Курятина на всяк смак – від закарпатської до білоруської. Середина вересня – традиційний вінець жвавого сезону. Старожили «пташиного» ринку підбивають прибутки.

– 2017-й видався вдалим роком, продав майже дві тисячі пташенят, –хизується торговець Андрій Колодій. – Виснажився, бо спека дістала. Курчат треба постійно поїти.

Чоловік не куняє, постійно хапають вертлявих пташенят, що вперто силують утекти із саморобних сітчастих вольєрів.

– Продаю курча по 10-11 гривень залежно від породи. Маємо найбільший виторг за останні роки, бо ціни в Луцьку – найнижчі в західних областях. Продаю породи кучинської ювілейної, новомосковської, тетра, фавероль, гудан, рідкісної кокінхін.

Є пташенята м’ясних порід бройлерів і «гoлoшийок».

Найпопулярніші – полтавської глиняної породи. Крупна птиця, добре несеться, а яйця смачні, із великими жовтками. Пташенят везе з Вінницької, Закарпатської областей і Білорусі.

– Курчатам не більше доби. Їх називаємо «суточними». В середньому клієнти купують по 20-30 курчат. Щомісяця забирають до 3-3,5 тисячі голів. Є дорослі кури, яким по 5-6 місяців. Ті вже добре несуться, то й коштують дорожче – за голову просимо 60-70 гривень, – каже торговець.

У сусідів із Закарпаття в клітках качата і гусята. Торгують із машини, сезонно винаймають хатній куток поблизу ринку.

– Вигідна справа, інакше не торгували би. За пташині заробітки хату в Хусті звели, – переконує пенсіонерка Неоніла Міклош.

Продають тритижневі каченята по 30 гривень, двотижневі – по 20. Гусенят пропонують від 35 до 40 гривень за дзьоб. Їх на вихідні підвозять із Закарпаття. Мають качок пекінської породи, башкирської білогрудої, мулард, сіру українську, білу московську. Серед гусей – білоруської породи, холмогорської, китайської.

Курчат по осені рахують. Як у кожному бізнесі, в пташників жорстка конкуренція. Пропозиція перевищує попит, тому всякий вихваляє свій товар.

– У того чоловіка на кутку не беріть. Він видає м’ясну породу за несучок. Купить хазяїн, а кури не несуться, бо надурили на базарі, – попереджує торговець із 20-річним стажем з обласного центру Волині Юрій Ковальчук.

Продавці не приховують – шахраїв вистачає. Зазвичай добротних курчат в інкубаторах купують по 5-7 гривень. Але є по 3 гривні. То їх продають, як дорожчі.

– Якось у кутку сів п’яничка, продавав десяток сірих каченят. Просив дорого, казав: «рідкісна порода – японська». Дурив, бо такої взагалі немає. Виявилося, то дикі качки були. Уявляєте, підросло потомство та у вирій полетіло. Отаке буває, – сміється Юрій.

Щоби клієнтам орієнтуватися, торговці виставляють на продаж однакову кількість золотистих, червоних і білих пташат. Потім їх легше по осені рахувати.

– Коли вибираєш курча чи кача, особливих порад немає. Головне – правильно доглядати в перші п’ять днів. Треба годувати виключно сухим кормом: пшеничною і кукурудзяною крупою або подрібненою гречкою. Корисно давати зелень – молоду траву, кропиву і деревій. На п’ятий день можна дати варене яйце, – радить птахівник.

За словами торговців, якщо тримати курей біля хати, то вигідно купувати м’ясо-яєчні породи курей – род-айланд, нью-гемпшир, плімутрок, суcceкс, московську та першотравневу. Молодняк сягає півтора кілограма ваги за три місяці. Протягом року кожна птиця дає по 180 яєць.

Для відкриття бізнесу вистачило 10 тисяч. Бізнес на курчатах доволі прибутковий, якщо правильно доглядати за пташенятами. Головне – знайти надійний і дешевий інкубатор чи то на Україні, чи в Білорусі та Польщі.

– Приваблює те, що для відкриття бізнесу не потрібен крупний початковий капітал. Достатньо мати 7-10 тисяч гривень, щоб заснувати свою справу, – переконує Юрій.

Він розпочинав із 10 тисяч. Ідею перейняв у своєї мами, яка працювала на одному з луцьких інкубаторів. Допомогла синові вдало зорганізувати справу. Нині чоловік закуповує курчат на місцевих птахофабриках. Спочатку брав по гривні-півтори за голову. Далі – по 3-5. Але виторг сягає 50-100 відсотків, що доволі прибутково.

– На базарі починаю торгувати о восьмій ранку. І пораюся біля птиці до вечора. Спека, дощ і холодний вітер даються взнаки. З кожної тисячі курчат здихає сотня. Якщо курчата не продалися, везу додому. І відгодовую. А через два-три тижня знову несу на базар. Уже продаю, як майже дорослих курей. Бо курчата оперилися і навряд чи вже здoxнуть, – каже торговець.

Бізнес приваблює й тим, що волиняни цінують домашню курятину – вирощену на екологічно чистих кормах, на травичці біля сільської хати. Тому попит на курчат і качат завжди буде. А відтак – продавці пташенят завжди матимуть добрий виторг.