, але підіймалась і бігла далі. До будинку, де донька винаймала квартиру з іншими дівчатами, лишалося метрів п’ятсот. Та, здавалося, мати «летіла» до нього цілу вічність.

За цей час перед очима промайнуло все життя. Згадався Валин батько, з яким прожила всього півроку, а потім він покинув її, вагітну, й забрався до іншої. Думала, здуріє від думки про те, що чоловік, який ще зовсім недавно освідчувався у вічному коханні, обціловував і присягався у любові вже іншій. Скільки виплакала-виридала через нього!.. Якби не мати, яка підтримала у важку хвилину, чи впоралася б із депресією, чи не згубила б у відчаї своє і ще не народжене життя донечки? Бо ж вагітною лізла у петлю… Мати вчасно прибігла. Все втішала і заспокоювала:

– Не треба так побиватися, ще в тебе все життя попереду. Ось народиш дитинку, будеш мати, для кого жити…

Ті слова додавали сил, і думки про гріх таки відігнала. Звісно, важко було самій ставити доньку на ноги. Але знову виручила мати. Тільки відлучила Валю від грудей – гайнула на заробітки за кордон. Онукою кілька років опікувалася бабуся. І в перший клас проводжала саме вона, а не мама.

…Галю душили сльози. Картала себе за те, що не знала доньчиного дитинства, що не бачила її першого самостійно зробленого кроку, не малювала малюнки, не ліпила фігурки з пластиліну. Це пізніше, коли їй зустрівся Петро, за якого вийшла заміж і якому народила ще сина, з меншим усе це робила. Але не з Валею.

Але сімейне щастя було недовге. Петро трагічно загинув. Галя почала шукати кращу роботу, часто міняла, влаштовуючись то на одне, то на інше місце, щоб прогодувати сім’ю. А Валя залишалася братику за няньку. Нерідко через це навіть школу пропускала. Василько став через раз звертатися до сестрички «мама». Галя в такі моменти дуже ревнувала. Бувало, не раз огризалася до Валі, могла навіть її вдарити за «неправильне виховання» дитини.

А потім у житті жінки з’явився Ігор. Познайомилася з ним в Інтернеті. Він засипав Галю романтичними зізнаннями та красивими словами. А тоді, закохавши у себе, зізнався, що сидить у тюрмі. Та дочекалася, поки чоловік звільниться, й привела його у свій дім. Однак Ігор виявився насправді лихим грубіяном, а не ніжним романтиком. Діставалося не раз не лише Галі, а й Валі. Донька плакалася матері, що вітчим б’є її і… чіпляється, як до жінки: мацає за груди, поплескує по сідницях. Та Галя обзивала її брехухою, й майже щовечора через це вдома спалахували нові скандали. Врешті дівчині увірвався терпець і вона пішла з дому.

– Йди-йди! Ще плакати за хатою будеш! – гукала їй услід. – Ні копійки на життя не дам, викручуйся, як хочеш.

Чому не спинила дитину? Чому пошкодувала себе, свого любаса, який, як виявилося потім, не тільки до Валі, а до її подружок чіплявся з непристойними пропозиціями? Галі, засліпленій почуттями, хотілося жіночого щастя, і їй тоді здавалося, що досить доросла дочка його просто намірилася зруйнувати. Як була неправа!.. Забула, як її саму колись шкодувала рідна ненька, як підтримала у важку мить, не дала наробити біди. А вона Валю зрадила.

Дівчина тоді навчалася на першому курсі кулінарного коледжу. Вона пішла жити до подруг на квартиру. Спочатку додому й справді не навідувалась, а потім крига у стосунках між матір’ю і донькою ніби скресла. Особливо після того, як Галя таки вигнала з хати коханця-ловеласа. Валя кожні вихідні поспішала додому з гостинцями, особливо щедро обдаровувала братика.

– Де ти гроші береш? – здивовано питала Галя.

– В піцерію на роботу влаштувалася. Добре платять, – відповідала Валя.

– Додому повернешся? – ласкавим тоном, ніби вибачаючись перед дитиною, промовила матір.

– Е-е… Вибач, – заперечно похитала головою Валя, і ненька помітила сльозу, що скотилася по доньчиній щоці.

Треба було тоді більше розпитати у Валі про нову роботу, захоплення, хлопця, який, чула краєм вуха від знайомих, у дівчини з’явився. Але Галя не надавала тому всьому особливого значення. Про життя дитини більше дізнавалася з фотографій та статусів, що та ставила в «Однокласниках», а часу на відверте спілкування не знаходила. Пам’ятає, як по телефону бурчала на Валю за образливі, на її думку, слова, коли дочка написала: «Мами, будьте донькам подругами – врятуйте їм життя». Тоді не розуміла всієї глибини тих слів.

– Пропустіть маму, – почула з натовпу, що юрмився біля багатоповерхівки, де жила Валя, знайомий голос.

Перед очима виринув будинок, де винаймала кімнатку дочка. Між чужинцями впізнала силует куми.

– Де Валюша, її вже забрала «швидка»? Куди їхати? – слова, здавалося, випереджували Галині думки.

Та мовчала.

– То де мала? Чуєш? Треба до неї поспішати! – знервовано кричала жінка.

– Розступіться… – попросила хрещена.

І коли натовп зробив «доріжку» для матері, та з жахом побачила перед собою розтрощене й закривавлене тіло доньки, що розпласталося в калюжі крові на асфальті. Дівчина була мертва. У кишені поліція знайшла аркуш паперу з двома словами: «Мамо, прости…»

Голосила Галя так, що чуло все місто. Вона до останнього не могла змиритися з думкою про те, що донька – самогубця. Їй було тільки сімнадцять, і про жодні проблеми, які могли б спонукати дитину до фатального кроку, жінка не знала. Після похорону правоохоронці повідомили Галі причину такого вчинку: Валя була… повією. Вона хотіла вирватися із секс-рабства, в яке її втягнули подруги з квартири, де жила, та не змогла. Сутенери вимагали великий викуп, а позичити гроші у матері не наважилася. Боялася відкрити неньці душу, бо не вірила, що та зрозуміє і пробачить.