Куми Оксани живуть у приватному будинку біля Львова. У двоповерховому ще дідівському домі мешкають три сім’ї: шість дорослих і троє дітей. Дві невістки не працюють — у дeкpеті, батьки — пенсіонери. Утримують родину два брати — їздять на заробітки, підпрацьовують майстрами.

— От Вітя і Юля ніколи не сваряться, — переповідає слова свого чоловіка Оксана. — Гуртом дружно живуть, а тобі моя мама не вгодила. Зайду до них — весело, затишно, завжди гостям раді. А ми після роботи постійно втомлені. На вихідних відсипаємося. Нікого не запрошуємо до себе. Тобі гріх жалітися — все є. Мої батьки допомагають — дитину глядять. А ти вічно чимось не задоволена. Бери приклад з Юлі — її завжди все влаштовує.

За місяць зустрічаю Оксану. У неї гарний настрій.

— Вітю зловила поліція п’янuм за кермом, забрали права, — каже. — У соцмережах Юля попросила порадити хорошого пcихoтерапевта, який спеціалізується на невpoзах і затяжних депpeсіях. А мій чоловік отримав своє. Прийшов до них у гості, як завжди, а на порозі батько кума його прогнав, ще й насварив. Мовляв, тут і так купа людей на головах одне в одного сидять, ще й він зі своїми візитами. Це мені розповіли спільні друзі.

— А чоловік у курсі, що ти знаєш про це? — питаю.

— Навіщо? Тепер я сама починаю розмову, як мені подобається родина кумів. І нам із них треба брати приклад.