“Чукутиха була дуже вродлива. Навіть у 100 років. Якщо людина гідно проживе життя, у старості – красива. Якщо негідно – то як Баба Яга. До останніх днів найгарніше в околиці одягалася. На голові закручувала кучері, прикрашала зачіску живими квітами. Мала прекрасний голос. І до того всього – феноменальну пам’ять. Весілля на Гуцульщині гуляли три дні. То могла три доби співати пісень, і ні одна не повторювалася”, – розповідає про героїню відомого фото верховинський дослідник, краєзнавець Іван Зеленчук.

Іван Зеленчук працює у відділенні “Гуцульщина” Національного науково-дослідного інституту українознавства в райцентрі Верховина на Івано-Франківщині. 20 років шукав сліди Чукутихи. Нещодавно віднайшов її правнука та могилу.

Чукутихою по-вуличному називали гуцулку Марію Кречунєк, вона народилася 26 квітня 1836 року в Ясенові Горішньому Верховинського району. 10 листопада 1867-го вийшла заміж за Йосипа Полєка. Він мав прізвисько Чукут, що означає “замкнений у собі”, “скритний”.

Марія була відомою співачкою у Верховинському районі. Співала на весіллях, заробляла цим на життя. Ще тримала господарство.

У 1920-х у Верховину приїхав військовий фотограф Микола Сеньковський, 1893 року народження. Родом із Полтавщини.

“Батько фотографував гуцулів, їхні ремесла, побут і багато пейзажів. Знімки продавав по всій Європі, – розповідає син фотографа Юрій Сеньковський, 85 років, зі Львова. – Чукутиху сфотографував 1926-го. Тоді він холостякував. Мене ще не було. Потім одружився з мамою – Євгенією Поліщук, учителькою. Коли мені було 8 років, прийшли до хати якісь люди. Батько зняв із грудей образ Божої Матері, повісив мені на шию, благословив та вклав спати. На ранок його не було, і більше ніколи я батька не бачив (після оголошення Німеччиною війни Польщі Микола Сеньковський, разом із польськими офіцерами, перетнув кордон з Румунією. – “Країна”).

Фотосесію Чукутихи автор назвав “Стара гуцулка”. Знімки ввійшли до збірки “Гуцульські типи”. 1931 року ця світлина експонувалася на виставці в Парижі й здобула гран-прі.

Марія та Йосип прожили разом 50 років. Мали п’ятьох дітей. Марія Кречунєк померла в першій половині 1930-х.

Її правнук Микола Максим’юк очолює народний ансамбль дримбарів “Струни Черемоша” у Верхньому Ясенові. З листопада 2012 року там проводять районні фестивалі гуцульських співанок імені Марії Кречунєк.

Збереглася її могила у Верхньому Ясенові, повідомив Іван Зеленчук. Дослідник відвідав її разом із правнуком Чукутихи.