До яких тільки методів та експериментів не вдавався, аби хоч трохи подрімати! Сам їздив по цілителях, до нього напрошувалися в гості медики з різних країн. Робили аналізи, «просвічували» тіло, але феномену діда Федора так і не розгадали. Є лише припущення, що причиною могло стати радіоактивне опромінення після Чорнобиля.

Федір Микитович з усмішкою розповідає про всі митарства, через які пройшов через своє аномальне безсоння. Каже, в юності тільки до подушки – відразу «відключався».

Чоловік розповів про свою першу безсонну ніч:

Якось мене почав хапати радикуліт. Потім так скрутило, що аж зліг. Чотири місяці в лікарні провів! Думав, на ноги не стану. Тоді й сон погіршав. Але все списував на біль. Думав, болить, тому й не сплю. Та потім ноги відпустило, а сон так і не повернувся.

Важко собі уявити, як можна жити з таким хронічним безсонням. Здається, одну ніч не поспиш – весь день змарнований: дає про себе знати втома, з’являється нервове напруження, важко зосередитися. Й відразу очі видають, стають червоні та блискучі. А глянеш на здоровий рум’янець Федора Нестерчука – віри не ймеш, що цей чоловік через відсутність сну бідує. Зізнається, зміцнює організм травами, які власноруч збирає, сушить та виготовляє з них різні чаї та настоянки.

Рідні Федора Микитовича довго й не здогадувалися, що чоловік не спить. Старався нікого своїм безсонням не діймати. Звечора тихенько вмикав телевізор і перемикав канали, аж поки всі не переставали показувати. Потім читав щось чи слухав радіо. А тільки блисне на небі сонечко – вставав з ліжка й брався до роботи.

Дружина дізналася про безсоння благовірного лише через декілька років. Чоловік згадує:

Якось дали мені путівку в санаторій у Хмільник, що на Вінниччині. А там був «кабінет сну». Прийняв дванадцять сеансів, але так і не задрімав. Пам’ятаю, звучала легенька музичка, ліжка були, як люльки, всюди зелень. Ми читали щось, рахували. Інші засинали, а я лише слухав, як вони від храпу заходилися.

Потім їздив у Москву, обстежувався у відомій «лабораторії сну», що діє при державному медичному університеті імені Сєченова. І там не допомогли. Проходив курси з голковколювання і лікування п’явками.

Федір Микитович розповідає:

Гіпнозом мене намагалися зморити на програмі Геннадія Малахова «Здоровенькі були». Тоді сам професор-психотерапевт заснув, а я – ні. Такий був гіпноз. Правда, після того майже цілий місяць щодня на годинку-дві засинав.

Про снодійне на ніч чоловік теж розповів:

Та як попробував, так і відмовився від цієї затії. По-перше, не допомагає. По-друге, від ліків погано почуваюся, голова важка, наче після п’янки. Та й за кермо автомобіля не сядеш.

Слава про людину-феномен розлетілася далеко за межі України. І потягнулися вже до хати чоловіка іноземні делегації. Одна з них прибула аж із Токіо.

Тиждень у нас жили. Всюди за мною з камерами ходили, дивилися, що роблю. На руку датчики чіпляли, що міряли тиск, пульс. Вночі японці чергували біля моніторів, перевіряючи, чи не засопу. І єдине, що їхні апарати зафіксували, то двічі на день 15-хвилинну дрімоту. Дивувалися, що при цьому був бадьорий і виконував усю сільську роботу. Потім повезли мене в обласну лікарню. Там зробили комплексну перевірку організму з допомогою МРТ та іншої апаратури. Причини безсоння так і не виявили. Попрощалися і поїхали.

Хоч представилися японці командою журналістів, та у чоловіка закралися сумніви у правдивості їхніх слів. Федір Микитович проаналізував багато моментів і дійшов висновку, що приймав вдома науковців, можливо, розробників військових технологій, що використовують людські надможливості.

Бували в гостях і росіяни. За усіма традиціями тамтешніх журналістів, зробили штучний сюжет про те, як чоловік серед ночі… картоплю копає!

Федір Нестерчук згадує:

Кажу, не піду на город вночі, бо мені від тої роботи, що за день перероблю, аж тошно стає. А вони вчепилися, що без такої картинки сюжет не піде. Понаставляли прожекторів, і я пішов копати…

Зі своєю особливістю він давно змирився. Правда, з роками, окрім сну, очі почали підводити. Має чоловік і ще одну недугу, – хворобу Рейно, що викликає спазми кінцівок. Якби не лікарські трави, чи жив би досі? А так ще й на роботу ходить! Взяли Федора Нестерчука сторожем. Роботодавець впевнений, що спати на роботі не буде.