Нечуване явище: у відкритій частині доповіді робиться висновок, що за спробами втручання в американську виборчу кампанію варто Росія і особисто Путін. Незважаючи на те, що автори доповіді шукали максимально обтічні заяви,
висновок про особисту участь президента РФ до злочину на території США більш ніж однозначний.
Що це означає? Поки що можна зробити кілька висновків щодо підсумків президентської гонки і подальшого розвитку хакерського скандалу.
1. Вибори 45-го президента США за будь-якого результату увійшли б в історію як недостатньо легітимні,
оскільки обидва головні кандидати на пост президента були залучені в скандали.
Зокрема, у доповіді йдеться, що кібератаки переслідували дві мети – підірвати шанси на перемогу в президентській гонці Хіларі Клінтон і знизити довіру до американського виборчого процесу в цілому.
Кремль завжди дуже уважно стежив за ходом виборів в США, помічаючи будь-які порушення, щоби згодом вказувати на них, коли вчергове США заговорять про відсутність реальної демократії в Росії.
Якби Клінтон виграла, то додатковим бонусом була б можливість підриву її легітимності. Грунт для цього був підготовлений скандалами з використанням Клінтон особистої поштової скриньки, підігравання їй керівництвом Демократичної партії на шкоду позиціям Берні Сандерса під час праймеріз, а також аж ніяк не кришталево чистих джерел фінансування кампанії.
2. Американські спецслужби не ставлять під сумнів результати виборів у тому, що стосується безпосереднього підрахунку голосів.
Таким чином знімається – однак лише тимчасово, – можливість складної внутрішньополітичної кризи.
Втім, говорити про вирішення цієї проблеми явно зарано. Хоча б тому, що після публікації доповіді переможець виборів Дональд Трамп опиняїться немов у пастці: спецслужби за необхідності можуть пролити більше світла на можливу роль Росії в його перемозі.
3. Доповідь також фіксує, що традиційно у Кремля складаються хороші стосунки з тими лідерами, в яких є бізнес-інтереси в Росії.
І в цьому ключовий момент – спецслужби залишають важливий резерв для можливого розкручування історії в майбутньому.
У чому він полягає? Згідно з конституційним положенням про винагороду, президент США не може отримувати кошти від інших країн або урядів.
Компанії, що належать Трампу, постійно мали зв’язки з іноземним бізнесом і вже цього досить, щоб почати говорити про порушення конституції новообраним президентом з його першого дня на службі.
Але справа набуває особливої гостроти, якщо серед бізнес-контактів Трампа знайдуться такі, що ведуть до Москви і дозволять довести конфлікт інтересів.
До речі, це не меншим чином стосується і кандидата на посаду держсекретаря США Рекса Тіллерсона, чиї апетити на російську нафту в бутність главою ExxonMobil ні для кого не є секретом.
Іронія долі: сюжет з “конфліктом інтересів” у своєму роді повторює історію зі свідоцтвом про народження Барака Обами. Він 2011 року Трамп був одним з найгучніших скептиків щодо того, що президент Обама народився в США і, відповідно, може займати посаду президента. Тепер подібне звинувачення бумерангом може повернутися до нього.
4. Відносини Трампа зі спецслужбами США добряче зіпсовані.
Сумніви майбутнього президента в об’єктивності висновків спецслужб – удар по існуючій в американському суспільстві вірі в місію тих, хто захищає США на видимих і невидимих фронтах.
Доводити американському суспільству, що правими є не розвідувальники США, а кремлівський лідер – дуже швидкий шлях до власної ізоляції. Останнім американським президентом, який опинився у схожому становищі, був Річард Ніксон, і відомо, чим закінчилася його кар’єра.
За підсумками нинішнього скандалу в перехідній команді Трампа вже з’явився перший бажаючий її залишити.
Ним став колишній директор ЦРУ Джеймс Вулсі, який відмовився від подальшого співробітництва через позицію Трампа щодо спецслужб.
5. Поведінка Трампа протягом усього “кибергейта” ще раз продемонструвала особливості його темпераменту.
Схоже, він має настільки акцентоване его, що все, що не вписується в його уявлення про дійсність, оголошується неправильним або політично вмотивованим.
Під час кампанії він звинувачував у тенденційності американські ЗМІ. Останній місяць він піддавав сумніву діяльність спецслужб. Його вкрай негативне ставлення до всієї спадщини Обами також добре відоме.
Через це є передчуття, що хороші відносини з Путіним триватимуть до першого протистояння воль і характерів, а потім відбудеться те, що у фізиці називається “відштовхуванням тіл з однаковими зарядами”.
6. До того ж Трамп продовжує перебувати в полоні зайвої самовпевненості.
Рік тому він заявив, що користується такою сильною підтримкою, що навіть якщо застрелить когось на вулиці, то не втратить довіри електорату.
Сьогодні ж це найважливіше питання – чи зміниться в результаті кибергейта ставлення американців до Трампа. Від відповіді на нього залежить, як довго Трамп буде перебувати в статусі президента.
І нарешті останній висновок, який стосується не тільки США, але й інших країн світу.
7. Ці вибори стануть також віхою в усвідомленні того, що кібератаки є способом ведення альтернативної війни.
Раніше і в США, і в Росії кібератаки були прирівняні до військових дій, і навіть робилися спроби укласти пакт про електронний ненапад.
Але тільки зараз провідні країни можуть винести практичні уроки для забезпечення своєї кібербезпеки. Швидше за все, остання заява Федеральної служби захисту конституції Німеччини про аттаки російських хакерів на сервери ОБСЄ – черговий доказ цієї загрози .
Для країн ЄС, де в нинішньому році мають відбутися вибори, це особливо актуально. Вже зараз очевидно, що всі ці вибори будуть супроводжуватися підозрами про втручання Росії.
]]>