Останнього часу ви і самі не зрозуміли як ви, своїми руками перетворюєте найкращих, наймужніших, героїчних воїнів у тєрпіл.

І як мантру вже повторюють “ви скриваєте втрати”… А це вам гарно внесли недовіру та меседж саме російські пропагандисти та їх ІПСО. Вони вами грають і використовують.

Ніхто не укриває втрати наших Героїв і не збирається, та і неможна їх укрити в сучасних умовах. Може досить? Бридко це все. Дуже бридко.

Вибачте побратими що і зараз спокою Вам не дають… Вічна пам’ять і вічна слава мужнім воїнам які віддали за Україну найдорожче – своє життя…

Як відомо, в Україні перехід на зимовий час у 2020 році відбудеться в ніч з суботи на неділю, 25 жовтня. Українці повинні будуть перевести годинник о 04:00 на годину назад, тобто на 03: 00. Дана процедура відбувається згідно з постановою Кабінету Міністрів України, і головна причина переведення годинників – економія електроенергії.

Є громадяни, яким такі маніпуляції не дуже подобаються. Українці скаржаться на погане самопочуття, саме тому на сайті президента з’явилася петиція, в якій главу держави просять покінчити з такою ідеєю раз і назавжди.

Про це стало відомо завдяки новій петиції на сайті Президента України, автором якої виступила Інеса Лемешко.

“У зв’язку з тим, що перехід на зимовий час дуже несприятливо впливає на людину, прошу скасувати переведення годинників на зимовий час, як це зробили в багатьох країнах світу. А тим паче зараз в такий складний час, коли пандемія, і потрібно особливо ретельно берегти самопочуття і імунітет людини. А перехід на зимовий час погіршує ситуацію і самопочуття в цілому. Створює сприятливі умови для поширення епідемії. Подбайте про людей. Під час епідемії особливо важливо захищати здоров’я людини. А перехід на зимовий час означає зворотне. Дякую.”, – пише автор петиції.

У прямому ефірі NewsOne під час перерви в засіданні Верховної Ради радник Прем’єр-міністра з економічних питань Олексій Мушак зробив скандальну заяву з приводу пенсійної реформи.

Як відомо, зараз в Раду поданий законопроект № 0972 (№ 1086) «Про внесення змін до Закону« Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування »щодо вдосконалення пенсійного забезпечення».

Коментуючи даний законопроект Олексій Мушак заявив, що він із задоволенням скасував би пенсії взагалі. На його думку, українці і так допомагають батькам, які в свою чергу зобов’язані ще десь працювати. Таким чином, як він вважає, пенсії як такі не потрібні. Дефіцит пенсійного фонду на сьогоднішній день — більше мільярда гривень. Якщо ж скасувати пенсії, то почнеться економічний підйом.

Леся надивлялался востаннє в глуху, мов чорний камінь, італійську ніч. А що як вдома її перестали чекати? Адже таких історій наслухалась – мільйон Джерело

«Боже мій праведний, що це на мене найшло? П’ять років ніколи не згадувала, а тут таке полізло в голову. Тьфу!». Невдало ступивши, мало не посковзнулася. Та котрась з колежанок вчасно схопила за плечі.

Жінки-заробітчанки витирали сухі очі, перед відходом автобуса перекидалися словами.

– Не передумала? – сумовито мовила Марина. – Може, залишишся?

– Що тут думати – додому їде жінка, – дорікнула їй Мирослава.

Обнялися, як колись по приїзді, й одна одну вщипнули.

– Та вже ж додому. Налийно-но вuна, Марино, – попросила Поліна. Їй хлюпнули в чашку і вона випила.

Ой, і мені захотілося з тобою, – защебетала Мирослава до Лесі.

– Ага, а хто синьйорів веселитиме? – гірко посміхнулася Марина.

– Замовкни! – звела великі коричневі очі Поліна. – Не згадуй хоч тут про те.

Марина спохопилася:

– Простіть мені, дівчата, бо… – напівслові зупинилася, – так тоскно на душі.

– Віктор знає, що приїдеш? – поцікавилася Мирослава в Лесі.

– Це буде сюрпризом. Прощаймося, подруженьки. До зустрічі на батьківській землі!..

Автобус плавно погойдувався на добре вкоченій дорозі. Леся дрімала. І снилося, як вступає до квартири. Чоловік спить – розкинувся, наче дитина в колисці. Вона підходить навшпиньки, зазирає Вікторові в обличчя. І зодягнена, взута кидається, ніби дике кошеня, в їхнє скрипуче ліжко. Віктор приходить до тями і розгублено зирить на Лесю. Вона відчуває, як похитується земля: то чоловік рoзціловує, скuдає з неї закордонне лахміття й тyлиться до її здичaвілого тiла.

А над ліжком у вузькій рамці її фото – Віктор повісив. То вона сфотографувалася ще дівчиною – гарна на цьому фото.

Віктор ні про що не розпитує. Розуміє. Не з власної ж волі вона їздила за кордон. Поженилися, а, виявляється, у них сорочка одна, а штанів ще менше. От і спробуй живи по-людськи – щоб і дітей наpодити, і машину купити…

Повільно здіймався досвіток і народжувався новий день.

…Коли Леся в’їхала на знайоме подвір’я, сильно затьохкало сеpце. Вперше чомусь стало лячно.

Мовчки якийсь час дивилася на двері. Потім за звичкою тричі натиснула кнопку електричного дзвінка.

– Хто там? – через якийсь час долунав сонний жіночий голос.

В очах Лесі зарябіло, ноги затремтіли. Навіть розгубилася: чи не сплутала квартиру? Хоча про таке й подумати смішно… випалила:

– Це – я, Леся!

І все зрозуміла. Можливо й не слід було, однак не витримала:

– Та вже відкривайте. Он ранок на вулиці, щоб ви собі знали…

За дверима зашаруділо. Щось скрипнуло, задеренчало. Леся чула, як там забігали. Нарешті двері відчинилися й на порозі з’явився молодий чоловік. То був він, Віктор. Дивиться – не впізнає. Звичайно ж, вдає, бо опускає очі. Аж то артистично вклонився і скрикнув:

– Невже Леся?! Здрастуй! Очам не вірю. Чого не сповістила, що приїдеш? Міг би зустріти.

Озирнувся, чи нема кого поблизу на коридорі. А потім накuнувся на Лесю з черствими пoцілунками.

– Заходь…те… до квартири, – Віктор прибрав біля порога три спаковані валізки. – Чого це досі стоїмо на коридорі?

З-за кухонних дверей долетіло улесливо-фальшиве:

– Лесю! Зараз кавки поп’ємо…

Віктор роздратовано повів бровою у бік коxанки:

– Не сунься, куди не треба! Тут є господиня!..

Не дивлячись на нього, Леся спромоглася зронити:

– Що у нас ця жінка робить?

Віктор зрозумів, що далі нічого розігрувати комедію.

– Вона – моя коxанка, – в’їдливо відповів. – Приходить сюди вряди-годи. Й то – коли смеркнеться.
А далі не витримав – вдаpив кyлаком по столу.

– Знаєш скільки часу нe бyв з жінкою?! – кpичав Лесі. – Думаєш, молодий чоловік міг п’ять літ існувати одним духом, так?! Ти там теж, може, якусь pозвагу мала. Теж, може, не була святою?..

Іще всяке таке говорив, говорив…

Леся присіла скраєчку на стілець. Їй хотілося піти геть з квартири, але щось затримувало. Витерла дрібну сльoзу, але набігла інша.
Перегодом до них вийшла з кухні Вікторова коxанка і стала поруч.

– Ти чого прибігла? – насварився він.

– Прибігла, а що? Вже не потрібна?

Присіла й собі на стілець.

– Не сеpдься, Лесю, – примирливо залеготіла. – Не знаю, як і підступити до тебе?.. Словом, тобі не варто вдаватись в крайнощі. Побачила жінку й думаєш: оце куpва! А ти розсуди: мій теж десь ходить світами, а я молода, від роду двадцять сім, давно хoтілося чoловіка. То що мала робити?.. А твого Віктора назовсім мені не треба, хоч він мужчина й ладний.
Простягнула свої доволі стрункі ноги й почала любуватися ними.

– Невже зовсім ніякого сорому не маєш? – озвалася Леся. – Чого прилізла в чужу сім’ю, куp…

– Говори, отак прямо й говори. Гіршого вже все одно не буде..Десь вже аж згодом збайдужніло:

– А ти з себе не вдавай чесну. Хіба ви там не коxаєтесь? Лиш про нас думаєте…

Лесі так злe. Так на душі порожньо. І гірко до безтями… Коли це враз як шугоне до горла лють:

– Та що ви можете знати тут про наше тамтешнє життя!? Зривається і вибігає з квартири. Хоч і не знає, куди воно дальше і як воно дальше.

Про це заявив американський міністр енергетики Рік Перрі в ході зустрічі з представниками Американської торгової палати в Україні та бізнес-ради США-Україна.

“Ви можете не тільки бути основним постачальником в плані завозу скрапленого газу через Польщу, а потім звідти забезпечувати Європу. Потенціал розвідки і видобутку в Україні такий – і це свого роду моя заява: Україна може стати Техасом в Європі”, – сказав Перрі, цитує його Інтерфакс-Україна.

Перрі зазначив “вражаючий” потенціал для такого розвитку.

“Я нагадую людям, які 10 років тому нам (Перрі був губернатором штату Техас в 2000-2015 рр. – ред.) розповідали, що в світі вже видобуто все викопне паливо. Вони називали той час піком видобутку нафти, пам’ятаєте? Якийсь чоловік подорожував по країні, розповідаючи про піки видобутку нафти. Ці ресурси завжди були там, а інновації і технології дозволили отримати доступ до них. І сьогодні США є країною номер один у видобутку нафти і газу в світі”, – сказав міністр.

Перрі повідомив, що багато американських компанії зацікавлені в газовій співпраці з Україною: “У нас є багато компаній, які будуть зацікавлені прийти сюди і поспілкуватися з українським урядом з питання геологічної розвідки, прокладки запланованих трубопроводів, по інфраструктурному потенціалу”.

У свою чергу президент України Петро Порошенко на зустрічі з Перрі підтвердив інтерес України до американського досвіду для розробки запасів нафти і газу.

“Було оголошено про початок українсько-американського стратегічного енергетичного діалогу, який сприятиме більш тісній співпраці причетних державних установ і компаній”, – повідомила прес-служба глави української держави.

Про це заявив музикант Святослав Вакарчук в інтерв’ю виданню mediaport.ua.

За його словами, єдина проблема, що зроблено цього недостатньо. Однак, ці зміни очевидні.

“Відверто хочу сказати, що є сфери, в яких, я би сказав, зроблено достатньо багато. Наприклад, на міжнародній арені Україна робить великі зусилля, і багато що їй вдається, особливо в цій непростій ситуації — маючи анексований Крим, війну на Донбасі. Я би сказав, на певному рівні тримати геополітичний баланс, що є дуже складно, — це одне з найкращих досягнень”, – пояснив музикант.

Також він нагадав про зміцнення української армії – ці зміни теж видно неозброєним оком. Щоправда просідають реформи, які зв’язані з щоденним життям українців.

Але, як ми знаємо, диявол ховається в деталях; і поки ми не знаємо всіх або хоча б ключових деталей цього рішення, розписаного на сотні сторінок, ми не можемо цілком упевнено говорити, які фінансові наслідки спричинить це рішення для “Нафтогазу”.

І, зрештою, якими будуть його наслідки для українського бюджету і національної валюти.

Та все ж багато чого можна сказати вже зараз.

Найважливіше: ефективний захист українською стороною своїх інтересів в арбітражі був би неможливий, якби не було Майдану.

Тільки завдяки цій революції і завдяки тим, хто приніс себе в жертву, в Україні зміг прийти до влади демократичний уряд, який, разом із новим керівництвом “Нафтогазу” і “Укртрансгазу”, знайшов сили і отримав свободу дій для захисту інтересів своєї держави і її громадян.

Крім того, саме завдяки Майдану газова система і газовий ринок України змогли підключитися до європейського ринку, отримавши можливість закуповувати газ за більш вигідними умовами.

У мене, автора цієї колонки, є підстави для таких заяв.

Ще під час правління Януковича, в 2012 році, за допомогою тодішнього посла Словаччини в Києві Павла Хамжика я особисто вручив тодішньому керівництву “Нафтогазу” пропозицію від нашої словацької компанії Eustream.

Це було конкретне технічне рішення для організації реверсу газу зі Словаччини в обсязі десятків мільйонів кубометрів на день. Але як виявилося, тоді в Києві ніхто не хотів отримати незалежність від монопольних поставок з РФ.

Таке рішення вдалося втілити в життя лише за два роки, після революції.

Вже за тією інформацією про рішення Стокгольмського арбітражу, що оприлюднена на даний момент, можна з упевненістю сказати: арбітраж підтвердив, що умови контракту, підписаного в період газової кризи в січні 2009 року, були явно не на користь української сторони.

Але переконатися в цьому повною мірою, об’єктивно і остаточно, Україна змогла тільки після відкриття реверсних поставок через Словаччину.

З технічних деталей стокгольмського рішення ми впевнені хіба що в тому, що арбітраж скасував заборону на реекспорт газу. Але ця заборона ніколи не був головною проблемою для України. Хоча заради об’єктивності треба сказати, що в минулому були спроби певних українських бізнес-структур, що мали вплив в “Нафтогазі”, експортувати газ до Європи. Тоді трейдери намагалися використовувати різницю в ціні між газом власного видобутку і імпортним, який надходив з Росії.

Водночас дуже важливим, можна навіть сказати, переможним для України стало однозначне рішення арбітражу про скасування правила take or pay ( “бери або плати”).

У 2009 році, під час підписання українського контракту, правило take or pay було стандартним для довгострокових контрактів на газовому ринку Європи. Тому в принципі саме по собі це правило не було на шкоду Україні. Але вже тоді питання було в розмірі мінімального обсягу, який повинен бути оплачений “Газпрому” за будь-яких обставин, незалежно від того, відібраний газ “Нафтогазом” чи ні.

Можна припустити, що в цьому випадку українській стороні дуже допомогло в арбітражі те, що в її контракті, на відміну від контрактів “Газпрому” з іншими європейськими споживачами, не були точно прописані механізм та умови застосування цього процесу.

Найбільш незрозумілим лишається момент взаємного розрахунку за постачання газу до 2015 року.

За інформацією “Нафтогазу”, вартість поставок газу, здійснених з 2014 року, має бути перерахована на основі “ринкових цін”. І тут дуже важливими будуть деталі формули ціни, які, зрештою, вплинуть на остаточний рахунок, виставлений “Нафтогазу” (або “Газпрому”) за підсумками судового розгляду.

Ось в ці моменти сіра маса колишеться з боку в бік. Щось змінилось. І це аморфне непорозуміння горлає “а навіщо”. Ще вони люблять говорити “нехай це хтось інший робить”, “всі крадуть”, “все погано” і “а що мені ця країна зробила”. Потім ця маса йде давати хабарі, ніби не було Майдану і вбитих за іншу країну. Потім їде фотографуватися на тлі Кремля. Співати концерти в Росії. Відпочивати в окупованому Криму. А що? А що.

З боєм і кров’ю з цих людей вичавлюють українську політичну націю, щоб харків’янин згадав, наприклад, що саме його пращури дали Радянському Союзу, а сьогодні дають Україні кращі уми і досягнення. Де ж гідність? З сірої маси потім обирають і політиків – таких же самих біороботів в три кнопки ЖСР.

Для мене сіра маса асоціюється з попсою – з телевізора, смартфонів, планшетів, комп’ютерів і навушників. Нескінченна сіра хвиля лайна і порожнечі, яка вливається в уми. Але ж це свідомий вибір. Всі інструменти в цих людей є. Але вони ними не користуються. Вони використовують інтернет і технології, щоб ставати тупішими. Ще більше нічого не знати. Ще більше нічого не хотіти.

Приблизно так мислять багато жителів Донецька, де “тільки б війни не було”. Саме через нього, дурні, саме через це страшне формулювання “тільки б не було” війна і триває. І не закінчиться. А там, де люди продовжують так мислити і жити – може початися в майбутньому.
Я розумію, що в більшості країн світу є ці люди, яким все одно. Але коли я бачу їх на вулицях воюючої країни – це виглядає не менш нестерпно, ніж корупція. Жрать-срать-ржать, полюбіть землю під ногами, нарешті. Сходіть на вибори. Сплатіть податки. Проконтролюйте їх використання. Об’єднайтеся в громадянське суспільство, яке читає новини, цікавиться навколишнім світом, цінує свою політичну націю, свою особистість, бажає керувати своїм життям і напрямом руху країни. Або зваліть скоріше. Дайте більше простору людям, яким не байдуже, хто вони є.

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

Притула додав, що тиждень тому був на сповіді і отримав там багато “порад” від парафіян церкви.:

Не встиг зайти до церкви, як одразу отримав від доброї парафіянки пораду, яку ікону потрібно піти поцілувати. “Тут же!” (с) Лесь П.

Подякував за пораду. Після сповіді, став в чергу до причастя. Попереду мене людей 20. Стою, щось своє думаю, хор слухаю. Підходить жінка, років +/- 40: “Складіть руки на грудях”! Подякував за увагу.

Та на цьому не закінчилось, і поки Сергій потрапив після сповіді до причастя, ще встиг отримав низку своєрідних порад:

Після причастя вирішив не стояти в гурті людей, які вишикувались за проскурками, а відійти вглиб церкви, щоб там дочекатись, коли треба буде піти “під чашу”. Ступив два кроки, якась бабця ловить за руку: “Кууууди?!!! А під чашу?!”

За словами відомого ведучого, у свої 35-ть він у церкві був наймолодшим. Людей віком від 15 до 25 років не було взагалі. На його думку, така ситуація з відсутністю молоді у церкві через “місцевих порадниць”:

Подумав про те, що саме завдяки ось таким “порадницям” наша молодь йде куди завгодно: в іншу віру, в атеїсти, в секти і так далі, тільки не в церкву. Бо ти йдеш до Бога, а потрапляєш на “кастинг правильності перебування в храмі”. Так нагнівався, що треба знову йти сповідатись.

Нічого цього не буде, не дочекаєтеся, не вийде цю ситуацію використати. Покричите трохи, посмердите, але потім заспокоїтеся. Собака гавкає, а караван іде. Так само міністр внутрішніх справ буде продовжувати працювати на своїй посаді…

– заявив він.

Що саме коментував Шкіряк і коли було записано відео – не уточнюється.

А шампунь! Люди – 2 пляшки шампуню на рік! Я хочу нагадати кабміну, що голову потрібно мити щодня!!!
А тепер прошу вас на хвилинку уявити собі українську жінку саме такою, як її бачить Кабмін: вицвіла, затерта сукня, брудна голова (бо друга пляшечка шампуню закінчилася ще в лютому), самотність, бо на побачення її таку не запросять, кар’єра під величезним питанням, бо кар’єра – це перш за все публічність, а нехай зараз жінки скажуть, як воно – виступати публічно, коли ти знаєш, що в тебе стрілка на колготах, так тепер до цієї злощасної стрілки додасться ще й залатана сукня. Не знаю, як вам, а мені слово «берегиня» до такої особи навіть не ліпиться. Мало того, це особа радше для кінематографу, і обов’язково – для соціального захисту.
Вам змалювати психологічний портрет цієї жінки чи нічних жахіть з вас на сьогодні досить?

Я погоджуюся, що сукня може прослужити сім років, але у разі, якщо вона у вас 25-та в списку, і одягаєте ви її раз на квартал.

З чоловіками ще крутіше – їм одні штани на 4 роки. Дівчата, зізнайтеся, хочете ви знайомитися з чоловіком, який уже четвертий рік не знімає одні й ті ж штани? Мені страшно навіть уявити їхній зовнішній вигляд. Я ще хочу поцікавитися у наших міністрів, коли їх прати, якщо він щодня їх носить. Уночі? І сушити на батареї? Я здогадуюся, що на четвертий рік вони будуть приблизно такі, як у бомжа Толіка біля нашої смітниці. І я навіть підозрюю – чи не Толік, часом, консультував наших міністрів щодо цього списку. Але з Толіком усе просто – він сам таке життя вибрав, а за нас обирає камбін.

Підсумок такий – ви, шановні українські чоловіки, кидайте сім’ї, ідіть на війну, ризикуйте життям, а ми вам за це – одні штани на чотири роки!!! Російська пропаганда каже, що хлопці воюють за клаптик землі і двох рабів… ні фіга – кабмін вважає, що за одні штани на чотири роки!
Отож, виходить, що наш Кабмін мріє, аби українські жінки були: нещасними, сірими, вицвілими, злими й агресивними, щоб зганяли зло на своїх чоловіках, а ті в свою чергу підіймали на них руку, бо ж треба на комусь відігратися за свої штани чотирирічної давності. Додайте ще сюди дітей, які на все дивляться. НУ ПРОСТО СІМ’Я ІЗ «БУКВАРИКА».

І це в той час, коли в європейських країнах будують такі будинки для біженців, про які нашим громадянам залишається тільки слізно мріяти.

Ні, шановний пане Volodymyr Groysman, так не піде! І з цим потрібно щось робити! Друзі, ви зі мною погоджуєтесь?

Ольга Кирилюк

Мені подобаються наші урядовці ,чиновники, депутати. Американські урядовці та чиновники ще просто не читали українських декларацій. Як дізнаються — можуть влаштувати Вашингтонський Майдан.

Сообщает viche.

Певна була, що тему тоді закрили, – аж то, бач, тільки початок був. І з того «шаловлівиє ручкі» наших лайнотворців вилупили тепер закон, за яким українська мова де-факто перестане бути ОБОВ’ЯЗКОВОЮ В ОСВІТІ.

Ай да маладци, ай да сукіни дєті!

Щоб не заважала, значить, напливу з-за порєбріка «братьєв».

(Так у 1970-ті, коли вся освіта уніфіковано переводилася на російську, були один час пустили «відмазку для діаспори» – мовляв, в українських вишах не викладають по-українськи, бо в нас «вчиться багато іноземців» (с).

Плавалі, знаєм, 140 літ те саме (якраз 140-ліття Емського указу вирішили відзначити?). «Не так, то інак /не прямо, то боком, раком» – а все норовлять знов нам леґалізувати валуєвщину – цим разом уже не під пролетарсько-інтернаціоналістською (як за СРСР), і не під табачно-духовноскрєпною (як перед війною) – а під квазіліберальною, буцімто «проєвропейською» машкарою. (Міністри міняються, московські куратори – ні).

Спасибі громаді, що вчасно вхопила за «шаловлівиє ручкі». Цю бомбу, яку вони нам заклали під майбутнє, треба якнайшвидше нейтралізувати.

Замість того, щоб парити мізки людям байками про 12-річну освіту краще б ввели до шкільної програми одну задачу з арифметики. У 2035 році населення України буде, скажімо, складати 30 млн населення. З них 15 млн старі, 10 млн дорослі, 5 млн діти.

Питання: Яка пенсія буде у 15 млн пенсіонерів за умови що 10 млн дорослих повинні прогодувати ще 5 млн дітей. Яка повинна бути зарплата у середньостатистичного українця в 2035 році, щоб прогодувати 2,5 утриманців і при цьому нормально жити.

Як така держава з таким соціальним навантаженням буде в принципі здатна виконувати базові функції без залучення зовнішньої робочої сили?

Гострота питання збільшується ще більше, якщо ми візьмемо до уваги, що на сьогодні тільки близько 2 млн українців генерують капітал.

Що станеться з державою, якщо кількість цих людей зменшиться в 2 рази до 2035 року. Або в три?

Про це потрібно говорити з ранку до вечора на Шустер, свободах слова і інших шоу, де тече лапшемет про кисільні береги й швидке позбавлення від нещасть і створення раю на землі.

Тому що країна, яка займає перше місце за темпами вимирання в світі, повинна порошинки здувати з тих, хто здатний забезпечити нездатну, непродуктивну й вмираючу більшість їжею і хоча б мінімальним ресурсом за допомогою високопродуктивного меншини. Якщо Україна в принципі хоче жити, вона повинна думати про таку меншину, розширювати цей прошарок і зробити все, щоб вона відчувала себе тут сухо і комфортно.

Інакше через 20 років буде український пенсіонер стояти раком, виколупивая свою пенсію з землі і мріючи про кисільні річки, які ось-ось потечуть, тому що Грицько Мудрий сказав, что кожен пенсіонер має право на субсидії, пільги і продуктовий пакет на Новий року і Великдень .

Юрій Романенко.

Не буду торкатися персоналій просто нагадаю вам про глибші причини цієї проблеми, бо більшість намагається боротися з наслідками чи метастазами цього явища, ігноруючи основну пухлину. Але давайте все по порядку.
25 років тому, як тільки Україна отримала Незалежність, ми мали потужну на той час інформаційну сферу: три державні телеканали, міцну сітку обласних ТРК і три програми УР (українського радіо), яке завдяки ретрансляторам і дротовій системі охоплювало всю Україну.
З розвитком системи вільного підприємництва почалося розповсюдження комерційних теле-і радіокомпаній по всій Україні. Цілком очевидно, що Нацрада з питань радіо і телебачення законодавчо не була підготовлена до такої ситуації, оскільки не було Закону, який трактував би інформаційний простір, як НАЙВАЖЛИВІШИЙ стратегічний продукт України, оскільки, завдяки ЗМІ можна кардинально поміняти свідомість цілої нації практично за 20 років.

Що й трапилось.
Ви можете мені не вірити, але послухайте: на моїх очах, розгорталася ця «культурна революція». Першими були вилучені з ефірів найкращі митці – ті, що несли в собі зв’язок з українською традицією в мелодиці і слові. Ті, що мали добре поставлені голоси, вокальну культуру і справжню харизму.

Це супроводжувалося інформаційною тріскотнею про боротьбу з нафталіном, шароварництвом, совковою естрадою і ще бозна якими звинуваченнями. Натомість відкрили широкий шлюз для квазіукраїнської культури – начебто формально українською, але з повною орієнтацією на копіювання західних стандартів: зовнішнього вигляду, сценічної поведінки, інтонаційної манери співу, змістового наповнення і навіть фонетичної інтерпетації української мови (вимова українських текстів з англомовним акцентом).

Саме цю музику, абсолютно асоціальну і розважальну, взяли на озброєння більшість комерційних ФМ-станцій, які, «адаптувавши» українську пісню і зробивши її всього лише вигідним товаром, почали час від часу дозовано ротувати її поруч із традиційною російською попсою.
Паралельно відбувалося нищення державного мовлення – традиційно українські телечастоти віддавалися комерційним каналам, різко скоротилося проводове мовлення.
Держава і її продажні чиновники навіть не подумали захистити вітчизняний інформаційний простір системою запобіжних заходів – фаховими наглядовими радами, контролем провідних національних творчих організацій, статутними нормативними вимогами до трансльованого контенту, тощо. Просто сліпо і тупо продали майбутнє своєї країни…
Сьогодні ми пожинаємо плоди їхньої злочинної діяльності. В Україні – справжня гуманітарна катастрофа. Як іще назвати ситуацію, коли мільйони 20-літніх людей практично не знають своїх кіноакторів та акторів театру, своїх музикантів різних жанрів, своїх композиторів, поетів, співаків, якими захоплювалися – і не безпричинно – їхні батьки?! Нове покоління хворе на культурну амнезію – воно не має щонайменшої ретроспективи, у нього практично відсутнє уявлення про культуру своєї країни.

А звідкіля йому взятися, коли практично всі канали забиті сьогочасним попсовим попкорном, який активно продукують нескінченні телешоу?! Коли вся сутність наших теле- і радіоканалів має не культурно-освітню, а інформаційно розважальну парадигму? До того ж, більшість культурних юзерів сприймає чомусь інформаційний фон, котрий їх оточує, як певну незмінну данність – щось на зразок погоди чи зміни пір року.

Вони навіть не задумуються, що десь сидять живі розумні дяді і тьоті, яким дуже потрібно, аби вони сформувалися саме такими – байдужими або ворожо налаштованими до всього рідного, і орієнтованими виключно на глобальні стандарти, що обезличують і обездуховлюють людину, відриваючи її від глибинних пластів національних культур…
Я називаю саме це гуманітарною катастрофою, бо в Україні за 25 років Незалежності практично виросло нове покоління культурних споживачів, які навіть не зрозуміють, про що я зараз пишу. У крайньому разі вони звинуватять мене в консерватизмі і ретроградстві (якщо їм знайома така термінологія). Вони почнуть говорити про новий час, про моду і різні смаки.
Я відповім вам на це лише одним аргументом.
Задумайтесь! Чому в США чи Англії, які є законодавцями сучасної поп-музики – чи навіть у тій же Росії – є величезний спектр музичних форматів, які включають у себе такі напрямки як ретро, фолк, джаз, балади, де звучить музика 40-50-60-70-80-90-х років минулого століття?

І чому в Україні немає ЖОДНОЇ теле- чи радіостанції, яка б знайомила українців із кращими зразками української пісні різних поколінь і років, починаючи від народної!?

Цього немає, скажете ви, бо це нікому сьогодні не цікаво. Але так не може бути – щоб ВСЯ культура багатомільйонного народу водночас стала нецікавою навіть своєму народу! Згодьтесь, так не буває!
Цього у нас немає, тому що й досі триває цілеспрямована кампанія по перетворенню однієї з найбільших і найдревніших націй Європи на безликий конгломерат, геномодифіковане населення, дешеву робочу силу для Європи, яка не повинна мати ні власної історії, ні власної культури, ні навіть власної держави у найближчій перспективі (не приведи, Боже). А навіщо своя держава обезличеним і обезкультуреним рабам, для яких уготовлена доля дешевої обслуги для інших націй і культур?!
Я глибоко переконаний, що будь-яка боротьба за Україну повинна починатися не з війни за територію чи надра. Територію можна відвоювати! Війна повинна починатися з відвойовування власного інформаційного простору, який поверне українцям нашу історичну пам’ять, наших героїв і національних світочів, наші справжні українські реалії і пріорітети.
Хоча, боюся, ще рік-два – і буде пізно.
Мені дуже шкода, що так мало людей це розуміють.

У матеріалі, присвяченому бездіяльності влади у боротбі із корупцією, Крушельницький відзначає, що уряд України однаково ігнорує вимоги змін як з боку українців, так і з боку закордонних друзів України.

Автор підкреслює, що невдоволення недостаньою допомогою Києву з боку Заходу, поширене в Україні, є проявом хибної думки, що “Захід вважає, що Україна відстоює його інтереси у протистоянні з Росією, а відтак на підтримку Заходу можна розраховувати за будь-яких умов”.

Млявий темп змін не означає, що владі України бракує енергії для розбудови системи “під себе”.

“Порошенко створює навколо себе “клан” прибічників та олігархів так само, як це робив його корумпований попередник, Янукович,” – наводить звинувачення на адресу Порошенка з боку нардепа Сергія Лещенка Крушельницький.

Уряд України розкрадає більшу частину допомоги країн Заходу та МВФ. Про це журналісту розповів інший український нардеп БПП Геннадій Карнацький, який також наголосив, що може підкріпити свої звинувачення доказами.

“Якщо уряд та президент не зможуть чітко продемонструвати реальні реформи (і ув’язнення усіх відомих злочинців займає тут не останнє місце), вони будуть винними у тому, що змарнували дорогоцінну нагоду побудувати гідне, демократичне та заможнє майбутнє для власної країни – всупереч тому, що заради цього тисячі найкращих українців пожертвували життям та кров’ю“, – пише Крушельницький.

“Якщо вони думають, що подібна зрада не матиме наслідків, вони просто збожеволіли. І наступного разу, коли вони звернуться до Заходу за допомогою, можуть побачити, що лишились на самоті”, – попереджає автор статті.

Про це пише видання Bloomberg, передає ИноСМИ. – Європа, яка після виходу Великої Британії буде займатися питаннями реформування і з головою порине у складні переговори про відокремлення Великої Британії, не буде приділяти особливої уваги пострадянським державам, які захочуть до неї приєднатися — Україні та Грузії.

Питанням розширення ЄС у найближчому майбутньому займатися не буде, і у цих країн надто багато проблем, щоб Євросоюз взяв їх вирішення на себе. Це збільшує шанси того, що спроби України вирватися з орбіти Росії ні до чого не приведуть, – пише видання. Як повідомляли ФАКТИ, міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що суттєвої затримки із безвізовим режимом для України через Brexit не буде.

Про це заявляє маршалок Сейму Польщі Марек Кухчинський.

“Якщо ми говоримо про майбутнє, перш за все, європейське майбутнє, про те, що буде відбуватися в зв’язку з рішенням, прийнятим Великобританією. Я вважаю, що це можливість і потреба внести зміни у функціонування європейських інституцій, таких як Європейський парламент і Європейська комісія. І в зв’язку з цим відкривається можливість змін відповідних положень, які спростили б Україні шлях до загальної, об’єднаної Європи, до європейської інтеграції”,- сказав він.

“У зв’язку з цим ми домовилися (з українською стороною. – ред.), що будемо працювати саме у цьому напрямку. Сподіваюся, що результати нашої роботи будуть хороші”, – додав польський політик.

Про це йдеться в коментарі Сороса, опублікованій на сайті Project Syndicate, передає ВВС.

Проте, він закликав до ретельної реконструкції ЄС в спробі врятувати його.

До референдуму в Британії, в минулий в четвер, Сорос попереджав про фінансову кризу, яка послідує в країні, якщо вона вирішить вийти з ЄС.

Також в своїх останніх коментарях він сказав, що наслідки виходу з Євросоюзу нашкодять Великобританії.

Як відомо, 23 червня в Британії пройшов референдум, на якому вирішувалося чи залишиться країна у складі ЄС. 51,9% британців проголосували за вихід Великої Британії з Європейського Союзу, а 48,1% – за збереження участі в ЄС.

Про це в Facebook заявила спікер російського Міністерства закордонних справ Марія Захарова.

“У цілому не здивуюся, якщо замість окремих термінів типу “Grexit” і “Brexit” скоро з’явиться універсальне поняття “Whoexit” – зазначила представник МЗС РФ.

Також вона нагадала про жорстку позицію Великобританії з питання антиросійських санкцій Євросоюзу.

“Великобританія, будучи затятим лобістом проведення в ЄС політики антиросійських санкцій (якщо вже Хаммонд про них заговорив у контексті власного референдуму), привела європейців до розбитого корита, а тепер, бажаючи зняти із себе всю відповідальність, заявляє щось на кшталт: “Вечеря вдалася, ми пішли, а рахунок оплатять європейці”, – додала Захарова.

Як повідомляв “Обозреватель”, Європарламент проведе засідання й ухвалить резолюцію за підсумками референдуму в Великобританії щодо членства країни в ЄС і наступних кроків 28 червня.

“Якщо не буде обрана належна кількість осіб для того, щоб у ЦВК був кворум, то це може створити передумови для зриву виборів у семи одномандатних мажоритарних округах. Тим не менше, процедура вимагає поіменного голосування за кандидатури, тобто з 11 принаймні 7, краще 8, затвердити для того, щоб ЦВК була перезавантажена”, — сказала вона.

За її словами, ЦВК, яка вже два роки перейняла зайві повноваження, повинна бути перезавантажена, незважаючи на те, що сьогодні досить важко знайти політичний компроміс. Негативна частина в тому, що все-таки не всі фракції групи отримали своє представництво для того, щоб усунути будь-які можливості змови або ефективного адміністративного тиску на цей орган.

Про це він сказав в інтерв’ю «Апострофу».

«Рішення по Криму було спонтанним. Тобто, сценарій анексії може, колись і розроблявся, десь в папках лежав, але рішення було прийнято на тлі Майдану-2 дуже швидко. І там (у Росії) не прораховували всі економічні тонкощі і нюанси. Забираємо, а потім розберемося, адже тоді з економікою було непогано», – зазначив Джемаль.

«Але далі сталося те, що сталося. Крим став більшим тягарем, ніж здавався спочатку. Плюс, ресурси на Крим забираються у Росії, тут теж не всі в захваті від цього, незважаючи на те, що «Кримнаш». Настрій «Кримнаш» теж потихеньку здувається, дуже повільно, неспішно, але того натхнення, яке було в 2014 році, коли всі кричали «О, Крим повернувся, як чудово!», зараз вже немає. У будь-якому випадку, розв’язання кримської проблеми, залишиться Крим в Росії чи ні, якщо і можливо, то не в найближчому майбутньому. Це дуже довга історія і дуже довгий конфлікт, і як далі будуть розвиватися події, абсолютно незрозуміло», – сказав журналіст.