досягнення – УКРАЇНА LIVE

У Генштабі назвали досягнення перемир’я

Оля — Thu, 30 Jul 2020 12:09:58 +0000

Після початку перемир’я серед військових припинилися втрати, хоча поодинокі обстріли і тривають.

З початку перемир’я на Донбасі не загинув і не був поранений жоден військовий, повідомив головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак на нараді в Офісі президента в середу, 29 липня.

“Руслан Хомчак зазначив, що режим припинення вогню виконується з обох сторін, поодинокі випадки його порушення не мають системного характеру. З початку дії режиму повного і всеосяжного припинення вогню не було жодного пораненого і загиблого”, – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, 27 липня набула чинності домовленість про повне припинення вогню на Донбасі. Але обстріли з боку сепаратистів тривають.

Зокрема, спостерігачі ОБСЄ зафіксували 111 порушень режиму припинення вогню за перший день.

Рік з президентських виборів. Де помилявся та перемагав Зеленський

Оля — Tue, 21 Apr 2020 15:03:12 +0000

21 квітня 2019 року відбувся другий тур президентських виборів, в якому українці обирали між Володимиром Зеленським і п’ятим президентом Петром Порошенком.

Перемогу на виборах здобув Володимир Зеленський, який набрав рекордні 73,22% голосів виборців. Незважаючи на певні успіхи, рейтинг шостого президента падає після виборів. Опубліковане 24 лютого 2020 року опитування Центру Разумкова показало, що рейтинг довіри знизився до 51,5%.

Але така ситуація є нормальною, адже рейтинг багатьох політиків починає знижуватися після виборів, оскільки емоції вщухають і починається оцінка за безпосередню діяльність. І Зеленський – не виключення.

Новачок в політиці одразу ж задекларував, що збирається багато чого змінити, щоб українцям краще жилося в країні.

Факти ICTV розповідають, що вдалося зробити Зеленському на посту глави держави, а над чим ще доведеться попрацювати.

Досягнення Зеленського

Багато чого було задекларовано Володимиром Зеленським ще до того, як його обрали на пост президента, і після інавгурації він почав рішучі кроки для того, щоб змінити ситуацію в Україні.

Під час інавгурації 20 травня Зеленський оголосив, що Верховна Рада XIII скликання не відповідає сподіванням людей і оголосив про її розпуск. Основною причиною він назвав фактичну відсутність коаліції у парламенті з 2016 року.

З цього моменту почався непростий шлях Зеленського як глави України, на якому йому вже вдалося здобути кілька значних перемог.

– Я б хотів сказати, що саме президентство Зеленського – це грандіозний експеримент. Вперше в нашій історії до влади прийшла людина, яка ніколи не була в політиці, яка не спиралася на жодну з політичних сил. Це важливо, адже ця обставина обумовила зв’язок його досягнень і поразок, – розповів у коментарі Фактам ICTV політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко.

Обмін полоненими

Першим справді великим досягненням Володимира Зеленського стало повернення українців, які опинилися в полоні на окупованих територіях та в Росії.

Всього через кілька місяців після інавгурації відбувся перший обмін полоненими, який певним чином шокував суспільство. 7 вересня 2019 року до України повернулися 24 моряки, яких незаконно затримали поблизу Керченської протоки у листопаді 2018 року.

Разом із ними в Україну повернулися 11 бранців Кремля, серед яких були такі відомі політв’язні, як Олег Сенцов, Роман Сущенко, Павло Гриб, Володимир Балух, Станіслав Клих. Мало хто сподівався, що ці люди найближчим часом повернуться на батьківщину.

Цей обмін проходив у форматі 35 на 35 і став першим великим подібним заходом з грудня 2017 року.

Активний діалог з Росією щодо звільнення утримуваних осіб продовжувався і дав свої плоди вже наприкінці 2019 року. Обмін в форматі 76 на 124 провели 29 грудня.

Україна звільнила громадян, які перебували в місцях ув’язнення в окремих районах Донецької і Луганської областей. Хоча ця подія викликала певний резонанс у суспільстві через звільнення беркутівців, під час прес-конференції шостий президент вкотре наголосив на тому, щожиття людей для нього – головне.

– Я вважаю, що наші бійці, наші військові, наші журналісти — вони всі є герої, і я впевнений, що для нас пріоритет повернути наших людей. Я з повагою ставлюся до всіх батьків і родичів, які втратили близьких на Майдані. Ми, на жаль, не можемо повернути тих, кого вже немає, але ми могли повернути живих.

Ми повертаємо живих людей. Я вам більше скажу: якби в мене було 100 беркутівців, і мені потрібно було повернути одного живого розвідника, то я б віддав 100 беркутівців, – сказав Зеленський після прибуття літака зі звільненими особами.

І навіть в умовах карантину продовжується робота зі звільнення полонених українців.

16 квітня 2020 році відбувся ще один обмін, в рамках якого Україна отримала 20 своїх громадян і передала в ОРДЛО 14 осіб. Планувалося передати більше людей, але деякі відмовилися повертатися на окуповані території. Робота зі звільнення полонених українців триває.

Відновлення нормандського формату

Немало важливим стало і відновлення нормандського формату в рамках мирного процесу на Донбасі. Зустріч лідерів України, Росії, Франції і Німеччини відбулася 9 грудня 2019 року – більш, ніж через три роки після останнього саміту.

Думки щодо переговорів Зеленського з президентом РФ Володимиром Путіним під час зустрічі у нормандському форматі розходяться, проте багато хто сходиться на тому, що глава України не поступився інтересами держави.

Під час саміту досягли домовленості щодо нових обмінів полоненими, розширення мандату спостережної місії ОБСЄ та інших кроків щодо врегулювання ситуації на Донбасі.

– Важливий результат – відновлення мирного процесу на Донбасі. Три роки він був фактично заморожений… Вдалося частково, відносно, але забезпечити відновлення переговорів, зокрема у нормандському форматі, і вирішення деяких локальних задач.

Зокрема, відбулося кілька обмінів… Відбулося розведення військ на Донбасі в трьох пунктах. З’явилася хай невеличка, але надія на врегулювання цього конфлікту. Рік тому в нас її не було, – розповів Фесенко.

Водночас були домовленості щодо проведення наступного нормандського саміту, проте в реаліях пандемії його, найімовірніше, відкладуть.

Відкриття ринку землі

Безперечною перемогою Зеленського і його партії є голосування за законопроект щодо відкриття ринку землі в Україні. Земельна реформа – довготривалий процес, який щороку був “не на часі” для Верховної Ради того чи іншого скликання.

Планувалося, що ринок землі відкриють як для українців, так і для іноземців, за рахунок чого громадяни отримають можливість розпоряджатися своєю землею у повному обсязі, а іноземці – вести бізнес без перешкод.

Законопроект пройшов довгий шлях. Довелося внести кілька змін, зокрема про те, що іноземці зможуть купувати землю лише після ухвалення рішення на референдумі.

Дія мораторію на продаж сільськогосподарської землі скасовується 1 липня 2021 року. Навіть з великою кількістю обмежень, більшість з яких діятимуть до початку 2024 року, відкриття ринку землі позитивно вплине на зростання ВВП України.

Чим ще відзначився Зеленський

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента відзначає, що шостому президенту вдалося справдити мрію багатьох українців про нові обличчя у владі.

Верховна Рада оновилася приблизно на 80%, оновився й уряд під керівництвом прем’єр-міністра Олексія Гончарука, який став більш молодим і майже повністю складався з нових людей.

Та й навіть уряд прем’єр-міністра Дениса Шмигаля має багато нових облич.

Крім того, шостому президенту вдалося швидко зосередити владу в своїх руках.

– Він зробив те, що не змогли зробити більша частина його попередників – отримати таку майже абсолютну владу. Причому, що багато хто очікував на слабкого президента, а виявилося, що він зміг швидко сконцентрувати велику владу у своїх руках.

Навіть окремі ознаки свідчать про його перемогу: монобільшість в Раді, турборежим парламенту, свій уряд, – каже Фесенко.

Невдачі Зеленського

Звичайно у Зеленського, як і будь-якого президента, є свої проблеми. Декому його політика видається дещо хаотичною, а хтось навіть вважає, що він не в змозі втримати владу.

Коригування в плани шостого президента внесла і пандемія коронавірусу, але є і проблеми, які спостерігалися майже від самого початку.

Проблеми зі “слугами”

Однією з великих проблем Зеленського є його фракція у парламенті, за допомогою якої йому вдалося отримати монобільшість. Від самого початку було зрозуміло, що без “темних конячок” не обійдеться.

Ще до кінця 2019 року у фракції відбулося кілька скандалів. Так, кількох нардепів від Слуги народу спіймали на кнопкодавстві, хоча президент казав про те, що подібні речі мають припинитися і сподівався, що депутати його партії це зрозуміють першими.

Також з фракції виключили народних депутатів Антона Полякова, Анну Скороход та Романа Іванісова.

– Скороход і Полякова виключили за порушення домовленостей щодо спільної позиції з тих питань, по яких фракція виробила спільну позицію, – розповів тоді заступник голови фракції Олександр Корнієнко.

Іванісова ж виключили після того, як дізналися про те, що він був судимий за зґвалтування неповнолітньої.

– Одна зі слабкостей Зеленського – помилки його кадрової політики. Це проявилося і під час формування фракції Слуга народу, і під час формування урядів. Ця поразка не є фатальною або катастрофічною.

Але ці проблеми були неминучими, адже до влади прийшла людина без команди, без досвіду політичної кадрової роботи. Команда формувалася поспіхом, без належного відбору, – каже політолог.

Президент казав, що у Верховної Ради є близько року випробувального терміну. Якщо проблеми всередині фракції лише зростатимуть, а також спостерігатиметься загальне невдоволення народу, то навіть за наявності монобільшості Зеленський може розпустити парламент.

Весна без “посадок”

З приходом весни обіцяних великих “посадок” не відбулося. Президент хотів, щоб запит суспільства на справедливість задовільнили в досить короткі терміни.

Проте разом з тим відбувалася і реформа генеральної прокуратури, через що частково впала ефективність цього органу, адже під час цього процесу доводиться переключати свою увагу на інші проблеми.

Незадовго до звільнення з посади генерального прокурора Руслан Рябошапка звинувачував суд в тому, що він не достатньо швидко розглядав направлені йому справи.

– Що ми можемо, ми все робимо – збираємо матеріали і направляємо до суду. Я не винен, що Вищий антикорупційний суд досі не вийшов зі стану сплячки або анабіозу. Я не винен в тому, що досі немає жодного нормального рішення ВАКС у справах тих вищих посадових осіб, які уже знаходяться в цьому суді, – заявляв тоді Рябошапка.

У свою чергу, в суді наполягали, що правосуддя – тривалий процес. І для неупередженого розгляду справ потрібен час.

Після зміни генерального прокурора залишається лише гадати, коли українці побачать обіцяні посадки.

Не вдалося швидко.

Вже наприкінці 2019 року Зеленському довелося усвідомити, що кардинально і швидко розв’язати системні базові проблеми українського суспільства не вдається.

– Від неефективності або малої ефективності державних інституцій, системи державних інституцій, корупції, до проблеми війни і миру. Зеленський хотів все це зробити швидко, шляхом “бліцкригу”. Але не вийшло і, думаю, що й не могло вийти, – каже Фесенко.

Так, Рада відпрацювала у турборежимі, але цього виявилося не достатньо до того, щоб українці відчули швидке покращення. І тепер шостому президенту потрібно готуватися до довгострокового сценарію розв’язання проблем.

Політика і карантин

2019-й рік став непростим для Зеленського. Він пройшов певне політичне загартування, а у 2020 році перед Україною і всім світом постав новий виклик – пандемія коронавірусу Covid-19.

Тепер йому доведеться кардинально змінювати свою стратегію, адже карантин та глобальна економічна криза стали на заваді у втіленні багатьох планів.

Як вважає Фесенко, шостий президент почав свою переоцінку цінностей, зокрема щодо кадрової політики, ще на початку року, і це було помітно у його публічних виступах та інтерв’ю.

– Нинішня пандемія, карантин, економічна криза… деформують президентство Зеленського. Хоча ефект, на мій погляд, дещо парадоксальний. З одного боку, це йому трохи допоможе. Це пояснюватиме, чому неможливо швидко зробити певні речі. Наприклад, зараз не до швидкого економічного зростання… Треба рятувати країну від величезної кризи.

З іншого боку – соціально-економічні проблеми, які частково спричинені карантином. Але більша проблема – наслідки великої економічної кризи сильно вдарять по популярності Зеленського, – розповідає політолог.

Часто Зеленського порівнювали з президентом США Дональдом Трампом як новим обличчям у політиці. За словами Фесенка, у Трампа був певний політичний досвід перед обранням на посаду, а шостому президенту довелося йти “з корабля на бал”.

Також у них дещо різні підходи, тому не варто розраховувати на те, що Зеленський почне повторювати кроки американського президента.

– Їх багато що розрізняє… Трамп вже ж більший популіст, антиглобаліст, ізоляціоніст, ніж Зеленський… Український президент все ж має більш ліберальні і глобалістські погляди, він не такий популіст. Він також з іншого покоління. Що їх об’єднує, так це антисистемність. Обидва були контрсистемними щодо тих політичних еліт, які керували країною, – пояснює голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента.

Протягом 2019 року Зеленському без політичного досвіду довелося навчатися, як керувати державою. За цей час він зміг вибудувати для себе певні орієнтири.

Але тепер їх доведеться змінювати для того, щоб підлаштуватися під реалії сьогодення.

– Зміни неминучі. Зеленському доведеться ситуативно реагувати на нові виклики, які будуть досить драматичними, – вважає голова правління Пента.

Водночас, він вже зруйнував для себе і народу кілька міфів. Зокрема, про нові обличчя. Адже стало зрозуміло, що нові обличчя не завжди кращі, ніж старі, а іноді і гірші.

– Це стало великим розчаруванням для президента Зеленського, він вже зараз переглядає свої кадрові підходи, зокрема щодо нових облич. Та й для суспільства це стало стресом, драмою, також є розчарування, – каже Фесенко.

Наближаючись до року з моменту інавгурації рейтинг шостого президента може отримати сильний удар, як і рейтинг будь-якого світового лідера.

Цілком ймовірно, що йому доведеться працювати в зовсім іншій реальності та ухвалювати рішення, які раніше здавалися б неприйнятними або шаленими.

Що робити, коли є ціль, але немає мотивації?

annashchesna — Wed, 30 Aug 2017 21:08:45 +0000

Маєте ціль, але ніяк не можете досягнути її? Можливо, це просто не те, що вам справді потрібно. Щоб з’ясувати, в чому справа, потрібно поставити собі кілька правильних запитань.

Як тільки у вас з’являється в житті ціль, ви почуваєтесь трішки схвильованими. Починаєте записувати план, як швидше її досягнути та що вам для цього знадобиться. Але через якийсь час, особливо, якщо реалізація бажаного займає навіть не місяці, а роки, ваша мотивація починає зникати, і з’являється відчуття ніби те, до чого ви йшли стільки часу, нереальне. Відчуття розчарування і розгубленості гарантоване.

Якщо у вашому житті настав такий момент або ви хочете його уникнути, пам’ятайте, що все залежить від вас і вашого мислення. Отож розглянемо причини, через які ми втрачаємо запал на шляху до досягнення своєї цілі.
1. Ваша ціль недостатньо велика
Поставте перед собою таку ціль, якої ви не зможете досягнути, поки не станете тією людиною, яка зможе,

автор невідомий
Якщо ваші цілі недостатньо значущі, ви не будете настільки схвильовані, щоб намагатись досягнути їх. Як сказав Джим Рон, деякі люди мають цілі, але вони настільки погані, що не викликають зацікавленості.

От, наприклад, якщо ваша ціль — схуднути на 2 кг, підніміть планку до 5. Тільки уявіть, скільки всього може змінитись у вашому житті. Якщо ваша ціль — укласти цього місяця 2 угоди, підніміть планку до 10 угод або більше. Якщо ваша ціль — стати спортсменом, відкоригуйте її до “стати спортсменом світового класу, про якого знатимуть у різних країнах”.
2. Причини недостатньо значущі
Багато хто з нас хотів би бути мільйонером, але не готовий працювати. Чому? Через відсутність вагомих мотивів. Матеріалістичні цілі, як-от купити великий будинок чи дорогий автомобіль, недостатня рушійна сила.

Такий принцип можна застосувати і до вашої цілі чи мрії. Якщо причина, яка має допомогти вам досягнути успіху, недостатньо значуща, ваша мотивація буде короткотривалою. Для цього вам потрібно щось більше аніж просто причина. Щоб відшукати це, копайте глибше.
3. Нагорода недостатньо велика
Якщо нагорода за вашу ціль не змінює життя, ви не будете достатньо змотивовані досягати чогось. Цілі мають бути доленосними, помітними, змушувати діяти рішуче, в іншому випадку результат буде гнітючим.

Отож ми розглянули причини, через які ви можете втрачати мотивацію на шляху досягнення власних цілей. Тому залишилось дати ще кілька порад, що робити в такій ситуації.
1. Перегляньте свої цілі
Якщо ціль не кидає вам виклик, вона не змінить вас,

автор невідомий
Погляньте на список своїх цілей. З’ясуйте, які з них більш значущі. Можливо, його треба трішки змінити та підкоригувати. Подумайте, досягнення якої з цілей матиме хороший результат, і приступайте до роботи.
2. Задайте собі правильні запитання
Мати знання означає мати правильну відповідь. Бути розумним означає ставити правильні запитання,

автор невідомий
Непотрібно ставити запитання на кшталт “Які мої цілі?”. Ось що справді дієво:

Для кого я це роблю?

Для чого я це роблю?

Чому це важливо?

Чому я через це переймаюсь?

Що зміниться від цього?

Хто допоможе в цьому?

Як це поліпшить моє життя?

Які переваги?

Кому це вигідно?

Чи це виконується?

Чи це справді збігається з моєю ціллю?

Це саме ті запитання, які потрібно ставити собі. Повірте, відповіді вас здивують.

7 звичок, які притаманні ментально стійким людям

annashchesna — Mon, 12 Jun 2017 22:01:41 +0000

Щоб досягнути в житті більшого, щоб стати успішною людиною, потрібно виробити декілька звичок, які сприятимуть цьому. Наприклад, завжди дітей так, ніби у вас все під контролем, і так воно й буде.

Досягнення цілі неможливе без наполегливої праці, без вміння правильно реагувати на різні перешкоди та невдачі. Людина, яка йде до своєї мети, повинна сама створювати основу для успіху.

Наприклад, успішні люди чудово вміють відкладати задоволення на майбутнє. Вони добре пручаються спокусі. Вони добре вміють долати страх, щоб зробити те, що потрібно. (І це не означає, що вони не бояться — це означає, що вони відважні.) Успішні люди не просто розставляють пріоритети, а й послідовно роблять те, що вважають за найважливіше.

Ось кілька способів і правил, які використовують ментально стійкі люди на шляху до свого успіху.
1. Завжди дійте так, ніби у вас усе під контролем
Ігнатію Богоносцю приписують такі слова: “Моліться так, ніби Бог подбає про все; дійте так, ніби все залежить від вас”.

Це саме стосується і везіння. Багато людей вважає, що везіння має пов’язане з успіхом чи провалом. Якщо вони успішні, це означає, що їм допомогло везіння, а якщо зазнали невдачі, везіння було не на їхньому боці.

Найбільш успішні люди вважають, що везіння відіграє тут певну роль. Але вони не чекають вдалого чи невдалого моменту. Вони діють так, ніби успіх чи невдача знаходяться під їхнім контролем. Якщо вони досягли успіху, значить вони щось для цього зробили, якщо ж зазнали невдачі — не доклали максимум зусиль, щоб цього уникнути.

Замість того, щоб марно витрачати енергію на роздуми, що ж може статись в тому чи іншому випадку, ви можете докласти максимум зусиль, щоб досягнути бажаного.

Ви не можете контролювати везіння, але точно можете контролювати себе.
2. Відкладіть в бік те, на що ви не в змозі вплинути
Психологічна стійкість — не вічна. Тоді навіщо витрачати енергію на речі, які ви не можете контролювати? Для когось — це політика, для когось — глобальне потепління чи сім’я. В будь-якому випадку вам не байдуже те чи інше питання, і ви хочете, щоб інші теж ним цікавились, і намагались вирішити. Гаразд, робіть те, що ви можете зробити; змінюйтесь самі, але не намагайтесь змінити інших. (Вони не будуть цього робити.)
3. Сприймайте минуле як цінний урок
Минуле — цінне, вчіться на своїх та чужих помилках, а потім відпустіть їх.

Легше сказати, аніж зробити? Але насправді все залежить від вашого світосприйняття. Коли з вами стається щось погане, сприймайте це як можливість навчитися чогось нового. Коли хтось інший помиляється, не сприймайте це лише як шанс засвоїти якийсь урок — розглядайте це як можливість проявити доброту, прощення та взаєморозуміння.

Минуле — це лише навчання, воно не характеризує вас. Думайте про те, що пішло не так, але лиш з того погляду, що ви можете зробити наступного разу, щоб уникнути помилок.
4. Святкуйте успіх інших
Є безліч людей, які вважають, що шанси досягнути успіху зменшуються, якщо його уже досяг хтось інший. Вони починають таїти в собі образу, яка висмоктує енергію.

Коли друг робить щось дивовижне, це не заважає і вам чимось таким зайнятись. Тож кожного разу, коли у вас з’являється можливість привітати когось з успіхом, робіть це, і одного разу ви почуєте вітання і в свій бік.
5. Не дозволяйте собі скиглити (скаржитись або критикувати)
Ваші словам мають велику силу. Якщо людина постійно ниє, це негативно впливає на її самопочуття. Тож якщо щось пішло не за планом, не витрачайте час на скарги. Зберіться з силами та зробіть все можливе, щоб виправити ситуацію.

Навіщо гаяти час? Виправте проблему негайно. Не потрібно говорити про те, що пішло не так, думайте над тим, як покращити ситуацію.

Застосовуйте це і до своїх друзів — не будьте для них просто плечем, на якому вони можуть поплакати. Друзі не дозволяють один одному скиглити, вони допомагають покращити їхнє життя.
6. Фокусуйтесь над тому, щоб сподобатись самому собі
Ви подобаєтесь людям не через ваш одяг, машину, стан чи досягнення. Це всього лиш речі, і навіть якщо вони подобаються комусь, це не означає, що і ви подобаєтесь.

Щирі стосунки мають робити людину щасливішою. Їх можна побудувати лиш тоді, коли ви припините намагання вразити когось, і будете собою.
7. Зосереджуйтесь на тому, чого ви уже досягнули
Кожного вечора, перед тим, як піти спати, виділіть декілька хвилин на те, щоб заспокоїти свої думки. Припиніть думати про те, чого у вас нема.

Думайте про те, чого ви уже зуміли досягнути. Вам є за що бути вдячним, чи не так?

Найкращий спосіб перезавантажити свій розум — це бути кращої про себе думки.

Українці підкорюють світ: в США керують вузами, в Німеччині – оркестрами, а в Канаді – МЗС

annashchesna — Tue, 17 Jan 2017 07:05:23 +0000

Главою МЗС Канади призначена Христя Фріланд, Пол Єременко -головний інженер авіагіганту, Марта Кузьма – декан школи Єля

Прізвище мами Фріланд – Хом’як

Талановиті вихідці з нашої країни продовжують дивувати світ. Так, на цьому тижні етнічнаукраїнка Христя Фріланд стала міністром закордонних справ Канади. “Сегодня” зібралаукраїнців, які відзначилися в інших країнах.

Про призначення Фріланд заявив прем’єр Канади Джастін Трюдо. Новина про це тут же стала топовою в Україні. “Пишаємося і підтримуємо”, – написав президент Петро Порошенко в своєму “Твіттері”. З офіційної біографії політика відомо, що Фріланд народилася в Канаді в родині адвоката Дональда Фріланд та українки за походженням Галини Хом’як. Раніше вона обіймала посаду міністра міжнародної торгівлі Канади, член Ліберальної партії. А починала вона свою журналістську кар’єру в Україні позаштатним кореспондентом Financial Times і The Washington Post. А в 2015 році прославилася як письменник, видавши книгу “Моя Україна і велика брехня Путіна”.

ІНШІ.
Христя Фріланд – не єдиний політик-українка в Канаді, де наша діаспора одна з найчисленніших в світі. Наприклад, канадську опозицію очолює українка Рона Амброз (дівоче прізвище – Чапчук), яка займала посаду голови МОЗ в минулому уряді. А на пост міністра праці в 2015 році призначена українка за походженням Мері Енн Мигічук.

Також отримують українці та почесні посади в оборонній сфері. Так, 14 липня керувати армією Канади призначений генерал-лейтенант Пол Винник, який є онуком українських емігрантів з міста Стрий у Львівській області.

Але, крім канадців, в числі знаменитих і видатних українців сучасності – Стів Возняк,який разом зі Стівом Джобсом заснував корпорацію Apple, співзасновник всесвітьоїплатіжної системи PayPal Максим Льовчин і багато інших.

Кирило Карабиць, диригент

Карабиць: мелодія України за кордоном
Віртуоза Кирила Карабиця називають найуспішнішим українським диригентом за кордоном. А пару років тому він навіть отримав звання кращого в світі.

На батьківщині Кирило спочатку прославився, очоливши симфонічний оркестр у Великобритнії.

В грудні 2016- го Карабиць став на чолі найстарішого оркестру Німеччини, який славиться своєю 525-річною історією. 39-річного українця прозвали любителем експериментів за те, що він вносить в репертуар оркестру маловідому східноєвропейську музику.

Будучи сином українського композитора Івана Карабиця, Кирило часто вибирає для концертів рідні мелодії. “Я вирішив грати в тому числі і українську музику. Якщо ми розуміємо, хто ми є, легше розповідати про це європейцям”, – говорить диригент.

Не забуває Карабиць і бувати в Україні: в 2016 році диригент давав концерти у Києві.

Відомий мистецтвознавець

Кузьма: Декан школи Єля
Вихідці з України здивували світ і в сфері освіти. Наприклад, в 2016 році деканат школимистецтв Єльського університету очолила дочка українських емігрантів Марта Кузьма.Уродженкою Західної України була мама Кузьми, але вона сама народилая вже в США.Кузьма названа першою жінкою, яка стала на чолі цієї старовинної школи – понад 150 років навчальним закладом керували тільки чоловіки. До цього відомиймистецтвознавець Кузьма була ректором Королівського інституту мистецтв в Стокгольмі(Швеція), керувала Офісом мистецтва в Осло (Норвегія), а також роботою київськогоЦентру мистецтва Сороса. Загальний стаж її роботи в світових університетах мистецтваскладає більше 25 років!

Сам президент Єльського університету Пітер Салоуей переконаний, що Марта здатнанадихнути студентів і буде розвивати унікальне бачення Єльської школи мистецтв.

Судила чемпіонат світу в Канаді

Українці підкорюють світ: в США керують вузами, в Німеччині – оркестрами, а в Канаді – МЗС
15 січня, неділя

Прізвище мами Фріланд - Хом'як. Фото: AFP
Прізвище мами Фріланд – Хом’як. Фото: AFP

kirill-karabits-011_1__
Кирило Карабиць, диригент

На батьківщині Кирило спочатку прославився, очоливши симфонічний оркестр у Великобритнії.

Не забуває Карабиць і бувати в Україні: в 2016 році диригент давав концерти у Києві.

_01_167
Відомий мистецтвознавець

_01_166
Судила чемпіонат світу в Канаді. Getty Images/Fotobank

Катерина Монзуль: стала кращою в світі
Катерина Монзуль – перша українська жінка-арбітр категорії “еліт”. Судила фінал жіночоїЛіги чемпіонів і фінал чемпіонату світу. У 2015-му була визнана найкращим арбітром світу. Перед своїм дебютом в чоловічому чемпіонаті України отримала від капітанівбукети червоних і білих троянд. І пізніше видалила того капітана, який підніс червоні.

У США Павло став Полом.

Пол Єременко: ТОП-технар в Airbus
З липня минулого року українець Пол Єременко є технічним директором в Airbus Group -найбільшій в світі промисловій аерокосмічній корпорації. Павло народився у Львові всім’ї українського математика, але в 13 років емігрував з батьками в США. Працював вкомпанії Google, а також в дослідницькому агентстві одного з підрозділів Пентагону.

Приводи для гордості. Що вдалось за 25 років Незалежності

annashchesna — Thu, 25 Aug 2016 14:00:42 +0000

25 за 25. Такою мала бути назва цього проекту про досягнення України за 25 років незалежності. Але обрані нами експерти перетворили це опитування у більш ніж простий перелік досягнень.

Зрештою, 25 років суверенності та росту країни не так просто вписати в певний топ-25, відділити соціальне від культурного і наукового, хоча ми просили експертів виділити свою “трійку досягнень” саме у певній сфері.

Відтак перед вами – думки й аналіз філософів, науковців, соціальних і культурних інноваторів і візіонерів про минуле і потенціал для майбутнього.

А ми продовжуємо осмислювати шлях країни у проекті “Незалежність’25“.

І як подарунок усім нам до Дня незалежності пропонуємо почути (прочитати) справедливу похвалу і побажання у відповідь на запитання “Чим Україна може пишатися у науковій/соціальній/культурній сфері?”

Майже як на святкуванні дня народження у колі справжніх друзів, які вміють казати правду. Зі святом нас усіх!

Ольга Балашова
мистецтвознавець

Наші найголовніші досягнення в культурі за останні 25 років не пов’язані з конкретними іменами чи подіями.

Культура – як повітря, яким ми дихаємо: від нього залежить якість нашого життя, але якщо з ним все добре, ми про нього навіть не замислюємось.

Так і з культурою: очевидно, що якість нашого культурного життя значно змінилася протягом цих років. Але завдяки чому ці зміни відбулися, питання значно цікавіше.

Тож три запропонованих мною досягнення стосуватимуться саме тих факторів, котрі, як мені здається, уможливлюють наш культурний поступ.

1. Представництво культури в медіа

Тебе не існує, якщо тебе не існує в інформаційному просторі. За 25 років незалежності культура ніколи не була в пріоритеті у медіа. Радянський залишковий принцип в’ївся у свідомість не лише усіх міністрів, що розподіляють ресурси, але ним довгий час керувалися й усі редактори великих та впливових ЗМІ.

Нині ця ситуація поступово змінюється, формуючи в суспільстві запит на якісну культурну аналітику та журналістику, а отже й розуміння власної культури.

2. Архівація минулого

З’явилося нове покоління дослідників української культури, яких цікавить достовірне, а не міфологізоване минуле.

Ці дослідники усвідомлюють важливість архівації, збереження, ретельного опису та аналізу усіх подробиць художнього процесу, необхідних для відтворення адекватної історії українського мистецтва, написання якої ще попереду.

Відкритий архів українського медіамистецтва, архівний проект ПінчукАртЦентру, робота Центру Довженко з власним кіноархівом – це надзвичайно вчасна, кропітка та важлива для майбутнього робота.

3. Національний художній музей

За роки незалежності Національний художній музей став чи не єдиним державним закладом культури, який зміг, попри усі фінансові та юридичні обмеження, стати взірцем для інших інституцій в багатьох питаннях розвитку: починаючи від інноваційних виставкових проектів і закінчуючи вмінням консолідувати навколо себе спільноту.

На сьогоднішній день це єдина державна культурна інституція, без якої неможливо уявити як сучасний художній процес, так і музейне життя країни.

Євген Глібовицький
учасник “Нестерівської групи”, консалтингова компанія “Pro.Mova”

Найбільші досягнення у соціальній сфері:

1) Формування громадянського суспільства.

З появою громадянського суспільства стало зрозуміло, що Україна має чітку перспективу і з цього моменту не все буде просто, залишається багато викликів, але вони – здоланні.

Важливо розуміти, що громадянське суспільство не є цінністю саме по собі. Це інструмент побудови інститутів. Такий собі setup.exe

2) Пробудження підприємництва. Підприємливі люди – це ті, хто за влучним виразом Оксани Форостини, “на питання: вам більше всіх треба? твердо відповідають – так!”

Пострадянська система дикого капіталізму спонукала цих людей йти скоріше в систему корупції, ніж в бізнес.

Але у значної частині свобода перемогла прагнення “печеньок”, і вони стали першими самодостатними українцями. Вони самі приймають рішення, самі несуть відповідальність.

В українському контексті це – осиновий кілок в серце тоталітаризму.

3) Модернізація українськості. Доки українськість трималась в основному на традиції – вона була приречена стати жертвою суспільних перетворень.

Але культура виявилася живою як ртуть – швидко знайшла нові форми, швидко прийняла нові умови існування.

Сучасна українська культура – це свіжість і спраглість одночасно. В ній немає втоми від сталості, нема одноманітного укладу. Вона вміє формувати нові сенси й говорити різними мовами.

Це наша заявка на спроможність у ХХІ столітті.

Борис Гринев
ученый-физик, директор Фонда фундаментальных исследований, член НАНУ, профессор, полномочный представитель правительства Украины в Объединенном институте ядерных исследований

В культурной и научной сфере появляется идентификация Украины как самостоятельного государства. Ученые интегрируются в мировую науку, этому способствует изменение законодательной базы. Страна старается говорить на трёх языках.

Но мы еще в начале пути.

Техника. Украина – одно из десяти мировых космических государств. За годы независимости обеспечило 148 пусков ракет-носителей, шесть типов которых целиком разработаны и сделаны в нашей стране.

Фундаментальная наука. Прикладные исследования. Украинскими материаловедами создан новый сцинтиллятор – вольфромат свинца, который стал основным материалом для калориметра на Большом Адронном Коллайдере (ЦЕРН, Швейцария), где был в 2012 году открыт бозон Хиггса (Нобелевский результат).

Еще – фундаментальный физический результат по созданию нового трехмерного материала на основе углерода. Это новая модификация углеродного волокна в виде “углеродных сот”.

В военной технике можно добавить танк “Оплот”. Это полностью украинская разработка, создаваемая с 1994 года. На сегодня – самый лучший танк из выпускаемых в мире.

Главное его преимущество – боевая мощь при высокой маневренности. Достигается это сочетанием следующих факторов: уникальная многослойная динамическая броня, это самое главное при лобовом столкновении; режим рабочих температур от минус 40 до плюс 55; скорость при массе 48 тонн до 65км/час.

Самый высокий в мире коэффициент технологической сложности среди новых танков в мире – 80%!

Лілія Гриневич,
міністр освіти і науки України

Враховуючи те, як, на жаль, недооцінена державою і хронічно недофінансована українська наука, її трьома найбільшими досягненнями, всупереч усьому, за 25 років Незалежності можна назвати:

1. Сам факт того, що наука в Україні залишилася, бо за такої фінансової підтримки вона давно мала б зникнути;

2. Збереження потенціалу до провадження фундаментальних досліджень на високому світовому рівні;

3. Унікальний феномен надшвидкого переформатування наукових потужностей для потреб оборони та розширенняобороноздатності країни.

Важливо зауважити, що десятки видатних наукових проривів та досягнень належать українцям, які зараз живуть та працюють за кордоном. На жаль, їх робота тепер входить в актив інших країн, але ми також маємо ними пишатися.

Сьогодні в Україні здійснюється дуже багато розробок і дуже важко обрати лише три.

Наприклад, у медичній науці успішно розробляють ліки від раку, наноконтейнери для точкової доставки ліків, а також провадять блискучі дослідження та застосовують їх на практиці з хірургії та трансплантології (науково-дослідні інститути імені М.М. Амосова та О.О. Шалімова).

Так само у сфері ІТ технологій, фізики, математики, хімії, біології – дуже багато досліджень, які хочеться назвати. Якщо ж дуже лаконічно, то можна згадати.

1. Електрозварювання м’яких тканин.

Запропоновано Інститутом електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України ще в 90-х роках ХХ століття.

Ідея розробки належить академіку Борису Патону, під керівництвом якого колектив фахівців інженерного і медичного профілю провів ряд експериментів та отримав відповідні свідоцтва та визнання.

2. Участь українських науковців у відкритті бозона Хіггса та створенні детекторів для великого адронного колайдера (CERN).

У роботах над ним брали участь українські науковці з Харківського фізико-технічного інституту та НТК “Інститут монокристалів”. У Науково-дослідному технологічному інституті приладобудування (Харків) під керівництвом професора В’ячеслава Борщова було налагоджене відповідне виробництво для CERN, (Європейської організації з ядерних досліджень).

3. Теоретичні відкриття з фізики графену.

Співробітники Інституту теоретичної фізики імені М.М. Боголюбова НАН України Валерій Гусинін і Сергій Шарапов у 2005 році передбачили незвичайний цілочисельний квантовий ефект Холла в графені, а також теоретично передбачили ще цілий ряд властивостей цього матеріалу, за винайдення якого інші науковці (Андрій Гейм та Костянтин Новосьолов) отримали Нобелівську премію з фізики у 2010 році.

4. Технологія розпізнавання осіб та об’єктів мобільними пристроями.

Проект “Viewdle” киянина Єгора Анчішкіна із розробки унікальних алгоритмів виявлення та розпізнання обличь та об’єктів був розпочатий у 2006 році.

Вже у 2012 році компанію та розробки проекту купила корпорація Google, що одразу було названо угодою року у світі ІТ.

Сьогодні алгоритми та рішення, запропоновані компанією “Viewdle”, широко використовують у пошукових технологіях.

Наприклад, у 2011 році “Google” запустила на основі цієї технології сервіс з пошуку за зображеннями, коли для запиту використовуються файли, завантажені у пошуковий рядок.

Володимир Єрмоленко
філософ

1. Розвиток усупереч.

Головне досягнення української культури за ці 25 років – це розвиток усупереч. Всупереч старим радянським інституціям, “спілкам”, “домам культури”, колонізованості культурного простору, радянським традиціям зрощення культури і влади.

За ці роки українська культура розвивалася скоріше як альтернатива пострадянській інерції, такий собі “андеґраунд”. Ніби якась альтернативна країна.

Можливо, це така українська риса: вижити там, де всі інші померли б.

2. Книжкова культура.

За ці 25 років сильно змінилася книжкова культура. З’являються нові видавництва, нові автори, нові підходи до видання книжок. Сьогодні в Україні дуже сильна художня література. У нас є кілька десятків авторів, які творять щось дуже цікаве, оригінальне, навіть геніальне. І це добре.

У нас також поступово розвиваються humanities – гуманітарні науки, а радше гуманітарне мистецтво, мистецтво есеїстики та публіцистики. Це теж добре.

Нарешті, у нас є потужні книжкові події – Форум видавців у Львові, Книжковий арсенал у Києві, і декілька вже новіших.

Головне – не зупинятися, рухатися далі. Читання – це завжди вихід в трохи інший світ, у якому значно більше простору для самовдосконалення. І для уяви.

3. Інтелектуальні простори

За останній час з’явилося більше просторів вільної думки. Є університети нового типу – Києво-Могилянська академія чи Український католицький університет, – які вже працюють по-іншому, ніж пострадянські університети. Народжується безліч креативних просторів – фактично, це своєрідні альтернативні університети, де ти можеш отримати більш незалежне та розкуте знання.

Поява цих просторів свідчить, що є великий попит у знаннях – можливо, навіть більший, ніж пропозиція цих знань.

Ольга Жук
начальниця відділу культурної дипломатії МЗС, колишня кураторка “Книжкового Арсеналу”

Найважливішими трьома досягненнями у культурній сфері я б назвала:

1) Відродження Києво-Могилянської академії.

Перші роки її становлення були визначними для формування культурології в Україні, саме як наукової дисципліни, наближеної до світових освітніх практик.

Дуже багато студентів, з якими я вчилася у той час, відчутно вплинули на культурний процес. Не обов’язково як науковці, але й як культурні менеджери, арт-куратори, журналісти і медіа-експерти.

2) Перетворення Національного Центру Олександра Довженка на перспективний дослідницький кіноцентр, відродження архіву, поява видавничої програми.

Рідкісний приклад реформування старого державного підприємства доводить, що це – можливо й обнадіює. Це хороший приклад тонкої, компетентної роботи з історією; цю практику потрібно переймати інститутам, які просувають ідеї “декомунізації”.

Крім того, такі проекти Центру, як “Коло Дзиги”, покази німого кіно у сучасному музичному супроводі зробили забуте кіно популярним серед молоді. Тому вірю у нову ініціативу Центру – майбутній Музей кіно.

3) Книжковий Арсенал.

Це нескромно, оскільки я була 5 років куратором цього проекту. Але для мене цінність цього книжкового фестивалю у тому, що він дав поштовх дуже багатьом видавничим, а також міждисциплінарним проектам.

Він притягує людей, які роблять дуже інноваційні речі, і сподіваюся, що так буде й надалі.

Наприклад, я пишаюся тою співпрацею, яка у нас була з агенцією “Ухо”, яка робить авангардні концерти надзвичайно високого рівня й збудила інтерес до української нової музики не лише в Україні.

Аксинья Курина
общественный деятель, киновед

Самое главное достижение в социальной сфере – вступление Украины в Совет Европы и, как следствие, принятие Европейской Конвенции о правах человека.

Одним из результатов этого решения стала отмена смертной казни. До настоящей имплементации нам по-прежнему далеко, за соблюдение прав и свобод нужно бороться каждый день – однако это то немногое из по-настоящему важного, что было сделано за 25 лет.

Еще одно достижение – возрождение Киево-Могилянской Академии. Конечно, это не идеальное учебное заведение, и многое из того, что там происходило и происходит, заслуживает самой жесткой критики.

Однако создание большого университета на новых принципах привело к появлению поколения людей, способных мыслить глобальными процессами.

Еще одно достижение – принятие законопроекта о “Доступе к публичной информации”, который пусть медленно, но последовательно меняет культуру отношений между гражданами и органами власти.

Это и один из антикоррупционных механизмов, и, что еще важнее, закон работает на превращение населения в граждан – то есть, способствует становлению субъектности.

Для сравнения добавлю, что первый закон о праве на информацию был принят в Швеции еще 250 лет назад.

Михайло Мінаков
філософ, доцент катедри філософії та релігієзнавства Києво-Могилянської академії, президент Фонду якісної політики, голова Кантівського товариства в Україні

У соціальній сфері я б виділив нехай не постійну, але повторювану спробу модернізуватися.

Українське суспільство небезнадійне саме тому, що в критичні моменти готове – попри сильні тенденції до зворотного розвитку – солідаризуватися навколо цінностей свободи самовираження. Завдяки цьому, Україна – не “слабка ланка” у пострадянських автократіях, а простір надії на регіональне оновлення.

У культурній сфері ми спромоглися зберегти й навіть збільшити автономні різноманітні простори культурної креативності. В усіх сусідніх культурах йде звуження просторів мистецької свободи.

В Україні ці простори почасти зберіглися, почасти поступово з’явилися нові. Хоч цей здобуток дуже вразливий: тенденції ідеологічної монополії зростають, і культурний простір у найближчий час стане об’єктом контролю нових владних структур.

У науковій сфері я б виділив появу й існування Національного університету “Києво-Могилянська академія” та Українського католицького університету.

На фоні загального якісного занепаду й кількісного збільшення вишів, поява двох інституцій, близьких до ідеальної університетської моделі, є вкрай важливим досягненням України.

Ми є на мапі світової науки завдяки цим двом інституціям та ряду науковців, які є громадянами світової республіки науки.

Олеся Островська-Люта
директорка Мистецького Арсеналу, колишня заступниця Міністра культури України

Якщо спробувати виділити культурні явища, які сформувалися саме в Україні, а не в СРСР, спираються на інтелектуальний клімат та інституційний ландшафт уже після проголошення незалежності, то центральними мені видаються:

1) Сергій Жадан і україномовна література міського, навіть індустріального Сходу.

Роман “Ворошиловград”, який уособлює світовідчуття закинутих 1990-х, але промовляє і до 20-літніх, і до 30-літніх, до їх досвіду запилюжених канікул гарячих маленьких містечок, пошуку нового модусу існування в світі, що не так формується, як розпадається, поезії поглинання вчорашнього трибу життя водами історії.

Прийняття Жадана майже як рок-зірки, повні зали відданих читачів, серед яких студенти і їх професори – свідчить про те, що це літературне явище потрапляє в самий нерв свого часу, відбиває його, описую і формує.

2) Художнє явище, яке я б назвала Холодною хвилею, на відміну від бурхливої Нової української хвилі, сформованої ще за СРСР.

До цієї Холодної хвилі я б зарахувала коло групи РЕП, Миколу Рідного, Алевтину Кахідзе, Мельничука/Бурлаку, Євгенію Білорусець – художників, чия робота спирається не на вибух вітальної енергії, не на гостре відчуття, а радше на інтелект, на художнє дослідження й осмислення.

Уперше за довгий час мистецтво в Україні настільки інтелектуальне і значно ближче до академічного середовища, ніж, наприклад, до веселої рекламної тусовки, як це було в 1990-х.

3) Поява і розвиток Києво-Могилянської Академії.

Явище, поза сумнівами, формотворче для українського інтелектуального клімату і навіть більше – модель ліберальної освіти в Україні.

Мені видається, що й поява УКУ значно пізніше зумовлена успіхом могилянського проекту.

Нині Могилянка саме переходить на той етап, коли можна починати оцінювати її так званий impact, вплив на суспільне життя в цілому, оскільки її випускники досягають віку, коли тягар відповідальності за країну починає лягати на їх плечі.

Ще за 5 років ми, мабуть, зможемо сказати, як цей проект вплинув не лише на інтелектуальне життя, але й вужче – на політичні практики в Україні.

Валерій Пекар
співзасновник Громадянської Платформи “Нова Країна”, член Національної ради реформ, викладач, підприємець

Найбільшим досягненням у соціальній сфері я вважаю створення вітчизняної індустрії ІТ.

Ви скажете, це сфера економіки – а я відповім, що неможливо применшити вплив індустрії ІТ на український соціум, самосвідомість українців, імідж країни у світі, поширення сучасних цінностей.

Другим досягненням я вважаю створення україномовного книжкового ринку у фактично русифікованій країні. Як про факт життя, про це можна говорити лише останніми роками. Слава тим людям, які доклали до того своїх зусиль, – авторам, видавцям та іншим.

До цього ж я б іще додав дубляж фільмів українською мовою.

Ірина Соловей
соціальний інноватор, співзасновниця ГО “Гараж Генг”

Писати коротко про досягнення України в соціальному полі досить непросто.

Соціум – це безперервний діалог та взаємодія мереж, які утворюють суспільні групи. Натомість держава – це алгоритми взаємозалежності інститутів, окремі з яких є найбільшими в країні власниками соціального капіталу.

Водночас ми надто часто говоримо про нашу країну як про живу істоту, яка прагне цілісності та ідентифікує свою вітальність із землею.

Якщо розглядати суспільство як істоту з власним хребтом, м’язами та інтелектом, то розпізнати її три головні досягнення відносно легко:

– суб’єктивізація громад в містах,

– спроможність поглинути й трансформувати напругу, пов’язану з вимушеними мобілізацією та мобільністю громадян,

– життєствердний дискурс про майбутнє.

Українці пишаються своєю армією, а вимушених переселенців зрештою сприйняли в містах їхнього прибуття як “свіжу кров” для пожвавлення культурного середовища та інноваційного підприємництва. Ми можемо впевнено зарахувати це до нашого спільного успіху.

Власне, це досягнення є досить новим проявом української соціальної системи. На мою думку, воно до певної міри уможливлено двома іншими: посиленням спроможності громадянського суспільства і зростаючими очікуваннями щодо якості життя.

Процес визнання усіх цих здобутків все ще в активній фазі. Тому важливо продовжувати рефлексувати щодо їх стійкості та масштабованості на той випадок, якщо хвиля викликів вдарить з новою силою.

То ж ким ми є як спільність сьогодні?

Ми все ще активно тчемо нашу соціальну тканину, і не всі її патерни можна спостерігати завершеними.

Діалог в суспільстві, з одного боку, помітно розширюють художники, спроможні в умовах мінливості й трансформацій артикулювати маргіналізовані позиції про пам’ять, насильство, стереотипи, терор, сором, протест, еротизм.

А з іншого, підприємці, через свої проекти в просторі міст, теж залучені до ініціації змін поза консенсусом.

Внутрішній розворот роботи адміністративних структур на локальному та національному рівнях активно моделюється – але потрібні додаткові ітерації, перш ніж ці інститути зможуть функціонально підтримувати інтеграційні процеси в громадах.

Застосувавши розуміння соціуму як великої живої системи, можемо виявити ще одне важливе надбання: різносторонні зусилля українців направлені на створення адекватної “інфраструктури” для системно організованих знань і настільки ж системно організованих комунікацій.

Усіляка, навіть тимчасова, консолідація для побудови подібної інтелектуальної “інфраструктури” на даний момент є здоровим імпульсом, який налагоджує взаємовідносини в межах суспільства і формує сприйняття зрілості інститутів країни на міжнародній сцені.

Для розробки такої пружності суспільства, ми потребуємо культуру взаєморозуміння і взаємопосилення. Це цілком може стати нашим наступним досягненням.

Наталія Шульга

науковець, депутат Київської міськради, фракція “Об’єднання “Самопоміч”

Найбільшими досягненням у науковій сфері можна вважати:

1. Прийняття двох базових законів “Про вищу освіту” та “Про наукову та науково-технічну діяльність”, які міняють спосіб прийняття рішень, управління в цих найважливіших сферах життя суспільства та виводять галузь в пріоритетну, вимагають відмови від фінансування по залишковому принципу, що по факту збільшить конкурентоспроможність України.

2. Створення реальних громадських організацій студентів, молодих та зрілих вчених з активною професійною позицією.

3. Успіхи молодих і зрілих дослідників та інженерів на світовому рівні, особливо в галузі ІКТ, що відзначено світовими нагородами та преміями.