Італія- ​​країна давніх традицій і продуктів, закріплених за територіальною ознакою. Поринайте в історію через їжу. Але не варто їсти піцу на півночі Італії, а різотто – на Сицилії. Головний туристичний лайфхак – не їздити до Італії в серпні. Краще залишити цю спеку на поталу місцевим жителям, пише Gazeta.ua.

Про це розповідає гастрономічний гід Катя, яка вийшла зaміж за італійця і переїхала жити на батьківщину чоловіка.

Катерина довідалася про козячу ферму за рогом, навчилася готувати різотто з карнаролі, що росте на рисових полях, і так почалася її нова сторінка життя. Вона почала годувати людей рідкісними фермерськими сирами та проводити екогастрономічні тури.

“Все сталося як в тумані: Лaс-Вeгас, шлюб, дружина гpoмадянина Італії. Все своє свідоме життя жила в стилі big city life, а тут італійське сільце, рисові поля, католицька меса щонеділі, козяча ферма за рогом.

Але, справедливості заради, Мілан від мого будинку у 20 хвилинах по автостраді. Це принциповий момент, коли потрібно купити нові туфлі, – розповідає Катя, – Статус дружини мене спочатку не влаштовував, життя в стилі “я ж мати” викликає пароксизм ось уже 15 років (рівно стільки моєму старшому синові Леву), обжиратися з ноутбуком на дивані я швидко втомлююся, тому почала освоювати нові території.

Взагалі, в умовах стpесу і зміни життєвих обставин, як виявилося, раптово стаєш страшенно творчою особистістю“.

Про ціни і покупки
Жити в Італії дорого. Прожитковий мінімум ніяк не вписується в середню зарплату. Італійцям допомагають мами-тати, як мінімум, житлом. Вони ж сунуть гроші в кишеню на свята, витирають сопливі носики довгоочікуваних онуків і нагладжують стрілки на носках до тієї самої недільної меси.

Приїжджим складніше. Вони важко і багато працюють, закупки роблять в discount-маркетах типу LD, MD, Lidl.

Мені пощастило, специфіка роботи дозволяє харчуватися фермерськими продуктами з маленьких італійських крамничок. Я їм допомагаю робити бізнес – вони мені дають приємні знижки.

Житло в моєму селі відносно недороге. На тривалий термін квартиру можна орендувати від 400 до 700 євро, а великий будинок – з цінником 800-1000 євро на місяць.

Тільки додайте сюди щоденні витрати на бензин, платні автостради до міста, дорогущу “комуналку”, податки на сміття, плюс всякі людські ресурси типу домробітниці, консьєржа, садівника. Я намагаюся навіть не підбивати загальну суму, щоб не засмучуватися.

Вистачає – і добре. Дуже італійський підхід.

Інтернет і мобільний зв’язок коштують дешево, якщо брати пакетну пропозицію: за тридцять євро в місяць ти король Wi-Fi, стаціонарного телефону і мобілочки. Зв’язок залишає бажати кращого, ринок поділений між трьома операторами, “зіскочити” складно.

Я ось недавно дізналася, що легким натисканням якийсь кнопки я або мої діти підписалися на щотижневу виплату 15 євро за політичні новини, гру в брісколу. 7 місяців оплачувала, як виявилося. Залишився легкий прикрий осад, що платила і не користувалася.

Про роботу в Італії
У будні дні я прокидаюся о 8 ранку, не роблю зарядку, вставляю петарду і понеслась. Діти, школа, офіс, ферми, написати три тексти, забрати дітей зі школи, відвезти в басейн, терпляче відповісти на запитання підписників в соцмережах: де поміняти замок від сумки Prada, як доїхати з аеропорту в Неаполі, який найсмачніший ресторан у Венеції й що з погодою в Римі.

Увечері вечеря всією сім’єю, ще трохи роботи, нездійсненні плани подивитися серіал і міцний сон. Мій проект – сімейне дітище. Тому залучені і рідні, і друзі. Розгрібаємо великою дружною командою.

Нові друзі
Мені неймовірно пощастило з друзями-італійцями. Мене якось швидко прийняли за свою. Коло знoйoмств обмежився роботою, правда.

Італійці захоплюються енергією, завзяттям і вмінням робити бізнес. У мене великий будинок, смачна їжа, і всі вихідні і свята проходять в режимі “Катя сьогодні готує борщ /гриль/паелью/тріппу”.

Ми п’ємо винo, брешемо, голосно кричимо, багато жестикулюючи і будуємо плани на канікули. Я себе відчуваю у своїй тарілці. З подивом виявила, що так я і бачила своє життя.

Нові звички
Звички змінилися сильно. Їжа за розкладом, щільна вечеря о 8 вечора і капучино вранці – як релігія. Повна неорганізованість, безпросвітна бюрократія, відсутність тайм-менеджменту.

До всього звикаєш, а ранковий вид на альпійські гори з вікна машини й красиве море в годині їзди компенсують всі нюанси. Старше покоління бабусь в перлах з сумками “Луї Віттон” як і раніше дивиться на мене, звичайно, як на жирафа. А я на них – як на носорога. Так і співіснуємо.

Гастрономія
Мій раціон харчування– медітаріанская дієта.

Повільні вуглеводи, риба з овочами, винo. Ніяких вам креветок з вершками. М’ясо на грилі готую цілий рік. Ритуальний восьминіг – коли приїжджають гості. Часто купую у марокканців халяльного баранчика, мариную в йогурті з м’ятою.

Сумую за свіжим огірочками, таким, знаєте, маленьким, пухирчатими, хрустким. В Італії їх немає. Той рідкісний сумовитий водянистий овоч розміром з кабачок, який образливо називають словом “огірок”, я їсти не можу.