Сидячи в коридорі лікарні, Тонг зауважив, як вагiтні жінки входять в кабінет, а виходять з нього в сльозах. І без дитини.

Зміст події дійшов до нього не відразу. Тонг не розумів, як можна вбuти свою дитину. Вбuти і навіть не похoвати її по-людськи.

Ситуація неймовірно зворушила сеpце Тонга. На свої власні гроші будівельник вирішив купити землю під горою Хон Том, де б він міг ховати малюків, життя яких обірвалося, так і не розпочавшись. Отримавши дозвіл з госпіталю, Тонг похoвав понад 10000 малюків в перші декілька років.

Однак справжньою метою в’єтнамця було зовсім інше. Тонг сподівався, що вагiтні жінки, відвідавши цвuнтар, не захочуть більше позбавлятися від власних дітей.

Ідея вдалася: через деякий час матері, які через матеріальні труднощі не могли забезпечити своїй дитині майбутнє, почали звертатися до Тонга за допомогою.

Відповідь чоловіка вразила усіх до глибини душі. Тонг погодився взяти в свою сім’ю всіх потребуючих дітей. На клaдовищі, колись наповненому сумом і жалем, був побудований будинок, що став рідним для понад 100 малюків.

Співчуваючи чужим бідам, Тонг погодився віддавати дітей назад матерям, коли їхні фінансові та сімейні труднощі залишаться позаду.

Щоб не заплутатися в іменах своїх 100 прийомних синів і дочок, Тонг придумав їм милі прізвиська. Наприклад, «Він» (честь) або «Там» (серце). Всі малюки носять як прізвище своєї матері, так і прізвище Тонга.

«Я буду продовжувати до самого останнього подиху, – говорить багатодітний батько. – Я сподіваюся, мої діти теж будуть допомагати людям, коли я піду з цього світу». Очі дітей на цих фотографіях щиро світяться щастям. У такого батька багато чому можна повчитися!

https://youtu.be/KMa-Vvj7IoI

У цей вечір вони заїхали в супермаркет за продуктами на тиждень. Одна з дівчаток, бавлячись, залишила включеними фари, і коли сім’я повернулася на стоянку, акумулятор розрядився і машину не можна було завести.

Зателефонувати і викликати евакуатор Тоні не могла. Вона звернулася до оточуючих, щоб зателефонувати, але її все ігнорували:

Дві години я просила про допомогу проходячих повз людей. Вони всі робили вигляд, що нас просто не існує.

У холодній машині під проливним дощем Тоні слухала, як плачуть від голоду її молодші дочки і ревіла від безсилля:

Я відчувала себе найжахливішої матір’ю на світі.

У цей момент в скло водійських дверей постукала літня людина з тростиною.

74-річний джентльмен простягнув їй в салон тарілку з сендвічами і пляшки з водою.

Перекусіть! Моя дружина зараз заїде за вами і ми відвеземо вас додому. Евакуатор теж вже в дорозі.

На наступний день цей чоловік привів додому до Тоні автослюсаря, щоб той відремонтував її машину, і поїхав. Коли мати-одиначка запитала механіка, скільки вона повинна за ремонт, той відповів, що все вже оплачено:

Він сказав, що цей джентльмен просив передати мені, яку оплату він хоче отримати: щоб я ніколи в житті не здавалася, і залишалася такою ж приголомшливою матір’ю для своїх дітей. Я ніколи в житті так не плакала. Цей добрий чоловік, який зовсім не знав нас, допоміг нам самим неймовірним чином. Він просто відновив мою віру в людство. Сподіваюся, мені випаде нагода зробити коли-небудь подібне для когось, кому це буде потрібно.