В інтерв’ю OBOZ.UA Юлія розповіла про заборони в американських дитсадках, домашні завдання, які кардинально відрізняються від українських, та на що йдуть батьківські кошти. Вона також пояснила, хто може працювати вчителем у США, яка його роль у житті дітей та з якими викликами доводиться боротись в українській школі.

– В Україні ви працювали в бібліотеці, та після переїзду до США влаштувались асистенкою виховательки в американському садочку та вчителькою в українській школі. Наскільки це було важко здійснити?

– Після приїзду до США я спершу працювала у своєї родички нянею. Було зручно на початку, коли нічого ще не знала, не мала водійських прав. Через пів року побачила оголошення в одній із груп у Facebook, що потрібні вчителі для літнього дитячого українськомовного табору при Українській церкві. Там я пропрацювала літо і познайомилась з директоркою школи українознавства у Брукліні “Нова Хвилька”, яка була організатором табору, пані Мирославою Роздольською. Після табору вона запропонувала мені долучитись до їхнього дружнього колективу, що складається з колишніх українських вчителів, які свого часу емігрували до США.

Роботу в садочку знайшла через оголошення в тому ж Facebook. Була вакансія асистенки виховательки, на яку мене і взяли. У США, принаймні у штаті Нью Йорк, немає поняття державний дитячий садочок. Тут вони всі приватні. Є державні програми, які надають субсидії (ваучери) для малозабезпечених сімей. Вік діток – від 1,5 до 5 років (це в нашому садку). Чула, що є садочки навіть від 3-х місяців, і це логічно, бо декрет тут дають лише до 3-х місяців.

Спочатку працювала в групі з найменшими дітками від півтора року. У садочку є дітки як із сімей вихідців з пострадянського простору, так і американські. Мова спілкування – англійська, уроки лише нею, але на прохання батьків вихователі можуть говорити російською. Перші пів року в бебі-рум були ще тим випробуванням – 16-20 дітей віком до двох років (усміхається). Щоправда, за правилами, ми працювали втрьох: вихователька і дві асистентки. Влітку мене перевели в передшкільну групу до найстарших діток. Працюю в парі з вчителькою-американкою, багато вчуся від неї, насамперед – удосконалюю свою англійську.

– Давайте почнемо з дошкільної освіти. Розкажіть для початку, який розклад і заняття в дитячому садочку?

– Наш садочок працює з 7 до 19 години з понеділка по п’ятницю. В кожній групі є дітки, які приходять на 7:00. До 9 години ранку вільний час, поки всі збираються. О 09:00 – сніданок, потім зарядка і час для навчання (circle time). Навчання в кожній групі проводиться відповідно до віку. У нашій передшкільній групі вихователька навчає діток алфавіту, рахуємо, додаємо та віднімаємо в межах десяти. Раз на тиждень є урок наук (science), на якому ми вивчаємо різні країни світу, робимо хімічні та фізичні експерименти – знайомимось з властивостями магнітів, робимо масло з молока, досліджуємо, який предмет потоне у воді, а який плаватиме, вивчаємо Сонячну систему тощо.

Після навчання, якщо погода дозволяє, йдемо на прогулянку. На задньому дворі облаштований дитячий майданчик. Потім обід і сонний час: у молодших групах із 12:00 до 15:00, у старшій з 13:00 до 15:00.

Після сонного часу – час на снек (прийом їжі). До речі, відійду від теми, слово dinner означає тут вечеря, а не як нас вчили в школі, що це обід. Про supper тут ніхто і не чув. Потім ще один урок – переважно вихователька читає книжку або робимо якийсь арт. Опісля, знову ж, якщо дозволяє погода, йдемо на вулицю, якщо ж ні – час для гри в кімнаті.

– Чи є так звані домашні завдання, як в Україні, коли батькам треба щось намалювати з дитиною, назбирати каштани, зробити аплікацію тощо? Коли ввечері діти згадують, що треба було нарвати листочків у парку чи намалювати сім’ю. Звичайно, це позитивно впливає на стосунки батьків та дітей, але якщо мама чи тато втомлені з роботи, мають багато справ, а ресурсу – ні. Чи нормально це?

– Щодо початкової школи (elementary school), яку закінчує цього року моя дочка (5 клас), домашні завдання їм задають у понеділок і перевіряють у пʼятницю. Дитина сама вирішує, чи зробити все за один день, чи розтягнути “задоволення” на весь тиждень. Вікторія робить усе в понеділок і цілий тиждень після школи має вільний час.

Домашнє завдання розраховане так, щоб дитина витрачала на нього не більше 40 хвилин на день. Решту часу дається на відвідування секцій, відпочинок та сімейний час. Якщо враховувати нашу конкретну ситуацію, то я допомагаю доньці з англійською (перший час доводилось допомагати більше, тепер вже менше, бо є значний прогрес із мовою). Декілька разів на рік є так звані проєкти, коли після прочитаної книжки чи вивченої теми потрібно виготовити власну обкладинку з прочитаної книжки, 3Д-макет з улюбленої сценки чи якийсь науковий проєкт.

Щоразу донька справляється сама, але варто сказати, що вчителі дуже допомагають і направляють кожного учня за потреби. Батьків запрошують вже на презентації цих проєктів, щоб вони мали змогу потішитися за свою дитину. І вчителі також пишаються кожним здобутком учнів, бо це насамперед їхня заслуга. Не певна, чи в кожній школі так, чи це нам пощастило зі школою.

Щодо садочка, в якому працюю, ми також задаємо домашнє завдання у старшій групі (передшкільній). І це зазвичай повторення пройденого матеріалу. Інколи можемо попросити батьків назбирати разом з дітьми осінніх листочків чи камінці для розмальовування, і батьки зазвичай радо відгукуються на такі прохання. За моїми спостереженнями, у США обоє батьків намагаються приділяти дітям однакову кількість свого часу. І розглядають проведення часу з дітьми більше як свою перевагу, а не як обовʼязок. У багатьох американських сім’ях партнери намагаються розділити відповідальність порівну у всіх аспектах життя, включно з доглядом за дітьми, домашнім господарством, роботою, фінансами та вільним часом. На мою думку, саме у взаємопідтримці ховається їхній секрет ресурсності.

– При Міністерстві освіти та науки України відкрили дитячий садок для дітей співробітників. Таким чином відбуватиметься пілотизація реформи дошкільної освіти. Чи є у вас щось подібне?

– Не чула про таке, але тут є садочки домашнього типу Family Child Care Homes або Home-Based Child Care. Це коли одна людина, зазвичай це жінка, доглядає декількох дітей у своєму будинку. Такий садочок повинен отримати спеціальну ліцензію та відповідати вимогам держави щодо догляду за дітьми.

І взагалі тут все, що стосується дітей, – під пильним контролем державних органів, інспекторів з безпеки, охорони здоров’я та освіти. У нашому садочку також увесь рік відбуваються постійні перевірки всіх можливих інстанцій.

– У мережі виникла дискусія через відео з садка у Данії, де діти радісно граються у багнюці, а скільки часу проводять на вулиці американські діти?

– У початковій школі навчання починається о 08:40 і закінчується о 15:00. Якщо погода дозволяє, діти виходять на вулицю на 20 хвилин посеред дня на ланч або після ланчу. У садочку ми гуляємо два рази по 30-60 хвилин до і після обіду, залежно від погоди. Я читала про практику гри в калюжах у Данії і сказала б, що американські батьки радше б погодились на таке, але звісно, після попередження і вжиття всіх безпекових заходів.

– Які є заборони в дитячому садку? Чи існує практика, коли батьків залучають до збору коштів? На що взагалі здають батьки та як святкують дні народження в садках?

– Робота дитячих садочків тут, зокрема в штаті Нью Йорк, регулюється кількома законами та відділами: законом про догляд за дітьми, законом про освіту, відділом охорони здоров’я та психічного здоров’я міста Нью-Йорк, відділом освіти міста Нью-Йорк. Ці закони встановлюють вимоги до персоналу, безпеки, охорони здоров’я та освіти.

Основні заборони в дитячих садочках США передбачають:

заборону на фізичну силу;
заборону на харчові продукти з горіхами (щоб не допустити алергічних реакцій, у нас на видному місці висить список заборонених продуктів, якщо такі є, для кожної дитини);
заборону на домашніх тварин, щоб не допустити можливих укусів та алергічних реакцій.
Що стосується залучення до збору коштів, у нашому садочку гроші батьки платять додатково лише за організацію подорожей чи заходів для дітей (випускних чи інших святкувань у ресторанах за бажанням). Наприклад, коли ми святкували День подяки, дорослі могли принести дітям їжу для святкового столу.

Щодо святкування днів народження в конкретно нашому садочку, то зазвичай батьки несуть піцу, торт чи кексики, також часто замовляють аніматорів, які розважають дітей у групі.

– В Україні, особливо в приватних садках, поширена практика, коли вихователі майже щодня фільмують процес виховання і навчання дітей та скидають батькам у Viber чи Telegram. Як із цим у США?

– Так, ми також маємо спеціальний додаток для комунікації з батьками. Кожного дня скидаємо фотографії та відео. Я вважаю, це чудово, що є така можливість для батьків спостерігати за своїми дітками, коли вони не поруч.

– У країнах світу набуває популярності практика відсутності іграшок під час перебування дітей у дитячому садку, щоб запобігати залежності. Що з цього приводу думаєте ви?

– Цікава ідея, але не уявляю, як би це можна було організувати на практиці, наприклад, у нашому садку. Для того щоб діти мали можливість креативити і самостійно створювати засоби для гри з інших матеріалів, потрібно створити умови. Такий спосіб можна запровадити в літніх таборах, коли діти перебувають здебільшого на вулиці. Крім того, особисто я не бачу ніякої загрози від іграшок для дітей, принаймні від тих, якими вони грають у нашому садку.

Здебільшого ми використовуємо різні конструктори, LEGO, пазли, дівчатка залюбки граються дитячою кухнею та ляльками з одягом, для хлопчиків завжди цікаві машинки та іграшкові дороги, хоча нерідко хлопчики “куховарять” для ляльок, а дівчатка ганяють на іграшкових машинах! Для мене це більше про організацію вільного часу, безпечного і цікавого, для дітей в обмеженому просторі.

– Як вирішують конфлікти в садку між дітьми? Працюють з бійками?

– Якщо конфлікт обійшовся без тілесних ушкоджень, тоді проводимо бесіду з дітьми і надалі пильніше стежимо за винуватцями. На практиці діти після сварки чи бійки одразу продовжують гратися, ніби нічого й не бувало. Якщо є якісь подряпини, укуси, синці чи інші сліди конфлікту, ми змушені повідомити батьків. Бувало і таке, що розслідування доходило до підняття записів із камер спостережень, які на кожному кроці в садочку, але це вже більше про адекватність самих батьків.

– Хвороби – окрема тема. Наприклад, європейці не вважають нежить діагнозом і приводять дітей у садок із шмарклями. Як із цим у США?

– Так, нежить – це не хвороба, але американці пішли ще далі: температура нижче 100.4 F (+38° C) не вважається високою температурою і приводом тримати дитину вдома. Нерідко батьки дають жарознижувальні препарати зранку і приводять у садок, а вже на вечір температура в дитини підвищується. Проте це зумовлено безвихідністю: часто на роботі дають лише п’ять днів лікарняного на рік, і якщо в тебе ще й не одна дитина, вписатися в ці рамки просто неможливо.

Хоча є тут одне захворювання, про існування якого я й не чула в Україні. Тут його називають pink eye (“рожеве око” дослівно). Це не наш ячмінь. Це коли око в дитини закисає і червоніє. Вважається дуже заразною хворобою, тому за перших симптомів ми дитину ізолюємо від інших і повідомляємо батьків. Лікують зазвичай очними краплями з антибіотиком.

– Яке основне завдання української школи в США?

– Основним завданням цієї та подібних шкіл у Нью-Йорку та інших штатах є навчити студентів, які у більшості вже народилися в США, говорити, читати і писати українською мовою та знати українську історію і традиції. Щосуботи проводяться шість уроків – українська мова, література, історія, географія, культура, малювання і музика. Є класи з кіндергарден (від трьох років і до випускного десятого класу).

Після уроків діє наша організація “Пласт” для охочих. Також постійно відбуваються репетиції і готуються сценарії на всі українські свята.

– Чи є в українській школі діти-переселенці? Як пройшла їхня адаптація та з якими випробуваннями довелося зіткнутися?

– В українській школі є діти, які приїхали за програмою United for Ukraine. Саме в українській школі, мені здається, вони почуваються дуже впевнено порівняно з тими, хто народився вже в США. Адже рівень їхньої української мови, знань з історії України, географії та культури не зрівняти з “американськими” українцями. Діти-біженці відвідують школу радше для спілкування та проведення часу зі “своїми”.

У них більше проблем в американських школах із англійською. Тому на уроках зі старшими класами (я вчителька на заміну, маю можливість працювати з різними віковими категоріями) пропонувала дітям гру в перекладачів: розігрували сценки, ніби приїжджає американець в Україну, і йому потрібний перекладач. Або навпаки – перекладач потрібен українцю в Америці. Учні сприймали такі ігри на ура.

– Яка основна відмінність між американською та українською системами освіти?

– Основна відмінність між американською та українською освітою – у підходах до навчання. Американська освіта орієнтована на розвиток індивідуальних здібностей та інтересів учнів, тоді як українська освіта – це більше про набір академічних знань та підготовку до екзаменів.

Також треба відзначити, що в американських школах фокус більше на активне навчання, проєктну роботу та розвиток критичного мислення. Навчають вміти саме вчитись. Українська освіта більше орієнтована на теоретичне навчання і знову ж таки на підготовку до іспитів, тестів.

Ну і про роль вчителя. Мені здається, в Україні вчитель більше як авторитет, який передає знання учням, у США він часто грає роль наставника, який допомагає учням розвивати свої здібності та інтереси. В американській школі акцент на розвиток особистості, соціальних навичок та емоційного інтелекту, а українська освіта акцентує на розвитку інтелектуальних здібностей та наборі знань.

Тому, на мою думку, випускники американської школи все ж мають більше шансів стати успішними та щасливими дорослими. Оскільки вони краще підготовлені до вимог сучасного світу, навчені бути гнучкими, адаптивними та здатними швидко навчатися і пристосовуватися до нових ситуацій.

– Яка зарплата у вчителя? Чи бракує персоналу?

– Зарплати навіть у дипломованих вчителів у американських школах вважаються невеликими. Але для них є хороші бонуси – страховка, оплачувані відпустки, лікарняні, свята. Я, на жаль, не є поки дипломованою вчителькою, не маю вчительської ліцензії, тому в ту когорту не входжу. Щоб отримати диплом вчителя, мені ще треба 2-3 роки коледжу, опісля – нострифікація мого українського диплома, а це час і кругленька сума. Хоча в майбутньому все ж розглядаю навчання з можливістю працевлаштування в американській школі. Як виявилось, мені це подобається!

В українській школі отримую 20 доларів (близько 833 грн) за годину, працевлаштована офіційно, з цієї суми ще сплачую податок. У садочку мені платять 17 доларів (близько 708 грн) на годину, починала з мінімальних 16 доларів (близько 666 грн) з яких також ще стягується податок. В українській школі вчителів вистачає, враховуючи ситуацію з напливом українців протягом двох останніх років. Щодо садочка, то в нашому постійно є вакантне місце, бо робота важка і недооцінена матеріально.

– Юлю, а як адаптувалась за два роки у США ваша дитина?

– Вікторії важко, тому що в школі в неї немає друзів. Сама школа хороша, але в ній нема нікого українськомовного чи хоча б російськомовного. Тому спочатку не знайшла друзів через мовний барʼєр, тепер, коли вже мову підтягнула трохи, вже закрилась, напевно, бо діти між собою передружилися, а вона залишилася осторонь.

Хоча мені подобається, що тут щороку класи розформовують, і з нового навчального року створюють з паралелі два нові класи, рандомно набираючи в них учнів. Кожного року інша вчителька теж. Можливо, це тільки в початковій школі так.

В академічному плані Віці подобається, вона має математичний склад розуму, тому з математики і наук проблем немає. От з англійською трохи складніше було. В школі вони багато читають і пишуть твори по прочитаному. А змусити її читати – ще те завдання, причому українською теж. В Україні Віка провчилася два з половиною роки. Ходила в ліцей, де навчалися за програмою “Інтелект України”. Те, що ми встигли пройти, мені дуже сподобалося. Хоча доводилося сидіти з нею, допомагати з домашніми завданнями, особливо з письмом. Дуже нам подобався предмет “Я пізнаю світ”. Памʼятаю, як вона в другому класі розʼяснювала мені будову молекули, таблицю Менделєєва, хімічні формули. Я була шокована, а вони те все вивчали за допомогою мультиків і багато різного візуалу. У США математика інакше викладається, якийсь зовсім інший підхід. Тут вони перший семестр приділяють гуманітарним предметам, другий – математичний.

– З якими загалом викликами довелося зіткнутися в іншій країні?

– Працюючи в українській школі “вчителькою на підміну” і класною керівницею сьомого класу, зіткнулась із проблемою зацікавити дітей вивчати Україну. Складність полягала ще в тому, що це для студентів шостий навчальний день тижня, і змусити їх щось вчити і запамʼятовувати не так просто, тому для себе ставлю за мету саме зацікавити, відкрити щось нове, деколи шокувати якимись цікавими фактами, про які вони ніколи не чули і ніде тут не почули б.

Для цього запрошуємо гостей у школу на різні урочистості, в тому числі і високопоставлених: сенаторів, політиків, директорів американських шкіл. Також, наприклад, минулого року учні нашої школи долучилися до урочистої ходи, організованої до 90-річчя памʼяті жертв Голодомору та геноциду 1932-1933 років. Величезна колона з українською символікою і колосками йшла вулицями Манхеттена, привертаючи увагу до наших проблем і викликів теперішнього часу. Це те, що повинна робити і робить українська діаспора в Нью-Йорку, бо, до речі, середньостатистичний американець іноді сумнівається, чи Україна взагалі суверенна держава!

Та основним викликом для мене є брак часу на дочку. В неї в школі дуже часто влаштовують відкриті уроки, на які запрошують батьків, і все посеред робочого дня. Я працюю порівняно далеко від школи, 30 хвилин машиною, а автобусом десь годину-півтори. До того ж, щоб відпроситися на роботі, треба знайти заміну на цей час, а персоналу, як я вже казала, не вистачає. Я була змушена побороти один із своїх страхів – сісти за кермо. Місяць тому отримала водійське посвідчення.Тепер намагаюся відвідувати найважливіші події доньки в школі.

Глава нашої держави відповів на всі головні питання, які цікавлять усіх українців
Президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю американському каналу Fox News Channel, в якому говорив про звільнення Валерія Залужного, фінансову допомогу від США та усунення путіна.

Журналіст Брет Байєр зустрівся із Зеленським біля лінії фронту на Харківському напрямку. Український президент наголосив на цінності проведення інтерв’ю в такому місці, сказавши: “Для мене це дуже важливо, як я вже казав, перш ніж ми почали… Сполученим Штатам [потрібно] побачити іншу війну – тут, ближче до лінії фронту”.

Звільнення Залужного
Зеленський наголосив, що у контексті звільнення Валерія Залужного не варто говорити про зміну курсу дій України. Мовляв, йдеться лише “про речі, які довго не мінялися”. “Ми маємо бути швидше. Це означає втратити всю бюрократію, що у нас є. У такому разі ми не матимемо іншого шансу”, – зазначив глава держави.

Втрати на полі бою
Зеленський не назвав втрати української армії, вказуючи на “десятки тисяч”. Водночас зазначив, що вони менші, ніж у рф. За словами глави держави, росія втрачає п’ять солдатів на кожного загиблого українського солдата.

Про завершення війни
Зеленський сказав, що світ справді не готовий до того, щоб путін втратили владу. “путін перейшов усі “червоні лінії”. Він неадекватна людина, яка загрожує всьому світу, зокрема НАТО. І він спробує це зробити (знищити все – ред.). Отже, якщо світ це зрозуміє, буде добре. Таким чином, у цей момент війна завершиться”, – вважає Зеленський.

Про російського диктатора
Зеленський розкритикував заяви путіна про те, що президент України нібито підписав указ про заборону переговорів з рф і назвав його “ненадійною особою”. Він нагадав, що путін запевняв президента Франції Макрона та канцлера Німеччини Шольца, що росія не окупуватиме Україну.

Зеленський також прокоментував заяву путіна про те, що росія нібито не зацікавлена ​​”йти в Польщу, Латвію чи кудись ще”, додавши, що люди з оточення президента рф сказали, що він “не хоче зупинятися, поки не досягне своїх цілей”.

Замахи на життя
Український президент на запитання про замахи на його життя зазначив, що після п’ятої спроби йому це стало вже нецікаво.

Усунення путіна
Зеленський вважає, що російський народ може створити зміни всередині своєї країни та усунути президента. Але це “довгий і важкий шлях”, особливо тому, що «путін боїться лише сильних і не сприймає жодної слабкості», а отже Україна має бути “сильною на полі бою, не давати [росії] нічого окупувати”.

“Його позиція стане слабшою, якщо зі зростанням кількості жертв люди в рф побачать це і будуть проти цієї війни. Ця хвиля – те, що нам потрібне”, – пояснив президент України.

Про фінансову допомогу від США
Зеленський, звертаючись до Конгресу, висловив подяку за те, що зробили США для України, зокрема президент Джо Байден. “Якщо вони (конгресмени — ред.) хочуть бути дуже прагматичними, ціна, яку ми просимо зараз, менша, ніж буде в майбутньому… Вони платитимуть набагато більше, набагато більше. Ми просто хочемо жити, щоб вижити. У нас немає альтернативи”, – зазначив він.

Потреба зброї
Зеленський зазначав, що без допомоги Заходу Україна не зможе забезпечити свою обороноздатність, а також покращити економіку та стабільність країни, що дозволить збільшити виробництво власної зброї. Зокрема, Києву потрібні “сильна зброя, зброя дальньої дії, ракети дальньої дії та артилерія”.

Заява Трампа про закінчення війни
Глава держави прокоментував заяву Дональда Трампа про те, що той “може завершити війну за 24 години” у разі обрання президентом США. Зеленський наголосив, що Трамп “не в змозі вирішити цю трагедію”. А ще наголосив, що прийме експрезидента на передовій, де “все пояснить”, і Трамп “пояснить, що він думає”. Зеленський додав: “Можливо, він має якісь ідеї. Я не знаю”.

Вибори в Україні
Зеленський сказав, що з огляду на його нинішню популярність, якби сьогодні були президентські вибори, він був би переобраний народом.

Повернення українців з-за кордону
Зеленський каже, що якщо українці повернуться, економіка підніметься. З’явиться багато нових робочих місць, буде більше податків.

Корупція в Україні
Щодо американських побоювань щодо корупції в Україні, Зеленський заявив, що “все чисто”, вказавши на те, що країна дотримувалась реформ, яких вимагає Європейський Союз. Президент зазначив, що складно впроваджувати нові “складні антикорупційні реформи” під час війни, і наголосив, що лідери ЄС підтримали прозорість України.

Український журналіст Дмитро Гордон відреагував на загадкові спалахи, які вчора багато хто бачив над Києвом та іншими містами України. 19 квітня відбулася “високоенергетична акустична подія”, як пояснив експерт. У мережі почали жартувати, що це було НЛО.

Гордон пожартував на цю тему і показав, як він “взяв інтерв’ю” у прибульця. На відео журналіст “подякував” інопланетянам.

За словами Гордона, прибульці – “потужні хлопці”. Цей фрагмент було вирізано з відео з його дружиною Алесею Бацман, яке було записано кілька днів тому.

“Взагалі, хочу сказати “дякую” інопланетянам. Це дуже здорово, що вони стоять на сторожі добра, миру і справедливості. Що вони допомагають Україні. Інопланетяни – потужні хлопці, це не просто так”, – заявив Гордон.

Гордон “взяв інтерв’ю” у прибульця – відео

Реакція коментаторів
Користувачі визнали, що жартівливе відео їх розвеселило. За словами коментаторів, Гордону точно варто взяти інтерв’ю у прибульців, якщо вони існують. Користувачі також пишуть:

“Дмитро, ви їм вже що-небудь продали?”
“Фантазія для росіян. Зараз щось вигадають”
“Дмитро, ви будете давати інтерв’ю в космосі?”.

Фрагмент інтерв’ю закордонним ЗМІ літньої жінки із визволених територій розмістили на телеграм-каналі “Оперативний ЗСУ”.

Жінка зазначає, що пережила Сталіна, обіцяє пережити нинішнього російського диктатора і лає його усілякими словами, які тільки чула.

“Пережила Сталіна, переживу і Путіна”: літня жінка з визволених територій дає інтерв’ю іноземним журналістам (ВІДЕО 18+)

Увага! ВІДЕО 18+! Нецензурна лексика!

Емоції мешканки півдня України після деокупації

“Сергій Чернов, водій взводу вогневої підтримки, солдат. Через годину після інтерв’ю загинув під час виконання бойового завдання – біля його машини вибухнув снаряд від російської арти. Сергій Чернов воював за Україну з 2014 року й завжди бував у найгарячіших точках, де йшли дуже запеклі бої. За самовіддану службу відзначений багатьма нагородами, у тому числі двома орденами. Останній орден йому не встигли вручити. Сергію було 43…”, – йдеться у дописі.

“Я забирав із поля бою загиблих і поранених товаришів, а за 500 метрів стояв російський танк із націленою гарматою…”
– У мирний час я працював далекобійником, їздив по всій Україні, возив вантажі. А в 2014-му кинув професію й пішов воювати. Спочатку в добробатах, потім підписував контракти із ЗСУ. В 128 бригаді з 2019 року, це мій четвертий контракт.

Дома, в Дніпрі, залишилися двоє синів-близнюків від першого шлюбу, їм по 18 років.

У ЗСУ служу водієм – умію їздити на будь-якій колісній техніці – «КрАЗах», «МАЗах», «Уралах», «ГАЗах», «ЗИЛах»… Але останнім часом їжджу на позашляховику-пікапі Mitsubishi L-200. Машина вся посічена осколками, на ній живого місця немає. Але надійна, живуча.

Я часто займаюся евакуацією поранених і загиблих, у 2014-2015 багато разів їздив за нашими хлопцями в сіру зону. І зараз так само.

На початку березня, коли ми змушені були відходити (росіян було в десять разів більше), я забирав із поля бою кількох товаришів. Нашу техніку розбили прямою наводкою російські танки, а поблизу лежали загиблі й поранені. Я поїхав туди на «Сітроені» ще з двома товаришами фактично під час бою. Двоє загиблих і один поранений лежали біля пошкодженої снарядом машини, а за 500 метрів стояв російський танк Т-72 з націленою на нас гарматою. Він міг знищити нас одним пострілом із гармати або покришити з крупнокаліберного кулемета. Але просто стояв і цілився, поки ми забирали пораненого й загиблих і вантажили в «Сітроен». Поранений сильно кричав: «Я 300-й, заберіть мене!»

Ми чекали пострілу в будь-яку секунду, але танк дав нам забрати своїх. Чому? Не знаю, одному Богу відомо. Коли ми повантажили хлопців, я натиснув на газ і рвонув звідти. У голові була тільки одна думка – по нас зараз стрельнуть, але коли саме, в який момент? Я приїхав зовсім білий, і наші медики дали мені якісь заспокійливі таблетки. А потім знову поїхав забирати поранених і вивозити в безпечне місце товаришів, що відходили. За той вечір і ніч вивіз на своєму «Сітроені» десь 50 хлопців, по яких стріляли російські БТРи й танки. Як мені вдалося вижити? Є Бог, напевно…

Дуже багато хлопців, моїх хороших знайомих, загинуло – молодих, 20-річних, котрі не мали ні сімей, ні дітей, нічого ще в житті не бачили. Це наче мої діти… Тому до росіян я ставлюся без сентиментів.

– Якби у вас теоретично був вибір – пожертвувати власним життям, знаючи, що Україна переможе, чи повернутися до своїх рідних за умови, що Україна програє війну, що б ви вибрали?

– Однозначно перший варіант. У мене між чотирма контрактами максимум місяць. Я буду воювати до останнього…

З Зеленським розмовляли представники таких російських засобів масової інформації – головний редактор “Медузи” Іван Колпаков, головний редактор телеканалу “Дощ” Тихон Дзядко, письменник та журналіст Михайло Зигар, кореспондент “Комерсанта” Володимир Соловйов.

Після того як інформація про дане інтерв’ю, яке відбулося на платформі Zoom, потрапила до ЗМІ, Роскомнагляд розіслав попередження утриматися від публікації матеріалу. Пізніше свою заяву зробила і Генеральна прокуратура Росії, яка пообіцяла дати “принципову правову оцінку змісту опублікованих висловлювань та факту їхнього розміщення”.

Realist.online публікує найважливіші заяви глави нашої держави.

Бойові дії можна закінчити швидко, якщо цього захоче Володимир Путін. Схилити російського диктатора до миру вдасться виключно під час особистої зустрічі;
Мета України на сьогодні, за словами Зеленського, – максимально зменшити кількість жертв, скоротити терміни війни. Вивести війська РФ на компромісні території – це все, що було до 24 лютого, до нападу, і там обговорювати складне питання Донбасу.
Українська сторона готова обмінювати російських військовополонених на українців ще до завершення війни;
“Денацифікація та демілітаризація – взагалі ми не обговорюємо це. Ми взагалі не сядемо за стіл, якщо говоритимемо про якусь “демілітаризацію”, якусь “денацифікацію”. Для мене це незрозумілі абсолютно речі”;
“Гарантії безпеки та нейтралітет, без’ядерний статус нашої держави. Ми готові на нього йти. Це був перший принциповий пункт для РФ”;
“Російська мова обговорюється, як я вам і сказав. Повага до мов народів-сусідів – мене цікавить такий договір, я хочу його підписати з усіма сусідніми країнами. Мене цікавлять Росія, Угорщина, Польща – у нас багато різних історичних питань”;
Україна не має наміру повертати тимчасово окупований Росією Крим силовим шляхом. “Людей шкода, наших шкода людей”, – заявив Зеленський;
“Референдум неможливий, коли є присутність військ. Це неможливо. Це те, що було у Криму. Який це референдум?”;
“Я не знаю, що це за документ (що ЗСУ планували першими напасти на Донбас). Мені складно взагалі сказати. Якби я його бачив, я б вам відповів. Фейковість усіх документів, які говорять про напад (України) на Донбас – 100 %”;
“Про біолабораторії – так це анекдот. Тут мені нічого пояснювати. Ну, немає у нас. Ну, ми б із задоволенням. У нас немає. Ядерної зброї немає, хімічних біолабораторій та хімічної зброї немає. Не існує цього”.

Ми розвалюємо систему управління: “Привид Києва” розповів, як зустрічають російських командирів. Ще у перший день російського вторгнення в Україну 24 лютого “Привид Києва” здобув 6 повітряних перемог у небі над столицею. Пілота МіГ-29 ще називають “ангелом-охоронцем Києва”. Адже він захищає українців та знищує окупантів. “Привид Києва” в останньому інтерв’ю розповів, що російські командири зрозуміли, що не спроможні планувати дії, тому почали приїздити сюди, на позиції. А тут їх радо зустрічають всі ЗСУ. Саме Привид Києва точними ударами авіабомб знищив командний пункт росіян. Про його розташування українська військова розвідка знала. А пілот чітко знищив ціль. Вся ця “славетна” російська армія не в змозі планувати дії Льотчик розповів, що керівники Росії вже зрозуміли, що війна програна. Саме тому самі почали зливати інформацію про те, де розгортаються командні пункти та про найбільш активних генералів, які приїжджають на позиції. Він зазначив, що останні 20 років у російській армії відбувається “зворотна селекція та деградація еліт”. Високі посади там обійняли недалекі люди, які не вміють командувати військом та нерозумно ведуть людей вперед. Але є й більше мотивовані командири, які мають справжній бойовий досвід, брали участь у сирійській кампанії та в інших військових конфліктах. “Ось такі намагаються бувати на позиціях, розбиратися в ситуації, наводити порядок. І саме інформацію про них почали нам надавати. А ми тільки раді. От і днями, завдяки таким даним, були знищені колона техніки і командний пункт. Ми відпрацювали по отриманих координатах. Вони були точні”, – розповів “Привид”. Проте він пояснив, що знищувати треба не тільки генералів та аеродроми, а й систему керування, бо сам по собі генерал цінності не має. Це лише ланцюг системи управління, який включає в себе органи управління, пункти управління та систему зв’язку. “Коли ми розвалюємо систему управління, то падає вся система. І після того їх, як кошенят, мочать наші добробати та тероборона. Ми ж добре бачимо, що вся ця “славетна” російська армія не в змозі планувати дії. Коли це зрозуміли керівники російської армії, почали особисто приїздити до підлеглих. І ми їх тут накриваємо”, – поділився пілот МіГ-29. Також він запевнив, що першу фазу війни Росія програла. Аби припинити війну, нам потрібно перебити найбільш підготованих керівний склад противника. І ми вже це робимо. Слава Україні! Слава ЗСУ. Нехай береже вас Господь!

Джерело: Зеленський в інтерв’ю “Інтерфакс-Україна”

Пряма мова: “Давайте, нарешті, розставимо крапки над “i”. Ми точно не один народ. Були б одним народом, то в Москві, швидше за все, ходили б гривні, а над Державною думою розвивався б жовто-блакитний прапор. Так що, ми точно не один народ. У кожного з нас свій шлях”.

Деталі: За словами президента, “неможливо одночасно говорити про “один народ” і відкрито захоплювати наші території і продовжувати бійню на Донбасі”.

Він нагадав, що в українців і росіян є багато спільного – загальна частина історії, пам’ять, сусідство, родичі, загальні перемога над фашизмом, загальні трагедії – і, “можливо, щось спільне у буде в майбутньому, якщо ще не пізно зупинити тотальний поділ між нашими країнами”.

Зеленський ще раз повторив, що українці і росіяни не один народ, але у них “мета дійсно повинна бути одна – закінчити війну на Донбасі і повернути Україні її території”.

Передісторія:

30 червня президент Росії Володимир Путін в черговий раз повторив пропагандистську тезу про “єдиний народ”, який, мовляв, споконвіку існував в триєдності “великоросів, білоросів і малоросів”, який “намагалися розтягнути і роздрібнити”, зокрема зусиллями Речі Посполитої і Австро-Угорщини. Путін також вважає, що ініційований Володимиром Зеленським законопроєкт “оголошує російський народ некорінним на території України”. Він порівняв цей документ зі зброєю масового ураження.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що Україна сама вирішує свою долю, що українці і росіяни – різні народи, за провалля між якими відповідальний президент Росії Володимир Путін

Ще тоді 15-річна Яна приїхала “на заробітки” до Львова із Закарпаття. Говорила, що хоче назбирати грошей на одяг, щоб гарно вбратися на Великдень. Вдома дівчина жила в таборі разом з батьками та ходила до школи.

«Я не з такої сім’ї, як другі. Я із багатої. У мене батько диякон у церкві, мати віруюча. Дві хати маємо, ванну. Свині є, корова є, кінь, качки…», – говорила дівчина, що я стало дуже відомим виразом.

Як вона тоді розповідала, у неї було дві мрії: стати лікаркою та придбати собі сенсорний телефон.

Нове відео з вже 20-річною Яною опублікували місцеві журналісти з “Перший.com.ua”, показавши, як зараз живе молода жінка, адже за 5 років багато чого змінилось у її житті.

“Багату” хату вона проміняла на маленький будинок, у який, з її слів, переїхала пів року тому.

За цей період Яна встигла вийти заміж та народити двох дітей. «Я таки з багатої… люди думають, “о, ти з такої сім’ї, а живу в халепі”», – говорить на відео Яна.

Давати повноцінне інтерв’ю дівчина задарма відмовилась, історію свого життя погодилась розповісти за мінімум 5 тисяч гривень. Таким чином планує заробляти на життя, адже ані чоловік, ані вона наразі не працюють.

Джерело: відеозвернення Зеленського в соцмережах

Пряма мова: “Окремо я хочу звернутися до одного народного депутата, відомого монополіста патріотизму, батька і матері, можна сказати, Української держави, де все починали він і його команда. Ну, звісно. І заснування Запорізької січі, і безвіз, і хрещення Київської Русі.

Загалом, дороге ви наше все, скажу вам так: різноманіття добре для ваших карамельок і печенюшок, але не для думки і позицій. Ви всіх нас, якщо чесно, трошки заплутали – з одного боку, ви говорите, що рішення РНБО незаконне, а з іншого, питаєте, чому ми це не зробили раніше. Ви говорите, що не можна вводити санкції проти українських громадян, але чомусь забули, як зробили це у 2017 році. Ви кажете, що самі хотіли це зробити, хоча по-вашому, нагадую, це – незаконно, хотіли, але не змогли, тому що почалися вибори. І головне питання – ви заявили, що завжди боролися з російською пропагандою і в цілому підтримуєте це рішення. Нагадаю, на вашу думку, незаконне, але яке, на вашу ж думку, давно потрібно було зробити.

Скажіть, а чому тоді на каналах ярого борця з російською пропагандою і її агентами цих самих агентів в останні три дні показують частіше, ніж рекламу вашого нового масла “Рошен”? Що ж це таке? Це настільки хитра стратегія, що нікому не зрозуміло. Можливо я вас здивую, але з вами всім і все давно зрозуміло”.

Про це він сказав в ефірі телеканалу ZIK. “Ми маємо справу з “машиною”, якій все одно на долі людські. Ми маємо справу з владою, якій все одно, як будуть виживати люди, і це ми бачили в ситуації з вакцинойю, це ми бачимо в ситуації з тарифами. Але рік тому президент Володимир Зеленський̆ обіцяв нам зниження тарифів. Але сьогодні він, схоже, передумав – потрібно ж набити кишені наближеним олігархам”, – зауважив народний̆ депутат.

За словами Рабиновича, протести проти підвищення тарифів навряд чи вплинуть на владу. Адже вона замість того, щоб думати про причини їх проведення, шукає організаторів цих протестів.

“Зелені” думають, що на протести вийшли люди не через поклик серця, а їх організувала політична партія ОПЗЖ, але це не так”, – запевнив парламентарій. Він додав, що виправити ситуацію все ще можна, але для цього потрібно зробити кілька простих кроків.

“Розповідати про те, що “цар – хороший, а бояри – погані” – це дурниця! Якщо ми не хочемо вбити країну і людей, треба перестати виконувати “хотілки” Міжнародного валютного фонду, що заощадить 18% на платіжці. Це перше. Друге – потрібно подякувати представників партії “Опозиційна платформа – за життя” за те, що ми домовилися про зниження ціни на газ з Росії на 25% і підписати ці домовленості.

Далі – необхідно і негайно націоналізувати облгази і обленерго, відкликати у приватників ліцензію на розробку надр України. Це ж зрозумілі кроки, вони дозволять знизити тарифи до рівня, який був при “тричі проклятому Януковичі”. І тоді людям буде легше виживати! Так у чому проблема? Ні, влада кричить “зрада”. яка “зрада”, у чому “зрада”?! А в тому, що в такому випадку 3-4 людини не будуть отримувати прибуток, а влада – відкати!..”- резюмував Вадим Рабинович.

У його словах часом аж надто відчувається симпатія до колишньої влади і водночас простежується відверте несприйняття команди Зеленського. “Це небідна людина, яка раптом вирішила вчитися політики за мої гроші платника податків“, – так продюсер описує своє ставлення до Володимира Зеленського. Наше інтерв’ю ми записували наприкінці липня, гуляючи парком Вічної Слави у Києві. У ході годинної розмови Кондратюк пояснює, чому на його думку Порошенко найкращий президент, критикує Зеленського і його партію, згадує, як голосував за “Голос” та застерігає президента від “малоросійства його друзів”.

– У своєму Facebook ви дуже часто пишете про помилки влади. До того як Зеленський став президентом, ви були з ним знайомі?

– Я із Зеленським був знайомий шапочно. Ми раз зустрічалися на церемонії Телетріумфу. Ще один раз я приїздив в офіс Кварталу, у нас були короткі перемовини про проект, який згодом відбувся, але без моєї участі. І все, я, по суті, можна сказати, його не знаю. Вибачте, ну ви ж якщо читаєте мій Facebook, ви ж знали про всі попередні 5 років. При Порошенку я також писав критичні зауваження владі. Якщо ви цього не бачили, то ви почитайте.

– Який імідж був у Зеленського серед телевізійників?

– Вправний хлопець, який виробив багато теле- та кінопродукту. Він був лідером “Квартал-95” продакшн компанії, яка зробила купу рейтингових речей, які на всіх трьох каналах, де вони були, купувалися на ура, і які за це отримали багато професійних нагород: Телетріумф і так далі.

– Що ви думаєте про президента Зеленського?

– Це людина, яка, до сих пір незбагненно для мене чому стала президентом. Це небідна людина, яка раптом вирішила вчитися політики за мої гроші платника податків. До речі, може вже забив, а може, продовжує вчитися. Я сподіваюся, що продовжує вчитися. Але в мене велике питання – чому вчитися треба після, а не до? Вчитися треба до того, як щось ти робиш.

– Якщо ми говоримо про президента, ми не можемо не говорити про Верховну Раду. Яке враження на вас справляє чинне скликання ВРУ?

– Якщо говорити про монобільшість партії “Слуга народу”, то іноді здається, що це – швидкий набір випадкових людей. Дехто з них, звичайно, може бути політиком, безумовно, і це для них було можливістю. Це для них був соціальний ліфт, якщо хочете. Так що отака партія. Якщо ти знаєш, після того, як вибрали президентом Зеленського, ця партія не мала ніяких ні осередків, нічого. Було не зрозуміло, як вони можуть перемогти у парламенті, коли у них немає ніякої політичної структури взагалі. Але український “мудрий народ” вирішив, що це може бути.

– Зараз спостерігається тенденція падіння рейтингу Зеленського. Однією з проблем експерти називають нечітке позиціонування у питаннях геополітики. – Вони поки що і вашим, і нашим – така хитра одеська позиція, яка вже не вперше використовується в українському політикумі. Її першим озвучив Кучма, який тоже поступив двічі не послідовно. Спочатку він це озвучив, а потім він написав книжку “Україна – не Росія” (сміється). Тобто, блін, так не можна. В 14-му році в березні відбулася анексія Криму, відбулася для всіх людей в цій країні, хто при тямі, абсолютно однозначна картина про “дружній народ” Ну просто, блін, уже зрозуміліше не буває! І що? Геополітика після 2014-го року для України, як на мене, повинна бути дуже простою: тікати від Росії подалі. І назавжди! Чому відбувається тупцювання на місці, а іноді – і відкат назад порівняно з попередніми 5-ма роками – не знаю. Або занадто низькі розумові здібності новообраних, або вони – не громадяни, або вони – продажні. Це банальні речі ж я говорю! Чи ні? Вперед для України – не може бути на Схід. На Сході переду немає.

– На вашу думку хто може бути наступним президентом? Це буде хтось з чинних політиків, чи буде хтось цілком новий?

– Навіть станом на сьогодні я вважаю, що Порошенко був би мудрішим президентом, ніж Зеленський.

– А ви думаєте, що Порошенко має шанс повернутися?

– Не знаю, він, до речі,став президентом абсолютно без шансів, якщо ти знаєш. У тому сенсі, що якби ти навіть після Майдану сказав: “президентом буде Порошенко”, на тебе б подивилися б як на ідіота.

– Я пам’ятаю це. У нього дуже чітко спрацювала політтехнологія. – Зеленський також переміг в результаті банальної технології, яка називалася “Порошенко – поганий”.

– І останнє запитання. Опинившись перед Зеленським – від чого б ви його застерегли?

– Йому треба назавжди забути бачити в очах Путіна бажання до миру. Від малоросійства його друзів. Від будь-яких бажань згортати реформи, які такими великими трагічними зусиллями почалися в країні у 2014-му році.

Про це Володимир Зеленський повідомив в інтерв’ю “Фокусу“.

“Так, вона (Венедіктова – ред.) повинна прийти з результатами. Вона зараз показує, що бандитів спіймали більше. Нещодавно вони дійсно закрили відомих “скрутчиків” ПДВ, які “скручували” 20 млрд грн. Це дійсно історична подія. Але про це не говорять наче про Єрмака [Андрія Єрмака, главу ОП], тому не дуже цікаво”.

На питання, чи не питав він у Венедіктової про справу щодо експрезидента Петра Порошенка, Зеленський сказав: “Я не маю права їй так говорити. Вона сама знає, що повинна всіх злодіїв посадити. Це її завдання. Хоча зрозумійте, що у неї немає всіх можливостей. Все попереду, все обов’язково буде”.

“Ще є авіакатастрофа нашого військового літака Ан-26 на Харківщині. Всі думали, що ніхто не буде покараний, але всіх покарають. Є три підозри військовопосадовцям, які входять до топ військових країни. Триває слідство. Вважаю, що це велика справа, але для більшості це не гучно, оскільки всі чекають, коли посадять Порошенка”.

Про це Зеленська сказала в інтерв’ю “НВ”.

Так, вона зауважила, що Зеленський за цей час не надто змінився.

“Усі “заводські людські настройки” Володимира залишилися тими”, – уточнила перша леді.

При цьому Зеленська вважає, що її чоловік як професіонал росте і дуже швидко вчиться.

Також дружина українського президента запевнила: її чоловік став виваженішим у словах та діях.

До слова, Зеленська також наголосила: політичних порад чоловікові не дає.

На записі Вакарчук російською мовою закликає українське суспільство й політику забути про мову, героїв й історію, а також дозволити кожній області самій визначатися, як їй жити, передає Вголос.

Пряма мова Святослава Вакарчука:

Влада повинна по-справжньому навчитися слухати думку кожної людини в цій країні. На Заході він, на Сході, у Криму чи в Києві – це не важливо. Кожна людина і її думка мають бути почуті.

Що зараз я пропоную зробити. Повернутися у мирний час. Політикам і політтехнологам припинити натравлювати людей одне на одного через вигадані приводи. Забути, винести за дужки поняття “мова”, “герої”, “історія”. Це не ті речі, з якими ми маємо йти далі. Нехай у Донецьку люди самі ухвалюють рішення щодо культурних пам’ятників, назв вулиць, вшанування героїв, як вони вважають за потрібне.

Просте і зрозуміле гасло: ми різні, але ми разом.

Я вважаю, що абсолютно непотрібним, контрпродуктивним, дратівливим було скасування закону про мови (Закон регіоналів Ківалова-Колесніченка, який надавав широкі преференції російській мові в Україні. Визнаний антиконституційним після відповідного подання ВО “Свобода” до Конституційного Суду України, – ред.) відразу в другий день роботи сесії ВРУ. Не треба було цього робити! Є багато думок, правильний він чи ні. Але тоді його не треба було чіпати. Це помилка.

Російськомовний українець – це така ж гордість, як і україномовний українець. Це два рівноцінних громадянини своєї країни, кожен з яких повинен працювати на благо своєї країни, захищати її, гордитися нею, бути готовим захищати інтереси цієї країни у разі чого.

Ми різні, але ми разом. Якщо політик дійсно буде вважати, що якщо ми різні, але ми разом, і буде працювати на цю ідею, то не важливо, звідки він, хто він, яка у нього рідна мова. Він поважатиме обидві мови, і всі інші мови. Він поважатиме культуру, звичаї, він не буде силою руйнувати пам’ятники. Він працюватиме на те, щоб країна об’єднувалася.

У мешканців України можуть бути друзі у різних країнах. І у мене вони є в Росії. Ми повинні дружити, у нас не має бути ворогів. Але коли ми говоримо про країну, утопія говорити, що є у країни друзі чи вороги. У країни не повинно бути ні друзів, ні ворогів. У країни повинні бути тільки інтереси.

Нагадаємо, схожі тези нещодавно озвучив президент України Володимир Зеленський під час привітання українців із Новим роком. Після виступу глави держави Святослав Вакарчук виступив із критичною заявою, на цей наголосивши, що відповідна політика може призвести до знищення України.

Розмову іноді доводиться переривати, тому що з Сергієм просяться сфотографуватися перехожі або ж вітаються з машин, які проїжджають повз.

“Напевно, мій виборець”, – жартує Притула, коли нам сигналить дорогий Mercedes.

Утім, більшу частину розмови він незвично як для шоумена та коміка серйозний і намагається ретельно добирати слова.

По ходу розмови стає зрозуміло, чому він вирішив повністю зануритися у політику. Каже, що життєву сторінку Притули-коміка він вже для себе перегорнув і тепер має інші цілі.

Про свою мерську кампанію, знайомство з Кличком, розмови з Зеленським, фрази Фреймут і погрози за волонтерство Сергій Притула розповів у ексклюзивному інтерв’ю BBC News Україна.

BBC News Україна: Мер Києва – це ж, по суті, великий завгосп. Вам справді буде цікаво займатися каналізацією і ЖЕКами?

Сергій Притула: Мер – не стільки завгосп, скільки менеджер і управлінець, який має знайти фахових людей. Щоб вже вони доглядали за трубами, каналізацією, асфальтом на дорозі і т.д.

Думаю, ніхто зі столичних очільників давно не лазив по каналізаціях і не крутив там гайки…

BBC News Україна: Хто входить до вашої команди?

Сергій Притула: Є люди, які працюють з “Голосом” з попередньої парламентської кампанії. Це фахівці з різних проблем, які писали програму партії і допомагали з законопроєктами для фракції.

Інші – ті, з якими ми тісно спілкуємося пів року і яких переконали приєднатися до нас на місцевих виборах.

І третя група – ті, кого я не озвучую до “часу Х”, тому що вони чинні держслужбовці з різних департаментів КМДА.

Вони вже є владою, але тією її частиною, яка хоче щось робити, але немає змоги чи то через саботаж колег, чи то через Київраду.

BBC News Україна: Це будуть ваші “джокери”?

Сергій Притула: Сподіваюся. Ми їх зараз не заявляємо, але дуже розраховуємо на їхню роботу після перемоги.

BBC News Україна: Кличко – поганий мер?

С.П.: Мер не буває поганим чи не поганим. Поганим може бути борщ, що скис.

А мер як сіті-менеджер може бути ефективним, або неефективним.

Якщо оцінювати Віталія Володимировича з точки зору жителя Києва і з огляду на те, у скільки обходяться певні об’єкти в столиці, то мені здається, це неефективне використання коштів міського бюджету.

BBC News Україна: Ви взагалі, знайомі з Кличком?

Сергій Притула: Мене знайомили з Кличком, здається, чотири рази.

BBC News Україна: Він спілкується з вами як з майбутнім конкурентом? Можливо, кликав до себе?

Сергій Притула: Ні.

Я не проти познайомитися з ним у п’ятий раз.

Все одно кожен раз, як вперше.

BBC News Україна: Якщо вже говорити про київські проєкти – метро на Троєщину це реально?

Сергій Притула: Це вже столичний мем.

Наскільки реально, важко сказати без бюджетів і аудиту витрат.

Є розуміння, що зараз столична влада хоче пошвидше закінчити ремонт Подільсько-Воскресенського мосту.

Але, за оцінками урбаністів, це не полегшить життя людей з Троєщини і погіршить життя жителів Подолу.

Тому що на тому мосту мала б бути гілка метро у бік Троєщини. Але на Троєщині метро немає.

Тобто просто з’явиться ще один місточок, з якого буде величезна кількість авто. І Вали стануть назавжди.

Не все, що нам подають як успіхи, справді несе користь для міста.

У мене немає якихось “ворогів” у “Європейській Солідарності”

BBC News Україна: Зараз, судячи з рейтингів, Кличко суттєво випереджає всіх своїх конкурентів. Які у вас реалістичні плани щодо виборів – вийти у другий тур?

Сергій Притула: Коли збірна України починала відбір на Євро, то у групі була збірна Португалії і всі вважали, що за щастя буде вийти з другого місця.

Однак, все склалося по-іншому (Збірна України вийшла з першого місця. – Ред.).

У мене є бачення, як зробити цю кампанію успішною, і результат, за який я борюся, – посада київського міського голови і велика фракція у Київраді.

BBC News Україна: На скільки місць розраховуєте?

Сергій Притула: Хотілося б бачити там мінімум двадцять багнетів.

BBC News Україна: А хто для вас головний конкурент?

Сергій Притула: Є два головних конкуренти.

Перший – це чинний міський голова, який спирається на соціологію.

Другий – байдужість людей, яких влаштовує нинішній стан справ і які живуть за принципом “ну, ніби нормально”.

Не нормально – має бути краще!

BBC News Україна: А як ставитесь до “Європейської Солідарності”? Поділяєте точку зору голови партії Кіри Рудик, що партія Порошенка є ледь не головним політичним ворогом для “Голосу”?

Сергій Притула: Головними політичними ворогами будь-якої проукраїнської сили однозначно є путінська Росія, сам Путін і його сателіти в Україні на чолі з Медведчуком.

Що ж стосується інших учасників політичного життя – серед них є люди, які є нашими опонентами, і є люди, з якими ми поділяємо якісь цінності.

Іноді люди, з якими ми поділяємо цінності, є нашими опонентами – це нормально.

Не зовсім розумію, чому наші колеги по політичному цеху зайвий раз страхають людей і розпалюють ситуацію, ніби хтось відбирає голоси у патріотів.

Фраза “Хто не з нами – той не патріот” – відверто, це навіть не смішно. Це створення якогось маленького кола людей і неконструктивна позиція.

Я лише за те, щоб люди з різних проукраїнських демократичних сил були представлені у владі, це дозволить протистояти тим, хто має проросійську позицію.

Недолуго звинувачувати кандидата Притулу в тому, ніби він хоче відібрати голоси у якогось кандидата на користь Пальчевського, і водночас показувати на “Прямому” каналі рекламу того ж Пальчевського.

Камон, це ж трошки політика подвійних стандартів!

Відверто – у мене немає якихось “ворогів” чи “недругів” у “Європейській Солідарності”.

Навпаки, я знаю там багато людей – з кимось познайомився на Майдані, з кимось по волонтерських справах, а з кимось навіть на трибуні стадіону. Вони до мене агресію не висловлюють.

Але розумію, що конкретний політик не впливає на роботу політтехнологів партії, які вмикають різні інструменти, щоб “гасити Сергія Дмитровича” [Притулу], тому що він раптом вирішив, що нормально, якщо “Голос” йтиме окремою колоною.

Чомусь, коли “Народний фронт” йшов окремо від політсили Петра Олексійовича, ніхто не кричав про “розмивання голосів патріотів”.

BBC News Україна: До речі, хтось у “ЄС” намагався відмовити від балотування?

Сергій Притула: Були розмови з різними людьми звідти. Вони були ініціаторами розмов, тому, думаю, некоректно говорити про подробиці…

Я не так давно у політиці, але розумію – попри те, що відбувається публічно, у більш вузькому колі діалог залишається.

А виборцям кажуть: “Цей поганий, ця нехороша”.

У “Слугу народу” не кликали

BBC News Україна: Це ваша друга спроба зайти у політику, після невдачі, коли ви не пройшли до парламенту. Чому вирішили йти на друге коло?

Сергій Притула: Не вважаю неуспішною парламентську кампанію, тому що до парламенту зайшли 20 “незашкварених” професійних людей…

BBC News Україна: І “Голос”, і “Слуга народу” кажуть, що вони кардинально нові політичні сили, виступають за нову якість політики і т.д. Чому ви пішли в “Голос”, а не “Слугу народу”? Вас туди не кликали, до речі?

Сергій Притула: Ні, я аж здивувався.

Всіх кликали, просто по оголошенню набирали, брали весільних фотографів, тамадів, КВНщиків, а мене не кликали.

Хоча, здавалося б – я ж свій!

Але не знайшлось там мені місця. Можливо, я не зовсім з пулу людей, які цікаві “95 кварталу”.

Чому “Голос”? Якщо обирати між людьми, які замовляють проституток під час роботи, пропонують бабусям продати собаку, щоб заплатити за комуналку, та які відверто не розуміли, куди йдуть і для чого…

Я взагалі не розумію, як у принципі можна було під брендом Зеленського зібрати такий “Совецкий Союз” – а цю фракцію я лише так і називаю, тому що знаю їхніх мажоритарників з Західної України і в голову не вкладається, як вони там сидять на одному гектарі з такими, як Бужанський і Дубінський.

Тому між когортою весільних фотографів Дубінських-Бужанських та людьми з освітою у Стенфорді і Єлі, я обрав тих, хто щось тямить.

BBC News Україна: Тим не менше, соціологія для “Голосу” зараз не втішна.

Сергій Притула: Переконаний, що “Голос” не лише повторить, а й наростить підтримку на наступних парламентських виборах.

По-перше, нові обличчя, які прийшли під брендом Володимира Олександровича, показали свою нефаховість. На відміну від людей з “Голосу”.

По-друге, за рік роботи фракції ми не мали жодного корупційного скандалу чи голосування, за яке було б соромно.

BBC News Україна: Чому ж тоді рейтинг впав?

Сергій Притула: Може, тому що ми єдина партія, яка не обіцяє те, що не може зробити.

В Україні завжди був модний популізм й з року в рік люди все більше на нього ведуться.

Популізмом я називаю не лише заяви про “ріст зарплати” і “падіння комуналки”.

Є заяви, що впливають на вибір людей на глобальному рівні – наприклад, сказати, що я припиню війну.

Але треба мати сміливість визнати, що так – я “хочу припинити війну”, але в індивідуальному порядку “не можу її припинити”.

А пообіцяти і потім сказати: “Блін, ви знаєте, не получається”…

Зеленський – втомлена людина з багатьма клопотами

BBC News Україна: Ви розповідали, що у грудні минулого року говорили з Зеленським щодо проблем київського активіста Романа Ратушного і забудови Протасовго яру. Більше з президентом не спілкувались?

Сергій Притула: Спілкувався. Це відбулося за ініціативи Офісу президента.

Я прийшов на Банкову, у президента були до мене певні питання і пропозиції, відповідно питання і пропозиції до нього були і в мене.

Про що саме говорили, краще, запитайте в нього.

BBC News Україна: Але вийшло конструктивно?

Сергій Притула: Не зовсім.

Але вода камінь точить, якщо говорити про мої меседжі, тому що це був не перший мій візит в ОП.

Я мав можливість озвучити меседжі активістів, що не можуть потрапити на прийом до президента.

І попросив у найвищої влади звернути увагу на проблеми, на які президент може вплинути, попри те, що у нас “абсолютно незалежна судова гілка влади” (останні слова Притула говорить дещо з іронією. – Ред.).

BBC News Україна: Як змінився президент? Ви ж його знаєте вже давно.

Сергій Притула: Навіть візуально певні речі стали іншими, але на такій посаді ці пертурбації можуть відбутися з кожним.

Я Володимира Олександровича знаю з початку “нульових”, він завжди був упевненим у собі та життєрадісним чоловіком, який вів за собою.

Зараз я побачив достатньо втомлену людину, у якої дуже багато клопотів і роботи.

BBC News Україна: А з Єрмаком зустрічалися?

Сергій Притула: Так. Було дві зустрічі перед тим, як зустрітися з головою його офісу.

Володимир Зеленський, який проміняв шоу-бізнес на політику, ризикує отримати велике розчарування. Так вважає шоумен Дмитро Чекалкин у інтерв’ю «Главкому».

«Він реально ризикує своїм життям і, між іншим, я його через наших спільних знайомих КВНщиків про це попереджав, коли дізнався про серйозність його намірів. Був такий ізраїльський комік Дуду Топаз, який мав свої телевізійні шоу і був абсолютним рекордсменом за кількістю переглядів. У Зеленського був «Квартал 95», «Ліга сміху» і «Розсміши коміка». В Топаза теж було три дуже популярних і успішних проекти, які мали шалені рейтинги. Більше половини восьмимільйонного населення Ізраїлю дивилися його програми в прайм-тайм. Де ще можна було таке побачити? Але він свого часу теж зробив необачний крок, публічно підтримавши один політичний проект. Як тільки він став політично заангажованим, його посунули з першої кнопки, він втратив свої програми, популярність, рейтинги і останні три роки життя провів між тюремною камерою і психіатричною лікарнею. Врешті з третьої спроби повісився в душовій кабіні в ізраїльській в’язниці «Ніцан», – пояснює шоумен.

Чекалкин розповідає, що Володимир Зеленський створив свої проекти на російських грошах і був дуже залежним від них: «Ще під час його перебування на посаді головного продюсера телеканалу «Інтер» росіяни виділяли $60-70 млн на ретрансляцію свого порядку денного через цей канал. Ці гроші заходили через Хорошковського і мого колишнього однокашника Сергія Шекланова, який був керівником Фонду ім. Пушкіна і співзасновником телеканалу «Інтер».

За словами шоумена, Сергій Шекланов пішов з життя за загадкових обставин, його знайшли рік тому мертвим на яхті.

«Про смерть Сергія мені повідомив його колишній партнер Коломойський в останньому своєму дзвінку», – додає Чекалкин

Дмитро Чекалкин – перекладач, дипломат, шоумен, генеральний директор компанії Diva Production, яка займається організацією статусних урочистостей, святкувань та розіграшів. Відомим став завдяки участі в телевізійному шоу «Золотий Гусак». Творець популярних проектів «Веселі яйця», «Операція ПроФФесор», «Все геніальне – у тостах» та «Розіграли!». Сьогодні називає себе Чекалкин «порохоботом».

Порушення більше двох десятків кримінальних проваджень – це наслідок фобій Зеленського, які вправно використовує його оточення, щоб замаскувати провали в управлінні державою, – вважає Порошенко.

“Це спроба Офісу президента або особисто Володимира Зеленського сховатися і відволікти увагу за “димовою завісою”, прикрившись Портновим. Це прямі вказівки з Офісу президента, конкретно пана Смірнова, який відповідно як адвокат пана Єфремова дуже дружний з Портновим. Він використовує зазначений сценарій для того, щоб подолати фобії, які існують в Офісі президента – фобії щодо ворогів України”, – зазначає Порошенко.

“Мені дуже сподобалася аналогія, яка є: що компас, який вказує на ворогів України, у Зеленського потрапив в якесь дивне магнітне поле і почав дуже швидко крутитися і показувати для нього неправильний напрямок. Ворог в України один, і цей ворог – країна-агресор. І країна має об’єднатися для того, щоб дати відсіч. А коли магнітні бурі постійно переключають напрямки війни, то дії влади є надзвичайно неефективними”, – наголошує Петро Порошенко.

“Якби мова йшла про Порошенка, то Бог з ним. А якщо йдеться від Софії Федини до Тані Чорновол, від Марусі Звіробій і закінчуючи Ріфмастером по справі Шеремета, від переслідування добровольців і закінчуючи волонтерами – це манера думати, що так можна вирішувати проблеми. Це є пряма дискредитація України. Так проблеми не вирішиш. А від поп-корну відбудеться розлад шлунку”, – іронізує Порошенко.

“Це помста дрібних людей за дрібними справами. Нікчемних. Він вважає, що головні проблеми йому створює не тотальна некомпетентність, а якісь сценарії ворожі всередині країни, які він пов’язує виключно з моїм ім’ям”, – переконаний Петро Порошенко.

“Це спроба відволікти увагу від реальних проблеми, з якими зіткнулася держава, спроби замість хліба людям дати поп-корн. І спробувати врятувати падаючий рейтинг за рахунок шоу. Бо вони вважають, що шоу вони робити вміють. Але відсутність верховенства права, переслідування політичних опонентів дискредитує Україну по всьому світу”, – переконаний п’ятий Президент.

“Мене не залякати. Я проходив і не таке. Я проходив набагато більш жорсткі випробування за ці п’ять президентських років. В тому числі і в 2014, і в2015 роках. Це не є найгірше випробування”, – наголосив Порошенко.

Він вкотре закликав Зеленського до закликом об’єднати зусилля для порятунку України, головний ворог якої знаходиться у Кремлі. “Володимире Олександровичу, я дуже люблю Україну. Оскільки ви є президент України, в тому числі через це я вам точно не ворог. І зараз при викликах економіки, яка пікірує, при викликах можливої загрози різкого загострення агресії, при викликах пандемії, при викликах відкату реформ, руйнації світової коаліції на підтримку України – від президента країна потребує, щоб об’єдналися всі ресурси, всі сили, тому що треба рятувати державу”, – наголосив лідер “Європейської Солідарності”.

Потерпіла сама звернулася до лікарні та вказала на поліцейських.

Після розголосу їх відсторонили, підрозділ розформували. Декілька днів тема була у фокусі усіх національних медіа України.

Ми зустрілися з Нелею Погребицькою, тією самою дівчиною, через місяць після події, яка розділила її життя на до і після.

Стара хата на декілька кімнат у селі Стави, поблизу Кагарлика. Город, качки та кролі, з яких і живе ціла родина. Бідність та відсутність надії.

Тендітна та залякана дівчина, здається, досі не усвідомила, що з нею сталося. Нелі 26 років, і сенс її життя – блакитноока маленька Аня, донька, яка народилася шість років тому із ДЦП.

Неля посміхається мені, дуже нервує. А ще ти щосекунди відчуваєш її тваринний страх.

Їй соромно розповідати свою історію мені та ще сотням тисячам читачів. Але іншого вибору немає. Вона боїться за своє життя, життя своїх рідних.

Тому її єдиний захист – це публічність. Тільки через місяць Нелі пообіцяли надати охорону. Правоохооронці, яких підозрюють у злочині, знаходяться у СІЗО і наприкінці липня має відбутися судове засідання щодо продовження запобіжного заходу.

– Нелю, як ви зараз почуваєтеся?

– Як я почуваюся? Страшно, ми всі тут налякані. Я думаю, що вийде цей Микола чи Сергій, приїде та й вб’є – мене або мою родину. Він же казав, вийду – тебе і твою сім’ю знищу.

– Він таке говорив вам?

– Так, якщо комусь розкажу. Погрожував мені цим, у відділку під час допиту. Мамка моя теж налякана постійно.

Мама мені дзвонила, розказувала ще про одного хлопця, який теж боїться заяву писати, вони його теж били. Розказував теж, що в підвалі його тримали за те, що на базі, де працював ніби вкрав бензин.

– Неля, а скільки людей живе у вашому селі?

– Ой, скільки… Не знаю навіть скільки.

– Але всі знають один одного?

– Ну так. Там далі за ставком, то я сильно людей не знаю. Але село – це завжди село, усі про всіх все знають.

– А Сергія та Миколу ви знали до того допиту у відділку?

– Ні-ні, Миколу два рази бачила. А Сергія – перший раз.

– Коли ви тоді опинилися у відділку і побачили цих людей, то одразу відчули небезпеку?

– Ні, я думала, що дам свідчення і назад. Піднялася на третій поверх. Микола одразу мені давай розказувати за магазин (Нелю викликали до відділку як свідка у справі пограбування сільського магазину – УП). Кажу, “Я ж не була в тому магазині”. Ні, ти там була – і все.

Коли (сусід) Міша попросив дати свідчення, я думала це все на хвилин 15. А потім в мене забрали телефон і почалося.

Я ж і не думала, що воно таке може бути. Міша, завжди, як попрошу щось, ніколи не відмовить… Завжди допомагав.

– А ви думаєте, що в нього був якийсь умисел?

– Я думаю, що може йому цей Коля наказав, хтозна. Міша мені потім сказав: “Коля не міг такого зробити”. Це що я, виходить, придумала?– А можете розказати, як взагалі почалася ця історія про магазин?

– Про магазин?

Сиділи усі разом у Міші цілий вечір. Ігор з сусіднього села приніс пляшку коньяку, пляшку горілки та цигарки.

А потім же ж, на другий день, почалося: обікрав хтось магазин, і цей Ігор, кажуть, приїжджав у село, мабуть він це і зробив. Він мав репутацію дрібного крадія у селі, тож на нього всі і подумали.

Міша прийшов до мене, каже – треба поїхати свідчення дати. Чого до мене, я не зрозуміла. Я Міші кажу: я ж у тебе була вдома, ми сиділи всі разом, я що, виходила десь чи що? Весь час була там. А він каже: “Поїдемо, даси свідчення”.

А Коля не взлюбив мене ще давно. Я пам’ятаю, що ще як сиділи якось у Міши, він приїхав, зайшов до хати. Сказав усім забиратися з хати, тому що він тут господар, всі вийшли, а я довго збиралася через малу.

Тоді він до мене підійшов, взяв за підборіддя та каже: “Подивись мені в очі. Якщо, каже, я тобі подзвоню, якщо ти до мене не вийдеш, то ти знаєш, де я роблю, ти знаєш, що я можу зробити, ти завжди мені даси”. Так домагався мене.

– Це ще задовго до того випадку у відділку, так?

– Скільки вже пройшло часу, не пам’ятаю.

А то другий раз я його бачила, він до Міші приїжджав, спирт йому привозив. Мішко розказував, що вони його розбавляли. З Мішею я спілкувалася, він до мене залицявся і я йому довіряла.

– Тому ви йому повірили, коли він сказав про допит на 15 хвилин? Скільки у підсумку ви провели часу у відділку?

– Десь з 7-6 вечора, і о 4:15, пам’ятаю, уже я вийшла.

“Я просила, як могла, і на коліна ставала”

– Розкажіть, що саме вони робили? Я так розумію спочатку допит вів Микола Кузів?

– Микола, так, перший. Як зайшов, витяг противогаз. Надіває на мене, я чуть не задихнулась. Думаю, чи задушить мене хоче. Але якось все одно вирвалась.

І я не пам’ятаю чи він мене так ударив, що носа розбив, чи в противогазі я була.

Бо як скинув противогаз, каже, “пошли в туалет”, наниз мене повів.

Я подивилась у дзеркало – вся в крові, даже не відчувала вже нічого. Він каже “Вмивайся водою”. А води не було, то я рукавом втерлась. Вже даже болі не відчувала.

У відділку були люди і вони все чули, а деякі й бачили, але ніхто мені не допоміг.

Потім як я упала, то за коси мене тягнув, то з ноги, з кулака, синяки такі були. Тоді до себе в кабінет повів, пістолета наставив, знову штовхав. І зажигалкою балувався.(Неля показує опіки на шкірі)

– Залишилися досі сліди?

– Та нє, тута небагато. Каже, чи коси тобі спалить, чи що тобі зробить. В общем, що хотів, то й робив. А ще хотів мене цей, як воно називається, той що током б’є…

– Електрошокером вдарити?

– Так, електрошокером. Каже, може, ти хочеш 220 чи скільки там.

А потім я ж перелякалась, як наділи цей противогаз, дихати не стало, вже попісала в штани раз, другий раз. Курточку через вікно мою викинув, а паспорт так і не отдав. Де він міг дітись – не знаю.

– Паспорт так і не віддав?

– Ні.

– Тобто у вас досі немає паспорта?

– Нема ні паспорта, ні кода. Не можу в лікарню поїхати, хотіла МРТ зробить. У мене голова часто болить.

– Можете пригадати, як і коли Микола вас передав Сергію?

– Уже як познущався з мене, у мене вже сили не було. А цей Сергій потім прийшов, його не було, і почав оце “Я тебе сьогодні розірву, будеш моя сьогодні”.

Думаю, чи це буде бити, чи що він буде робити. А він мене о 1 чи 2 ночі завів до кабінету, де був диван. І уже давай до мене “Роздягайся, все”.

Не буду я роздягатися, відпустіть, кажу, додому, дитина мала жде мене. Він давай до мене чіплятися, на диван і все: будеш усе робити, як я тобі скажу.

А куди ж було діватися.

Микола ще посидів, посидів, а потім уже пішов. У 2 часа ночі його не було. Він отдав мені телефон.

Сергій у 4 часа мене і то не хотів відпускати, я же просила, як могла, і на коліна ставала, і все. Тільки відпустіть мене, бо прийде Микола і мене знов буде вбивати. То він мене випустив.

– Що він сказав наприкінці?

– Цей Микола, думаю, аби він там був, він мене не випустив, це точно. А Сергій, який гвалтував мене, він уже о четвертій годині комусь там подзвонив, каже: “Відвези мене додому.” І тут, каже, треба цю дівчину додому теж завезти.

І до мене каже: “Ми будемо на Мировку їхати, там теж щось зробилося, так можемо на Мировці залишити, а там підеш пішки”. Я сказала: ні, з Мировки далеко мені добиратися, краще я піду сама.

Цей Сергій вийшов, його машина поліцейська забрала, “Ланос”. Він сів, поїхав.

А я пішла в парк. Не пішла, а швидко побігла. Усе боліло, але думаю, аби тільки сховатися: перелякана, уся трушуся, дзвоню ж до цього Міши – телефон мені ж Микола віддав тоді – кажу забери мене, бо не було, до кого дзвонити.

Тоді ми сіли в машину, він каже: “Він тебе чіпав? Що він з тобою зробив?”. Я ж спочатку давай не казати, бо Микола сказав: “Комусь щось скажеш, то я вб’ю всю сім’ю”.

Кажу: “Та нічого, нічого”.

А потім, уже як доїжджали додому, я йому розказала: “Він мене бив”.

Казала так, як є, а про Сергія не казала, що згвалтував. Потім приїхала, то мамі вже все розказала. Думаю, що ж я буду мовчати, у будь-який час приїде і буде мене знов гвалтувати. Або Алю (молодшу сестру) теж казав, що то в ліс вивезе, то на трасу поставить.

“Мені повісили тривожну кнопку зараз. Якщо є загроза – має приїхати поліція з Обухова”

– Коли ви приїхали додому і розказали мамі, вона одразу сказала, що треба писати заяву?

– Цей приїзд до мами був, бо ж мала була в неї. Я забрала малу, їй все розказала і поїхала назад додому.

Коли мама мені дзвонить, каже: давай, йди назад, що ж ти будеш там стогнати, будем визивать швидку, щось робить. Кажу, я вже не можу дойти, немає сил. Каже “Ні, давай якось іди”.

Я пішла до неї.

А ще ж лікарі не хотіли дивитись в Кагарлику мене.

– А чому? Як вони пояснювали це?

– І в Обухові не хотіли. Кажу, в мене тут живіт ріже, болить, то вони тільки так, потрогали і все. Сказали, що не хочуть мати проблем із поліцією.

– Тобто, у вас не було огляду?

– Ні, не дивились мене.

– А коли вам зробили огляд?

– Я не ходила ще, так і не ходила, тут не хочуть робити, бо немає ні документів, нічого.

– Після лікарні ви поїхали до обласного відділення, в Обухів?

– Так, потім в Обухові вже визвали наряд, приїхав ДБР, почали розслідувати це все, як було, що.

– А що для вас зробило, МВС, наприклад? Бо у нас складалось враження, що ви під захистом.

– Та нічого не дали.

– І охорону не пропонували?

– Та пропонували, але ж ніхто її не ставив. Покамість Олена (Сотник – адвокат потерпілої) не взялась. Мені повісили тривожну кнопку зараз. Можна викликати, якщо є загроза – має приїхати поліція з Обухова.

– А у селі як сприймають цю історію? Вас підтримують?

– Та всякі люди. Але більшість підтримує.

– А вам в селі не розповідали, можливо, хтось теж стикався з такими ситуаціями?

– В Кагарлику були дівчата. Теж казали, як буде суд, поїдемо, розкажемо, як він теж (Микола) знущався з них, з кагарлицьких.

– А де ви до цього працювали?

– Я в магазині робила, в АТБ, на касі. А так я з дитиною, то не було коли – то на масаж, то на процедури її возила. До Боярки два рази на рік їздимо, проходимо процедури. Це вже більш-менш вона ходить, узагалі не ходила. Зараз кульгає лише.

– А чого ви зараз хочете найбільше?

На роботу десь хочу піти, нормальну сім’ю якусь. І не боятися більше.

Відомий український шоумен і ведучий Ігор Кондратюк жорстко “проїхався” по президентові України Володимиру Зеленському. Своє ставлення до глави держави висловив продюсер в шоу “Гончаренко рулить”. Ведучий програми Олексій Гончаренко спочатку поставив питання Кондратюку про шоумена Олександра Скічко, який пішов у політику, а потім розмова перейшла на Зеленського.

Кондратюк сказав, що не має нічого проти Скічка та його відходу в політику, а ось Зеленський, коли пішов з шоу-бізнесу “стрибнув із сьомого поверху”. Саме так висловився ведучий про гаранта. Відео інтерв’ю з’явилося на YouTube-каналі Олексія Гончаренка.

Джерело: стаття УП “Хотів заразитися коронавірусом”. Два дні з президентом Зеленським”

Пряма мова: “Я хотів на собі пройти цей етап. Щоб людям було легше.

Я запропонував нашим: “Давайте, я захворію, відразу мене ізолюємо на Банковій. І проживу це нормально”. Щоб люди розуміли – це страшно, ти можеш захворіти, тобі погано. І я через себе це пропущу, покажу”.

Деталі: Хоча президент і стверджує, що не боїться захворіти на COVID-19, від такої ідеї все ж відмовились.

“Вирішили, що занадто. Перебор”, – сказав Зеленський.

Та додав, що його не пробачила б родина: “Сказали б, що я божевільний. І, в принципі, були б праві”.

«Я досі вважаю, що заморожений конфлікт — це зараз. Там стріляють, ну, пострілюють. На жаль, гинуть, але так скрізь (де є конфлікти). У Грузії, Абхазії теж стріляють. Буває. Просто більше часу минуло, менша межа, менша територія, інший рельєф. Тобто інші умови. Люди все одно втомлюються воювати. З роками, звісно, кількість жертв зменшуватиметься. Але наше завдання — це закінчити. Тому я так і бачу, що рік на всі домовленості, а далі – реалізація», — сказав президент України під час інтерв’ю.

Британське видання The Guardian 7 березня опублікувало інтерв’ю з президентом України Володимиром Зеленським. Глава держави розповів про те, як почувається на нинішній роботі, як до неї ставиться сім’я, а також про повернення Донбасу, роль олігархів та інше.

Про це він сказав в інтерв’ю Гордону.
Кошовий перерахував найсильніші, на його погляд, сторони Зеленського: “чесність, відкритість, правдивість і відданість”.
У відповідь на запитання про слабкі сторони президента комік з посмішкою зазначив: “Читає коментарі в Facebook”.

Про це Микола розповів в інтерв’ю виданню Viva.

За словами Тищенка, життя з Аллою проходить чудово і за роки у них практично не було жодної сварки.

“Принципових розбіжностей у нас немає, тому живемо ми, як то кажуть, душа в душу. Думаю, секрет успіху криється в єдності протиріч. Ми дуже схожі одне на одного і одночасно дуже різні. Однаково цілеспрямовані люди зі схожими поглядами на життя, на досягнення професійних успіхів, результатів… У нас стерті гендерні ролі. Є просто дві людини, які справді люблять і поважають позицію і думки одне одного. Жінки – це ж не кухарки, прибиральниці, домробітниці, породіллі, коханки, стриптизерки, а особистості, думки і бажання яких ми, чоловіки, повинні поважати, і іноді навіть потурати їм на правах сильного, на правах захисника”, – зазначив телеведучий.

Однак на початку стосунків Микола Тищенко не був впевнений, що справа дійде до одруження. За словами Алли, “перші два роки він її не слухав і не сприймав, вина – минулі шлюби”.

Коли ми почали зустрічатися, я був впевнений, що одруження для мене вже справа пройдена і мені з цим все, в принципі, зрозуміло. Тим більше у мене був досить великий досвід спілкування з “барбі” і залишилася оскома на їхні поради. Але Алла не була черговою лялькою. І я щасливий, що помилявся з приводу шлюбу,
– заявив Микола.

Про це Володимир Зеленський заявив в інтерв’ю Дмитру Гордону.

Так Володимир Зеленський відповів на питання про те, яким повинен бути Президент України:

“За мене червоніти можу тільки я. Тільки я один. Я нікому не дозволю щоб хтось розчарувався в мені. Мені буде страшно. Мені буде соромно. І взагалі це перекреслить всі мої бажання жити далі і щось робити … Президентом України має бути просто порядна людина. “, – заявив Володимир Зеленський.

Щоб привести до норми 2-парадну столичну “хрущовку” виділять 3 млн грн. За ці гроші хочуть замінити вікна, стояки, встановити індивідуальний пункт обігріву на будинок.

“Сумніваюсь, що у цю суму можна вкластись. Щоб провести комплексну реконструкцію, необхідне масштабне фінансування. Гарний приклад, те що німці зробили зі своїми “хрущовками” у 90-х. Тоді Берлін взяв кредит на 90 мільйонів марок під 4,5 відсотків на 20 років. За ці гроші їм вдалося провести комплексну реновацію. В Україні ж пропонують на квадратний метр виділяти 1 тисячу гривень”, – каже експерт.

За його словами, в Україні вже є приклади точкової реконструкції, на якій зробили політичну кар’єру багато чиновників.

“Так, наприкінці 90-х у Києві реконструювали “хрущовку”. Все закінчилося “облизуванням фасадів” і спробою замінити проводку в будинку. Про тепломодернізацію, заміну комунікацій мова не йшла”, – додав Анатолій Топал.

Так, минулої неділі співачка стала ведучою шоу “Танці з зірками” і Артем Гагарін, який веде рубрику “Б екстейдж проекту” поцікавився у неї, коли вони з чоловіком планує народити малюка.

“Спасибі за відмінний питання! Це мій улюблений питання! Найбільш популярне питання! Ми з Вовою хочемо дітей і вважаємо, що це найпрекрасніше, що може бути в житті. І ми б хотіли таку прекрасну дівчинку… Я думаю, що як Бог дасть “, – відповіла співачка.

Українська співачка Анастасія Приходько оголосила, що йде в політику. “З комбатом “Аратті” Добровольчого руху Андрієм Гергертом (позивний “Червень”) ми створюємо громадський рух, в який входитимуть добровольці, волонтери. І ми заявимо про цей рух. У нас дуже великі амбіції”, – зазначила вона в інтерв’ю на одному з телеканалів, передає 112.ua.

У той же час вона не відповіла, чи збирається брати участь з новою силою у парламентських виборах 2019 року.

“Я так не кажу (про висунення кандидатури на наступних парламентських виборах, – ред). В думках дуже багато чого є. Але я не можу сказати “Так”, а потім цього не зробити. Нехай це буде ще в підвішеному стані”, – зазначила Приходько. За її словами, поєднувати кар’єру співачки і політика вона не збирається.”Скажу відверто, я не буду співати. Не можна бути на двох стільцях. Політик повинен бути політиком, він повинен чітко робити свою справу. Як можна поєднати? Тут ти виходиш, робиш одні справи, а тут виходиш співати. Це не може так бути. Або я співаю, або я в політиці. Два варіанти не підходять”, – зазначила співачка.

Приходько вважає, що у парламент повинні прийти “політично молоді люди. “Треба розпустити парламент, це по-перше, а по-друге – треба набрати молодих. Тим, хто вже по 30-40 років сидять у парламенті, просто сказати “дорогі друзі, ви все зробили для цієї держави, спасибі, ідіть відпочивайте. Ви вже попрацювали, дайте дорогу молодим”. Держава повинна разом з молоддю розвиватися. А у нас так відбувається, що іноді ми живемо за “радянськими законами”, – зазначила вона. Приходько також запевнила, що в разі, якщо вона не зможе нічого зробити в політиці – вона складе мандат.

Про це Хижняк розповів в інтерв’ю LuckyPunch.

Як відомо, на початку лютого Олександра Хижняка визнали найкращим боксером світу незалежно від вагових категорій у 2017 році. У 2011 році таку ж нагороду здобув ще один український боксер Олександр Усик.

Хижняк під час вручення йому нагороди як найкращому боксерові світу виступив з промовою українською мовою.

Зараз багато коментарів з цього приводу. Приємних і не дуже. Можна сказати, що це була звичайна промова. Я розмовляю українською мовою як у себе на Батьківщині, так і за її межами. Для мене це було звичайне інтерв’ю і звичайна промова,– розповів Хижняк.

“Що стосується великої зацікавленості і розмов про це, то, звичайно, мені приємно, що мною цікавляться. Велике спасибі всім людям, яким подобається мій бокс і я, як особистість”, – додав спортсмен.

В інтерв’ю Brand Eins Кличко-молодший сказав, що відносини між Україною та Росією покращаться, а на українську економіку чекатиме зростання.

“Я переконаний у тому, що відносини між нашими країнами скоро покращаться. І після цього багато хто буде питати себе, як могло дійти до такого, що братні народи опинилися у стадії війни. Що один з них напав, а інший був змушений захищатися. У тому, що цей час настане, я не сумніваюся”, – заявив екс-боксер.

Більш того, Володимир Кличко вважає, що через три-п’ять років після закінчення війни українська економіка переживатиме велике зростання у порівнянні з сусідніми країнами.

“У України настільки великий потенціал, про який інші країни могли б тільки мріяти. Україна – це міст між Європою і Азією, тому по-іншому і бути не може. Потрібно лише, щоб на сході перестали стріляти. Як дуже правильно говорять: поганий мир кращий за добру війну”, – заявив брат мера Києва.

На професійному рингу Володимир Кличко провів 69 боїв. Останні два поєдинки проти британців Тайсона Ф’юрі та Ентоні Джошуа українець програв.

В одному з інтерв’ю, Лобода заявила, що ніяк не може вивчити англійську мову, аби завоювати й іноземну публіку. Але їй це і не дуже потрібно, адже вона хоче виступати для російськомовних людей.

“Я реаліст, і мало вірю в те, що людина, яка не живе в країні, може раптово стати зіркою. Ти повинен там вирости, знати їхній сленг, ментальність, стати своїм для того, щоб бути там популярним. А ось розширювати географію, виступати для росіян по всьому світу – це можна і потрібно”, – заявила Лобода.

Співачка стверджує, що горизонти розширюються – після виступів у Америці та Канаді, а їй пропонують Австралію та Китай.

Прихильники діви українського шоу-бізнесу Тіни Кароль опублікували на фан-сторінці співачки в Інстаграм відео 14-річної Тетяни Ліберман (справжнє ім’я Тіни Кароль). Вже тоді співачка-початківець не боялась камер і впевнено висловлювала свою думку, пише 1plus1

На відео Тіна розповіла про свої творчі досягнення на той момент. Дівчина вже 4 роки займалася естрадним вокалом, відвідала численні пісенні конкурси за кордоном.

Нагадаємо, що Тіна Кароль перебуває у Всеукраїнському турі за підтримки нового альбому «Інтонації». Тур стартував на День незалежності. Нещодавно Тіна дала 7 сольних концертів у Києві.

Співачка вражає своїх прихильників не лише новим звучанням пісень, а й привабливим вбранням. Зірка виступає у шести образах, які символізують різні інтонації жінки.

https://www.instagram.com/p/BbP0CfhFOvP/

Втікач екс-президент України Віктор Янукович формально помер, оскільки дозволив своїй команді втратити Україну і віддав її “шавкам”, які прийшли до влади після Майдану

За його словами, якби Янукович залишився в Україні в 2014 році, то, швидше за все, загинув би.

“У нього не було виходу, він би, швидше за все, загинув – про нього б ніколи ось в такому ракурсі не згадували б. Згадували б тільки про хороше. Він сам вибрав свою долю, поїхав. Я вважаю, що та людина, яка приймає рішення балотуватися в президенти, домагається успіху, бере на себе відповідальність за десятки мільйонів людей, за країну… він же не під дулом автомата пішов на цю посаду, а з власної волі. Йому довірили! І він повинен бути готовий не тільки відкривати дитячі садки або підприємства. Він повинен бути готовий померти! Іноді в історії за свій народ люди вмирали”, – заявив Добкін.

При цьому він додав, що Янукович “однозначно” повинен був померти “за Україну”.

“Йому треба було залишитися і померти поруч із тими, хто готовий був померти разом із ним. За ту Україну, яку ми сьогодні, на жаль, втратили”, – вважає Добкін, при цьому назвавши Януковича “левом”.

“Сьогодні я не хочу штовхати ногою мертвого лева. А він був лев! Як не крути, як до нього не стався, у порівнянні з багатьма нинішніми шавками у владі він був левом. Штовхати його мертвого – це не по-чоловічому. Давайте його залишимо. Він помер за життя. Живе – а його немає. Тому що такого життя ворогу не побажаєш. Може, йому добре, може, він смачно їсть, міцно спить. Не знаю, я з ним втратив зв’язок. Але він – помер!” – наголосив Добкін.

За його словами, останній раз він спілкувався з Януковичем, у 2014 році, коли той просив допомоги

“У нього не виходило полетіти на вертольотах, він збирався летіти на літаку. Уже загубилася всяка керованість, він просив мене допомогти дозаправити літаки. Ми все зробили. Ось це була остання розмова”, – додав нардеп.

– У той день я приїхала з Великої Олександрівки в Херсон на судове засідання, – згадує Світлана. – На вечір у мене був зворотний квиток, але поки я добиралася до вокзалу, мене пограбували – вихопили сумку з усіма документами, грошима, телефоном. Я стояла на вулиці і ридала. Чи не розуміла, що робити, куди бігти. До мене підійшов високий кремезний чоловік і запитав: «Чому ви плачете? Вам допомогти?”

– Побачивши заплакану дівчину, я не міг пройти повз, – розповідає Дмитро Сапіга. – Вона сказала, що її обікрали. Спочатку у мене закрався сумнів: а чи не розвод чи це? Але Світлана не просила грошей, а, навпаки, стала викликати поліцію. Я повірив їй і вирішив допомогти. Пішов в касу, купив квиток. Дочекався, поки вона повернеться з рай-відділу, провів на поїзд. Але коли вона поїхала, на душі стало неспокійно. Я не знав, дісталася чи Світу додому, як себе почуває після пережитого. Лаяв себе, що не взяв у неї домашній номер телефону. Так замучився, що вирішив будь-що-будь розшукати цю дівчину.

Дмитро знайшов поїзний бригаду, уточнив, на якій станції вийшла Світлана (провідник запам’ятав худеньку засмучену дівчину – на тому полустанку вона виходила одна). Потім став обдзвонювати відділення поліції, районні адміністрації та селищні ради, намагаючись знайти контакти Світлани Яніною (прізвище він запам’ятав, ще коли купував квиток). Чиновники давали наполегливому хлопцеві інформацію вельми неохоче: з якого дива він, не брат, не чоловік, раптом так зацікавився ледь знайомою дівчиною?

– Я і сам не міг собі цього пояснити, – зізнається Дмитро. – Знав тільки, що інакше не можу. Лише через чотири дні посилених пошуків мені, нарешті, вдалося знайти адресу Світлани. Поїхав до неї, але вдома не застав – вона була у подруги на дні народження. Я залишив свою візитку, навіть не сподіваючись, що вона подзвонить. Але Свєта подзвонила, а потім приїхала до мене. Ось тоді, побачивши її вдруге, я зрозумів, що більше не відпущу.

– Діма, не можу не запитати. Ви вирішили пов’язати свою долю не з звичайною дівчиною, а з жінкою, що отримала важкі фізичні і психічні травми. Ви розуміли, що вам з нею потрібно буде ходити не в кафе і кіно, а в суди?

– Він так і робить, – відповідає за Дмитра Світлана. – З того часу як я йому все розповіла, він завжди зі мною, у всьому мене підтримує і оберігає. Правда, мені знадобилось багато зусиль утримати його від самосуду. Особливо це було важко, коли Сергія випустили на свободу …

– Єдине, чого мені тоді хотілося, – відрізати цього подонку його гідність і скалічити його так само, як він скалічив Світла, – не може стримати гнів Дмитро. – Але вона впросила мене не робити цього. Тому що це тільки додасть сім’ї проблем. А у нас труднощів і так вистачає …

Після того як Світла згвалтували, лікарі поставили їй діагноз безпліддя. Вона дуже плакала – їй і Дмитру хотілося спільну дитину, дівчинку. Коли закохані зрозуміли, що це неможливо, почали подумувати про те, щоб взяти малюка з притулку.

– Пережити весь цей кошмар мені допоміг Бог, – каже Світлана. – Я стала ходити в храм, молитися. Сповідалася, причастилася. Мій духівник порадив пробачити кривдників. Я намагаюся не тримати на них зла і більше молитися. І знаєте, Господь почув мої молитви. Два місяці тому сталося диво: всупереч прогнозам лікарів, я завагітніла! Найближчим часом ми з Дімою збираємося розписатися. Дасть Бог, народимо здорового малюка. І я назавжди забуду весь цей жах. Так, звичайно, я хотіла б, щоб ґвалтівників засудили за законом, і навіть подала апеляційну скаргу на виправдувальний вирок. Але навіть якщо людський суд залишить їх безкарними, я знаю, що від Божого суду вони не підуть.

У понеділок, 7 серпня, народна артистка України Софія Ротару відсвяткувала 70-річний ювілей на Сардинії у колі родини.

Зірка нині значно обмежила кількість концертів і відмовляється виступів в Росії та Україні, а також від інтерв’ю-сповіді у домашній обстановці, розказав “КП” її директор Сергй Лавров.

Він повідомив, що останнім часом співачка надає перевагу усамітненню та не погоджується на інтерв’ю, незважаючи на солідні гонорари, які їй пропонують.

“Вона категорично цього не хоче, оскільки якщо її інтерв’ю з’явиться на телебаченні в Росії, то в Україні її розірвуть. На жаль, вона стала жертвою політичної ситуації…”, – пояснив Лавров.

Директор співачки також розповів, що всю свою пенсію в 1756 гривень Софія Михайлівна перераховує дівчині з тяжкою хворобою кісток, а живе на гонорари з корпоративів і приватних виступів, куди її запрошують олігархи та бізнесмени. За концерт улюбленої артистки вони готові викласти від 50 тисяч євро.

Як писав інформаційний портал “Знай.ua”, співачку з ювілеєм привітав господар Кремля Володимир Путін.

Підліток розгледів телефон на фотографії, якою проілюструвала свою статтю газета Washington Post. На ній був охоронець Трампа зі стопкою документів в руках, а на одній з паперів було написано ім’я Меттіса з номером навпроти нього. Пізніше знімок видалили з сайту видання.

“Я подзвонив йому, щоб переконатися, що це він, тому що мені було цікаво, і це дійсно був його голос”, – розповів підприємливий школяр.

Він відправив Меттіс повідомлення і домовився з ним про інтерв’ю. Глава Пентагону передзвонив йому, після чого вони три чверті години обговорювали питання зовнішньої і внутрішньої політики США.

Пізніше інтерв’ю з шефом Пентагону вийшло в шкільній газеті.

В ході інтерв’ю Софія відповідала на запитання ведучих і намагалася зображати людські емоції, деякі з них у робота виходять досить добре. Деякі виглядають досить примітивно. Але справа виявилася не стільки в зовнішності Софії, скільки у її відповідях. І хоча ведучі на початку шоу озвучили, що всі запитання роботу були запрограмовані заздалегідь, відповіді Софії шокували глядачів. І ведучий програми Пірс Морган і більшість глядачів зійшлися на думці, що Софія їх злегка лякає.
Ведучі поцікавилися, якого б чоловіка хотіла Софія, і та жартома відповіла, що їй всього від роду 1 рік і вона поки не думає про пару, але в принципі її партнер має бути «супермудрим і супергеніальним».

Відповідаючи на запитання, чи будуть роботи колись правити світом, Софія відповіла словами свого творця: «Ми намагаємося налагодити відносини з машинами, які зможуть розуміти нас, а потім і піклуватися про нас». Після шоу багато глядачів у соцмережах висловлювали змішані почуття: «Боже, вона лякає мене. Вона виглядає реальніше, ніж деякі люди, яких я знаю», «Хтось сміявся над її фразою, що скоро вона буде домінувати над людською расою? Я особисто ні».

Цього тижня репортером програми, стала Кароліна Ашіон, котра і поспілкувалася із виконавицею.

У відповідь на зауваження Кароліни про порівняння Ірини із Олегом Винником артистка щиро пораділа цьому.

На думку виконавиці, Олег – дуже успішний артист. Тому факт, того що її кличуть “Винником у спідниці”, неймовірно тішить Ірину.

Продюсером Федишин є її чоловік Віталій. При цьому, зазначає зірка, свою творчість вона розвиває без фінансової підтримки родичів.

Аби перерахувати його сольні музичні, а також продюсерські і фестивальні проекти, навряд чи вистачить пальців рук.

Під час зимової “Школи журналістики “Української правди” відбулося відкрите інтерв’ю зі Скрипкою.

Він розповів про залаштунки “Голосу Країни”, своє ставлення до квот на радіо й пояснив, чому викинув величезну колекцію української музики. Наводимо найяскравіші цитати.

Уявіть газон з дуже непривабливими квітами. Їх періодично закатували в асфальт, а вони чомусь росли. Тепер вирішують, чи варто ці квіти поливати. Закон про квоти на україномовну музику – це закон про поливання квітів.

**

Якщо ми замінимо російськомовне лайно в ефірах на україномовне лайно, нічого не зміниться. Результат буде вражаючим тоді, коли ми зробимо слово “українське” синонімом слова “якісне”.

**

У житті є такий дуже цікавий феномен: коли чогось дуже сильно прагнеш, воно ніяк не приходить. Хочеш добитися дівчини, зі шкіри лізеш, а вона вдає із себе богиню. А тоді думаєш “Та пішла вона нафіг!” –  і вона починає за тобою бігати. Я добивався того, щоб українська музика була комусь потрібна, десять років.

За цей час у моєму кабінеті назбиралася ціла стіна із CD української молодої музики, яка ніколи не з’являлася на радіо, про неї ніхто не знав – лише я як спеціаліст.

Трохи більше ніж півроку тому я це взяв і просто викинув. Зрозумів, що це нікому не потрібно. Коли я розчарувався повністю, мені зателефонували з проханням: “Олеже, а ти можеш нам дати молодої української музики, нам потрібно для ефірів?”.

**

Дуже багато років, віків український творчий продукт закопувався в землю. Саме тому, мабуть, у нас такий хороший чорнозем. У ньому вся українська культура.

В моїй країні мрій, в ідеальній країні, українська – панівна мова у суспільстві. Там на радіостанціях крутять 100% української музики, а не 25-35 нищебродських відсотків.

У моїй країні мрій держава працює в резонансі з провідними культурними діячами. Там мир і абсолютна перемога України у війні, яка зараз триває.

У моїй країні мрій я маю стільки концертів, скільки хочу – 5-7 на місяць, не більше, але в хороших залах. Там я можу реалізувати величезні проекти – починаючи від фестивалів і продовжуючи моїми виступами з різними оркестрами в гарних залах, в опері, наприклад, в палаці “Україна”, оренду якого я зараз не можу собі дозволити.

Я не державний діяч, я мрійник, максималіст. Я хотів би жити у повністю україномовному культурному середовищі. Навколо себе я це реалізую – я спілкуюсь з найкращими українцями, я беру на роботу в свій штат україномовних професіоналів.

Якщо люди не володіють українською, вони мають повне право шукати роботу в інших краях.

**

Люди, які не можуть вивчити українську, мають низький IQ, таким ставлять діагноз “дибілізм”. Треба їх відокремити, тому що вони соціально небезпечні, треба створити гетто для них. І будемо допомагати їм, як допомагають людям з вадами, на волонтерських засадах будемо співати їм “Володимирський централ”.

**

Найбільші два зла у світі – це селфі та караоке. Кажу це як людина, яка професійно займається музикою та фотографією.

Якби у моєму дитинстві були такі талант-шоу, як “Голос діти”, я би не брав у них участь, не зміг би витримати хвилювання та конкуренції. Але є діти із сильною психікою. І вони стають переможцями. Для багатьох подібні передачі – чи не єдиний спосіб стати відомими.

**

З дітьми на “Голосі країни” було важко працювати, бо конкурс дуже жорстокий. Талантів набагато більше, ніж можуть вмістити команди проекту, тому доводиться холодно відсікати достойних.

З іншого боку, діти дуже пластичні й мають абсолютну підсвідому довіру до тренерів. Дорослі мають блоки, его, і не кожен може відкритися, почути, що говорить тренер.

Дитині, буває, пояснюєш щось, вона стоїть, у носі длубається, здається, зовсім тебе не чує. А потім виходить на сцену й ідеально все виконує.

**

Діти ніколи не займаються нецікавими речами. Їх важко примусити робити щось беззмістовне. Нам, дорослим, у них варто повчитися.

Люди, які не люблять свою роботу, для відпочинку мають хобі. Моє хобі – це моя улюблена робота, бути на сцені, співати, танцювати. Після вдалого концерту, я відчуваю себе як після спа-салону.

**

Якої якості крутиться музика на ринках країни, такого рівня моралі дотримуються правителі цієї країни. Не дарма у нас шансон був культурною доктриною.

**

Треба розділити два поняття – музика популярна і гарна. Те, що популярне, є просто продуктом музичного супермакету, над яким попрацювали хороші менеджери. Те що гарне – корисне для здоров’я.

Для того, щоб потрапити в телевізор сьогодні треба володіти інструментом маркетингу. Тому зараз люди переважно ходять на концерти й дивляться по телевізору на співаючих бізнесменів.

Іноді випадково, але не обов’язково бізнесмени співають добре.

Як казав Олександр Пономарьов, колись я гуляв вулицею, а тепер крадуся.

Більшість геніїв і талантів в побуті абсолютно безпорадні. Геній наших днів – Валентин Сильвестров. Це Шостакович нашого часу. Він живе у Києві, але тут його мало хто знає. Однак його слухає вся Європа, його твори викуплені на 5 років вперед.

Але квитки на літак він купити не може, не може домовитися з промоутером, не може створити сторінку в фейсбуці. Тому не дивуйтесь, що без гарного менеджера такий талант ви не побачите ні на сцені, ні в інтернеті.

**

Думка незалежного журналіста дуже важлива. Серйозна музична, культурна критика повинна існувати. Колись давно Артемій Троїцький, прекрасний журналіст першим відкрив для радянських людей ВВ. І його зусиллями наш кліп “Танці” з’явився на ОРТ. Один раз нас прокрутили – і ми стали мегапопулярними. Тому я – за авторитетну впливову журналістику.

**

Пам’ятаєте, я казав, що викинув цілу колекцію української музики? Перш ніж це зробити, я її оцифрував.

На запитання “Чи повинна держава боротися із корупцію у своїх лавах?” Мірошниченко сказала: “Звичайно. Повністю погоджуюся, що у нас не ухвалена низка законів, котрі зобов’язують держслужбовців усіх рівнів (…) показувати свої декларації…”.
На запитання “А ви дивилися фільм-росзлідування “Він вам не Дімон” про прем’єр-міністра?” член політпартії відповіла, що навіть не чула про такий.
Тоді автор відеосюжету уточнив, що у кіноролику стверджується, що нібито прем’єр-міністр Росії залучений до корупційних схем з різними олігархами. “Як ви думаєте, правоохоронні органи повинні на це якось реагувати?”, – запитав він.
“Обов’язково, звичайно, він повинен бути покараний і жорстоко покараний”, – відреагувала Мірошниченко.
На уточнення, чи саме прем’єр-міністр Медведєв повинен бути покараний, член “Єдиної Росії” отямилася: “А, ні, ні, я взагалі цей фільм не бачила, я думала, що це просто художній фільм”.
Як повідомлялося, розслідування Фонду боротьби з корупцією Олексія Навального показало, що голова російського уряду Дмитро Медведєв, при всій своїй показній скромності, володіє величезними ділянками землі в елітних районах, розпоряджається яхтами, квартирами в старовинних маєтках, агрокомплексами та виноробнями в Росії і за кордоном.
Прес-секретар прем’єр-міністра РФ Наталія Тімакова заявила, що коментувати звинувачення опозиції на адресу Дмитра Медведєва – безглуздо.

Він розповів, що відчував у той момент, і пояснив, чому його дружина Чона Кім так стрімко влетіла в кімнату.
Річ у тім, що вона дивилася інтерв’ю чоловіка по телевізору в сусідній кімнаті і саме там несподівано для себе побачила дітей – Маріон і Джеймса.
Професор також підтвердив ВВС, що всупереч чуткам у соцмережах, під час інтерв’ю він був у штанах.

Лідер O.Torvald Женя Галич подякував медіа, які висвітлювали конкурс, а також озвучив наболіле: «Протягом 10 років ми намагалися достукатися до деяких засобів масової інформації, щоб промотувати свою творчість. І кожен раз упиралися лобом в зачинені двері. Я запам’ятав кожного з вас. У мене є чорний список телеканалів і видань, які нам відмовляли, а на наступний день після нацвідбору подзвонили й почали кликати до себе. Не робіть так, будь ласка, адже українська музика потребує вашої підтримки».

«Ви замкнулися на своїй естраді, а у нас є безліч цікавих проектів і виконавців із надзвичайним рівнем професіоналізму. Sinoptik, Stoned Jesus, ONUKA, Blooms Corda, Alloise – сходіть на їхні концерти, візьміть у них інтерв’ю», – порадили представникам ЗМІ Женя Галич і бас-гітарист O.Torvald Микита Васильєв.

А в цей час президент СРСР Михайло Горбачов у своєму кремлівському кабінеті давав телевізійне інтерв’ю українському журналістові.

“Зі схожих кроків, таких, як проголошення незалежності, починається ворожнеча між народами. Що ви будете завтра робити в Україні з 11 мільйонами росіян? – напосідав Горбачов. – А з представниками інших народів? Згадайте Нагорний Карабах, Тбілісі! Чи готовий народ України до кровопролитних конфліктів?”

Журналіст зауважив: “Михайле Сергійовичу, але ж у нас немає міжнаціональних конфліктів!”

Президент, який не звик, щоб його перебивали, розлютився, а тоді сказав: “Немає? Ну, тоді будуть… Обов’язково, я думаю, будуть”.

Телефонне прохання

Зрозуміло, звичайному київському журналістові потрапити до головного кабінету СРСР було абсолютно нереально. Але політичний оглядач державного телеканалу УТ-1 Зиновій Кулик був журналістом геть не пересічним – він мав солідні зв’язки у владних структурах у Москві.

Адже протягом шести років – з 1980 до 1986-го – він був секретарем парткому Державного комітету телебачення і радіомовлення УРСР, а потім три роки навчався в Академії суспільних наук у Москві.

Саме московськими зв’язками і вирішив скористатися Кулик, щоб реалізувати свою мрію – взяти інтерв’ю в керівника Радянського Союзу. До кого саме потелефонував, він ніколи не уточнював.

Натомість сьогодні про це нескладно здогадатися. Позаяк в Академії суспільних наук він навчався в групі, керівником якої був Георгій Шахназаров, помічник з міжнародних питань генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова. Коли в березні 1990 року Горбачова обрали президентом, Шахназаров став його радником.

Певно, Кулик звернувся з проханням про інтерв’ю саме до свого наукового керівника. Дуже хотів, щоб бесіда відбулася до 1 грудня, тобто до Всеукраїнського референдуму про незалежність України.

Проте справа рухалася повільно. З Кремля відповідали, що президент дуже зайнятий, треба чекати. Тим часом, референдум був дедалі ближче.

Раптом у 20-х числах листопада з’явилася надія – Москва попросила надіслати факсом основні запитання. А потім все загальмувалося.

Відповідь з Кремля

Вже минув Всеукраїнський референдум, вже оголосили його результати (люди підтримали незалежність), вже Леонід Кравчук став президентом України, а відповіді з Кремля все нема.

Лише у четвер 5 грудня надійшла довгоочікувана звістка: “У суботу президент СРСР чекає на вас об 11:00”.

До Москви поїхали удвох – Зиновій Кулик та режисер УТ-1 Петро Крайницький. Взяли з собою відеокасету. За правилами, керівника СРСР знімає спеціальна “кремлівська операторська група”.

Несподівана зміна ролей

Субота, 7 грудня 1991 року, Кремль. Початок розмови з Горбачовим виявився геть не таким, як планував інтерв’юер.

Річ у тім, що операторська група затримувалася, і о 11-й годині до президентського кабінету пустили лише Кулика. Режисера з відеокасетою залишили в секретаріаті очікувати операторів.

Михайло Сергійович почав розпитувати гостя про ситуацію в Україні. Адже він очікував, що всеукраїнський референдум провалиться, тобто більшість мешканців УРСР проголосують за союз із Росією. Ось так вийшло, що не журналіст інтерв’ював президента, а навпаки.

Постійно дзвонив телефон, Горбачов переривався, відповідав, помітно нервував. На черговому дзвінку раптом зблід і попросив Кулика вийти. Це телефонував лідер Казахстану Нурсултан Назарбаєв, літак якого приземлився в Москві для заправки паливом. Назарбаєв летів до Біловезької Пущі.

Михайло Сергійович переконав його залишитися в Москві. І, кажуть, пообіцяв посаду голови радянського парламенту.

Подвійний ефір

Об 11:45 до кабінету президента СРСР повернувся Зиновій Кулик у супроводі режисера Крайницького та операторської групи. Почали інтерв’ю.

Тим часом, у Біловежжі йшли повним ходом перемовини керівників України, Росії та Білорусі. Нарешті лідери трьох республік, які 1922 року заснували СРСР, оголосили про денонсацію договору про утворення Радянського Союзу.

То було найдовше інтерв’ю Михайла Горбачова. Не тільки тому, що тривало аж 105 хвилин (зазвичай журналістам надавали півгодини, а рекорд встановила французька журналістка – 47 хвилин), але головним чином тому, що Горбачов почав розмову як президент СРСР, а завершив де-факто як екс-президент – поки давав інтерв’ю, розвалилася держава, якою він керував.

Сенсаційний запис, звичайно, захотів показати головний телеканал Радянського Союзу – “Останкіно”. І навіть була спроба забрати в українських телевізійників відеокасету.

Після складних підкилимних маневрів усе ж таки досягли компромісу: українське і всесоюзне телебачення поставили його в ефір у той самий день. Але Москва транслювала інтерв’ю з купюрами, а Київ показав усе повністю.

Російський президент Володимир Путін заявив, що вважає небезпечним переділ територій у світі. Про це він сказав у спеціальному інтерв’ю головному редактору Bloomberg Джону Миклетвэйту на полях економічного форуму у Владивостоці. Задаючи Путіну в ході інтерв’ю питання про територіальні суперечки з Японією і Китаєм, редактор жартома поцікавився, чи не хоче Росія “віддати” Калінінград.

У відповідь Путін категорично засвідчив, що Росія не має наміру цього робити. При цьому він згадав про світопорядку до Другої світової війни. “Я вам скажу без всяких жартів. Якщо комусь хочеться почати переглядати підсумки Другої світової війни, давайте спробуємо подискутувати на цю тему. Але тоді треба дискутувати не з Калінінграду, а в цілому за східним землям Німеччини, Львову, який був частиною Польщі, і так далі, і так далі. Там є і Угорщина, є і Румунія”, – відразу ж заявив Путін.

“Якщо комусь хочеться розкрити цей ящик Пандори і почати з ним працювати, – будь ласка, прапор в руки, починайте”, – висловив свою думку російський президент. Під час інтерв’ю питання про захоплений Росією у України півострів Крим не пролунало, як і в цілому тема російської агресії в Україні.

Нагадаємо, раніше стало відомо, що, можливо, відомий американський ведучий, легенда ТВ Ларрі Кінг міг отримати $ 225 тис. за інтерв’ю у Миколи Азарова, для якого він спеціально приїзджав у Київ на запрошення тодішнього режиму в 2011 році. За словами колишнього журналіста, народного депутата Сергія Лещенко, про це можуть свідчити записи “чорної бухгалериї” Партії регіонів.

В Росії вже пропонували Польщі, Угорщини та Румунії поділити Україну. Відповідний офіційний лист з Держдуми РФ надійшло від імені скандального лідера ЛДПР Володимира Жириновського.

Я категорично проти боротьби з корупцією. Боротьба з корупцією повинна бути наслідком, а не самоціллю. Припустимо, вбили корупцію. На митниці всі, як ідіоти, платять ПДВ. Неможливо дати хабар і не заплатити ПДВ. Податкова система, яка зараз допускає ручне втручання, щоб зробити або не зробити відшкодування, працює чесно і відшкодовує тільки тим, кому належить, у хронологічному порядку. Взяти нізвідки гроші через цю систему неможливо. Неможливо і все. Вона працює чесно.

В тих умовах, які зараз, ті підприємства, які не платять ПДВ, не платять ні на митниці, ні всередині країни. При всьому вони мають рентабельність. Притому вони користуються офшорами та інше. У відсотках це 5-10%. Зараз немає підприємств, які “жирують”. Змусити їх платити всі податки – у них буде негативна рентабельність. Немає такого закону, щоб підприємства працювали собі у збиток. Вони просто перестануть працювати і зупиняться. На це можна було б махнути рукою, сказати “Ну і хрін з ними!”, нехай зупиняються, все одно вони в бюджет нічого не дають, але разом з ними викинуться на вулицю ті люди, які зараз у них, у нехороших, мають зайнятість. І якщо б ця тіньова економіка не становила, за різними оцінками, 50-60%, то на неї можна було б махнути рукою.

Але як тільки ми перемагаємо корупцію, ми перемагаємо 50-60% підприємств, які тут же викидають на вулицю своїх працівників. При цьому зарплата не зростає. Оскільки товарів стало значно менше, то тій же грошовій масі протистоїть зовсім інша маса товарів. Курс долара неймовірно зростає, зарплата падає. І ми отримуємо божевільні соціальні ножиці. Це якщо боротися з корупцією тупо, як зараз.

Я собі уявляю боротьбу з корупцією як реальне вдосконалення всупереч МВФ, але тільки після війни – зміна податкового законодавства, зміна валютного законодавства… Після цього корупція зникне сама. Для неї просто не буде причин.

джерело http://ua.112.ua/