Як розповіла в коментарі для ТСН.ua експертка ринку праці Тетяна Пашкіна, зараз рівень вільних вакансій вийшов на довоєнний. Не тому, що економіка розвивається шаленими темпами, а через дефіцит працівників.

“Великі сайти з працевлаштування ще в травні відрапортували, що мають більше 100 тисяч вакансій. Це – довоєнна кількість. Тобто у січні 2022 року була навіть менша кількість вакансій. Але ж маємо пам’ятати, що пошукачів на цю кількість вакансій, згідно різних джерел, від чверті до третини менше. Йдеться про людей, які виїхали, про ВПО, які стали економічно неактивними”, – каже Тетяна Пашкіна.

За її словами, зараз тенденція в сфері працевлаштування така, що кількість вакансій продовжує зростати.

Бізнес може розглянути пенсіонерів

“Наразі в Україні спостерігаємо постійно зростаючу кількість вакансій на ринку праці. Є ситуації, коли компанії відчайдушно намагаються покрити потребу в персоналі, переглядаючи бізнес-процеси, намагаючись залучити жінок. Скоро вже будуть розглядати пенсіонерів. Мені здається, що це не змінеться через те, що обставини не змінюються. Вкрай важко реагувати якось інакше. Можливо, цей процесс (зростання кількості вакансій – Ред.) трохи уповільниться через те, що наша економіка не надто прибуткова. Зростання цін може спровокувати зменшення обсягу виробництва і купівельної спроможності населення”, – каже Пашкіна.

Та додає: “Коли почались блекаути, ми бачимо, що ринок трохи зменшив активність. Якщо зима буде складною і частина людей може поїхати закордон, жінки з дітьми, то знов з’являться вакансії. Я десь бачила статистику, що 40% українців готові поїхати закордон, особливо ті, хто там вже був і мають міграційний досвід. Тому робочої сили буде ще менше”.

Вплив на підприємства

“Можливість економічного бронювання, можливо, врятує роботодавців. Та ситуація, яка є з мобілізаційним законодавством наразі – вона працює лише на державу. Держава полегшує собі можливість перерахувати чоловіків і мобілізувати потрібну кількість. Але ніхто не потурбувався про бізнес, який має наразі цих чоловіків за працівників. Відповідно, всі ці рейди (ТЦК – Ред.), які відбуваються, вибивають з колії роботодавців”, – каже Тетяна Пашкіна.

Експертка наводить такий приклад: “Є, наприклад, київська компанія, яка розвозить бутильовану воду. Працівників можуть завжди зупинити ТЦКівці і сказати, що вже ніхто нікуди не їде. Роботодавець гадки не має, скільки водіїв повернуться з рейсу. Можлива ситуація, коли систематизація роботи з чоловіками допомогла б бізнесу розуміти свої загрози більш системно.

Держава могла б сказати, що, умовно кажучи, чоловіки від 25 до 35 – це перша хвиля мобілізації. Особливо ті, хто лейтенанти запасу, мають військовий досвід. Цих, наприклад, ми мобілізуємо до кінця року.

Друга хвиля – це чоловіки від 35 до 45 років, які мають військовий досвід. Третя – чоловіки від 35 до 45 років, які не мають військового досвіду. Четверта хвиля – від 45 до 55 років. Це могло б бути зроблено для того, щоб роботодавець міг знати, на кого він міг би розраховувати, кого подавати на економічне бронювання.

Наразі це просто “генератор випадкових чисел”, багато роботодавців гадки не мають про те, яка ситуація у них буде з персоналом чоловічої статі завтра, через тиждень та через місяць”.На запитання про те, в яких саме сферах може бути надскладна ситуація з робочою силою, Пашкіна відповіла так: “Є певні виробництва, де треба фізична сила для обробки важких елементів. В аграрній сфері фізична сила потрібна для завантаження мішків, наприклад, з добривами. Є така потреба в сфері логістики, торгівлі. Колеги мені розповіли, що, наприклад, навіть якщо взяти водієм на вантажне авто жінку, то вона не зможе виконувати обов’язки водія-експедитора, тому що треба не тільки керувати транспортом, але й тягати ящики”.

Чи вдало жінки опановують чоловічі професії

“Держслужба зайнятості каже, що вже існує декілька сотень вдалих прикладів перекваліфікацій через їхній центр. Йдеться про водіїв, диспетчерів та навіть ковалів ручної ковки. Я звертаю увагу на те, що не завжди роботодавці готові долучати жінок до чоловічих професій. Друга ситуація, на яку я не хотіла розраховувати – це те, що у нас існує різниця між заробітною платнею чоловіків та жінок. У нас є ситуації, коли на одному і тому ж робочому місці чоловікові платять більше”, – резюмує експертка.

А також у сфері електроніки та атомної енергетики. За кордон масово виїжджають перспективні науковці, технологи та інженери. Бракує навіть звичайних робочих рук та аграріїв. Втрати вже обчислюються мільярдами доларів.

“Ціна людського капіталу, яка по суті втрачається Україною щороку, десь на рівні 10 млд доларів”, – сказав економіст Олександр Савченко.

У пошуках кращого життя за кордон виїхало від 7 до 10 мільйонів українців. Утім, далеко не кожному там вдалося пристосуватися.

Євгеній десять років тому емігрував до Ізраїлю. Вивчив мову, відслужив в армії та встиг навіть попрацювати в різних сферах. Каже, що хоч рівень життя там і вищий, але все одно вирішив повернутися і розпочати власну справу в Україні.

“В Ізраїлі великий плюс – це соц. захист. І ще великий плюс в тому, що практично відсутня корупція. Важко прилаштуватися до самого менталітету. Це зовсім інші люди. Вони мислять зовсім по-іншому. По-друге, скільки б наш брат там не прожив, він ніколи своїм не буде. Вирішив повернутися, бо тут батьки. Це все-таки Батьківщина, сюди завжди тягне”, – поділився колишній емігрант Євгеній Крупченко.

Адаптуватися за кордоном складно багатьом емігрантам, кажуть психологи. Найважче тим, хто не має за кордоном рідних чи друзів. Окрім завищених очікувань, у наших заробітчан проблеми найчастіше виникають через мовний бар’єр, відчуття меншовартості та дискримінацію за національною ознакою. Тож, аби не розчаровуватися, рішення про виїзд до іншої країни має бути надзвичайно виваженим.

Люди абсолютно не підготовлені. Вони стикаються з дуже великими проблемами і опорами місцевого населення. Потрібно для себе покласти все на чашу ваги і зрозуміти, що вона залишає в Україні, кого залишає. Якщо вона залишає близьких, рідних людей, частину родини, дітей, то ця людина не зможе там адаптуватися, – пояснює психолог Наталія Кухтіна.

Поверненню заробітчан особливо радіють економісти та підприємці. Мовляв, українці, особливо з високою кваліфікацією та знаннями, вкрай потрібні у себе вдома. Для кращого усвідомлення порахували навіть вартість людського капіталу.

“Коли закордон на ПМЖ виїжджає звичайний українець середнього віку, то втрати для держави 80 тисяч доларів. Якщо молода людина виїжджає: студент, школяр, то множте на два. Це становить 160 тис. доларів”, – сказав економіст Олександр Савченко.

“З одному боку ці кошти, які зароблені закордоном переправляються родичам для того, щоб вони більш-менш могли фінансово вирішувати свої проблеми. Але коли стосується стратегічних питань, тобто пенсійних фондів, то дійсно виглядає так, що на перспективу пенсійного забезпечення в даному випадку ніхто не працює”, – зазначив політолог Володимир Воля.

Нам вкрай потрібні кваліфіковані фахівці, науковці, митці. Від них залежить майбутнє держави і рівень життя кожного українця, запевняють економісти.

“У нас тут благодатна ситуація. Скрізь можна робити гроші, але я повторюю: треба знати справу свою, мати досвід, любити, це вам має подобатись. І потрібні гроші на те, щоб розпочати без кредиту маленьку справу. Коли будуть успіхи – беріть кредит і розширюйтесь”, – сказав економіст Олександр Савченко.

Експерти переконані: кращою – доля може бути і в дома. Адже зробити кар’єру на чужині майже нереально. Через це тим, хто повертається в Україну зазвичай доводиться розпочинати професійне життя з початку.

Двохвилинний ролик показали на українському стенді на Європейському кіноринку в Берліні, що відбувався в рамках 67-го Берлінського міжнародного кінофестивалю, інформує прес-служба Держкіно.

До нарізки потрапили кадри з фрагменти 20 українських фільмів. Серед них: “Бобот”, “Брама”, “Викрадена принцеса”, “Ворошиловград”, “Екс”, “Казка про гроші”, “Коли падають дерева”, “Максим Оса”, “Одесити на Донбасі”, “Припутні”, “Причинна”, “Ржака”, “Сторожова Застава”, “Тато мамин брат”, “Троє”, “Червоний” та “Шлях мерця”.