<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>інша &#8211; УКРАЇНА LIVE</title>
	<atom:link href="https://ukr-live.com/news/tag/insha/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://ukr-live.com</link>
	<description>Новини - Аналітика - Обговорення !</description>
	<lastBuildDate>Tue, 22 Oct 2019 13:46:31 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.10</generator>

<image>
	<url>https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2016/05/cropped-ukraine_flag_by_chokorettomilkku-d7j8tz2-160x160.png</url>
	<title>інша &#8211; УКРАЇНА LIVE</title>
	<link>https://ukr-live.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Ірина приїхала на побачення зі Львовом золотої осені.</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/72867?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=iryna-pryyihala-na-pobachennya-zi-lvovom-zolotoyi-oseni-vdostal-nagulyavshys-i-nadyhavshys-osoblyvoyu-atmosferoyu-starogo-mista-zajshla-u-kavyarnyu</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 23 Oct 2019 05:04:31 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[Події]]></category>
		<category><![CDATA[Цікаво]]></category>
		<category><![CDATA[інша]]></category>
		<category><![CDATA[історія]]></category>
		<category><![CDATA[наречена]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukraine-live.com/?p=72867</guid>

					<description><![CDATA[Ірина приїхала на побачення зі Львовом золотої осені. Вдосталь нагулявшись і надихавшись особливою атмосферою старого міста, зайшла у кав’ярню. З невеличкої тераски другого поверху можна було неквапливо любуватися будинками, людьми… 21-10-2019 Ірина приїхала на&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Ірина приїхала на побачення зі Львовом золотої осені. Вдосталь нагулявшись і надихавшись особливою атмосферою старого міста, зайшла у кав’ярню. З невеличкої тераски другого поверху можна було неквапливо любуватися будинками, людьми…<br />
</strong></p>
<p><img fetchpriority="high" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-72868" src="https://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2019/10/22651030.jpg" alt="" width="696" height="456" /></p>
<p>21-10-2019 Ірина приїхала на побачення зі Львовом золотої осені. Вдосталь нагулявшись і надихавшись особливою атмосферою старого міста, зайшла у кав’ярню. З невеличкої тераски другого поверху можна було неквапливо любуватися будинками, людьми… – Іро? – вона підвела очі й обімліла.</p>
<p>Перед нею стояв він, перше кохання і її перша велика зрада.</p>
<p>Віктор. Як же він змінився за ці роки! Замість стрункого широкоплечого парубка з веселою грайливою посмішкою на неї банькуватими очима дивився огрядний чоловічина. До того ж майже повністю лисий. Стало якось ніяково, і вона лише змогла видавити із себе криву посмішку.</p>
<p>– Досі не можеш мене пробачити? – першим порушив мовчанку Віктор.</p>
<p>– Не я ж за день до весілля його відмінила, – холодно сказала. – А пробачити… Я вже давно тебе простила. Хтозна, як би ми жили, якби тоді одружилися. А я через два роки зустріла Колю. До цього думала: те, що чоловік і жінка – дві половинки одного цілого – лише слова. Та ні. Я дуже щаслива!</p>
<p>Іра гордо підняла голову і подивилася колишньому коханому прямо у вічі. Їй дуже хотілося йому допекти. Адже тоді, п’ятнадцять літ тому, він їй зробив дуже боляче. Молодій дівчині хотілося вити, під землю провалитися, світ білий був немилим. Не хотілося жити.</p>
<p>***</p>
<p>Іра й Віктор познайомилися у гуртожитку. Хоча жили у сусідніх селах на Рівненщині. Як це часто буває серед молодих людей, один-другий раз посиділи в одній компанії. З’ясували, що їм і додому одним автобусом їздити. І так якось зародилися почуття.</p>
<p>У серпні перед останнім, п’ятим, курсом домовилися зіграти весілля, щоб отримати разом розподіл. Як і годиться, познайомилися батьки.</p>
<p>У серпні перед останнім, п’ятим, курсом домовилися зіграти весілля, щоб отримати разом розподіл. Як і годиться, познайомилися батьки.</p>
<p>До весілля залишалось зовсім мало часу. Вже повним ходом зводились шалаші, господині парили, смажили й коптили наїдки.</p>
<p>І от у центрі села, де жив Віктор, зупинилася незнайома машина.</p>
<p>– Вітька, який у Львові вчиться, де живе? – рішуче виглянула через вікно старша жінка.</p>
<p>– Та отамечки повернете направо – третя хата його буде. А ви на весілля приїхали, хто йому будете? – запитали цікаві жіночки.</p>
<p>– Майбутня теща, – ні капельки не знітившись, відповіла та.</p>
<p>– О, то ви щось наплутали. Наш Вітька на іншій жениться!</p>
<p>– Я наплутала? А шо, його нєвєста беременна?</p>
<p>– Та ніби ні. У них любов.</p>
<p>У людей біля магазину тільки очі округлились. Був там і сусід батьків Іри. Він одразу скочив на фуру і тільки вйокнув.</p>
<p>– Іване! Я тільки із села твоїх сватів. Там якась городська жіночка приїхала і каже, що веселля не буде! – затарахкотів, захекавшись.</p>
<p>Іван, не довго думаючи, скочив у «Жигулі» і помчав до майбутніх сватів. Зайшов у хату й одразу побачив незнайомих чоловіка, старшу жінку і вагітну молодуху. Пузо було солідне, показувало місяців на вісім. У Івана серце опустилося.</p>
<p>– Що тут таке, що діється? – Як що діється?</p>
<p>Хіба не бачиш, чоловіче добрий, що моя Сонька беременна. Дитя уже от-от народиться. Що йому безбатченком бути? – впевненим голосом заговорила жіночка.</p>
<p>– Віть?</p>
<p>– Дядьку Іване, весілля не буде… Скажіть Ірі. Я… я не можу… – забелькотів майбутній зять. Як виявилося, уже й не зять.</p>
<p>– Як, як я їй скажу? За шо ти дитину мою опозорив?</p>
<p>– Так ваша ж дочка не беременна! – тут же встряла бойова жіночка. – Так що він не вашу, а мою дитину опозорив!</p>
<p>Іван розвернувся і пішов до «Жигулів».</p>
<p>– Ваша собі іншого чоловіка знайде! – крикнула навздогін незнайома жінка.</p>
<p>Серпневе небо було усіяне зорями. Пахли трави. Це мав бути найщасливіший день у її житті – день весілля. А вийшло так, що Ірка сиділа одна на березі ставка. Хоч бери й у воду кидайся! Так боляче і соромно.</p>
<p>– Навіть не думай, доню! Він цього не вартий, – заспокійливо поклав руку на плече татко. – Якщо до весілля став наліво ходити, то яке б у вас життя було?</p>
<p>Іра тільки сумно всміхнулася.</p>
<p>Час дійсно гоїть рани. Вона закінчила інститут, благо, що Віктор перевівся на заочне і вони не зустрічалися. Стала працювати, зустріла свого Михайла. Доля подарувала їм щасливе життя.</p>
<p>– А у тебе діти є? – запитав Віктор у львівській кав’ярні.</p>
<p>– Так, син і донька. Син перемагав в олімпіадах з фізики, зараз його запросили на навчання в Америку. Дочка теж розумниця, а які торти пече! Хоче свою кондитерську відкрити!</p>
<p>– А у мене з Сонькою дочка народилася інвалідом. Усе життя ми її тягнемо. Я на двох роботах працюю, – у Віктора аж затрусилися губи від жалю до самого себе.</p>
<p>– Не я тобі жінку і долю вибирала, – відрубала Іра і пішла.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
