Джерело: результати опитування соцгрупи “Рейтинг”

Деталі: За результатами опитування, Степанову довіряють 19% українців, не довіряють – 34%, не знають такого – 37%.

Колишньому міністру із уряду Володимира Гройсмана Уляні Супрун довіряють 15% респондентів, не довіряють – 67%, не знають її – 12%.

При цьому екс-міністрів Іллю Ємця та Зоряну Скалецьку, які перебували у 2019-2020 рр. (Скалецька – 7 місяців, Ємець – менше 1 місяця), не знають майже половина опитаних. Довіряють їм близько 8-10%, не довіряють – близько третини.

Найбільше українці довіряють дитячому лікарю, телеведучому Євгену Комаровському – 66%, не довіряють йому – 20%.

Директору інституту серця Борису Тодурову довіряють 32%, не довіряють – 16%, не знають його – 48%.

Головному санітарному лікарю Віктору Ляшку довіряють 32%, не довіряють – 39%, не знають його – 20%.

Голові парламентського комітету з питань охорони здоров’я Михайлу Радуцькому довіряють 8% українців, не довіряють – 26%, не знають його – 60%

Дослідження проводила соцгрупа “Рейтинг” 27 листопада – 1 грудня 2020 року серед населення України віком від 18 років.

Було опитано 1200 респондентів методом формалізованого інтерв’ю (face-to-face).

Ніхто з нас не може навіть припустити, що день прийдешній готує. Про плани Бога відомо лише Йому одному. Власне, ми особливо і не замислюємося над цими питаннями, сконцентрувавшись на власних бажаннях і шляху, який собі намітили. Ми настільки захоплені проблемами, що навіть не знаходимо кількох хвилин в день, щоб помолитися. Подякувати Богові, попросити вказати шлях або направити. Здається, що ми і самі з усім справляємося.

Хто, як не ти, господар свого життя? Така природа людини: коли у неї все добре і зрозуміло, вона забуває про Бога. Перед сном — лайкає картинки в соціальних мережах, читає плітки про зірок і політиків, а ось часу для важливого — не знаходить. Але рано чи пізно ми згадуємо про молитву. Коли щось несподівано відбувається. Коли ти розумієш, що нічого в цьому житті не розумієш і не знаєш. Один порив вітру — і тебе забирає в океан, мов паперовий кораблик. Куди плисти, що робити — одні питання…

Ось тоді ми звертаємося до Бога. Запитуємо його, просимо поради і допомоги. Як правило, лише тоді, коли в будинок постукають проблеми …Наприклад, коли нам відмовляють в роботі, якої дуже домагалися. Або якщо хворіють наші рідні люди. Ситуацій може бути безліч. Їх об’єднує одне: ми не знаємо, що робити далі. А запитати — немає в кого …Можливо, нам довелося з якихось причин відмовитися від пропозиції, яку дуже хотіли прийняти.

І ось вже відчуваємо розгубленість і сповнені сумніву. Чи правильно вчинили, чи не будемо шкодувати і каятися? Ухвалення взагалі є нелегким завданням. Адже лише з часом приходить усвідомлення, що все відбувається так, як має бути. Дуже складно змиритися з думкою, що задумане — зараз і негайно ніяк не виконується. Як би не старався, що б не робив. Ми сердимося, засмучуємося, нервуємо. А насправді не факт, що виконання бажання привело б до потрібної мети. Швидше за все — навпаки.

Тому замість того, щоб плакати над тим, що не здійснилося, прийміть це і рухайтеся далі. Ви не уявляєте, яке почуття свободи відчуєте при цьому! Неймовірну легкість, величезну енергію. Весь світ — перед вами. Ви можете заперечити, що легко говорити, а от спробуй змиритися з тим, що роками домагався чогось, а воно так і не реалізувалося. Або освоював нові навички, старався, а вони — ніяк не стали в нагоді. Подібне вивести з себе.

Це правда: ніхто з нас не любить, коли йому кажуть: «Змирися, адже чого бути — того не минути». Але це означає, що речі, які повинні відбутися у вашому житті, все одно рано чи пізно трапляться. Просто ми нетерплячі. Хочемо всього — негайно і коли запланували.

А даремно. тому що ті, хто нагадують вам цю істину — дуже мудрі. Так влаштоване життя. І не вам переписувати правила. Замість того, щоб стрімголов кидатися в те, до чого ви зараз не готові, краще наберіться терпіння і довіртеся Богу. Поспіх і нетерпіння тільки шкодять. Чи не краще заспокоїтися і подивитися, що буде далі? Ви ж не вимагаєте в кінотеатрі, щоб відразу показали кінець кінофільму, бо не терпиться дізнатися фінал! Так і в житті.

Чи помічали ви, що по-справжньому зрілі люди ніколи не метушаться і не дратуються, коли не отримують бажаного цю ж секунду? Вони так спокійні і впевнені, тому що розуміють, що Бог прекрасно знає про всі їхні бажання та цілі. І не має значення, наскільки вони релігійні і як часто ходять до церкви. Бог все одно вже сьогодні піклується про те, щоб у вашому житті сталося те, чого ви варті. Інша справа, що ми цього не помічаємо або НЕ усвідомлюємо в належній мірі.

Всі ми однакові: коли руйнуються плани і проекти — починаємо сумніватися в Бозі і в тому, що він чує нас. Але Бог ніколи не помиляється. Просто Він посилає правильні речі в правильний час. Як би ми не намагалися «підігнати» бажані події — на все свій час. Прийміть цю істину всією душею, всім серцем. Все буде добре, і все збудеться. Просто не тоді, коли запланували у своєму щорічнику, і, дуже можливо, що не так. Головне, що це буде найкращий і оптимальний варіант для вас.

Прийміть той факт, що нічого і ніколи не буде відбуватися з точністю до 100%, як ви запланували і задумали. Довіртеся досконалішого плану — Божому. Він допоможе знайти свободу. Знайти справжнє щастя і гармонію.Природно, ми повинні боротися і наполегливо йти до своєї мети. Але — без фанатизму і «все пропало» в разі невдачі.Запам’ятайте, що ви все, зрештою, отримаєте. І — найкраще. Але станеться це в потрібний час і потрібному місці. Коли і де — нам не дано передбачити. Вірте в Бога, і Він приведе туди, де ви заслуговуєте бути. У звичайний і нічим не примітний день. Навіть тоді, коли ви, можливо, зневірилися в усьому, і забудете, про що мріяли. Просто довіртеся Богу.

Джерело: дані соціологічної групи “Рейтинг”

Деталі: Як видно з інфографіки соціологів, недовіра до Зеленського майже зрівнялася з рівнем довіри у червні цього року, а домінувати почала у липні.

Тобто цілий рік чинний президент мав більше довіри у виборців, ніж недовіри, і лише на 14-му місяці роботи пішов перекіс: 53% опитаних у середині липня не довіряють йому, а 41% довіряє.

У Порошенка перелам стався через 7 місяців каденції – у січні 2015 року, а вже у лютому недовірливих стало більше: 50% супроти 43% тих, хто довіряв п’ятому президенту.

Янукович мав більше довіри насилу півроку: вступивши на посаду у лютому 2010 року, він уже у серпні того ж року мав 49% недовіри і 39% довіри респондентів.

Довідка: Останні дані групи “Рейтинг” ґрунтуються на дослідженні, проведеному 15-20 липня 2020 року. Було опитано 2000 респондентів від 18 років і старше в усіх областях, крім окупованих територій Криму й Донбасу. Метод опитування: особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,2%.

Про це свідчать результати опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 3 по 9 липня, повідомляє УНІАН.

«Зеленський лишається політиком з найвищим рівнем довіри (44%), однак не довіряє йому 49%, що робить баланс довіри та недовіри негативним», – пояснюють соціологи.

Водночас, голові парламенту Дмитру Разумкову довіряють 39% опитаних, не довіряють – 45%.

За даними опитування, довіра до інших представників влади є значно нижчою.

Так, прем’єр-міністру України Денису Шмигалю довіряють 14%, а не довіряють – 62%; міністру внутрішніх справ Арсену Авакову – відповідно 18% і 70%, голові Офісу президента Андрію Єрмаку – відповідно 9% та 48% тощо.

«Баланс довіри та недовіри є негативним та перевищує 40% також і для опозиційних політиків – Святослава Вакарчука, Юлії Тимошенко, Петра Порошенка, Віктора Медведчука та Юрія Бойка», – йдеться в результатах дослідження.

Крім того, дані опитування свідчать, що 40,5% громадян погоджуються з тим, що «президент Зеленський є чесною і порядною людиною, але про більшість членів його політичної команди цього не можна сказати».

«9% схиляються до відповіді про чесність та порядність і президента, і його політичної команди, а 33% дотримуються думки, що ні президент, ні більшість членів його політичної команди не є чесними і порядними людьми», – сказано в опитуванні.

В повідомленні також зазачається, що опитування спільно проводили Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічна служба Центру Разумкова з 3 по 9 липня методом інтерв’ю «face-to-face» за місцем проживання респондентів. Загалом було опитано 2022 респонденти в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей за вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

На початку листопада 2019 року президенту України Володимиру Зеленському довіряють 68,2% українців, а не довіряють – 24,3%. У результаті баланс довіри становить +43,9%. Про це свідчать дані соцопитування Центру Разумкова.

Відзначається, що в порівнянні з початком жовтня, баланс довіри-недовіри до Зеленського впав на 4,5%.

Крім того, баланс довіри до голови Верховної ради Дмитра Разумкова все ще залишається позитивним (+21%), але також знизився на 5,8 пункти. Ще населення країни добре ставиться до Олега Сенцова (баланс +7,4%).

До речі, баланс довіри до прем’єр-міністра Олексія Гончарука пішов у мінус – (-2,7%), у той час як у жовтні баланс був позитивним (+6,1%).

Дослідження проводилося з 1 по 7 листопада серед 2015 респондентів у віці від 18 років у всіх регіонах України, за винятком окупованих Росією територій. Похибка вибірки не може перевищувати 2,3%.

– Сергію, в моїй куртці подивися. Зараз, я швидко, – і побігла до дзеркала дофарбовувати вії.

Сергій дістав із зовнішньої кишені в’язку і разом з нею випав невеликий листок паперу, складений удвічі. Поки його підбирав, згадував, куди потрібно заїхати по дорозі в гості до друзів: в магазин за гостинцями, забрати речі з хімчистки. Раптово погляд впав на клаптик листка з блокнота, який він тримав в руках.

«Ресторан «Зелений мис» завтра о 11:00, службовий вхід».

Почерк був явно не Галин і навіть не схожий на жіночий. Ще раз перечитавши вміст записки, Сергій засунув її назад. Галя саме підходила до дверей, на ходу поправляючи нову сукню бірюзового кольору.

– Я готова. Поїхали.

Чоловік оглянув дружину з ніг до голови. Що й казати – красива. Жили вони разом близько десяти років душа в душу. Друзі все дивувалися: «Без дітей, а їм удвох не нудно».

Сергій задумався: «Може, з’явився суперник? Та ні, навряд чи, якби розлюбила, повідомила б відразу. Надто вже вона відкрита людина». Поки на майданчику двері ключем замикав, задав питання, щоб закінчити з сумнівами.

– Галь, у тебе завтра плани є? Може, в кіно підемо? Давно не були.

Сергій обернувся і не впізнав дружину. Галя, раптово змінившись в обличчі, промямлила щось незрозуміле:

– Мені потрібно … Я хотіла … Подруга попросила. Загалом, завтра ніяк.

Його наче стpумом вдаpило. Кохана дружина ніколи не брехала, не могла приховати в секреті нічого. Навіть на роботі, де вона працювала бухгалтером, всі над нею беззлобно жартували «Галя – душа нарозхрист». А тут явно щось недоговорює.

“Як бути? Що робити? Може запитати прямо? А раптом збреше? ». В голові у чоловіка думки пролітали з шаленою швидкістю, настрій різко зіпсувався і вже не хотілося йти в гості, але він стримався і вирішив з’ясувати все на наступний день. Адресу та час він знав. Залишалася просто зачекати

Весь вечір Сергій був сам не свій, відповідав друзям з небажанням, Галя також зауважила, що чоловік якийсь дивний:

– Що з тобою, любий?

– Голова болить. Поїдемо додому? – запитав він дружину.

– Ну, поїдемо, – Галя трохи засмутилася, але виду не показала.

Дома, пославшись на те, що втомився, Сергій ліг спати, але думки не давали можливості заснути. Щоб не розбудити Галю, він вийшов на кухню. Так і просидів півночі в інтернеті і в роздумах. Тільки до ранку сон його здолав.

Близько десятої години Сергій прокинувся і виявив, що Галя вже була одягнена, нафарбована і збиралася йти.

– Ти йдеш, так рано? – поцікавився спросоння чоловік.

– О, милий, ти прокинувся. Так, мені потрібно їхати. Сніданок на столі, – і поцілувавши його на прощання, швидко втекла.

Сергій тут же піднявся, вмився і вискочив з будинку, забувши про їжу.

Наближаючись до будівлі ресторану, чоловік відразу помітив автомобіль дружини, припаркований біля входу. Подумки зібравшись, Сергій видихнув і вийшов з машини, попрямувавши до службового входу. Як тільки він завернув за ріг, перед ним стояв натовп людей, що скандували:

– Вітаємо! Вітаємо!

Шум хлопавок і Галя, що вибігла йому назустріч, зовсім вибили чоловіка з колії. Нічого не розуміючи, Сергій спробував осмислити те, що відбувається.

– Що відбувається? Я не розумію. Ця записка в куртці, – бурмотів він, звертаючись до дружини.

– Я спеціально підклала, а ключі твої сховала, щоб точно. Перший раз тобі збрехала. Коханий, вибач. Я хотіла зробити тобі сюрприз. Ти забув, так? П’ятнадцять років твоєї роботи в компанії і десята річниця нашого шлюбу, ось я і придумала …, – виправдовувалася Галя. – Просто я не знала, як ще тебе затягнути на вечірку, ось колега і порадив записку підкласти.

Тепер Сергій все зрозумів і згадав. Міцно обнявши Галю, він обернувся в бік гостей і вимовив:

– Дякую вам всім! А головне, спасибі тобі, – і поцілував свою кохану дружину.

Не поспішайте робити висновки, не розібравшись. А, якщо любиш, то довіряй.

Соціальний психолог Емі Кадді разом із психологами Сюзен Фіск і Пітер Глік протягом 15 років вивчала питання, пов’язане із першим враженням та факторами, які на нього впливають.

У своїй новій книзі “Presence” Кадді пише, що люди швидко відповідають на два запитання, коли вперше зустрічають когось:

Чи можу я довіряти цій людині?
Чи можу я поважати цю людину?
Психологи називають їх “щирість” та “компетентність”, і кожен з нас хоче, щоб його сприймали як людину, що володіє цими критеріями.

Однак, за словами Емі Кадді, в професійному контексті більшість людей вважає “компетентність” важливішим фактором. А це означає, що вони хочуть продемонструвати іншим свій розум і талант, а отже — що можуть з усім впоратись.

Але насправді щирість і надійність є найбільш важливими факторами в тому, як люди оцінюють нас.

З еволюційної точки зору, для виживання людині більш важливо дізнатися, чи заслуговує інша людина її довіри
Це має сенс, якщо врахувати, що для печерних людей було більш важливим врахувати, чи хоче хтось вбити її і забрати всі речі, аніж переживати за те, чи є ця людина достатньо компетентна, щоб розпалити вогонь.

Кадді стверджує, що компетентність справді цінується, але після встановлення довіри, і фокусування на своїх сильних сторонах може мати негативні наслідки.

Шукаючи роботу, люди зазвичай стараються виглядати дуже розумними та компетентними, але це насправді може призвести до втрати соціальних зв’язків. Вони виглядають неприступними і ніколи не звертаються за допомогою. Саме такі “надуспішні” люди стикаються із неприємностями, коли, наприклад, не отримують роботу, а все тому, що їх ніхто так і не пізнав, а тому і не довіряє.

Якщо хтось, на кого ви намагаєтесь справити враження, не довіряє вам, ви далеко не зайдете. Більше того, ви можете викликати підозру, тому що вас сприйматимуть, як маніпулятора”, – пояснює Емі Кадді.

Приємна, надійна людина завжди викликає захоплення. Але тільки після того, як ви встановите стосунки, що базуватимуться на довірі, ваші сильні сторони будуть сприймати як подарунок, а не як загрозу.

Своїми поглядами Вакарчук поділився в інтерв’ю «Радіо Аристократи».

 

«В Україні є проблема — вузьке коло довіри. Українське коло довіри обмежується власною сім’єю. Це — велика драма або навіть трагедія для суспільства, що прагне побудувати демократичне, вільне суспільство. Коло довіри має бути розширене до громадськості, міста і до кожного жителя країни. Ти повинен довіряти людині, яка живе з іншого боку країни — і ментально, і інтуїтивно — апріорі так само близько, як ти комусь довіряєш», — сказав Вакарчук.

За його словами, культ сім’ї підживлює корупцію.

«У нас дещо перекручений культ сім’ї, який фактично підживлює корупцію. Будь-який чиновник каже: «Інтереси моєї сім’ї — найголовніше, тому я грабуватиму державу, щоб моїм дітям було добре», — розповів Вакарчук.

За словами музиканта, члени сім’ї часом навіть ображаються на людину, якщо вона «не виносить із заводу те, що інші» — тобто відмовляється від корупційних дій в ім’я рідних.
«Якщо ми будемо опиратися тільки на сім’ю, нами керуватимуть «згори». Суспільство повинно мати горизонтальну систему довіри», — заявив Святослав.
Крім того, за словами музиканта, всередині сім’ї батьки не повинні бути беззаперечними авторитетами, а дитину необхідно виховувати таким чином, щоб вона вміла вільно міркувати.