У Дніпропетровському будинку-інтернаті моніторингова група Офісу омбудсмена виявила серйозні порушення прав дітей – зокрема, зафіксувала жорстоке поводження з вихованцями й непідготовленість укриттів. У інтернаті проживають 22 дитини та 53 повнолітніх підопічних.

Про це розповів уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

Моніторингова група виявила:

одного вихованця у ліжку зі зв’язаними руками та застосування до підопічних фізичного обмеження без правових підстав;
систематичні випадки отримання тілесних ушкоджень;
підопічні потребували термінового санітарно-гігієнічного догляду, мали забруднену постіль, зношений одяг;
відсутність укриття: під час повітряної тривоги діти залишаються або в кімнатах, або в коридорі.
Водночас для перевезення дітей та осіб з інвалідністю використовується ліфт, непридатний для експлуатації, не вистачає персоналу, деякі приміщення потребують негайного ремонту.

Також порушено мінімальну норму площі на дитину в окремих кімнатах, що порушує їх право на приватність. Співробітники виявили у харчоблоці тарганів.

Про це повідомляється в сюжеті Магнолії-ТВ.

Як все почалося
Друга дитина у Вікторії народився 9 років тому і вона була дуже бажаною. Її щастю не було меж, але потім малюк став поступово змінюватися.

“У три роки йому поставили діагноз. Ми почали шукати заклади, Дошкільні, які б могли йому забезпечити розвиток елементарний. Ми досі не знайшли в Україні таких установ. Всі навіть спеціалізовані садки вважають, що Захар занадто складний для них”, – розповіла мама Захара.

Справа ще й у тому, що син Вікторії – гіперактивний. Його не хотіли брати в садочки і спеціалізовані установи в такому стані, а час все йшов.

Сили закінчилися
Коли Захару виповнилося 7 років – жінка наважилася на серйозний крок і в розпачі віддала сина в інтернат. У Києві жоден з інтернатів не погодився взяти дитину, відповіли згодою тільки за 350 кілометрів від столиці.

Через рік в інтернаті мати не впізнала свого сина, він схуд, був виснаженим і постійно просив їсти і пити. Також дитина практично не реагувала ні на що. Мати забрала його звідти й зараз він з нею. Вікторія зізнається, що у неї немає сил і можливостей справлятися з сином вдома, адже їй потрібно працювати, а допомоги від держави немає.

В Україні просто не передбачені установи, де б така дитина могла перебувати вдень.

“Те, що сталося з цими хлопчиками – аутистами, свідчать ці фотографії. Батьки дізналися на 13-й день, коли дітей синіх до чорних привезли з лікарні в інтернат, без відома батьків відправили на експертизу, потім до проктолога. Весь цей час на територію інтернату батьків цих дітей не пускали”, – сказано в повідомленні.

За словами автора поста, дітей привезли в інтернат так пізно, так як чекали, щоб зійшли синці і неможливо було нічого довести. Усіх небайдужих просять привернути увагу до проблеми насильства в Святошинському інтернаті Києва, який знаходиться на вулиці Котельникова, 51.

“У лікарні вони перебували в одній палаті з якимись ув’язненими. У мене просто шок”, – розповіла одна з мам хлопців.

Директор установи говорить, що поки немає висновку поліції, зустрічатися з журналістами не буде.

Зазначимо, що цей інтернат займається вихованням дітей з психічними і неврологічними розладами. Саме приміщення знаходиться в жалюгідному стані, хоча гроші з бюджету на її розвиток виділялися. На сьогодні в інтернаті перебувають 186 дітей.

Про інцидент, який трапився 26 лютого, розповів користувач Aleksandr Vint у Facebook-групі “Путивль”. Як стало відомо, учасникам бійки 11-12 років, пише Моя Школа OBOZREVATEL.

“Сильні удари проводилися ногами по голові, по ребрах, нирках та інших життєво важливих частинах тіла. А також, стрибки “з розгону”, а потім удари по тим же частинах тіла. Знімав на камеру саме той хлопець, який попросив товариша побити учня”, – розповів чоловік.

За його словами, вихователі та вчителі бачили, що відбувається, проте ніяк не відреагували. Коли потерпілий прийшов до медсестри в медпункт, та йому сказала, що нічим не зможе допомогти. Хоч і очевидці розповіли, що в дитини текла крова з носа, боліли ребра і нирки. Відео бійки можна переглянути за посиланням.

“Директорка, дізнавшись про ситуацію, сказала, чи можна якось домовитися і вирішити питання між собою. Батьки дитини, який попросив свого друга побити учня, запропонували фінансову допомогу в розмірі 500 грн. Але справа то не в грошах, а в моральному стані дитини на сьогоднішній день”, – додав житель Путивля.

На заході Чехії в місті Вейпрті сталася пожежа в інтернаті для інвалідів. Загинули вісім осіб. Про це напередодні повідомило видання Novinky.cz з посиланням на прес-секретаря рятувальної служби Устецького краю Прокопа Воленика.

За його словами, повідомлення про пожежу надійшло близько 5 години ранку. Займання вдалося майже відразу локалізувати, але люди задихнулися від диму.

“Чотири людини отримали травми середнього ступеня тяжкості, одну підключено до апарату штучного дихання. Ще 26 людей отримали легкі травми, вони були перевезені до медичних установ для огляду і надання допомоги”, – розповів Воленик і уточнив, що всього в інтернаті знаходилися 35 осіб.

Прем’єр-міністр Чехії Андрій Бабіш, міністри внутрішніх справ і соціальних справ Ян Гамачек і Яна Малачова висловили співчуття родичам загиблих.

Ще троє отримали травми й були госпіталізовані. Про це повідомили у пресслужбі Нацполіції в Луганській області.

“О 21:09 до Старобільського відділу поліції надійшло повідомлення від диспетчера ДСНС про те, що горить один із корпусів Старобільського обласного психоневрологічного інтернату. Негайно на місце події виїхало керівництво ГУНП, Старобільського відділу поліції, слідчо-оперативна група і групи реагування”, – йдеться у зверненні.

Було встановлено, що в одній із палат першого корпусу трапилося займання.

Справу кваліфікували як “порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки” та “службову недбалість”.

Станом на ранок 23 грудня двоє з постраждалих перебувають у важкому стані, повідомив начальник відділу зв’язків зі ЗМІ та роботи з громадськістю ГУ ДСНС у Луганській області Олександр Чалий. Він уточнив, що о 21:32 пожежу було локалізовано, а о 23:55 – повністю ліквідовано. Тіла загиблих, за його словами, були виявлені рятувальниками у процесі гасіння пожежі.

“Про причини пожежі говорити ще рано, зараз там працюють фахівці, вони і будуть з’ясовувати. Збитки підраховуються”, – додав представник ДСНС.

Подія трапилася близько 22-ї години вечора. Поліцейські всю ніч шукали хлопців за допомогою кінологів зі службовими собаками, повідомили в пресслужбі ГУНП в Дніпропетровській області.

Як стало відомо, підлітки покинули центр реабілітації в кімнатних тапочках і легкому одязі. Грошей і мобільних телефонів з собою не мали.

Поліцейські відразу встановили родинні та дружні зв’язки втікачів і почали перевірку їх можливих маршрутів. Також вони перевірили занедбані будівлі, вокзали, торгово-розважальні заклади з цілодобовим режимом роботи.

Близько п’ятої години ранку 16 грудня правоохоронці знайшли дітей на території Шевченківського району. За словами хлопчиків, втечу вони спланували заздалегідь, однак думали повернутися до центру реабілітації.

Відзначимо, що за час відсутності діти жертвою злочину не стали. Для недопущення в подальшому таких випадків поліцейські провели з ними профілактичну бесіду і повернули до установи.

Директора одного з інтернатів Приазовського району (Запорізька область) затримали за торгівлю неповнолітніми.

За інформацією поліції, чоловік здавав за гроші підопічних в якості робочої сили стороннім людям, які залучали дітей до виконання важких будівельних і господарських робіт.

Директора інтернату затримано після одержання суми в розмірі 1 тис. грн за передання сторонній особі чотирьох хлопчиків віком до 14 років на будівництво в приватне домоволодіння в селищі Приазовського району.

В інтернаті проводяться слідчі дії. Вирішується питання про затримання керівника.

У спецоперації із затримання підозрюваного взяли участь співробітники управління по боротьбі з торгівлею людьми, спецназ КОРД і прокуратура.

Маленька дівчинка тихо схлипувала, причаївшись у самісінькому куточку просторого інтернатівського коридору. Їй було так боляче і так шкода себе, що від відчаю сльози все рясніше скапували з її красивих, але таких засмучених, оченят, розбиваючись об підлогу.

Того дня в інтернаті практично нікого не було, за винятком Юлиної виховательки, прибиральниці, та ще кількох працівників закладу.

Тетяна Іванівна знала, що знайде Юлечку саме тут – в кінці коридору. Дівчинка завжди сюди прибігала, коли її хтось образив, чи забрав іграшку. Або просто тоді, коли їй було сумно.

Дівчинку ніхто не навідував у цьому закладі. Вона просто знала, що Бог покликав до себе на небо її батьків, а за Юлечкою на землі наглядають Його янголята-хоронителі. Таку історію дівчинці розповіла Тетяна Іванівна, і в дівчинки ані підстав не вірити вихователю, ані навіть найменших сумнівів не було, що так воно й насправді.

Тетяна Іванівна підійшла до Юлечки, і, обійнявши, тихенько сказала:

– Не плач, моє сонечко. Завтра я принесу тобі новеньке взуття і тоді разом підемо на виставу, адже її не тільки сьогодні показують, а ще два дні вона буде у нашому місті.

Дівчинка зраділа. Бо й направду так прикро було б через якусь дрібничку не піти у театр, яким вона марить змалку. Вона сьогодні так хотіла потрапити на виставу, та стався неприємний казус. Вже вийшовши до воріт інтернату, дівча враз відчуло дотик крижаної води на своїх маленьких ніжках. Коли поглянула вниз, то побачила, що підошва від взуття так і залишилася в калюжі, окремо від чобіт. Стареньке взуття не витримало весняних дощів. Тож Юлечка змушена була повернутися в інтернат, оскільки до перегляду вистави залишилося не так багато часу, та й іншої пари чобіт у неї все одно не було.

Тетяна Іванівна першою зголосилася залишитися з дівчинкою, та й особливого бажання іти сьогодні до театру в неї не було, бо ще від ранку головний біль не давав спокою. Мабуть, через зміну погоди.

Поки вихователька зачиняла ворота, Юлечка чимдуж побігла до свого сховку.

Дівчинку підбадьорили слова виховательки. Вона подумала, що так навіть краще. Бо нині, коли всі інтернатівці пішли в театр, вона не змогла б зосередитись на виставі, адже добре знає, які «шумні» її друзі.

Наступного ранку Юля прокинулася раніше від усіх. Вона пішла вмиватися, чистити зубки, а коли повернулася назад, у кімнату, то ледь стрималася, аби не закричати від радості. Адже біля її ліжка лежали дві пари новенького взуття – зимові теплі уги та весняні гумові чоботи, розфарбовані барвистими квітами і метеликами.

Дівчинка одразу ж приміряла взуття, але другі чобітки їй, очевидно, найбільше сподобалися, бо вона так і залишилася стояти в них.

– Ну що, готова сьогодні йти в театр? – як завжди, мило запитала Тетяна Іванівна.

– Так! Дякую! – не стримувала радості дівчинка. – Ви така хороша. Шкода, що ви – не моя мама…

Вихователька обійняла свою підопічну, а в самої на очі накотилися сльози. Серце ж почало шалено калатати. Вона була розчулена від щойно почутого.

Тетяні згадалися ті роки, коли вона була такою ж, як Юля. Ця дівчинка нагадувала їй саму себе – така ж щира, довірлива і дуже рaнима. А ще Таня, як і Юлечка, виховувалася в інтернаті. У цьому ж.

Цей день став незабутнім для них обох. Після театру вони ласували смачними круасанами у затишній кав’ярні і спілкувалися.

Вже перед входом до інтернату Юля міцно стисла руку виховательки і сказала:

– Дякую. Ви – мій ангел-хоронитель.

Тетяна Іванівна ще міцніше стисла руку дівчинки і обняла її. Вона твердо знала, що зробить усе можливе, аби дівчинка була щасливою. Сьогодні для обох був непростий день, тож пора іти відпочивати. А завтра… Завтра Тетяна Іванівна почне збирати необхідні документи, щоб удочерити Юлечку.

Бабуся сиділа на дивані і плакала, а поруч з нею сусідка тітка Марія.

– Чому ти плачеш? -Запитала дівчинка, – З мамою щось?

Бабуся глибоко зітхнула, витерла сльози, обняла свою внучку і сказала:

– Мами більше немає. Мама наша полетіла високо високо. Вона тепер зверху буде дивитися на тебе.

Мама Ані дуже довго хвоpіла і завжди заспокоювала дочку, що все пройде, і все буде добре. Але на жаль, хвоpоба взяла своє. Після похopoну мами, бабуся почала сильно здавати і незабаром злягла, дівчинці довелося доглядати за нею, більше родичів у них не було, батька свого вона ніколи не бачила, а мама ніколи про нього не розповідала …

– Бабусю, як ти себе сьогодні почуваєш? – запитала Аня йдучи вранці до школи, – у мене сьогодні 4 уроки, я прийду швидко, ти не переживай, я зараз піду до тітки Марії попрошу, щоб вона до тебе сьогодні зайшла. І вибігла з квартири.

Сьогодні Анютка як ніколи поспішала зі школи, ноги самі бігли. Коли вона була вже біля будинку, то побачила біля під’їзду розгублену сусідку, вона погладила дівчинку по голові і сказала:

– Анюта, бабусю забрали в лiкарню, але ти не переживай, у мене поживеш, місце знайдемо. Ось побачиш вона швидко одужає.

Так дівчинка опинилася у великій родині. У Тітки Марії було троє синів, дочка і кіт Мурзик. Всі діти були раді появі Ані. Особливо кіт, він постійно сидів у неї на колінах і співав свої пісні, чекав і зустрічав її зі школи.

Через два тижні бабусі не стало. Тітка Марія намагалася удочерити дівчинку, але їй відмовили, що і зрозуміло було, своїх четверо дітей, до того ж вона одна їх виховувала.

– Що ж нам робити, Анюточко, як бути, адже заберуть тебе в інтернат, а ми вже так звикли всі до тебе, а Мурзик найбільше.

І тітка Марія згадала про свою молодшу двоюрідну сестру Олену, яка жила в іншому місті, працювала в адміністрації, але у неї з чоловіком не було дітей і вони завжди мріяли про дитину. Подзвонила їй, та не довго думаючи на наступний день приїхала.

Кілька тижнів пішло на оформлення документів. Аня плакала, коли їхала з рідного дому, тут залишалося все, що вона любила і цінувала.

Приїхавши в свій новий будинок, Аня з початку трохи переживала, думала, як вона буде жити в таких хоромах. Квартира була великою, всі меблі білі, навіть кухонний гарнітур був блискуче білого кольору. Але Тітка Олена з дядьком Михайлом виявилися дуже турботливими і милими людьми, вони прийняли Аню як свою рідну дочку, душі в ній не чули.

Одного ранку в двері подзвонили, тітка Олена відкрила двері, на порозі стояв чоловік, представився Віталієм і сказав, що він батько Анюти.

Віталій довго розмовляв, він приїхав здалеку, що б забрати доньку до себе. Але Тітка Олена з дядьком Михайлом звичайно були проти, вони дуже звикли до неї, полюбили і не уявляли без неї життя. тоді Віталій вирішив сам поговорити з нею.

– Аню, поїхали зі мною. Я живу один у мене є квартира, правда вона не така велика як ця, але житло все ж є. Я недавно тільки дізнався, що мами і бабусі не стало і ти залишилася одна. Ось зважився і приїхав за тобою.

– А де ти раніше був, коли мама хвоpіла, коли бабуся захвоpіла, коли я залишилася зовсім одна, мене хотіли віддати в інтернат, але сталося диво і я потрапила в сім’ю. Я не можу кинути моїх найдорожчих людей. Вони мені дали все, я дуже вдячна, що вони є у мене. Чому мовчиш? ну скажи хоч що-небудь. Якщо б ти мене любив і я була потрібна тобі, ти мене знайшов, набагато раніше. А зараз я не зраджу їх. Вони – моє життя.

Віталій нічого не зміг сказати на своє виправдання, так, він винен, що кинув дружину і дитину. Плїхал і забув про їх існування, що не допомагав і не брав участі у вихованні доньки. Він опустив голову і не міг дивитися в дочці в очі. Так хотілося обійняти її, поцілувати і ніколи не розлучатися, в цьому житті у нього не було нікого ріднішого крім неї.

Він залишив свою адресу і телефон, і поїхав. Але в душі десь глибоко таїлася надія, що коли-небудь його дочка простить його, приїде, обійме і скаже: «Тату, я дуже скучила за тобою…»

Зокрема, підопічних з особливими потребами, 1983, 1988, 1992 та 1994 рр народження, керівник інтернату передавав своїй доньці та зятю, який вже на власному автомобілі відвозив їх на різні об’єкти для виконання фізично важких робіт.

Вихованці інтернату вимушені були на ринку розвантажувати розфасовану у мішки цибулю, у лісі вантажити зрізану деревину, на присадибних ділянках розкидати чорнозем, переносити пісок та будівельні матеріали, виконувати інші роботи під час ремонту приміщень та у квартирі зятя директора інтернату.

Правоохоронці завершили досудове розслідування. Наразі обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 149 КК України (Торгівля людьми, здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою, службовою особою з використанням службового становища, від якої потерпілі були у матеріальній та іншій залежності) затверджений та скерований до суду.

Зловмисникам загрожує позбавлення волі на строк від п’яти до 12 років з конфіскацією майна або без такої.

Наразі обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 149 КК України (торгівля людьми, здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою, службовою особою з використанням службового становища, від якої потерпілі були у матеріальній та іншій залежності) затверджений та скерований до суду.

Директора будинку-інтернату, що в Житомирському районі, а також його доньку та зятя, які працювали вихователями, обвинувачують у тому, що вони, зловживаючи своїм службовим становищем, неодноразово, протягом тривалого часу, з метою незаконного збагачення, використовували вихованців інтернату для трудової експлуатації.

Зокрема, підопічних з особливими потребами, 1983, 1988, 1992 та 1994 рр народження, керівник інтернату передавав своїй доньці та зятю, який вже на власному автомобілі відвозив їх на різні об’єкти для виконання фізично важких робіт.

Таким чином, вихованці з особливими потребами, які перебувають в уразливому стані, що позбавляє їх здатності повною мірою оцінювати і усвідомлювати свої дії та приймати самостійні рішення, вимушені були на ринку розвантажувати розфасовану у мішки цибулю, у лісі вантажити зрізану деревину, на присадибних ділянках розкидати чорнозем, переносити пісок та будівельні матеріали, виконувати інші роботи під час ремонту приміщень та у квартирі зятя директора інтернату.
Досудове розслідування проводило слідче управління ГУНП в області.
Справу розглядатиме Житомирський районний суд.
Публічне обвинувачення здійснюватиме прокуратура області.

У Тиврові через нещасний випадок загинув працівник. Подія сталась 17 грудня близько 14:30 у будинку-інтернаті геріатричного профілю.

Про це з повідомляє Управління держпраці у Вінницькій області. Зазначається, що працівник був 1961 року народження. Він виконував роботи з комплексного обслуговування й ремонту будівель.

Причини нещасного випадку, що спричинив смерть розслідуватиме спеціальна комісія.

Виявилося, що будівля розташований в замку на околицях Львівщини, в ньому раніше був монастир і будинок інвалідів. В СРСР сюди почали звозити дітей.

Інвалідів вивезли ще далі, а сюди, подалі від людських очей, почали звозити цих дітей. Так будувалася радянська система – нормальні люди не повинні були бачити пекло так близько. Колись їх було 140, зараз – тільки 80.

Сама будівля давно закинута, про ремонт навіть не йде й мови. З штатних робітників залишилися тільки один психіатр і два педагога, при тому, що вони отримують мінімальну зарплату.

В одній палаті живуть по десять чоловік одночасно. Багато дітей навіть не отримують освіту, адже дітям з такими проблемами потрібен індивідуальний підхід, і 2 викладача з 80 людьми просто не можуть впоратися фізично.

Уповноважений президента заявив, що “це в’язниця”, після того, як особисто оглянув умови проживання дітей.

Тому небайдужі і батьки учнів звернулися до депутатів Львівської Обласної ради з листом-проханням не виганяти дітей на вулицю. Текст цього звернення було опубліковано на фейсбук-сторінці цієї школи.

“Ми, батьки та небайдужі громадяни разом із колективом школи-інтернату хочемо донести до депутатів Львівської обласної ради своє бачення ситуації, бо прагнемо бути для наших дітей прикладом послідовності, принциповості, конструктивності, тому сподіваємося на діалог і сприйняття нашої позиції, спрямованої на збереження та розвиток тих позитивних досягнень ВЗСШІ, що здобувалися роками для нас, теперішніх, для наших дітей, для нашого майбутнього.

Отож:
Школа – педагогічна база

Основна мета реформи сучасної школи, в нашому розумінні, полягає насамперед у вихованні щасливої й успішної людини.

Завдяки директорові Лілії Свистович ВЗСШІ інтегрована у європейський освітній простір (країни-партнери: Польща, Словаччина, Грузія, Нідерланди, Чехія, Литва, Естонія, США).

Педагоги школи постійно підвищують свій професійний рівень та охоче діляться своїми напрацюваннями. Тренінги, семінари, круглі столи за участі відомих тренерів у галузі освіти (В. Громовий, О. Авраменко, С. Чумаченко, М. Крикунов, Ене-Сільвія Сарв, Ірена Пранскевічуте, тренери з Нідерландів – Нік ван Гемерен та Генк Бонс, тренери з Польщі – Е. Нога, А. Олейнік, М. Кавецкі, М. Павелкевич ), багаторічна і щоденна діяльність всієї шкільної команди дали можливість сформувати потужний висококваліфікований педагогічний колектив.
Численні заходи (зокрема міжнародні гранти, різноманітні тематичні проекти) як на рівні школи, так і на рівні територіальної громади міста, області, країни дали змогу створити успішну модель освіти, яку сьогодні запроваджено у нашій школі, яка заслуговує на впровадження в інших навчальних закладах України.

Основні засади реформування галузі, закладені в Законі України «Про освіту», вже давно застосовуються в нашій школі, втілюються в життя. Слід відзначити, що це справжня освітня революція, де діти є активними учасниками освітнього процесу!

І це не хаотичний рух, а чітка стратегія розвитку закладу, для успішного фінішу якої потрібно ще один крок (принаймні 1-2 роки для перехідного періоду)!

Соціальний елемент
Памʼятаймо, що в центрі всіх змін і реформ знаходяться ДІТИ!

Бідність родин, складні життєві обставини, недостатність на місцевому рівні послуг з підтримки дітей та сімей з дітьми зумовлюють дитячу бездоглядність, призводять до соціального сирітства. Це може бути компенсовано збереженням в перехідному періоді певних позитивних елементів навчальних закладів, наприклад, пансіонів.

Перепрофілювання ВСШІ передбачає навчання 5-11 класів. Враховуючи сьогоднішній контингент школи, відсутність пансіону і харчування в майбутньому буде критичною для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з важкими життєвими обставинами, дітей внутрішньо переміщених осіб, дітей з інвалідністю.

Конструктивним в цій ситуації було б часткове фінансування, як пансіону, так і харчування за кошт державного бюджету (обласного) на перехідний період і на перспективу, у випадку створення в кінцевому варіанті наукового ліцею обласного, а можливо і всеукраїнського. Це буде сприяти соціальній меті та стане ґрунтовною підтримкою для обдарованих дітей з інших регіонів, які будуть мати змогу перебувати тут у період навчання.

Проблематика
Хочемо звернути увагу на проблематику, яка виникає в цій ситуації і, як наслідок, завдасть непоправної шкоди – знищення вже напрацьованої успішної освітньої моделі.

Проблематичним є, зокрема, відсутність затвердженого положення про ліцей, тому неможливо сформувати бюджетні видатки на новий навчальний рік, створення навчальної програми. Як наслідок, це може призвести до зриву 2018-2019 навчального року.
Варто зазначити, що обґрунтовану стурбованість викликає прогнозована переповненість початкових класів у школах м. Винник у той час, коли існуюча база ВЗСШІ дозволяє створити комфортні умови для їх навчання.
Конструктив

Високо оцінюємо конструктивну позицію керівника департаменту освіти і науки ЛОДА Л.С. Мандзій, авторитетно висловлену нею в процесі нашого діалогу, зокрема щодо збереження початкової школи (2-4 існуючих класів) на перехідний період, збереження учнівського контингенту, педагогічного колективу, керівного складу. Це є принциповим! А також категорично наполягаємо на призначенні керівником ліцею визнаного лідера та авторитета серед дітей та педагогів Свистович Лілії Євгеніївни.

Мізерний період, який наразі передбачений проектом рішення (3 літніх місяці), є занадто коротким і недостатнім для підготовки навчальних планів, змін в установчих документах (що потягне складності у фінансуванні), додаткового оснащення профільних класів, створення відповідного психологічного клімату.

Це є по суті деструктивним і йде врозріз із періодом реформування, встановленим законодавчо (до 2027 року).

Оптимальним рішенням щодо перепрофілювання школи, на нашу думку, має бути запровадження річного перехідного періоду і перенесення початку роботи перепрофільованого закладу на вересень 2019 року, що буде найменш травматичним як для дітей, так і для батьків і колективу педагогів з можливістю мінімізації видатків за рахунок зменшення кількості інтернованих дітей.

Засвідчуємо при цьому нашу готовність як до активного відстоювання інтересів школи, так і до плідного конструктивного діалогу. Ми зовсім не проти деінституалізації, адже працюємо над створенням нового закладу, в який ми хотіли б реформуватись: ІННОВАЦІЙНИЙ ЛІЦЕЙ ЦІННІСНО-ОРІЕНТОВАНОГО ВИХОВАННЯ повного дня з консультативним пунктом та пансіоном.

Для того, щоб таку мрію втілити в життя, нам потрібен час (1-2 роки), а нам його не дають. Тож просимо дати нам цей час!!!

І, які б не були великі реформи, вони не повинні зранити Маленьку Людину. Так хочеться, щоб, як говорив В. Сухомлинський: “змалку у свідомість наших дітей входила думка про те, що наша країна наймогутніша, найпрекрасніша, найщасливіша на світі”.

Найкраща інвестиція – це інвестиція в нове покоління, яке все таки збудує НОВУ УКРАЇНУ!!!

Цей лист висловлює узгоджену, консолідовану позицію батьків, небайдужих громадян та колективу школи.

Зараз і “усиновителям”, і матері, яка подарувала дитини, загрожує до 15 років в’язниці, а малюка може очікувати дитячий притулок.

Як стало відомо, хлопчик з’явився в родині Кабанюк минулої весни, коли знайома від безгрошів’я нібито подарувала їм малюка. При цьому у Ольги Кабанюк син уже дорослий, тому вона з радістю взялася за виховання, а батьком маленького Марка записали її чоловіка – Олександра Кабанюк.

“Вона сама поїхала з чоловіком у ЗАГС, і вони написали заяву, що він визнає батьком дитини себе”, – розповіла жінка.

У свою чергу, її чоловік запевнив, що немовляті “з першого дня я віддав душу, серце, тепло, час, ми для нього робили все, постійно ходили в лікарню, лікарів викликали на будинок”.

За словами завідуючої дитячим відділенням Кіровоградської райлікарні Ірини Потеряйко, Марк – дуже контактна дитина і весь персонал лікарні дуже його полюбив.

“У ліжечку дитина стоїть, іграшками грає. Контактний, коли до нього заходять всі, медичний персонал дуже полюбив”, – розповіла вона.

Тим часом, в соцслужб стверджують, що забрали малюка з сім’ї, тому що Кабанюк його офіційно не усиновили, а батьківство Олександра експертиза не підтвердила, і тому подружжю, а також біологічної матері дитини висунули підозру в торгівлі людьми і зараз всі троє – під домашнім арештом .

“Вони між собою домовилися про те, що вона не продала дитину, а вона подарувала дитини. Це все одно вважається злочином проти дитини, проти людини”, – підкреслила начальник служби у справах дітей Кіровоградської райдержадміністрації Світлана Черненко.

При цьому в соцслужб з’ясували, що 35-річний Олександр – неодноразово судимий, ще й випиває, що підтверджують і сусіди.

“Бували й сварки, бували і п’янки, і гулянки. Ну, як молоді люди”, – розповіла сусідка Галина Кваша.

Тим часом, юрист Людмила Бордунос каже, що Кабанюк мали всі шанси бути батьками дитини, якби оформили все по закону.

“Мама могла віддати дитину, якщо він їй не потрібен. Вона його повинна була віддати в будинок малятка або дитячий будинок, а батьки нинішні – повинні були його просто усиновити”, – розповіла вона.

Варто додати, що в соцслужб вже повідомили: дитину в найближчі дні переведуть до дитячого притулку.

46-річний керівник навчального закладу “продав” хлопчика з соціально вразливої сім’ї 40-річному співробітникові мцніципальної поліції Кишинева. Гомосексуаліст робив хлопчикові різні подарунки, давав гроші, купував одяг та електронні ігри, водив в розважальні заклади.

Для задоволення своїх збочених сексуальних потреб чиновник орендував квартиру. На початку літа підліток переїхав жити в неї. Дитина повина була постійно перебувати в навчальному закладі, проте директор інтернату дозволяв неповнолітньому жити з насильником.

В результаті обшуку, проведеного за місцем проживання і роботи з підозрюваними, було виявлено та вилучено зброю та документи. Співробітники Центру по боротьбі з торгівлею людьми та Прокуратури з боротьби з організованою злочинністю і особливих справ затримали обох зловмисників – директора інтернату і чиновника.

Стосовно затриманих застосовано запобіжний захід у вигляді попереднього арешту. Якщо їх визнають винними, їм загрожує позбавлення волі на термін від 15 до 20 років.

Про це повідомляє повідомляє прес-служба уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської.

 

Таку заяву зробила моніторингова група уповноваженого з прав людини. Вони виявили, що в Мукачівському дитячому будинку-інтернаті вихованців експлуатують в якості безкоштовної робочої сили.

“Моніторингова група зазначила, що, незважаючи на хороші побутові умови, в дитбудинку грубо порушуються права підопічних шляхом використання їх як безкоштовну робочу силу. Не дивлячись на те, що в положенні закладу зазначено, що за таку роботу повинно бути передбачено винагороду, грошей вихованцям, задіяним в польових роботах, не платять “, – відзначили у відомстві.

Під час проведення оцінки ситуації в інтернаті, виявилося, що дітей змушують по 8-10 годин працювати в полях, що є неправомірними діями з боку працівників.

За словами медиків, такі фізичні навантаження взагалі неприпустимі для дітей.

“По суті частина підопічних безкоштовно працює на господарстві при дитбудинку .Більш того, кілька вихованців взагалі починають роботу на допоміжному господарстві о 6 годині ранку – доять корів і доглядають за ними”, – сказано в повідомленні.

Нагадаємо, раніше уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба повідомив, що приблизно 104 тисячі дітей в Україні виховуються в інтернатах та закладах соціального захисту.

Працівниками поліції, які виїхали на місце події встановлено, що працівники закладу неналежно виконували свої обов’язки, щодо охорони життя та здоров’я дітей. Вони залишили без нагляду неповнолітнього підопічного, який, перебуваючи на третьому поверсі адміністративної будівлі інтернату близько 05:00 год. 04.08.2016 при невідомих обставинах випав із вікна, що знаходиться у туалетному приміщенні на третьому поверсі дитячого будинку інтернат та отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми та був доставлений до Снятинської ЦРЛ. Згодом тяжко травмованого доставлено до обласної дитячої лікарні. Наразі стан потерпілого тяжкий.

За цим фактом поліцейські розпочали досудове розслідування за ч.2 ст.137 (неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей) Кримінального кодексу України.

Згідно санкції статті передбачена відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Проводиться слідство.

Сектор комунікації

Головного управління Національної поліції

в Івано-Франківській області

джерело http://visti.if.ua/