Науковці проаналізували різні види масок під мікроскопом, щоб визначити, які з них та з якого матеріалу найкраще захищають від коронавірусу, який спричиняє COVID-19, передає Science News.

Також ефективно вловлює частинки щільно сплетена фланель – різновид бавовняної тканини. Натомість синтетичні тканини, як-от шифон та віскоза, добре затримувати аерозолі не можуть.

Різні види масок під мікроскопом вивчали Едвард Віченці, фахівець з мікроаналізу зі Смітсонівського інституту охорони природи США та його колеги з Національного інституту стандартів і технології США.

За словами Віченці, хаотична природа бавовняних волокон з їх зморшкуватою текстурою і складною формою з вигинами та складками, ймовірно, дозволяє бавовні вловлювати більше нанорозмірних частинок, ніж інші тканини.

Поліефірні тканини (поліестер) мають добре організовані, прямі та гладкі волокна, що робить їх менш ефективними матеріалами для масок для обличчя.

Бавовняна фланель також забезпечує додатковий захист, вбираючи вологу, яка виділяється під час дихання.

“Бавовна “любить” воду і розбухає у вологому середовищі. Через це часткам стає важче проникати через маску. З іншого боку, маски з поліестеру і нейлону відштовхують воду, тому додаткових переваг не мають”, – каже Віченці.

Цифри опубліковані в понеділок, 25 січня 2021 року, дослідницькою групою, яка першою провела опитування глобальних втрат льоду із використанням супутникових даних, пише SkiTechDaily.

Команда, яку очолюють дослідники Університету Лідса, виявила, що рівень втрати льоду із Землі помітно зріс за останні три десятиліття – з 0,8 трлн тонн на рік у 1990-х до 1,3 трлн тонн на рік у 2017 році.

Таке прискорене танення льоду по всій земній кулі підвищує рівень моря, підвищує ризик затоплення прибережних громад та загрожує знищенням природних середовищ існування, від яких залежить дика природа.

Результати дослідницької групи, до якої входять Едінбурзький університет, Університетський коледж Лондона та спеціалісти з питань даних Earthwave, опубліковані в журналі “The Cryosphere” Європейського союзу геологічних наук.

Дослідження показує, що в цілому показник втрат льоду на 65% збільшився за 23 роки дослідження. Це зумовлено головним чином різким зростанням втрат від полярних крижаних покривів в Антарктиді та Гренландії.

Науковий співробітник Центру спостереження та моделювання полярних процесів Лідса, доктор Томас Слейтер пояснює: “Хоча кожен регіон, який ми вивчали, втрачав лід, найбільше прискорилися втрати льодовикового покриву Антарктики та Гренландії.

Зараз крижані покриви дотримуються найгірших сценаріїв потепління клімату, викладених Міжурядовою комісією з питань зміни клімату. Підвищення рівня моря в таких масштабах матиме дуже серйозні наслідки для прибережних громад цього століття”.

Доктор Слейтер заявляє, що це дослідження вперше дослідило весь лід, який зникає на Землі, за допомогою супутникових спостережень.

“За останні три десятиліття було докладено величезних міжнародних зусиль, щоб зрозуміти, що відбувається з окремими компонентами льодової системи Землі, революцією якої стали супутники, що дозволяють нам регулярно контролювати величезні та негостинні регіони, де тільки існує лід.

Наше дослідження першим об’єднало ці зусилля і розглянуло весь лід, який втрачається з усієї планети”, – зауважує доктор Слейтер.

Збільшення втрат льоду було спричинене потеплінням атмосфери та океанів, які з 1980 року зігрівались на 0,26°C та 0,12°C за десятиліття відповідно.

Більшість усіх втрат льоду спричинене плавленням атмосфери (68%), а решта втрат (32%) – плавленням океану.

Дослідження охоплює 215 000 гірських льодовиків, розповсюджених по всій планеті, полярні крижані покриви в Гренландії та Антарктиді, крижані шельфи, що плавають навколо Антарктиди та морський лід, що дрейфує в Північному Льодовитому та Південному океанах.

Підвищення атмосферних температур стало головним фактором зниження арктичного морського льоду та гірських льодовиків по всій земній кулі, тоді як підвищення температури океану посилило танення антарктичного крижаного покриву. Для льодовикового покриву Гренландії та антарктичних льодових шельфів втрати льоду спричинені поєднанням підвищення температури океану та атмосфери.

Протягом періоду обстеження кожна категорія втратила лід, але найбільші втрати зазнали льоди Арктичного моря (7,6 трлн тонн) та льодовикові шельфи Антарктики (6,5 трлн тонн), Обидва плавають на полярних океанах.

Науковий співробітник Центру спостереження та моделювання полярних процесів в Лідсі, доктор Ізобель Лоуренс зазначила: “Втрата морського льоду не сприяє безпосередньо підвищенню рівня моря, але має непрямий вплив.

Однією з ключових ролей арктичного морського льоду є відбиття сонячної радіації назад у космос, що допомагає підтримувати Арктику прохолодною.

У міру зменшення морського льоду океани та атмосфера поглинають більше сонячної енергії, внаслідок чого Арктика нагрівається швидше, ніж де-небудь ще на планеті.

Це не тільки прискорює танення морського льоду, але також посилює танення льодовиків і крижаних покривів, що призводить до підвищення рівня моря”.

Половина всіх втрат була від льоду на суші – у тому числі 6,1 трлн тонн гірських льодовиків, 3,8 трлн тонн льодовикового покриву Гренландії та 2,5 трлн тонн крижаного шару Антарктики. Ці втрати підняли рівень світового моря на 35 міліметрів.

За підрахунками, на кожен сантиметр підняття рівня моря приблизно мільйон людей загрожує переміщенням з низько розташованих регіонів.

Але виявляється вивчення собак може навчити нас тому, що таке бути людиною.

Журналіст Джеф МакГрегор спілкується з науковцями, які вивчають собак, щоби глибше пізнати людину. Одним з видатних британських експертів із питань людського пізнання і еволюційних процесів, які визначають його, є психологиня, директорка Лабораторії порівняльного аналізу та Центру вивчення собак Єльського університету Лорі Сантос.

Вона отримала ступінь бакалавра біології та психології і ступінь доктора психології в Гарварді.

Вона зірка TED Talks і медіа-сенсація, оскільки викладає найпопулярніший курс в історії Єльського університету “Психологія і гарне життя”, який більшість її учнів називають “Класом щастя”.

Сантос вважає, що вивчення собак “розповість нам дещо важливе про те, що робить людей особливими”.

“Я почала займатися собаківництвом не тому, що цікавилась собаками як такими, більше мене цікавили теоретичні питання, що випливають з роботи з приматами”, – пояснює вчена

За її словами, собаки “дійсно зацікавлені в тому, щоб звертати увагу на те, що роблять люди; дійсно пов’язані з нами комунікативним зв’язком”.

Від печерного живопису та “Одіссеї” Гомера собака неминуче була в людському мистецтві та культурі. Собака скрізь з нами, в нас і навколо нас.

Як символ сміливості чи відданості, як метафора та аватар, як поганий собака, божевільний собака або як учасник сценарію добра, собака щільно вплетена в наші історії.

Але навіть такий культурний зсув блідне порівняно з подорожжю собаки в реальному світі.

Приблизно століття тому, в більш аграрний час, пересічна собака була пристосуванням для звичайної комори на господарстві. Прихильний і відданий фермеру, звичайно, пастух овець, мисливський партнер або борсук-гончак, охоронець нічної варти, але собака мало чим відрізнявся від корови, коня чи мула з точки зору своєї корисності та стосунків із родиною.

Так було до середини 20 століття, коли ми урбанізувались і переїхали в міста, а собака теж переїхав на задній двір будинку в містах.

Потім, у 1960-х роках, вони здійснили великий стрибок – від собачої будки на покривало завдяки нашийникам від бліх. Собака більше не є допоміжним членом сім’ї, а повноправним членом з доброю репутацією.

Лорі Сантос спало на думку, що розуміння собак, оскільки вони приручені людьми протягом тисячоліть, відкриє вікно в роботу людського розуму, зокрема, на те, яку “роль відіграє досвід в людському пізнанні”.

PhD студент Єльського університету, в якому викладає, Лорі Сантос, Зах Сільвер взявся досліджувати “чи мають домашні собаки деякі наші з вами здібності”.

Він зазначає, що “як правило, ми вважаємо, що собаки повинні цінувати допомогу”, однак “собака може обрати “егоїзм”, “домінування” або “агресію”, якщо вони мають сенс для нього”.

Наприклад, під час експериментів у певних конфронтаційних сценаріях собака міг “зчитати” домінування у досліднику і просто обирати іншого дослідника.

Або собака міг просто обрати найшвидший шлях до найбільшої кількості їжі

“Я думаю, що наміри можуть відігравати важливу роль в оцінці собаками поведінки інших, – каже докторант Єльського університету.

Зах Сільвер також припускає, що “собаки переймають людські схильності до соціальної оцінки”.

Виявилося, що і досвід собаки дуже важливий.

“Дресировані собаки підходили до просоціальних акторів значно частіше, ніж до антисоціальних, тоді як непідготовлені домашні собаки не віддавали перевагу жодному з акторів, – показали дослідження.

Ці відмінності між собаками з різним досвідом дресирування дають підстави вважати, що хоча собаки можуть демонструвати прихильність до інших просоціальних людей в деяких контекстах їх здатність до соціальної оцінки менш гнучка і менш стійка порівняно з людською”.

Лора Сантос пояснює: “Робота Сільвера дає нам певне уявлення про те, що собаки можуть класифікувати людські дії, але для цього їм необхідні певні форми навчання.

Його робота ставить перед нами нові питання про те, як досвід впливає на пізнання собак”.

Вчені аналізували зразки крові 105 добровольців у віці від 25 до 75 років протягом чотирьох років. За цей час було зібрано інформацію про сезонні зміни на молекулярному рівні, що вказують на стан імунітету, рівень запалень, серцево-судинне здоров’я, обмін речовин і мікробіом. Вчені також відстежували рівень фізичних навантажень і харчові звички добровольців.

Як виявилося, безліч молекулярних патернів в людському організмі помітно змінюється двічі на рік: в кінці весни і наприкінці осені. Таким чином, можна сказати, що людське тіло “знає” лише дві пори року.

В кінці весни відбувається, наприклад, підвищення рівня запальних біомаркерів, які, як відомо, відіграють певну роль в алергії. Крім цього, збільшується рівень гемоглобіну HbAc1, який сигналізує про ризик розвитку діабету другого типу. Можливо, це пов’язано зі зміною харчової поведінки. Також в літній час активізується ген PER1, який бере участь в регуляції циклу сну і неспання. На початку ж зими, навпаки, збільшується кількість маркерів, пов’язаних з гіпертонією.