Хлопчисько – Стьопа сам дуже хороший, мама теж адекватна. Раніше жили нормально, а потім в один прекрасний момент тато вирішив, що він награвся в сім’ю і пішов. А там вже не до дитини і колишньої дружини – у нього нова любов, велика і світла, не до минулого життя.

Подала вона на аліменти, але там копійки – колишній чоловік хитрий виявився, відразу роботу поміняв, де мінімальний офіційний дохід, сама працює, але на руках хвора мати, пенсії якої ледве вистачає їй на лікування.

Дитина ходить завжди чистенька, але видно, що форма добре поношена, на фізкультуру, напевно, місяць ходив в шкільних туфлях – кросівок не було. І ніколи мама не скаржилася. Про те, як в родині важко спільна знайома однієї з мам розповіла, а та по секрету всьому світу.

Уроків у нас в другому класі 5-6 в день – п’ятиденка. До кінця уроків діти вже голодні, тому доводиться їм обідати в школі.

Забираю дочку додому, каже, що жaх яка голодна. Ну і питаю.

-А чого ти голодна? У вас же обід після 4-го уроку? Ти не їла або не годували?

-Мам, я сьогодні не їла.

-А що сталося? Чи не смачно було?

-Не знаю, напевно, смачно.

-Дочь, ти мені по-людськи поясни, що сталося?

-Мам, ти мене тільки не лай. У мами Степашки (Стьопу так називають) грошиків же на обід немає, він після нас доїдає. А сьогодні всі на фізкультурі набігалися і з’їли обіди, а я запізнилася на обід. Остання заходжу, моя порція стоїть, а Стьопа голодний залишився. І мені його так шкода стало, що я йому віддала свою.

Я прям розплакалася, з одного боку мене, звичайно, не влаштовує, що моя дитина голодна залишилась, з іншого боку радію, що у мене росте така добра дитина. Правильно значить виховую.

Проходить трохи часу, у нас батьківські збори. Ну і починається черговий базар-вокзал. Всі дружно зібралися покричати, бідна вчителька не знає кому відповідати.

Тут одна з мам піднімає питання харчування. Каже, що її не влаштовує, що Стьопа доїдає за дітьми, мовляв своїм виглядом дітям апетит псує, то випрошує щось. Хоча я з донькою розмовляла – НЕ випрошує він, сидить осторонь поки не пообідають. Діти просто самі добріші батьків, хто яблуко суне, хто котлету віддасть.

Всі дружно загули, мама Стьопи сидить червона як рак. Крuки, дебати заборонити чи ні йому взагалі в їдальню заходити.

А у нас є мама – Оксана, у них пільгове харчування. Чому у Степана його немає – не знаю, але толі документи зібрати не змогли, чи то не потрапляють в списки пільговиків. А Оксана сама не багата. Там дітей цілий виводок. Ну і тут встає вона і каже:

-Шановні батьки, хвилину помовчіть мене і послухайте. Ви себе чуєте? Зараз ми обговорюємо заборонити чи ні дитині заходити до їдальні, щоб доїсти за вашими дітьми! Якими ви плануєте виростити дітей? Чи зростуть чуйні і добрі люди, батьки яких шматком хліба докоряють маленького однокласника своїх дітей? Діти наші самі діляться. Діти мудріші за всіх нас. У нас є два варіанти: продовжувати крuки, вчинимо по-іншому? Я пропоную просто взяти і скинутися на харчування Степана. Хлопчисько хороший, дітей не ображає, з усіма дружить. Це одна дитина, всього лише дитина. Від 20 грн тут хтось збідніє?

Мати Степана почала було боязко заперечувати, Оксана відкрила гаманець, дістала двісті гривень і поклала на стіл вчителя. Грoбова тиша. Всі мовчать. Потім батько однієї дівчинки встає і теж кладе гроші. А далі ланцюгова реакція. Одна мама тільки, до речі із заможної сім’ї щось фиркнула і не стала приймати участь.

Суму склали практично на харчування в школі до кінця навчального року.

Через два дні прийшла дочка, щаслива і задоволена, говорить мені:

-Мамо, уявляєш, тепер Степашка з нами їсть, він такий задоволений!