Кав’ярня, у якій працюють хлопці із синдромом Дауна, розпочала роботу у січні. Нагадаємо, раніше закладом опікувалися два ветерани АТО, проте у листопаді повідомили про закриття.

“Ідея відкрити власний заклад виникла дуже давно, тому що хлопці наші підростали, закінчили школу і треба було визначатися, що далі робити, – розповідає Олена Мельник, мама 20-річного “сонячного” Андрія. – Ми вивчали досвід, думали, як бути далі. Але навіть і не планували цьогоріч започаткувати цю справу. Проте коли дізналися, що закривається кав’ярня у старому місті, то вирішили все-таки наважитися й реалізувати давню ідею. Хоча були думки створити соціальне підприємство, або ж організувати роботу завдяки якомусь гранту. Але так сталося, що ми взялися за справжній бізнес, де закон простий – на себе потрібно заробляти”.

“Та це не просто кав’ярня з напоями і солодощами. Це такий собі арт-простір, – додає мама 19-річного Валентина Лариса Новосад. – Хочемо, щоби тут було затишно кожній людині, яка має певну ваду, інвалідність. Це громадський простір для пошуку себе. Власне, з цією метою ми й проводимо різноманітні майстер-класи, залучаємо різних діток. І ми захоплені нашим “сонячним” істориком Богданом Кравчуком, який зумів закінчити університет й прагне ділитися своїми знаннями з іншими”.

І така нагода Богдану Кравчуку випала 1 лютого. У кав’ярні влаштували пізнавальні посиденьки, на яких він захопливо розповідав дев’ятикласникам із Радомишля історію Луцька й Замку Любарта.

Нагадаємо, минулоріч влітку історія 24-річного лучанина Богдана Кравчука облетіла всю країну. Адже він став першою в Україні людиною з синдомом Дауна, яка зуміла здобути вищу освіту. Більше того, тодішній голова Волинської обласної ради Ігор Палиця посприяв, аби хлопця працевлаштували, а Фонд Ігоря Палиці “Тільки разом” виділив Богдану щомісячну стипендію.

Із 7 серпня минулого року Богдан Кравчук на пів ставки працює у Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти. Його мама Євгенія Кінах розповідає, що працювати Богдану подобається, проте повноцінно реалізувати себе як історик він поки не може.

“Минулий рік у нас був напрочуд насичений. Ми закінчили університет. Цьому передувала вкрай інтенсивна підготовка до державного екзамену. Дякувати Богу, Богдан склав його успішно й отримав диплом. І завдяки розголосу у засобах масової інформації, завдяки допомозі обласної ради в особі Ігоря Палиці нам запропонували роботу. Ректор інституту післядипломної освіти Петро Олешко запросив Богдана працювати у Музей освіти Волині, – розповідає Євгенія Кінах. – Основну масу робочого часу він веде електронний облік експонатів, тобто опікується електронною базою. Коли є екскурсії, то його залучають. Працювати йому неважко. Єдине, від чого він потерпає, то це від того, що не до кінця реалізований. Він страшенно любить історію, він би хотів більше розповідати, ділитися своїми знаннями, а такої змоги нема. Тому сьогоднішня нагода поділитися своїми знаннями для Богдана особливо радісна”.

“Я дуже люблю дітей і мені цікаво з ними спілкуватися. Подобається розповідати про нашу величну українську історію”, – підтверджує Богдан.

“Звісно, дефект мовлення у нього є, але зрозуміти Богдана можна. Тому дуже хотілося б, аби мого сина більше залучали до різних заходів, він прагне цього. Ось нещодавно Луцький навчально-реабілітаційний центр проводив виховну годину з нагоди Дня Соборності. Він так радо підготувався, виступав там із задоволенням. І вчителі, і дирекція навчального закладу хвалили й казали, що діти його сприйняли гарно. Я як мама дуже вболіваю, аби більше були задіяні його знання з історії. У нас є школи, бібліотеки, які проводять масові заходи. Тим паче, нині все актуальнішим в освіті стає метод інклюзії, – міркує мама Богдана Кравчука. – Звичайним здоровим діткам важливо показувати, що поряд з ними є і такі діти, і що такі люди також можуть досягти певного успіху, що вони мають певні знання і можуть ними ділитися. І щоб ці діти їх нормально сприймали. Богдан уже довів усім скептикам, що людині з синдромом Дауна до снаги багато чого. Не зможе вчитися у школі? Вчився! Не зможе вступити в університет? Вступив і успішно закінчив! Не зможе працювати? Може! А суспільство у нас, на жаль, сьогодні часто доводить, що не готове поки сприймати у своєму колективі таку людину. Далеко не кожен роботодавець зможе піти на такий крок. Все-таки синдром Дауна поки лишається клеймом. Вірю, що колись це зміниться, але коли ця упередженість зникне і коли з’явиться толерантне ставлення? Наразі здебільшого несприйняття”.

Проте люди, які відвідують кав’ярню “Старе місто”, все-таки належать до тієї частини суспільства, яка вболіває за успіхи людей із синдромом Дауна й готова підтримати та допомогти. Як-от Михайло Поліщук – друг дитинства Валентина Новосада.

“Прийшли підтримати, бо дружимо з Валіком ще із садочка, зі школи. У нас не було такого дня, щоби ми не були разом. Я завжди розумів його від а до я. Він дуже світла і добра людина. І тому я з радістю завітав у цю кав’ярню випити ароматної кави й поласувати смачним тістечком. Тепер усім знайомим радитиму цей заклад”.

До слова, Валентин Новосад нині навчається у Волинському коледжі Національного університету харчових технологій.

“І практику я проходжу вже в своєму закладі. Маю спеціальність – майстер ресторанного обслуговування”, – розповідає хлопець.

“Цьогоріч наша громадська організація “Даун-синдром” відзначатиме 15-річчя. Саме завдяки цьому наші дітки розвиваються у різних напрямках: спорт, театр, танці, співи. Вони усім займаються і мають до всього інтерес. Ми живемо дуже активним життям”, – додає Олена Мельник.

“У мого Валентина логопедичні дані дещо слабші, йому важко говорити. Але я бачу, з яким блиском в очах він варить каву, як він хоче бути корисним. Наші хлопці є учасниками спеціальної олімпіади України, вони привозять медалі. І в Андрія, і у Валентина, по 20 медалей удома – це тільки спортивні досягнення. А у Богдана – відзнака від “ТСН”, – звернулася мама Валентина до школярів насамкінець зустрічі. – І якщо ви думаєте, що ці хлопці розумово відсталі, то ви дуже помиляєтеся. Ви перш за все подумайте, який у них потенціал, яке в них бажання чогось досягти. Це при тому, що коли вони народилися, таким мамам, як ми, казали, мовляв, віддайте їх в інтернат, бо в них нічого не вийде. Але материнська любов творить дива. Ми намагалися зробити з неможливого можливе. І у нас вийшло”.

Кондитерська компанія “Roshen”, яка належить експрезиденту України Петру Порошенкові, відкрила в Києві власне кафе.

Українці шоковані цінами, пише блогер Михайло Шнайдер.

“У Києві відкрили першу кав’ярню нової мережі Nice On Cafe, яка належить Петру Порошенкові. У меню кафе холодні і гарячі напої, а з солодкого пропонують іспанське блюдо – чуррос. Ціна порції цих самих чуррос разом з соусом – 75 гривень”, – зазначив він.

За словами дописувача, середньої пенсії звичайного літнього українця вистачить рівно на 20 порцій вишуканого десерту, який пропонує Порошенко.

В магазині “Львівської майстерні шоколаду” який розташований у центрі Києва, помітили досить неоднозначну картину. Це викликало хвилю обговорень в соцмережах.
Фото пікантного панно опублікував користувач André Alexin в Facebook. На картині, яка висить на стіні магазину, помітно одну цікаву деталь.

“Майдан незалежності. “Львівська майстерня шоколаду”, 2 поверх, повно дітей. Велике панно на всю стіну. Я один це бачу?” – написав він.
Користувачі одразу заходилися обговорювати картину й захотіли дізнатися, хто є автором цього шедевру мистецтва. Думки щодо панно у них розділились. Комусь воно навіть сподобалось. В коментарях пишуть, що це більше нагадує кадр з фільму для дорослих.

Користувачі соцмереж жартують, що автор картини намагався зобразити російського президента Володимира Путіна. В коментарях всі зійшлись на думці, що варто провести відвідати магазини у свої містах й перевірити, чи є там також аналогічні картини.
Нагадаємо, раніше портал “Знай.ua” повідомляв, скандал в одному з супермаркетів поставив соціальні мережі на вуха: в популярному “Еко маркеті” відвідувачі помітили, як по відкритим товарам бігають гризуни, а ці продукти пропонують людям купувати і їсти.

Чоловік зайшов до кав’ярні і став свідком, як іноземці старанно робили замовлення українською, але їх обурила відповідь Юджина російською. Перекладачка поцікавилась у бариста, чи повинна вона перекладати з російської на українську.

Why you do not want to speak Ukrainian to me? – запитав один із клієнтів.

“Потому что я — не патриот. Не собираюсь говорить на неудобном мне языке”, – відповів працівник Aroma Kava.

Автор повідомлення зазначив, що зайшов до цієї кав’ярні в останній раз. Окрім відмови спілкуватися українською мовою, в Aroma Kava біля “Золотих Воріт” ще й не вітаються з гостями при вході.

Працівник закладу на ім’я Остін вирішив зробити людей більш ввічливими та усміхненими. На вуличній вивісці він написав про оригінальну акцію.

“Маленька кава – 5 доларів. Маленька кава, будь ласка – 3 долари. Привіт, мені маленьку каву, будь-ласка – 1,75 долари”, – ціни на напої у кав’ярні.

Ця акція стала жартом, а покупцям навіть без “будь ласка” наливали каву за 1,75 долари. Однак ефект вона дала справжній. У людей дійсно покращився настрій, і більшість з них просили каву із “чарівними словами”.

До слова, незабаром у Німеччині розпочнеться масштабний пивний фестиваль Октоберфест. “Знай” написав про головні негласні заповіді цього заходу.