Гучна справа про ДТП в Києві в серпні 2020 року, коли нетверезий майор військово-медичної академії Володимир Холодний збив та тяжко травмував трьох курсанток, отримала неочікуване продовження.

В родині 26-річної Олександри Гуй (зараз, після того, як вона вийшла заміж, в неї інше прізвище – Ред.), яка постраджала найбільше в тій моторошній аварії, нам розповіли, що протягом тривалого часу шукають можливість зв’язатись з волонтеркою, яка збирала гроші на лікування дівчат, але перестала виходити на зв’язок.

Про це в коментарі для ТСН.ua розповіли і Олександра Гуй, якій після ДТП ампутували ногу, і її батько Микола Гуй.

“Ця волонтерка збирала для нас трьох (постраджалих курсанток – ред.) гроші. Казала, що збирала на протез для бігу для мене і для Тані (інша жертва ДТП – ред.). Казала, що держава нас не забезпечує. Потім я поїхала на лікування до Німеччини, там довелось бути 14 місяців. Весь цей час було не до спілкування з нею, мене лікували за рахунок німецької програми для поранених військових. Використовувала і свої гроші на харчування. Знаю, що волонтерка зібрала більше одного мільйона гривень, вона надсилала мені скріншоти. Коли виникла потреба в грошах, коли було треба 5 тис. грн. на переклад документів з німецької на українську, вона сказала, щоб я надіслала їй номер картки. Я відправила, а вона мені повідомила, що нічого надсилати мені не буде і перестала брати слухавку. Така ситуація триває більше року. Ми хотіли написати заяву в поліцію чи СБУ. Але кажуть, що вона не остання людина в суспільстві. Чесно сказати, я боюсь… Мені дуже прикро. Мені знов потрібна операція, яку в Україні не зроблять. Суглоб дуже проблематичний, тому мінімальна вартість операції складає 5 тис. доларів”, – каже Олександра Гуй.

До цього Олександра додає, що якось волонтерка їй повідомляла, що, начебто, гроші надсилались її татові – Миколі Гую.

“Гроші, які батько сам збирав – він їх всі мені віддав. Яке вона має право так говорити? Зібрала більше мільйона і прикривається”, – відверто обурюється Олександра.

Її батько розповів, що дівчині довелось перенести 22 операції. “Уявляєте?! 22 операції! Одну ногу врятували, інша – на протезі. Протез натирає, постійний біль. Хочу наголосити, що гроші збирала волонтерка, зібрала мільйон. В результаті цей мільйон “пристав” до неї. Іншим дівчатам вона запропонувала, що віддасть ці гроші на ЗСУ. Віддала чин і – ніхто не знає. На телефонні дзвінки не відповідає. Олександра знов потребує операції, знов потрібні кошти”, – каже Микола Гуй.

До цього додає про те, наскільки складними були операції: “Лікарі брали у Олександри частину м’язів з однієї ноги, пришивали до іншої. Тяжко дивитись”.

Волонтерка, до якої родина Олександри має безліч фінансових питань, на телефонні дзвінки від ТСН.ua і письмові повідомлення в месенжерах нічого не відповіла.

Як відреагували на вирок
Днями Володимир Холодний отримав вирок суду – 6 років позбавлення волі. Чи буде подавати апеляцію – на це питання в його оточенні ще не дали остаточної відповіді.

В той же час Олександра каже, що знайшла в себе сили відпустити ситуацію. “Звичайно, мені прикро, що я залишилась інвалідом. Більше 8 йому б не дали. Я так і знала, що йому дадуть 6 років. Про це казав адвокат”, – каже Олександра.

До цього додає, що навчання в академії вона вимушена почати спочатку. “Після ДТП казали, що для мене буде створений індивідуальний план, але ніхто нічого не створював. Я прийшла на перший курс, хоча мала б зараз випускатися”, – розповідає Олександра.

Своєю чергою, батько Олександри, як людина віруюча, каже, що хотів би побажати винуватцю страшної аварії такого, щоб його діти не зазнали такого лиха. “Щоб його діти не зазнали такого, чого зазнала моя дитина. Земля кругла. Саме складне, коли діти страджають через батьків. Коли донька дві доби була в реанімації, я стояв поруч, в мене котились сльози. Я хотів бути на її місці, а не бачити її страждання”, – емоційно каже Микола Гуй.

Дівчина переборола фобії
Олександра розповідає, що і досі не почуває себе спокійно, коли чує позаду звук автівки. “Фобії я переборола, в мене їх немає. У мого чоловіка є автівка, я навчилась їздити. Ходити мені важко. Але коли я є пішоходом і розумію, що позаду автівка, то в мене починається ступор. Я ходжу в протезний центр, я ходжу туди, спілкуюсь з військовими. Я можу сказати, що втрата кінцівки або кінцівок – це не вирок, можно жити і насолоджуватись життям. Але велику роль відіграє реабілітація. Дійсно, себе шкода, але дивитись треба в майбутнє, життя триває. Треба рухатись далі, хоч і на протезі”, – каже Олександра.

Познайомилась з пораненим і вийшла за нього заміж
На питання про те, що допомогло їй пережити складну життєву ситуація, Олександра відповідає так: “Велику роль відіграло виховання. Допомогли підтримка та молитва батьків. По-друге, велику роль зіграли друзі. А коли я поїхала до Німеччини, то я знайшла там свого коханого. Одружились. У мене проблеми з ногою, у нього з рукою. Ми допомагаємо один одному”.

“Олександра зі своїм чоловіком вінчались в церкві на території лікарні, де їй відрізали ногу. Там за неї молились. Її чоловік, військовий, теж лікувався в Німеччині. У нього гранатою розтрощило щоку, плече, руку. Лікувався півтора роки. Господь звів його з моєю донькою”, – додає батько Олександри.

Після наркозу завжди плакала
На питання про те, щ обуло найскладнішим за останні роки, Олександра згадує те, як просиналась після наркозу: “Після того, як я виходила з-під наркозу, я завжди плакала. Мені, напевно, було шкода себе. Коли ти замикаєшся в собі, то ти втрачаєш сенс життя. Найскладнішою була боротьба з собою – змусити себе йти далі. Коли я приходжу до госпіталя, то військовим кажу, що через рік-два ви все забудете і будете згадувати це як страшний сон. Протез – не вирок. Я не прикута до ліжка і не маю права здаватись”.

ДТП за участю майора та курсанток: що відомо
Ввечері 25 серпня 2020 року в Києві на території військової частини на вулиці Зоологічній сталась морошна ДТП. Нетверезий військовий автівкою збив трьох курсанток, які знаходились у дворі військової частини.

До столичного воєнного госпіталю дівчат привезли із тяжкими травмами. 46-річного кермувальника затримали. У поліції підтвердили, що водій – у звані майора – був нетверезий, і не впоравшись із керуванням, наїхав на трьох студенток-медиків військового вишу, які стояли біля будівлі.

Двом жертвам ДТП лікарі ампутували по одній нозі, у третьої постраджалої діагностували тяжкі травми кінцівок. Всі дівчата були вимущені пройти тривале лікування.

Як повідомляє «Судовий репортер», окрім увʼязнення, суддя Антоніна Кваша заборонила Холодному на 3 роки водити транспортні засоби і стягнула із нього 249 тисяч гривень витрат на лікування потерпілих. Суддя змінила запобіжний захід і ухвалила взяти обвинуваченого під варту. Після оголошення вироку конвоїри затримали Холодного.

25 серпня 2020 року пʼяний майор наїхав на дівчат, які стояли на ґанку на території військової частини, чекаючи на свою свою першу військову форму. Він вʼїхав у натовп курсантів, притиснувши їх до стіни і сходів будинку. Найбільше постраждали троє дівчат. Двом їм відразу ампутували по одній нозі, у третьої були складні переломи ніг.

Володимира Холодного за два тижні до аварії перевели на роботу з військової частини до Академії на посаду начальника курсу факультету підготовки військових лікарів. У день ДТП він перебував у відпустці, але приїхав на роботу, щоб допомогти отримати речі для курсантів.

«Із показань потерпілих і свідків Холодний не один був пʼяний на роботі. Нетверезими були також двоє інших офіцерів — начальники 2 і 3 курсу в академії, Холодний мав стати начальником 1 курсу», — розповіла одна зі свідків, яку цитує «Судовий репортер».

Одна із потерпілих — пластунка Галина Николин із Борислава. Після аварії їй збирав гроші на лікування «Пласт» та у громаді. Львівська міськрада також виділила гроші на лікування дівчини. На суді вона назвала Холодного соціально безвідповідальною особою.

«Наслідки аварії я відчуваю досі і в подальшому ситуація буде погіршуватися. Я постійно потребуватиму лікування, щоразу більш затратнішого і затратнішого. Через аварію я стала обмеженою у своїх фізичних можливостях. Будь-яка моя карʼєра зламана цією особою — як військова, так і цивільна. Шкода, нанесена мені, забрала моє хобі – а саме спорт та подорожі. Я постійно відчуваю страх і тривогу перед автомобілями. Мене позбавили нормального сну. Я постійно просинаюся під звуки проїжджаючих автомобілів і на будь-які звуки. Незважаючи на те, що я пройшла курс лікування у психіатра, а після аварії чотири місяці не могла ні їсти, ні спати взагалі. Це зі мною буде до кінця життя», — сказала дівчина.

Потерпіла Тетяна Стінська підтримала суворе покарання для підсудного. Вона, як і Галина, має протез ноги після аварії. Третя потерпіла — Олександра Гуй — постраждала найбільше і лікувалася у Німеччині. Показання суду вона надала по відеозвʼязку і на оголошення вироку не була присутня.

Прокурорка Дарʼя Лисенко вимагала максимального покарання — 8 років увʼязнення. Адвокат Олександр Навродський сказав, що звинувачений щиро кається і неодноразово просив вибачення у потерпілих. Він наголосив, що ці два роки Холодний начебто не міг влаштуватися на роботу і не мав жодного доходу, щоб допомагати потерпілим. Після повномасштабного вторгнення він, за словами захисника, хотів йти на фронт, але через кримінальну справу йому відмовляли.

Сам Холодний на суді просив для себе більш мʼякого вироку.

«Я готовий понести покарання, але не таке жорстоке. Це покарання не тільки мене, а й всієї моєї сімʼї, дітей. Якщо я на 8 років сяду, як вони будуть жити, що вони будуть їсти?! Це покарання всім… Я теж покараний, але іншим чином, я вже покараний. Прошу суд взяти до увагу, що я все життя нікому не робив зла, тільки добро. Пішов добровольцем у 2014-му на фронт. Допомагаю армії, займаюсь волонтерством, усім допомагаю», — наголосив Володимир Холодний.

Слухання справи у суді тривало 2 роки. Суддя визнала Володимира Холодного винним і присудила 6 років позбавлення волі.

Джерело: постраждалі Олександра Гуй, Тетяна Ніколаєва та Галина Николин під час брифінгу на території Головного військового клінічного госпіталю, де проходять лікування, яких цитує “Суспільне”

Пряма мова Гуй: “Вони (сім’я військовослужбовця – ред.) пропонують нам компенсацію. Ми від неї відмовляємось, оскільки ми знаємо, що в нього є жінка онкохвора і дитина. Тобто, його сім’я не винна і не повинна нести тягар”.

Плюс у мене зняли некроз, а як воно буди заживати, ніхто не знає. Плюс у мене поламані кістки. Апарат стоїть зовнішньої фіксації. Його також треба буде знімати, ставити пластину, накладати шкіру. Ще багато всього. Та все буде добре”.

Пряма мова Ніколаєвої: “Я розумію, що все буде добре, тому що “а як інакше?”. Вже сталося і сталося. Вороття вже назад немає. Будемо людьми нового покоління – будемо кіборгами. Ось і все”.

Пряма мова Николин: “Діями прокурора задоволена, але я не задоволена діями слідчого. Слідчий телефонував, сказав – “я слідчий Олександр”, і ні разу не прийшов, щоб взяти свідчення. Я розумію, що у людини є інша робота, і не тільки є наша справа, але… Тобто слідчого ми взагалі не бачили”.

Деталі: Николин також зазначила, що була проведена транспортна експертиза. І було встановлено, що транспортний засіб — справний.