Дівчина, яка народилась у Малайзії, а зараз мешкає в Каліфорнії, написала в цьому есе про непростий досвід оволодіння англійською мовою з позиції дитини, яка зростає у сім’ї іммігрантів.
У відповідь її прийняли на навчання всі вісім університетів так званої “Ліги плюща” (найкращі і найстаріші університети США), включно з Гарвардським, Принстонським і Єльським. Вона ще не вирішила, який університет обере, і планує відвідати кілька з них найближчими тижнями.
“Розуміння своєї ідентичності та бажання бути прийнятою в суспільстві – це прагнення, близькі й зрозумілі багатьом. Я хотіла поділитися частинкою свого домашнього життя, стосунків з мамою, свого та її досвіду”, – сказала вона кореспонденту BBC News.
Батько Кассандри – тайванець, а мати – малайзійка. Її раннє дитинство пройшло у південному штаті Джохор, а коли їй було п’ять, сім’я переїхала до Сполучених Штатів.

“Я сумую за Малайзією і часто думаю про рідну землю. В дитинстві я любила запускати повітряних зміїв, ходити на ринок, бавитися хлопавками. З перших років я балакала на суміші китайської, малайської та англійської мов”, – розповідає вона з теплотою в голосі.

Утім, подолати мовний бар’єр у чужій країні виявилось непросто. В своєму есе Кассандра пригадує “принизливий випадок”, що стався з її мамою на навчанні. Викладач розкритикував роботу, яку вона написала англійською мовою, і до критики зі сміхом доєднались інші студенти.

Та була одна студентка, яка швидко прийшла мамі на захист. “Вона взяла маму під крило й терпляче навчала її поєднувати уривки мови у цілісні речення. Ця жінка вступилася за слабшу подругу й своїми словами дала відсіч кривдникам”, – пише Кассандра.

Проте на цьому труднощі не закінчились. “Мама звернулася по допомогу з англійською і до мене – щоб білі тітоньки в супермаркеті не насміхалися над її вимовою”.

“Це нелегко. Поправляючи її, я відчуваю певну провину. Протяжні голосні, подвоєні приголосні – я й сама ще вчуся. Часом я свідомо пропускаю помилки, щоб не зачіпати її самолюбство. Та можливо, насправді це рятує моє самолюбство, а їй лише шкодить”.

“Моє есе відображає цінності, справді близькі моєму серцю: наприклад, важливість допомоги людям без голосу, навіть якщо ти сам ще не впевнений, що знайшов свій власний голос”, – каже Кассандра.

Труднощі окупились: дівчина закінчила школу з відзнакою. Її мати пишається досягненнями дочки.
“Ми з Кассандрою разом плакали, відкриваючи листи з університетів з повідомленнями про те, що її прийнято. Вона проявила зрілість і мудрість не лише в навчанні, а й у стосунках з людьми”, – каже мати.
Кассандра не приховує любові до мами та захоплення нею: “Мама – мій взірець. Вона допомагає мені твердо стояти на землі та не лише мріяти, а й діяти у напрямку звершення цих мрій. Я захоплююсь її пристрастю до життя, її сміливістю, душевністю та чесністю”.
Новини про дивовижний успіх Кассандри поширились інтернетом, і користувачі соцмереж поспішили її привітати.

“Вступити в усі вісім університетів “Ліги плюща” – це неймовірно! Прочитавши твоє есе, я не маю сумнівів: ти на це заслуговуєш!” – написав користувач Facebook Леон Бурке.
“Яке прекрасне й щире есе! Мені дуже сподобалось те, як ця дівчина осмислює свій досвід і свою ідентичність”, – написав у Twitter юзер Арден Чо.
Багато хто зауважив, що думки Кассандри їм дуже зрозумілі і близькі.
“Ти – прекрасна оповідачка, бо вмієш утримувати інтерес і разом з тим писати просто і щиро. Хоч би який університет ти не обрала, надіюсь, його викладачі зуміють правильно скерувати твій талант, ентузіазм і старанність”, – пише користувачка під ніком @RainbowRose93.
А Сінтія Лоу з Сінгапуру хвалить Кассандру за “надзвичайні досягнення, як на такий юний вік”.
“Ровесники цієї дівчини, коли й стають відомими, то переважно іншими, поверхневими шляхами. У часи, коли охочі до слави наслідують пані Кардашян, приємно чути, що хтось потрапив у новини завдяки сумлінній праці. Молодець!”
Що ж каже сама Кассандра про своє покоління?
“Я пишаюся тим, що до нього належу. Сьогодні, як ніколи, молодь визнає важливість того, щоб кожен знайшов свій голос”, – каже вона.
“Мої ровесники захищають свої переконання і не бояться чинити опір явищам, які для них неприйнятні. Ми – майбутнє, і це майбутнє яскраве”, – констатує дівчина.