«Якщо ви стежите за моїми постами, то знаєте, що по маминій лінії я веду свій родовід з Києва. Її дівоче прізвище Іваненко — українське, і досі маємо багато родичів, які живуть в Україні. Тому цей трагічний конфлікт має особисте значення як для мене, так і для Telegram.

Деякі люди сумнівалися, чи не є Telegram менш безпечним для українців, бо я колись жив у Росії. Дозвольте мені розповісти цим людям, як закінчилася моя кар’єра у Росії.

Дев’ять років тому я був генеральним директором ВКонтакте, найбільшої соціальної мережі у Росії та Україні. 2013 року ФСБ зажадала від мене надати їм приватні дані українських користувачів ВКонтакте, які протестували проти проросійського президента.

Я відмовився виконувати ці вимоги, бо це означало б зрадити українських користувачів. Після цього мене звільнили з компанії, яку я заснував, і був змушений виїхати з Росії.

Я втратив свою компанію і свій будинок, але я зробив би це знову — без вагань. Я посміхаюся від гордості, коли читаю свою посаду ВКонтакті від квітня 2014 року, де показані відскановані накази ФСБ і моя фірмова відповідь на них собака в каптурі.

Коли я відмовлявся від цих вимог, ставки були високі для мене. Я все ще жив у Росії; і моя команда, і моя стара компанія також базувалися у цій країні.

З того часу минуло багато років. Багато змінилося: я більше не живу в Росії, у мене більше немає там ні компаній, ні співробітників. Але одне залишається незмінним: я відстоюю інтереси наших користувачів, незважаючи ні на що. Їхнє право на приватне життя священне. Зараз — більше, ніж будь-коли».