Пальчик трирічної дитини прищемило дверима автівки. Батьки відразу привезли дівчинку до медичного закладу.

Про це кореспондентові ІА АСС розповів хірург Міської дитячої клінічної лікарні Андрій Смага. За місяць пальчик повністю відновився

«Це ж метал, він відсікає. Вийшло відсічення фаланги із защемленням кістки. Кістка зламалася, тому довелось репозицію проводити, зшивати м’які тканини. Від реплікації пройшов місяць. Дитинка зараз у задовільному стані. Пальчиком рухає, він здоровий», – розповів хірург.

Батьки зреагували швидко

«Дверима пальчик відірвало. Він тримався на маленькому лоскуті шкіри з однієї сторони. Батьки як могли його замотали платочком, була сильна кровотеча. Взагалі у таких випадках потрібно діяти якомога швидше. Якщо пройде більше 6 годин то може бути некроз тканини і тоді вже, на жаль, заживлення стає неможливим», – зазначає лікар-хірург Андрій Смага.

18-річна дівчина хворіла на вроджену ваду сечової системи. Чотири місяці тому її нирки перестали виконувати свою основну функцію — фільтрувати кров, тож пацієнтка почала проходити сеанси гемодіалізу. А от 32-річний чоловік на нирково-замісній терапії перебуває вже 4,5 року. Його діагноз — «хронічний гломерулонефрит». У нирках є системи капілярів, які утворюють клубочки, що власне й відповідають за «очищення» крові. Їх ураження нерідко призводить до ниркової недостатності…

«Діана проходила лікування у Києві, Львові, Луцьку — весь час по лікарнях. З кінця квітня їй почали проводити ге­модіаліз. Але що це за життя, тим біль­ше у такому юному віці? На сеанси тре­ба було їздити через день. Тож вихід був один — пересадка нирки, — розпо­віла „ВЗ“ мама пацієнтки, 43-річна Ольга Оксенюк. — З Facebook дізна­лася, що у Ковельському міськрайон­ному територіальному медичному об’єднанні працює молода команда талановитих хірургів, які проводять такі трансплантації. Хто стане родин­ним донором для нирки — питання не стояло. Звісно ж, я! Нестерпно було бачити, як мучиться моя „кровинка“… Здали з донькою багато аналізів на су­місність. На щастя, мій орган їй підій­шов. Після операції почуваюся добре. А Діану взагалі не впізнати — активна, сміється. Навіть на обличчі змінила­ся!».

Як розповів «ВЗ» лікар-хірург Ко­вельського МТМО Андрій Павлусик, останню трансплантацію нирки у медза­кладі провели ще на початку березня. Тоді орган 38-річному реципієнту, який сім років страждав від ниркової недо­статності, також пересадили від родин­ного донора. Мама фактично врятувала життя своєму синові, адже рівень креа­тиніну у нього у 6−10 разів перевищував норму.

Після запровадження карантину пла­нові хірургічні втручання опинилися під забороною. А відновити операції з пе­ресадки органів ковельські хірурги змо­гли лише після того, як райцентр потра­пив до «зеленої» зони, тобто з 31 липня. «Проте трансплантація — надзвичайно складне оперативне втручання, якому передує тривала підготовка», — пояснює лікар. Відтак обидві пересадки провели лише через місяць.

Донором для 32-річного пацієнта став його 59-річний батько. Як зазнача­ють лікарі, верхня вікова межа для до­норства органів — 65 років.

Крім Андрія Павлусика, до операцій­ної бригади ввійшли ще два хірурги — Олександр Голуб та Іван Петрук, а також два анестезіологи — Тетяна Приходько і Руслан Антонюк.

У випадку з пацієнтом — молодим чо­ловіком — ситуація ускладнювалася тим, що у його батька інша група крові. У ре­ципієнта — ІV, а у донора — ІІ. На такий крок — пересадити орган від донора з іншою групою крові — волинські хірурги зважилися вперше.

Обидві операції пройшли успішно. І реципієнти, і донори (всі — жителі Во­линської області) йдуть на поправку та потроху готуються до виписки. Щоб їхня імунна система не відторгла трансплан­тату, пацієнти до кінця життя змушені приймати імуносупресивні препарати. А от їхнім батькам лікарі рекомендують обмежити споживання солі і ще певний час уникати значних фізичних наван­тажень. Інших застережень немає. «Є люди, у яких одна нирка не працює, але вони про це не знають — живуть, як всі», — каже Андрій Павлусик.

Сюди, під час цілодобового чергування хірургів, привозять пацієнтів у невідкладних станах не лише з Ковеля, а й з навколишніх районів. Впродовж останніх тижнів їм довелося рятувати життя неординарних пацієнтів, – йдеться у сюжеті “Суспільне Волинь”.

Позаминулого тижня ковельські хірурги рятувати 78-річну бабусю. Жінка йшла на город, несла мотику, оступилася та впала на неї – три зубці мотики застрягли у спині.

Колишня медсестра каже, що розуміла, наскільки небезпечну травму отримала.

“Нікого не було, до траси далеко. Але Бог дав, що рибаки їхали на річку”, – розповідає бабуся.

Чоловіки викликали швидку для Марії.

Демонструючи рентген-знімки, Володимир Велимчаниця бабусю врятував щасливий випадок, адже зубці ввійшли в спину на 8-10 сантиметрів, але не зачепили життєво важливі органи.