Зміст
Діти написали листа батьку до неба
Олександр Ярмоленко загинув під час ракетного удару по “Десні”
10-річний хлопчик постійно пише листи батькові
ТСН допомогла здійснити мрію хлопчика
10-річний Іван Ярмоленко написав листа татові-військовому, який загинув під час ракетного обстрілу навчального центру “Десна”. Хлопчик переконаний, що його тато зможе отримати листа, його він запустив з монументу Україна-Мати, адже вони з батьком мріяли туди піднятись.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Ірини Маркевич.

Діти написали листа батьку до неба
10-річний Іван і 6-річна Софія разом пишуть листа до неба для загиблого батька-військового. Софія розмальовує аркуш. Іван пише татові останні новини їхньої родини.

Соня пішла в перший клас, вона вже вміє читати і писати літери. Іван навчається у 4 класі. Він багато, що вивчив і зрозумів, але куди потрапляють люди після смерті, він збагнути не може і і питає про це тата у листі.

“Тату, де ти живеш? Ми з Софією думаємо, що ти на зірочці. Ти бачиш нас?”, – пише у листі хлопчик.

Софія переконана, що тато їх не тільки бачить, а ще й передає вітання за допомогою веселки.

Олександр Ярмоленко загинув під час ракетного удару по “Десні”
Востаннє діти бачили тата 6 березня 2022 року. Це був 11 день війни. Юлія вивозила дітей на захід, а звідти – в Італію.

Олександр Ярмоленко пішов у військкомат. Чоловік був у територіальній обороні. Коли Київщину деокупували, він приєднався до ЗСУ. Став бійцем гаубичної батареї 66 бригади, яка готувалася до боїв на Херсонщині. Підрозділ проходив злагодження у навчальному центрі у “Десні”. 17 травня на “Десну” росіяни здійснили ракетну атаку. Тільки за офіційними даними там було 86 загиблих.

“Сашу витягнули з під завалів і його травми були не сумісні з життям, а на його годиннику не було жодної подряпини”, – каже дружина Юлія.

Цей годинник подарунок Юлі Олександру. Він працював понад рік після смерті чоловіка і нещодавно стрілки зупинилися.

“Я дивлюсь – він зупинився і він показував 4:10. Цей обстріл був в 4:10. Той світ теж існує можливо, це послання і він наш ангел охоронець і захищає нас”, – додає Юлія.

Усі стіни у квартирі завішані їхніми спільними фото. Діти просять маму постійно показувати відео в телефоні, де вони разом. Родина згадує життя до війни та дуже сумує за тими часами.

10-річний хлопчик постійно пише листи батькові
Перед фотографіями Олександра стос дитячих малюнків і час від часу Ваня пише татові листи.

“Ваня він дуже тяжко пережив. Ми працювали з психологом. І психолог говорила – сядь напиши листа татові”, – зазначає Юлія.

10-річний хлопчик захотів відправити листа татові, запустивши його з України-Матері.

“Коли мені було 7 років, то я розпитав тата, що це за статуя. Він сказав, що коли я виросту – ми сюди з ним піднімемось”, – каже хлопчик.

ТСН допомогла здійснити мрію хлопчика
Піднятися на найвищу точку монумента можна лише з повноліття, але враховуючи важливість кореспонденції – ТСН звернулася до керівництва музею Другої світової війни і для Вані роблять виключення.

Маленька Соня залишилась внизу, бо для неї це надто небезпечний підйом. Знімальна група ТСН разом з Іваном і Юлією піднялись вверх. До грудного відділу монумента можна дістатися досить безпечно. А от далі треба йти пішки, а це – як два п’ятиповерхових будинків без ліфта.

“Зараз починається найскладніша частина підйому, до цієї висоти 64 метри ми підіймалися ліфтами, то далі ми будемо рухатися по такому ніби залізному тунелю, який підіймається вгору”, – каже кореспондентка ТСН.

На цій висоті від вітру відчутно, що рука хитається. Ваня переводить дух, набирає повітря у груди і на висоті 92 метри читає листа татові:

“Тату, привіт ми за тобою дуже сумуємо. Тепер я за головного в нашій родині, як ти і казав. Пап, де ти живеш? Я з Софійкою думаємо, що ти на зірочці. Ти бачиш нас? Софія думає що в тебе там є магазин і ти прислаєш нам подарунки на Новий рік і день народження. Мама дуже сумує за тобою і часто плаче, але ми з Софійкою їй не дозволяємо”.

«Дорогі підлітки, ви любите школу? Хоча ні, стривайте! Швидше за все, ви вважаєте її прикрою повинністю, з якою доводиться миритися. Ви з великим задоволенням посидите в соцмережах, погортаєте паблік і подивитеся черговий серіал. Звичайно, ви також можете позайматися чимось корисним, аби це не було пов’язано зі школою.

Швидше за все, ви вважаєте вчителів надміру прискіпливими і не завжди справедливими. Багатьом з вас хотілося б «поставити їх на місце», щоб затвердити свою правоту.

Відкрию секрет: вчителі і так часто в собі сумніваються. Ви не повірите, їх сильно турбує питання, яку поставити оцінку, як об’єктивно оцінити знання учня і в той же час мотивувати його бути кращим. Учитель переживає, наскільки добре ви здаєте пройдений матеріал, чи подобаються вам уроки, чи цікаво вам і як ви спілкуєтеся з однолітками.

Якщо ви звернетеся з ввічливим питанням, як вам виправити оцінку або показати, що ви знаєте предмет, учитель з вдячністю допоможе вам і поставить більш високий бал. Його тішить, коли учні отримують задоволення від навчання.

Але ви, звичайно, тут не для того, щоб радувати вчителів, та й звідки взятися задоволенню? Адже навчання — це нудьга смертна.

Тоді для вас стане відкриттям, що багато дорослих людей готові викладати кругленьку суму за навчання. Вони відвідують семінари та лекції, оплачують стажування і жадібно вбирають знання. Вони радіють можливості посидіти за партою замість роботи! І починають відчайдушно сумувати за шкільними роками, коли все, що від них вимагалося — добре вчитися. Їм не треба було робити «суспільні блага» і піклуватися про побут. Ловіть момент, дорогі підлітки, ловіть момент!

Ніколи після школи ви більше не будете дізнаватися стільки нового!

Подивіться на школу не як на каторгу, а як на одне з найбільш чудових місць. У шкільні роки я вважала тангенси і інтеграли, правила української мови, завдання з фізики і закон Авогадро чимось буденним і нудним. Я мріяла, що, стаючи старшою, буду дізнаватися більше і більше нового. Але все вийшло рівно навпаки.

Все, що ви знаєте, поступово вивітрюється з голови, і ваша ерудованість падає вниз. Так що дуже часто найрозумнішою людина буває в момент отримання атестата. А тепер задумайтесь. Якщо це так, чи задоволені ви вашим «найрозумнішим станом»? Хороша новина: чим розумніші ви зараз, тим більше шансів у вас продовжувати бути розумними — просто тому, що ви знаєте ЯК. Наш мозок створений для отримання нових знань.

Ви не повірите, але можливість вчитися — це одне з найбільших доступних задоволень. І ті речі, які ми звикли приймати за розваги, більш нудніші. Можливо, ви більше ніколи не стикнетеся з наукою настільки тісно!

Так, шкільна програма не може вам дати всі знання в світі, але вона зробить вас значно розумнішим, освіченішим і грамотнішим більшості ваших однолітків минулого і позаминулого століть. Університет допоможе вам поглибити знання і навички. Але вже в тій сфері, яка вам дійсно цікава.

Якщо ви виберете професію юриста, економіста чи політолога, то школа залишиться єдиним місцем, де у вас буде можливість попрацювати з мікроскопами, поставити хімічні досліди або поекспериментувати зі складанням електроланок. Так, зараз в ваших очах це виглядає рутиною, але, коли ви станете дорослим дядьком або тіткою, вони назавжди кануть в світ науки і будуть нескінченно далекі від вас.

А за партою ви до нього торкаєтеся, ви його осягаєте, отримуючи прекрасну можливість трохи розібратися в наукових тонкощах. Можливо, ви займетеся наукою всерйоз. Тоді постарайтеся по достоїнству оцінити уроки літератури і історії. У нашій країні мало людей, які по-справжньому знають історію, а це — катастрофа особистості. При такому стані речей одного разу дорослі перестануть розуміти, в якому світі живуть і що його таким зробило.

Література? О, якщо ви відчуєте смак класичної літератури, то раз і назавжди навчитеся відрізняти гарні книги від поганих. Може статися, що більше ніколи вашою думкою не будуть так цікавитися, як в школі.

Те, що ми читаємо, формує наші думки. Ви вільні вибирати, подобається вам думати художнім стилем або його коротким змістом. Ось учитель запитує у вас: «Чи варто прислухатися до почуттів або розуму? Чи заважає різниця характерів дружбі? «Ви, самі того не підозрюючи, вчитеся відповідати на питання, на які не всякий дорослий дасть відповідь.

Три «Не»:

1. Не вішайте на себе ярлик «технаря» або «гуманітарія». В загальноосвітній школі не дають вузькоспеціальної освіти. Знання тут виконують загальнокультурну функцію, щоб в майбутньому ви змогли стати різнобічною людиною.

2. Будь ласка, не списуйте. Учитель завжди бачить, чи робили ви роботу самі. Навіть якщо не скаже вам про це. Іноді і ми, педагоги, втомлюємося боротися за вас.

3. Не бійтеся поганих оцінок за помилки. Вони набагато кращі п’ятірок за списані завдання.

Ми можемо злитися, впадати у відчай, лаятися на вас, але ми не зможемо навчити вас вчитися, якщо ви не підете нам назустріч …»

Прохання до Миколая, щоб тата посмертно визнали Героєм України – так у листі до чудотворця написав восьмирічний Дмитрик зі Львівщини. Незвичний лист до Миколая здивував дорослих, тож щоб допомогти втілити мрію сина, його мама зареєструвала петицію до президента, йдеться в ТСН.

Його батько, 33-річний Василь Кордюк, загинув під час визволення Херсонщини. До війни він працював автомеханіком. “На війну він пішов добровільно, нікому не сказавши нічого, ні мені. Прийшов, забрав свій військовий квиток і пішов”, – пригадує дружина Ольга.

Служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді, брав участь у звільнені Херсонщини. “Одне, що він сказав, як все буде добре – ти по новинах почуєш, це його останні слова. Вже п’ятого жовтня він не телефонував”, – переказує останню розмову із чоловіком.

Того дня вони їхали на завдання, розповідають побратими Василя. У бронеавтомобіль поцілив танк, троє військових загинули одразу. Василь вижив і допомагав пораненим вибратися з охопленої полум’ям машини, але з-під щільного ворожого обстрілу сам Василь не врятувався. “Вони погрузилися в інший “Козак”, проїхали буквально метрів 200, де в них влучив також ворожий снаряд, вони всі вискочили з нього, евакуювалися і буквально через секунд 40, через хвилину – був вже другий приліт, де, зі слів, Василь загинув від ворожого уламка”, – розповідає побратим.

Тіло чоловіка знайшли лише через місяць після загибелі 0 у день звільнення Херсона. “Показували речі чоловіка, які були біля нього – бронежилет, його позивний, його телефон, але казали, тіло дуже важко розпізнати, в чоловіка пішов удар у голову”, – пригадує жінка.

Ольга каже, її чоловік для неї уже герой, але вирішила втілити мрію сина і зареєструвала петицію, у якій просить визнати її чоловіка Героєм України. Підтримали петицію 4 тисячі людей, а потрібно 25 тисяч голосів, щоб її розглянули.

Лист із бажаннями восьмирічний Дмитрик запаковує у конверт та кладе на підвіконня. Він вірить, що бажання збудеться – війна закінчиться, і до речей батька додасться орден “Золота зірка”.

Як інформує “Obozrevatel”, фотографією листа поділився в Facebook український бізнесмен Євген Черняк.

Якщо вірити коментаторам, скляний короб з запискою, куди потрапило прохання дитини, дислокується в Соборі святого Стефана у Відні.

У записці з дитячим почерком видно послання: “Привіт, Боже! Врятуй Харків. Я – Сеня, 8 років”.

Два речення, написані рукою школяра, так розчулили дорослих користувачів мережі, що вони почали повторювати його в коментарях. Тут і там трапляються повідомлення: “Привіт, Боже. Врятуй Нікополь. Я – Аня, 42 роки”, “Привіт, Боже! Врятуй Харків. Я – Саша, 51 рік” та інші схожі прохання.

Є події, які ділять наше життя навпіл, брутально руйнуючи той світ, який вибудовувався десятиліттями… Війна перекреслила більшість з того, чим я дихала всі ці роки третього тисячоліття. Замість сенсу — лише безутішні варіанти імітації якогось існування і одне-єдине бажання — убивати ворога, нищити орду сатанистів як всесвітнє зло, яке не те що не можна залишати непокараним, його взагалі не можна залишати… Раз у раз повертаюся у той сонячний день — свято пресвятої Покрови 14 жовтня 2000 року, коли Господь дав мені сина. Я назвала тебе Теодором. З першої ж миті нашого знайомства мене знесла хвиля неймовірно щасливого материнства. Я націловувала рожеві п’яточки, люляла, співала, насолоджувалася зв’язком, який буває тільки між матір’ю і дитиною. І побігли, ніби стрічка кіно, дні та роки. Перші кроки, перші слова, перша коляда. Пригадую, як ретельно старший брат Адам разом із тобою вчив колядки, щоб на Різдво сповіщати добру новину з користю для вашого спільного бюджету… Потім Адам разом із другом записалися у секцію карате, і ти став відвідувати заняття разом із ними. Ти був у групі молодший від усіх на 3 — 4 роки, але це не завадило тобі бути нарівні зі старшими. Ти ріс міцним, гармонійним, спокійним та виваженим. Твої вчителі знали тебе як учня з цікавим світоглядом та оригінальним мисленням. Ти мав багато захоплень — грав на піаніно, на гітарі, в театрі! Багато малював та робив поетичні спроби. Ти грав у театрі “З вулиці на сцену” у виставі “Майже Гоголь, майже Вій”. Але коли тобі запропонували стати моделлю — обурився. Такий кумедний був… Останній епізод у кольоровому кіно — це твій день народження, 14 жовтня 2021 року. Ми провели його разом, просто ти і я… Гуляли в місті, потім у торговельному центрі купили джинси твоєї улюбленої фірми й обідали в ресторанчику… Говорили про все на світі та сміялись, сміялись, сміялись… За декілька днів ти підписав контракт із ЗСУ, був дуже гордим і щасливим, що пройшов тестування у ряди морської піхоти. Ми прощалися спішно — коротко обійнялися перед дорогою. Ти писав мені, що все добре, що зустрів справжніх друзів — братів, що згадуєш рідний дім. Ти приїхав на Новий рік додому лише на добу, щоб зустріти 2022-й разом з коханою Юлею, мене на той час не було в Україні… А вже у лютому ти сказав Юлі, щоб приїхала до тебе не пізніше 18 — 19 числа, бо на наступні вихідні вже буде війна… Ти скинув мені декілька світлин з коханою, розказав, яка чудова в тебе дівчина — і моя майбутня невістка… 24 лютого о 5.00 вас підняли по тривозі. Ти швидко мені передзвонив і попросив благословити тебе на війну. Спросоння я не зрозуміла, наскільки це серйозно, і просто попросила тебе всюди, куди б ти не йшов, пускати вперед Ісуса, і йти за Ним. Я читала акафіст до Богородиці й псалтир у святому переконанні, що кожного ранку отримаю від тебе 4.5.0. Так і було. Двадцять три дні війни… Ми перестали говорити по телефону, лише переписувались у вайбері та телеграмі. Разом із новинами про війну поступово стали зникати й розчинятися кольори, але ми ще продовжували спілкуватися короткими есемесками. Ось що писав мені з війни ти, мій коханий син Теодор: — Слава Україні, мамо! Вони пішли в наступ, атакували з різних сторін — Все буде добре, мамо. Я подзвонив братові Піо й отримав від нього благословення, весь монастир за нас молиться. (Монастир василіян у Херсоні, де Теодор бував раніше, коли проходив християнські табори на Джирилгачі.) — поки що Миколаїв відбили — у сзч не буду втікати — морська піхота не здається — 4.5.0., місто під контролем — тримаємо оборону міста — вони деморалізовані — 4.5.0., деякі йдуть на наш бік — у нас тихо декілька годин — все на нашу сторону грає — в рашці будуть бунти, тоді вони прокинуться — 4.5.0., новини читаю і тільки радію — бомжі у Львові допомагають збирати пляшки на бандера-смузі!!!))) — це все серйозно, мамо! — сьогодні була наша черга їх бомбити — обіймаю тебе — 4.5.0., все добре, Мамо! Слава Україні! — все добре й тихо — настрій на висоті — 4.5.0. Україна переходить з режиму оборони в режим контрнаступу — мам, щоб ти розуміла, вчора колона 50 танків їхала. сюди. вони всі порозбігались. вчора ще вертушка хотіла приземлитись. ми вже готові були зустріти. але вони махали руками з вертольота, щоб наші не вбивали. скинули броню, зброю. десантувались голі, босі й порозбігалися у різні сторони — 4.5.0. з Криму лізуть, все знають. 4 крейсера гуляють під Одесою, бояться заходити — Мамо, весь світ тепер знає про Україну! — у нас купа грошей, ми будемо в ЄС! в НАТО! — болючий цей шлях. Але ми доказали всім! — я гордий, що я в най-найкращій армії світу! — 4.5.0. Героям слава! зі мною все добре, настрій ок. Звик, така наша доля — Мам, тут гради. я цілий, здоровий пишу. електрики нема, київстар вишка лягла. я живий, мам — 4.5.0. тамада хороший і салюти цікаві. вони не взяли місто. не дамо — люблю, цілую. тримайся, мамо 4.5.0. — це твій останній меседж, датований 18 березня. 1-ша година 42 хвилини… Напередодні, у четвер, 17 березня, о 10-й вечора, моє серце розривалося від хвилювання, я набрала тебе й почула твій голос. Ми говорили довго, хвилин 15. Я мліла від щастя чути твій голос, за яким так заскучила. У ньому не було жодного хвилювання, жодного страху чи невпевненості, тільки мир, спокій і залізна витримка в голосі… Яка ж я була щаслива тебе чути!!! Ти заступив у наряд о 4-й ранку, разом з тобою на бойовому посту був ще Тимур, твій побратим. А о 5-й годині 9 хвилин пряме попадання ворожої ракети у військову частину в Миколаєві віднесло твою чисту душу, мій дорогий лагідний сину, до вічних осель. Я довідалася про це не одразу, ще днів п’ять я божеволіла, поки тривали розкопки казарм. І аж 23 березня, на день ангела Галини, син Адам подзвонив мені й сказав: “Мамо, Теодора з нами більше немає…” Синочку, Теодоре… Тепер ти лежиш за 15 хвилин ходьби від нашого будинку, на Алеї Слави, неподалік обеліску із Архистратигом Михаїлом, що береже спокій полеглих синів України на Личаківському кладовищі. Я хотіла поховати тебе на нашій малій Батьківщині, на Кропивниччині, там, де лежить рід моєї матусі. Але пані з Міністерства оборони сказала: “Це вже не тільки ваш син, це син України… Йому належить бути там, де герої”. Скоро Великдень… Я мушу вчитися жити без тебе. Робити щось для України, яку ти так любив… Я буду робити. Я буду воїном, лише на своєму фронті, сину, щоб ти був впевнений, що навіть після твоєї смерті є кому любити й захищати Україну. Але навіть якщо мені вдасться убити тисячу нелюдів — це не загоїть моєї відкритої рани… Це не виправить тої кривди за убитих дітей Бучі й Маріуполя, які мене болять так само, як ти… Я більше не боюся смерті. Я не знаю, коли ця година прийде до мене, але я знаю, що там, де ти, — там тільки світло й радість. І мені треба жити так, щоб по завершенні земної мандрівки я також пішла туди, де зможу нарешті пригорнути й поцілувати тебе, мій сину, мій дорогий захиснику України. Галина ОСАДЧА

Лист опублікували в Instagram телеведуча Катерина Осадча та репер Потап. Маленький українець втратив найріднішу людину, коли вони з мамою втікали з окупованого міста (щоб подивитися фото, доскрольте до кінця сторінки).

“Лист сина до мами. Вони втікали на машині з Гостомеля, і їх розстріляли “орки”. Мама загинула, хлопчик 9 років вижив. Він застряг в машині після аварії й не міг вибратися. Його витягнули люди й забрали до себе в підвал. Це нестерпно боляче“, – написала Осадча.

У коментарях люди співчувають хлопчику:

“Мама. Цей лист – подарунок тобі на 8 березня. Якщо ти думаєш, що даремно мене виховувала, то ти помиляєшся. Дякую за найкращі 9 років життя! Дуже дякую за дитинство! Ти найкраща мама у світі. Я тебе ніколи не забуду Бажаю тобі щастя на небесах. Бажаю тобі потрапити до раю. Я намагатимусь гарно поводитися, щоб потрапити до раю. Цілую тебе, Толя!”

“Ваша Величносте! Я, Саша Матвієнко, з українського міста Кропивницького. Мені 10 років, 7 з яких я живу без тата. Він був військовим, його вбили на війні на Донбасі. Мені дуже сумно, що ми тепер тільки вдвох із мамою. Зараз Росія знову лякає мою країну великою війною, а війна — це коли гинуть тата і багато, багато мирних людей. Я Вас дуже прошу, скажіть Путіну, щоб він забрав свої танки і своїх солдат від нашої землі. Я бачила на фото, що у вас маленькі правнуки. Вони щасливі, бо мають тата і маму. Я бажаю Вам миру і бути здоровою. Дуже вірю, що Ви поважна пані — Королева Великої Британії, прочитаєте мого листа і попросите російського Путіна не вбивати українських людей”, – звернулася дівчинка до Єлизавети II.

Навесні 2015 року фото трирічної дівчинки Саші, котра стискає в руці Орден «За мужність», облетіло мало не увесь світ. Нагороду вона отримала замість свого батька, прикордонника Андрія Матвієнка, який рятуючи з-під обстрілу товаришів, отримав смертельне поранення.

7 серпня 2014 року прикордонники поверталися з виконання завдання з охорони й оборони державного кордону за маршрутом м. Амвросіївка – пункт пропуску “Успенка”. Не доїхавши 1 600 метрів до пункту пропуску, автомобіль УАЗ підірвався на радіокерованому фугасі. Осколками були поранені кілька військовослужбовців, серед яких і сержант Матвієнко, який помер у шпиталі.

Учора донька Андрія Матвієнка писала лист разом з мамою Іриною. З перекладом допомогла Сашина репетиторка з англійської мови.

“Ми з донькою подумали, а чим ми можемо допомогти? Наш тато зробив все, що від нього залежало, його з нами немає, але це не означає, що ми маємо сидіти склавши руки у такий важкий для України час. Можливо, ця поважна пані, прочитавши наше послання, перейметься нашим болем й долею України і зробить бодай спробу вплинути на нашого північного сусіда і стримати його агресію”, – відзначила Ірина Матвієнко.

Картину із зображенням Олександри написала прикордонниця Наталья Устьянцева

8-річний хлопчик на Закарпатті попросив поліцейських знайти святого Миколая, щоб передати йому лист із побажаннями. У ньому хлопчик просив подарунок для молодшого братика. Про це повідомляє поліція Закарпатської області.

Незадовго до свята 8-річний Стас прийшов до відділку поліції у місті Свалява та попросив знайти святого Миколая, адже йому необхідно передати “дуже важливий лист”.

Поліцейські пообіцяли зробити все можливе і передати лист адресату. Коли правоохоронці відкрили листа, виявилось, що хлопчик просить святого Миколая подарувати 6-річному братику інвалідний візок.

Поліцейські разом із волонтерами здійснили бажання дитини. Вони разом зі “святим Миколаєм” передали Стасу та двом його молодшим братам подарунки, крім інвалідного візка, — зимовий одяг, іграшки та смаколики.

Хлопчик, який мешкає у селищі Гірник Червоноградсього району, що на Львівщині залишився єдиним захисником та підтримкою для своєї мами.

На їхню долю випало ще одне випробування. Цього року, після невдалої операції з видалення мозоля на стопі, 46-річній Богдані Галатюк ампутували ногу. Інакше жінка могла й не вижити. Ростик це теж розуміє. Тому любить свою маму, мабуть, ще більше, ніж завжди: коли жінка розповідала свою історію, хлопчик ніжно тримав її за руку.

При тому, дитина не втрачає оптимізму і має серйозні плани на майбутнє:

“Коли я ходив у садочок, то мріяв бути підводником, а потім підріс і зрозумів, що до моря далеко. Пізніше хотів бути директором шахти, але почув, скільки нещасних випадків там буває, теж передумав. Тепер, у 5 класі, на уроках праці вчитель нам показав, як працювати з деревом. Мені дуже сподобалось, і я хочу бути майстром і виробляти меблі. Також я думав про те, якби був президентом. Мабуть, в першу чергу вирішив би всі питання, щоб закінчити війну”.

На цьому страшному слові очі хлопчика наповнились слізьми. Він не хотів показати, що плаче, але біль за батька не давав говорити. Ми швиденько перевели розмову на тему друзів, яких у хлопчика виявилось дуже багато.

Мама тішиться своїм сином: “Це золота дитина”.

В Богдани немає інвалідного візка, а виготовлений для неї протез вона ще не освоїла – треба вчитися ходити. Єдиний засіб пересування – звичайне комп’ютерне крісло на коліщатах. Тому Ростику доводиться виконувати всю хатню роботу, ходити за продуктами, допомагати у всіх потребах. Він не вимагає у мами жодних подарунків чи розкошів – їх сімейний бюджет не перевищує і 5 тис. в місяць. Грошей вистачає лише на їжу та квартплату.

Незважаючи на те, що Ростик просить в Миколая здоров’я для мами та завершення війни, яка забрала тата, цього року до нього прийде Миколай, зі справжніми подарунками.

Завдяки благодійному фонду “Здійснити мрію” у Ростика розпитали про те, що йому потрібно в першу чергу, чого дуже хочеться.

Всю інформацію ретельно записали в “протокол” та передали святому Чудотворцю.

Правоохоронні органи Мілана розслідують інцидент із поштовою кореспонденцією, яку отримує Папа Римський. Поштові службовці перехопили лист на адресу понтифіка, в якому було три кулі, повідомляє ABC News.

Підозрілий конверт перехопили працівники пошти вночі на сортувальному підприємстві в передмісті Мілана. Лист надіслано із Франції.

На конверті від руки написали: “Папі Римському, Ватикан, площа Святого Петра, Рим”.

У посланні було три кулі, імовірно для пістолета. Також у листі було повідомлення, що стосувалося фінансових операцій у Ватикані.

Розслідування триває. Ватикан поки не дає ніяких коментарів.

Тепер дружина полеглого Героя Олена та донька Настя бережуть закривавлені аркуші, які до кінця життя були його оберегом.

“Найцінніша з його речей – лист від дочки, який він носив на грудях і з яким, можна припускати, намагався не розлучатися. У кожному разі він мав його на собі, в нагрудній кишені, у мить загибелі. Це подвійний листок з учнівського зошита, на ньому кілька стемнілих плям. Це Миколина кров. У заголовку листа – одне-єдине слово: “Папі”. Татові. Дві сторінки списано дитячою рукою. На третій та ж рука, але це малюнок – великий, на всю сторінку, тризуб і підпис “Воля!!!”. Далі йде четверта сторінка, порожня”, – зазначив автор статті.

Останній лист Насті Жук до батька:
Час іде, тебе нема. Чекаю день, коли ти вернешся і скажеш: “Я вернувся, я живий”… Молюся Богу, щоб повернувся живий, здоровий і без подряпини. Чекаю тієї миті, коли ти вернешся і ми тебе зустрінемо рідним теплом. Тортиком з вафель і згущенки. Нехай це не буде масштабно з вигуками: “Герої!”. Ти завжди був, є і будеш нашим Героєм. Нехай цей лист ти будеш читати не під обстрілами. Нехай цей лист не написаний поетично. Нехай цей лист має купу помилок. Але він від душі й від мене. Замість того, щоб слухати, що каже вчитель, ось пишу тобі листа…

Хочу ще писати, щоб ти вернувся додому, я розумію – репутація твоя має бути висока. Ти в мене молодець, ти гарно несеш службу. А ось Лера каже: “В мене папа не поїхав в АТО”. А я говорю: “Ну й молодець твій папа”. Або, кажуть, військові самі винуваті, думали, що будуть сидіти на ж*пі, або військові перші мають іти туди! А Конституція пише, що всі рівні щодо захисту цілісності України.

Зробила я тобі браслет, нехай листи і цей браслет, в який я вклала душу, коли плела, то буде тобі оберіг! Повертайся живий!

А ця вчителька, Ліза Роберсон, вийшла на пенсію і написала лист в газету, щоб нарешті висловити і свою.

Ми пропонуємо вам прочитати його і повідомити нам, згодні ви з нею чи ні!

Ось цей лист:

Як учитель, який вийшов на пенсію, я втомилася від усіх людей, які нічого не знають про державні школи, які не в курсі сучасних реалій, або які думають, що потрібно виправити систему освіти.

Проблема не у вчителях! Проблема в батьках! Вони не вчать дітей хорошим манерам і повазі – у дітей немає елементарних навичок того, як ладнати з іншими людьми.

Діти приходять в школу в туфлях, які коштують дорожче одягу вчителя – в той же час у них з собою немає ні зошита, ні олівця.

Замість того, щоб звинувачувати школу, подивіться на батьків і їх дітей. Чи ходять батьки на батьківські збори? Розмовляють вони з вчителями?

Чи роблять вони все, щоб діти приходили підготовленими і мали всі необхідні канцтовари? Чи стежать вони, щоб діти виконували домашнє завдання? У них є номер телефону, на дзвінки якого вони відповідають?

Чи беруть участь учні в житті класу? Вони роблять домашні завдання? Чи слухають вони на уроках, або перебивають вчителя і заважають іншим?

Коли ви врахуєте ці фактори, ви зрозумієте, що це не школи не справляються, а батьки. Вчителі не можуть зробити те, що можуть батьки.

Поки батьки не виконують свої обов’язки, нічого не покращиться!

Писати лист Святому Миколаю варто заздалегідь, щоб до того, як він обходитиме Землю і кластиме подарунки, він врахував всі побажання.

Отримують подарунки ті діти, які цілий рік добре себе вели і всіляко допомагали батькам.

Для початку напишіть хто ви і розкажіть про добрі справи, які робили протягом року. Аби спростити завдання для Святого Миколая, розробіть список із бажаних подарунків, а чарівник уже сам визначить, що є більш потрібним для вас.

Оскільки Святий Миколай один, а дітей багато, не варто писати великого листа, а наголосити на основному – гарній поведінці та подарунку.

Після того, як ви написали всі побажання, покладіть лист на підвіконня і зачекайте, поки помічники Миколая заберуть його.

Своє послання до чудотворця можна прикрасити та розмалювати. Також можна роздрукувати красиву основу для листа.

Не дарма ж кажуть, що хороша свекруха знаходить дочку, а погана — втрачає сина. Але ж насправді налагодити відносини з обраницею свого сина буває не так просто. Мами не бажають втратити свого, хоч вже і дорослого, сина, тому частенько сприймають невісток «в багнети» і самі створюють бар’єр в спілкуванні.

Так що ж треба зробити, щоб відносини з невісткою склалися добре? Вельми незвичайну ідею подала мама 3-х маленьких хлопчиків з США Рейчел Боулі. Вона написала зворушливий лист, адресований своїм майбутнім невісткам, і про все розповіла в соцмережах. Її мудрі слова зачепили тисячі жінок — цей лист однозначно заслуговує на увагу!

Лист моїй майбутній невістці

Одного разу мене запитали — якими я хочу бачити своїх синів, коли вони стануть дорослими? Я розмірковую над цим питанням досі.

Зараз мої сини — просто маленькі хлопчики, але я не хочу виховувати їх як маленьких хлопчиків. Я виховую їх так, щоб вони виросли справжніми чоловіками. Одного разу вони стануть чоловіками й батьками, і візьмуть на себе величезну відповідальність. Моє головне завдання як матері — правильно підготувати їх до всіх тонкощів дорослого життя.

Отже …

Моя дорога майбутня невістка, я хочу сказати тобі кілька важливих речей.

Я поки з тобою не знайома, але вже люблю тебе. Люблю за те, що одного разу ти станеш вірною супутницею мого сина. Ти будеш любити його, а він — тебе.

Настане день, і цей замурзаний кумедний малюк стане твоїм. Звичайно, він завжди буде моїм, але я розумію, що ти займеш моє місце у багатьох відношеннях. Твоє добре серце стане його домівкою, а у твоїх очах він знайде спокій. Він буде цілувати тебе на ніч і ділитися найпотаємнішими мріями. Ти будеш заспокоювати і підтримувати його. Одного разу це будеш ти.

Я завжди хотіла мати дочку і впевнена, що ти заміниш мені її. Хочу, щоб ти розуміла — я щодня молюся за тебе, точно так само, як молюсь за своїх дітей.

Зараз ти належиш своїм батькам, як мої хлопчики належать мені. Я молюся, щоб тебе щиро любили, захоплювалися тобою, підтримували у важку хвилину. Молюся, щоб тебе навчили любові до себе, оскільки без цього у тебе не вийде полюбити іншу людину. Я молюся, щоб ти відчувала себе, як маленька принцеса, яку люблять і про яку завжди подбають.

Я виховую свого сина, щоб він, коли настане час, ставився до тебе так само трепетно.

Я молюся, щоб батьки навчили тебе повазі — до себе і навколишніх. Ти не повинна боятися говорити все, що думаєш, але пам’ятай, що потім тобі нести відповідальність за свої слова. Чоловікам корисна конструктивна критика, однак не можна переступати заборонену межу.

Пам’ятай, що я намагаюся виховати сина так, щоб він тебе шанував, однак я не можу в повній мірі нести відповідальність за його поведінку і характер. Це буде залежати не тільки від мене, а й від тебе.

Пам’ятай, що він сам господар свого життя. У нього, як і в будь-якої іншої людини, будуть свої примхи і дивацтва, але одного разу ти зрозумієш і полюбиш всі його особливості. Дозволь йому просто бути собою, а я навчу його так само чинити з тобою.

Я обіцяю прийняти тебе і ділитися з тобою всім, що я про нього знаю. Це допоможе тобі полюбити його ще сильніше. Я готова довірити тобі його серце, як і ти довіриш йому своє. Я виховую його так, щоб він розумів: жіноче серце дуже легко розбити, а склеїти уламки вже не вийде.

Я вчу сина цінувати родинні стосунки, адже вони — сенс нашого існування. Я виховаю сина так, щоб він дорожив вашими щирими почуттями і беріг те, що створювалося довгі роки.

Я намагаюся виховувати своїх синів і сильними, і чутливими. Дуже сміливими, але при цьому скромними. Хочу, щоб вони виросли хоробрими, однак не боялися просити про допомогу. Щоб усвідомлювали свою чоловічу роль і були чесними, вірними, порядними, лагідними і веселими.

Я молюся, щоб мій син був відданий тобі і щоб ти цим не зловживала. Я виховую сина незалежним, адже хочу, щоб він потім не шукав в тобі «матусю». Я клянусь навчити сина повазі до жінок. Він обов’язково дізнається, які ми незвичайні.

Мій син буде пам’ятати, що ти — теж чиясь дитина, і, в першу чергу, належиш Богові та своїм батькам, а потім вже йому.

Вибирайте один одного, любіть один одного і підтримуйте один одного. Не бійтеся життєвих перешкод, навіть якщо вони будуть здаватися дуже сильними. Мрійте разом і насолоджуйтеся життям разом.

Пройде ще багато часу, перш, ніж ми вперше побачимося з тобою. Але я завжди буду молитися за тебе. І буду любити тебе. І коли зустріну, то мої почуття стануть ще сильнішими, адже ти — сенс життя мого сина. Ти станеш моєю дочкою.

А ми молимося, щоб у майбутньої невістки Рейчел вистачило терпіння дочитати це послання

А які стосунки у вас з невісткою?

— Стосунки, які мають шанс бути довгостроковими, не повинні бути складними за визначенням. Ну скільки часу людина здатна виносити мозок собі й іншим в режимі нон-стоп? Ну півроку, рік, в особливо запущених випадках — кілька років. А потім він усіх дістає остаточно і публіка в скорботному мовчанні покидає зал для глядачів, залишаючи героя на самоті потіти на сцені під жаром софітів.

Так звані складні стосунки, всі ці прийшов-пішов» і багатогодинні розмови про високе — це, пардон, від надлишку вільного часу. Це неправильні стосунки. Серйозно. Це як якщо ви приходите в автосалон і хочете бентлі, хоча ваших коштів в кращому разі вистачає на перший внесок за жигулі в базовій комплектації. Ви можете приходити в цей салон роками, але все, що вам світить — це таки жигулі».

Ви будете говорити, що бентлі — єдине, що вам підходить, ви говорите всім своїм рідним і друзям, ви будете робити скорботне обличчя і заламувати руки, ви зіпсуєте собі життя, ви зведете страждання в фетиш, але ви жодного разу не задумаєтеся, що все, що вам потрібно — це міцна, надійна робоча конячка з працюючим кондиціонером, чистим салоном і правильно підібраною гумою, яка доставить вас з пункту А в пункт Б.

Неважливо, геній чи він фізик або простий Вася-фрезерувальник, неважливо, яка в нього освіта, на скількох мовах він каже, скільки жінок у нього було і хороші чи він пише вірші, важливо лише те, наскільки вам з ним комфортно.

Якщо він доводить вас до депресії, якщо вам з ним не менш погано, ніж без нього, якщо ви знаєте, що вам з ним нічого не світить, якщо він виносить вам мозок, якщо він любить всі ці фразочки «Я не готовий» або «Нам треба почекати» або «Мені треба подумати» або «Це так складно», посилайте його. Чи любили ви його дійсно чи це була всього лише примха — ви зрозумієте тільки пізніше, тому що ви зовсім нічого не втрачаєте.

Любов взагалі не піддається визначенню стан, за любов часто помилково приймають жадання, повага, звичку, заздрість, бажання поквитатися і багато чого ще. Від «складних» відносин ви не виграєте нічого, крім головного болю.

Ще раз і ще раз: Стосунки повинні бути простими

Воно ж як буває? Спочатку нам потрібен високий, стрункий, красивий, романтичний, перспективний чоловік і тільки набагато пізніше ми розуміємо — що нам потрібна просто людина, на яку можна покластися, яка буде поруч не тоді, коли у нього в голові правильно перемкнуло. А завжди. Завжди, розумієте? Тому надійність — вкрай важлива якість.

Йому допомагати вам у найскладніші моменти життя, і крок вправо, крок вліво — кінець. Тому відповідальність — теж вкрай важлива якість.

Вам захочеться ділитися з ним радістю, перемогами і поразками, мріями і побоюваннями, тому вміння співпереживати — це взагалі капець як важливо.

Ви вивчіть його вздовж і впоперек, ви будете розуміти один одного з півслова, ви врешті-решт притретесь один до одного, ви будете продовжувати скандалити і миритися, тому що він все-таки не ви, це інша людина, хоч він і заточився під вас так само, як і ви під нього. Тому терпимість — без неї ну просто ніяк.

І ви постійно будете поступатися один одному частину себе, частинку за частинкою відгризаючи свої холостяцькі звички, це модне нині слово компроміс, так що гнучкість — це теж дуже-дуже важливо.

І ви будете приймати важливі рішення, разом і окремо, рішення, які цілком здатні змінити ваш поточний уклад життя, так що без довіри — ну просто ніяк взагалі.

Задумайтеся, ось коли вам було 20, ви ж ні про що це не думали, вірно? Вам хотілося, щоб він хвацько повозив вас на крутій машині, подарував квіти і красиво так поцілував прямо в губи.

І щоб ви любувалися його прекрасними очима і взагалі були б як на картинці. Все, що вам від нього потрібно — це усвідомлення, що ось з цією людиною – і у вогонь, і у воду, і в мідні труби, і що коли він поруч – вам дуже добре. І що без нього вам набагато гірше, ніж з ним.

Любов — вона заздалегідь не прораховується. Ніколи.

А всі ось ці «складні» відносини — ну краще підіть на курси крою і шиття, чи що, або сиротам допоможіть. Залиште свій бідний мозок в спокої, у нього і без вас клопоту повна голова.

“Звернення є адаптованою версією знаменитого листа запорожців турецькому султану. Ми вирішили, як народні депутати від БПП, дати відповідь пану Путіну на всі його дії. І відповідь ми хочемо дати в старовинному українському стилі, який нам ще показали наші предки запорожці”, – зазначив Гончаренко.

Новий лист містить образи на адресу російського президента. “Ти, президент, чорт московський, і проклятого чорта брат і товариш! Самого Люцифера секретар! Який ти в чорта лицар, якщо голим задом їжака не вб’єш? Чи не будеш, с*кін ти син, синів українських під собою мати! Твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою! Так тобі український народ пояснив, нікчема! Не будеш ти і свиней християнських пасти! Тепер закінчуємо, бо число знаємо, і календар маємо. Місяць в небі, рік у книзі, а день такий у нас, як і у вас. За це поцілунок в ж*пу нас!” – зачитав звернення нардеп.

Гончаренко додав, що під цим листом, крім нього, поставили підписи також депутати від БПП Владислав Севрюков, Олег Барна, Богдан Онуфрик, Олександр Співаковський, Григорій Шверк, Рефат Чубаров, Ігор Артюшенко та Григорій Тіміш.

Цікаво, що таку депутатську ініціативу висміяли в мережі. Так, передплатники спільноти Євромайдан в Фейсбук написали наступне:

“Дауни порівняли себе з великими воїнами! Ті готові були життя покласти, і були зухвалими по праву!”, “Клоуни”, “Тоді лист писали козаки, а зараз кізяки”, “Ні, ну це вже явно перебір! Депутати придурки! Замість того, щоб працювати і приймати закони, займаються клоунадою. Просто немає слів! Ідіоти одним словом, ще до козаків примазуються. Соромно за наш парламент.” і т. д.

Зараз, пишучи ці рядки, я почуваюся трохи дивно. Мій син, мій маленький хлопчик, солодко спить у своєму ліжечку, яке виглядає занадто великим для нього. Він загубився у морі ковдр і подушок, якими я з любов’ю огорнула його перед тим, як поцілувати й сісти писати цього листа.

Я чула багато історій, що малюки зростають набагато швидше, ніж ми встигаємо до цього підготуватися. Вже незабаром його ноги будуть звисати з краю цього ліжка і, перш ніж я це зрозумію, від спатиме в іншому ліжку і в іншому домі, далеко від мене.

І десь на цьому шляху він віднайде Тебе. І все зміниться.

Зараз він обирає мене. Він просить мене погратися з ним машинками і почитати йому казочку. Приготовані мною обіди подобаються йому більше, ніж шкільні. І він хоче, щоб я була останньою, хто поцілує його проти ночі.

Але колись він обере Тебе. Він захоче провести з тобою вихідні дні, відчути смак пригод разом із Тобою, готувати їжу Тобі.

Зараз його очі горять радістю, коли він бачить мене, але одного дня ці очі будуть сповнені блиску для Тебе.

Він вивчить Твої руки, запам’ятає кожну рису Твого обличчя та сфотографує Тебе у своєму кабінеті (або у своєму «надзвичайному підйомно-вантажно-екскаваторному тунелі», про який він мріє зараз).

Поки що його герой – це я. Він просить мене допомогти. Він просить мене припинити дощ. Він горнеться до мене, якщо захворіє.

Але одного дня його героєм станеш Ти. Задаючи запитання, на яке кожна з нас дасть свою відповідь, він прислухається до Тебе. Ти допоможеш йому відкрити світ, Ти станеш людиною, яка покращить його стан, коли він буде сумним або хворим.

Зараз я навчаю його, як бути добрим. Ми з його батьком розповідаємо йому, як поважати і слухати людей, як допомагати, і як просити про допомогу, коли це потрібно йому самому. І одного дня, я сподіваюсь, він віддячить нам цією повагою і добротою.

Зараз я можу планувати вечірки на його день народження та готувати для нього магічні свята. Але колись вже Ти нагадаєш йому зателефонувати мені з нагоди мого дня народження.

Просто зараз він вдома, зі мною. Але одного дня він відчує, що його дім – там, де Ти. І справа в тому, що все це нормально. Насправді, це чудово!

Я маю за честь бути мамою цього маленького хлопчика, допомогти йому вирости і стати людиною, в яку Ти колись закохаєшся. І для мене буде великою честю познайомитися з Тобою.

Я сподіваюсь, що світ для нього стане кращим в ту мить, коли він зустріне Тебе. Я обіцяю намагатися знайти баланс між моєю присутністю у вашому житті та вашим прагненням цього. Я не буду переступати межу.

Я обіцяю не давати вам порад, якщо ви не просите про них.

І я обіцяю Тобі – людині, яка полюбить мого сина – полюбити Тебе теж! Тому що жінка, яка покохає мого сина, зрозуміє, що за його сяючими очима стою я. Вона відчуватиме, що його чудовий сміх – такий же, як і мій. Як я можу не любити Ту, яка усвідомлює все це і кохає мою дитину?

Тому просто зараз, поки він ще маленький, а до зустрічі з Тобою залишається ще багато часу, я буду плекати кожну його мить і кожний поцілунок.

І одного дня, коли ти покохаєш його, а він покохає тебе, я буду так пишатися! Пишатися людиною, якою він став, пишатися Тією, з ким він вирішив провести своє життя, і дуже, дуже пишатися тим, що я маю за честь бути його матір’ю…

З любов’ю в серці, Мама

Щоб виправити свою репутацію, Галілей оголосив, що його ім’я хотіли очорнити. Водночас підготував нову версію листа. Новий лист Галілео Галілея і знайшли в архівах Лондонської королівської спілки, пише Nature.

– Фотографувала я море на пляжі, каміння поруч, бачу, пляшка в камінні застрягла, – говорить Ірина Скоробогата. – Подумала спершу, що просто хтось викинув. Але підійшла ближче і бачу, що там листок паперу всередині. Відразу згадалися фільми про історії з посланням у пляшці.

Взяла її в руки, витягла корок, витрусила згорток з текстом. Були відчутні хвилі, папір ще випав у воду з рук, доки витягала його. Але розгладила, поклала на камінь, підсушила.

Відкриваючи лист, Ірина відчувала хвилюючий трепет і цікавість.

– А якщо це послання долі? – продовжує. – Або прохання про порятунок з безлюдного острову, або ж просто обгортка з цукерки, яку кинули у пляшку, після випитого вина?

Лист написаний англійською мовою. Його суть виявилася досить цікавою.

– Перший текст – це рубай Омара Хайяма, – пояснює Ірина. – А от інший, поки що, Гугл не дав відповіді. Хоча стиль теж схожий на його.

“It’s bad if a heart lacks fire,
and is deprived of the light
of a heart ablaze.
The day on which you are
without passionate love
is the most wasted day of your life.”

Ось такий мій непоетичний переклад, може хтось з читачів перекладе бульш уміло:

Це погано, якщо в серці не вистачає вогню,

і позбавлене світла від якого

серця запалюється.

День, у якому ти живеш

без пристрасної любові –

це найбільш даремний день твого життя.

“Its better to drink and have fun caress

Than in fasting and prayer

To seek salvation,

If a place in hell for

Lovers and drunks,

Then whom do you want

To allow to heaven?

(Краще пити і весело безтурботно жити, аніж

у пості та молитві шукати порятунку,

Якщо місце в пеклі для коханців і п’яниць,

Тоді кого допустять на Небеса?)

Ірина Скоробогата не вгадала, до кого звертався автор листа. Не зрозуміла з почерку хто писав – чоловік чи жінка.

– Можливо це улюблене поезія автора, – продовжує. – Або ж найцінніша в житті порада, яку він хоче передати ще комусь, або просто жарт.

Я люблю цікаві хороші пригоди – це одна із них. Уявляю, як хтось брав у руки ручку, папір, писав текст, опускав у море і хотів вгадати: хто ж знайде моє послання, на якій мові буде говорити ця людина, чи зможе вона прочитати текст, чи не загубиться пляшка у глибинах водної стихії? А тут виявилося, що пляшка, можливо, й не відплила далеко. Тому я її відпустила у плавання знову, щоб ще хтось зміг пережити трепет отримання таємничого послання.

Цей випадок надихнув Ірину звернутися і до інших рядків улюбленого поета.

– Я люблю поетичну творчість Омара Хайяма, – каже. – Ділюся своїми улюбленими рубаями. Можливо, читачів це надихне глибше поцікавитися його мистецьким доробком:

У колисці — дитина, покійник — в труні.

Ось і все, що про долю відомо мені.

Скільки віз не наповнюй пожитком-скарбами,

Все одно до межі добредеш впорожні.

I юних, і старих — всіх поглинає час,

I невеликий нам дається днів запас.

Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,

Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

Марнославцем, для влади придатним, не будь.

Будь бальзамом. Отруті подібним не будь.

Якщо прагнеш життя не прожить, як нікчема,

Не збивай на дурне і злостивим не будь

– Цікавий був чоловік, дуже талановитий, геній свого, а може й нашого часу! – підсумовує Ірина. – Але хто знає, можливо, Доля справді звернулася до мене з якимось посланням і зміст його я осягну з часом.

77 років родина вважала батька зниклим безвісти. “Таке, що ні могли, ні пам’яті вшанувати”, – кажуть рідні. Їх знайшли завдяки рідкісному прізвищу – Єлевов. Цим людям показали вилучені з поштового відділення окупованого Кам’янця німцями листи і листівки в 1941 році. “Оригінали довічно на музейному зберіганні – ми вручаємо людям муляжі. Наші реставратори підбирають старий папір, який би був один до одного, підбирають чорнила, олівці”, – розповіла старший науковий співробітник Надія Смолярчук. Загалом німці забрали 1215 листів, аби аналізувати психологію ворога, але прочитати так і не встигли, бо запечатаними папірці потрапили до музею у Відні, а звідти повернулися в Україну.

Лист Єлевова 643-й, Борис Георгійович бере послання батька, але прочитати його не може – голос дрижить. Разом із листом у конверті є досьє Георгія з концтабору для полонених на Волині. І найголовніше – місце, де похований прах батька. “Найближчим часом я поїду, обов’язково”, – обіцяє його син.

Роман Гижа, користувач соціальної мережі розповів про випадок із життя.

Зараз більшість українців все ще не можуть зрозуміти, за яким принципом діє пенсійна реформа, чому така доплата і виплати. В більшості вже здають нерви, не вийнятком став і автор цих слів.

Зараз сходили з мамою за її пенсією. На пошту. Мамі 83 роки. Дитя війни, пережила евакуацію, голод. Закінчила київський універ Шевченка. Більше 30 років роботи журналістом.

Була кращим журналістом «місяця», «року». Виходила на пенсію “персональним” пенсіонером.

Ось зараз отримала свою пенсію – 1499 гривень. Можу закінчити на цьому. Але – не зміг.

Гройсман, Порошенко, депутати ВР і інші виродки!

Я хочу, щоб ви всі горіли в пеклі, щоб ваші 100-тисячного пенсії і мільйонні прибутки, годинник і автопарки розірвали вам товсті ваші ср * ки! Тварі ви все! У мене все.

Такий лист нещодавно написав шестирічний Лео. Хлопчик ніяк не міг змиритися із відсутністю близької людини поруч – Джессіка Каудері померла від онкологічної хвороби місяць тому. Тепер малюку на зимові свята вперше доведеться бути самотньому.

Нещодавно під час офіційного візиту принц Вільям прибув у Гельсінкі, де зустрівся із Санта Клаусом і передав йому лист від сина.

Джордж попросив лише одну іграшку – поліцейську машинку. Також хлопчик підкреслив, що протягом року був чемним.

Нагадаємо, герцог і герцогиня Кембриджські чекають на третю дитину, Кейт Міддлтон повинна народити в квітні 2018 року.

Про це він написав у мережі TwitLonger.

Він нагадав слова Порошенка, що в України немає 1,5-2 років на створення Антикорупційного суду. Він має бути незалежним від виконавчої та законодавчої гілок влади, а також від вже існуючих сьогодні судів.

“Пане Президенте! Панове народні депутати! Це ваш обов’язок і це на вашій відповідальності знайти конституційне та водночас ефективне рішення якомога швидше. Бо вже пройшло три роки з часу Революції гідності, а жоден серйозний корупціонер не засуджений до реального терміну ув’язнення. Як сказав колись Ден Сяопін, не важливо, якого кольору кішка. Важливо, щоб вона ловила мишей. Поки що ми роками перефарбовуємо нашу ” кішку” з червоного, у синьо-жовтий колір, “миші” давно проїли діри в самій основі нашої держави. Тому, ви праві, у вас немає двох років. Народ просто більше не буде так довго чекати. І почне запитувати, а де результат? І запитувати голосно! І, дай Боже, щоб в той момент ще можна було розчути відповідь!”, – пише співак.

Ця історія розпочалася ще на початку 2017 року. Саме тоді дівчина, ім`я якої The Miami Herald не називає, покинула 21-річного Ніка Лутца.

Вона написала колишньому коханому листа із вибаченнями, однак хлопець не розчулився.

Навпаки, він вирішив пожартувати і критично оцінити листа своєї колишньої, написавши свої коментарі червоною ручкою, як це роблять викладачі в університеті.

When your ex writes you an apology letter so you grade it to send it back pic.twitter.com/MczdjcCiil

— Nick Lutz (@NickLutz12) 17 лютого 2017 р.

У лютому Нік поділився світлиною листа у Twitter і його пост став вірусним. Багато коментаторів вирішили, що це дійсно було смішно.

Однак не дівчина.

Вона вважає це залякуванням в Інтернеті, та звернулася по допомогу до місцевого шерифа та подала скаргу в Університет Центральної Флориди.

Лутца за порушення кодексу поведінки університету – формулювання “підривна поведінка” та “шкідливе поводження” – відсторонили від навчання.

Хлопець надіслав до вишу та оприлюднив у Facebook лист адвоката, який стверджує, що його клієнта не слід карати, оскільки він ніколи не ідентифікував дівчину як колишню.

“UCF вирішив відсторонити мене на цілий семестр, додавши додаткові покарання. Це спричинило сильний стрес для своєї сім’ї та для мене, це також порушує “першу поправку” та право на свободу вираження поглядів, незалежно від того, хто згоден чи не згоден з цим.

Я хочу попередити всіх студентів UCF, що наша школа вирішує, які публікації їм подобаються, а які ні”, – написав Нік.

Хлопець подав апеляцію на рішення вишу. В університеті ж відмовилися коментувати цю конкретну справу, але заявили, що всі рішення можуть бути оскаржені.

Додамо, 27 червня, комп’ютерні мережі низки українських підприємств та установзазнали масштабної кібератаки Хакерські атаки здійснюють за допомогою вірусу Petya, який використовує недоліки операційних систем і шифрує файли.

Він пояснив, що такі фішингові листи на електронну пошту спонукають отримувача зацікавитися вмістом.

“Після відкриття вкладення запускається скрипт (або скрипти), які інфікують комп’ютер одержувача листа та усі девайси, до яких можуть дотягнутися у внутрішньо-корпоративній мережі. Такий процес може відбуватися роками, інфікуючи тисячі комп’ютерів. Це і є один зі сценаріїв можливо застосованих нині”, – пояснив чиновник.

Також він розповів, що російська компанія IB-Group припускала, що схожу версію вірусу Petya використовувала нещодавно група російських хакерів Cobalt, щоб приховати свої сліди втручання у фінансові інституції світу.

“Я вже давно спостерігаю за діяльністю компанії IB-Group. Слід зазначити, що її тісний зв’язок зі спецслужбами може давати підстави вважати, що така їх заява могла б бути “прикриттям” спланованої операції проти України в кіберпросторі”, – вважає заступник міністра.

Привіт, люба. Зараз Різдво, і у мене звична проблема – який подарунок тобі обрати. Я знаю, що тебе тішить – книжки, ігри, плаття. Але я дуже себелюбний. Я хочу подарувати тобі щось таке, що залишиться з тобою довше, ніж кілька днів, чи навіть років. Я хочу подарувати тобі щось, що буде нагадувати тобі про мене кожного Різдва. І, знаєш, здається я обрав подарунок. Я подарую тобі одну просту правду, яку мені довелося засвоювати багато років. Якщо ти зрозумієш її зараз, ти збагатиш своє життя сотнями різними способами і це відгородить тебе від маси проблем у майбутньому.

Так ось: тобі ніхто нічого не винен
Це означає, що ніхто не живе для тебе, люба. Тому що ніхто не є тобою. Кожна людина живе для самої себе. Єдине, що вона може відчути – це своє власне щастя. Якщо ти зрозумієш, що ніхто не повинен організовувати тобі щастя, ти звільнишся від очікування неможливого.

Це означає, що ніхто не зобов’язаний тебе любити. Якщо хтось тебе любить – це означає, що в тобі є щось таке особливе, що робить його щасливим. З’ясуй, що це, постарайся зробити це міцнішим, і тоді тебе любитимуть ще більше.

Коли люди щось роблять для тебе, це відбувається лише тому, що вони самі хочуть це зробити. Тому що в тебе є щось важливе для них – щось, що викликає у них бажання сподобатися тобі. Але зовсім не тому, що вони тобі винні. Якщо твої друзі хочуть бути з тобою, це відбувається не з відчуття обов’язку.

Ніхто не повинен тебе поважати. І деякі люди не будуть до тебе добрими. Але у той момент, коли ти засвоїш, що ніхто не зобов’язаний робити тобі добро, і що хтось може бути з тобою недобрим, ти навчишся таких людей уникати. Тому що ти їм теж нічого не винна.

І ще раз: ніхто тобі нічого не винен
Ти повинна стати кращою перш за все для самої себе. Тому що якщо у тебе вийде, інші люди захочуть бути з тобою, захочуть давати тобі різні штуки в обмін на те, що ти можеш дати їм. А хтось не захоче бути з тобою, і причини будуть зовсім не в тобі. Якщо таке станеться – просто шукай інші відносини. Нехай чужа проблема не стає твоєю.

У той момент, коли ти зрозумієш, що любов і повагу оточуючих потрібно заробити, ти вже не будеш чекати неможливого і ти не будеш розчарована. Інші не зобов’язані ділитися з тобою власністю, почуттями чи думками. А якщо вони це роблять – то лише тому, що ти це заробила. І тільки ти зможеш пишатися любов’ю і повагою друзів, яких ти заслужила. Але ніколи не можна сприймати все це як належне. Якщо ти це зробиш – ти усіх цих людей втратиш. Вони не “твої по праву”. Завойовувати їх і “заробляти” їх потрібно щодня.

У мене наче гора з пліч звалилася, коли я зрозумів, що мені ніхто нічого не винен. Поки я думав, що мені належить, я витрачав жахливу кількість зусиль, фізичних і емоційних, щоб отримати своє. Але насправді ніхто не зобов’язаний мені хорошою поведінкою, повагою, дружбою, ввічливістю чи розумом. І в цей самий час, коли я це зрозумів, я став отримуавти значно більше задоволення від своїх відносин. Я сфокусувався на людях, які хочуть робити ті речі, які мені від них потрібні.
Я завжди пам’ятаю, що я можу отримати те, що мені потрібно, тільки якщо увійду в світ свого співбесідника. Я повинен розуміти, як він думає, що вважає важливим, чого врешті-решт хоче.

Тільки так я можу отримати від ниього щось, що потрібно мені. І тільки зрозумімши людину, я можу сказати, чи дійсно мені треба щось від неї.

Не так просто підсумовувати в одному листі те, що мені вдалося зрозуміти за багато років. Але може якщо ти будеш перечитувати цей лист кожного Різдва, його сенс буде для тебе з кожним роком трішки яснішим.

НІХТО ТОБІ НІЧОГО НЕ ВИНЕН.

Відомий український письменник Сергій Жадан оприлюднив у Facebook відкритий лист представників культури до міністра МВС Арсена Авакова та Генпрокурора Юрія Луценка. Вони вимагають розслідувати справу про жорстоке побиття Василя Рябка, фронтмена гурту “Папа Карло” та відомого волонтера, яке сталося 22 лютого 2015 року у Харкові.

“Побиття сталося кількома людьми, що призвело до численних переломів лицевих кісток, оперативного втручання та тривалої реабілітації. Не дивлячись на те, що справу взяв під особистий контроль міністр МВС Аваков А.Б., справа досі не передана до суду та гальмується посадовими особами прокуратури та поліції. На Василя Рябка здійснюється тиск, йдуть погрози його життю.

Так, 26 листопада 2016 року , біля власного будинку, стався вже другий напад на Рябка Василя, де він отримав закриту черепно-мозкову та інші травми. Ця справа також не розслідується належним чином.

10 березня 2017 року, вже вдруге, прокуратурою закрито кримінальне провадження проти підозрюваних по справі від 22 лютого 2015 року.

Вважаємо невипадковим невиконання судових ухвал та саботаж термінів слідства, чим Рябко Василь фактично позбавляється права на судовий розгляд.

Ми, українські митці висловлюємо всіляку підтримку нашому колезі та звертаємося до представників правоохоронних органів та прокуратури з вимогами:

1) Завершити нарешті розслідування та передати справу 12015220490000906 до суду та розслідувати другий напад на Рябка В.;

2) Забезпечити прозору перевірку дій посадових осіб, що проводили розслідування та прокуроський нагляд, не дивлячись на майновий стан чи наявність покровителів у високих владних кабінетах.”, – зазначили представники мистецтва.

Лист уже підписали: співачка Анжелика Рудницька, лідер “Другої ріки” Валерій Харчишин, Олег Бобчук з гурту “СКАЙ”, а також Сашко Лірник, Фоззі, Олег Каданов, Сашко Положинський і багато інших відомих українців.

У боротьбі розуму і страху перемагає любов до дружини. Перейми у нас слабенькі, нас починають «проколювати»… не буду описувати весь процес проходження перейм… але… МЕНІ ЩЕ НІКОЛИ НЕ БУЛО ТАК ВАЖКО!!!

Поставили крапельницю… щось не так з голкою… виходжу до коридору… і всім своїм басом на весь поверх… «СЕСТРАААааааа»… всі породіллі спочатку притихли… потім відразу у двох почалися стрімкі пологи (мені навіть подяку висловили).

З 5 ранку, до 1 годині дня… ні покурити, ні в туалет, весь час з дружиною… масажую їй крижі… Вона повідомляє лікарям, що їй треба ТЕРМІНОВО народити… тому що о 6 вечора нам мають привезти холодильник… До першої години дня я вимотаний як після розвантаження ешелону брудних памперсів. Коли ми переходили з палати на пологовий стіл (або стілець)… я хотів зникнути .. провалитися… знепритомніти… Але моя свідомість залишати мене не хотіла! Потуги!!!

О БОЖЕ НЕВЖЕ ТАКЕ МОЖЕ БУТИ??? Тужусь РАЗОМ ЗІ СВОЄЮ ДРУЖИНОЮ… На щоках У МЕНЕ лопають АРТЕРІЇ… ОЧІ ЧЕРВОНІ… (ще трохи, і я «народив би» разом з нею в прямому сенсі… ось тільки плід моїх пологів був би несподіванкою для всіх присутніх при пологах) = ))))))))))… нелюдський крик ОСТАННЬОЇ потуги… ТИША (минуло кілька хвилин, але мені здається що йдуть години, я відчуваю як ворушиться і сивіє волосся на голові)… і наше маленьке диво своїм найпрекраснішим криком повідомило всьому людству, що вона з’явилася на світ… вона готова жити… і наплювати їй на всіх навколо. крім папки і мамки. Мені повідомляють, що у нас дівчинка… я стою і реву не приховуючи сліз… всі хто був в «пологому» з повагою дивляться на мене… і вітають… а я стою… розмазую соплі і реву… Дорогі жінки… ДЯКУЮ ВАМ… !!!

“Я не просив вводити війська в Україну. Це не так”, – зазначив він.

Янукович додав, що ніякого листа президенту Росії Володимиру Путіну на цей рахунок не було. “Це не лист, а заява, по-перше. По-друге, є закони, – додав екс-президент. – Я не змінював свого народу, я намагався захистити свій народ, і зробити це в рамках своїх повноважень”.

Він пояснив, що головною метою при цьому було “зупинити банди нелегалів, які не підкорялися нікому, почали знищувати людей на Донбасі”.

“Ось це була моя мета. Вона може бути емоційна, але я шукав способи захисту для людей”, – підсумував Янукович.

Як відомо, Віктор Янукович підозрюється в скоєнні державної зради, пособництві представникам влади РФ в умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та ведення агресивної війни.

Зазначимо також, що ГПУ в ноябле 2016 року приступила до проведення експертизи записів прес-конференції Януковича з визнанням про направлення листа Путіну

У листі, який дівчинка написала від руки, вона детально розповіла про свої комп’ютерні навички та висловила бажання працювати в Google, йдеться на The Daily Mail.

“Я б також хотіла працювати на шоколадній фабриці та проплисти на Олімпійських іграх. Я також люблю комп’ютери й граю в ігри на ньому. Мій тато дав мені гру, в якій потрібно керувати роботом, і тепер я розумію, що хочу більше дізнатися про комп’ютери. Тато каже, якщо я старатимуся, одного дня зможу працювати в Google”, – написала Хлоя.

Дівчинка також розповіла, що вона гарно навчається, а її 5-річна сестра Холлі теж розумна, однак більше полюбляє одягати ляльок.

“Тато сказав мені написати вам листа про те, що я хотіла б працювати в Google. Я не дуже розумію, що це таке, але дякую, що прочитали його. До цього я писала листа лише один раз – Дідові Морозу”, – розповіла дівчинка.

Гендиректор Сундар Пічаі відповів малій, що сподівається, Хлоя багато йтиме за своїми мріями:

“Тоді точно вдасться усе, чого б ти хотіла – від роботи в Google, до плавання на Олімпійських іграх. Я чекатиму резюме, коли ти закінчиш школу”.

Про це він сам повідомив перед церемонією присяги високопоставлених співробітників апарату Ради національної безпеки Білого дому, передає Depo.ua з посиланням на “ТАСС”.

“Я зайшов в Овальний кабінет і знайшов цей чудовий лист від президента Обами. З його боку було чудово написати його”, – зазначив він, підкресливши, що не буде розголошувати зміст послання.

Раніше, під час першої офіційної зустрічі Барак Обама назвав розмову з Трампом “чудовою” і заявив, що хоче, щоб обраний президент і його дружина відчували себе комфортно в Білому домі.

« Дорогі батьки. У ваших дітей скоро почнуться іспити. Знаю, що ви все дуже сильно турбуєтеся, щоб вони здали їх добре.

Але, будь ласка, пам’ятайте: серед учнів на цьому іспиті буде художник, якому немає потреби розуміти математику.

Буде підприємець, для якого не так важлива історія або англійська література.

Музикант, якому не знадобиться хімія.

Спортсмен, для якого фізкультура важливіше фізики.

Здорово, якщо ваша дитина отримає хороші оцінки.

Але, будь ласка, не позбавляйте їх впевненості в собі і гідності, якщо цього не станеться.

Скажіть їм, що це нормально, що це просто іспит.

Вони створені для куди більш значних речей у житті.

Скажіть їм, що якими б не були їх оцінки, ви любите їх і не будете їх судити.

Будь ласка, зробіть це – і просто спостерігайте, як потім вони будуть завойовувати світ.

Один іспит або погана оцінка не відбере у них мрії і талант.

І, будь ласка, не вважайте докторів і інженерів єдиними щасливими людьми на планеті.

З найкращими побажаннями, директор школи »

Моє повідомлення, яке я зміг відправити з 4 спроби через обхідні шляхи, бо таке спілкування доступне лише жителям США, було вкрай коротке, але вирішив спробувати та написав “Please help for Ukraine!”
І от увечері 18 серпня 2016 року мені приходить відповідь з Білого Дому на мою електронну адресу з офіційною позицією Барака Обами щодо війни в Україні, анексії Криму та навіть економічної ситуації. Звичайно, ймовірність того, що це писав особисто Президент США близько нуля, але це все ж офіційний лист, а не проста відписка.
Залишаю оригінальний текст, щоб нічого не пропустити!” – написав Богдан Коваль у блозі.

“Дякуємо Вам за лист. Моя адміністрація, як і раніше, глибоко стурбована нинішніми подіями в Україні та діями Росії, і я ціную те, що Ви до мене звернулись.

З повагою,
Барак Обама”