Цьогоріч на нього вперше запросили українок, і вони одразу посіли найвищі сходинки п’єдесталу, пише Українська газета в Італії. Захід має на меті дати жінкам, які працюють в італійських сім’ях, можливість розважитися та відчути себе королевами. А ще – привернути увагу суспільства до їхньої важливої, часто непоміченої чи недооціненої, праці. У відділенні конкурсу “Miss badante Web – 2021” перемогла франківчанка Зоряна Белей.

Нашу красуню запрошували до участі на очному змаганні красунь, фінал якого проходив у місті Чівітакастелана, та в цей час вона була у відпустці в Україні, тому змогла позмагатися лише в онлайн. Зоряна розповіла про своє життя в Італії та участь у конкурсі. В Італію Зоряна приїхала у 28 років. Відтоді ця країна стала її другою домівкою. Вона живе у місті Каттоліка, що у регіоні Емілія Романія. «За освітою я медсестра та психолог, пропрацювала в Івано-Франківській обласній лікарні хірургічною медсестрою понад 10 років. Оскільки наші дипломи н евизнані в Італії, почала працювати доглядальницею людей похилого віку: баданте, і працюю до цього часу. Щоб здійснювати цю роботу, потрібно мати добре серце, терпіння та велику повагу до людей літнього віку, Ці якості мені притаманні. За 7 років праці в Італії я тільки один раз змінила роботу через смерть роботодавця”, – розказала переможниця.

Про конкурс Зоряна дізналася випадково, гортаючи сторінки інтернету. Залишався тільки один день до закінчення реєстрації. “Тому я поспішила і цього ж вечора написала організаторам: “Доброго вечора. Я – Miss badante-2021”, – сміється жінка. – Отримавши анкету та фото, організатори запросили мене у Рим на фінал конкурсу. Я обрала онлайн-конкурс, тому що в цей час була в довгоочікуваній відпустці в Україні, а інакше я б обов‘язково поїхала в Рим! Я нікому про це не говорила, мало вірила, що увійду навіть у першу п’ятнадцятку фіналістів!”. Зоряна Белей підкреслює, що завдяки конкурсу є нагода наголосити на важливості професії доглядальниці для італійських родин. “А українкам, які, як і я, працюють доглядальницями, хочу побажати терпіння, витримки, здоров’я. Любіть і поважайте одна одну. Тут, на чужині, хто як не ми можемо підтримати одна одну”, – додала володарка титулу Miss.

Божена переїхала в Китай, виховує доньку. А як там живеться, вона розповіла Репортеру через месенджер у соцмережі Facebook.

– Божено, чому Китай?
– Це все пов’язано з моїм чоловіком Ханом Ліном. Після Франківська я переїхала до Києва. Там і познайомилась з майбутнім чоловіком. А до Китаю переїхала, бо зрозуміла, що сім’я для мене – найбільша цінність. У Хана в Китаї більше можливостей, він має свій невеликий бізнес і власну квартиру. В Україні ми знімали житло, тому було не дуже зручно.

– Як познайомилася з Ханом?
– Це було дуже мило й чимось нагадало історії з фільмів. Ми робили ремонт у нашому магазині й нам привезли меблі. Чекала майстра та вирішила спробувати зібрати щось сама. Розклала на коридорі деталі і дуже швидко зрозуміла, що я не дуже справляюсь. А в цей час повз проходив Хан, подивився – і за 20 хвилин усе зібрав. Мене це вразило, я хотіла подякувати й запропонувала йому чай. До речі, майстер тоді так і не прийшов (сміється).

Хан спершу соромився, дуже мало говорив, боявся сказати щось не так. Але наступного разу сам прийшов до мене на роботу, приніс солодощі й китайський чай. Після того якось усе закрутилося, бачилися майже щодня…

– Як до переїзду поставилися друзі, батьки?
– Друзі зрозуміли й підтримали, обіцяли прилітати в гості. Якщо відверто, я дуже сумую за Україною та своїм оточенням, вони у мене чудові й дуже рідні. Мама спочатку важко відпускала так далеко, але зрозуміла, що так для нас буде краще. Ми нині майже щодня спілкуємось у соцмережах. Вона в мене єдина, батько помер багато років тому.

– А рідні чоловіка дуже здивувалися?
– Так, його батьки були здивовані, хвилювалися, як будуть складатися наші стосунки. Але мене сприйняли дуже добре і зараз ставляться не гірше. Взагалі, в Китаї вважається, якщо чоловік одружується з європейкою, то це статусно.

– З вихованням доньки в Китаї не виникає клопотів?
– Зовсім. Навпаки, її всі люблять, граються з нею. Ми плануємо найближчі 2-3 роки жити в Китаї, а далі побачимо по ситуації, бо хочеться повернутися в Україну. Було б чудово, якби моя Емілія знала кілька мов – українську, китайську та англійську. До речі, я з нею спілкуюсь виключно українською, а чоловік – китайською. Тож багатомовність у нашій сім’ї вже започаткована.

– На життя сьогодні заробляє чоловік?
– Так. Насправді мені пощастило, бо він дуже турботливий. Іноді, коли ми щось не можемо одразу дозволити собі купити, Хан пам’ятає про моє бажання і з часом все одно знаходить варіант, як це реалізувати. Взагалі, ми разом завжди знаходимо вихід, бо ж головне – розуміння.

У мене в Києві була чудова робота, я її просто обожнюю. Я працювала та й працюю в Young Business Club. Раніше була керівником проєкту, системним менеджером, потім асистентом керівника одного з напрямів. Але зараз немає можливості працювати на повну зайнятість, тому час від часу беру проєкти і виконую їх, щоб мати якісь кишенькові гроші.

– Що там у вас із коронавірусом?
– Щодо епідемії Китай повівся дуже організовано та серйозно. Ввели жорсткий карантин. Влада не зважала на шкоду для бізнесу чи економіки. Все просто – в пріоритеті людське життя. Вважаю, що в країні вчинили правильно, показали, як треба діяти в таких ситуаціях.

До речі, незважаючи на паніку, люди в суспільстві поводилися дуже слухняно. Виконували всі вказівки та рекомендації, тож нині в Китаї ситуація контрольована, стабільна, що важко сказати про інші країни, де також зафіксували спалахи вірусу. Під час карантину в Китаї були закриті усі місця скупчення людей (школи, садки, ресторани, кінотеатри, торгові центри), працювали тільки лікарні й ринок – щоб люди могли купувати їжу і звертатися за медичною допомогою.

Зараз в ізоляції лише місто Ухань, де вірус зафіксували вперше, решта міст майже відновили звичне життя й роботу. Звісно, це ще не кінець епідемії, і люди продовжують дотримуватися заходів безпеки: ходять у масках, в людних місцях на вході їм міряють температуру.

– Як живеться у Китаї білій дівчині, комфортно?
– Я живу в місті Цюаньчжоу, це на півдні країни. Ми приїхали в дуже несприятливий час, як потім виявилося. Все через той коронавірус. Довелося сидіти вдома на карантині, тому адаптуватися до соціуму поки що не було можливості.

Зате дуже близько познайомилася з родиною Хана, а вона у нього справді велика. Вивчила кілька десятків слів – мова доволі проста у спілкуванні, але письмово – дуже важка. Щодо комфорту, то тут є дуже зручна річ – WeChat, така комунікаційна соцмережа й банк водночас. Через неї можна вирішити майже усі свої питання і проблеми. Такого в Україні ще нема. Загалом життя в Китаї цікаве, але й незвичне, бо все нове і моментами не дуже зрозуміле.

На людях я часто відчуваю себе поміченою серед інших, але не більше того. Люди звертають увагу, посміхаються, я вже звикла до цього. А от до нашої семимісячної донечки Емілії уваги більше в кілька разів. Люди постійно хочуть з нею сфотографуватися, гратися. Це іноді навіть призводить до дискомфорту, адже я, як і будь-яка мама, турбуюсь, щоб вона почувалася захищеною.

Щоб я відчувала якісь особливі привілеї – то ні, можливо, раніше до іноземців тут ставилися з більшою цікавістю. Але нині китайці вже звикли, нас тут таких багато.

Марія – єдина дитина у сім’ї. Виховувала її мама. Дівчина 4 роки зустрічалася з Богданом Виновим. У 2021 році пара планувала весілля, пише suspilne.media.

“Рано-вранці мені перше повідомлення написали її друзі та колеги. Потім я подивився новини. Я знав, що Марія там, я читав про ці обстріли вночі, я підозрював, що щось не так, але не думав…” – поділився кореспондентам Суспільного наречений Марії Микитюк Богдан Винов.

І додав, що дівчина була завжди веселою, позитивною, оптимістичною, мала багато планів та ідей. Марія завжди досягала свого і дуже багато вчилася.

“Такий собі блогер. 24 роки, 23 країни, ніякої корисної інформації під фото”, – так про себе в Instagram написала бортпровідниця Марія Микитюк. Майже на всіх фото Марія посміхається, а в підписах до них – часто жартує.

Авіакомпанія МАУ звертається до близьких та родичів пасажирів рейсу PS752 Тегеран-Київ 08 січня 2020 року, з проханням якнайшвидше звернутися за телефонами:

0 800 601 527 ( для дзвінків з України) +38 044 581 50 19 ( для дзвінків із-за кордону) для отримання інформації та необхідної допомоги.

Усі 176 осіб, які перебували на борту літака загинули.

Серед загиблих громадяни 7 країн: Іран – 82; Канада – 63; Україна – 11 (2 пасажири і 9 членів екіпажу) Швеція – 10; Афганістан – 4; ФРН – 3; Велика Британія – 3.

Зокрема за даними видання у авіакатастрофі загинула 24 річна бортпровідниця родом з Івано-Франківська Марина Микитюк.

За даними Telegram-каналу Nauchan news Марія Микитюк у 2012-2018 роках навчалася у Національному авіаційному університеті.

“Марина була дуже яскраво, красиво, веселою і привітною дівчиною родом з Івано-Франківська. Справжній приклад для студентів. Уміла розважатися і закривала сесії на 5. Любила небо і дуже пишалась своєю роботою. Таких позитивних і активних людей треба ще пошукати”, – йдеться у повідомленні.

Про це Фіртці повідомили у департаменті з питань цивільного захисту Львівської ОДА.

Дорожньо-транспортна пригода трапилася 1 вересня близько 8-ї години ранку. 39-річна мешканка Івано-Франківська, від отриманих травм померла на місці події.

Ще дві особи з травмами різного ступеня важкості госпіталізовані у лікувальні заклади. Обставини події встановлюються.