Про це йдеться в рішенні Ковельського міського районного суду.

Інцидент трапився ще 8 червня 2023 року близько 19 години.

Дівчинка, яка навчажться у 6-му класі одного з ліцеїв міста перебувала на території костелу Святої Анни, де рвала черешню.

“Слідчий та прокурор клопотання підтримали. Захисник та підозрюваний не заперечували проти такого запобіжного заходу, але у зв’язку із необхідності здійснення благодійної діяльності та проведення богослужіння просили застосувати нічний домашній арешт. Також настоятель парафії вказав, що не працює і грошей на заставу не має, своє існування забезпечує за рахунок пожертв для церкві”, – йдеться у документі.

Слідчий суддя ухвалив рішення застосувати щодо підозрюваного домашній арешт з обмеженням у нічний час доби, заборонивши йому залишати житло від 18:00 до 08:00.

Священнику також загрожує обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Настоятель парафії храму Святої Анни є уродженцем села Плебанівка Вінницької області, дітей на утриманні не має, не одружений та раніше не судимий.

Про це йдеться в ухвалі Ковельського міськрайонного суду від 30 січня, передає Ковель Media.

Відомо, що поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 4 ст. 152 КК України (зґвалтування) ще 14 листопада 2022 року. Дії, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Головуючий у справі суддя Сергій Панасюк призначив судовий розгляд «про застосування примусових заходів виховного характеру щодо учня про вчинення ним після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України».

Судовий розгляд проходить у закритому режимі з викликом сторін.

У Ковелі Волинської області 23-річний чоловік на території школи сексуально познущався з 6-річного хлопчика.

Про це повідомляє Волинська обласна прокуратура.

Чоловік у навчальному закладі зранку, 7 листопада, вчинив розпусні дії щодо дитини. Зловмисника оперативно затримали.

Йому оголосили підозру у вчиненні сексуального насильства щодо малолітнього (ч. 4 ст. 153 КК України). Молодика взяли під варту. Триває слідство.

Трагедія сталась орієнтовно об 21:00 23 липня. Відомо, що чоловік піднявся на дах будинку та стрибнув з нього. Від отриманих травм він загинув на місці.

“Тіло направлено на судово-медичну експертизу. Відомості за цим фактом внесено до ЄРДР за ст. 115 з приміткою “самогубство”, – повідомили у поліції.

Також зазначається, що чоловік стрибнув з будинку, в якому функціонує Центр зайнятості. Він мешкав неподалік від місця самогубства.

«Я тебе люблю – і все!» – зізнається молодий

Ми спілкуємося у затишній оселі Вікторії Степанюк (прізвище змінене). Вся її сім’я – мама і обранець. Спокійний і навіть, на перший погляд, надміру сором’язливий. Хоча його ніяковість і скутість можна зрозуміти: мови не знає, ще не освоївся толком у чужій країні, та й інтерв’ю роздавати явно не звик. Тому більше відмовчується. З Вікторією розмовляють англійською. У свій час вона викладала іноземну мову у школі, тепер на заслуженому відпочинку, тож зі спілкуванням проблем немає. Хоча ні, вони не спілкуються – воркують, як голубки. Мова у них обох тиха і лагідна. Такі підібралися…

– Момоду, тут цікавляться, чим я тобі сподобалася? – з теплою усмішкою Вікторія англійською звертається до свого чоловіка.

Він відповідає так, що і перекладати нам не треба:

– Я тебе люблю… Сподобалась – і полюбив. От і все…

Її 26-річний Момоду Сісей родом з невеличкої країни на заході Африки – Гамбії. Познайомилася пара в Інтернеті. Зав’язалася дружба, а за нею і кохання не забарилося. Цілий рік вони переписувалися, аж поки вирішили: треба врешті зустрітися віч-на-віч.

– Чесно кажучи, я до останнього не дуже то й вірила у те, що Момоду приїде, – зізнається Вікторія. – Бо, знаєте, обіцяти можна багато… Я ж теж не перший день живу. Читала і знала про різноманітних аферистів, які втираються в довіру до жінок і виманюють у них гроші. Тож одразу попередила, що живу небагато. Жартома радила йому пошукати заможніших дам зі Швеції чи Англії, якщо раптом він переслідує якісь меркантильні цілі. Але Момоду виявився дуже наполегливим. Усе мені казав: «Я докажу і приїду! Бо не треба мені англічанка, я до тебе хочу!»

Вийшла заміж у Гамбії, не встаючи зі свого дивана

Насправді, щоб приїхати в Україну, хлопцеві довелося пройти сім кіл пекла. Річ у тім, що в Гамбії навіть немає дипломатичної установи. Йому довелося постійно їздити у сусідню країну Сенегал. Але візу на виїзд чоловікові тоді не дали. «Відфутболили» його другого і навіть третього разу. Між кожними подачами документів тягнулися місяці. Уже й сама Вікторія стала вмовляти кавалера не витрачати дарма гроші, бо, видно, така вже їхня доля… Але, як зізнається тепер, саме цим чоловік її й підкупив: він не опустив руки, не здався, а продовжував штурмувати сенегальське посольство. І лише за четвертим разом Момоду отримав дозвіл на виїзд у Європу. Потім пояснив нареченій, що хотів будь-що їхати легально. Адже навчений трагічним досвідом його товаришів, які намагалися покинути країну нелегально на човнах і часто гинули у морських хвилях.

Як виявилося, кошти на дорогу до України йому збирали всією численною родиною. Те, що їде на інший континент, а між закоханими різниця у віці, різна культура, традиції та віросповідання (Момоду мусульманин), батьків не турбувало. Мовляв, це вибір сина.

– Я вже встигла двічі вийти заміж за Момоду, – сміється Вікторія. – У Гамбії такі дивні закони, коли пару можуть одружити навіть без їхньої присутності. Щоправда, молодята повинні дати перед тим на це дозвіл. Тож вперше я «брала шлюб» у травні в Гамбії, причому не встаючи зі свого українського дивана. Момоду не хотів їхати до мене нежонатим, тому його батьки одружували сина там. І у Ковель він прибув моїм законним чоловіком з гамбійським свідоцтвом про шлюб. А вже тут ми побралися за нашими українськими законами. Та ще й зненацька виявилися у місцевому РАЦСі ювілейною, 500-ю, парою!

У батька Момоду – дві дружини

Вікторія розповідає просто вражаючі факти про життєвий уклад гамбійців. У нас он циганами та бабаями дітей лякають, а у них – білими людьми. І варто якомусь такому туристу забрести у віддалене гамбійське село, то дітвора перелякано кричить: «Білий, білий!» Чоловікові там дозволяється мати навіть чотири дружини. Наприклад, у батька Момоду їх дві, і обидві законні. Це не гарем, кожна жінка з дітьми живе окремо. Дружини можуть мешкати у різних селах чи районах і жодного разу не бачитися. То вже головний біль чоловіка, яким чином і за яким графіком їх відвідувати. Батько Момоду, скажімо, живе біля кожної по два дні. Але чоловік повинен надати їм однакові умови та повноцінне грошове забезпечення. Адже гамбійки ніде не працюють, їхня робота – глядіти дітей. Майже всі сім’ї багатодітні. Якщо залишаються вдовами, з ними як правило одружуються брати покійного чоловіка – щоб діти залишилися в родині.

– А вас не лякало, що у Момоду може бути в Гамбії дружина, і навіть не одна? – поцікавилися у Вікторії.

– Ні, ця традиція вже у них відходить, – заперечно хитає головою. – Щоб мати декількох дружин, треба спочатку подумати, чи ти зможеш їх усіх забезпечити. Тепер молоді гамбійці не хочуть ускладнювати собі життя. Тим більше, у такій бідній країні. Там хоч би одну прогодувати. Підробіток можна знайти хіба біля туристів. Момоду, наприклад, супроводжував їх під час подорожей по Сафарі-парку – це була його робота.

Дивує гамбійськими смаколиками

У подарунок Момоду привіз своїй нареченій дуже гарні національні сукні. Барвисті, з абсолютно різним орнаментом, який на жодній не повторюється. Незвичайні і дуже гарні! Щоправда, трохи промахнувся з розміром. Вони виявилися завеликі для мініатюрної Вікторії, тож доведеться їх перешивати.

А ще новоспечений чоловік любить займатися спортом, а особливо поганяти у футбол. Він абсолютно байдужий до шкідливих звичок: не п’є і не курить. До речі, така вже особлива риса гамбійців – алкоголь там не вживають і нещадно засуджують того, хто спробує. І ще, як виявилося, Момоду дуже смачно готує.

– Мені тепер відпала потреба стояти біля плити, – каже жінка. – Бо він любить приготувати щось смачненьке і порадувати нас з мамою своєю стравою. Готує бенячін (щось подібне до плову), рис з рибою. А от нашу українську кухню не оцінив. Пам’ятаю, як ми втомлені приїхали зі Львова (я їздила в аеропорт зустрічати його). Мама тут теж не спала, чекала, супчик на курці приготувала спеціально до приїзду, а він аж злякався: «Як це їсти?! Це хіба їжа? Це ж якийсь густий компот!» Тобто ні борщів, ні вареників, ні голубців він не визнає. З нашої їжі їсть лише омлет, смажену картоплю і рибу в клярі. Ну, і курку-гриль.

Міжрасовий шлюб – це, як з’ясувалося, і багато незручностей та проблем. Перед Новим роком Момоду мусить повертатися у Гамбію і знову подавати документи, але тепер уже на річну візу. Тобто приїде назад лише навесні. Перельоти між континентами неймовірно дорогі, тож у планах чоловіка – шукати у Ковелі роботу.

Теща чорношкірого зятя оцінила

Місце для гарного знімку молодят нам допомагала знайти мама Вікторії, Марія Петрівна.

– Може, ось тут, біля цієї стіни. Так гарно вони удвох получаються, – пропонувала то один варіант, то інший.

– Як вам такий екзотичний зять? – не могли не запитати у Марії Петрівни.

– Я знала, що дочка спілкується з африканцем, бачила його на фото. Тому його приїзд не став несподіванкою. Тільки переживала, як я з ним балакати буду, – сміється. – І знаєте, він мені подобається. Називає мене «ма» і постійно піклується: сумки піднесе, на вулиці під руку візьме, щоб часом не впала, завжди цікавиться, як здоров’я. Він і до своєї мами уважний – я чую, як він з нею говорить. Добрий такий, хороший хлопець…

– Я дуже щаслива і вдячна долі, що дочекалася свого кохання, – і собі додає Вікторія. – Не важливо, скільки нам років. Важливо любити і те саме відчувати у відповідь…

“Керівництву Національної поліції присвячується! Моє відрядження в Ковель, або реформа патрульної поліції очима з середини! Місто Ковель, чудове місто на Волині і там, за задумом керівництва Національної поліції та Департаменту патрульної поліції прийшов час почати роботу патруля. Але от біда, місцева молодь досить скептично поставилася до такого пориву керівництва Нацполу і вирішила, що 8000 гривень на місяць, це не та сума, заради якої вони будуть віддавати свої найкращі роки службі в патрулі”, -написав співробітник Патрульній поли ції Валентин Калениченков Facebook.

За словами поліцейського 03 лютого 2018 року перші патрульні Ковеля урочисто прийняли присягу. Однак їх було не більше десяти осіб.

“Керівництво, співробітників інших підрозділів і інших патрульних добровільно-примусово відправили сюди працювати з Луцька. Але і цих людей мало, тому було прийнято рішення відправити 40 осіб з інших міст України, в тому числі 30 патрульних з Києва”, – додав Калениченко.

Він зазначив, що третього березня вирушив з ще 29 патрульними Києва за наказом керівництва Департаменту патрульної поліції на ротацію в Ковель терміном на один місяць.

“Нам пообіцяли, що умови проживання будуть хорошими. Але прибувши на місце проживання, ми були шоковані! Заселили нас в один з корпусів колишнього санаторію, який з початку 90-х років минулого століття стояв занедбаний, а зараз знаходиться на реконструкції. Сам санаторій кілька років тому був переданий Луцькому військовому ліцею, пара корпусів якого відреставровани і зараз тут навчаються діти”, – написав він.

“Фото, які я додаю, залишають поза передачею того жаху і відсотків на 20. Температура в кімнатах не перевищує 15 градусів, гаряча вода відсутня, в деяких кімнатах відсутні навіть розетки, двері в кімнатах не закриваються, відсутні замки, в коридорі протяги, про санвузол я взагалі мовчу. І тут ми маємо прожити цілий місяць”, – підкреслив він.

За словами Калениченка, телефонний зв’язок працював в цьому місці через раз, а про інтернет він навіть не захотів розповідати.

“Після багатьох спроб довести проблему до керівництва, нам тільки пообіцяли давати гарячу воду з 21 до 22 годин і на пару градусів підняти температуру в кімнатах. Як нам повідомили, що на наше проживання держава не виділяє кошти і це все, що нам можуть зробити. Мабуть, для таких як ми, грошей немає”, – сказав він.

“Таким чином нас “мотивують” на результат. Також нам обіцяли виплатить авансом добові аж до 60 грн. На добу, але так і не виплатили. Форму і білизну випрати ніде, помитися ніде, на харчування грошей немає! Так ось, в яких умовах ми тут живемо, так і будемо працювати, або взагалі не будемо! Мотивуйте нас далі! І ще не забудьте в черговий раз нам нагадати про корупційні ризики”, – підкреслив Калениченко.

Він зазначив, що люди повірили в реформу, залишивши вдома дружин і дітей, і поїхали виконувалися свої службові обов’язки в Ковель, де велика кількість хороших церков.

За підозрою у причетності до yбивства скоро затpимали знайомого загиблої 16-річного Назара Статочнюка. Також, слiдство вважає, що він мав співучасника – двоюрідного брата Максима Терелецького.

20 лютого суд продовжив досліджувати докази у справі.

На початку судового засідання заслухали свідка, неповнолітнього Андрія Юзвика, який прибув в залу суду із законним представником. Хлопець навчався із обвинувачуваним у вбивстві Назаром Статочнюком у школі, пізніше в технікумі і, як сам зізнався, знає його з дитячого садочка. Свідок охарактеризував обвинувачуваного як доброго підлітка, який завжди був готовий прийти на допомогу.

Він розповів в залі суду, що коли розпочалися пошуки Катерини Литкіної, в соцмережі особисто скидав Назару посилання на новини про її зникнення.

Під час дослідження доказів суддя Логвинюк зачитала присутнім, чим закінчилась ця переписка – реакцією Статочнюка на повідомлення про зникнення дівчини були репліки «Ха-ха, буває», «Дoпригалась дєвка». Також зачитали повідомлення від інших користувачів мережі, котрі прямо запитували у хлопця де Катя, відповіді на які супроводжувались нецензурною лайкою.

Слід зазначити, що обвинувaчуваний в увбивстві на той момент перед ровесниками свідомо приховував інформацію про те, що інший фігурант справи, його брат Максим Терлецький, перебував в Україні. Історія відвідування Статочнюком сторінок інтернету свідчить про те, що він неодноразово намагався зайти на сторінку Литкіної у соцмережі «ВКонтакте» до моменту yбивства.

На ноутбуці хлопця містилася також папка «Катя», яку було видалено 8 серпня 2016 року. Як повідомив прокурор Самчук, у ніч з 1-го на 2 серпня (період yбивства) обвинувачуваний з ноутбука заходив в YouTube та з 00:14 по 00:19 переглядав відеофрагмент фільму «Безславні виродки», який передбачає спосіб убивства людини за допомогою бити.

Цієї ж ночі він знову з’явився в Інтернеті о 3:03. У історії відвідування сторінок є також відомості про те, що раніше Статочнюк шукав де придбати биту.

На Волині обурені селяни перекрили дорогу Київ-Ковель-Ягодин, так звану Варшавську трасу, через гнилі туші тварин, які вночі з’явилися на їхніх угіддях.

Як повідомили ТСН.ua місцеві мешканці, інцидент стався вночі проти 5 травня у Ковельському районі між селами Озерне і Заячівка.

“Уночі потай на людські паї вивезли 15 КамАЗів трупів тварин”, – розповів місцевий житель

За даними голови Поворської сільради Сергія Семенюка, гнилі відходи сюди вивезли робітники сумнозвісного Ковельського ветсанзаводу, який вже потрапляв у поле уваги ЗМІ через влаштований раніше скотомогильник з трупами свиней і коней. До речі, його директору  кілька тижнів тому оголосили про підозру.

“Це відходи з Ковельського ветсанзаводу, який просто забитий тими відходами. Міська влада не знає, куди їх подіти. Жодна громада не хоче їх приймати. Того вони вночі – десь з 2-ї до 6-ї години вивезли в межах 15 машин тих відходів на людські паї біля села Заячівка. І там такі запахи йдуть “приємні”, – розповів Семенюк.

Жителі навколишніх сіл відреагували на ситуацію з гнилими відходами, заблокувавши дорогу. Селяни не пропускають нікого, тож наразі утворився величезний затор.

Люди відмовляються звільняти трасу, допоки влада не вивезе трупи тварин з їхніх угідь. Незважаючи на те, що на місці присутні представники влади з району та області, вивезення відходів досі не організовано.

“Умови людей: щоб місто погрузило і забрало назад ці відходи. Тоді люди одразу розблокують дорогу. Наразі вивезення тушок ніхто не організовує. Ми розмовляли із заступниками губернатора. Губернатор прислав начальника екологічної безпеки області Ткачука. Він людям розказує, що все приберуть, розходьтеся, але люди не вірять”, – додав голова Поворської сільради Сергій Семенюк.

Сільський голова наголошує, що ситуація створює екологічну загрозу для навколишніх сіл. “Зараз собаки, лиси будуть розтягувати все, і це буде екологічна катастрофа для наших населених пунктів. Люди налякані, зараз ще піде якась чума”, – попереджає Семенюк.

На місці зранку працюють правоохоронці, опитують місцевих жителів та проводять слідчі дії.

Зазначимо, що ситуація на Ковельщині, на жаль, не є унікальною для України. Так, нещодавно на Львівщині виявили гігантський скотомогильник, який забруднює воду та ґрунт.