Однак, не всі знають, що саме означають ці дні для душі. Отже, що говорять Святі Отці про перехід душі від життя до смерті?

Перші три дні

Перший і другий день після смерті, душа повністю вільна. Вона може літати по світу, перебувати поруч зі своїми близькими, спостерігати за всім, що відбувається на Землі. А на третій день душу закликає Бог для того, щоб провести Правосуддя.

До дев’ятого дня

Наступні дні з 4 по 9 душа людини живе в Раю. Тут вона забуває про все, що було з нею на Землі, про близьких людей. Вона вивчає життя тих, хто потрапив сюди після Правосуддя. А на 9 день душа відправляється до Бога на Суд.

Саме на 9 день усі, хто знав людину, поминають її, та просять Бога про порятунок душі. У цей день приходять всі ті, хто хоче помолитися за душу людини. Не можна у цей день влаштовувати свято або трагічний захід. Потрібно просто поминати людину молитвою та добрим словом.

40 днів

Після 9 дня душу відправляється з ангелами до Пекла щоб побачити, яке життя там. Душа повинна у цей період думати і каятися. На 40 день вона повертається до Бога. Саме у цей день Бог приймає остаточне рішення, де буде знаходитися душа померлого до Страшного суду.

Тому у цей день близькі знов моляться за душу покійного і просять залишити її в Раю. Тому так важливо в ці 40 днів добром згадувати померлу людину.

А ще ви цілком можете зламатися під «тягарем власних кіcток». Погане самопочуття – це теж нормально, як і часом долаючий вас смуток незрозумілого походження. Безглуздо змушувати себе відчувати вічне щастя, часом варто приділити час тому, щоб посумувати.

Бути людиною – одночасно складно і прекрасно. Життя дивує нас найнеймовірнішим чином, але точно так само здатне розбити серце. Воно дарує цінні уроки, які сприяють нашому росту, а також допомагає стати тим, ким ви завжди мріяли. А ще воно несе в собі втрати, які будуть вас міняти, іноді кардинально.

Життя змусить вас працювати, пізнавати себе і зцілюватися, навіть незважаючи на біль. У цьому світі важливо бути хоробрими і вміти за себе постояти.

Однак хоробрість зовсім не має на увазі реальні битви, швидку їзду на автомобілі або готовність йти на невиправданий ризик. Хоробрість – найспокійніша риса серед усіх відомих людству.

Хоробрість – це прокинутися вранці, незважаючи на тяжкість в тілі і небажання бачити денне світло. Хоробрість – це зустрітися віч-на-віч з тим, що змушує вас страждати, дати своєму страху ім’я і за всяку ціну перемогти його.

Хоробрість – це доброта до себе, особливо коли вона здається недоречною, коли це непросто, і коли відчуваєте себе аж ніяк не тим, ким вам хотілося бути.

Хоробрість означає прощати себе. А ще це робота, яку ви проводите зі своєю вимогливою і стомленою душею.

Хоробрість визначає, наскільки сильно ви тягнетеся до світла і як змінюєтеся, наближаючись до доброти. Навіть якщо ви не знаєте, чого шукаєте. Бути хоробрим значить дозволити собі повірити в те, що ви розвиваєтеся, хоча насправді не відчуваєте цього.

Бути хоробрим – означає повірити в себе, навіть якщо шлях лякає своєю непередбачуваністю. Хоробрість це впевненість в тому, що вас чекає щось більше. Ви як і раніше здатні врятувати себе і зможете знайти щастя в цьому шаленому світі.

Звичайно, припущення були завжди, але тепер стало остаточно ясно, що люди після смeрті можуть чути і розуміти, що відбувається навколо них. Звичайно, з паранормальними явищами це не має нічого спільного, адже людина, по суті, живе ще деякий час. Це стало медичним фактом.

Серце і мозок
Важливо розуміти, що будь-яка смeрть настає при одній з двох або при наявності одразу двох умов: або серце перестає функціонувати, або мозок. Якщо перестає працювати мозок в результаті скрйозних пошкоджень, но смeрть настає одразу після відключення центральної нервової системи людини. Якщо життя переривається через пошкодження, в наслідок яких припиняє роботу серце – тут все складніше.

У Нью-Йоркському університеті експерти-науковці визначили, що людина після смeрті може відчувати запахи, чути мову людей і навіть бачити світ своїми очима. Це у багато пояснює феномен, пов’язаний з баченням світу в ході клінічної смeрті. Неймовірно багато було випадків за всю історію медицини, коли людина розповідала про свої відчуття під час перебування в цьому прикордонному стані між життям і смeртю. Після смeрті буває таке ж, кажуть вчені.

Серце і мозок – це два органи людини, які працюють протягом усього життя. Вони пов’язані, але відчуття доступні після смeрті саме завдяки мозку, який ще деякий час передає інформацію від нервових закінчень до свідомості.

Думка екстрасенсів
Фахівці з біоенергетики та екстрасенси ще дуже давно почали припускати, що людина не вмирає миттєво, як тільки мозок або серце зупинили роботу. Ні, все набагато складніше. Це і підтвердили наукові дослідження.

Світ потойбічний, на думку екстрасенсів, залежить від світу справжнього і видимого. Коли людина вмирає, кажуть, що вона бачить всі свої минулі життя, а також все поточне життя одразу. Вона переживає все заново за нескінченно малу частку секунди, перетворюючись в ніщо, а потім заново відроджуючись.

Звичайно, якби люди могли вмирати і відразу повертатися, то питань би не було, проте навіть експерти в області езотерики не можуть на 100 відсотків бути впевненим і в своїх заявах.

Людина не відчуває болю після смeрті, не відчуває радості або горя. Вона просто залишається жити в потойбічному світі або переходить на інший рівень. Ніхто не знає, чи йде дyша в інше тiло, в тiло тварини або людини. Бути може, вона просто випаровується. Може бути, вона живе вічно в кращому місці. Цього ніхто не знає, тому так багато релігій в світі. Кожен повинен слухати своє серце, яке підказує йому вірну відповідь. Головне – це не сперечатися, тому що ніхто не може знати напевно, що твориться з дyшею після смeрті.

Дyша як щось фізичне
Дyшу людини не можна помацати, але можливо, що її наявність вченим, як не дивно, вдалося довести. Справа в тому, що при смeрті людина втрачає з якоїсь причини 21 грам своєї ваги. Завжди. За будь-яких обставин.

Ніхто цей феномен так і не зміг пояснити. Люди вважають, що це і є вага нашої дyші. Це може говорити про те, що людина бачить світ після смeрті, як довели вчені, лише тому, що мозок вмирає не відразу. Це не має особливого значення, тому що дyша йде від тіла, ми залишаємося нерозумними. Можливо, це і є причина того, що ми не можемо рухати очима або говорити після зупинки серця.

Для тих, хто вірить в життя після смерті, цей знімок може бути черговим підтвердженням своїх переконань. Фотографію зробив водій вантажівки Сол Васкес в окрузі Пауелл, штат Кентуккі, США, який став свідком моторошної аварії на шосе. Прибула швидка намагалася реанімувати постраждалого мотоцикліста, але марно. На його думку, на зробленому фото зображений момент, коли душа людини покидає її тіло.

Публікуючи знімок в Інтернеті, Васкес написав:

Зверніть увагу на тінь над капелюхом патрульного.

На знімку ми бачимо машини «швидкої допомоги» і поліції, що приїхали на місце аварії, в якій розбився мотоцикліст.

Після публікації Васкеса фотографії в Facebook, вона придбала вірусну популярність, адже десятки тисяч людей вважають, що це зображення доводить існування безсмертної душі.

Що саме надихає молоду дівчину вибрати кар’єру лікаря, а юнака – стати інженером? Існує чимало причин: успіх, добрий заробіток, альтруїзм, прагнення кар’єрного росту, пригода… Або що саме стає причиною того, що дівчина, котра курила багато років, вирішує позбутися цієї звички, а чоловік з надвагою, постановлює почати активне тренування, щоби скинути зайві кілограми? І знову ж таки – існує багато причин: страх перед хворобою чи смертю, бажання здорового способу життя, родинні обставини. Але всі ці причини тісно переплітаються між собою, утворюючи спільний привід, котрий спонукає особу прийняти те чи інше рішення. Святий Ігнатій Лойола у своїх Духовних Вправах називав ці чинники (образи, думки, натхнення,  прагнення, емоції, симпатії чи антипатії) ду́хами.

Багато речей можна окреслити терміном дух. Коли твоя улюблена футбольна команда виходить у фінал Ліги Європи, тебе та інших вболювальників об’єднує якийсь спільний дух, дух перемоги. Коли Тебе та інших громадян об’єднує мрія змін у власній країні, що вже двадцять років не може вийти із кризи, і Ти прагнеш цих змін коштом власного здоров’я і навіть життя, можемо говорити про дух революції. Існує також іншим вимір поняття дух. Мова про релігійно-духовний вимір. Наприклад, коли перебуваємо у церкві на молитві – можемо говорити про молитовний дух, котрий з’єднує нас та інших людей з Богом. Якщо бачимо медсестру, лікаря, монахиню, котрі віддано служать хворим, можемо говорити, що ці люди мають дух милосердя.

Втіха та спустошення

Святий Ігнатій на основі власного глибокого молитовного досвіду, дійшов до висновку, що групи емоцій, внутрішніх порушень тощо, приймають дві форми – одну він назвав духовною втіхою, другу – духовним спустошенням. Він замітив, що ці два чинники духовного життя можуть як приблизити людину до Бога, так і віддалити її від Нього. Пізніше Ігнатій зауважив, що іноді спустошення може походити від доброго духа, а іноді – від злого. Те саме стосується і втіхи.

Ігнатіянська духовність є дуже практичною. Правила розпізнавання духів – внутрішні порушення душі, втіха і спустошення, добрий дух і злий дух, зближення з Богом чи віддалення від Нього мають на меті допомогти людині побачити присутність Бога в житті, розпізнати Його волю та прийняти відповідне рішення.

Як відрізнити добрий дух від злого?

Деякі основні характеристики є дуже прості. Дії доброго духа зазвичай призводять до конкретних змін в людині. Збільшується любов та радість, віра та надія. Добрий дух приносить мир та спокій на серці. Натомість, злий дух чинить все навпаки – сіє в людському серці сумніви, забирає надію, приносить плутанину та породжує відразу.  Інший приклад: якщо людина веде гріховне життя, добрий дух починає гризте людину, мучає совість, спонукає до змін у житті та до духовного навернення. Натомість, злий дух представляє гріх як щось приємне та правильне, тому людина продовжує грішити. Як ці духи діють в серці побожної людини. Вони діють зовсім протилежно: злий дух приносить сумніви, розчарування, неспокій, натомість добрий дух супроводжує людину ще більшою надією, довірою до Бога та прагненням молитви. Іншою характеристикою доброго духа є правда, щирість, відкритість та прозорість. Натомість злий дух впливає на людину підступно, приность обман, закритість на інших та морок.

Емоції та почуття

Існує також декілька простих практик. Якщо Ти вирішив змінитися у своєму житті, служити більше Богові та людям, і через якийсь Ти починаєш відчувати духовне спустошення – сумніви, щодо доречності прийнятих рішень, знеохочення, лінь тощо; то можна припустити, що, швидше за все, ці думки не походять від доброго духа. Після прийняття добрих рішень Ігнатій не радить змінювати їх, особливо, якщо людина починає переживати духовне спустошення та сумніви, в її житті починають з’являтися труднощі пов’язані із цим рішенням.

У час духовного спустошення чи тривоги варто збільшити час молитви та інших побожних практик. Якщо раптом без жодної причини, Ти відчуваєш духовне піднесення та втіху, особливу близькість Бога у житті – ці духовні порушення з великою ймовірністю можуть походити від доброго духа, тобто від Бога. В іншому випадку, тобто якщо перед духовною втіхою відбулося щось особливе – Ти почув якусь новину, отримав листа чи навіть прийняв побожне ріщення – св. Ігнатій радить перевірити походження цієї втіхи, бо її джерелом може бути злий дух, або як каже прислів’я «добрими намірами пекло встелене».

Однозначно, це лише декілька аспектів Правил розпізнавання духів св. Ігнатія Лойоли, котрі можуть послужити людині у їй духовній мандрівці, щоби краще розпізнати присутність Бога у житті, або розгадати діяльність злих духів, котрі бажають, щоби людина не слухала Бога, а ходила своїми стежками… Для того, щоби навчитися застосовувати ці Правила, треба довго практикуватися, молитися та мати мудрого та досвідченого духовного керівника, котрий знається на ігнатіянській духовності.

«Не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога» (1 Ів 4,1)

Церква вчить, що піст потрібен для того, щоб в свято Різдва люди могли з чистими серцем, душею і тілом зустріти Сина Божого. Очищати потрібно не тільки тіло (утриманням від не відповідних посту продуктів), але і душу.

Що стосується харчування під час різдвяного посту, то церква рекомендує утримуватися від м’яса, яєць, молока і масла тваринного походження.

У понеділок, середу та п’ятницю забороняється вживати рослинну олію. Риба дозволяється лише у суботні та недільні дні, а також у великі свята, наприклад, в День Введення в храм Пресвятої Богородиці. У період з 2 по 6 січня піст посилюється: в цей час не можна вживати рибу навіть у суботу та неділю.

Харчування під час різдвяного посту

Послаблення посту дозволено дітям, а також тим, хто внаслідок слабкого здоров’я потребує тих чи інших продуктів.

При багатьох захворюваннях не можна різко змінювати свій раціон, наприклад, для хворих на діабет, при проблемах з нирками, виразках, хворобах підшлункової залози. Перед входом в піст проконсультуйтесь з лікарем, чи немає протипоказань. Адже при хронічних недугах від нестачі поживних речовин можуть загостритися вже наявні захворювання.

І звичайно ж, саме пісне меню має бути правильно складеним. У вашому раціоні повинні міститися всі необхідні речовини, вітаміни і мінерали.

Білки є в квасолі, грибах, гречці, сочевиці. Волоські горіхи і риба містять корисні Omega3 кислоти. Вживайте овочі та фрукти різноманітних забарвлень, щоб отримати все розмаїття вітамінів, що містяться в них, використовуйте також заморожені овочі.

Вживайте хліб грубого помелу, виготовлений без масла, молока і яєць. Такий хліб дуже корисний для здоров’я, він багатий всіма вітамінами та цінними речовинами. Під час посту не голодуйте, їжте не багато, але часто.

Якщо ви погано почуваєтеся або захворіли під час різдвяного посту, то можна перейти до звичайного харчування.

Протягом посту під заборону потрапляє будь-яке м’ясо, молочні продукти (сметана, сири, і подібні продукти). У певні дні можна їсти рибу і рослинне масло. Найсуворіший день різдвяного посту – святвечір. У період церковних свят можна пригубити келих вина. А в інші дні посту алкогольні напої під забороною.

Протягом усього Різдвяного посту необхідно обмежувати себе не лише в харчуванні, але й в різних утіхах і гуляннях. Утримувати себе від злості, поганих думок, заздрощів…

Завдяки Різдвяному посту людина очищається від всього поганого, що накопичилося за рік, «чистить» серце від ненависті і брехні, наповнюючи його любов’ю.