З листопада о 21:50 до відділу поліції надійшло повідомлення з лікарні про доставлення 7-річної дівчинки з тілесними ушкодженнями. Зі слів батька, дитина отримала тілесні ушкодження від падіння зі сходів.

За даним фактом слідчим відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова у своєму Телеграм-каналі повідомила, що взяла цю ситуацію на особистий контроль.

“З метою вжиття невідкладних заходів реагування для захисту прав та інтересів дітей-вихованців, зокрема їхнього права на гідне ставлення та захист від насильства, звернулася до Служби у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації та Головного управління Національної поліції в Харківській області. Ситуація перебуває на моєму контролі”, – йдеться в повідомленні.

У Харківській області в ліцеї №7 Первомайська стався кричущий випадок. На уроці історії у 5-А класі вчителька вдарила дитину книгою по голові. Учениця сиділа за партою і розглядала сторінки в книзі. Викладачу це не сподобалося і вона завдала удар дівчинці, замість того, щоб просто зробити зауваження. Про це повідомляє пресс-служба поліції Харківської області.

Школярка розповіла вдома батькам про подію батькам і на наступний день мама дитини написала заяву в Первомайський відділ поліції.

Зараз матеріал передано в ювенальну превенцію районної поліції. Працівники опитали вчителя історії та однокласників дівчатка, які підтвердили дії вчителя. Інформація про подію внесена до Єдиного реєстру.

У відношенні вчителя буде складено адміністративний протокол за ст.173-4 (буллінг (цькування) учасника освітнього процесу) Кодексу України про адміністративні правопорушення. Після чого матеріали будуть направлені до суду для прийняття рішення.

ка була на хорошому рахунку у вчителів і односельчан. Вона ходила на танці, займалася музикою, брала участь в шкільних заходах.

Трагедія сталася в селі Надрічне Тернопільської області. Там наклала на себе руки 14-річна дівчинка. Школярка повісилася в сараї біля будинку, пише видання Корреспондент.

Правоохоронці підозрюють, що причина суїциду дитини в прочитане романі Стейсі Крамер «50 днів до мого самогубства.

Ніхто не помітив нічого не звичайного в поведінці школярки. Вона брала активну участь у всіх заходах, які проходили в навчальному закладі, де дівчина займалася. Ходила на танці і на музику.

Однокласники дівчинки вважають, що вона могла належати до якоїсь «групі смерті» в соцмережі, в яких підлітків підводять до самогубства. Але в поліції дотримуються іншої думки.

Правоохоронці перевірили історію відвідувань інтернет-сторінок дівчинки і не знайшли нічого підозрілого: «Дівчинка не перебувала в групах на кшталт« Синього кита »або ще який-небудь в цьому роді», – стверджують копи.

У той же час вони вважають «винуватцем» смерті підлітка – прочитаний нею роман: «Нам відомо, що на початку літа дев’ятикласниця прочитала культовий роман Стейсі Крамер« 50 днів до мого самогубства ».

Також незадовго до того, як сунути голову в петлю, школярка в своєму особистому щоденнику записала: «Мене ніхто не чує». Вона жила з 85-річною бабусею. Батько дівчинки, повернувшись із зони АТО, виїхав на заробітки в Польщу. Незабаром туди ж відправилася і її мама.

Роман «50 днів до мого самогубства» – один з найбільш незвичайних і резонансних. Він викликав ефект бомби, що розірвалася серед юних читачів. Книга оповідає про життя дівчинки-підлітка Глорії МакФінн, яка після серії трагічних подій приймає рішення покінчити життя самогубством. На прощання з цим світом дівчина дає собі 50 днів, протягом яких вона порушує всі встановлені закони і живе, як в останній раз.

Бестселер прочитали тисячі підлітків, але про масові самогубства, на щастя, не йдеться. Однак, за повідомленнями ЗМІ, деякі молоді люди після прочитання роману справді вчинили самогубство.

Військова традиція Володимира Бруньковського сягає кількох поколінь. Яку професію обере хлопець — навіть сумнівів не було.

“Дід військовий, прадід військовий, брат військовий, тому і я військовий”, — розповів ветеран АТО.

Та навіть природженому десантнику, напіврозвалена армія відбила бажання служити. Володимир подався шукати нової долі. Працював особистим тілоохоронцем відомих людей і створював незвичні вітражі зі скла. А справжнім захопленням “міцного горішка” стали книги. Майбутній Обертайло почав поглинати класику сторінка за сторінкою. Під час війни на сході перечитав понад 300 томів, а книга, яка змінила все, наче навмисно потрапила до рук.

Мені Бог дав твір “Мартін Іден” Джека Лондона, і мені дуже сподобалось, як головний персонаж пояснював, що він простий моряк, а інші – великі письменники, і що він так не вміє писати, але ж може навчитись, – розповів Володимир.

Війна остаточно змінила Володимира Бруньковського на письменника Григорія Обертайла. Своє перевтілення він передав у книзі “Скепсис”. Сам автор називає її філософською і автобіографічною.

Коли я повернувся з війни, почав писати книгу російською мовою. Як тільки накидав перші рядки, зразу ж в голову прийшла думка, що не хочу писати про українсько-російську війну мовою окупанта, — додав учасник АТО.

Ще одне захоплення, без якого боєць не уявляє свого життя, — велосипед “Куряга”. На ньому Володимир намотує сотні кілометрів і навіть на презентацію до Луцька їхав на двоколісному.

“В 90-х я захоплювався байкерством, потім мав машину, але зупинився на велосипеді, адже для мене це найбільший адреналін”, – згадує військовий.

Свою історію ветеран війни розповів на форумі “Захоплені життям”. У проекті беруть участь бійці, які пройшли війну, а в цивільному житті започаткували бізнес або ж знайшли новий фах.

Під час форуму кожному спікеру відводяться десять хвилин, щоб представити свою історію в трьох блоках: якби не війна, на війні та повернення. Усі розповіді доповнюються презентаціями з особистих архівів,
– додала співорганізаторка форуму “Захоплені життям” Анастасія Ковальчук.

Попри те, що книга бійця-письменника має назву “Скепсис”, на форумі успішних ветеранів Володимир Бруньковський вчив слухачів оптимізму й віри у власні сили.

Про це на одній із прес-конференцій 8-го Одеського міжнародного кінофестивалю оголосив генеральний продюсер компанії Star Media Влад Ряшин.

“Ми нарешті прийшли до якісного синопсису цієї сторії, який можна розвивати в повноцінний сценарій. Також маємо підтримку дружини Андрія – Світлани Кузьменко”, – розповів продюсер, передає detector.media.

Книжка “Я, Побєда і Берлін” надрукувало видавництво “Фоліо” 2006 року. Це літературний дебют українського співака, письменника, телеведучого та фронтмена гурту “Скрябін” Андрія Кузьменка (Кузьми Скрябіна).

Події відбуваються навколо старого й пошарпаного автомобіля марки “Побєда”, на якому простий хлопчина Андрій зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини, потрапляючи в різні пригоди. В основі повісті — пригоди з життя Андрія Кузьменка.

У книжці “Ефект Люцифера”, яка виходить в українському перекладі у видавництві Yakaboo Publishing, докладно викладено перебіг експерименту. Опис містить розлогі уривки зі щоденника психолога та учасників, матеріали інтерв’ю, аудіо- та відеозаписів.

Професор Зімбардо проводить паралелі з іншими подібними експериментами, а також реальними випадками насильства у державних інституціях, досвідом геноцидів, етнічних чисток, порушень прав людини.

Він також робить огляд впливу експерименту на суспільні науки, зміни у законодавстві США, мистецтво, а найголовніше – на розуміння природи людської жорсткості загалом, банальності зла, але водночас і банальності героїзму.

УП.Культура публікує уривок з книжки, нагадуючи, що видання призначене для дорослої аудиторії.

Десять кроків спротиву небажаним впливам

Беручи до уваги деякі із соціально-психологічних засад, які приносили багато зла впродовж нашої подорожі, давайте ще раз, як в описаному вище “генераторі добра”, використаємо ці принципи, щоб змусити людей розбудовувати позитивне та вилучати негатив із життя.

Діапазон способів впливу є широкий, тому необхідно створити опір кожному з них, при чому використовуючи різні тактики.

Протистояння надмірно переконливим промовам та промовцям змушує нас використовувати принципи, які відрізняються від захисних механізмів перед тими, хто позбавляє нас гуманності або індивідуальності. Утримання тверезості при загрозі групового мислення, знову ж таки, відрізняється від захисту від палких вербувальників.

…Ось моя десятикрокова програма опору небажаним соціальним впливам і розповсюдження ідеї особистої стійкості та суспільної користі. Вона використовує ідеї, які “знешкоджують” різні стратегії впливу, і забезпечує прості та ефективні режими взаємодії з ними.

Ключ до спротиву лежить у виробленні трьох “С”: Самоусвідомлення, Ситуативної чутливості та вуличної Спритності. Ви побачите, що вони є основою стратегій спротиву.

“Я помилився/помилилася!” Розпочнімо із заохочення прийняття помилок: спочатку наших, а потім інших людей.

Приймімо, що помилятися – це частина людської натури. Ви помилились у судженнях, ваше рішення було неправильним. Ви мали чимало причин вчинити так, як вчинили, коли приймали це рішення, але тепер знаєте, що помилились.

Скажіть п’ять чарівних слів: “Мені прикро”, “Перепрошую”, “Вибачте мені”. Скажіть собі, що вчитиметеся на своїх помилках зростатимете завдяки ним. Не продовжуйте інвестувати свої гроші, час та ресурси у помилку. Рухайтеся далі.

Діючи так відверто, ми зменшуємо потребу виправдовуватися чи раціоналізувати свої помилки і, таким чином, зменшуємо потребу надалі підтримувати погані та аморальні дії. Визнання помилки підриває мотивацію скорочувати когнітивний дисонанс. А когнітивний дисонанс зникає, коли постаємо перед реальністю.

Необхідна “зміна курсу” може мати болісні короткотривалі наслідки, але у довготривалій перспективі вона завжди корисна. Візьміть під увагу, як багато років тривала В’єтнамська війна після того, як вищі воєнні чини та представники адміністрації, включно із міністром оборони Робертом МакНамарою, вже усвідомили, що вона марна і не може стати переможною.

Скільки тисяч життів було втрачено через такий необдуманий спротив, тоді як визнання власного провалу та помилки могло їх врятувати? Наскільки добрі наслідки мала би воля наших політичних лідерів визнати подібні помилки в Іраку?

І чи це лишень політичне рішення – “зберегти обличчя” шляхом заперечення помилок, замість спасіння життя солдатів та цивільних? Це – моральний імператив.

“Я свідомий/свідома”. У багатьох ситуаціях розумні люди роблять дурні речі через те, що не помітили чільних ознак у словах чи діях агентів впливу чи навіть очевидних ситуативних впливів. Надто часто ми функціонуємо на автопілоті, використовуючи власні сценарії поведінки, які працювали на нас у минулому, ніколи не витрачаючи час на оцінку, чи підходять вони “тут і зараз”.

За порадою Гарвардської дослідниці Еллен Ланґер, ми повинні перетворювати наші звичні стани бездумної неуваги в зосереджену усвідомленість, особливо у нових ситуаціях.

Не бійтеся сумніватися і за необхідності швидко перезавантажуйтесь, бо давні звички часто продовжують керувати нами, навіть коли стають застарілими і помилковими. Треба намагатися не жити все життя на автопілоті, а завжди знаходити хвильку на дзен, на осмислення значення певної ситуації, думати перед тим, як діяти.

Ніколи не варто бездумно входити у ситуацію, особливо в таку, де розважливі особи діяли би обережно. Для найкращих результатів варто до усвідомленого опору додати “критичне мислення”. Просити про докази припущень; вимагати, щоб ідеології були ґрунтовно пояснені, щоб мати змогу відділити риторику від суті.

Намагайтеся визначити, чи рекомендовані способи дій виправдовують шкідливі наслідки. Уявляйте розвиток подальшого сценарію і майбутні наслідки будь-якої теперішньої практики. Відмовляйте простим рішенням, швидким панацеям від складних особистих і соціальних проблем.

Підтримуйте критичне мислення від раннього розвитку дитини, попереджаючи її про оманливу телерекламу, заангажовані твердження і упереджені погляди. Допоможіть дітям стати мудрішими та обачнішими споживачами інформації.

“Я відповідальний/відповідальна”. Брати відповідальність за свої рішення та дії змушує вас взятися за кермо свого життя – на добре чи на зле. Йдучи на компроміс із своєю відповідальністю та розмиваючи її, ми перетворюємось на “сильних водіїв на задньому сидінні”, й як наслідок машина рухається неконтрольовано.

Ми станемо стійкішими до небажаних соціальних впливів, якщо завжди триматимемо кермо і прагнутимо відповідати за свої дії. Послух перед силою не буде таким сліпим, якщо ми усвідомлюватимемо нашу особисту відповідальність за співучасть в сумнівних діях.

Відмовляючись ділити свою відповідальність із бандою, братством, батальйоном чи корпорацією, ви долаєте свій конформізм із антисоціальними груповими нормами.

Завжди уявляйте майбутнє, у якому нинішній вчинок буде предметом суду, на якому ніхто не прийме ваші виправдовування про “виконання наказів” і не зважатиме на те, що “всі так роблять”.

“Я відстоюватиму свою неповторну ідентичність”. Не дозволяйте іншим позбавити вас індивідуальності, записати вас до категорії, помістити у комірку, рамку, перетворити на об’єкт.

Відстоюйте свою індивідуальність: ввічливо зазначайте ваше ім’я, чим ви займаєтесь, голосно і чітко. Наполягайте на взаємних діях інших. Тримайте зоровий контакт (знімайте сонячні окуляри, які приховують очі) і пропонуйте інформацію про себе, яка підсилює вашу унікальну ідентичність. Знаходьте спільну мову із іншими у вирішальних ситуаціях, й підсилюйте це спільне.

Анонімність і секретність приховують помилки і підривають зв’язки між людьми. Вони можуть стати підґрунтям дегуманізації, що, як ми знаємо, породжує хуліганів, ґвалтівників, катів, терористів та тиранів. Варто піти ще далі. Працюйте над зміною будь-яких соціальних умов, які дегуманізують людей.

Натомість підтримуйте практики, які дають можливість іншим почуватися особливими, мати почуття власної значимості та цінності. Ніколи не допускайте використання негативних стереотипів: “невинні” слова, прізвиська та жарти можуть бути шкідливими, якщо принижують інших.

“Я поважаю справедливу владу і повстаю проти несправедливої”. У кожній ситуації намагайтеся розрізнити тих, хто через свою компетенцію, мудрість, вік чи спеціальний статус заслуговує на повагу, і тих, хто несправедливо і безпідставно хоче вимагати нашого послуху.

Багато з тих, хто бере на себе владу, є насправді псевдо-лідерами, брехливими проповідниками, самопроголошеними ватажками, яких не варто поважати, яким не варто коритися, яких варто критично оцінювати.

Батьки, вчителі та релігійні лідери повинні активніше вчити дітей такого критичного розрізнення. Щоби вони були вихованими та привітними, коли це виправдано, та мудрими і обережними, коли мають справу із псевдо-авторитетами. Таким чином ми скоротимо нашу бездумну покірність самопроголошеним авторитетам, чиї пріоритети не є у наших інтересах.

“Я бажаю прийняття групи, проте ціную свою незалежність”. Оманливість прийняття у бажану соціальну групу сильніша, ніж міфічна золота каблучка з “Володаря Перснів”. Сила бажання бути “своїм” змушує деяких людей робити будь-що, щоби бути прийнятими, а також вийти за межі дозволеного, щоби уникнути відторгнення Групою.

Ми справді є соціальними тваринами, і часто наші соціальні зв’язки вигідні нам і допомагають досягнути важливих цілей, яких ми би не досягли самостійно. Однак, бувають випадки, коли прийняття групових норм є непродуктивним і шкідливим. Необхідно визначитись, коли слідувати груповим нормам, а коли ні.

Загалом, ми живемо у наших свідомостях, у величній самотності, тому повинні бути схильними та готовими заявити про нашу незалежність, незважаючи на соціальне неприйняття, яке вона може викликати. Це нелегко, надто для молодих людей із хиткою самооцінкою або дорослих, чия самооцінка залежить від роботи, яку вони виконують. Вони практично не можуть протистояти натискам бути “командним гравцем” та не зважати на свої моральні засади.

У таких ситуаціях слід відступити крок назад, вийти поза межі суджень цієї групи та знайти нові, які підтримуватимуть незалежність і поділятимуть наші цінності. Для нас завжди існує інша, краща група…

“Я збалансовуватиму своє сприйняття часу”. Коли ми дозволяємо собі потонути в розширеному теперішньому моменті, нас можна довести до вчинків, про які і не подумали би. Втрачаючи відчуття взятих в минулому зобов’язань чи відповідальності перед майбутнім, ми стаємо вразливими для ситуативних спокус, що, як у “Володарі мух” ведуть до екстрем.

Коли інші зловживають силою чи втрачають контроль, часова орієнтація, що не обмежується тимчасовими насолодами чи фаталізмом моменту, дозволяє не “плисти за течією”. Тоді ви будете більш схильними аналізувати позитивні і негативні наслідки своїх дій з огляду на наслідки у майбутньому.

Також ви можете протистояти обставинам завдяки глибокому усвідомленню минулого досвіду, що формує ваші особисті моральні цінності та стандарти.

Розвинувши збалансоване сприйняття часу, у якому минуле, теперішнє та майбутнє можна використати, залежно від ситуації чи отриманої задачі, вам буде легше діяти відповідально і мудро, ніж тоді, коли ваше сприйняття часу звужене до одного чи двох часових вимірів. Вплив ситуації послаблюється, коли минуле і майбутнє об’єднуються, щоб вмістити теперішнє…

Альоша Ступін – це альтер-его російського художника і політичного емігранта Ігоря Поночовного. Як тільки Росія анексувала Кримський півострів в 2014 році, Поночовний покинув Санкт-Петербург і переїхав до Сан-Франциско (США).

Все почалося наступного дня після так званого референдуму в Криму, коли художник опублікував картинку “Папа і дядько Сережа святкують перемогу над фашистами”. Вона відразу стала хітом. Ігор Поночовний продовжив арт-проект, роблячи малюнки від імені дитини і висміюючи атмосферу загального тріумфування в РФ.

В соціальних мережах і блогосфері стали з’являтися малюнки, стилізовані під дитячі. На них навіть букви “И” була перевернута, як латинська “N”. Увесь Інтернет повірив в міф маленького хлопчика з селища міського типу, дивуючись з його малюнків.

Під час Skype-конференції художник назвав російське суспільство “хворим”. Кілька разів під час бесіди з одеситами він назвав Крим українським.

– Російська влада дуже швидко намагалась уніфікувати Крим до інших регіонів Росії. Начебто, цей період тривав один-два роки, але по окремим речам він станом на зараз продовжений до 2019 року. Це майнові питання, питання лісового господарства, навіть питання пожежних структур. Тобто не так легко Крим «перетравлюється» окупаційною владою. Крім того, Крим став одним з найбільш дотаційних регіонів РФ, конкуруючи з Чечнею та Інгушетією. – зазначила експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко.

Експерт звернула увагу на брак інформації про політику України щодо Криму, передусім для населення окупованого півострову. У документі також проводиться аналіз поточної політико-правової ситуації, яка склалася з моменту окупації: статус окупованої території, захист громадян та їхніх майнових прав, статус ВПО та політики санкцій відносно країни-агресора.

– В цій книзі представлені ґрунтовні аналітичні матеріали, які можуть бути використані різними Міністерствами та відомствами для подальшої роботи в напрямку деокупації півострова, – зазначив Міністр Вадим Черниш. – Дані про соціально-економічну ситуацію в Криму, інформаційну політику, освітню сферу, політико-правові рішення після окупації протягом 2014-2016 років є надзвичайно корисними для державних службовців, представників міжнародних та громадських організацій.

Сюжет книги написаний спільно зі сценаристом Джеком Торном і режисером Джоном Тіффані, правда його подробиці не розголошуються. По суті, «Гаррі Поттер і Прокляте дитя» є адаптацією однойменної п’єси, попередній показ якої відбувся на початку літа в лондонському театрі Palace.

Аналітики щиро дивуються, популярності чарівних творів Роулінг, адже раніше вони стверджували, що книги про магію не користуватимуться успіхом через неактуальність. Однак, за даними однієї з книжкових мереж, остання книга про Гаррі стала рекордною за попереднім замовленням.

Аналогічний рекорд був тільки у книги цієї ж серії, яка вийшла 9 років тому і називалася «Гаррі Поттер і Дари Смерті». У новій книжці перед читачами розгорнеться історія про те, що сталося після всіх описаних раніше пригод Гаррі, а в центрі подій опиняються вже діти колись юних чарівників.

джерело http://new-s.com.ua/