Це було на початку 1980-х. 27-річний Гарднер із сином, якому не було ще й трьох років, протягом року поневірялися у Сан-Франциско без постійної домівки.
Пан Гарднер був стажером брокерської фірми й отримував лише символічну платню – недостатню, щоб винайняти квартиру.
Посварившись з партнеркою, він лишився з дитиною на руках, і вони разом ночували, де прийдеться.
Окрім туалету на залізничній станції, це могло бути у парку, в церковному притулку або під столом в його кабінеті, коли всі інші працівники йшли додому.
Вони харчувалися у доброчинних їдальнях для бездомних, а весь скромний заробіток ішов на дитсадок для Кріса-молодшого, щоб Кріс-старший міг ходити на роботу.
Попри такі труднощі, пан Гарднер мав успіх на роботі. В нього був природний хист до продажу акцій та облігацій, тож після стажування фірма Dean Witter Reynolds (DWR) запропонувала йому постійну посаду.
Він нарешті зміг винайняти оселю для себе з сином, і його кар’єра стрімко злетіла вгору. 1987 року він відкрив власну інвестиційну фірму Gardner Rich.
Голлівуд кличе
Сьогодні статки 62-річного Гарднера оцінюють у 60 мільйонів доларів. Він подорожує світом з мотиваційними промовами і підтримує низку доброчинних організацій, що допомагають бездомним і борються проти насильства над жінками.
Згадаймо ще й те, що в пана Гарднера було дуже складне дитинство, а безпосередньо перед стажуванням у DWR він відбув термін у в’язниці – і нас не здивує, що агенти з Голлівуду звернулись до нього, щойно вийшла друком його автобіографія. Вона мала назву “У пошуках щастя” і швидко стала бестселером.
2006 року на екрани вийшов фільм під тією ж назвою; Вілл Сміт, який зіграв Кріса Гарднера, отримав номінацію на “Оскар” за найкращу чоловічу роль.
Озираючись на своє життя, пан Гарднер каже кореспонденту ВВС, що “не хотів би нічого змінити”.
“У дитинстві я настраждався – задля того, щоб не страждали мої діти, – каже він. – У п’ять років я пообіцяв собі, що мої діти знатимуть, хто їхній батько”.
“Решта мого життя склалася саме так, бо я вчиняв правильно”.
Натхнення від матері
Пан Гарднер народився у місті Мілуокі, штат Вісконсин, і не знав свого справжнього батька.
Він виріс у бідності з матір’ю Бетті Джин і вітчимом, який пив і знущався з них.
Якийсь час він провів у прийомній сім’ї, поки його мати відбувала покарання за те, що в розпачі спробувала вбити свого партнера.
Попри таке складне дитинство, пан Гарднер каже, що мати була для нього натхненням.
“У мене одна з тих старомодних матусь, що кожен день повторюють: “Синку, ти можеш досягти чого завгодно та бути, ким захочеш”.
“І я їй повірив. Я на 100% у цьому переконався”.
Він пригадує, що одного разу в дитинстві дивився по телевізору матч університетської ліги з баскетболу і зауважив уголос, що один з гравців, певно, заробить мільйон доларів.
“Мама сказала: “Синку, це ти колись заробиш мільйон доларів!” До тієї миті я ніколи про це не замислювався”.
Щасливий випадок
Втім, мільйон доларів одразу з неба не впав. Закінчивши середню школу, пан Гарднер чотири роки прослужив у Військово-морських силах США.
1974 року, демобілізувавшись з відзнакою, він переїхав у Сан-Франциско, де почав продавати медичне обладнання.
Його життя перевернулось, коли одного дня він побачив чоловіка, що паркував поруч з ним свій червоний Феррарі; пан Ґарднер спитав, чим він заробляє на життя.
Це виявився біржовий брокер на ім’я Боб Бріджес. Вони розговорилися, і пан Гарднер висловив бажання спробувати себе у цьому бізнесі.
Вони домовились зустрітися знову, і пан Бріджес посприяв тому, щоб пана Гарднера запросили на співбесіду з приводу стажування у DWR.
Втім, за кілька днів до співбесіди пана Гарднера заарештували за несплату штрафів за неправильне паркування.
Врешті-решт йому вдалося прийти на співбесіду, та лише в тій самій одежі, в якій його заарештували – в старих кросівках та жилетці.
Попри зовнішній вигляд, він вразив співрозмовників ентузіазмом й амбітністю, і його взяли на стажування.
Переоцінка життя
2012 року, через шість років після виходу фільму, життя пана Гарднера знову радикально змінилося – його дружина померла від раку у 55 років.
Це змусило його переоцінити те, на що він витрачає час. Після тридцяти успішних років у галузі фінансів він вирішив повністю змінити свою кар’єру.
“В останніх розмовах дружина питала мене: “Тепер, коли ми бачимо, яким коротким буває життя, що ти робитимеш з рештою своїх днів?”
“Після таких розмов змінюється все. Я тепер повторюю: якщо ви не робите чогось для вашого серця, значить, ви щодня йдете на компроміс із собою”.
Він зрозумів, що більше не хоче працювати інвестиційним банкіром, і віднайшов себе в ролі мотиваційного спікера та письменника.
“Дивовижне свідчення”
Нині він 200 днів на рік проводить у подорожах, виступаючи перед повними залами у понад 50-ти країнах світу.
Скотт Бернс, директор американської інвестиційної фірми Morningstar, каже, що життя пана Гарднера – “дивовижний доказ сили людського духу”.
“Людина може помилитися і випасти з життя – але лише настільки, наскільки сама собі це дозволить”, – додає він.
Пан Гарднер переконаний, що його досвід спростовує теорію, нібито всі ми – продукти середовища, в якому виросли.
“За такою теорією, я мав би вирости ще одним алкоголіком, безграмотним невдахою, який б’є дружину та дітей”.
Натомість, каже він, йому вдавалося зробити правильний вибір. Цим він завдячує материнській любові та підтримці інших людей.
“Я побачив світло в своїй матері та в інших людях, з якими не маю ні краплі спільної крові. Я побачив це світло та прийняв його”.
]]>