«Не дивлячись на те, що вулицями у нас їздили танки, БТРи, розташовувались гармати у подвір’ях. А далі було все гірше і гірше, тому що, звичайно, почалися і репресії, пошуки АТОвців і проукраїнських громадян», – пригадує початок окупації Оксана Якубова.

Завершити навчальний рік ліцею вдалося за українською програмою, а після на викладачів Нової Каховки почали тиснути, аби вони перейшли на бік росіян.

«Збирав так званий командант Нової Каховки, гауляйтер Володимир Ліонтьєв. Він один із мешканців Нової Каховки. Тоді зібрав всіх директорів, керівників і запропонував, що нам будуть дуже добре платити в рублях. А потім вже час, який нам був даний, щоб ми подумали, минув і тоді вже пішли утиски, погрози і треба було далі розмірковувати», – зазначила директорка.

Оксані окупанти кілька разів пропонували очолити відділ освіти, але вона відмовилася. Тоді окупанти сказали, що вона, мовляв, “гальмує впровадження російських шкіл”. Не переходили на бік ворога й інші директори. Тоді росіяни почали діяти.

«Спочатку схопили директора шостої школи, добровільному протриманню, а потім через тиждень схопили мене і директора третьої школи, третього ліцею», – додала директорка Новокаховського ліцею №2.

Росіяни увірвалися до будинку Оксани Якубової 17 серпня 2022 року. Силовиків було п’ятеро. Вони назвалися морпіхами. Директорці дозволили вдягнутися, взяти ліки та документи, а далі відвезли до окупованої будівлі поліції та кинули у приміщення паспортного столу, який перетворили на в’язницю. Оксану Якубову допитували чотири рази. Окупанти хотіли, щоб жінка написала заяву про співпрацю і написала список проукраїнських вчителів.

«Коли мене привели в камеру, де сиділа голова сільської ради, селищної ради, коли вони, знаєте, так допомогли просто повернути тебе до тями. Це були унікальні жінки. Камера в нас дуже була маленька, додалася ще і Ірина Петрівна, директор 3 ліцею, і тоді в нас вже все було зрозуміло. Коли нас багато, той батька легше бити, правильно? То ми вже так трималися!», – розповіла педагог.

Якубову росіяни відпустили 24 серпня, не дочекавшись згоди перейти на їхній бік. Директорка запевняє, що вороги планували відкрити у Новій Каховці дві російські школи, але цього не вдалось зробити.

Вона виїхала з Нової Каховки 25 серпня. Вже з Києва дистанційно продовжила викладати та керувати Новокаховським ліцеєм. «Ми випустили у цьому році 19 випускників з 11 класу. Ми набрали перший клас. Таких у нас 12 шкіл в окупованому місті Нова Каховка», – сказала вона.

Серед учнів другого новокаховського ліцею є і ті, хто досі в окупації. «Діти надіслали вірші Вільяма Шекспіра, Франческа Петрарка, які вони записували вночі під столом при світлі свічки. Ви можете собі таке уявити?», – констатувала педагог.

Оксана Якубова щиро зізнається, що і діти, і вчителі вже дуже хочуть додому, вірять у Збройні Сили України та готуються відбудовувати рідну Нову Каховку.

“Знайомтесь. Це Анатолій Водолазський, народний герой України з Дружківки. Хоча, якщо ви давно читаєте мою сторінку, ви напевне знаєте цього чоловіка. У травні 2014, коли Дружківка була окупованою, він наважився на відчайдушний крок — вийшов на центральну площу окупованого міста з українським прапором. За кілька хвилин його скрутили бойовики і кинули на підвал. Там його катували, вибили всі зуби. Але Анатолій Данилович не зламався: вийшов з полону, дочекався визволення Дружківки і став активно волонтерити, допомагати військовим. Організовував у школах уроки мужності з бійцями ЗСУ та добробатів. Словом, дуже достойний чоловік, і я пишаюсь знайомством з ним”, — пише Островський.

До міського відділу освіти Анатолій Данилович прийшов із плакатом “Зрадник не може виховувати наших дітей”.

“Він хоче звернути увагу, що на директорів двох шкіл Дружківки претендують одіозні діячки ОПЗЖ — назвемо їх умовно, Ірина Миколаївна та Тетяна Іванівна. Одна з них є на сайті “Миротворець”. Вона брала участь в організації мітингів проти української армії в 2014-му. На тому мітингу ще лунали заклики до Путіна ввести в Україну “миротворчі” війська. Інша організовувала в своїй школі псевдореферендум та організовувала публікацію в газеті від імені школярів творів, чому треба відділятись від України. Вона до літа цього року залишалась директором школи, яку очолювала 36 років. На жаль, законодавство не дає інструментів обмежити участь адептів “русского міра” в конкурсах. Сподіватись на здоровий глузд з їх боку не варто — навіть те, що цих “діячів” неодноразово завертала конкурсна комісія, не зупиняє їх подаватись на конкурс знову і знову. Тому Анатолію Даниловичу, як і в 2014-му, залишається виходити на одиночний пікет і популярно пояснювати, що такі кадри неприйнятні як директори шкіл”, — зазначає депутат.

Деякі депутати Дружківської міської ради підтримують Водолазського.

“Ми звертаємо увагу комісії і на формальну сторону — рішення міськради, якими було сформовано конкурсну комісію, були прийняті на сесіях без кворуму. Отже, такі рішення є юридично нікчемними. Конкурс має бути оголошеним і проходити за законом, а не за забаганками з виконкому. Але міський голова від ОПЗЖ Володимир Григоренко чхати хотів на всі заклики дотримуватись закону і фактично проголосив Дружківку територією, де не діють норми законодавства України (наприклад, щодо кворуму на сесіях)”, — наголошує він.

Як зазначається, 2014 року Володимир Григоренко організовував незаконний “референдум” і поки що не поніс за це ніякої відповідальності.

“Крапку в цій історії ставити рано, але поки є такі небайдужі громадяни, як Данилович, це додає оптимізму, що все буде добре. Просто можливо для цього знадобиться трохи більше часу і зусиль”, — резюмує Островський.