Галичани схиблені на їжі.
Всі гештальти, потяги, сексуальні девіації, всі очікування від життя і його система координат – зосереджені в харчах, їх кількості та різноманітності.
З видатками галичан на їжу можуть зрівнятись хіба шо видатки на євроремонти.
Айфони та автівки ніщо, порівняно з палітрою голубців, холодців, шинок і салатів на галицькі свята.
Цілий тиждень до Різдва, під акомпанемент реклами Фесталу по телевізору, молоді і старі галичанки готуються до прийому гостей.
Обсмалені свині лежать копитами до неба.
Галицька свиня як Лєґо, миттєво розлітається на шинки, бочки, ковбаси, кров’янки, шпікачки, відбивні, сальтисони, шкварки, тушені мозки, заливні язики, холодці, рулети з вух, смажені нирки і серця, тушену печінку, запечені ребра та ще з добрий десяток страв, немислимих в решті світу.
Як біблії, розгортаються засмальцовані книжки з рецептами, дрібно списані ручками усіх кольорів, демонструючи численні рецепти пляцків, запіканок, медівників, штрудлів, тортів, наполєонів та вишиванок, перекладанців і рулетів, грибочків, кукурудзок, горішків і сухарів.
Дверцята холодильників підперті штахетами, стримуючи навалу продуктів, куплених “на свята”: два відерця майонезу, варена ковбаса, три слоїчки зеленого горошку, 6 пачок масла.
Вариться капуста на голубці, ноги на холодець, треться хрін на цвітлі, і мак на кутю.
Самогонка давно вигнана і закрита в коморі “бо та сволота і мерлому би з вуха випив”, куплене в магазині вино “сего року дороге купила, по 50 гривнів”.
Випечені 30 бляшок хліба, двері в новій кімнаті, там, де все зимно, вже відкриваються сантиметрів на 30, так щоб тільки пройти боком акуратно і ще докласти харчів.
Десять тарілок холодцю на підлозі, мидниця шинок, випічка, стигне кисіль. З-поміж Евересту вишитих подушок на те все з образів дивиться Матірбожа.
І не дай бог шось з того зачепити ” най, бо то на свята!”
Виміняні дрібні гроші по 5 і по 10 гривень колядникам (10 – то сусідським дітям, з якими не посварені і ближчим родичам).
Ну, ніби згрубша до свят готові.
Решту сі докупи пізніше.