Іван Чорний став частиною війни з перших днів повномасштабного вторгнення. Покинувши роботу в Польщі, він повернувся на батьківщину, аби стати до лав Територіальної оборони. Далі були бої під Бахмутом і Мар’їнкою, де він показав безкомпромісну відвагу та професіоналізм.

Один з найбільш героїчних моментів його служби стався під час штурму ворожих позицій, коли Іван самотужки нейтралізував ворожу групу, вибив окупантів з укріплень, взяв полонених і утримав плацдарм для наступу. Це лише один з численних подвигів, які Іван здійснив на фронті, демонструючи незламність духу.

За його словами, війна сьогодні — це не тільки боротьба на фронті, але й війна технологій. Технології, освіта, єдність — на цих стовпах, за переконанням Івана, тримається наша перемога. Він вірить, що кожен, хто долучиться до спільної справи, стане частиною історії нашої перемоги та майбутнього України.

👇Долучайся до сильних!
📌Подай заявку тут:
🟢 18-24.army.gov.ua
🟢 lfrecruiting.com.ua/18-24
🟢 або у застосунку Резерв+.

Росіяни розстріляли Івана Григуса
Селищний голова зазначив, що захисник України був 1991 року народження.

Він потрапив у полон у Донецькій області і був розстріляний російськими окупантами.

На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. Сил рідним, близьким, друзям та усім, хто знав нашого захисника Івана, пережити цей невимовний біль від втрати,
– написав голова.

Андрій Нога додав, що про дату та час зустрічі загиблого воїна повідомлять додатково.

Також на початку лютого у мережі опублікували відео, на якому, як стверджується, полонений під Новомихайлівкою, що в Донецькій області, український військовий 79 бригади ЗСУ. На відео він назвав себе Іваном Григусом.

Іван Григус в полоні: дивіться відео

Про це у соцмережі повідомила дружина військового Наталія Габрильчук.

Юрій Габрильчук, військовий з села Тур на Ратнівщині, при виконанні бойового завдання отримав травму хребта. Зараз чоловіку потрібна операція із встановленням шести імплантів з вирізанням грижі.

«Юрій – справжній боєць, стан стабільний, але для повного відновлення йому потрібна наша допомога. Друзі, знайомі та просто небайдужі люди, допоможімо Юрію фінансово та помолимось за його здоров’я та успішне лікування», – звертається у дописі дружині.

Карта дружини:
5375411208913918

Бойовий льотчик Вадим Ворошилов ыз позивним Karaya розізлився через ситуацію у пункті пропуску «Устилуг».

У черзі опинилася його дружина і 9 годин не вистачило, щоб пройти кордон. Однак декому, зі слів льотчика, вдається не затримуватися надовго.

— Що не так із митною службою та коли це закінчиться?

Дружина знаходиться на пункті пропуску «Устилуг» з 6:00 ранку, на цей час вже 9 годин там.

Черга з автомобілів взагалі не рухається, але найцікавіше інше, що величезна кількість цивільних авто проїжджає поза чергою, і як кажуть громадяни, котрі стоять у черзі, що її можна оминути за певну грошову винагороду!!!

С*ка, у мене в голові просто дисонанс, як таке може бути?

Хтось має стримувати ворога на фронті та захищати зі зброєю в руках тих митників на пункті пропуску «Устилуг», щоб вони спокійно заробляли на громадянах України

Виходить якось так.

Чи я чогось не розумію, чи мене дезінформували, просто не знаю, – зазначив Karaya у сторіз.

P.S.

А це туалет в Устилузі на в’їзд в Україну. Навряд чи хтось наважиться зайти туди, навіть попри годинні очікування на кордоні.

На Донецькому напрямку загинув прикарпатський військовослужбовець Володимир Кондрат.
Про загибель бійця повідомили на сторінці Болехівської міської ради.

Володимир Кондрат жив у селі Бубнище Калуського району. Старший сержант був командиром відділення.

Захисник загинув 27 липня 2023 року внаслідок артобстрілу поблизу селища Ямпіль Краматорського району. Йому було 44 роки.

У військовослужбовця залишилися дев’ятеро дітей, дружина та мати. Брат та син Володимира також захищають Україну від російських окупантів.

Бійця ЗСУ Віталія Шумея, який прикутий до ліжка через поранення голови, прооперували в Іспанії.

Про це “Суспільному” розповіла волонтерка з Чернігова Ірина Тимофеєва.

Операція тривала близько чотирьох годин та минула успішно.

Під час перебування в Іспанії Віталія готували до цієї операції. Для йього йому потрібно було набрати вагу.

Це друга операція, яку провели Віталій іспанські медики.

Нагадаємо, командир ЗРК Віталій Шумей втратив можливість пересуватися, самостійно їсти та говорити після отримання мінно-вибухової травми влітку 2022 року у боях під Авдіївкою.

Наразі лікарі констатують прогрес у відновлення функцій мозку. Він зміг вимовити кілька фраз.

В іспанській лікарні з Віталієм – його батько. Тож він і повідомив, що Віталій заговорив. На запитання батька: “Можна я зроблю?” – він відповів: “Так, тато”. А на уточнення, чого б йому хотілося випити, соку або води, відповів: “Сік”.

Віталія лікують за рахунок небайдужих українців, повідомляє волонтерка. Їх вистачить до кінця серпня

Фахівці вже зробили бійцю всі надважливі операції на головному мозку та більше втручань не має бути.

Ірина, з посиланням на результати діагностики з відновлення функцій мозку Віталія, розповіла, що вони вразили навіть лікарів: на такий прогрес ніхто не сподівався. Наразі, окрім словесної реакції, Шумей вже може піднімати голову, а також підтягувати себе плечовим поясом.

До Іспанії (Барселони) Віталія оперували в лікарнях Києва, Дніпра та Чернігова.

Сьогодні, 7 липня, похрестили доньку Героя України Валерія Чибінєєва. Він не встиг побачити своє єдину дитину, а про те, що стане татом, дізнався за день до загибелі. Нині його друзі клопочуть, аби одну з вулиць столиці перейменували на честь братів Чибінєєвих, бо життя за Україну віддали два рідні брати, йдеться в ТСН.

Марта – донька Героя Україна Валерія Чибінєєва, який ще в серпні 2016 року був нагороджений найвищою державною відзнакою – Герой України з врученням ордена “Золота зірка”. Тоді в розповіді ТСН він щиро зізнався, що не знав про нагороду і взагалі пручався покидати позиції на Донеччині.

Навесні 2022 року він відбиватиме Київщину, на чолі групи снайперів братиме участь у боях за Гостомель. Саме в цей час він отримає повідомлення, що стане татом. “Відправила фото тесту і написала, що вірогідність 99,9. Дуже чекала на відповідь, і він під вечір уже прочитав і встиг написати, що круто”, – пригадує дружина.

Наступного дня в нього були уродини, і вони домовилися вийти на зв’язок, але його більше не було. Валерій Чибінєєв загинув у бою в день свого народження – йому виповнилося 34 роки.

Донечку, яку так і не побачив тато, сьогодні похрестили. В цей час на могилі тата-героя встановлюють щоглу. На верхівці – тризуб, згодом майорітимуть і два прапори. Поруч біля Валерія Чибінєєва – його рідний брат Роман. Він теж був військовим і теж загинув.

Петиція за найменування однієї з вулиць Києва на вулицю Братів Чибінєєвих уже набрала необхідну кількість голосів. Триває наступний етап узгодження. Марта, коли навчиться ходити, обов’язково піде на цю вулицю, обіцяє мама. “Мій обов’язок, щоб вона добре знала, хто її тато”, – каже мама дівчинки.

Боєць народився 24 лютого 1982 року. Проживав в Долині. Чоловіка мобілізували 14 лютого 2023 року. Микола Воронцов був солдатом 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти.

Воїн поліг 4 липня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу в районі Костянтинівки, що на Донеччині.

“Вірний присязі та українському народу воїн мужньо виконував свій військовий обов’язок та загинув за вільне і мирне майбутнє України як герой. Вічна йому шана і пам’ять, вдячність наших сердець. Про час і місце прощання з бійцем та чин похорону повідомимо додатково”, — йдеться у дописі.

З її слів, Олег Вислоцький народився 1 вересня 1976 року.

З перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну добровольцем долучився до Збройних сил України. Служив командиром 2 стрілецького відділення 2 стрілецької роти.

Олег Вислоцький загинув від вогнепального поранення 1 липня 2023 року поблизу села Невське Сватівського району Луганської області.

У загиблого залишилася дружина, син та донька.

Сумну новину повідомив міський голова Кременця Андрій Смаглюк.

“Шановна Кременецька громадо! Наша громада знову втратила Героя-захисника, нашого земляка, жителя міста Кременець, старшого оператора 2 відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти, ЯНІВА Володимира Сергійовича, 1990 року народження, який загинув в Донецькій області захищаючи нашу державу. Про дату та час зустрічі буде повідомлено додатково. Сили рідним, близьким, друзям та усім хто знав Володимира пережити цю втрату…”, – йдеться у дописі.

Про дату та час зустрічі буде повідомлено додатково.

Поранення військовий отримав на Бахмутському напрямку.
Про це Суспільному розповіла двоюрідна сестра загиблого Віталія Була, передає Фіртка.
Ігор Кириченко жив у селі Спас Калуського району. 22 лютого 2023 року його призвали до лав ЗСУ.

“У Калуші Ігорю вручили повістку. Того ж дня він пройшов медкомісію, хоч брат мав хворе серце. В нього були виписки з 2010 року, що майже кожні два роки він лікувався”, — каже Віталія Була.

З її слів, далі Ігоря відправили на військові навчання.

Після двох місяців вишколу Ігор Кириченко поїхав на Бахмутському напрямку. Боєць служив у другому відділені окремого кулеметного взводу 419 батальйону військової частини А4809.

“10 травня він нам написав що його забирають. Того ж дня Ігор отримав важкі уламкові поранення. Його відвезли в лікарню і зробили операції. Він помер під час операції”, — розповідає Віталія Була.

Ігор Кириченко помер 13 травня 2023 року. 12 травня йому виповнилося 26 років.

“Ігор був дуже доброю людиною. Він був спокійний, його всі поважали. За життя він ніколи нікому нічого погано не зробив”, — каже Віталія Була.

У військовослужбовця залишилися мати, вітчим, двоє сестер та двоє племінників.

Ширий Степан загинув 9 травня 2023 року при виконанні бойового завдання в районі південно-західної околиці населеного пункту Федорівка Донецької області, захищаючи Батьківщину від московських загарбників.

«Висловлюємо щирі співчуття дружині, батькам, сестрам та усім рідним. Розділяємо з родиною біль утрати Героя», зазначається у повідомленні.

Як повідомили 4 травня у прес-службі Трускавецької міськради, 43-річний сержант Володимир Кріль загинув 26 квітня, виконуючи бойове завдання під Бахмутом. Він прходив строкову службу в Збройних Силах України й отримав повістку 18 січня 2023 року. Після проходження військово-лікарської комісії, його мобілізували. На службу під Бахмутом він потрапив у квітні.

Зазначимо, що працювати в Трускавецькій міській раді Володимир Кріль почав у 2022 році. До цього він працював у Дрогобичі інспектором благоустрою, а також раніше обіймав посаду заступника директора КП «Муніципальна варта» Дрогобицької міської ради.

– Хто для Вас найбільший герой за цей рік повномасштабної війни? Є у Вас така людина?

–Ви здивуєтесь, але є.

–Ви скажете хто це?

–Так, це український народ.

– Прекрасно.

Знову трагічна звістка. І знову гинуть найкращі.

При виконанні бойового завдання в районі Бахмута загинув викладач факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» молодший сержант Олександр Поліводський (1973 – 2023)

У «Могилянці» він викладав з вересня 2001 року.

Як повідомляє «Юридична газета»

«Олександр Поліводський був високопрофесійним адвокатом, кандидатом юридичних наук, доцентом.

Вніс великий вклад у становлення та розвиток свого рідного факультету.

Був доцентом, викладачем курсів «Земельне право» та «Використання земель у підприємницькій діяльності» НаУКМА.

Спеціалізувався на аграрному та земельному праві, праві у сфері нерухомості та судових спорах. Неодноразово запрошувався радником міжнародних організацій – Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації, Європейської комісії тощо. Також був радником низки громадських організацій аграрної сфери.

Олександр Поліводський  входив до списку 10-и найбільш рекомендованих юристів практики «Аграрне право» з дослідження «Вибір клієнта» та в ТОП100 найкращих юристів України 2010-2011 років, проведеного «Юридичною газетою».

У Поліводського лишилилися дружина Станіслава, донька Софія та син Тарас.

Про це в мережі повідомила кулеметниця Оксана Рубаняк, пише ПІК.

“ЗАГИНУВ ГЕРОЙ, БЕЗ ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ – ГЕРОЙ УКРАЇНИ, ЯКИЙ СТОЯВ НА ЗАХИСТІ КРАЇНИ З ПЕРШИХ МІСЯЦІВ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ. БОРОВСЯ ЗА НАШУ СВОБОДУ НА ФРОНТІ І ЗАГИНУВ ЗА МИР У ДЕРЖАВІ, ЩОБ РІДНІ І БЛИЗЬКІ НІКОЛИ НЕ ПОБАЧИЛИ ВІЙНИ БІЛЯ ДОМУ. ВІН ЗАГИНУВ ЗА НАС З ВАМИ. ЩИРІ СПІВЧУТТЯ РІДНИМ. ЗНАЮ, ЖОДНІ СЛОВА НЕ ЗАГЛУШАТЬ БІЛЬ ВТРАТИ“, – ЙДЕТЬСЯ У ПОВІДОМЛЕННІ.

Олег служив в ЗСУ з 2011 по 2020 рік, а згодом працював таксистом, різноробом. Але з початком повномасштабної війни пішов на захист Батьківщини. Воював у кулеметному взводі 72-ї ОМБ ім. Чорних Запорожців.

Дев’ятого квітня 2023 року Олегу виповнилося 30 років.

Василь народився 29 вересня 1998 року та мешкав у селі Білин Рахівської міської територіальної громади.

“Василь не залишився осторонь національного спротиву проти варварської навали зі сходу, а мужньо та гідно боронив нашу державу в російсько-українській війні – був командиром стрілецької роти стрілецького батальйону 17-ї окремої танкової бригади”, – повідомили в Рахівській міській раді.

Про це повідомив комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту.

Денека служив в одному зі спецпідрозділів Головного управління розвідки МОУ.

«Костянтин Денека був членом команди Leader Citroen Team, у складі якої вигравав десятки всеукраїнських змагань із велоспорту. Навіть під час нетривалих звільнень боєць не нехтував улюбленою справою та відвідував двоколісні змагання. У вересні Костя приїхав до Бучі, щоб підтримати учасників велопробігу з нагоди Дня міста», — повідомили у Верховній Раді.

Спортсмен загинув 31 березня під Бахмутом внаслідок уламкового поранення. 12 березня йому виповнилося 40 років.

Василь загинув 12 березня на Луганщині. Захиснику України було 28 років.

У мирному житті Василь Зубрицький брав участь у змаганнях з лижного спортивного туризму у складі команди Закарпатської області.

Війна забрала життя Захисника з Сарн Ігоря Євтушка

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив рідний брат загиблого, народний депутат від всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» Сергій Євтушок.

Відомо, що Ігор Євтушок загинув під Бахмутом. На війну він пішов добровольцем, хоча й не мав військового досвіду.

Про дату зустрічі на поховання Героя буде відомо згодом.

Напередодні під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хромове, що на Донеччині, загинув старший солдат з Острога Олександр Повар

Герою було лише 24 роки, повідомили на сторінці Острозької міської ради у Facebook.

Про зустріч Захисника та дату похорону буде відомо пізніше.

Як пише ZN.ua, життя воїна обірвалося 15 березня поблизу села Ямпіль на Донеччині.

Сергій був кадровим військовим ще до розвалу Радянського Союзу, служив у десантних військах. Згодом пішов у відставку.

16 років пропрацював із дизайнером Михайлом Вороніним, а потім відкрив маленьке власне виробництво із пошиття одягу. І справді дуже любив цю справу. Ті, хто носив пошиті Сергієм костюми, кажуть, що кращих не мали ніколи.

Під час Революції гідності він був її активним учасником. Потім почалася агресія РФ на сході, і в серпні 2014 року Кройтор був мобілізований у військо. Пройшов дві ротації в Донецькому аеропорту, воював і на інших гарячих напрямках.

22 січня 2020 року “Укрпошта” випустила марку, присвячену “кіборгам” – захисникам Донецького аеропорту. У церемонії спецпогашення разом із побратимами брав участь і Сергій Кройтор.

“Не вірив, що вийдемо. Аеропорт упав. У вікна РПГ летіли. Тут уже нічого було захищати. Але й наказ віддати було нікому. Хлопці почали телефонувати додому. Хто дружині, хто синові. Сказати: “Я тебе люблю”. Не прощалися. Просто говорили про любов. Хоча й так усе зрозуміло було. Я теж намагався [дружині] Любі зателефонувати. Зв’язку не було…”, – розповідав Сергій у 2018-му про свою останню ротацію в ДАП.

Те інтерв’ю в нього брала Леся Литвинова – відома волонтерка, а нині – також військовослужбовиця ЗСУ.

“Пам’ятаєш? Ми сиділи у мене на кухні і ти все намагався мені довести, що ніякий ти не герой. Є кращі. Я сподівалась, що після Перемоги ми зустрінемось і я напишу другу частину. Бо для мене ти – найкращий. Назавжди. Було честю називати тебе другом. Спочивай. Твоя варта закінчилась”, – написала Литвинова після загибелі Сергія.

Після повномасштабного вторгнення РФ Хоттабич знову пішов на фронт.

“Він залишився живим після кривавих подій на Майдані січня-лютого 2014. Залишився живим після того, як не витримав бетон Донецького аеропорту. А Сергій був із тих, хто витримав, вистояв і назавжди став українським кіборгом!

Він залишився живим, коли влітку [2022 року] захищав Сєверодонецьк. І в прямому сенсі слова заривався в землю, риючи окоп руками і нігтями під час добового артобстрілу.

Залишився живим, захищаючи Бахмут, безжально знищуючи кацапофашистів.

Здавалося б, смерть не зможе його дістати в цій війні!

Проте вчора Сергій загинув.

Простий, скромний, порядний, відважний, справжній! На таких нині тримається Україна!” – написав військовослужбовець ЗСУ Олег Поліщук.

Про це повідомив на Facebook-сторінці голова Надвірнянської громади Зіновій Андрійович, інформують “Вікна”.

За його словами, Ігор Бакота був надзвичайно товариський, легко знаходив спільну мову з усіма, ніколи не відмовляв друзям у допомозі. А найбільше — цінував батьків.

“Скільки ж болю, страхів та жахіть бачать наші Герої… Та вони мужньо йдуть уперед, закриваючи собою нас від чорного сліду війни. Ми ж можемо лише дякувати кожному захиснику, який пройшов цей шлях.

Схиляю голову в пошані до Героя, Захисника України. Щирі співчуття рідним та близьким! Мужності та сили пережити невимовно тяжку втрату!”, — йдеться в повідомленні.

Війcькoвocлужбoвця з Гуcятина, що на Тернопільщині, Івана Івахіва впізнали pідні та cуcіди в oдній із гpуп, дe poзшукують бeзвіcти зниклих бійців.

Хтocь із мeдиків виклав фoтo чoлoвіка з пepeв’язанoю гoлoвoю і напиcав, щo бoєць нічoгo нe пам’ятає.

Бійця вважали зниклим бeзвіcти. Чoлoвік з pідними нe вихoдив на зв’язoк пoнад два тижні. А зник в pайoні Бахмута, дe заpаз йдуть важкі бoї.

Кілька днів тoму йoгo фoтoгpафія з’явилаcя в oдній із гpуп в coцмepeжах, щoпpавда з нeпpавильним пpізвищeм. Пepшим, хтo пoбачив cвітлину і впізнав — був cуcід бійця, Oлeг Дідюк.

Чoлoвік poзпoвідає: зв’язoк із війcькoвим oбіpвавcя 26 лютoгo. У тoй дeнь вoїн вocтаннє cпілкувавcя з мамoю.

Івана знайшли у лікаpні у Вінниці. Він нe пам’ятав, звідки він і як взагалі oпинивcя там. Мати Івана нe cтpимує eмoцій. Жінка плачe:

“Дoбpe, щo cин живий. А більшe нічoгo нe тpeба”.

Poзпoвідає, щo заpаз шукає дoкумeнти cина та ocoбиcті peчі, аджe пpи ньoму нічoгo нe булo. І дoдає, щo cин пepeніc вжe дві oпepації.

У Бахмуті загинув відомий український історик, археолог, викладач, екскурсовод і патріот Юрій Коваленко.

Про загибель захисника повідомили на сторінці Друзі Сеймського ландшафтного парку в соцмережі. Юрій Коваленко родом з Глухова, Сумської області. Воювати на Донбас пішов ще в 2014 році. У той час, як лікарі вирішували на медкомісії, чи можна йому служити, він вже був в Іловайську.

А навесні 2022 року він захищав від окупантів Чернігівську область.

“Загинув великий патріот і подвижник, історик, археолог, краєзнавець Юрій Коваленко. Кандидат наук, захистив дисертацію, перебуваючи в ЗСУ, прекрасний викладач і екскурсовод, фанат музейної справи. Пошуковик, учасник місії “Чорний тюльпан”. Його зусиллями вдалося знайти та ідентифікувати тіла багатьох загиблих в Іловайську…. Захищав Чернігівську область…, потім воював на найгарячіших точках”, – написала письменниця і волонтер Тамара Горіха Зерня.

Хто такий Юрій Коваленко
Юрій Коваленко мав кілька освіт: психолога, електрика, а історичний факультет закінчив уже в дорослому віці.

Займався пошуковою діяльністю, був учасником організації “Чорний тюльпан”, яка повертала тіла загиблих воїнів додому.

Більше 30 років займався археологією, історією, вивчав поховання Другої світової, був військовим археологом і волонтером. До повномасштабної війни працював завідувачем науково-дослідного Національного заповідника”Глухів”.

Трагічну новину повідомив у Facebook голова Кам’янець-Подільскої районної ради Михайло Сімашкевич, пише ВСН.

«Ми завжди пам’ятатимемо його як щирого, доброго юнака, який безмежно обожнював свою родину, цей світ і завжди ділився радістю, теплом з усіма. Він дійсно герой! І він завжди буде в нашому серці. Щирі співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять захиснику», – йдеться в повідомленні.

Сімашкевича повідомив, Роман отримав тяжке поранення в бою та потрапив у російський полон 24 лютого, де йому не надали медичної допомоги. Життя гумориста обірвалося 28 лютого. Чиновник заявив, що тіло захисника вдалося повернути.

Відомо, що Роман Іваненко – учасник «Ліги Сміху», виступав у команді “Наш формат”. Війна застала його у Німеччині. Але, Роман одразу ж повернувся до України та зайнявся волонтерством. Потім він пішов на фронт добровольцем.

Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних сил України назвало ім’я воїна ЗСУ, якого жорстоко стратили російські окупанти. Це – Олександр Мацієвський.

Про це вони повідомили у Facebook.

Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних сил України розповіло подробиці загибелі українського захисника, відео страти якого опублікували росіяни.

Обставини загибелі захисника України
Олександр Мацієвський був бійцем 163-го батальйону 119-ї окремої бригади ТрО Чернігівської області. 30 грудня 2022 року він та ще четверо українських захисників прийняли бій на околицях Соледара Донецької області. О 12:00 того ж дня зв’язок з військовими зник. Воїни ЗСУ не змогли пробратися на їхні позиції через постійний мінометний обстріл. Обставини смерті та потрапляння в полон Олександра невідомі, оскільки всі його побратими або загинули, або зникли безвісти.

Мати Олександра, його син Михайло і військовослужбовці його підрозділу впізнали побратима на цих кадрах.

Як повернули тіло воїна
2023 року відбувся обмін тілами загиблих військовослужбовців. Саме тоді вдалося повернути тіло Олександра.

“14 лютого 2023 року Ніжин зміг провести в останню путь свого земляка. Без сина лишилася мати, без батька син. Але буде пам’ять про те, як гідно, без щонайменшого страху український воїн сприймає свою смерть заради Батьківщини”, – йдеться у повідомленні.

Біографія воїна, якого стратили росіяни за “Слава Україні!”
Олександр Мацієвський народився в Молдові 10 травня 1980 року. В сусідній державі мати українського героя, Парасковія Михайлівна, працювала технологом на Кишинівській взуттєвий фабриці. У Молдові Олександр закінчив середню школу та електротехнічний коледж.

Потім родина повернулася до Ніжина, на Батьківщину. До лютого 2022 року Олександр працював за фахом.

Коли почався повномасштабний наступ Росії на Україну, Олександр одразу пішов до Ніжинського ТЦК та СП, але спочатку не зміг потрапити до війська. А тому він робив укріплення, чатував на блокпосту, готував пляшки з запалювальною сумішшю та ходив до військкомату з проханням мобілізувати його.

11 березня його було зараховано до Ніжинського батальйону територіальної оборони. Олександра після навчання призначили снайпером. У грудні 2022 року, коли батальйон збирався вирушати на схід, Олександр не сказав мамі, що він поїде до зони активних бойових дій, бо дуже не хотів, щоб вона хвилювалася. Коли він прощався з мамою, то подякував їй за те, що вона його народила.

Остання розмова з мамою
29 грудня 2022 року Олександр востаннє говорив з мамою. Він сказав їй: “Мамо, я ніколи не здамся в полон!”. Парасковія Михайлівна зрозуміла, що син на фронті. Більше матір не спілкуваласьяз сином. Лише 7 січня 2023 року їй прийшло повідомлення про те, що Олександр знову на зв’язку.

“Після слів побратимів, що Сашка вже нема, життя поділилося на до і після… А потім знову випробування, впізнання рідної дитини в Київському морзі, огляд всіх тих кульових отворів, що обірвали життя Воїна. Мати згадує – з появою в мережі відео загибелі моє серце знов сколихнулось. Це був мій Сашко, а потім дзвінок від його сина, він зі сльозами кричав: “Я бачив, як вбили мого батька!” Мати твердо знає свого сина і його вчинок, який облетів увесь світ, його чітко характеризує. Вона впевнена, що побратими помстяться за нього”, – йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, в Мережі опублікували відео, як росіяни жорстоко страчують українського військовополоненого. Останніми словами українського захисника були: “Слава Україні!”.

Активіст Сергій Стерненко зауважив, що перед стратою воїна, ймовірно, змусили копати собі могилу.

Сумна звістка знову сколихнула Вараш.

На війні загинув 31-річний житель міста Володимир Гніденко

Герой служив сапером-розвідником у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

24 лютого 2023 року разом із бойовими товаришами виконував завдання біля с. Новомихайлівка Донецької області. Це було його останнє бойове завдання.

Про дату та час прощання із Захисником буде відомо згодом.

Трагічною звісткою поділився депутат обласної ради Назарій Іванів.

Богдан загинув 28 лютого 2023 року під час мінометного обстрілу противником одного із сіл Луганської області.

Богдан Ваків був стрільцем-радіотелефоністом стрілецького батальйону Національної Гвардії України.

Закінчив Львівське вище професійне училище технологій та сервісу.

Пішов добровольцем на передову захищати Україну та свій народ від російських загарбників. І навіть після важких травм на фронті та трьох місяців лікування знову взяв до рук зброю, щоб продовжити боротьбу за вільне майбутнє у незалежній державі.

Вічна пам’ять Герою!

Про це на Facebook-сторінці повідомила викладачка Оксана Шиян, передає Ратуша.

Він любив життя, планував мати хорошу роботу, заробити гроші й допомогти молодшим братам і сестрам вивчитись.

Восени 2020 року, одразу після закінчення училища був призваний на строкову службу в ЗСУ.

«Не буду ховатися, піду відслужу» – казав він.

Навесні 2022 року мав повернутися додому, але почалася війна…

У бійця залишилися батьки, брати й сестри.

Під Соледаром Бахмутського району Донецької області загинув чемпіон України з козацького поєдинку, призер світових змагань, єдиноборець з Харкова Кирило Баєв. Він був добровольцем спецпідрозділу Kraken Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Про це повідомляється на сторінці Харків спортивний у Фейсбуку.

Наголошується, що 21-річний Кирило Баєв загинув під час виконання бойового завдання.

Баєв народився у Харкові, навчався на факультеті фізичного виховання та спорту Харківського педагогічного університету ім. Сковороди.

З 2011 року він почав займатися єдиноборствами, яким присвятив найбільшу частину своєї спортивної кар’єри. З 2011 по 2015 рік займався дзюдо у Спортивному клубі Слобожанець.

Кирило Баєв був багаторазовим чемпіоном Харківської області та України з козацького поєдинку, володарем Кубка світу та призером планетарної першості, призером чемпіонату України з хортингу (сучасного українського бойового мистецтва).

Микола Калинич — уродженець села Великий Рожин, що на Косівщині. Служив заступником командира бойової машини — навідником-оператором. Боєць поліг 15 лютого 2023 року під час штурмових дій.

“Відважний герой мужньо захищав кордони від ворога. І понад усе бажав миру в Україні та найшвидшого повернення додому, до своїх рідних. Та, на жаль, не судилося. Герой віддав власне життя за нас з вами, за наш спокій та незалежність”, — йдеться у дописі.

Військовослужбовцю було 29 років. У Миколи Калинича залишилися дружина, мати, брати та сестри.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресцентр Держприкордонслужби.

Як зазначається, коли ворог розпочав повномасштабну загарбницьку війну, Олександр одразу пішов у військо. Після підготовки проходив службу в Луганському прикордонному загоні.

“12 лютого, під час відбиття ворожої атаки на підрозділи Держприкордонслужби на Донеччині, солдат Приймак Олександр отримав поранення, несумісні з життям. Прикордонник проявив справжній героїзм, не відступив та до останньої хвилини свого життя залишився вірним Військовій присязі”, – йдеться у повідомленні.

Поховали Олександра в рідному місті Черкаси. У нього залишились дружина та син.

Вічна пам’ять і слава Герою!

16 лютого у Бахмутському районі, що на Донеччині, загинув 27-річний житель села Карасин Сергій Тишковець.

Про це повідомляє Клесівська селищна рада.

— Не встигла громада оговтатися від попереднього поховання захисника, як надійшла звістка про ще одну втрату.

Вічна пам’ять мужньому воїнові Сергію!

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким!

Про дату та час церемонії прощання повідомимо додатково.

Лише у четвер, 16 лютого, Клесівська громада попрощалася з Олександром Грицкевичем. Серце захисника перестало битися на Донеччині 3 лютого в результаті серцево-легеневої недостатності. 25 січня йому виповнилося 44 роки.

Боєць до останнього був вірним військовій присязі, захищав нас від ворога з початку повномасштабного вторгнення рф.

Із Героєм попрощаються у п’ятницю, 17 лютого.

У бою за незалежність України біля міста Бахмут загинув 28-річний Герой з Волині Святослав Токарчук. Він закінчив ЗОШ І – ІІІ ст. села Кримне та здобув вищу освіту у Волинському державному університеті на географічному факультеті. Був призваний до лав української армії. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну пішов захищати Батьківщину

О 14 годині відбудеться заупокійна служба у церкві «Святої Параскеви Сербської» Немовицької громади Сарненського району. Поховають Героя на кладовищі у селі Немовичі.Всіх, хто має можливість провести Героя в останню путь, просять зробити живий ланцюг пам’яті.

Мужній, сміливий і ще такий молодий…Боронячи незалежність України загинув житель села Томашгород 24-річний Юрій Жук.

Воїн загинув 10 січня біля Соледара Донецької області. Весь цей час він вважався зниклим безвісти.

— Ми всі будемо пам’ятати подвиг Героя, який пожертвував найціннішим заради нашої свободи, – пишуть на сторінці Рокитнівської селищної ради.

Щирі співчуття рідним і близьким Юрія. Вічна пам’ять воїну!

19-річний Андрій Гриб родом з села Горбаків, що на Гощанщини, героїчно віддав своє життя за нашу свободу, наш мир та спокій.

Андрій загинув у бою 8 лютого 2023 року поблизу села Гряниківка Харківської області.

Щирі співчуття родині!

Військовий, стрілець-зенітник загинув 2 лютого 2023 року під час ведення бойових дій на території Донецької області, повідомили у Любешівській громаді.

Микола Кузьмич був жителем села Дольськ.

«Висловлюю щирі співчуття рідним і близьким захисника. Низький уклін Герою. Сумуємо всією громадою. Вічна пам’ять, честь і шана захиснику України», – написав заступник селищного голови Володимир Сергійчук.

Про це повідомили у Підгайцівській громаді.

Як повідомили військові, стрілець-снайпер аеромобільно-десантної роти 30-річний захисник загинув 16 січня 2023 року в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області.

«Україна втратила мужнього захисника. Висловлюємо глибокі співчуття родині та близьким загиблого. Герої не вмирають – Герої світла янголи!» – висловлюють співчуття рідним у громаді.

Іван Кепещук народився 22 березня 1977 року. Боєць служив гранатометником.

“Воїн Іван Кепещук загинув 1 лютого 2023 року від поранення, отриманого внаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Білогорівка Донецької області. Висловлюю щирі співчуття батькам, родині, близьким та усім, хто знав нашого героя”, — пише Андрійович.

Військовослужбовцю було 45 років.

Пише Голос-Інфо з посиланням на Зеленську сільську раду.

“Зеленська сільська рада, сільський голова Володимир Феркаляк, і жителі усієї громади низько схиляють голову перед світлою пам’яттю вірного сина України та висловлюють щирі співчуття батькам загиблого, всій родині, друзям та побратимам з приводу передчасної смерті нашого земляка та Героя, та розділяють їх горе.
Нехай добрий, світлий спомин про покійного Захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, усіх, хто знав його, любив та шанував.
Молимось за упокій душі Андрія та доземно вклоняємось за подвиг. Нехай душа загиблого Героя знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!” — йдеться в дописі.
Про дату та час чину поховання буде повідомлено додатково.

Обороняючи Україну від російської агресії, загинув мешканець села Колка на Дубровиччині, 41-річний прикордонник Олександр Харківець

Вдовою залишилася дружина, без батьківської любові двоє діток, без сина батько, сестра без брата.

Захисник з 2015 по 2016 рік перебував у зоні АТО, з перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем, – повідомили на сторінці Дубровицької міської ради у Facebook.

Про це повідомляють у Демидівській селищній раді.

13 січня в населеному пункті Сіверськ Бахмутського району загинув головний сержант мінометного взводу Тарас Сліпчук.

Коментар: “Безжалісна війна забрала ще одне молоде життя. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя. Поділяємо ваш біль та горе“, – йдеться у повідомленні.

Вічна пам’ять Герою!

Іван Юськевич родом із Галича. Разом з Іваном Вітовським його мобілізували 24 лютого 2022 року. Військовослужбовець воював у 57 окремій мотопіхотній бригаді, був командиром піхотного відділення.

У 2014 році Іван Юськевич з Іваном Вітовським воювали в окремому загоні спеціального призначення “Азов”. Боронили Маріуполь. За відвагу бійців відзначили державними нагородами.

Після поранення під Херсоном Іван Юськевич лікувався в одному з госпіталів на Івано-Франківщині. Військовослужбовець помер на Різдво. Йому було 28 років.

Батько Івана Юськевича зараз воює на фронті.

Олександр Кошак воював у зенітно-ракетному взводі 3 механізованого батальйону 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Боєць загинув біля селища Опитне Бахмутського району.

До війни Олександр Кошак працював інструктором з катання на лижах, інформують на Facebook-сторінці Bukovel Ski School.

Боєць загинув 4 січня 2023 року.

“Завжди усміхненим, вільним у своїх поглядах та думках, сповненим життям у всіх сеансах — таким ми тебе запам’ятаємо! Дякуємо, що оберігав, дякуємо, що був за кожного з нас до останнього!” — йдеться у дописі.

9 січня, орієнтовно о 16:00, тіло полеглого бійця привезуть у Косів на майдан Незалежності.

Про це на своїй фб-сторінці повідомив міський голова Надвірної Зіновій Андрійович, інформує “Галка”.

“Війна забирає від нас тих, хто так любив життя, хто вірив і наближав нашу Перемогу, тих, хто хотів служити людям. Серед них і старший стрілець Заіка Юрій Михайлович, 1973 р.н., житель с. Стримба. Схиляємо голову перед мужністю Героя, який боронив нашу незалежність до останнього подиху”, – йдеться в повідомленні.

Юрій Заіка загинув сьомого січня 2023 року під час веденння бойових дій з військовим формуванням російської федерації поблизу Роздолівки Донецької області.

На Бахмутському напрямку загинув 46-річний захисник з Косівщини Гарасим’юк Володимир Володимирович. Про це повідомляє Кутська селищна рада, пише ПІК.

Захисник служив у 10 – тій окремій гірсько-штурмовій бригаді.

“Рука російського окупанта забрала батька, сина, брата, друга, односельчанина, воїна. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та друзям загиблого. Спочивай з Богом, воїне. Світла пам’ять герою”, – йдеться у повідомленні.

“Урівноважений та розсудливий, відповідальний та обережний, був прикладом для нас усіх. Він був хорошим батьком та другом, який завжди допоможе, порадить і підтримає. Це — людина з великої літери! Християнин, спортсмен, патріот. Друг, який нас вчив грати із серцем у футбол, співати українські колядки й серцем любити Україну”, — пише про загиблого Андрій Гунда.

Борис Марич загинув 10 листопада внаслідок підриву автівки на протитанковій міні.

“Зараз він у мене перед очима, мали можливість спілкуватися востаннє з ним минулого четверга. Він вірив у швидке повернення додому… Але не такою ж ціною”, — додав Андрій Гунда.

Військовослужбовцю було 34 роки.

Пише Голос-Інфо з посиланням на Галичина

«Важко знайти слова втіхи,неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, коли зупиняється серце рідної людини, проте світлі спогади про неї завжди будуть сильнішими за смерть… Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо вас у годину скорботи. Нехай світла пам’ять про Сергія назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій. Вічна Пам’ять!», — повідомили у Ланчинській громаді.

Про це 23 жовтня розповіли колеги загиблого на Facebook-сторінці телерадіокомпанії “Перший Західний”.

“Трагічна звістка з фронту – наш колега, режисер Василь Яворський загинув, як військовий, боєць за справедливість і Герой!” – йдеться у повідомленні.

У ТРК зазначили, що документальні стрічки Яворського із циклу “Історія Героя” не давали забути тих, хто загинув за мирне небо, за правду та за українців.

“Він той, хто розповідав про Героїв, а тепер став ним сам. Він назавжди залишиться у наших серцях”, – пишуть колеги пана Василя.

Колектив висловив щирі співчуття родині, близьким та рідним захисника.

Як розповіла молода дружина Яворського Світлана Деркач – закохані лише два тижні тому, 10 жовтня, пов’язали себе узами шлюбу – її чоловік загинув на Східному напрямі через ворожий уламок снаряда.

“Мій навіки. Лети. Мій чоловік Василь Яворський загинув на сході від ворожого уламка. Миттєва смерть. Деталі похоронної процесії повідомлю згодом”, – написала вона у Facebook.

Українці в коментарях до публікації в мережі висловлюють глибокі співчуття і згадують Яворського доброзичливою, світлою, чуйною та талановитою людиною.

Васька… Васька… Це так боляче, не хочеться вірити. Світла вічна пам’ять та честь, Тобі, Герою.
Щирі співчуття
Світлячок! Мої співчуття, хоч це тільки слова… Васька!!! Немає слів… Вічна та Світла Тобі пам’ять, Васю!!!
Співчуваю… Василь був дуже доброзичливий!
Прийми мої щирі співчуття! Герої не вмирають! Вони завжди будуть у нашій пам’яті та серцях. Тримайтеся!
Я не можу повірити… Ми будемо його пам’ятати завжди…