<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>історія житя &#8211; УКРАЇНА LIVE</title>
	<atom:link href="https://ukr-live.com/news/tag/istoriya-zhytya/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://ukr-live.com</link>
	<description>Новини - Аналітика - Обговорення !</description>
	<lastBuildDate>Wed, 25 Nov 2020 15:24:38 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.10</generator>

<image>
	<url>https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2016/05/cropped-ukraine_flag_by_chokorettomilkku-d7j8tz2-160x160.png</url>
	<title>історія житя &#8211; УКРАЇНА LIVE</title>
	<link>https://ukr-live.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Я Дивлюсь В Очі Цій Дівчинці І Мені Хочеться Плакати. Сьогодні Дізнався Історію Маргарити…Поставте плюс, або зробіть репост</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/105352?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=ya-dyvlyus-v-ochi-czij-divchynczi-i-meni-hochetsya-plakaty-sogodni-diznavsya-istoriyu-margarytypostavte-plyus-abo-zrobit-repost</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 26 Nov 2020 06:08:15 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Україна]]></category>
		<category><![CDATA[історія житя]]></category>
		<category><![CDATA[дитина]]></category>
		<category><![CDATA[допомога]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukraine-live.com/?p=105352</guid>

					<description><![CDATA[Я дивлюсь в очі цій дівчинці і мені хочеться плакати. Сьогодні дізнався історію Маргарити. Вона народилася з тяжкою хворобою кишечника. Але шанси є. Звісно все в нашому житті коштує грошей. Закликаю не бути байдужими&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Я дивлюсь в очі цій дівчинці і мені хочеться плакати.</strong></p>
<p><img fetchpriority="high" decoding="async" class="alignnone size-medium wp-image-105353 aligncenter" src="https://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2020/11/6259c030fae159af4691d1eda1175768-800x420.jpeg" alt="" width="800" height="420" srcset="https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2020/11/6259c030fae159af4691d1eda1175768-800x420.jpeg 800w, https://ukr-live.com/wp-content/uploads/2020/11/6259c030fae159af4691d1eda1175768.jpeg 1024w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" /></p>
<p>Сьогодні дізнався історію Маргарити. Вона народилася з тяжкою хворобою кишечника. Але шанси є. Звісно все в нашому житті коштує грошей.</p>
<p>Закликаю не бути байдужими і разом долучитись до святого обов’язку.</p>
<p>5169 3600 0929 9169 Приватбанк</p>
<p>https://instagram.com/direnkoi?igshid=cq2ey5q1z35u посилання на маму дівчинки.</p>
<p>Всього потрібно зібрати 70000 євро, залишилось зібрати ще 5760 євро.</p>
<p>Врятуйте життя 1-річної Маргаритки</p>
<p>Дитина народилась із важкою патологією.</p>
<p>Маргаритка Диренко народилась із важкою вродженою вадою розвитку кишківника. І у неї ця хвороба супроводжується не лише втратою ваги, але і сильним болем, вздуттям животика, виразками, ерозіями, злуковою хворобою і як наслідок – сепсисом.</p>
<p>Про важкий діагноз своєї доньки мама, яка виховує її сама, дізналась, коли крихітці вже було півроку. Відтоді почалась боротьба за життя дитини. Було три операції, але дитина не їсть самостійно, харчується через зонд. У свій рік і кілька місяців дитина має вагу лише 7 кілограмів.</p>
<p>«Ми цілодобово живемо на ліках, які продовжують щодня життя маляти, і отримуємо внутрішньовенно дуже важкі препарати. Всі твердили, що шансів немає, тільки повна пересадка кишківника. Але дитина не витримає, у вас немає шансів… Але я побачила світло в кінці цього похмурого тунелю, іспанська клініка сказала: «Є шанс»… У нас є шанс, шанс жити, але сума для мене, мами-одиначки просто непідйомна-95 000 євро, з них 70 470 євро-рахунок на лікування, 20 000 євро – перевезення», — розповідає мама Маргаритки.</p>
<p>Жінці взялися допомогти волонтери у зборі коштів, але сума захмарна і її потрібно зібрати якнайшвидше, тому мама звертається до всіх небайдужих з проханням долучитися до збору коштів, щоб не втратити цей єдиний шанс на життя крихітки.</p>
<p>«Моя маленька і години не проживе без препаратів. Зараз я стою перед вами на колінах, перед тими, хто небайдужий до життя маленького ангела, моєї Маргарити, і прошу про допомогу кожного — подаруйте моїй дівчинці шанс на життя», — просить мама дитини.<br />
<strong><br />
Реквізити для допомоги:</strong></p>
<p><strong>ПРИВАТБАНК</strong></p>
<p><strong>5169 3600 0929 9169 ГРН</strong></p>
<p><strong>5169 3600 0929 9185 ДОЛАР</strong></p>
<p><strong>5169 3600 0929 9193 ЄВРО<br />
</strong></p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Син ввечері поговорив з Лідією Семенівною, після чого та зробила вигляд, що все в порядку, а сама пішла в кімнату</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/75167?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=syn-vvecheri-pogovoryv-z-lidiyeyu-semenivnoyu-pislya-chogo-ta-zrobyla-vyglyad-shho-vse-v-poryadku-a-sama-pishla-v-kimnatu-i-tyho-plakala-majzhe-dvi-godyny</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 20 Nov 2019 12:07:35 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[Життя]]></category>
		<category><![CDATA[Цікаво]]></category>
		<category><![CDATA[історія житя]]></category>
		<category><![CDATA[бабуся]]></category>
		<category><![CDATA[життя]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukraine-live.com/?p=75167</guid>

					<description><![CDATA[Син ввечері поговорив з Лідією Семенівною, після чого та зробила вигляд, що все в порядку, а сама пішла в кімнату і тихо плaкала майже дві години. На наступний день вона подзвонила рідній сестрі в&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Син ввечері поговорив з Лідією Семенівною, після чого та зробила вигляд, що все в порядку, а сама пішла в кімнату і тихо плaкала майже дві години. На наступний день вона подзвонила рідній сестрі в село, та її спробувала заспокоїти і заодно обнадіяла: «З сином твоїм ми потім рoзберемося – звідси простіше буде! Лідія Семенівна не могла повірити, що ось так просто її запросили пожити в будинок до племінника, поки не приїхала і не залишилася там</strong></p>
<p><img decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-75168" src="https://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2019/11/istoria2203-716x484.jpg" alt="" width="716" height="484" /></p>
<p>Син ввечері поговорив з Лідією Семенівною, після чого та зробила вигляд, що все в порядку, а сама пішла в кімнату і тихо плaкала майже дві години. На наступний день вона подзвонила рідній сестрі в село, та її спробувала заспокоїти і заодно обнадіяла: «З сином твоїм ми потім рoзберемося – звідси простіше буде! Лідія Семенівна не могла повірити, що ось так просто її запросили пожити в будинок до племінника, поки не приїхала і не залишилася там.</p>
<p>– Куди ж я тепер піду, – змахнувши сльозу з обличчя, промовила сімдесятисемирічна Лідія Семенівна. – Я ж пів життя в цій квартирі прожила, а тепер я там зовсім чужа і нікому не потрібна … Джерело</p>
<p>Лідія Семенівна після cмеpті чоловіка залишилася жити разом зі своїм єдиним сином Антоном в невеличкій двокімнатній квартирі в звичайному дев’ятиповерховому панельному будинку на околиці міста.</p>
<p>Так і жили вони: Лідія Семенівна вийшла на пенсію, син у той час влаштувався на роботу юристом відразу після інституту. І хоча зарплата у нього була невелика – на життя вистачало …</p>
<p>Там же на роботі, познайомився з дівчиною Оленкою – блондинка, гарна фігура, личко гарненьке – чим не мрія для початківця юриста?   Прозустрічалися один з одним трохи менше півроку пара вирішила одружитися.</p>
<p>Влаштували дорогу відпустку на Канарах, витративши майже п’ять своїх місячних зарплат. При всьому при тому, що житлове питання у молодої сім’ї було не вирішено – Антон запросив Оленку пожити в квартирі, де він жив з матір’ю – Лідія Семенівна пішла жити в маленьку кімнату, а пара зайняла більшу, в якій їм було не так тісно.</p>
<p>Здавалося б, обидва працюють – чому б не знімати житло, ну, або, принаймні, збирати на іпотеку. Але і Антон і Олена дуже любили дозвільний спосіб життя – обов’язково дорогі шмотки, переміщення тільки на таксі, походи в ресторани кожні вихідні як мінімум, спеціально ділили відпустку на три частини, щоб три рази в рік виїхати на закордонні курорти.</p>
<p>Вільних грошей у них не залишалося – навіть кредитки оформили, щоб задоволення не припинялися …</p>
<p>Так вони і прожили якийсь час, поки Леночка не зaвaгітніла … Звичайно тут і Лідія Семенівна зраділа – нарешті то буду з онуками няньчитися. Нарoдився хлопчик. Тільки ось примхлива новоспечена матуся відмовлялася жити в одній кімнаті з дитиною.</p>
<p>Ліжечко поставили до бабусі в кімнату – нехай так, вона адже за ним догляне … Подяки Лідії Семенівні не було ніякої, навпаки Олена почала намовляти Антона: «Твоя мати вже на пенсії, говорила, що п’ять тисяч в місяць отримує, я звичайно не пропоную вuгнати її на вулицю, а ми можемо зробити їй краще – знімемо їй кімнату в передмісті за дві тисячі, а решта на харчування нехай витрачає.</p>
<p>Все одно їй комфортніше буде – щоб їй онук не заважав, і для нас зручно – вона не буде на кухні вештатися».</p>
<p>Антон спочатку був проти цієї ідеї, але що не зробить жіноча чарівність, тим більше, що після пoлогів дружина стала ще гарнішою – налилися форми. Мати то стара вже, що з неї взяти. Поговорив він з Лідією Семенівною, після чого та зробила вигляд, що все в порядку, а сама пішла в кімнату і тихо плaкала майже дві години.</p>
<p>На наступний день подзвонила вона рідній сестрі в село, та її спробувала заспокоїти і заодно обнадіяла: «Сама то я стара вже, зате дітей виховала, як слід – і син і дочка про мене піклуються.</p>
<p>У сина бізнес свій, три квартири, будинок є навіть заміський, де я зараз живу, як ти знаєш. Ти Ліда давай не переживай, а сідай на потяг – завтра з ранку тут будеш, ми тебе зустрінемо – квартира одна вільна стоїть – можеш там жити, а поки поживеш зі мною в будинку – нам обом так не нудно буде!</p>
<p>А з сином твоїм ми потім розберемося – звідси простіше буде!</p>
<p>Лідія Семенівна знала, що сестра м’яко кажучи не бідує, але повірити, що ось так просто її запросили пожити в будинок до племінника, вона не могла, поки не приїхала і не залишилася там жити …</p>
<p>***<br />
Нещодавно вона мені дзвонила і сказала, що живе там набагато краще, ніж з сином в квартирі, а племінник її поговорив з Антоном і присоромив його строго – Антон пообіцяв хоча б купити однокімнатну квартиру Лідії Семенівні, раз не хоче жити під одним дахом з матір’ю.</p>
<p>Дай Бог, щоб у Лідії Семенівни все поки так і було добре.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Історія української заробітчанки, яка хотіла бути щасливою– Доню, кріпись. Ти маєш витримати все. Твій синочок пoмeр, а чоловік</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/67848?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=istoriya-ukrayinskoyi-zarobitchanky-yaka-hotila-buty-shhaslyvoyu-donyu-kripys-ty-mayesh-vytrymaty-vse-tvij-synochok-pomer-a-cholovik</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 21 Aug 2019 05:06:03 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[Цікаво]]></category>
		<category><![CDATA[історія житя]]></category>
		<category><![CDATA[Італія]]></category>
		<category><![CDATA[заробічани]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukraine-live.com/?p=67848</guid>

					<description><![CDATA[Світлані хотілося погасити світло й забитися десь дуже далеко, в якийсь темний куток, щоб її ніхто не турбував. Усі почуття були загострені до краю. Навіть звуків власних кроків її барабанні перетинки, здавалося, не витримували,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Світлані хотілося погасити світло й забитися десь дуже далеко, в якийсь темний куток, щоб її ніхто не турбував. Усі почуття були загострені до краю. Навіть звуків власних кроків її барабанні перетинки, здавалося, не витримували, а світло вуличного ліхтаря скидалося на великий прожектор. Не могла ні думати, ні дихати. Завмeрла й сиділа, втупивши погляд в нікуди…</strong></p>
<p><img decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-67849" src="https://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2019/08/zhinka-17-e1540489443385.jpg" alt="" width="600" height="338" /></p>
<p>Завтра їй виповниться двадцять вісім. Не буде гарно сервірованого столу, вишуканих напоїв, не буде свічок. І не буде нікого. Розколювалася від бoлю голова, а минуле яскравими картинами спалахувало перед очима…</p>
<p>Народилась у заможній родині, була одиначкою в батьків.</p>
<p>Після школи вступила до інституту. Але на другому курсі вийшла заміж, приголомшивши батьків звісткою про те, що вaгiтна. Ігор не кинув напризволяще, а одружився з нею й дарував палке кохання.</p>
<p>У неї було все: коханий чоловік, маленький синочок, люблячі батьки, машина й квартира. А коли в жінки є всього удосталь, то вона починає щось шукати. Й неодмінно береться пиляти гілляку, на якій сидить.</p>
<p>Світланині подруги зібралися до Італії, бо не хотіли тут, у рідній Україні, животіти за якісь копійки.</p>
<p>Несподівано для усіх рідних захотіла з ними поїхати й Світлана. Ні мамині сльози, ні батькові вмовляння, ні категоричні розмови з Ігорем, ні навіть плач п’ятимісячного синочка – ніщо не зупинило її.</p>
<p>– Їду – і край! – кричала вона. – Я хочу жити, а не животіти! Хочу зайти в найдорожчий магазин і купити собі й дитині усе, чого забажаю, незважаючи на ціну.</p>
<p>Світлана таки поїхала до Італії. Попервах дівчата ніяк не могли знайти роботи. Улаштувалися десь аж через півроку. Світлані довелося доглядати істеричну бабусю, яка кидала їй в обличчя усі зготовані нею страви. Вечорами плакала, але вороття не було.</p>
<p>Через рік захворів синочок. У нього виявили запaлення легень. Видно, старенька сусідка, на яку лишали дитину (бо всі працювали), десь не догледіла його. Поклали в лікарню. Та як медики не боролись за життя хлопчика, дитятко пoмepло. Світлані ніхто не повідомив – однаково приїхати не змогла б.</p>
<p>Після смepті синочка Ігор дедалі рідше з’являвся вдома. Через два роки повідомив, що йому потрібна дружина поряд, а не в Італії. Щиро подякував батькам Світлани за все, зібрав речі й пішов.</p>
<p>Тихо і сумно стало вдома, мати щораз частіше витирала сльозу й хапалася за серце. Не втішали навіть подарунки, що їх передавала донька, а над дитячими іграшками та вбранням ридала невтішно вечорами.</p>
<p>…Світлана готувалася їхати у гості в Україну, бо ж Ігореві мало виповнитися 40 років – таки ювілей! Це ж шість років вона не була вдома! Який уже її синочок? Чи впізнає її? Як Ігор? Чи змінився? Чи ще кохає її? Чи здорові батьки?<br />
…Зайшла до під’їзду. Піднялася на другий поверх. Натиснула дзвінок. Тиша. Дивно, адже вже вечір, усі мають бути вдома. Подзвонила до сусідки. Та відчинила двері і, не впізнавши Світлани, спитала:</p>
<p>– Вам кого?</p>
<p>– Це ж я, Світлана, сусідка ваша. З Італії приїхала… Де ж мої усі?</p>
<p>– Твоя мати в лікарні, учора «швидка» забрала.</p>
<p>– А Ігор де? – спитала.</p>
<p>– Тобі батько усе розкаже, – сказала жінка й зачинила двері.</p>
<p>Свої речі вона залишила у сусідки й негайно поїхала до лікарні. Зайшла в палату й не упізнала своєї матусі – на ліжку лежала бліда сива жінка із заплющеними очима.</p>
<p>– Мамочко, матусю моя, прости мені… – припала до неньчиних рук, що лежали поверх ковдри, й почала їх цілувати. Хтось узяв її за плечі й відвів від хворої. Обернулась, а то батько! Впала йому на грyди, заливаючись слізьми.</p>
<p>– Мами не хвилюй. Їй дали снодійне. З нею погано – інфaркт, – тихо сказав батько.</p>
<p>Але наступні неприємні новини її геть приголомшили.</p>
<p>– Доню, кріпись. Ти маєш витримати все. Твій синочок пoмeр, а чоловік одружився… Що ж ти накоїла? Сама зруйнувала своє щастя…</p>
<p>Світлана не вірила власним вухам. Як так? Вона ж хотіла якнайкраще! Вона вже не плакала. У мозку засіла єдина думка: „Хоч би мама вижила”.</p>
<p>Наступного дня мама побачила її.</p>
<p>– Донечко моя, повернулась. Бідна моя пташечко… Ластівочко моя… Повернулась із теплих країв на свою рідну Україну. Я більше тебе ніколи нікуди не відпущу, – не стримувала сліз мама.</p>
<p>– Добре, мамочко, добре, мамусю, – запевняла дочка. – Я обіцяю, що не поїду ніколи й нікуди.</p>
<p>Але матуся пoмeрла… Тихо… Уві сні… Зболене серце не витримало…</p>
<p>Через два місяці після пoхoрону матері Світлана відкрила маленький магазин. Одного дня туди зайшов красень мужчина. Світлані він одразу ж сподобався: і красивий, і культурний, і вбраний із шиком. Підійшов до неї і з усмішкою запитав:</p>
<p>– Ви мені не допоможете? Мені потрібен годинник для товариша, але ніяк не можу підібрати такий, як треба.</p>
<p>– З радістю! – усміхнулася Світлана.</p>
<p>Вона почала пропонувати усі годинники, які були в її магазині, але клієнт заперечно хитав головою. Світлана очей з нього не зводила: „Така усмішка, така зачіска, такі руки доглянуті… А зріст який! А костюм!”</p>
<p>– Добре, дякую. Шкода. Дуже шкода, – і попрямував до виходу.</p>
<p>– Зачекайте! – мало не кричала Світлана. – Я вам допоможу. Моя подруга теж має магазин. Я подивлюсь у неї. Що б ви хотіли?</p>
<p>– Якби був годинник марки „Тіссот”, я узяв би, – тихо сказав він.</p>
<p>Увечері Світлана бігла до подруги. Такого годинника у неї не було, але вона знала, де є. Через годину Світлана тримала його в руках.</p>
<p>– Я беру. Скільки?</p>
<p>Заплативши гарні гроші, вона, щаслива, пішла. Наступного дня, мило привітавшись, зайшов клієнт і з усмішкою вимовив:</p>
<p>– Є надія?</p>
<p>– Я його маю! – усміхнулась у відповідь Світлана.</p>
<p>– Скільки? – тримаючи годинник у руках, спитав.</p>
<p>– Я вам його дарую, – вирвалось у неї.</p>
<p>– Мене звати Святослав. Чи можу запросити вас на вечерю до ресторану з гарною музикою?</p>
<p>Вечір минув чудово. Світлана вже по вуха була закохана у Святослава. А через тиждень він переїхав до неї.</p>
<p>Батько запитав у доньки:</p>
<p>– Скільки часу ви знайомі?</p>
<p>– Татусю! Я щаслива, ми створені одне для одного! Я без нього не житиму!</p>
<p>– Що ти про нього знаєш? Де працює?</p>
<p>– Таточку, у нього власна фірма.</p>
<p>– Де та фірма? Як називається? – не здавався батько.</p>
<p>– Татусю, я тобі розповім пізніше.</p>
<p>Три тижні молодята жили як у сні. Світлана зняла в банку заощадження, і вони придбали нову машину.</p>
<p>Святослав пояснив, що власну він подарував братові, а той повіз дружину з дітьми до моря. Світланин батько пішов жити до своєї сестри – так йому не подобався новий зять.</p>
<p>Одного дня Святослав захворів й залишився вдома. Увечері, повертаючись із магазину, Світлана не побачила біля під’їзду машини. „Куди ж він, хворий, поїхав? Та ще й без мене…” – гадала вона. Увійшла у квартиру й охнула: усе було перекинуто, а речі Святослава зникли разом з її речами. Не було золотих прикрас, відеомагнітофона, дублянок, фотоапарата, телевізора і ще багатьох речей. Навіть ковбаса й ікра з холодильника зникли.</p>
<p>У поліції Світланину заяву прийняли, обіцяли знайти злодія. Подруги питали: „Де ж твій Ромео?”. Батько сердився, кричав і пішов знову до сестри. А Світлана плакала й не знала, що робити.</p>
<p>…„Італія, Італія, сонячна країна”, – горлав хтось на вулиці.</p>
<p>Світлана затулила вуха, крізь сльози рвала на собі волосся, життя малювало їй гірку долю.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>“Я закохалася в свого зятя. Сину вже два роки, а дочка не пробачила мене”</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/67677?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=ya-zakohalasya-v-svogo-zyatya-synu-vzhe-dva-roky-a-dochka-ne-probachyla-mene</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 18 Aug 2019 13:01:34 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історії]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[Цікаво]]></category>
		<category><![CDATA[історія житя]]></category>
		<category><![CDATA[історія кохання]]></category>
		<category><![CDATA[зять]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukraine-live.com/?p=67677</guid>

					<description><![CDATA[Я з чоловіком прожила більше 20 років, а потім в один день залишилася одна. Він сам мені сказав, що у нього є коханка і вона вaгiтна від нього. Тепер він іде до неї, а&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Я з чоловіком прожила більше 20 років, а потім в один день залишилася одна. Він сам мені сказав, що у нього є коханка і вона вaгiтна від нього. Тепер він іде до неї, а нам потрібно оформити розлучення.<br />
</strong></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-67678" src="https://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2019/08/zhinka-3.jpg" alt="" width="526" height="353" /></p>
<p>Я благала його не кидати мене, говорила, що прощу. А він і не збирався каяться. Як потім з’ясувалося – він зраджував мені багато років, а я дивилася на все крізь рожеві окуляри і вірила йому.</p>
<p>Ми залишилися з донькою удвох. Вона особливо не переживала – дівчинка доросла – у неї свої відносини, турботи і справи, не до розборок батьків. Але я була і рада, навіщо ще й їй переживати.</p>
<p>Нового чоловіка я не знайшла, два роки жила одна. Та й не прагнула я до нових відносин. Де в 40 років шукати чоловіка? Гарні чоловіки в основному одружені. Та й крім будинку і роботи я нічого не бачила.</p>
<p>Якось дочка заявила мені, що виходить заміж. Не можу сказати, що я дуже зраділа. Їй було всього 19 і вона була молода на мій погляд для шлюбу, але і заважати не стала. Нехай робить так, як вважає за потрібне.</p>
<p>Ми почали підготовку до весілля, але нареченого я не бачила. Я запитала дочку, коли ж я з ним познайомлюсь, а також з його батьками. Але вона сказала, що вони пoмepли. Коли ж я побачила нареченого, то зрозуміла, що мабуть їх не стало від старості.</p>
<p>Переді мною стояв чоловік років 50, з сивиною у волоссі, хоча дуже симпатичний. У той момент у мене було бажання схопити качалку і відходити їх обох. Не знаю, як стрималася. Навіть спробувала посміхнутися, але мені здається, що ця посмішка перекосила моє обличчя.</p>
<p>Я намагалася відрадити доньку, але вона не піддавалася. Весілля все ж відбулася. Колишній чоловік навіть не прийшов, сказав, що дочка – його ганьба після такого.</p>
<p>Молоді, якщо їх так можна назвати стали жити у мене. Квартира зятя перебувала в новобудові і там щосили йшов ремонт. Тому пару місяців вони вирішили пожити зі мною. Мені було дуже неприємно, я дивилася з презирством на цього чоловіка. Невже за віком собі знайти не міг?</p>
<p>Але з часом ми стали спілкуватися. Виявилося, що у нас багато спільного, одні і ті ж смаки – нам було цікаво один з одним. А ось дочка навпаки явно втратила інтерес до чоловіка. У клуби він з нею не ходить, на тусовки не їздив і її це дратувало. Вона стала відпочивати без нього.</p>
<p>На мій день народження дочка знову кудись пішла. Зять подарував мені букет ввечері, ми повечеряли і випили мабуть трохи більше, ніж потрібно. Вечір провели ми в одному ліжку.</p>
<p>Я спробувала все забути, ховала очі від дочки. А незабаром дізналася, що вaгiтна. Це, як грім серед ясного неба. Ну як??? З чоловіком ми роками хотіли другу дитину і не чого не виходило, а тут з першого разу. Але що зроблено – то зроблено. Я вирішила народжувати. Коли чоловік дочки дізнався про моє цікаве положення, то відразу все зрозумів.</p>
<p>Через деякий час вони розлучилися. Але з ініціативи дочки, зустріла, як вона висловилася справжню любов. А мій зять зробив мені пропозицію і став моїм чоловіком. Незважаючи на те, що дочка сама від нього пішла – вважає мене зрадницею. Хоча не знає, що моя дитина від нього і не здогадується, що між нами щось було. Синові вже два роки, а дочка поки так і не пробачила мене.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>“Я пожертвувала щастям своєї дитини”: відома черкащанка розповіла про вагітність та коханого чоловіка</title>
		<link>https://ukr-live.com/news/56118?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=ya-pozhertvuvala-shhastyam-svoyeyi-dytyny-vidoma-cherkashhanka-rozpovila-pro-vagitnist-ta-kohanogo-cholovika</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[annashchesna]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 21 Mar 2019 10:03:09 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[історія житя]]></category>
		<category><![CDATA[Наталія Холоденко]]></category>
		<category><![CDATA[розповідь]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukraine-live.com/?p=56118</guid>

					<description><![CDATA[Психолог Наталія Холоденко, яка тиждень тому вдруге стала мамою, розповіла, коли все встигла, йдеться у “Світському житті”, інформує ТСН. За словами Наталії, ініціатором розлучення з першим чоловіком стала вона, однак не через те, що&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>Психолог Наталія Холоденко, яка тиждень тому вдруге стала мамою, розповіла, коли все встигла, йдеться у “Світському житті”, інформує ТСН.</strong><br />
<img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-56119 aligncenter" src="https://ukraine-live.com/wp-content/uploads/2019/03/holo-600x405.jpeg" alt="" width="600" height="405" /><br />
За словами Наталії, ініціатором розлучення з першим чоловіком стала вона, однак не через те, що у її житті з’явився інший. Холоденко зізналася, що новий коханий прийшов у її життя у процесі розриву з попереднім.</p>
<p>“Я не вийшла заміж вдруге, тому що я тільки розлучилася, це дуже тривалий був процес, в кінці грудня. А потім я вже була зайнята іншими справами, пов’язаними з вагітністю і я не хотіла вже на такому пізньому етапі вагітності влаштовувати якісь свята”, – прокоментувала Холоденко.</p>
<p>На думку психолога, краще говорити про народження дитини, коли їй виповниться три місяці, однак у своєму випадку знаменитість не мала іншого вибору.</p>
<p>“Я афішувала свою вагітність тільки тому, що зрозуміла, що мого першого чоловіка будуть вітати з народженням дитини”, – зауважила Наталія.</p>
<p>Окрім того Холоденко розповіла, як на зміни у житті мами відреагував її син від першого шлюбу. Так, Наталія зізналася, що хлопець не хотів сестру чи братика.</p>
<p>“В мого сина була позиція, що він не хоче ніяких братиків та сестричок, а хоче жити спокійно сам один. Ще коли ми жили з чоловіком у шлюбі, це його категорична позиція. Він познайомився з сестричкою три дні тому. Він зайшов, сказав: “Мамо, я її любити не буду, але ти можеш”, – поділилася Холоденко.</p>
<p>Разом з тим психолог визнає, що пожертвувала щастям дитини заради свого.</p>
<p>“Він дуже тяжко пережив розлучення. Це правда, я навіть не очікувала. Була така фраза, від якої я не могла оговтатися декілька днів. Він сказав: “Мамо, я не хочу, щоб ми були як розділені шматки піци”. Він ще сподівається, що ми будемо жити з татом разом на вихідні. Я визнаю, що пожертвувала щастям своєї дитини, тому що він жив у дуже щасливій родині, заради власного щастя. Я це визнаю”, – зауважила Наталія.</p>
<p>Нагадаємо, не так давно психолог Наталія Холоденко розповіла про свої важкі пологи. Також знаменитість розсекретила стать та ім’я дитини.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
