Кілька тижнів морозної погоди утворили надзвичайної краси пейзажі на Ніагарі.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.

Водоспад змерз, але крізь велетенські бурульки усе ще пробивається вода. А промені сонця ще й посприяли утворенню велетенської веселки на ясному небі.

Сотні туристів, які не побоялися холоду, приїхали помилуватися цією красою. Метеорологи кажуть, протримається крига ще кілька днів, а далі вже обіцяють тепло.

Довідка УНІАН. Ніагарський водоспад – комплекс водоспадів на річці Ніагара, що відокремлює американський штат Нью-Йорк від канадської провінції Онтаріо.

Під час сильних морозів у США і Канаді трапляються випадки, коли водоспад повністю замерзає. За час спостережень таке було у 1848 і 1912 роках, а також у січні 2014 року.

Під водоспадом побудовані гідроелектростанції загальною потужністю до 4,4 гігават.

Малюка довго ніхто не забирав з пологового відділення. Буває таке. Відмовилися і як на зло ніхто не виявляв бажання. Так що, малюк застряг там і його тимчасово визначили на вільне ліжечко. Але, як ви розумієте, його це не дуже влаштовувало і він кричав так, що вуха закладало.

А одного разу замовк. І медсестра злякалась, забігла подивитися, що сталося з ним і чи не задихнувся, не дай Боже, від такого крику, з подивом побачила …

Вона побачила, що до нього притискається великий сірий кіт, загальний улюбленець. Ось тільки гладити себе не давав нікому і на руки категорично відмовлявся йти.

Так, зрозуміло всі знали, що коту в відділенні робити нічого і взагалі не можна. Але спробуйте пояснити це коту та й всім, хто його підгодовував. Так що, незважаючи на всі заборони і погрози розправи, сірий кіт був ніби, як штатним співробітником з функцією психотерапевта для працівників.

Медсестра спробувала зігнати пухнастого з ліжечка, але малюк вчепився в нього своїми ручками, і дико заверещав, коли їх спробували розлучити. Все відділення бігало дивитися на цю картину, і навіть суворий завідувач, страшно лаючись і обіцяючи всіх звільнити, підійшов і погладив сірого батька.

Так вони і лежали разом. Кіт йшов ненадовго по своїх справах і перекусити, а малюк покірно чекав повернення новоспеченого татка.

А потім знайшлися бажаючі його забрати, але, як виявилося, той ні в яку не збирався йти без свого батька чотирилапого.

– Він же йому хвіст смокче! – кричали усиновителі.

– Ну, смокче-погоджувалися сумно медсестри. А що робити? Як забереш, так малий кричати починає і задихається.

– Коротше кажучи, історія стала відома за межами лікарні і, крім всього персоналу, що приходив подивитися, фотографувати і принести дари пухнастому батькові, почали приходити зовсім інші пари.

Вони давно погоджувалися взяти обох. Так ось кіт не хотів. Можете посміятися, але малюка не забрали до тих пір, поки кіт не виявив згоди піти на руки новим батькам.

Так їх удвох і забрали. Чоловік ніс на руках кота, а жінка – малюка. Кожен отримав те, що хотів. Кіт обійняв лапами мужчину за шию і поклав йому голову на ліве плече.

Медсестри з подивом спостерігали цю картину.

Лайливий і грізний головлікар, що вийшов разом з усіма проводжати парочку, подивився на це і сказав:

– Хороші будуть батьки, точно вам це кажу. Я то знаю. У мене п’ятеро таких пухнастих паршивців. Вже вони точно знають, хто найкращий.

І раптом, збагнувши, що бовкнув зайвого, насупився і став лаятися на усіх, бо не витріщатися треба, а працювати, чорт забирай.

Такі опади непритаманні клімату Багдаду. Востаннє в іракській столиці бачили сніг 2008 року.

Жителі міста встигли зробити фотографії снігу та поділитись ними у соцмережах, поки у другій половині дня він не розтанув.

В Іраку взимку часто випадає сніг, однак лише у гірській частині на півночі країни.

Раніше Факти ICTV писали про те, що США та Ірак засудили обстріл американського посольства у Багдаді. Тоді в будівлю посольства влучили п’ятьма ракетами.

В Дніпрі розказали про унікальний випадок, коли дівчина загиблого українського захисника сказала, що вагітна. І через дитину точно встановили особу військового.

В Україні вже більше року існує закон ″Про зниклих безвісти″, але досі — лише на папері. Закон, який так активно посували на розгляд у ВР і з яким вітали Україну міжнародні організації, застряг у чиновницьких кабінетах.

Краснопільське кладовище поблизу Дніпра – найбільше місце в країні, де поховані загиблі на Донбасі бійці, чиї імена не змогли встановити. За 5 років бойових дій імена більшості невідомих полеглих героїв встановили, останнього із невідомих військових, похованих тут, ідентифікували пів року тому. Але 104 могили і досі стоять з написами:″Тимчасово невідомий Захисник України″.

Про те, як розшукують загиблих безвісти, розповіла ″Громадському″ Ірина Федорчук, колишня слідча, яка працює в обласній Дніпровській адміністрації. Вона опікується похованнями невідомих з 2014 року. Задача Ірини — координувати дії з усіма, хто шукає зниклих — слідчими, військовими, експертами, в яких є база ДНК та з рідними загиблих.

″Після того, коли є інформація про збіг — 99% збігу, слідчий вивчає всі матеріали справи і виносить постанову про встановлення особи загиблого. Після цього він зв’язується з рідними, які звертаються сюдо до нас в Дніпро, чи в Запоріжжя, якщо це там, і ми допомагаємо в організації, перш за все показуємо місце захоронення, і якщо потрібно, надаємо допомогу в перезахороненні″, – розповіла пан Ірина.

За 5 років від початку військових дій Ірина була свідком дійсно страшних історій і чудес. Вона розповіла про один дійсно унікальний випадок. Молоді люди, які не перебували у шлюбі, зустрічались деякий час до того, як хлопець пішов на фронт. Йому не судилося повернутись звідти — він загинув та був похований на Краснопільському кладовищі, як невідомий військовий.

Особу хлопця не могли встановити, тому що у нього не було батьків.

″По першій лінії в нього нікого нема і нема в кого взяти зразки. І тут його дівчина каже — я вагітна. Вона народила цю дитину, беремо в дитини (матеріал на аналіз ДНК) і точково в нього (загиблого) – і 99,9% збігу!″, – розповіла Ірина.

Так новонароджене маля допомогло мамі знайти могилу свого батька, якого дитина ніколи в житті не побачить.