Повідомлено про підозру офіцеру росгвардії в утриманні та катуванні цивільних в морозильних камерах аеропорту Гостомеля під Києвом.

Про це повідомляє прокуратура Київської області.

“За процесуального керівництва Київської обласної прокуратури заступнику командира по роботі з особовим складом загону мобільного особливого призначення “Ратибор” управління росгвардії по Красноярському краю повідомлено про підозру у порушенні законів та звичаїв війни (ч.1 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України)”, – йдеться у повідомленні прокуратури.

За даними слідства, під час окупації Гостомеля у березні 2022 року підозрюваний спільно з підлеглими утримували на території авіаційного підприємства близько 100 осіб.

Їх тримали у трьох непрацюючих морозильних камерах. У найменшій площею 6 кв м перебувало 15 осіб, у найбільшій – близько 30 і більше. Серед утримуваних були як цивільні, так і військовополонені. Люди не мали необхідної медичної допомоги та достатнього харчування. Більшість з них постійно знаходилась із зав’язаними очима.

Температура цих приміщень була максимально несприятлива для перебування. Крім того, відсутні вентиляція, світло, місця для сну та вбиральні.

Утримуваних били руками, ногами, прикладом автоматичної зброї. Катували електричним струмом, позбавляли повітря, одягнувши на голову поліетиленовий пакет, та імітували розстріл. Цими забороненими методами окупанти намагались отримати від потерпілих інформацію про військово-політичне керівництво України, Збройні Сили України та осіб, які брали участь в АТО/ООС.

Завдяки “очам” цивільного коригувальника на ім’я Руслан Силам оборони України вдалося відбити напад росіян на аеродром “Антонов” у Гостомелі в перші дні повномасштабної війни.

Про це пише видання Reporters.

Джерело нагадало про події 24 лютого і так званий “гостомельський капкан”.

Пізно ввечері 24 лютого російський десант здійснив наступ на територію України зі сторони Білорусі на 35 вертольотах, штурмових Су-25 і бомбардувальнику Су-24.

“Щоб не помітила наша протиповітряна оборона, ворожі “пташки” йшли низько над водою – вздовж Київського водосховища. Так звані російські експерти назвуть операцію в Гостомелі найскладнішою зі своїх атак із повітря. Тим часом, українці дадуть тим подіям іншу назву – “гостомельський капкан””, – йдеться у матеріалі.

Через, зокрема, дуже високу інтенсивність бойових дій, Сили оборони зафіксували російських десантників надто пізно – буквально на підльоті до аеродрому “Антонов”. На відміну від тих окупантів, що проривалися суходолом, росіяни на вертольотах, штурмовиках та бомбардувальнику були тренованими десантниками, чиїм завданням було швидке облаштування плацдарму для майбутньої окупації Київської області та самої столиці.

У Генеральному штабі ЗСУ почали терміново шукати серед мешканців Гостомеля людину, яка б змогла коригувати вогонь українських військовослужбовців.

“Валерію Федоровичу (Головнокомандувач Збройних сил Валерій Залужний — ред.), доноситься хриплий голос по той бій слухавки, — я би в***ав їх хоч голими руками, але ми сліпі. Щоб працювати, потрібні “очі”, ви ж це луччє за мене знаєте. Може, є хтось у Гостомелі на місці? Дуже треба хтось на “глазах””, — передає розмову видання.

Людину-“очі” знайшов помічник Валерія Залужного полковник Олексій Носков.

“Буремної ночі “очима” Гостомеля став чоловік на ім’я Руслан. Він наводив та коригував нашу артилерію голосовими повідомленнями у режимі реального часу в одному з онлайн-месенджерів. Все, що Руслан передавав військовим, на 100% виявлялося правдою. Зокрема, завдяки чоловіковим “метрів 50 лівіше” і “пацани, красавчіки, ви попали, бачу дим” аеродром “Антонов” вдалося втримати”, — розповів Носков.

9-річна Саша Філіпчук, дівчинка, яка втратила руку після поранення на окупованій Київщині, отримала біонічний протез. Її нова рука роботизована, і тепер дитина вчиться жити із нею, йдеться в ТСН.

Останній вечір у Нью-Йорку Саша із мамою Юлією проводить у Сентрал-парку. Деякі їхні дівчачі мрії за останні пів року раптом збулися, але зовсім не так, як хотілося. «Я наприклад, все життя хотіла побувати в Америці. От просто все життя, поки ще була маленька, дивилася «Беверлі хілз». Саша дуже хотіла побачити Нью-Йорк саме», – розповідає жінка.

Саша із готовністю показує, як вона вміє робити колесо на одній руці. Її другу руку ампутували після того, як дитину в окупованому Гостомелі поранили росіяни. І це – єдина тема, якої мама просить не торкатися.

На початку березня вони намагалися вирватися з окупації. Юліного чоловіка – Сашиного вітчима – росіяни вбили. Мама із пораненою, змученою болем дитиною більш як добу ховалися у підвалі. Тепер все це здається страшним сном. «Вона в мене є. Значить в мене є сенс жити і хочеться для неї найкращого. В нас є янгол-охоронець. Я в цьому впевнена на 100%», – переконана жінка.

Благодійники оплатили дороговартісне протезування для дитини у США. Усе, що із нею відбувається, дівчинка сприймає як гру. Каже, подобається і протез і лікарі, які її лікували.

На біонічній руці дівчата вже навели красу – намалювали нігті і вдягли синьо-жовтий браслетик. Саша мріє про перстеник, що тримався би на механічному пальці. Вона вже вміє багато, але ще – звикає. Носити руку наразі треба кілька разів на день по 40 хвилин. «Там є сенсори. Треба ворушити цією рукою, щоб сенсор доторкнувся. Коли сенсор доторкнувся, цей рух вплине на руку, і рука теж почне рухатися», – розповідає Саша.

Дівчата летять далі в Канаду до подруги. Повернутися до Гостомеля, де все сталося, Юля поки що не має моральних сил. «Я навіть за землею сумую українською. Дуже хочу додому», – каже жінка.

Колишній гравець збірної України, “Чорноморця” і “Динамо” (Київ), а нині тренер у футбольній школі, на початку повномасштабного вторгнення 2 тижні разом з сім’єю змушений був укриватися в підвалі від ворожих обстрілів. А за 3 дні після евакуації в його будинок увірвалися загарбники.

Про пережиту окупацію Гостомеля Ващук розповів в інтерв’ю італійській газеті La Reppublica.

Захисник і екс-капітан київського “Динамо” нещодавно повернувся в свій будинок, де навчився по звуку відрізняти постріл міномета від танка і про те, що довелося пережити йому і його дітям.

“Це було пекло”, – зізнається Ващук.

Російські солдати, що ввалилися в його будинок, взяли в “трофей” всі його спортивні нагороди – викрали призи за 8 перемог в чемпіонатах України, 6 кубків України та суперкубок.

“Пам’ять про мою кар’єру розграбована, і, можливо, перепродана”, – говорить знаменитий футболіст.

Російські окупанти розграбували будинок Владислава Ващука і забрали всі спортивні нагороди та кубки (фото: facebook.com/vashchukvlad)

У своєму Facebook Ващук також розповів, що рашисти викрали у нього Орден мужності 3-го ступеня, що в його двір заїхали 2 російських БТРи, а самі “орки” перевернули будинок і винесли все, що можна.

“Через три дні після того, як ми вийшли по гуманітарному коридору, в мій будинок з дружнім візитом заїхали “визволителі”… Про російську армію писати не буду, давно все ясно. Добре, що я встиг вивезти дітей. Пишу для тих, хто можливо досі, сидячи в безпеці десь за кордоном, відчуває ілюзії з приводу того, що буде можливість з кимось там порішати і у вас все буде ок. Ні. Не вийде. Вони прийшли сюди не домовлятися. І ми тут – дуже сильно змінилися. Ви собі уявити не можете як…

.Сьогодні у всіх нас тільки одне бажання – щоб наші ЗСУ якнайшвидше вичистили цю нечисть з нашої України! Щоб ті, ті хто прийшов сюди, на нашу землю, тільки вбивати і грабувати – були знищені, щоб наша земля була вільна. Кожен, хто зараз бореться з окупантами, знайте – з вами Бог! З вами – люди. Спасибі вам і низький уклін!” – писав Ващук наприкінці березня, коли українські воїни змусили окупантів покинути Київську область.

Мешканець Гостомеля Дмитро Пустовіт знайшов у своїй зруйнованій квартирі мертвого кадирівця.

Про це чоловік розповів у інтерв’ю “Вечірньому Києву”.

“Кімнати були повністю завалені уламками й пройти всередину було не можливо. А там залишились наші з дружиною фотоальбоми, її весільна сукня… Збиралися робити ремонт у квартирі, завезли купу матеріалів, інструментів, техніки… Нічого не вцілило. З вулиці побачили, що на підвіконні нашої кухні лежать два мішки з піском. Скоріше за все, там влаштували собі укриття кадирівці, яких кинули на Гостомель. Труп одного з них досі лежить на моїй кухні”, – каже власник зруйнованої квартири.

Наразі у п’ятиповерхівці, де мешкав чоловік, величезна наскрізна діра. Будинок ремонту не підлягає.

Зазначимо, Кабінет міністрів України погодив надання статусу міста селищу Гостомель, що на околицях Києва. За це рішення ще має проголосувати Верховна Рада.

Наразі, Гостомель —це селище в Бучанському районі Київської області України. Центр Гостомельської селищної громади. За даними 2020 року, мав майже 17 тисяч мешканців.

Російські окупанти вбили сина директора Гостомельського ліцею Володимира Захлюпаного – Сергія Захлюпаного. Цю трагічну новину повідомили у Facebook батьки загиблого.

Росіяни поцілили хлопцю в голову. Його тіло знайшли біля гаражів. Сусіди та знайомі під обстрілами поховали тіло біля будинків.

Мати Сергія – Наталія Захлюпана – опублікувала його світлини і написала:

“Дорогі гостомельчани і всі люди, які відгукнулися на мій пост та зробили репост про зниклого мого сина Сергія Захлюпаного, хочу вам від всього материнського серця подякувати.

21 березня був найгірший день в моєму житті. Нам подзвонили і повідомили страшну новину, що Сергія розстріляли окупанти пострілом в голову, знайшли його біля гаражів і зібралися знайомі та сусіди, які впізнали. Потім змогли біля будинків його поховати (тимчасово). За що їм низький уклін до землі. Страшнішого болю я не відчувала, це рана на серці, а рани ніколи не загоюються, рубець все рівно буде. Бо діти для нас найголовніші в нашому житті. Не пробачимо, не забудемо цього ніколи…Нехай Бог вас всіх береже. Слава Україні!”

Батько хлопця Володимир Захлюпаний написав у Facebook: “Пробач нас, сину!”

Раніше Наталія Захлюпана зверталася до жителів селища у соцмережі з проханням повідомити про місце перебування сина, зв’язок із яким зник 4 березня.

Українській ведучій Юлії Панковій довелося 15 днів провести в окупованому Гостомелі.

За цей час вона побачила чимало жахливих речей. Юлія разом з родиною перебувала у селищі без електрики, газу, опалення, ліків та бензину.

“Ми були відрізані від усього світу. Ми не могли виїхати. Нас не випускали. У сусідньому селі розстріляли родину. У нас убили друга, який роздавав їжу мирним жителям. У наш двір влетів товстий уламок від граду. Ми чистили мітки для авіації на нашому газоні. Адже вони літали над нами щодня. Їх установки стояли в лісі, де я гуляла з собакою “до”, і щовечора я завмирала біля вікна, де можна було зловити зв’язок”, – розповіла ведуча.

Останньою краплею для Юлії стало те, що до її будинку увірвалося 13 “кадирівців”, які почали погрожувати її родині. Вони відібрали у всіх телефони та хотіли вбити тата ведучої.

“9 березня вони ввалилися до нас у хату. 13 підготовлених, одягнених до зубів “кадирівців”. У георгіївських стрічках та написом “розвідка” на спинах. Вони вирвали хвіртку, влетіли до будинку за секунду та вривалися до кожної кімнати. Це пекло тривало не більше 30 хвилин, але здавалося вічністю. Вони забрали телефони, мисливську зброю. Вони погрожували батькові. Це було останньою краплею. Ми ризикнули виїжджати. Далі не можна було лишатися”, – поділилася ведуча.

Офіційного “зеленого коридору” до Гостомеля не було, тому Юлія з іншими жителями селища спробувала втекли своїми силами.

“Ми виїхали. З білими прапорами, які ми пошили з простирадл і швабр. У колоні із 4 машин. З дітьми та немовлям, у якого закінчилася суміш. Ми дивом проїхали три ворожі блокпости. Від кількості техніки та військових німіли руки. Ми зупинялися щоразу на узбіччі, коли на зустріч на божевільній швидкості мчали колони ворожої техніки. Ми пробиралися під градами… І молилися. Ми навчилися по-справжньому молитися”, – написала ведуча.

Наразі Юлія перебуває у безпеці. Втім, вона досі намагається впоратися з пережитим стресом.

“Нині я не можу слухати музику. Мене дратують гучні звуки. А в тиші – відчуваю немислиму напругу. Постійно чекаю, коли прилетить. Було все: страх смерті та голоду. Німіли ноги. Я не могла відновити подих після чергового бомбардування. Ми лишили все, але ми вижили”, – поділилася Юлія.