Відразу після внесення до храму розпочалися чування: відправлено молебень до Богородиці, відслужено божественну літургію. Далі відбувалась молитва на оздоровлення, помазання освяченим єлеєм, інформують “Вікна” з посиланням на Калуську міську раду.

«Ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла, чи у горі, чи в недолі, Мати земного життя», – співають віряни у пісні до Матері Божої.

Чудотворна ікона, привезена до Калуша – копія.

Оригінал святині перебуває у Зарваниці. Перед цією копією молились двоє святійших отців: Іван Павло II і Папа Франциск. Саме чинний понтифік 2017 року у Ватикані під час меси благословив корони, що були почеплені на привезену із Зарваниці копію ікони, чим засвідчив її силу.

Ця ікона мандрує по різних парохіях, перед нею моляться мільйони людей, і, кажуть, не раз траплялися чудесні зцілення.

Помолитися про фізичне і духовне зцілення, за опіку над Захисниками України, попросити миру і Божої благодаті мешканці Калуської громади зможуть перед Чудотворною іконою Матері Божої Зарваницької упродовж тижня.

Образ перебуватиме у храмі святого Архистратига Михаїла (майдан Шептицького, 9) по 12 листопада.

В народі давно знають, якщо ікона “плаче” це знак Божий, який завжди передвіщає зміни в майбутньому. При цьому кажуть, що світлі “сльози” пророчать добрі новини, а темні – погані.

Зараз в Україні і так важкі часи, бо кремлівський диктатор собі на догоду вирішив знищити Україну, тому те, що відбулось в селі Ременів на Львівщині подарувало мільйонам українців надію.

Стало відомо, що в селі Ременів, яке приблизно за 20 кілометрів від Львова, замироточила ікона Богородиці “Всецариця”. Про це журналістам повідомила одна з парафіянок місцевого храму, а настоятель церкви підтвердив цей факт.

Так, протоієрей Михайло Пасірський, настоятель храму Собору Пресвятої Богородиці ПЦУ, розповів, що перші сліди мира він побачив ще півтора місяця тому. Проте, за словами священника, з початком війни в Україні миро стало просто-таки литись, зокрема, проявлялось з очей Богородиці.

“За 28 років служіння ще такого не бачив! Ми тут в церкві витирали миро, але ікона ще рясніше замироточила! Щиро кажучи, я й сам вражений. Відчуваю страх і трепет”, – розповів настоятель храму.

Отець Михайло звернувся до свого духівника на Афон, щоб зрозуміти, що може означати такий знак.

“Він пояснив: якщо ікона кровоточить, то це поганий знак, а ось коли мироточить, то, навпаки, це на добро, — каже отець Михайло. — А отже, маємо чекати позитивних змін. Думаю, що йдеться саме про ситуацію в нашій країні. Знаю, що перемога — за нами. Адже з нами Бог, з нами Божа Матір. Це підтверджують й афонські монахи. Вони кажуть, що в Україні все буде гаразд”.

Що стосується церкви, де зберігається мироточива ікона, то їй 115 років, а от мироточива ікона була намальована приблизно 20 років тому невідомим автором.

“Ця ікона висіла в куточку храму. Була не дуже й примітною. Ймовірно, вона мальована на блясі, але перевірити це не можемо – наразі її не чіпаємо”, — додав наостанок священник.

До слова, від початку російського вторгнення 24 лютого у цьому храмі щодня моляться за українських воїнів — починають о 18.00.

Все у нашому житті має значення. Тому треба звертати увагу на, здавалося б, зовсім дрібниці. Ікони – обереги оселі й родини, тому потребують важливого ставлення. І все, що з ними відбувається, не просто так.

Народні прикмети про ікони
Впала ікона – у родині станеться нещастя і навіть можлива смерть близьких.
Ікону можна приймати як подарунок тільки від добре знайомих людей, які не бажають вам зла.
Скло на іконі тріснуло – до хвороби у родині.
Якщо ви знайшли ікону, нести її додому не можна. Залишіть її у храмі.
Біля ікони не можна лаятись і лихословити, до неприємностей.
Якщо ікона вам здається вже не модною чи застарілою, реставруйте її чи віддайте до церкви. Викидати її не можна.
Ікони найкраще купувати у церкві, а не просто з рук. Куплену деінде ікону варто освятити.

Утім, під завалами повністю зруйнованого будинку вдалося знайти ікону, яка дивом вціліла під час бомбардувань.

Про це повідомив голова Київської ОВА Олександр Павлюк.

“У повністю зруйнованому будинку в смт Бородянка Бучанського району під завалами знайдено ікону, яка дивом вціліла після страшних бомбардувань орків”, – йдеться в повідомленні.

Як відомо, Соломеннікова опублікувала цю картину ще 5 березня. Тоді ілюстраторку надихнуло фото жінки, котра, ховаючись від російських обстрілів у київському метро, годувала немовля.

Героїню ікони звати Тетяна Блізняк. Наразі вона разом із сім’єю евакуювалася з Києва та перебуває на заході України.

Нещодавно Кесаріанійська, Віронська та Іміттоська митрополія Елладської Церкви зробила офіційну заяву, у якій підтверджує, що ікона Пресвятої Богородиці «Розрада» в церкві великомученика Димитрія Солунського в передмісті Афін Віронас (на південний схід від центру столиці) стала видавати миро. Примітно, що чудо розпочалося 8 вересня, коли Елладська Церква святкує Різдво Пресвятої Богородиці.

З того часу церква великомученика Димитрія стала місцем паломництва: сюди стікаються віруючі з різних районів Греції, і з’явилися повідомлення про численні зцілення.

Згідно з заявою анестезіолога Бессі Нікітіадіса, опублікованій на відомому грецькому сайті «Ekklisia Online», її 7-річна донька зцілилася від серйозних травм після того, як її помазали миром від ікони.

Після автокатастрофи дівчинку доправили до лікарні з черепно-мозковою травмою. Дитина не говорила і не розплющувала очі. Лікарі сказали, що вона перебуває в комі і потребує негайного лікування і, можливо, операції.

Через кілька днів Б. Нікітіадіс пішла до церкви великомученика Димитрія взяти святе миро від ікони та помазати свою доньку, сподіваючись на зцілення.

Через чотири дні, на подив лікарів, стан дівчинки поступово почав покращуватися, і вона почала спілкуватися, а через 24 дні повністю одужала.

Моліться і нехай Вас Господь оберігає!

Як повідомляє Володимир-Волинська єпархія Православної Церкви України, після завершенні літургії до ікони підійшла жінка і побачила, що ангел вгорі ікони покритий чимось на подобу масла. Ігумен монастиря Трофим зазначає, що рідина, яка виступила з ікони є мироточенням.

25 вересня 2021 року, у чоловічий монастир на честь собору 12- ти апостолів м. Володимир Волинський прибули списки чудотворних ікон: Пресвятої Богородиці «Всецариця», «Троєручниця», «Достойно Є», Плащаниця з Поясом Богородиці, які були написані, освячені на Святій Горі Афон і подаровані народу України афонськими ченцями.

До цих ікон приходять багато людей за зціленням від онкозахворювань, цукрового діабету, алкоголізму, наркоманії, хвороб рук, ніг, очей і суглобів. Жінки моляться про материнство, також загалом – за здоров’я, благополуччя та навчання дітей.

Ікони перебуватимуть у монастирі до 1-го жовтня.

У спеціальній книзі записують дива від образу – є уже 9000 тисяч свідчень
Чудотворний образ Матері Божої Ласкавої Станиславівської відомий з XVIII століття. Його як копію відомої у християнському світі Ченстоховської Богородиці написав 70-літній побожний іконописець Даниїл. І першим біля неї зцілився. Кажуть, мав тяжку хворобу очей, якої після молитви позбувся. Після того образ почав плакати – стали виднітися сльози на обличчі Матінки Божої. Вивчала диво комісія, яку зібрали з церковних та світських людей. Вона підтвердила, що краплі на обличчі Богородиці – явище нерукотворне.

У перші роки було записано багато фактів зцілень за посередництвом цього образа. А ікона отримала ще назву Ласкава – за велике милосердя, проявлене до хворих людей. Храм у Станиславові (нині – Івано-Франківськ), де зберігалася святиня, уже не міг вмістити стільки паломників, що прибували вклонитися до Чудотворного образа Матері Божої Ласкавої. Тож невдовзі збудували значно просторіший. Він отримав назву Ласкавої Діви Марії і став відпустовим місцем – там раз у рік віруючим масово відпускалися гріхи.

А див фіксували все більше. Тож місцеве духовенство звернулося до Папи Римського з проханням про коронацію святині. Документи підписали двадцять єпископів на чолі з митрополитом Андреєм Шептицьким. Книга містила 9000 свідчень!

І справді, перед Другою світовою війною образ Матері Божої Ласкавої Станиславівської коронували. Це було величезне торжество, яке за останнє століття названо одним з найгарніших церковних.

А потім у місто прийшла радянська влада. Разом з поляками та вірменами, які залишали край, за кордон потрапила й чудотворна ікона. Якийсь час вона мандрувала Польщею, а потім осіла у Гданську, де перебуває й нині.

Просять про зміцнення сім’ї та порятунок від самотності
Як не дивно, але в Івано-Франківську про образ… майже забули. Аж поки славну історію святині заново не відкрив місцевий священник отець Володимир Вінтонів.

– Якось я був у церковних спра­­вах у Гданську, – згадує він. – І представився як отець зі Станиславова. Тоді один з духівників жартома сказав: «Якщо ви приїхали за Матінкою Ласкавою, то ми її не віддамо, бо вона нам потрібна». Я поїхав додому, але та розмова у серці залишила свій слід. Для мене тоді почався довгий період пошуків: історичних, архівних, іконописних… Коли відомості було віднайдено, ми вирішили для свого храму написати копію святині.

Саме до неї нині йде багато прочан. Настоятель храму Іоанна Хрестителя Володимир Вінтонів розповідає про безліч випадків, коли ікона зцілювала людей від найважчих недуг. Навіть від таких невиліковних, як цукровий діабет.

– Приходять до Матінки Божої, просять заступництва при переломах, перед складними операціями, – розповідає священник. – Хтось благає про зміцнення сім’ї, врятувати від самотності, допомогти завагітніти, знайти роботу… А нещодавно отримали повідомлення про зцілення новонародженого хлопчика з важкою вадою.

Вагітна жінка, перебуваючи при надії, пережила багато стресів. І коли після пологів їй сказали, що малюк має серйозну вроджену ваду, тож гарантії, що виживе, нема, вона палко молилася біля Матінки Божої Ласкавої. Маляті провели надскладну операцію з надією на диво. І воно сталося! Попри найстрашніші прогнози, дитя викарабкалося, повернулося до життя.

А ще вірять, що за посередництвом Діви Марії тут здійснюються навіть найдивовижніші мрії! Подати прохання на молитву перед цим образом може кожен – отець Володимир нікому не відмовляє. Записочку можна залишити на сторінці Чудотворна Ікона Матері Божої Ласкавої Станиславівської у «Фейсбуку».

Помолитися біля ікони віряни зможуть з 8 ранку до 8 вечора щоденно.

“Ця ікона приїжджає до нас із Зарваниці, рівно на 1 тиждень. Вранці у неділю вона буде виставлена до почитання і до наступної неділі. Вона перебуватиме лише у нашому храмі, у жодному іншому храмі Львова її не буде. Її привозять на початок Великого Посту, щоб наша парафія, усі львів’яни, прочани, могли у цей перший тиждень “духовної весни” перед цією чудотворною іконою Розп’яття Спасителя могли б вимолювати у Бога прощення гріхів, припинення пандемії, миру в Україні і в особистих потребах зцілення душі і тіла та інших. Помолитися біля ікони всі охочі зможуть упродовж першого тижня Великого посту з 8 ранку до 8 години вечора, а якщо буде потреба, то храм буде відчинений і довше”, – розповів парох храму св. мучениць Віри, Надії, Любові та їх Матері Софії о. Андрій Корчагін.

Це ікона, історія якої сягає у давнину. Вона була загублена і дивовижним чином віднайдена.

В Івано-Франківську знаходиться ікона, яка творить дива. Про це розповіли на порталі “vidverto.news”.

Йдеться про чудотворну ікону Матері Божої Ласкавої Станіславської, яка у вигляді копії повернулася до Франківська в 2010 році і знаходиться в храмі святого Іона Хрестителя, по вулиці Микитинецькій.

Багато хто відзначає, що даний образ відразу ж почав творити чудеса. Це підтверджує і настоятель храму Володимир Вінтонів, який розповідає про безліч випадків, коли ікона зцілювала людей від цукрового діабету, переломів, допомагала вдало пережити операцію, вирішувала романтичні і життєві проблеми, а також допомагала парам, які не могли мати дітей.

Не так давно ця ікона зробила ще одне диво-допомогла мам е врятувати новонародженого сина.

У жінки був ризик передчасних пологів і вона вирішила помолитися іконі, щоб отримати Божу допомогу. Хлопчик Маркіян народився 14 грудня, на 37-му тижні з вагою 3500 грам.

Вагітність у жінки проходила дуже неспокійно через життєві обставини, та й пологи були не простими — хлопчик був обмотаний пуповиною, напився вод і душився.

На другий день життя Маркіяна йому встановили діагноз-вроджена кишкова непрохідність. Хлопчика забрали в реанімацію і 17 грудня зробили йому операцію. При цьому вони не стали нічого приховувати і відразу сказали жінці, що ситуація важка і гарантій, що її син виживе зовсім немає.

Жінка почала молиться до Ласкавої Богоматері і попросила про молитву отця Володимира. Так, за здоров’я хлопчика молилися 9 днів і на останній день сталося диво — Маркіяну стало на багато краще.

Зараз хлопчик відключений від усіх приладів життєзабезпечення і відчуває себе добре.

“Я дякую Богові, дякую Ласкавій матінці за це диво, дякую всім, хто молився! Я теж за всіх молюся! І чекаю моменту, коли ми з Марчиком прийдемо в храм на вул. Микитинецькій і самі зможемо подякувати за це диво оздоровлення!”- каже жінка.

На Тернопільщині замироточила ікона Богородиці. Про це розповів місцевий житель Ростислав Смірнов на своїй сторінці в соцмережі Facebook.

Повідомляється, що 19 жовтня, в церкві міста Монастирська Тернопільської області ікона Богородиці заплакала справжніми сльозами.

“Сьогодні 19 жовтня 2020 р.б. ікона Матері Божої “Всецариці” яка знаходиться в місті Монастириську знову почала сильно мироточити. Пресвята Богородице Спаси нас!”- написав Ростислав Смірнов.

До публікації він додав кілька фотографій, на яких можна побачити ікону Богородиці. Придивившись можна помітити, що по поверхні ікони стікають краплі прозорої рідини.

Користувачі Мережі не могли пройти повз таку публікацію і висловили сові думку в коментарях. Багато позитивно сприйняли таку новину і попросили у Богородиці вибачення і благословення.

“Мати Божа покрий Україну Своїм Омофором!”, “Миро для миру!!! Амінь!!”, “Матінко Божа Пресвятая помилуй і спаси нас.”, “Спаси Пресвята Богородице”, “Пресвята Богородице помилуй нас!!!” – написали користувачі в коментарях.

Результати перевершили найсміливіші очікування, зауважує наковець:

“У Секуні (це село у Старовижівському районі Волинської області) місцевий священик повів мене до старовинної Іовської каплиці (знаходиться на цвинтарі), щоб показати старовинну ікону Божої Матері, яка мене цікавила, – продовжує Віктор Жадько. – Виявилось, піп не знав легенду про те, що Тарас Григорович реставрував цей образ та надав йому вигляд ікони. Але я про це читав у книгах і статтях. Скажімо, шевченкознавець Петро Жур 1979 року записав розмову з 86-літнім Мефодієм Рижком, який згадував:“Дід Іван розповідав, що в їхнє село приїжджав разом із членами пізнавальної експедиції поет Тарас Шевченко, малював церкву, не нинішню, збудовану пізніше, та ікону”.

1893 року рештки храму в Секуні, замальовки якого робив Шевченко, перенесли на нове кладовище, звели капличку й освятили на честь преподобного Іова Почаївського. Сюди забрали й різний церковний інвентар, храмовий архів та образ Божої Матері.

Зазвичай художники залишають на своїх роботах підпис або якийсь знак. Проте, уважно роздивившись ікону, шевченкознавець нічого не знайшов:

“Але ж трапляються випадки, коли автограф закамуфльований. Тому зробив 32 фотознімки окремих частин полотна, щоб після повернення додому збільшити зображення за допомогою комп’ютера та ретельно дослідити. Як виявилося, на мене чекало відкриття”.

Коли науковець побачив образ, вразило те, що на Божій Матері та на Сині Божому намальоване намисто та інші прикраси – саме українські:

“Я не міг одірвати очей від милого українського обличчя Діви Марії з дитятком на лівій руці в художньо мальованій кольоровій шаті. На Божій Матері, як дар пошани і любові українському жіноцтву, пишалися низки коралів і пацьорів (намист). З корони на голові спускалися пасма різнокольорових стрічок. За православними канонами іконопису цього не повинно бути”.

Збільшивши зображення, Віктор Жадько помітив у медальйоні на грудях Ісуса літери “Ш” та “Т”, а також дату –“1846”. Саме восени цього року Тарас Шевченко як член Археографічної комісії поїхав у відрядження на Волинь, щоб зробити малюнки історичних пам’яток, записати народні перекази, пісні, казки, та й завернув у Секунь. Цікава деталь: ініціали автора вмонтовані всередину обрамлення так, що візуально виглядають як герб України – тризуб.

Після цієї виняткової знахідки науковець відшукав у архіві Почаївської лаври книгу “Опись церковного имущества”, що заведена у Секуньському храмі ще 1806 року – це опис майна, події релігійного змісту: весілля, похорони, свята:

“Навпроти запису “Образ Божої Матері за Престолом” зазначено:“В 1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарасіем Шевченком”. Так я отримав ще й такий доказ Шевченкового авторства”.

«По моєму це скандал. Це каплиця в Підгірцях, навпроти замку. Я здогадуюсь, як воно туди потрапило. Але хто мені дасть відповідь, чому воно досі там?», – запитує Петро Радковець.

Користувачі соцмережі почали активно обговорювати, хто ж насправді зображений на іконі. Одні бачать у ньому дійсно Володимира Путіна, інші – різних святих.

– Бачу, що якісь такі мінімальні схожі риси, можливо, є. Співпадіння, але просто дрібненькі – ніс, худорляве лице. Це не дуже аж так Путін, – переконує туристка Тетяна Мигаль, йдеться у сюжеті інформаційного проекту «Перші про головне» на телеканалі ZIK.

– Я теж подумав про це, але не був впевнений. Риси доволі схожі, зокрема форма обличчя і погляд, – каже турист Руслан Мельничук.

Натомість настоятель храму каже, що не вперше у ликах святих люди помічають обличчя сучасників.

– Я пригадую спілкування під час Революції гідності, тоді хтось приходив і вбачав у тому чи іншому лиці наших українських святих того чи іншого політика, але це швидше така асоціація, – пояснює настоятель храму отець Тарас Цьоба. – А на цій іконі зображені 28 мучеників, яких сплюндрувала репресійна машина НКВС за віру в Бога та українськомовні богослужіння. І лики святих змальовані саме з їхніх портретів. Це єпископи, священики, які за радянської влади були репресовані, вбиті або замучені. Коли приїжджав святий отець до Львова, то він їх беатифікував, проголосив святими.

Путін образу ніяк не стосується, додають релігієзнавці. Імена усіх зображених на іконі – відомі. Але хто саме і де – лише здогадуються.

– Риси обличчя можуть нагадувати отця Омеляна Ковча. Це дуже відомий святий, відомий на весь світ. Його ікони можна побачити в дуже багатьох місцях. Це людина, яка віддала своє життя у концтаборі Майданик, можливо, це Слизюк, – каже релігієзнавець Анатолій Бабинський.

Тим часом, настоятель храму, аби уникнути скандальних асоціацій, хоче розмістити у церкві стенд зі світлинами святих та їхньою біографією.

https://www.youtube.com/watch?v=t0by5u-fmNA

Так, чоловік намагався провезти ікону через зелений коридор. Коли його зупинили митники, вони побачили в нього в дверцятах ікону, написану приблизно в середині минулого століття.

За попередніми даними, це копія смоленської ікони Одигітрія, що означає Напутня. Її автором, згідно з переказами, був євангеліст Лука.

Ікону передали на експертизу.

Ікону із зображенням усіх сучасних захисників України можна побачити у Свято-Преображенському соборі в Кременці.

Зображені події Майдану та АТО не є власне іконою, вони утворюють немовби фон, слугують її смисловим оформленням, – розповіли у храмі для фейсбук-спільноти «Типовий Кременець».

«У настінному розписі нашого собору ми прагнули відобразити переломний момент сучасної історії української нації. Дати цим подіям певне богословське осмислення та підкреслити виховний момент для сучасних і майбутніх поколінь», – додають священики.

У Дніпрі чоловік накурившись марихуани жорстоко побив свою бабусю іконою, бо йому здалося, що в неї вселився злий дух. Про це повідомляє поліція.

Інцидент стався 19 листопада, підозрюваного затримали.

“Перебуваючи під впливом наркотиків, чоловікові здалося, що в його бабусю вселився злий дух. Для того, щоб позбутися від сатани, онук взяв ікону і сильно вдарив стареньку по голові”, – сказано в ньому.

У кімнаті поліцейські знайшли пристрій для вживання наркотиків і пакети з марихуаною.

“На підлозі лежала бабуся в несвідомому стані. У неї на підлозі була закривавлена ​​ікона. Чоловік зізнався в тому, що він побив свою бабусю, бо йому здалося, що в неї вселився злий дух, і він намагався його вбити”, – йдеться в повідомленні.

Суд обрав чоловікові запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу.

Чоловікові загрожує від 5 до 8 років позбавлення волі.

У польовій капличці 14 бригади у зоні АТО сталося диво. Стовбур сухого дуба, використаний для побудови похідної каплички військової частини В 0259, вкрився молодими пагонами. Зелене листя огорнуло ікону Матері Божої, яка висіла на мертвому дереві.

 

Про це йдеться в матеріалі тижневика Волинські новини №25 від 21 липня.

Звідки прийшла на Волинь «Одигітрія» – загадка історії. Відомо тільки, що коли 1648-го ікону «оселили» у церкві Тростянця (нині – село Ківерцівського району), то вона вже мала вік близько 200 років.

На жаль, усього літопису із життя чудотворного образа теж не зберег­лося. Хоча окремі факти таки відомі. Як-от самооновлення «Богородиці» в 1889 році. Побачивши таке диво Господнє, невідомий майстер тоді виготовив Божій Матері дерев’яні ризи, вкриті позолотою. І вони теж отримали чудодійну силу.

Далі – білі плями у літописі Тростянецької Богородиці. І тільки перекази старожилів донесли нам, нащадкам, дивовижну історію про пожежу, що лютувала у церкві, і святий образ, пошкодити який навіть вогонь не посмів. Щоправда, ризи вкрилися кіптявою. Але й вони, почорнілі, дійшли до наших днів і теж почали на початку 2000-х неймовірним чином оновлюватися.

Нинішній настоятель церкви Святої Трійці УПЦ КП отець Сергій розповідає: коли його, священно­служителя з Київщини, тільки призначили служити у невеличкому селі на Волині, вищі сили, здавалося, ведуть сюди, до місця, де оселився образ Одигітрії.

– На той час ікона сім років як перебувала на реставрації. Аби забрати її до церкви, ми мусили подбати про належний дім для чудодійного образа: забезпечити мікроклімат, встановити сигналізацію та надійні двері. І тільки 2011-го Богородиця з Ісусом знову стала кликати всіх нужденних, сотням, навіть тисячам людей дарувати віру та зцілення, – провадить священик.

Аби розповісти про всі дива, які за шість останніх літ сотворила Богородиця, не одну книгу треба написати. Бо навіть ті чотири товсті зошити, куди кожен зцілений занотовував подячне, вже закінчилися.

– Але, повірте, кожен випадок по-своєму унікальний, – запевняє отець Сергій. – Люди розповідають, як іще в середині минулого століття жінка з Росії дізналася про Тростянецьку Богоматір, привезла доньку з дитячим церебральним паралічем. Попри атеїстичні часи і заборону молитися, вона три доби стояла навколішки перед святим образом. Із кожним новим днем дівчинці ставало все легше. А коли вони поїздом поверталися додому, донька стала самостійно ходити!

Що вже казати про наш час, коли кожного-кожнісінького дня паломники звідусіль прямують на Ківерцівщину.

– Серед яскравих спогадів – подружжя, яке, побачивши замок на церковних дверях, уже хотіло повертатися до Луцька. Але останньої миті я їх побачив, запросив до храму, вони розповіли, що тяжка недуга – рак дружини – привела пару до ікони. Щира молитва допомогла цим вірянам. І коли жінка поїхала в Київ до лікарів, ті повідомили: «Ви здорові. Їдьте з Богом», – пригадує священик і додає: випадків дивовижного зцілення від онкозахворювань було чимало.

– А якось приїхала пара, яка 12 літ не мала діток. Жінка набожна, не заперечиш. Натомість чоловік був далекий від релігії, під час першого молебню стояв собі подалі, на підвіконня сперся. На другій службі – вже поруч із дружиною. Третю вони разом увесь молебень на колінах простояли. Розумієте, відкрив цей чоловік своє серце Господу! А через рік дзвінок: «Отче, хочемо дитинку охрестити». Розпитавши, звідки телефонують незнайомі люди, промовляю: «Така спека на вулиці. Нащо зайвих 30 кілометрів будете малятко в машині марудити?» – «Ні, – відповідають, – тільки у вас і тільки перед чудодійною іконою». Приїхали. Я як глянув – ледь ноги не підкосилися: той самий чоловік, який рік тому на підвіконня сперся та знехотя молитву слухав. Побіг він до Богородиці, впав навколішки, заплакав, воссилаючи дяку. Бо саме чудодійний образ допоміг через 12 літ дочекатися первістка Артемка.

Слава про незвичайну силу Одигітрії пішла Волинню, Львівщиною, Тернопіллям, до Києва докотилася, Білорусі, Польщі, навіть до Америки!

– Як зараз бачу, прийшло подружжя: вона – українка, він – чистокровний американець і двоє синів-близнюків із ними, – усміхається, пригадуючи, отець Сергій. – Діти першими до ікони поспішили. Та не встигли ще ми до каплички піднятися, як вони назад біжать і щось белькочуть по-англійськи. «Що таке?» – запитую в їхньої матері. А вона сама аж призупинилася: «Уявляєте, кажуть, коли вони до «тої жінки з картини» (тобто Одигітрії) підійшли, вона на мить ожила й до них усміхнулася!».

Утім є чимало людей, які зверхньо ставляться до святині, зневажливо – до служителів церкви, не приховує отець Сергій.

– Буває, заїдуть на церковне подвір’я, скло у дверцятах машини приспустять і гукають до мене: «Візьміть гроші, помолитеся за мене». – «Я не жебрак. Ваших грошей не потребую, – відповідаю в таких випадках. – А помолитися – то ви й самі можете зайти. Двері церкви завжди відчинені для вірян». – «Нема в нас часу», – кажуть, на ходу піднімаючи скло автомобільних дверей, і їдуть геть, – із гіркотою каже священик.

Але, як мовиться, Бог нам усім суддя. Просто кожному варто пам’ятати: Господь милосердний для того нам статки посилає, аби частинку від отриманого ми спрямовували на благі діла. Бо так буде не завжди…

– …Так буде не завжди, – підтримує отець. – Чи знав хто, скажімо, що прийде в Україну війна? Що за одну мить один снаряд могтиме знищити не тільки вілли чи машини – покалічити цілі родини, зламати долі?! Коли я 45 днів як капелан перебував в АТО, бачив, із якою вірою підходять бійці до Тростянецької чудотворної ікони (її копію привіз на передову). Спілкуючись зі мною, хлопці шукали підтримки, розради. Вони щиро вірили: ті маленькі іконки Богоматері, що їх подарував їм на згадку, направду вбережуть від поранень та смерті.

Так само просити в Одигітрії заступництва приходять до Тростянецької церкви матері, жінки, доньки, падають навколішки перед іконою люди різних статків, статусів, конфесій.

– Чудотворний образ об’єднав у спільнім нашім горі, – провадить отець Сергій. – Шкода, що тільки тепер ми зрозуміли: нам, українцям, нема чого ділити і воргувати. А збагнули б раніше – скількох бід уникнули б, у тому числі й війни…