В боях за Україну загинув відомий український художник, музикант та скульптор Антон Дербілов.

На фронті під Кремінною на Луганщині 43-річний музикант отримав важке осколкове поранення та загинув зі зброєю в руках. Про смерть побратима повідомили бійці 5 Слобожанської бригади НГУ.

“6 квітня внаслідок мінометного обстрілу Антон отримав поранення несумісні з життям та загинув на полі бою зі зброєю у руках. Жив та загинув, як герой. Солдат Дербілов Антон був ветераном Слобожанського контрнаступу. За життя нагороджений медалями “За хоробрість у бою”, “Незламним героям російсько-української війни” та за “Доблесну службу”, – повідомили бійці бригади.

У Антона залишилася дружина та троє доньок. Його запам’ятали, за особливий вклад у мистецтво України, зокрема міста Харкова, звідки він був родом.

Наприкінці листопада митець влаштував розпродаж своїх картин, аби зібрати більше коштів на своє лікування. Згодом йому стало гірше, Михайло більш ніж тиждень перебував у стані коми – наслідок 100% ураження легень та відмови нирки, потребував донорів крові. Станом на 19.12.2021 року він був” у стабільно важкому стані”, пише Галка.

26 грудня з’явилися дописи про смерть франківця.

Yaryna Latyk Михайле, не віриться! Спочивай з миром! Твої картини завжди нагадуватимуть мені про тебе – про чудову, світлу і надзвичайно талановиту людину
Ярема Стецик До зустрічі, друже! Ти круто робив свої останні роки!! Дякую за те, що попали в один час і в одне місто! Хай прийме Бог в люблячі обійми, малюй нам на небі. Ми побачимо! Дякую за життя.
Roman RomKo Kostyšyn Друже, мені дуже прикро і болісно, що ти покидаєш свій красивий світ! І для нас ти його робив красивим і цікавим. Дякую за все! Спи спокійно у своїх барвистих снах.
Dima GryshchenkoМій милий друже, мій Михайле! Це напевне нагріший день в цьому році, день коли ми не зможемо перекинутись добрими та трохи злими словами один про одного. Не привітаємо один одного із Різдвом та Новим роком!
Tamara Nezvinska Невимовний жаль огортає серце… Пішов на райдугу чудовий художник, прекрасна людина – Михайло Тимчук. Він так радів життю, наче відчував як мало йому відведено… Зайдіть на його сторінку, помилуйтеся його барвистим світом!
Yuliya Romanyshyn – твій Божий дар ти дарував нам, твої картини це скарби, ти надихав нас своїм відкритим серцем, позитивом, щирою посмішкою…. Не віриться що ти нас покинув. Спочивай з миром!
Василь РоманецьТи горів цим життям й догоріла мов та свічка, віддавши життєдайне тепло. Це про тебе писав Василь Симоненко: …Так краще в тридцять повністю згоріти, Ніж до півсотні помаленьку тліть. Мир душі твоїй і Царство тобі Небесне, Михайле. Ми пам’ятаємо…

У Трускавці в художньому музеї Михайла Біласа зберігається колекція понад 200 робіт цього майстра текстильної пластики – гобелени, аплікації, пастелі. Один із гобеленів має дуже довгу історію, бо художник майже 70 років виношував у собі ідею створення картини, яка вразила його ще в дитинстві. Але в радянські часи він не мав можливості це втілити в реальність, тож одну з найяскравіших своїх робіт – «Вечірня молитва» він створив уже в незалежній Україні.

Про цей експонат – неповторний гобелен, про творчість цього народного митця розказала нам директорка музею Олена Білас-Березова.

ВТІЛЕННЯ ДИТЯЧОЇ МРІЇ

– Цей гобелен «Вечірня молитва» дуже цікавий своєю історією, – каже пані Олена, – Коли маленькому Михайлу Біласу було лише 3 роки, його батько, який був лісничим, отримав скерування працювати в село Медвеже на Дрогобиччину. Це було дуже гарне мальовниче село, яке протягом усієї творчої діяльності супроводжувало його. Бо як художник згадував, саме там він відчув красу природи, навчився розуміти та любити її й людей.

І от його згадка дитяча: як вони приїхали в це село, він вибігає в поле і серед маків, дзвіночків і колосків пшениці бачить капличку, таку малесеньку церковцю. Забігає в ту капличку, а там гарне різьблене зображення Богородиці з Ісусом Христом на руках і по боках два ангелики, а на шиї у Богородиці висить велика низка старовинних українських коралів.

Настільки сильним було це дитяче враження, що Михайло його проніс через усе своє життя. Але до 90-х років минулого століття він не міг виткати таку суто релігійну роботу, бо йому просто не дозволили б на жодній виставці це показати. Був радянський період, це заборонялося, вимагали представляти в основному символи Радянського Союзу, і ніякої релігійної тематики.

І ось лише в 1992 році митець виткав цей гобелен – майже через 70 років після того, як його в дитячому віці вразила ота картина з каплички. Настільки було сильне тоді у нього, маленького враження, що він у собі це тримав-тримав, а потім, коли виткав – і перші глядачі подивилися, сказав: «Нарешті я втілив оту свою дитячу велику мрію в полотно, в тканину – у такий гарний тканий килим».

Цей гобелен художник почав ткати в 1991-му, коли Україна стала незалежна і в 1992 році на суд глядача він представив цей гобелен, який назвав «Вечірня молитва».

На гобелені під еліпсоподібним склепінням – зображення Богородиці з Ісусом Хрестом на руках, та два маленькі ангелики обабіч, малесенька церковця і старовинні українські коралі як символ.

Михайло Білас мав у себе вдома ткацький верстак, і зараз цей верстак експонується у музеї. Коли до художника приходило натхнення, він сідав і робив малесенький малюнок, потім його збільшував до розмірів таких, якої величини має бути гобелен. Підкладав під нитки основу на ткацькому верстаті, сам підбирав і фарбував нитки у певний відтінок, сам виконував всю текстильну роботу і сам потім гачком, спицями, або голкою вив’язував різні цікаві елементи і нашивав на гобелен.

«Вечірня молитва» експонувалася дуже багато, Михайло Білас мав із нею чимало виставок в Україні. А потім з часом Білас сказав, що не потрібно возити, що має бути тут якась родзинка, а хто хоче подивитися його роботи, нехай приїжджає у Трускавець.

РОДЗИНКА ТРУСКАВЦЯ

Художній музей Михайла Біласа у Трускавці відкрився у 1992 році як перший в Україні державний прижиттєвий музей. До 2016 року він мав статус прижиттєвого музею. Білас жив у Трускавці, а в 2016 році у віці 91 рік художник помер. Його чудова колекція – це найпізніші роботи, експонується в музеї.

Художній музей Михайла Біласа розміщено в одному з найгарніших будинків Трускавця – старовинній віллі під назвою «Гопляна». Це пам’ятка дерев’яної архітектури початку ХХ століття і єдина зі збережених будівель зрубної конструкції. Вілла «Гопляна» побудована без жодного цвяха в традиційних формах модерну з елементами карпатського різьбленого стилю. Вона розташована в центральній частині курорту і дотепер є окрасою міста.

ДОВГИЙ ПОШУК СЕБЕ

У роботах Михайла Біласа, зазначають мистецтвознавці, помітне поєднання модерну з народними мотивами. Але художник не відразу прийшов до цього. Дуже довгим був період становлення Михайла Біласа як особистості, він довго себе шукав. У його родоводі по батьковій лінії є династія лісничих, по маминій – священників. Батько його хотів, щоб Михайло став лісничим, а мати – щоб син був священником.

Спочатку він погоджувався чи на ту, чи на ту професію, але згодом зрозумів, що праці лісничого йому замало, а для священника він занадто любить мирське життя. Тому він себе шукав: закінчив хореографічну студію драматичного театру, працював у театрі танцюристом і актором, йому пророкували велике майбутнє. Але цього майбутньому художникові було не достатньо. Згодом він навчався у музичному училищі, прекрасно співав, казали навіть, що він буде гарним співаком. Зрештою, майже у віці 40 років він вступив до коледжу Труша, тоді це називалося училище імені Івана Труша. А згодом – і до інституту декоративно-прикладного мистецтва, сьогодні це Львівська Національна академія мистецтв.

І як найталановитішого випускника цього вишу, Михайла Біласа запросили працювати до Львівського будинку моделей. Зрештою була праця у Харківському будинку моделей, у центральному Київському будинку моделей. Він на той період зумів поєднати і творчу працю, й народний напрямок.

Білас створив верети, волохаті ліжники, був майстром різних видів ткацтва: килимарства, гобелену, мінігобелену; автором аплікацій, декоративних квітів, пастелей, вишитих сервет, доріжок, подушок.

Україна має дуже гарні колекції робіт Михайла Біласа у різних музеях. В одному з найбагатших етнографічних музеїв у Коломиї є колекція близько 40 його робіт, крім того, колекція є у Дрогобицькому музеї «Дрогобиччина», є також окремі роботи, по кілька в різних музеях України, є чимало й за кордоном.

У художньому музеї Трускавця налічується понад 200 робіт Михайла Біласа – гобелени, аплікації, декоративні квіти, пастелі. Це здебільшого його творчий доробок десь із кінця 1980-х до 2016 року. Так, останній гобелен він виткав, коли йому було 82 роки. Він називається «Косівський базар». Художник навіть третю частину не зробив, бо вже не міг багато працювати. Останні 10 років він працював над пастелями.

МОДЕРНІЗМ ПЛЮС НАРОДНІ МОТИВИ

Михайло Білас, переконані музейники, сучасним залишиться назавжди. Тому що він зумів поєднати сучасний модерний почерк із народними мотивами. Його називали «композитором кольору» – настільки вдало він поєднував кольорову палітру. У роботі він міг використовувати один колір від найсвітлішого до найтемнішого тону, загалом, він чудесно відчував колір і міг це передати в тканині.

Художник ткав свої картини з вовняних ниток, які сам фарбував, бо він був прекрасний майстер фарбування. Вовну для роботи використовував різну – і місцеву, й закордонну. Друзі з Канади висилали йому матеріали, а він – на знак вдячності – висилав їм свої роботи. Тому ціла колекція його робіт є в Едмонтоні. Вовна, привезена з-за кордону, була гарна, якісна.

Михайло Білас донині вважається одним із найкращих художників-текстильників світу. Його мистецькі твори експонувалися в Індії, Польщі, Болгарії, Канаді, Франції, Німеччині, Румунії, Бельгії та інших країнах світу. Численні гобелени Біласа, серед яких і втілення його дитячих вражень – «Вечірня молитва», й сьогодні змушують глядача захоплюватися і дивуватися майстерності художника.

От як писав про нього відомий український поет Дмитро Павличко:

Клубки волокон різних кольорів, Простора хата. Таємничі стіни. Михайло Білас тут з волічки сплів Сукняний вічний образ України.

Після смерті художника Дмитро Павличко написав: «Тебе не стало, але образ України, створений тобою, ніколи не зблідне, не згасне, ти великий художник і незламний син України… Твій гобелен наді мною, твій голос у моїм серці, а в серці України сьогодні я чую молитву за тебе, вдячність тобі за дорогу до творчого життя нації, яке ніхто вже не зламає».

Покупець заплатив суму, яка у 2,5 раза перевищує початкову. Про це розповів автор скульптури, пише Italy 24 News.

Роботу продали на аукціоні, який організував Art-Rite — один із небагатьох італійських аукціонних будинків, що займається винятково сучасним мистецтвом. Доказом того, що покупець придбав не просто повітря, а твір мистецтва, є сертифікат. Це право власності на нематеріальну скульптуру. Гаран заявив, що його робота поміститься тільки в приватному будинку. Щоб її поставити, треба звільнити на підлозі простір 1,5×1,5 метра.

İtalyan sanatçı Salvatore Garau tarafından yapılan ve fiziksel varlığı olmayan görünmez bir heykel 15 bin euroya satıldı. Eserin fiziksel temsili yok. Sadece orijinallik sertifikası var. Garau “Boşluk, enerji dolu bir alandan başka bir şey değildir” diyor… pic.twitter.com/0Tu0ACMdCc — Con Sinov (@lordsinov) May 27, 2021

Як пояснив художник, успішний результат аукціону свідчить про незаперечний факт, що порожнеча — це, мовляв, не що інше, як простір, повний енергії. «І навіть якщо ми його (простір — ред.) спорожнимо й нічого не залишиться, згідно з принципом невизначеності Гейзенберга, ніщо не має ваги. Тому він має енергію, яка конденсується і перетворюється на частки, коротко кажучи, на нас», — зауважив італієць. Видання нагадує, що в лютому 2020 року Гаран виставив на площі в Мілані свою роботу «Будда у спогляданні». Скульптура була повністю невидимою, і тому «не може бути відтворена в мережі та скопійована». «Не кажучи вже про те, що нематеріальні роботи Гарана не мають жодного впливу на довкілля», — додає видання.

Андрій Іванович Гураль народився 26 січня 1948 р. в с. Любша Рогатинського району Івано-Франківської області.

Художник, поет, пісняр. Автор збірок «Я маленька українка», «Всім у нашій хаті щось хороше сниться», «Криничка», «Ти стоїш на роздоріжжі», «Вербові котики».

Лауреат обласної премії ім. Марійки Підгірянки. Усасник Літературної студії “Битсрінь” ім. Н.Чира з 2011року.