Хакери гепнули телефон рашиста і злили ультракрінжові кадри: священник у суперзатишному бункері, десь у тилу, де навіть муха не гудить, розпіарює «святу жертву» за «росіюшку». «Браття, не страшно вмирати! Це ж за віру і родіну!» — пафосно проповідує він, попиваючи чайок з печивком. Навколо тільки тиша тилового раю. Патріотичний угар і легкий наїзд на тих, хто не рвется в «Померти за росію». Дивіться цей цирк і шерьте!

14 грудня підрозділи гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” відбили масований штурм російських окупантів на Сіверському напрямку. Противник здійснив 8 спроб прориву, але всі атаки були зупинені із суттєвими втратами для ворога.

Про це повідомили в офіційному каналі оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця”.

Результати бойових дій:

• Ліквідовано: 52 окупанти, 37 поранено.

• Знищено техніки: 4 БМП, 13 мотоциклів, 4 багі, 1 МТ-ЛБ, 28 дронів-камікадзе FPV, 1 міномет 120 мм, 1 автомобільна одиниця, 1 дрон-камікадзе “Привіт 82”.

“Ворог вчергове переконався, що спроби захопити позиції наших захисників дорого коштують йому. Наші воїни – це незламна стіна, яка захищає країну від окупантів”, – підсумували військові.

ТЦК у максимально активному режимі почали працювати, щоб заповнити ряди піхоти. Про це сказав в ефірі Київ24 військовослужбовець ЗСУ Євген Ієвлєв.

Він повідомив, що дуже серйозно обговорюється питання, як мобілізувати ще додатково приблизно 200-300 тисяч людей.

Військовий пояснив, що саме піхота тримає лінію позиції, бліндажі і окопну лінію, а людей наразі не вистачає. Ієвлєв наголосив, що якщо поповнення піхоти не відбудеться, то динаміка на фронті і надалі буде такою, якою вона є станом на зараз.

Нагадаємо, нещодавно в РНБО заявили, що найближчим часом планується призвати 160 000 осіб, що дасть змогу підвищити рівень укомплектованості військових частин до 85%.

Секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Литвиненко розповів, що загалом до Сил оборони було призвано 1 050 000 громадян. Планується призвати понад 160 000 осіб, що дасть змогу укомплектувати військові частини до 85%.

ТЦК чекають на серйозні зміни, майже всіх відправлять на фронт
Територіальні центри комплектування в Україні зазнають масштабних скорочень та реорганізацій. Про це інформує експерт Вадим Трухан у соціальній мережі TikTok.

Експерт упевнений, що з масштабних темпів мобілізації, що проходять в країні, можна зробити два основні висновки. Перше – військове керівництво України задумало щось грандіозне та масштабне, і вже восени українці зможуть насолоджуватись добрими новинами з фронту, причому з несподіваного боку.

Друге – через шалені темпи мобілізації ТЦК втрачає ефективність, і вже у жовтні-листопаді може відбутися скорочення ТЦК на 80 відсотків.

“Тих військових, які засіли в ТЦК, швидше за все, будуть відправлені на фронт, – сказав Вадим Трухан. – При цьому обов’язки з вилову ухилістів будуть перекладені на військову поліцію, яку поки що тільки планують створити, а ось паперова робота відійде ЦНАПам. І це сприятиме тому, що ТЦК перестане існувати у тому вигляді, як він існує зараз…”.

Нагадаємо, водій туристичного автобуса з Полтави, якого 30 серпня у Яремчі Івано-Франківської області затримали представники ТЦК та СП, добровільно погодився пройти військово-лікарську комісію.

У повідомленні йдеться, що мобільна група Надвірнянського ТЦК та СП під час оповіщення виявила чоловіка призовного віку та з’ясувала, що “він є порушником військового обліку і не має права на відстрочку чи бронювання”. “У зв’язку з цим громадянину України було запропоновано пройти військово-лікарську комісію, на що він добровільно погодився”, – йдеться у повідомленні.

Військово-лікарська комісія визнала чоловіка придатним до військової служби та направила на базову загальновоєнну підготовку до одного з навчальних центрів.

Вранці 30 серпня у Яремчі співробітники ТЦК затримали водія туристичного автобуса із Полтави. У ньому було 50 осіб, з них вісім дітей. Чоловік був другим водієм автобуса.

Як розповіла пасажирка Юлія, водій зупинився неподалік заправки. Поки люди відійшли поїсти й у туалет, працівники Надвірнянського районного ТЦК забрали водія з документами, ключами від автобуса та грошима на пальне.

Із водієм їхав його 14-річний син. У телефонній розмові з ним батько підтвердив, що відбувається у Івано-Франківську ВЛК. Пасажирів автобуса по обіді пересадили на місцевий транспортний засіб.

У Раді вигадали відправляти на фронт пенсіонерів, що просиходить
В Україні триває як воєнний стан, так і мобілізація військовозобов’язаних громадян. Наразі у Верховній Раді пропонують оправляти на фронт чоловіків із силових структур, які перебувають на заслуженому відпочинку. Про це повідомляє інформаційний портал “Стіна”.

Народний депутат зазначає, що необхідно мобілізувати правоохоронців, які перебувають на пенсії після 40 років. Все пов’язано з величезним браком військових на фронті.

Також вона відреагувала на пропозицію відправляти на службу громадян від 18 років. Вона зазначила, що обмежено придатними до 25 років не можна замінити потенціал мобілізації ЗСУ, а дії щодо таких громадян були незаконними.

Варто зазначити, що в Україні відзначається великий дефіцит особового складу у лавах ЗСУ. Щоб хоч якось це змінити, було запропоновано відправляти на фронт придатних до військової служби тих же пенсіонерів із правоохоронних органів та ухилянтів, які ухиляються від мобілізації.

Нагадаємо, у Раді у понеділок розглядали законопроєкт, яким було запропоновано мобілізацію громадян 18 років. Як стало відомо, законопроєкт забороняє мобілізацію не лише обмежено придатних від 18 до 25 років, а й тих, хто не пройшов термінову службу або хто не має військової кафедри.

Також у законопроекті передбачено право на звільнення для тих, кого встигли забрати, користуючись тією нормою, і тепер цей документ мають розглянути у сесійній залі.

Підстави для мобілізації таких громадян такі:

власне бажання;
якщо людина пройшла термінову службу у мирний час;
якщо людина закінчила військовий виш або військову кафедру та отримала певну військово-облікову спеціальність.

Перший провокують здорові чоловіки мобілізаційного віку, які насолоджуються життям у тилу й не хочуть іти воювати.

Теперішні бійці (колишні інженери, автослюсарі, ІТівці, підприємці), що з перших тижнів повномасштабної війни добровільно пішли в ЗСУ, спостерігають за такими людьми під час відпусток або на лікуванні. І поміж собою зневажливо називають їх “накачаними й обпісяними бородатими принцесами, ненародженими для війни”.

Другий тригер пов’язаний із першим і може здатися парадоксальним. Це робота Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яка дратує подвійно.

По-перше, якимось “дивовижним” чином “бородатим принцесам” вдається прослизнути крізь сито мобілізації, і в бойові бригади з подачі ТЦК масово потрапляють люди, котрі стають тягарем. А звільнити їх у період воєнного стану практично неможливо.

По-друге, методика роботи ТЦК, прозвана в народі “примусовою бусифікацією”, отримала цілком зворотний ефект.

Цивільні чоловіки, мотивовані воювати за свою країну, давно закінчилися – вони пішли в Збройні сили України на початку війни. Утім, мобілізаційний резерв для поповнення бойових бригад у країні все ще більш ніж достатній. Однак іти в ЗСУ військовозобов’язані категорично не хочуть.

Крім природного страху загинути на війні (який притаманний усім без винятку і який можна перемогти, чому є безліч прикладів) є й інший страх – штучний, навіяний “бусифікацією” від ТЦК.

Цивільна людина, котра раніше не мала відношення до армії, спостерігає за брутальними методами ТЦК, які іноді мають трагічні наслідки для мобілізованих, і вирішує, що в бойових підрозділах із новобранцями поводяться аналогічно. А це не так!

Примусова “бусифікація” завдає величезної шкоди як самому процесу мобілізації, так і бойовим бригадам. Вдавати, що жорсткі дії ТЦК нормальні, а критикувати їх означає підтримувати ворожу ІПСО – це створювати в країні, що воює, ще одну паралельну реальність.

Бойові підрозділи відверто не сприймають методику роботи ТЦК, тому що бачать якість мобілізованих новобранців. У публічній площині це несприйняття проявляється поки що в делікатній формі. Якщо ТЦК всюди публічно підкреслюють, що є підрозділами ЗСУ, то бойові бригади, відкриваючи рекрутингові центри, починають із заяви: ми – не ТЦК.

Саме відкриття рекрутингових центрів бойовими підрозділами свідчить, що політичне і військове керівництво зрозуміло: мобілізації від ТЦК треба дати якусь здоровішу альтернативу. Ідея цілком правильна, проте має один суттєвий недолік…

Абсолютна більшість бійців, котрі воюють тривалий час, повернуться, незважаючи навіть на найбільший тягар війни – втрату товаришів…

У випадку, якщо норма про циклічну службу буде реалізована швидко, першу неоплачувану відпустку для тих, хто воює з самого початку, можна буде давати вже наприкінці року. Масовість відпусток залежатиме від кількості новобранців, яка, без сумніву, зросте, якщо відповідні зміни в законодавство будуть внесені. Тоді бійці, які перебувають на передовій уже понад 2 роки, нарешті отримають час, щоб поправити здоров’я, повноцінно відпочити, вирішити господарські й особисті питання… Зрештою, витратити зароблені потом і кров’ю гроші.

Циклічність служби однозначно різко зменшить кількість СЗЧ і відшукування різних лазівок для звільнення із ЗСУ.

Щоб внести норму про циклічність служби, немає необхідності змінювати Конституцію, достатньо внести зміни в кілька законів, зокрема в закон “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

На ці зміни підуть усі фракції Верховної Ради, бо останнім часом влада, намагаючись закрити військові потреби, тільки закручує гайки – застосовує батіг, не пропонуючи пряника. А хлопці, що воюють понад два роки, давно заслужили пряник у вигляді якщо не звільнення, то хоча би повноцінного відпочинку.

Росія має ще дуже багато керованих авіаційних бомб. Нам навіть не потрібно рахувати, тому що їх насправді тисячі.

Про це заявив військовий експерт Сергій Кузан в ефірі телемарафону.

“Що таке КАБи? Це стандартна авіабомба, основна зброя будь-якого бомбордувальника, але з доробленими крильцями, планерами, які допомагають цій авіабомбі на відстані в кілька десятків кілометрів планувати на позиції. Десь, можливо, втрачається певна точність, все залежить від технології. Наприклад, американські аналогічні бомби з обвісами – набагато точніші, але по потужності – все залишається (і одне, і друге) страшною зброєю. 250 кілограмів, і пів тонни і тонна вибухівки, які просто летять з неба на будь-яку будівлю. Тобто однозначно, що це кінець будь-якому місту”, – пояснив експерт.

Отже це ще раз підтверджує, що Україні потрібні засоби протиповітряної оборони.

“Лише так, знищуючи їхні літаки, знищуючи носії на достатній відстані (наприклад, 60 кілометрів), ми можемо хоч якось убезпечити наші фронтові міста від цих КАБів”, – підсумував Сергій Кузан.

Спецпризначенці ГУР МО у складі Сил Безпеки і Оборони протягом тижня обороняли останню дорогу з Авдіївки. Вони завдавали колосальних втрат штурмовим підрозділам армії РФ, які постійно наступали.

Про е повідомляє Головне управління розвідки МО України.

“У межах наказу про скоординований відхід основних сил, спецпризначенці ГУР МО України спільно з воїнами ССО, 3-ї окремої штурмової бригади, 225-го окремого штурмового батальйону, 110-ї окремої механізованої бригади ЗСУ забезпечували евакуаційний коридор”, – підсумували у розвідці.

СПЕЦПРИЗНАЧЕНЦІ ГУР МО, ЯКІ ОБОРОНЯЛИ ОСТАННЮ ДОРОГУ З АВДІЇВКИ (9 ФОТО)

Спецпризначенці ГУР МО у складі Сил Безпеки і Оборони протягом тижня обороняли останню дорогу з Авдіївки. Вони завдавали колосальних втрат штурмовим підрозділам армії РФ, які постійно наступали.

Про е повідомляє Головне управління розвідки МО України.

“У межах наказу про скоординований відхід основних сил, спецпризначенці ГУР МО України спільно з воїнами ССО, 3-ї окремої штурмової бригади, 225-го окремого штурмового батальйону, 110-ї окремої механізованої бригади ЗСУ забезпечували евакуаційний коридор”, – підсумували у розвідці.

СПЕЦПРИЗНАЧЕНЦІ ГУР МО, ЯКІ ОБОРОНЯЛИ ОСТАННЮ ДОРОГУ З АВДІЇВКИ (9 ФОТО)

За повідомленням ГУР, наразі спецпризначенці утримують оборону на заздалегідь підготовлених позиціях. Вони докладають максимуму зусиль для унеможливлення подальшого просування ворога.

“Слава Україні і всім, хто її боронить!”, – підсумували у ГУР МО.

Старший лейтенант та лицар ордену Богдана Хмельницького, екскомандир роти 47-ї бригади Микола Мельник розповів про наслідки відсутності мотивації у бійців на фронті.

Про це йшлося в його інтерв’. виданню “Українська правда”.

“Жахливі (наслідки відсутності мотивації – ред.)! Ти йому сказав тримати спостережний пункт, а він автомат кинув, пішов здався і доповів, де цей СП. Або росіяни ще не почали штурм, а він уже тікає. Це – трагедія. Тому мотивацією треба займатися з ранку до ночі”, – сказав він.

На думку військового, для того, щоб мотивувати військовозобов’язаних та залучати нових людей до лав ЗСУ, потрібно змінити систему підготовки.

“Тільки пропаганда. Тільки зміна системи підготовки, бо зараз більшість навчальних центрів не вчать солдатів нічого, крім алкоголізму”, – вважає Микола Мельник.

Військовий також зазначив, що використання навичок людини, які вона здобула у цивільному житті, потрібно використовувати під час війни.

“Навіщо ви бухгалтера відправляєте штурмовиком, якщо він не дуже хоче? Або людина – крутий сисадмін, то нащо ви з нього робите механіка-водія? Поставте його радіотехніком, він все налагодить. І таких випадків – дуже багато”, – додав Микола Мельник.

Тим часом інший військовослужбовець – командир штурмової роти спецпідрозділу ГУР МО “Kraken” на позивний “Чіча” в ексклюзивному інтерв’ю TSN.UA розповів про свій найбільший страх на фронті.

Про це повідомили у Львівській ОВА.

Андрій Басараб
Мешканець села Лісок Золочівського району. Воїн був солдатом механізованого батальйону військової частини А4447.
Загинув 3 січня 2024 року біля населеного пункту Богданівка Запорізької області. Воїну було 44 роки.

Андрій Будилюк
Мешканець села Гаї Золочівського району. Воїн був штаб-сержантом, командиром 1 єгерського відділення 2 єгерського батальйону.
Загинув 1 січня 2024 року, виконуючи бойове завдання з захисту України, на Луганщині. Йому було 43 роки.

Андрій Ключник
Житель Судововишнянської громади. Захищаючи честь і незалежність нашої держави в Запорізькій області на околицях н. п. Роботине, героїчно загинув у бою з російськими загарбниками.

Мирослав Гладкий
Житель села Дубровиця Івано-Франківської громади. Народився в села Грусятичі Жидачівського району. Служив у Інженерно-саперному взводі 214 спец-батальйону OP FOR, з 27 липня 2022 року постійно перебуваючи в районі Бахмуту. Загинув поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району. Відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» за підписом Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.

Андрій Дружицький
Родом із Червонограда. Загинув 25 грудня 2023 року на Донеччині. Проходив військову службу у військовій частині А4010.

На Рівненщині попрощалися із двома захисниками: Михайлом Бойком та Іваном Степюком.

Про це повідомили у Рівненській ОВА.

Михайло Бойко народився 6 лютого 1980 року.
На службу до лав ЗСУ був призваний за мобілізацією 13 січня минулого року. У війську обіймав посаду навідника механізованого відділення.
На жаль, 3 січня Герой передчасно помер у Полтавській області. За місяць йому мало б виповнитися 44 роки.

Іван Степюк, 2000 року народження.
Службу в Збройних силах України проходив у званні старшого солдата на посаді старшого навідника артилерійського розрахунку. На жаль, 2 січня Герой передчасно помер у Дніпропетровській області.

7 січня загинув відомий український поет та військовослужбовець Максим Кривцов із позивним “Далі”. Разом із ним загинув його рудий кіт, якому він присвятив вірш. Митець так і не встиг дописати свій роман.

Про цю трагічну новину повідомив його колега Любко Дереш.

“Мав удачу спілкуватися з ним і вести заняття, де він був як слухач, на ветеранській програмі “Голоси війни”. Дуже жива, дотепна, надзвичайно талановита людина”, – згадує письменник.

Дереш також опублікував шматочок незакінченого роману Кривцова.

“Коли повертаємось із ротацій, їдемо в автівці додому, ми не відчуваємо щастя, хоча хочемо повернення. Напевне. Ми відчуваємо одне – порожнечу. Одну спільну на всіх порожнечу, колективну, як пам’ять. Ми захлинаємось нею і задихаємось від її випарів.

Отже. Я хочу розповісти про багатоповерхівку, на 77 поверсі якої розміщений офіс телеканалу “Забуття. Вся розповідь відбуватиметься у межах найжахливішої програми у світі “Ток-шоу Війна”…” – писав митець.

Цікаво, що за день до загибелі Максим опублікував пост:

“Пограємо в гру? З вас номер сторінки та рядочок, з мене фото цього рядочка. Тільки хай це буде не ворожіння – а так, по настрою.Бо 90% віршів тут про смерть”.

Російська війська наступають по всій лінії фронту.

Про це повідомив командувач Сухопутних військ Олександр Сирський.

“Оперативна ситуація на Сході залишається складною. Ворог не припиняє ведення наступальних дій по всьому фронту. Разом з командирами, які тримають оборону на східному напрямку, детально проаналізували обстановку та розглянули варіанти подальших дій”, – написав він.

Він наголосив, що спільно ухвалили необхідні рішення та вжили заходи для забезпечення стійкості “нашої оборони, збереження життя наших воїнів та раціонального використання боєприпасів”.

Російська війська зменшили активність авіації, артилерії та загальну кількість боєзіткнень на Таврійському напрямку. Однак продовжують спроб просуватись піхотою.

Про це повідомив командувач оперативно-стратегічного угруповання військ “Таврія” Олександр Тарнавський

За його словами, ворог зазнав втратив на цьому напрямку майже 500 осіб.

“В операційній зоні ОСУВ “Таврія” противник завдав 4 авіаудари, провів 34 бойових зіткнення та здійснив 648 артобстрілів. Наші захисники та захисниці стійко тримають оборону на Авдіївському напрямку. Загальні втрати ворога склали 495 осіб.

Він додав, що ЗСУ знищили 8 одиниць військової техніки. Зокрема, 4 ББМ, 2 БпЛА, 2 автомобілі. Ще 13 одиниць техніки ворога пошкоджено.

Триває ведення наступальної операції на Мелітопольському напрямку.

Українські військові 25 червня 2023 року повернули під контроль село Рівнопіль на Донеччині. Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко розповів, що звільнення Рівнополя створює “сіру” зону та пояснив її значення.

Про це він написав у своєму Telegram-каналі.

За його словами, звільнення цього села на адмінкордоні Запорізької та Донецької областей створило “цікавий” ефект.

“Так, підрозділи окупантів стали залишати смугу забезпечення по правому берегу від річки Мокрі Яли, де і розташований Рівнопіль, і відійшли на лінію Любимівка-Новозлатополь-Малинівка, які поряд із Старомлинівкою є опорниками РОВ (окупантів – ред.) вже по другій лінії оборони. Тобто на правому флангу виникла “сіра” зона. Але, не варто цю “сіру” зону розцінювати як площу для легкої прогулянки”, – говорить експерт.

За словами Коваленка, хоча основна частина підрозділів окупаційних військ залишає цю площу, але там присутня “тилова охорона” – війська прикриття. Ця територія – все це все ще смуга забезпечення, яка максимально замінована зона, у радіусі артилерійського вогню.

“Тому, попри відхід основних сил, правий фланг продавиться не так швидко, як комусь може здатися, але сам факт події показує, як перелам всього-на-всього в районі одного маленького села, може вплинути на ситуацію на площу в десятки разів більшу чим саме це село”, – резюмував Олександр Коваленко.

Український співак Віталій Козловський тиждень тому отримав повістку, після чого відправився у військкомат та пройшов військово-лікарську комісію. Після цього він зник з інформаційного простору в очікуванні відправки у військову частину.

Сьогодні він з’явився вже у військовій екіпіровці і зі зброєю в руках. На своїй сторінці в Instagram він опублікував короткий ролик, яким натякнув, що вже вступив до лав ЗСУ, та відправився захищати Україну від окупанта.

“Раніше моєю зброєю був мікрофон. Тепер моя зброя ось – справжня зброя, якою можна утилізувати ворога”, – повідомив з посмішкою артист.

Своє місце розташування, звісно, Козловський розкривати не став. У відео на задньому фоні можна розглянути дерева і силуети військових, які про щось перемовляються між собою.

Багато хто не вірив, що він відправиться на фронт, але артист, схоже, налаштований рішуче.

Раніше зірка серіалу “Кріпосна” Тарас Цимбалюк критично висловився про чоловіків, які втекли з України під час війни, і за кордоном не роблять нічого заради перемоги нашої країни.

Також з незвичайною ініціативою виступила Оля Полякова – у відповідь на заяву путіністів Баскова і Лепса про мільйон кожному окупанту за підбитий “Леопард”, українська співачка запропонувала свою винагороду за “полювання” на артистів-пропагандистів.

На зустріч із волонтерами і журналісткою Нової Іванкою Гошій наш земляк приїхав із «нульовки» в прифронтове місто Оріхів Запорізької області. Спілкуємось на центральній площі біля постамента із Тризубом. На довколишніх вулицях — розбомблені будинки. Місцевих мешканців майже не видно, хоча в місті з 14 тисяч населення ще залишилося жити 1,5 тисячі. Лінія фронту від Оріхова — за кілька кілометрів. Поки розмовляємо і розвантажуємо пакунки, над головою пронісся снаряд із Граду, чути вибухи.

Приїхав воювати із Нідерландів

Захист України — свідомий вибір Олександра. Приїхав воювати за рідну землю з-за кордону. Перед тим упродовж восьми років він мешкав в Одесі.Після школи вступив до медичного університету в Одесі, де здобував фах хірурга, паралельно навчався на вчителя хімії в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова. Там познайомився з майбутньою дружиною Яною, справили весілля. Не завершивши навчання, виїхав у Нідерланди.

— За кордоном ми з дружиною жили менше року. Коли почалося масштабне вторгнення, відразу вирішили повертатися додому. Багато українців виїжджали за кордон, а ми — навпаки, — пригадує Олександр. — Прокинувся я 24 лютого, приготував каву, викурив цигарку. «Почалася війна…» — отримав повідомлення від мами. Відкриваю новини. Війна, війна, війна…

Ворог напав на Україну, обстрілює мирне населення. Рушив на роботу, але думки не давали спокою. Ми мешкали в нідерландському містечку біля Гааги, де, сподіваюсь, рано чи пізно будуть судити путіна. Про свій намір захищати рідну країну я розповів власнику компанії, де працював. Хоч мій контракт ще мав тривати, але мене відпустили.

Власник компанії виплатив мені всі кошти, доправив до аеропорту, оплатив переліт. Ми з дружиною прибули в Бухарест, звідти на таксі — в прикордонне місто Ісакча. Поромом переплили Дунай.

9 березня о 8-ій годині ранку я пересік кордон, а вже о 13-ій отримав зброю в Одесі. Дорогою додому обмірковував, куди записатись: у Національну гвардію, в Тероборону чи ще в якусь бригаду ЗСУ. Війна в Україні тривала вісім років, росіяни не вступалися з нашої землі.

Вторгнення було прогнозованим… Має бути поставлена крапка в цій війні, інакше — так триватиме безкінечно.Багато моїх друзів брали участь в АТО. Спілкувався з ними і розумів, що війна заморожена і незавершена. Коли почалося вторгнення, відчув, що маю бути теж на передовій. Щоб колись мені не було соромно, що хтось захищав мою землю, а я в той час заробляв гроші за кордоном.

«Повертаюся з тобою додому», — заявила дружина. Яна — викладачка філософії і психології. «Ти не підеш воювати. Може, залишайся в безпеці?» — перепитав. «Хочу бути потрібною. Займатимусь із дітками, постраждалими від війни», — вирішила.

На фронті нема невіруючих

«Ісус» — командир піхотинського підрозділу. В його підпорядкуванні нині 36 осіб. Позивний нашому земляку дали за татуювання Ісуса на грудях, яке зробив до війни. А вже на фронті зобразив на тілі сюжет Тайної вечері: Ісус, апостоли, а замість стола — зброя. Відвага і віра — два крила, які додають Олександру сил долати випробування на межі життя і смерті.

— Побратими назвали мене Ісусом, тож мушу бути гідним, — усміхається захисник. — Ось на руці — Тайна вечеря в час війни. Тут тату про мій медичний шлях — посох Асклепія. А це — символ вільної людини — черепаха в полінезійському стилі. Я — звичайний віруючий, у мирному житті при можливості ходив до церкви, зараз не маю змоги.

На Заході України більшість людей — віруючі. А на війні нема невіруючих. Побратими кажуть, що мені фортить (усміхається, — авт.). Коли я на позиціях, то по нас не стріляють. Якщо росіяни ціляться з танка — рикошетить. Просять, щоб я з ними на зміну пішов, аби день був спокійний.

Насправді Бог береже нас. За нас моляться рідні. Моя бабуся багато років живе в Італії, їздить на відправу до Рима. Передає мені освячені миро, іконки. Все це має певне значення.

Повернувшись торік із-за кордону, я вступив у територіальний підрозділ Національної гвардії України в Одеській області. Пройшов навчання на Заході України. Отримав посаду начальника командира штабної машини. До осені ніс службу в Одесі, бо була загроза вторгнення з Придністров’я. Згодом перевівся у бойову частину на «нуль» на запорізький напрямок.

Спершу був рядовим піхотинцем, потім мені довірили посаду командира. Швидко включився в роботу. В нашому підрозділі всі — мотивовані, докладають багато зусиль, щоб перемогти ворога. На війні шалений темп, іноді важко пригадати, що було позавчора. На початку служби я не знав, що захисникам ще й зарплату платять (усміхається, — авт.). Попросили дати номер банківської картки, щоб перерахувати кошти, здивувався.

У січні цього року я мав десятиденну відпустку. Провідав рідних, трохи відпочив, сповнився силами. Проте не встиг «окліматизуватись». Важкувато було знаходитись у місті серед великої кількості людей. Шукав спокійні місця.

У «Ниві» досі кров побратима…

Олександр приїхав «Нивою» із номерним знаком «Isys». Складає в багажник гостинці від теребовлянських волонтерів БФ «Чесна Україна». Водночас прислухається до повідомлень у рації і час від часу підводить погляд у небо.

— Це друга наша «Нива». Першу нам розбили через тиждень. Приїхали на лінію, пряме влучання — згоріла. Я саме йшов до автівки взяти масло до генератора, — згадує Олександр. — На цю «Ниву» ми скинулись із побратимами, трохи зібрали люди. Недорога автівка, але допомагає нам. Називаємо її «жабенятком». Через будь-яке болото пробирається. Треба поїхати щось купити чи побратимів відвезти помитись — виручає.

Наші позиції — за 400 метрів від росіян. Уже знаємо, як звати окупантів — Льоха, Валєра, Ваня… «Ти будєш мєня мєнять?», «Пацани, нада разгрузіть машину…» — чуємо їхні розмови. Наразі ми добре окопались, маємо під землею кухню, душ, туалет.

Під обстрілами й далі облаштовуємо фортифікаційні споруди, щоб бути захищеними. Лінія фронту велика. Хлопці по 18 годин на добу з лопатами в руках риють окопи. Бігати з автоматом проти артилерії нема сенсу. Чим глибше вкопався, тим більше захищений. Як командир мушу цілодобово бути на зв’язку. Іноді в когось виникають якісь проблеми, є потреба в чомусь. Складаємо список і їдемо, щоб закупитись. Хтось замовив цигарки, хтось — воду, хтось — солодкі батончики. Стараюся подбати про все. За це хлопці віддячують відповідальністю.

В армії добре забезпечення, але треба все налагодити, про все подбати. Наші командири теж думають про підрозділ, допомагають. Велика вдячність волонтерам.

Бувають влучання… Поранення, слава Богу, в нас рідкісні. Маємо одного «двохсотого» та одного важкого «трьохсотого». Втрата — найважче. Легшого ми евакуювали, передали медику. «Чекаю!» — написав я йому повідомлення. Вночі він переглянув, а через три дні зателефонував. Лікується досі. Молодий, вірю, відновиться.

У другого, на жаль, не було шансів… Я відвозив його. «Нива» досі в крові… Влучило у серце, вийшло через спину… Шматки легень, кишок випали в автівці… Побратим розмовляв із дружиною по телефону і прилетіло. Через це ми обмежуємо користування мобільним зв’язком. Тільки раз у день можна вийти з окопу і зателефонувати до рідних. Неприпустимо сидіти в полі й клацати «тік-токи».

Боротися, щоб далі жити

«Ісусові» — 25 років. Попереду — все життя. Вірить у перемогу України, мріє після війни завершити навчання в університеті й працювати медиком.

— Хочу жити тільки в Україні! Ми з побратимами зробимо все для перемоги нашої країни, — каже Олександр. — Бачу неймовірну відданість хлопців! У моєму підрозділі є воїни різного віку, навіть майже 60-річні. Всі перейняті одним духом.

Піхота — це пекельна праця. З потеплінням піднялася «зєльонка», все позаростало. Ворог може підступно підповзти, тому треба бути пильними. Росіяни безперервно гатять по наших позиціях, по цивільному населенню. На Оріхів щоразу щось прилітає.

Але тут досі залишаються цивільні — більше тисячі осіб. У містечку працюють два магазини, базарчик. Торгують, щоб якось вижити. Коли щось летить на місто, військові попереджають людей, щоб встигли заховатися в укриття. У прифронтових селах теж живуть.

«Чому сидиш тут із дітьми?» — запитую одного місцевого. Його синові 12 років, а доньці — 8. У їхню хату влучило, згоріла. Тепер тулиться з дітьми в прибудовах.

«Місяць часу я жив у Запоріжжі, заплатив 6 тисяч гривень за квартиру. Далі не вистачило ресурсів. Вмію тільки пиляти дрова і їздити на тракторі. Що робити в місті? У селі легше: є якась курка, є картопля, зерно», — пояснює той чоловік.

Війна однозначно завершиться нашою перемогою. Путін сказився, його підтримує майже все населення росії. На початках полонені скиглили: «Прастітє, ми шлі на учєнія, нє зналі…» Нині вони все знають і свідомо продовжують вбивати українців. Але ми вже поставили росіян у незручне становище. Важкою ціною, та знаємо для чого це робимо.

Росіяни — непотріб, хоча вони й не дурні. У них, для прикладу, найкращі радіолокаційні станції. Не можу підняти «мавіка» вище трьох метрів, бо все глушать. Ворог сильний, але ми його здолаємо. Гуртуємось, готуємось і боремось!

Остапа Оністрата із позивним “Бендер”, сина відомого українського банкіра та бізнесмена Андрія Оністрата, поховають у вівторок, 6 червня, на київському кладовищі “Берковиці”.

Про це повідомив його батько у соціальних мережах.

“Думаю, мені віддадуть його завтра вранці з усіма документами. Відспівувати будемо в церкві, де ми його хрестили, у вівторок. Це на Смірнова- Ласточкіна. Ховати будемо у вівторок на берковцах. Знову важка ніч. Прокинувся як в моральному полоні. Не можу подітися від своїх думок”, – поінформував бізнесмен.

Також батько поділився щемливими спогадами про сина.

“Він ніколи не боявся нічого і нікого. Він завжди був готовий виконати любу задачу. Його дратував армійський тупізм і намагання нічого не робити… Він з ДШВ пішов, тому що там йому довелося “нічого не робити. І ще… він до цього моменту був сином “Оністрата”. А тепер, я тато героя Остапа Оністрата. Напевно він підсвідомо цього хотів. На жаль, таким складним і незворотнім шляхом…”, – написав банкір.

Пресслужба 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша розповіли, що Остап був оператором відділення ударних БПЛА.

“Через місяць йому мало виповнитись 22… На фронті загинув оператор відділення ударних БПЛА Остап “Бендер” Оністрат. Щирі співчуття його батьку, який командує підрозділом, та побратимам Остапа”, – йдеться у дописі.

Під час боїв з російськими загарбниками на фронті загинув український письменник, автор роману “Завод” Ігор Мисяк (позивний “Поет”).

Відповідне повідомлення зʼявилось на Facebook-сторінці Комітету гуманітарної та інформаційної політики.

“Захищаючи Україну, загинув письменник, автор роману «Завод» Ігор Мисяк”, – йдеться у повідомленні.

Боєць із позивним «Поет» навчався на історичному факультеті Дрогобицького педагогічного університету. Був активним учасником Революції Гідності. У 2014-2015 рр. проходив службу в полку «Азов», санітаром на «швидкій» і бійцем-рятувальником.

На початку березня 2022 року приєднався до підрозділу Сил територіальної оборони ЗС України. Згодом опинився в лавах окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу, де прослужив останні пів року. Брав участь у звільненні Херсонщини від російських окупантів.

Російські окупанти намагаються наступати на 4 напрямках та обстрілюють Україну ракетами й авіабомбами. ЗСУ ж за добу вразили два пункти окупаційної армії та станцію РЕБ.

Про це йдеться у зведенні Генштабу за 4 квітня.

Протягом доби противник завдав 2 ракетних та 28 авіаційних ударів, зокрема, застосував 17 БпЛА типу “Шахед-136”. 14 з них були знищені нашими захисниками. Також ворог здійснив 7 обстрілів з реактивних систем залпового вогню. Є загиблі та поранені серед цивільного населення.

“Противник продовжує зосереджувати основні зусилля на веденні наступальних дій на Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках – протягом доби було відбито понад 45 ворожих атак. В епіцентрі бойових дій залишаються Бахмут та Мар’їнка”, – йдеться у повідомленні.

На Волинському, Поліському, Сіверському та Слобожанському напрямках оперативна обставини без суттєвих змін, ознак формувань наступальних угруповань противника не виявлено. Визначені підрозділи збройних сил республіки Білорусь продовжують виконувати завдання у прикордонних з Україною районах. Російська федерація і надалі використовує повітряний простір та територію республіки Білорусь, її військову інфраструктуру. Зберігається присутність підрозділів противника у прикордонних районах Курської та Бєлгородської областей. Протягом доби противник здійснив обстріли населених пунктів Бачівськ, Волфине та Запсілля Сумської області, а також населених пунктів Ветеринарне, Стрілеча, Огірцеве, Вовчанськ, Рублене, Дворічанське на Харківщині.
На Куп’янському напрямку ворожих обстрілів зазнали Масютівка, Куп’янськ, Кам’янка та Першотравневе Харківської області та Новоселівське і Крохмальне – Луганської.
На Лиманському напрямку протягом доби противник вів безрезультатний наступальні дії в районі південніше Кремінної. Артилерійських обстрілів зазнали Макіївка, Діброва, Білогорівка Луганської області та Іванівка, Колодязі й Зарічне на Донеччині.
На Бахмутському напрямку ворог не припиняє штурмувати місто Бахмут – протягом доби наші захисники відбили близько 20 атак противника. В той самий час противник вів безрезультатний наступальні дії в районі Богданівки Донецької області. Від ворожих обстрілів постраждали Васюківка, Міньківка, Бахмут, Григорівка, Іванівське, Біла Гора, Клебан-Бик та Новодмитрівка.
На Авдіївському та Мар’їнському напрямках противник вів наступальні дії в районах Новокалинове, Первомайське та Мар’їнка, успіху не мав. В той самий час, ворог здійснив обстріли населених пунктів Новобахмутівка, Авдіївка, Водяне, Красногорівка, Георгіївка, Мар’їнка Донецької області.
На Шахтарському напрямку протягом доби ворог наступальних дій не проводив. Для коригування вогню артилерії активно застосовував БпЛА. Здійснив обстріли населених пунктів Новомихайлівка, Вугледар, Пречистівка, Велика Новосілка Донецької області.
На Запорізькому та Херсонському напрямках противник продовжує нарощувати оборонні спроможності. Обстріляв Гуляйполе, Залізничне, Білогір’я, Малу Токмачку, Кам’янське Запорізької області; Берислав, Веселе, Бургунку, Антонівку, Велетенське, а також місто Херсон.
Авіація сил оборони за добу завдала 7 ударів по районах зосередження окупантів, а підрозділи ракетних військ і артилерії уразили 2 пункти управління та станцію радіоелектронної боротьби противника.

Російські жінки масово шукають стосунків із військовими та обіцяють дочекатися їх із фронту. Новий “дейтинг-тренд” вже розлетівся по соцмережах і набирає популярності.

Про це пише телеграм-канал Mash.

Жінки відправляють чоловікам-військовим свої фотографії, пишуть вимоги і навіть готові поїхати до зони служби коханого. Працює цей “мілітарі-тіндер” у багатьох соціальних мережах.

Все стандартно: росіянка готує анкету або просто відправляє селфі. Потім просить запити щодо звання та віку військового і навіть його натальних карт. І пише, наскільки серйозних стосунків хоче.

“Потім уже чоловіки у погонах відправляють свої найкращі кадри. Сподобалися один одному — йдуть у особисті повідомлення чи коментарі. А там дуже часто розсип компліментів на кшталт “всі справжні чоловіки на фронті”. І обіцянок дочекатися, звісно, теж багато. А найщасливіші звітують спільними фотками і вже чекають на весілля”, – йдеться у пабліку.

Військовий, якому назавжди залишиться 23 роки, загинув 20 березня, пише Рівне Онлайн.

Інформація про дату та час прощання з воїном буде відомо згодом.

Личаківський районний суд Львова оштрафував на 102 тисячі грн військову медсестру зі Львова, яка відмовилась виконати наказ начальника та не поїхала у службове відрядження у зону бойових дій. Про це повідомляє zaxid.net.

Як вказано у вироку суду за 8 березня 2023 року, львів’янка має звання молодшої сержантки та працює на посаді операційної медсестри нейрохірургічного відділення в одній з військових частин.

У листопаді 2022 року вона відмовилась виконати наказ начальника та поїхати у службове відрядження у зону бойових дій. Під час досудового розслідування з прокурором була укладена угода про визнання винуватості.

Суд визнав медсестру винною у непокорі й вирішив стягнути понад 100 тисяч грн. На вирок ще може бути подана апеляція.

На фронті загинула військова Тетяна Фесенко з позивним “Мурка”. Вона служила разом зі своїм чоловіком Володимиром. Без матері залишилася їхня спільна дочка.

Про загибель захисниці України повідомила на своїй сторінці в Facebook волонтер Юлія Кухова.

“Біль нестерпний. Вічна пам’ять, Танюшечка… Моя Мурка. Вічна пам’ять. Не пробачу і не забуду”, – написала вона.

Чоловік загиблої героїні Володимир Фесенко на своїй сторінці в Facebook опублікував фото з дружиною, зроблене в день їхнього весілля.

“Сьогодні я втратив свою красуню, найкращу в світі дружину і матір нашої дочки. Вона стала ангелом, який буде дивитися на мене і нашу дочку і завжди буде поруч В наших сердечках. Я обов’язково зустрінуся з тобою, моя улюблена Мурочка”, – написав військовий.

Раніше повідомлялося, що на Хмельниччині відбувся похорон 41-річного військового Сергія Гончарука, який загинув 19 січня біля села Кліщіївка на Бахмутському напрямку. Сергій виконував бойове завдання, коли потрапив під мінометний вогонь. У його рідному селищі залишилися мати, вітчим і дружина, на якій він одружився за три місяці до загибелі.

Нагадаємо, на Луганщині загинув 20-річний нацгвардієць Богдан Ваків з Прикарпаття, який повернувся на фронт після важкого поранення. Богдан Ваків родом із села раків Брошнів-Осадської громади, а захищати Україну від російських окупантів він пішов добровольцем.

Якою буде ситуація на фронті в Україні від 27 лютого до 5 березня – свій прогноз озвучив відомий екстрасенс Роман Шептицький.

Про це він розповів у ефірі свого YouTube-каналу.

За словами екстрасенса, найгострішою ситуація на фронті буде в середу і четвер – 1-2 березня. Тоді ворогвигадуватиме підступні плани про удар по мирних українцях.

“Середа показує аркан диявола і аркан закоханих. Ворог певною мірою може бути десь збентежений тим, що вони не отримують того, чого хотіли. Вони вже не розуміють, як і чим виправдовувати їхні поразки. Вони можуть виправдовувати тільки тим, що вони ще навіть не починали. Диявол символізує ворога, який думає, як би нашкодити, як зробити гірше, як створити якусь біду. Тому середа у нас йде зі знаками оклику”, – розповів Шептицький.

Він попередив, що російські загарбники прагнуть влаштувати удар дуже несподівано, тому вичікують найвигіднішого дня.

Екстрасенс зауважив, що у четвер теж повинна буди підвищена увага. Це другий найгостріший день, який очікується того тижня, однак плани росіян озвучені.

“Вони собі поставили мету – захопити Донецьку і Луганську область до кінця березня. Тому вони розвідують, посилають якихось “засланих козачків”, – уточнив Шептицький.

Сумну звістку повідомили в Бучацькій міській раді.

“На війні загинув ще один наш земляк, — йдеться у повідомленні”.

Боєць загинув 25 січня під час виконання бойового завдання… в Донецькій області окупанти. Військовий родом з Бачача. Проживав в Львівській області.

Молодому захисту мало б виповнитися 30 років.

ВІЧНА І СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ

Щирі співчуття рідним та близьким

Про ситуацію на фронті увечері 24 жовтня розповіли у Генштабі ЗСУ.

Щоб заповнити втрати, росіяни продовжують вербувати ув’язнених як у Росії, так і в захоплених областях України. Відомо, що з виправної колонії № 90 у Херсоні звільнили більшу частину злочинців. Напередодні з ними розмовляли представники федеральної служби безпеки Російської Федерації.

Поранених солдатів окупанти вивозять на територію Криму, де розміщують у лікарнях.

Повідомляється, що російська федерація продовжує підготовку мобілізованих, але є суттєві проблеми через брак офіцерського та сержантського складу викладачів та інструкторів. Більшість із них загинули під час бойових дій в Україні. Щоб вийти із ситуації, на посади такого роду окупанти почали призначати рядових, які мають мінімальний бойовий досвід.

Щоби підняти рівень морально-психологічного стану окупантів, командування відправляє на позиції в Україну священиків із Самарської області. Проте не всі на це погоджуються, побоюючись за своє життя – засобами захисту їх ніхто не постачає.

За добу українські воїни завдали 17 ударів по 13 районах скупчення військ ворога та чотирма позиціями ЗРК. Крім того, підрозділи протиповітряної оборони за якихось півгодини збили два російські вертольоти Ка-52.

Українські ракетні війська та артилерія позбавили ворога чотирьох пунктів управління, шести складів боєприпасів, зенітного ракетного комплексу, а також вогневих позицій артилерії. Крім того, ЗСУ завдали ударів по десяти районах зосередження живої сили, техніки та зброї супротивника, а також вразили три інші важливі об’єкти росіян.

На Волинському та Поліському напрямках обстановка на фронті залишається без суттєвих змін.

Про це йдеться у зведенні Генерального штабу ЗСУ за 25 вересня.

На інших напрямках противник здійснив обстріли з танків, мінометів та ствольної артилерії:

на Сіверському напрямку – в районах населених пунктів Гута-Студенецька і Блешня Чернігівської області та Бачівськ, Шалигіне і Середина Буда Сумської області;
на Слобожанському напрямку – в районах населених пунктів Стрілеча, Гур’їв Козачок, Стогнії, Уди, Ветеринарне та Куп’янськ;
на Краматорському напрямку – Слов’янськ, Коровій Яр, Богородичне, Ярова, Пришиб та Озерне;
на Бахмутському напрямку – Соледар, Бахмут, Бахмутське, Одрадівка, Зайцеве, Опитне, Яковлівка, Нью-Йорк, Майорськ, Неліповка, Юр’ївка, Виїмка, Білогорівка, Роздолівка, Спірне, Веселе та Верхньокам’янське;
на Авдіївському напрямку – Авдіївка, Опитне, Первомайське, Водяне, Красногорівка, Новомихайлівка, Мар’їнка та Парасковіївка.
На Новопавлівському та Запорізькому напрямках обстрілів зазнали 18 населених пунктів. Зокрема, Микільське, Вугледар, Пречистівка, Золота Нива, Велика Новосілка, Новомайорське, Времівка, Павлівка, Залізничне, Шевченко, Білогір’я, Полтавка, Новосілка, Новопіль, Темирівка, Времівка, Червоне та Ольгівське.

На Південнобузькому напрямку від артилерійських та мінометних обстрілів постраждали більш як 38 населених пунктів, що неподалік лінії зіткнення. Зокрема, Нововознесенське, Архангельське, Сухий Ставок, Первомайське, Марганець та Нікополь.

З метою ведення розвідки, коригування вогню та завдання ударів по об’єктах цивільної інфраструктури ворог здійснив до 60 вильотів БпЛА.

Найбільше ударне угруповання російських сил, що зосереджено від Ізюмського напряму на Слов’янськ, хоче піти в атаку, але проблема в тому, що воно постійно перегруповується.

Про це сказав радник голови Офісу президента Олексі Арестович в ефірі “Фейгін Live” 6 липня.

“Попаснянське угруповання – куди жвавіше за наявності меншої сили. Воно таки проламалося вперед. Головна готовність там. Попаснянська намагається прорватися у бік Бахмута. Частина має намір вийти на кордон Луганської області. Там розгорнуться основні події. 3-4 підрозділи перекидаються на Херсонський та Криворізький напрямки. Основні події – Слов’янськ, Краматорськ та Бахмут”, – зазначив Арестович.

Раніше речник Повітряних Сил розповів про джерела, з яких дізнаються про ракетну небезпеку і оголошують повітряну тривогу. Зокрема, йдеться про радіолокаційну розвідку, звичайну розвідку та дані партнерів України. Однак він наголосив, що Повітряні сили України не мають достатньо засобів для ефективного знищення російських цілей.

За даними на сайті Ради, президент підписав закон 10 червня. Зазначимо, що бійці територіальної оборони зазвичай виконують завдання в межах території відповідної територіальної громади.

Після того, як закон набуде чинності, тероборона зможе виконувати завдання по всій Україні, у тому числі у районах ведення бойових дій та на окупованих територіях. Рішення про виконання таких завдань приймається головнокомандувачем ЗСУ.

Стало відомо про загибель у зоні бойових дій Івана Дівинця, відомого закарпатця, туризмознавця, українського патріота і просто Людину, повідомив депутат Закарпатської обласної ради Денис Ман.

“Сьогодні Закарпатська туристична спільнота понесла ще одну непоправну втрату – Іван Дівинец загинув, захищаючи Україну. У всіх, хто знав Дядю Ваню, просто розбите серце. Такі люди є уособленням “життя на повну”…води Тиси вічно пам’ятатимуть Твої жарти і розповіді”, – написав туризмознавець, радник Мукачівського міського голови з питань розвитку туристичної галузі міста Сашко Шершун.

Іван Дівинець був членом обласної комісії зі знакування/маркування туристичних маршрутів Закарпатської області, керівником благодійного фонду “СК Велятино”, фахівцем у галузі екстремального і активного відпочинку та ігрових видів спорту, організатором рафтингових спусків по Тисі та експертом з туризму

Був учасником різноманітних туристичних заходів Закарпаття та України, на яких презентував туристичний потенціал рідного краю.

Як і в мирному житті, Шандор постійно в русі, на зв’язку з активними закарпатцями, які допомагають нашим військовим. Ну а лекції студентам – це святе, їх пропускати не можна. У перший же день війни Федір Федорович прийшов у військкомат і несе службу в батальйоні тероборони. Зараз він – на Сході України…»
Тож як професорові, перебуваючи з іншими закарпатськими бійцями на Ізюмському напрямку бойових дій, ще й удається проводити пари на двох факультетах, – Федора Шандора розпитав Медіацентр УжНУ.

«Уже 70 днів я в армії. Пішов до військкомату одразу після пар 24 лютого. Але занять зі студентами не кидав, — розповідає професор. — Щопонеділка й вівторка у мене пари о 8 ранку – жодної я не пропустив. Завжди надаю перевагу ранковим заняттям: вичитав, а потім маєш час на іншу роботу. Ось тепер проводжу теоретичні заняття для туризмознавців і студентів ФСН, а на семінарах працюють аспіранти».

Федір Федорович каже, що з командуванням і товаришами по службі вдалося дійти згоди, щоб удавалося поєднувати службу і пари.

«Всі хлопці знають, що я читаю пари. Тому мій графік бойових чергувань у дні занять підлаштовують відповідно. Бойове чергування триває добу і що чотири години потрібно бути на позиції. Тобто 4 години чергуєш, тоді 4 відпочиваєш. Тож коли в мене пари, я чергую вночі, а одразу після чергування вранці проводжу пару. Крім того, в інші дні займаюся облаштуванням побуту, копаю траншеї тощо».

На питання, чи перериває пари під час обстрілів, Федір Шандор відповідає: «Якщо стріляє десь на фоні, то на пару це особливо не впливає. Звук такий, ніби трактор ходить. Пари я проводжу завжди біля бліндажа. От щойно був обстріл, а ми вичитували помилки в модулях. Перейшов у бліндаж і продовжив читати лекцію».

Наприкінці розмови професор зауважив: «Ми воюємо за освічену націю. Якби я не читав лекції, то був би гріх. Я ж нащо на війну пішов?»

Як передає Politeka.net, історію військового лікаря розповіли на Facebook-сторінці командування медичних сил Збройних Сил України.

Володимир Троханчук вже не один десяток років начальник відділення гнійної хірургії Військово-медичного клінічного центру Північний Регіон.
На фронті він перебуває з перших днів війни.
“За його плечима понад одинадцять ротацій в саму гущу бойових дій, де він не тільки оперував, а й сам витягував поранених з-під обстрілів”, – йдеться в повідомленні.

Раніше ми писали про бойового медика Наталії Клименко. Дівчина закінчила медичний вуз, вибравши престижну і затребувану спеціальність стоматолога.
Але зрозуміла, що лікувати зуби в затишному кабінеті, коли в країні йде війна, коли хлопці на передовій потребують допомоги – не для неї.

Ім’я воїна назвали 22 квітня в прес-службі Волинської обласної ради.

Олександру Анатолійовичу було 38 років. Він народився 18 травня 1982 року в селі Годомичі Колківської територіальної громади на Волині.

Захисник України служив за контрактом оператором-розвідником протитанкового дивізіону в/ч А4267.

В облраді розповіли, що Олександр Луцик загинув сьогодні близько 11:30 при виконанні бойових завдань на фронті в результаті попадання протитанкової керованої ракети.

Як уточнює “Новинарня”, 10-та гірсько-штурмова бригада “Едельвейс”, в якій служив герой, виконує бойові завдання на Луганському напрямку: в районі захопленої “ДНРівцями” Горлівки – біля Південного, Шумів та інших населених пунктів.

Ця бригада вийшла на лінію оборони в березні після того, як морпіхи 503-го батальйону ВМС ЗСУ вийшли по ротації.

З початку березня це вже десята втрата “Едельвейса” внаслідок бойових дій на фронті.

Гібридні російські сили шість разів порушили режим припинення вогню, повідомляє штаб Операції об’єднаних сил.

За повідомленням, при цьому бойовики застосовували міномети калібрів 120 та 82 міліметри, гранатомети, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю.

Зокрема зафіксували три обстріли позицій українських військових поблиху Авдіївки, в тому числі з мінометів.

«В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Північ» неподалік Оріхового окупанти двічі обстрілювали позиції Об’єднаних сил з 82 мм мінометів, гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів. Поруч з Новотошківським ворог застосував міномет 120-го калібру», – повідомляє штаб.

Внаслідок обстрілів ніхто з українських військових не постраждав.

Незаконне збройне угруповання «ДНР», своєю чергою, звинувачує ЗСУ в обстрілі окупованої ним території 10 травня. Аналогічне угруповання «ЛНР» наразі подібних заяв не робило.

Збройний конфлікт на Донбасі триває від 2014 року після російської окупації Криму. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці бойовиків. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські «добровольці».

За даними ООН, від березня 2014-го до 31 жовтня 2019 року внаслідок збройного конфлікту на Донбасі загинули 13 000 – 13 200 людей.

«90 відсотків у камерах «ЛДНР» – це самі бойовики – колишній полонений (відео)

На вибір дівчини стати військовою вплинув приклад батька, який присвятив життя службі на флоті. Дівчина ще з дитинства полюбляла приміряти офіцерський кашкет.
Після закінчення школи дівчина звернулася до місцевого військкомату, де вона отримала направлення до навчального центру в Старичах. Там їй відмовили, посилаючись на юний вік, та порекомендували спробувати у 169-му навчальному центрі «Десна».
– Коли й там мені відмовили, я влаштувала голодування прямо на контрольно-перепускному пункті.

Сказала, що нікуди не піду, поки зі мною не укладуть контракт. Командування навчального центру навіть мамі моїй зателефонувало. Але я твердо стояла на своєму і це дало результат, — розповідає Катерина.
Тож, після успішно складених іспитів, Катерину було зарахували на курс молодого бійця. Вже за кілька місяців вона потрапила служити у гірсько-штурмову бригаду.

Згодом дівчина закінчила курси з тактичної медицини, де швидко опанувала спеціальність та навчилася професійно діяти в будь-якій ситуації.
Бойові побратими розповідають, що поміж собою називають Катерину ангелом-охоронцем. Адже вона в разі загострення бойової обстановки готова завжди, навіть під обстрілами, прийти, на допомогу.
Наразі дівчина виконує бойові завдання у складі свого підрозділу на приазовському напрямку.

Останнього разу бус волонтера завантажили лісівники Сторожинецького держлісгоспу.

“Вони дали тушонки, які приготували з вбитого дикого кабана, – розповів пан Василь. – Долучився Кіцманський волонтерський центр, який надав мішки, що вкрай необхідні бійцям, і продукти. Вкотре допоміг мер Чернівців Олексій Каспрук. Отець Василь Гасинець недавно був на передовій і бачив, що в хлопців не дуже добре з харчуванням, тож придбав муку, м’ясо, інші продукти. Парафіяни греко-католицької церкви приготували вареники, голубці, вінегрет, напекли пиріжків. Підприємець Ігор Сторожинецький дав десять упаковок тушонок, солодощі, рулон плівки. Ще один рулон плівки і цвяхи передав ринок “Добробут”. Також привезли сокири, бензопилу”.

Виїхали ввечері минулої п’ятниці, 26 жовтня.

“По дорозі заїхали в Дніпро. Доставили для бійця, що втратив у бою дві ноги і руку, імпортний інвалідний візок, який передала дружина чернівчанина Петра Палія, – розповів волонтер. – Потім направилися на Луганщину в Кримське. Проїхали через так звані “українські грозові ворота”, які постійно обстрілює ворог (показує фото, – авт.). До переправи добралися о другій годині ночі. Падав дощ, сильне болото, до передової ми не доїхали якихось 500 метрів. Бійці виїхали нам назустріч. Сказали, що вночі загинув один військовий. Що це буковинець – ми тоді ще не знали. Довідалися про це лише тоді, коди приїхали у 10-ту гірсько-штурмову бригаду, де служать наші хлопці. Вони розповіли, що всю ніч йшов бій. Побували ми і в місцевій школі, привезли солодощі та дитячі речі, які передала митниця”.

– Нині на передовій – складна ситуація, – запевнив військовослужбовець восьмого гірсько-штурмового батальйону Юрій, з яким нам вдалося поспілкуватися по мобільному телефону. – Тут йде справжня війна. Я воюю вже три з половиною роки. Боженька мене охороняє, що не був поранений і залишився живий. Ми дуже вдячні буковинцям, які нам допомагають. Бо зараз на передову приїжджає мало волонтерів. Ви – одні з тих, хто досі не забуває про нас. Нам дуже потрібно те, що привезли: поліетиленова плівка, мішки, лопати, сокири, бензопили. Бо треба чимось утеплювати бліндажі на зиму, заготовляти дрова.

– Хлопцям дуже важко, – зауважив Василь Назарко. – Вони день і ніч сидять в окопах, з яких не можна висунутися, бо стріляють снайпери. Розмежування – 200-300 метрів, видно бойовиків. Із полів позбігалися полчища мишей. В бліндажах вода по коліна, берци промокають. Тому вкрай потрібні утеплені гумові чоботи. Протікають зверху бліндажі, тому необхідна плівка. Цвяхи, які ми привезли, бійці ділили поштучно. У зоні проведення Операції об’єднаних сил перебуває дві бригади, де чимало військовослужбовців із Буковини. Ми могли би забезпечувати їх. Повинні підключитися обласна та міська влада. Бійці кажуть, що за весь час не бачили тут жодного генерала. Керують – на відстані. Може, тому не розуміють ситуації.

Для тих, хто хоче допомогти

Бійцям на передовій потрібні: бензопили, сокири, лопати, цвяхи, поліетиленова плівка, маскувальні сітки, теплі светри, шапки, шарфи, рукавиці, шкарпетки. Школярам Кримського необхідні підручники для четвертого і восьмого класів.

Телефони: Василя Назарка (050) 667-46-34, Володимира Дороша (050) 510-72-89.

Про це йдеться в сюжеті Радіо Свобода.

Повідомляється, що відстійник знаходиться на лінії фронту за 3 км від окупованої Горлівки. Його глибина сягає 15 м. Всього в озері більше 300 тисяч тонн різних отрутохімікатів.

«У кінці липня на березі озера утворилася тріщина. Співробітники підприємства зазначили, що 25 липня стався обстріл уже після узгодження «вікна тиші» для проведення робіт біля отруйного відстійника. Будь-яких осколків знайдено не було. «Вікно» закрилося 1 серпня і поки небезпеки для навколишнього середовища немає», – сказано в сюжеті.

Але через військові дії і вибухи дамба озера починає осідати і її періодично необхідно досипати, щоб не було витоку хімічних відходів. Керівництво заводу стверджує, що витоків із озера в ґрунтові води не було.

Водночас на заводі визнали, що аварія з витоком хімікатів у річку є найбільш небезпечним, але і найвірогіднішим розвитком подій. По річці Кривий Торець отруйні відходи потраплять у Сіверський Донець, потім у Дон і Азовське море.

Відзначається, що Міністерство з питань окупованих територій внесло Фенольний завод у групу потенційного ризику аж до евакуації людей. На дорозі до заводу чергує патруль Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ. Ремонтні роботи проводяться в присутності українських військових і представників української сторони в Спільному центрі контролю та координації, які є гарантами безпеки.