Планету, маса якої дорівнює 20 масам Юпітера, має температуру, що може швидко розплавити алюміній, з орбітою обертання в 10 тисяч років, виявили астрономи.

Про це йдеться у Sciencealert.

Завдяки телескопу імені Джеймса Вебба групі вчених вдалося роздивитися планету, яка обертається навколо не однієї, а одразу двох зірок. Крім того, її стрясають постійні піщані бурі.

VHS 1256 b розташована лише за 70 світлових років від Землі. Її маса дорівнює двом масам Юпітера, а температура поверхні може плавити алюміній.

Планету виявили та описали астрофізики з Астрономічного інституту Макса Планка в Німеччині завдяки телескопу імені Джеймса Вебба.

“Жоден інший телескоп не ідентифікував стільки характеристик одночасно для однієї цілі”, — заявив астрофізик Поль Мольєр.

За його словами, вони побачили багато молекул в одному спектрі від JWST, які детально описують динамічну хмарність і погодні системи планети.

“VHS 1256 b є певною мірою загадкою. Її маса межує на рівні гігантської планети та коричневих карликів, “зірок-невдах”, які недостатньо масивні, щоб злити водень, але можуть злити важчий ізотоп водню, дейтерій у своїх ядрах, який має нижчу температуру та тиск злиття, ніж водень”, — розповідають астрофізики.

Вважається, що планети-гіганти та коричневі карлики формуються дуже по-різному. Перші можуть формуватися з уламків після вибуху зірки, другі — виникають, подібно до інших зірок, зі щільного згустка, перетворюючись на хмару газу або пилу.

Існують й інші версії формування планет і зірок, але визначити, яка з них пояснює формування VHS 1256, поки неможливо.

Про це повідомляє Timeanddate.

Пік місячного затемнення припаде на 13:02 за київським часом, тоді поверхню Місяця покриє земна тінь, зробивши її червоною приблизно на 85 хвилин. За таким астрологічним явищем, яке ще називають “Кривавим Місяцем”, можуть спостерігати жителі Азії, Австралії, Північної Америки, деяких частин північної та східної Європи та більшої частини Південної Америки. Інші охочі зможуть це зробити за допомогою онлайн-трансляції.

Українці не зможуть неозброєним оком насолодитися місячним затемненням і через телескопи це буде проблематично зробити, оскільки затемнення пройде нижче лінії горизонту.

До речі, наступне повне місячне затемнення очікується 14 березня 2025 року.

Експерт-аналітик з питань космічної діяльності Андрій Колесник розповів, що Росія дійсно може збивати супутники. Але тоді у неї можуть виникнути конфлікти із державами, яким належать ці супутники.

Про це повідомляє телеканал “Київ”.

Експерт пояснив, що Росія дійсно може збивати супутники і це вона довела 2021 року, коли знищила старий радянський супутник, створивши проблеми для Міжнародної космічної станції.

“В них такий засіб є та цей засіб хоч і невеликої кількості але він вже має бути на бойовому чергуванні. Загроза є, вона реальна але все таки теоретично збиття чужого супутника якщо вони це зроблять – може призвести до оголошення війни іншій державі під прапором якої літає супутник”, – пояснив Андрій Колесник.

Росія погрожує збивати іноземні супутники
Російські можновладці періодично погрожують знищувати іноземні супутники через те, що вони надають знімки зображень Україні.

Раніше українці за лічені дні зібрали кошти на чотири “народні Байрактари”, проте компанія передала їх безкоштовно. А за 600 мільйонів гривень, які залишилися, благодійний фонд Сергія Притули придбав супутник. Він надав доступ до бази даних супутникових знімків компанії “ICEYE” більше ніж на рік, що дозволяє військовим планувати оперативні операції.

Міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що ця покупка була дуже корисною для ЗСУ. За перші два дні роботи супутника було виявлено понад 60 одиниць бойової техніки, яку ворог намагався замаскувати в лісосмугах та за іншими перешкодами.

“Космічний риф” від “Хаббла”

У квітні космічному телескопу “Хаббл” – одному з найважливіших наукових інструментів, які коли-небудь створювало людство – виповнилося 30 років.

Щоб це відзначити, опублікували дивовижний знімок космічного регіону неподалік нашої галактики, де формується нова зірка.

На ньому видно гігантську червону туманність (NGC 2014) та її меншу синю сусідку (NGC 2020) у Великій Магеллановій Хмарі – галактиці-супутниці Чумацького Шляху за 163 тис. світлових років від нас.

Туманності – це величезні міжзоряні хмари пилу та газу, в яких формуються зірки.

А це вже класика від “Хаббла” – туманність Вуаль, рештки зірки після вибуху

У центрі туманності NGC 2014 є скупчення яскравих зірок, кожна з яких у 10-20 разів масивніша від нашого Сонця.

Це фото назвали “космічний риф” – туманності нагадали астрономам підводний світ.

Захоплення уламків астероїда

NASA кілька разів моделювало наближення і посадку Osiris-Rex на поверхню астероїда

Апарат NASA Osiris-Rex здійснив ризикований маневр до астероїда Bennu, щоб зібрати на ньому зразки породи та доставити їх на Землю.

Такі астроїди – первісні реліквії епохи зародження Сонячної системи. Це мандрівні “будівельні блоки” для планет, які дозволяють зазирнути у формування світів, на зразок нашого.

Щоб отримати зразки, Osiris-Rex задіяв довгу “стрілу” з кільцевою камерою для збору породи.

Космічний корабель спустився до поверхні Bennu та випустив у нього струмінь азоту в той момент, коли “стріла” торкнулася астероїда.

Газ здійняв хмару уламків, які опинилися у камері збору.

Стратегія повністю спрацювала, як видно зі знімків.

Тим часом 5 грудня японська місія, яка мала на меті отримати зразки з іншого астероїду, повернулася на Землю з цінним уловом.

Космічний апарат Hayabusa-2 випустив спеціальну капсулу зі зразками, яка на парашуті приземлилася десь в австралійській пустелі.

Тепер їх вивчатимуть дослідники у японському місті Сагаміхара.

Впритул до Сонця

Сонце намагаються вивчати і з Землі, і з космосу (малюнок)

У січні оприлюднили знімки сонячного телескопа Daniel K Inouye Solar Telescope (DKIST), розташованого на Гаваях.

Вони дозволили розгледіти поверхню зірки у таких деталях, про які раніше доводилося лише мріяти.

На фото видно клітиноподібні структури розміром зі штат Техас. Це скупчення розжареного, збуреного газу або плазми.

Світлі ділянки показують, де цей матеріал піднімається, а темні смуги між ними – там, де холодніша плазма тоне.

DKIST – повністю новий об’єкт на Халеакала, 3000-метровому вулкані над островом Мауї.

Вчені хочуть з його допомогою розкрити нові особливості динамічної поведінки нашої зірки, щоб краще прогнозувати її енергетичні спалахи.

Ці колосальні виверження заряджених частинок можуть пошкоджувати супутники на орбіті Землі, завдавати шкоди космонавтам і навіть вибивати електричні мережі.

Привіт з Юпітера

Запущений у 2011 році космічний апарат NASA під назвою Juno продовжує надсилати дивовижні знімки найбільшої планети Сонячної системи – Юпітеру.

Зонд зафіксував закручені хмари газового гіганта під час свого 27-го наближення до нього 2 червня.

Волонтер-дослідник Кевін М. Гілл трансформував ці дані у відео, яке поєднує 41 зображення Юпітера.

Ці кадри були спроєктовані цифровим способом на сферу, що дозволяє оглянути Юпітер з різних сторін.

Поміж іншого, такий підхід відкриває дивовижний вид на найбільш яскравий юпітеріанський об’єкт – гігантську червону пляму, яка є величезною бурею, що триває багато років.

Випробування зорельота

Включення цих фото до нашого переліку є трохи обманом, адже зроблені вони не у космосі.

Але ця ракета має дістатися космічного простору у зовсім недалекому майбутньому.

Тестовий політ продемонстрував деякі унікальні особливості космічного корабля: метанові двигуни Raptor, а також траєкторію польоту зі спуском “на животі” та перекиданням у вертикальну позицію одразу перед приземленням.

Те, що Ілон Маск назвав RUD – “швидка позапланова розборка”. Випробування дали його компанії багато важливої інформації

Власне на останньому етапі прототип, названий SN8, приземлявся надто швидко та жорстко, що призвело до “швидкої позапланованої розборки” (rapid unscheduled disassembly – RUD), як назвав це Ілон Маск. Іншими словами, ракета розбилась з ефектним вибухом.

Але сам політ дав SpaceX безліч інженерних деталей, які дозволять покращити космічний транспорт.

Астронавтки Крістіна Кук і Джессіка Меїр повинні замінити один із зовнішніх енергоблоків на фермі станції, який вийшова з ладу.

За попередніми підрахунками, їхнє перебування за бортом МКС триватиме, щонайменше, 6,5 годин.

Незважаючи на вихід з ладу енергоблоку, в NASA наголосили, що загальне електропостачання станції, яке здійснюється від чотирьох комплектів акумуляторних батарей і сонячних панелей, залишається достатнім для всіх операцій.

Тому несправний блок не впливає на безпеку екіпажу та лабораторні експерименти.

До слова, у NASA зазначили, що за всю історію жінки 14 разів виходили у відкритий космос.

Першою була радянський космонавт Світлана Савицька в 1984 році.

Тисячі людей – в тому числі туристи, місцеві жителі і астрономи – зібралися, щоб побачити сонячне затемнення на початку цього тижня.

Під час двохвилинного затемнення китайському місячному супутнику вдалося сфотографувати кілька зображень з неймовірного кута.

Вони показали Землю, яка визирає з-за поверхні Місяця.

Астрономи з захопленням відреагували на знімки, які були зроблені крихітної камерою на борту DSLWP-B.

Радіо-супутник вагою в 47 кг був запущений в космос в травні минулого року.

“Ніч на висоті 400 кілометрів над Землею”, – написав космонавт.

https://www.facebook.com/sergeyiss/videos/1302533873234196/

Про це розповів в ефірі ObozTV український вчений, радник голови Національного космічного агентства України Едуард Кузнєцов.

За його словами, технічний прогрес людства поки не дозволяє охопити більшу частину космосу – вчені з Землі отримують всього 7% інформації з-за меж нашої планети, тому немає можливості точно визначити, коли і звідки з’явиться астероїд, небезпечний для Землі.

Вчений акцентував увагу на найбільш системному дослідженні астероїда Апофіз, який наблизиться до Землі, за попередніми дослідженнями, 13 квітня 2029 року.

«Дослідники підрахували ймовірність зіткнення цього астероїда з Землею: вона дорівнює нулю, тому хвилюватися особливо не потрібно. Він пролетить і полетить далі. Хоча можуть з’являтися непередбачувані впливи на траєкторію Землі та інших малих планет. Саме тому весь час робиться системний моніторинг космічного простору», – додав Кузнєцов.

У той же час він вважає, що космічний «кругляк» краще не чіпати, оскільки в разі його вибуху можуть бути непередбачувані наслідки для Землі.

«Якщо говорити про знищення астероїда, то варто в першу чергу подумати про наслідки, адже невідомо, куди полетять осколки, і невідомо, чи можна буде їх відслідковувати. Не можна зараз точно його відстежувати, а в разі знищення непередбачувані результати можуть бути саме для нас – землян», – підкреслив Кузнєцов.

Землі

Про це передає “Дни.ру” із посиланням на Роберта Джадіса і Жеремі Фобьона з Університету Гаваїв.

Вони використовували комп’ютерну симуляцію і з’ясували, що відстані кількох мільйонів кілометрів від Землі є невеликий астероїд, який обертається навколо планети.

Розмір небесного тіла дорівнює приблизно одному метру в діаметрі – саме через це його не бачили раніше. Фахівці називають астероїд “другим Місяцем”. Астрономи вважають, що їхнє відкриття сильно вплине на уявлення про будову Сонячної системи.

Втім, вчені поки не до кінця впевнені в правильності своїх висновків: зазвичай такі небесні тіла не затримуються на орбіті, але новий супутник не поспішає віддалятися від Землі. Однак, фахівці не виключають можливості падіння астероїда на планету.

Зазначимо, що недавно дослідники з Массачусетського технологічного університету в США відкрили, що 4 мільярди років тому у Землі дійсно було два супутники. Вони утворилися після падіння на планету гігантського метеорита. Через якийсь час їхні орбіти перетнулися, сталося зіткнення і менший супутник зруйнувався, розтікся по зворотному боці більшого.

На думку астрофізиків, ця катастрофа може повторитися знову, на цей раз в куди більш глобальних масштабах. Дослідники впевнені, що через кілька мільярдів років Марс змінить свою орбіту і зіткнеться із Землею.

У понеділок зонд пролетів біля Титана – гігантського супутника Сатурна. Ця “зустріч” з Титаном надасть йому гравітаційний поштовх, який направить корабель в атмосферу планети-гіганта, повідомляє ВВС Україна.

“Тепер ніщо не зможе зупинити “смертельний стрибок” зонда в атмосферу Сатурна в п’ятницю: Cassini розірве на шматки”, – йдеться в публікації.

Його компоненти будуть танути і розпорошаться в газах планети.

Коли зонд наблизився до Сатурну 13 років тому, він використовував гравітацію Титана (другого за величиною супутника в Сонячній системі), щоб переміщатися в різні позиції, з яких можна вивчати планету і її неймовірні кільця.

Це була спритна стратегія, адже інакше Cassini довелося б запускати свій двигун і спалювати запаси палива кожен раз, коли він хотів змінити напрямок руху.

Зараз цей двигун практично зношений, і NASA не має наміру дозволити кораблю просто неконтрольовано дрейфувати навколо Сатурна. Його слід утилізувати правильно і повністю.

Останнє побачення зонда з Титаном агентство назвало “поцілунком на прощання”.

“Cassini був в тривалих стосунках з “Титаном”. Більше 10 років у них були “побачення” майже кожен місяць”, – розповідає Ерл Майз, проектний менеджер Cassini в Лабораторії реактивного руху NASA в Пасадені, штат Каліфорнія.

“Ця остання зустріч – щось на зразок щемливого прощання, але, як і протягом всієї місії, сила тяжіння Титана знову направить Cassini туди, куди нам це потрібно”, – додає він.

Дослідження Титану – супутника діаметром 5 150 км – стало одним з найбільших успіхів місії Cassini.

У 2005 році зонд відправив на його поверхню невеликого робота на ім’я “Гюйгенс”. Він зробив чудовий знімок округлих каменів, згладжених плином рідкого метану.

З помаранчевого неба Титана йдуть вуглеводневі дощі і стікають у величезні моря в північних широтах.

Крім останнього погляду на Титан, вчені хочуть отримати ще кілька знімків кілець Сатурна, а також його супутника Енцелада, перш ніж направити корабель на його драматичний шлях.

Очікується, що сигнал із Землею зникне в п’ятницю приблизно о 11:55 за Гринвічем (14:55 за Києвом).

Відбудеться вона через потужні спалахи на Сонці. Така сонячна активність вкрай небезпечна для космічних апаратів на орбіті й несе загрозу для здоров’я людей на Землі.

Лікарі попереджають, що через магнітну бурю може бути головний біль, підвищення артеріального тиску, розлади настрою, психічні відхилення у вигляді загострення.

Медики радять при сильній метеозалежності не сідати за кермо, не спускатися в метро й звертатися по допомогу до лікарів. Втім, більшість людей впливу магнітних бур за роботою не помічають. А по-справжньому від них страждають не більше 10 відсотків жителів Землі.

Нагадаємо, з 7 по 10 вересня на Сонці сталося 4 потужні вибухи. Три останні спалахи на Сонці віднесли до класу Х – це найпотужніші та найінтенсивніші спалахи.

Сьогодні на Сонці стався найпотужніший за останні 12 років спалах, який виник у результаті злиття двох найбільших груп сонячних плям, повідомили астрономи.

“Події такої потужності відносяться до найбільших, які тільки здатна виробляти наша зірка, і які формуються лише при дуже рідкісних, унікальних умовах, як правило, на стадії піку сонячної активності. Як склалося так, що спалах такого рівня відбувся зараз, на тлі сонячного мінімуму, ще належить розібратися вченим”, – розповіли у Лабораторії рентгенівської астрономії Сонця Фізичного інституту імені Лебедєва РАН.

Сонячні спалахи в залежності від потужності рентгенівського випромінювання діляться на п’ять класів: A, B, C, M і X. Мінімальний клас A0.0 відповідає потужності випромінювання на орбіті Землі в 10 нановат на квадратний метр. При переході до наступної букви потужність збільшується в 10 разів.

Сьогоднішній спалах належить до останнього класу, Х, і йому було присвоєно бал Х9.3, що робить його одним із п’яти найпотужніших вибухів на поверхні Сонця, що сталися за весь час спостережень за подібними подіями. За словами вчених, він стався у тій точці, яка “дивиться” на Землю, і тому її вплив на нашу планету буде максимальним. Поки її наслідки для життя на Землі, космонавтів і супутників на орбіті передбачити неможливо, про це ми дізнаємося лише через кілька днів. Як відзначають фахівці лабораторії, поточний рівень сонячної активності вийшов за межі десятибальною шкали, досягнувши позначки в 10.3, і зараз знаходиться у так званій “чорній” області.

Як повідомляє потал gogetnews, ним для фахівців стали білі діри, в область яких ніщо не має можливості увійти.

Деякі фізики досі стверджують, що цих об’єктів в природі бути не може. Проте американські вчені доводять зворотне.
Так, за словами фахівця Каліфорнійського технологічного університету Шона Керролла, на відміну від чорних дір, білі існують дуже незначний час, і з’являються в порожнечі. Крім того, у Всесвіт вони викидають певну речовину та випромінювання.

Дослідник запевняє, що якщо є об’єкти, як темні діри, які кожного дня втягують речовину, то повинні бути і ті, що його виділяють.

Біла діра як математично, так і геометрично є точно такою ж, як і чорна. Якщо теорія, яка отримала назву “петльова квантова гравітація” виявиться вірною, білі діри дійсно можуть бути реальністю.

Як пише U-News, ця комета відома на Землі як “мати Тунгуського метеорита”. Вчені розрахували, що комета наблизитися на небезпечну відстань в 2022 році. При зіткненні життя на Землі буде повністю знищене.

У 1908 році тільки осколок цієї комети впав на Землю в районі річки Подкаменная Тунгуска в Росії. Тоді потужність вибуху при зіткненні була порівнянна з вибухом водневої бомби.

І це вперше за 400 років, коли космічний об’єкт такого розміру пролетить, за космічними вимірами, ледь не впритул до нас. Мінімальна відстань буде рівною приблизно п’яти вимірам від Землі до Місяця, тобто майже 1,8 млн км.

Глиба подорожує в просторі зі швидкістю 120 тисяч км/год.

Астероїд входить до списку потенційно небезпечних. Якщо таке тіло вріжеться в Землю – навіть в океан, то знесе щонайменше один із континентів. Утім науковці заспокоюють, що цього разу такого не станеться.

Відео публіковано на Youtube-каналі GeoBeats News, де його переглянули быльше 50 тисяч користувачів. Відомо, що автором захропливого запису є астронавт МКС Тім Пік, який частенько робить фото ударів блискавок, шторму та різних негод на Землі із космосу.

Вчений з Єврейського університету в Єрусалимі стверджує, що планета, на якій є примітивне життя, розміщена на відстані близько 10 світлових років від Сонця, а позаземну цивілізацію від Землі відокремлює кілька тисяч світлових років, пише Lenta.ru.

У своєму дослідженні Вандель використовував модифіковане рівняння Дрейка – формулу, призначену для визначення числа позаземних цивілізацій у Галактиці.

Він додав, що пошук розумного життя у Всесвіті ускладнюється тривалим часом передачі сигналу між гіпотетичною цивілізацією і Землею.

Успішний запуск ракети “Антарес” відкрив для української авіакосмічної галузі нові перспективи.

Спільний проект із США має потенціал розвитку аж до участі українських астронавтів в міжнародних космічних експедиціях та побудови Україною своєї власної станції на Місяці, йдеться в сюжеті ТСН.19:30. Про такі амбіції заявив керівник конструкторського бюро “Південне” Олександр Дегтярьов.

Він наголосив, що в України є всі необхідні технології, компоненти, освіта, а бракує лише грошей. “Особливість України полягає в тому, що ми входимо до п’ятірки країн, котрі мають спеціальні технології. Ми повинні залучати їх, як нашу конкурентну перевагу, і продати товар, створений на базі цих технологій.Я вважаю, людство має пройти через Місяць і навчитися жити та освоювати тіла Сонячної системи”, – каже він.

Як повідомлялося, напередодні ракетоносій Antares OA5 із вантажним кораблем Сygnus на борту здійснив успішний старт із Середньоатлантичного регіонального космопорту на острові Волопс, штат Вірджинія. Секретар РНБО Олександр Турчинов схвально відгукнувся про успішний пуск модернізованої ракети та наголосив, що Україна повертає собі позиції ракетної держави.

Станція розміром 11 метрів була запущена ще у 2011 році. За цей час її відвідала перша китайська жінка-космонавт. Тепер китайські спеціалісти підтвердили чутки про неконтрольованість станції і заявили, що вона впаде на Землю у першій половині 2017 року.

Час і місце падіння станції розрахувати поки що неможливо. Однак, припускають, що більшість частин конструкції згорить у верхніх шарах атмосфери.

Нагадаємо, що у вересні Китай запустив на орбіту другу населену космічну станцію “Тяньгун-2”.

Після трьох годин спуску капсула з космонавтами вдало приземлилася у казахському степу.

Зазначимо, після повернення з відрядження на МКС 58-річний Джефф Вільямс став рекордсменом серед американських астронавтів за часом перебування у космосі. Він провів на орбіті 534 дні.

Також разом із ним на землю повернулися росіяни Олексій Овчінін та Олег Скрипочка. Нагадаємо, раніше на МКС вирушив новий екіпаж у складі космонавта Роскосмосу Анатолія Іванишина, астронавта JAXA Такуя Оніші і астронавта NASA Кетлін Рубінс.

Планети, які обертаються навколо двох зірок, є відносною рідкістю. В честь аналогічної планети з кіносаги «Зоряні війни» їх називають «татуїнами».

З моменту відкриття першої такої планети, виявленої телескопом «Кеплер» в 2011 році, було знайдено всього 10 татуїнів у восьми зоряних системах. Вчені пов’язують їх рідкість з тим, що такі планети вкрай складно бачити за допомогою наявних сьогодні телескопів, – повідомляють РІА «Новости».

«Приблизно половину року на цій планеті, який триває 550 земних років, на її небосхилі видно відразу три зірки. Два менш яскравих світила завжди розташовані близько одна до іншої, а третя зірка то зближується, то віддаляється від них. В той час коли ці зірки розташовані разом, вони породжують унікальні потрійні заходи і світанки, а в інших випадках захід одного світила супроводжується сходом іншого. В цей час день триває на цій планеті 140 років», – заявив Кевін Вагнер з Університету Арізони в Тусоні (США).

Вагнер і його колеги відкрили приклад вкрай незвичайного татуїна, який можна виділити в окремий клас екзопланет, спостерігаючи за цілим виводком молодих зірок на стику сузір’їв Скорпіона, Центавра і Вовка за допомогою телескопа VLT, встановленого в обсерваторії Параналь в Чилі, і інструменту SPHERE, здатного бачити теплову «тінь» планет.

Вчених цікавили дві речі: те, як часто зустрічаються татуїни і чи можна їх побачити безпосередньо за допомогою оптичних телескопів, у чому часто сумніваються багато інших планетологів. Спостерігаючи за приблизно сотнею молодих зірок у так званій асоціації Sco OB2, чий вік не перевищує 16 млн років, планетологи знайшли вкрай незвичайну відповідь на обидва ці питання.

Плодом їх пошуків стала зоряна система HD 131399 – сім’я з трьох молодих зірок, віддалена від нас на 319 світлових років. Велика зірка в цій системі майже в два рази важча Сонця, а менші світила обертаються навколо нього на відстані приблизно в шість разів більше, ніж відстань обороту Плутона навколо Сонця, дещо поступаються йому в масі.

Навколо більшої зірки на відстані 80 астрономічних одиниць, середніх дистанцій між Землею і Сонцем, обертається велика планета-татуїн HD 131399Ab, чия маса приблизно в чотири рази більше, ніж у Юпітера. Життя на її поверхні або на її супутниках навряд чи можлива – завдяки світінню трьох зірок її середня температура перевищує пекельні 850 °K (576 °С).

Відкриття планети в такій конфігурації зірок і в такому місці стали повною несподіванкою для вчених – за їх словами, найменші зрушення її орбіти в бік більшої зірки або пари менших світил дестабілізували б її і HD 131399Ab була б давно викинуто з системи.

«Поки незрозуміло, як ця планета виявилася в настільки далекій орбіті і в цій екстремальній зоряній системі, ми поки не можемо сказати, як її відкриття змінює наші загальні уявлення про планетні системи, що існують у Всесвіті. З іншого боку, її відкриття показує, що різноманітність їх «видового складу» помітно вище, ніж вважали багато колег. Татуїни ще слабо вивчені, і можна сказати, що їх може бути стільки ж, скільки і планет у самотніх зірок», – підсумовує Вагнер.

Спільний запуск ракети-носія США та Україна планують провести у серпні цього року. Про це повідомляє прес-служба Державного космічного агентства України.

1 червня успішно пройшли вогневі випробування модернізованої ракети-носія Antares.

“Україна співпрацює з американською компанією Orbital АТК щодо ракети-носія Antares. Вогневі випробування модернізованої ракети-носія завершилися в червні, зауважень до роботи систем і агрегатів першого ступеня немає. Перший пуск ракети-носія в новій конфігурації заплановано на серпень 2016 року”, – повідомив голова Державного космічного агентства України Любомир Сабадош.

Зазначається, що проект Antares почався в 2013 році. У цьому проекті Україна створює основну конструкцію першого ступеня американської ракети-носія Antares, яка призначена для доставки вантажів на МКС з космодрому США Уолопс. Вже відбулося 5 пусків, 4 з яких були успішними.

“У 2014 році через проблеми з двигуном ракета вибухнула через кілька секунд після старту, проект було припинено. Американська сторона прийняла рішення замінити двигун російського виробництва”, – зазначили у відомстві.

Останні півтора року українські фахівці займалися модернізацією першого ступеня, адаптуючи його до нового двигуна. Таким чином, перший пуск ракети-носія в новій конфігурації заплановано на серпень 2016 року.

Нагадаємо, посол України в США Валерій Чалий зазначив, що зараз Україна входить до топ-10 космічних держав світу завдяки співпраці зі Сполученими Штатами Америки.

Про це повідомила прес-служба NASA.

Трійця прибула на Міжнародну космічну станцію в грудні. 15, 2015. Повернення екіпажу освідчило завершення частини дослідження людини в чотирьох категоріях – окулярна, здоров’я, пізнання, слинних показниках і мікробіом. Від потенційних розробок вакцин до даних, які можуть бути актуальні для пацієнтів, що страждають від захворювань очей, таких як глаукома..

Екіпаж виконав програму досліджень, результати яких можуть допомогти в досягненні прогресу в лікуванні захворювань очей, зокрема глаукоми.