Молодший сержант Ілля з позивним «Скала» — сержант із матеріального забезпечення медичної роти 38 окремої бригади морської піхоти. Його шлях до армії почався ще зі шкільної лави, а нині він не лише захищає країну, але й мотивує інших своїм прикладом.

Історію бійця опублікувала 38 окрема бригада морської піхоти.

Ілля виріс у місті Підгороднє, що на Дніпропетровщині. Ще під час навчання у НВК № 4 він вирішив стати військовим. Свою службу розпочав у 1-му окремому батальйоні морської піхоти, де отримав перші знання з тактики бою і навчився виживати в екстремальних умовах.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Ілля вже проходив строкову службу. У перші дні війни він брав участь у захисті Миколаєва, зупиняючи спроби росіян прорватися до міста.

Згодом у складі 38 ОБрМП він долучився до деокупації села Урожайне на Донеччині та оборони звільнених територій. Потім були бої за Підстепне на півдні України та важкі дні оборони Кринок. Саме тут Ілля разом із побратимами відбивав численні «м’ясні» штурми противника, працюючи під постійними артилерійськими обстрілами.

У Кринках він отримав важке поранення в ногу. Довга реабілітація не зламала бійця — він повернувся до своєї медичної роти, щоб продовжувати службу.

Попри всі труднощі, Ілля залишається оптимістом. Його життєве кредо: «Ніколи не втрачати впевненості в завтрашньому дні».

«Скала» нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Він упевнений, що його боротьба — це внесок у майбутнє рідної країни.

«Я вірю в нашу перемогу, і ця віра допомагає мені рухатися далі», — каже Ілля.

Як повідомляла АрміяInform, лейтенант медичної служби Олег Курташ, начальник госпітального відділення 95 десантно-штурмової Поліської бригади, успішно захистив докторську дисертацію.

А ще ви цілком можете зламатися під «тягарем власних кіcток». Погане самопочуття – це теж нормально, як і часом долаючий вас смуток незрозумілого походження. Безглуздо змушувати себе відчувати вічне щастя, часом варто приділити час тому, щоб посумувати.

Бути людиною – одночасно складно і прекрасно. Життя дивує нас найнеймовірнішим чином, але точно так само здатне розбити серце. Воно дарує цінні уроки, які сприяють нашому росту, а також допомагає стати тим, ким ви завжди мріяли. А ще воно несе в собі втрати, які будуть вас міняти, іноді кардинально.

Життя змусить вас працювати, пізнавати себе і зцілюватися, навіть незважаючи на біль. У цьому світі важливо бути хоробрими і вміти за себе постояти.

Однак хоробрість зовсім не має на увазі реальні битви, швидку їзду на автомобілі або готовність йти на невиправданий ризик. Хоробрість – найспокійніша риса серед усіх відомих людству.

Хоробрість – це прокинутися вранці, незважаючи на тяжкість в тілі і небажання бачити денне світло. Хоробрість – це зустрітися віч-на-віч з тим, що змушує вас страждати, дати своєму страху ім’я і за всяку ціну перемогти його.

Хоробрість – це доброта до себе, особливо коли вона здається недоречною, коли це непросто, і коли відчуваєте себе аж ніяк не тим, ким вам хотілося бути.

Хоробрість означає прощати себе. А ще це робота, яку ви проводите зі своєю вимогливою і стомленою душею.

Хоробрість визначає, наскільки сильно ви тягнетеся до світла і як змінюєтеся, наближаючись до доброти. Навіть якщо ви не знаєте, чого шукаєте. Бути хоробрим значить дозволити собі повірити в те, що ви розвиваєтеся, хоча насправді не відчуваєте цього.

Бути хоробрим – означає повірити в себе, навіть якщо шлях лякає своєю непередбачуваністю. Хоробрість це впевненість в тому, що вас чекає щось більше. Ви як і раніше здатні врятувати себе і зможете знайти щастя в цьому шаленому світі.