У Херсонській області прокуратура виявила ще одну будівлю, де окупанти незаконно утримували українських громадян.

Про це 6 грудня повідомили в Офісі генпрокурора.

Під час окупації правобережжя області окупанти дислокувалися в будівлі суду. Там вони й влаштували катівню для українців.

“За даними слідства, представники країни-агресора захопили будівлю райсуду та використовували її як штаб. За попередньою інформацією, у камерах тримання підсудних окупанти незаконно утримували цивільних з проукраїнською позицією”, — кажуть в Офісі генпрокурора.

Під час обшуку правоохоронці знайшли купу речових доказів. Зокрема, списки 112 громадян, яких могли утримувати в цій будівлі і застосовувати до них фізичний та психологічний тиск.

Наразі правоохоронці встановлюють усіх потерпілих від дій представників країни-агресора.

У звільненому від росіян Херсоні знайшли ще одну катівню, в якій окупанти жорстоко знущалися з українців. На одній зі стін жертви росіян намалювали хрест та прохання помолитися за них.

Про це повідомляє СБУ.

Російські окупанти в катівні утримувати українців, які відмовлялися співпрацювати із загарбниками. Людей утримували в нелюдських умовах та жорстоко катували. Там правоохоронці виявили предмети, які прямо вказують на ознаки тортур.

Також на одній зі стін катівні українці намалювали хрест та залишили написи: “Моли Бога за нас”, “Боже, дай сил”, “Допоможи Боже, спаси і збережи”.

“Наразі проводиться комплекс слідчо-оперативних заходів, щоб задокументувати всі злочини окупантів, встановити винних та притягнути їх до відповідальності”, – йдеться у повідомленні СБУ.

Російські катівні в Україні
Російські окупанти на захоплених українських територіях жорстоко знущаються з наших громадян. Російські катівні, братські могили знаходять у всіх звільнених українських населених пунктах: на Київщині, Харківщині, Миколаївщині, Херсонщині та Донеччині

Полонені катівень у Куп’янську поділились жахаючими спогадами про знущання рашистів, йдеться в ТСН.

На звільнених землях Харківщини збирають докази звірств окупантів. У Куп’янську в управлінні поліції виявили чергову рашистську катівню, де людей били струмом та палицями. Правоохоронці знайшли там протигази зі слідами крові.

У відділенні поліції у звільненому Куп’янську на першому поверсі окупанти влаштували катівню, через яку пройшли сотні людей. “Люди, як нам розповідали, стоячи, по черзі спати. Такі умови були. Бачите – все зломане. Щось тут вони мабуть катували”, – показують поліцейські.

Катували струмом, били, морили голодом, змушували співати російські пісні. “Ті протигази, які ми знаходили, вони були і в крові, вони були і в середині в крові. Це такі катування. Вони могли закривати їм дихання. Це те, як знущалися”, – розповідає речниця місцевої поліції.

Пані Жанна до катівні ходила чи не щодня, бо носила їжу родичу, якого у камері орки протримали місяць. “З нього знущалися, їх катували струмом, прив’язували дроти, приєднували до геніталій, до вух. Били струмом їх. Коли ми стояли, чекали, щоб передати їм передачу, чути були крики”, – розповідає вона.

Її родич вижив завдяки наступу збройних сил. За день до звільнення міста, пізно вночі, жінка почула стук у двері. На порозі був знесилений чоловік- він вийшов, бо рашисти втекли і покинули ключі від камер. “Я відчинила двері і я взагалі злякалася. Він зарослий весь, бородатий. Страшно було просто на це дивитися. Вони почали намагатися якось вибратися. Хтось із інших камер виліз через вікна, якось через дах вибралися. Там ключі валялися. Вони знайшли ключі та почали всі камери відкривати”, – додає жінка.

Але нині окупанти гатять по звільненому місту, щодня тут нові вирви від прильотів. Найбільше дістається лівому берегу міста, лінія фронту там у кількох кілометрах. Від обстрілів люди тікають через єдиний вцілілий міст. “Вони трощать щодня, по 20 годин на добу вони трощать усе. Якісь розривні снаряди, це просто неможливо, якщо ще раз розірветься, воно просто вже пробиває дах. У мене вже стіни пробивають ці уламки. Вже все, пекло. Або я помру, або я поїду”, – каже місцева мешканка.

Люди тікають, але сподіваються повернутися, коли наші війська відженуть окупантів далі від міста.

Серед білого дня у Вовчанську людей викрадали, а потім тижнями тримали без їжі, не давали води. Серед тих, хто пройшов тортури, були і медики, і вчителі, йдеться в ТСН.

“20 липня в районі лише на моїй школі висів прапор України”, – розповідає Лідія Миколаївна, яка до окупації вона 42 роки пропрацювала в Іванівській школі вчителькою української та директоркою.

Викладати за російськими підручниками жінка відмовилася, як і видавати учням свідоцтва з російським гербом, тож окупанти обурилися. “Розказували, що сюди вже більше Україна не повернеться. Ми повинні вчити дітей, виховувати і все. І наголосили, що я звільнена”, – пригадує жінка.

І тоді пані Лідія вирішила тікати до Харкова, але на блокпості з’ясувалося, що її прізвище в списках на затримання. “Один підходить і каже мені: «Яку ти ***, везеш інформацію в Харків?». Я кажу: “Я ніякої інформації не везу”. Він одразу автомат мені під бороду, а другий: «Закрий рот». І витягнув пістолет, чи шо: «щас мозги вилетять», а я кажу: «Хай вилітають, я не боюсь нічого, мені 60 років, я вірна Україні», – розповідає директорка.

Жінці надягли мішок на голову, замотали скотчем та завезли обстріляними вулицями у вже переповнений підвал місцевого заводу. “Не пити, не їжу, нічого. Ні, один прийшов з насмішкою: «Яблуко будеш?». Кажу: «Я не голодна», – ділиться спогадами колишня бранка.

Потрапити у катівню в окупованому місті можна було за найменше. Медсестру Ірину з чоловіком затримали, бо не захотіли вішати російський прапор на відділенні швидкої. “Тримали нас в камері дві доби. В одній – 20 людей, жінки і чоловіки. Навіть до туалету не пускали. Спали на піддонах”,- розповідає молодша медсестра Ірина Залізовська.

Головну лікарку арештували за відмову видавати зарплату в рублях. Після тортур її ледве впізнали, розповідають підлеглі. “Схудла, вона у два рази менше стала. Важко, каже було. У вісім ранку відкривають до туалету і у вісім вечора і все. А так стоїть відро. І їх там було 14 чоловіків і вона одна жінка”, – розповідає лікарка.

Відпустили в’язнів росіяни лише, коли ЗСУ підійшли до міста. “Відчинили і сказали швидко тікайте, а то вас розтріляють”, – додає Ірина.

Перше, що зробили медики після звільнення – повісили український прапор на лікарні.

На вулицях Вовчанська і досі сліди перебування росіян – обстріляні будинки, залишки ракети на дорозі, пропагандистські плакати… Але люди прибирають за окупантами і мріють повернутися до нормального життя.