Російська окупаційна армія 19 квітня завдала масованого ракетного удару по Дніпропетровській області. Через ворожу атаку загинуло семеро людей, двоє з них – діти. Понад три десятки мешканців поранені. У Дніпрі окупанти влучили в житловий будинок і залізницю, у Синельникові вбили п’ятьох людей.

Про це повідомила кореспондентка ТСН Ольга Павловська.

Багатоповерховий житловий будинок у Дніпрі о 5:30 атакувала російська протикорабельна ракета Х-22. Жителі будинку й досі шоковані та оговтуються від терористичної атаки.

“Коли зателефонувала до доньки, донька кричала – мамо, я вмираю, я не можу вийти з квартири”, – каже жителька Дніпра Наталія.

В “Пункті незламності” пані Ольга намагається заспокоїтися сама і заспокоює свого улюбленця.

“Одного спасли, а інший забився, не змогли знайти”, – каже вона.

Жінка згадує – за лічені хвилини до ракетного удару вийшла до коридору. Це і врятувало від поранень уламками.

Мешканці, як могли, вибиралися з розтрощеного, охопленого полум’ям будинку. Рятували сусідів, виносили тварин.

Окупанти у Дніпрі вбили працівницю залізниці

Поранених у Дніпрі – понад два десятки. З них кілька залізничників, одна зі співробітниць загинула. Восьмеро постраждалих досі залишаються в лікарні. У них уламкові поранення, переломи та черепно-мозкові травми. Кілька літніх пацієнтів мають тяжкий психологічний стан.

“Одне це було подружжя 86 і 90 років. Вони втратили свою оселю. Їх привезли в стані психологічної травми. Один з пацієнтів має травму грудної клітки, у нього був уламок, який ми вже видалили, одна жіночка лікується з приводу закритої травми живота”, – каже медикиня.

У Синельникові росіяни розтрощили понад 60 осель. Там найбільша кількість жертв – п’ятеро. В одному з будинків, замість якого тепер вирва, загинула ціла родина. Разом з матір’ю там жила жінка зі своїми трьома дітьми. 14-річна старша донька та 8-річний син загинули. Вижив лише 6-річний хлопчик, він у тяжкому стані. Лікарі обережно прогнозують – житиме. Мешканці міста згадують: під час атаки було так гучно і страшно, що вже прощалися з життям.

У Синельникові мешканці продовжують розбирати потрощені оселі та шукати сили на їхнє відновлення. Коли прощатимуться з убитою росіянами родиною – ще невідомо. Тим часом у Дніпрі 20 квітня оголошено днем жалоби.

На щемкому відео, яке шириться соціальними мережами, видно жінку, що поволі крокує дорогою до колони, яка супроводжує загиблого. Її односельці стояли на колінах обабіч дороги, проводжаючи в останню путь молодого Богдана.

Процесію супроводжували мотоциклісти та автомобілі з українськими жовто-синіми та червоно-чорними прапорами.

“Молодий Герой віддав своє життя, боронячи свою державу, своє рідне село, свою сім’ю. І ось сьогодні востаннє повернувся до рідної домівки. Сотні односельців, рідні, друзі, брати по зброї та громадськість вшанували пам’ять молодого воїна, який віддав своє життя за незалежність України. Вічна пам’ять та царство небесне Тобі, дорогий наш Богдане! Пам’ять про Тебе завжди буде з нами!” – написали у Facebook Старовижівської селищної ради.

Сьогодні, 23 вересня, у Брюховичах Львівської області з життя пішла мама Кузьми Скрябіна – Ольга Кузьменко. Їй було 76 років.

Про це повідомили у Благодійному фонді імені Кузьми Скрябіна. Інформацію “Сніданку з 1+1” підтвердили рідні.

У фонді наголосили, що Ольга Михайлівна була чудовою і душевною людиною, яка мала велике серце. Для усіх це дуже важка втрата.

“Ми не в змозі змінити обставини, лише просимо Всевишнього дати сил рідним перенести біль втрати, а душу покійної прийняти в Царство Небесне. Хай земля їй буде пухом! Ми будемо сумувати”, – зазначається у повідомленні.

Зробила сина тим, ким він є
Ведучий “Сніданку з 1+1” Єгор Гордєєв, який був близьким з Ольгою Михайлівною, на своїй фейсбук-сторінці відзначив, що не стало сильної та принципової жінки. Вона понад усе любила свого сина і зробила його тим, ким він є.

“Ольга Михайлівна все називала своїми іменами, несмак – несмаком, лінь – лінню, негідника – негідником, талант – талантом. Широкий світ, стьоб рагулізму і лицемірства – це у Кузьми від неї”, – констатував Гордєєв.

Журналіст додав, що колись Ольгу Михайлівну запитали, чому вони з Віктором Кузьмічем не народили ще дитину. “Вона підійняла брови і, наче фіксує, дощ чи сніг за вікном, з подивом “нащо, якщо у мене є Андрій”. Співчуття рідним. Вічна пам’ять, народна мама!”, – підсумував він.

Раніше мати Андрія Кузьменка коментувала розслідування щодо загибелі сина. Вона стверджувала, що не має наміру підіймати кримінальну справу. “Той, хто це зробив, він до сьомого коліна буде розплачуватися”, – наголосила жінка.

Оце і є для мене – смертю смерть подолав.

Якою треба бути сміливою і сильною, аби дати дозвіл на пересадку серця, втрачаючи сина. І дати шанс жити іншій дитині, яка також гине. І врятувати її.

Всі пересадки серця вперше в нашій країні зробив Borys Todurov. Більше двадцяти років я бачу зблизька, як він працює.

І який він фанат своєї справи. Зробити пересадку серця дитині – під час війни, коли росія вбиває наших дітей, а він їх рятує всіма можливими методами!

Я пишаюся страшенно. Бо ця операція – показує рівень країни, можливість її розвитку та прагнення рятувати своїх громадян.

Ті, хто хочуть щось накинути зараз, – зробіть краще.

І якщо комусь щось не ясно – про пересадки серця під час війни – в нашому відео на FRONT 18.

Мама загиблого 4-річного хлопчика дала згоду на пересадку серця хворій дівчинці. І після трансплантації їй дозволили послухати, як воно бʼється в інших грудях.

Оце і є для мене – смертю смерть подолав.

Якою треба бути сміливою і сильною, аби дати дозвіл на пересадку серця, втрачаючи сина. І дати шанс жити іншій дитині, яка також гине. І врятувати її.

Всі пересадки серця вперше в нашій країні зробив Borys Todurov. Більше двадцяти років я бачу зблизька, як він працює.

І який він фанат своєї справи. Зробити пересадку серця дитині – під час війни, коли росія вбиває наших дітей, а він їх рятує всіма можливими методами!

Я пишаюся страшенно. Бо ця операція – показує рівень країни, можливість її розвитку та прагнення рятувати своїх громадян.

Ті, хто хочуть щось накинути зараз, – зробіть краще.

І якщо комусь щось не ясно – про пересадки серця під час війни – в нашому відео на FRONT 18.

Маму учасниць відомого українського дуету Anna Maria Лариса Опанасюк звільнена з посади уповноваженого з прав людини незаконної адміністрації в Криму. Про це повідомляють росЗМІ.

Підросбностей причини звільнення пропагандисти не розкривають, проте зазначається, що Опанасюк подала заяву за власним бажанням.

“Припинити 24 травня 2023 року достроково повноваження Опанасюк Лариси Миколаївни як особи, що заміщає державний пост Республіки Крим уповноваженого з прав людини в Республіці Крим”, – сказано в документі, опублікованому на сайті окупаційної влади Криму.

Зазначимо, самі виконавиці активно підтримують Україну. З початку повномасштабної війни Anna Maria дали величезну кількість благодійних концертів у військових шпиталях, притулках для переселенців, у лікарнях для поранених українських захисників.

Однак під час Нацвідбору на Євробачення-2019 дівчата не висловлювали таку чітку патріотичну позицію і не змогли відповісти чий Крим. Зараз же вони в один голос стверджують: “Крим – це Україна, інакше бути не може. Крим був, є і буде українським”.

Відносно мами-зрадниці дівчата коментують досить стримано – учасниці дуету переконані, що вони не повинні нести відповідальність за слова і вчинки своїх батьків, оскільки вони – дорослі люди, у яких своє життя.

У дописі Оксена Лісового йдеться про те, що через два роки коронавірусу та рік повномасштабного вторгнення Росії, навантаження на дитину зросло: “І психологічне, і розумове. Це і про велику кількість предметів, і про навчання онлайн, і про додаткові заняття, щоб надолужити втрачене. Наприклад, у 7-9 класі діти наразі мають близько 20 предметів. Таку кількість складно засвоїти й без стресу та онлайн-навчання”.

Доньки Олени Бринзи навчаються у дев’ятому та п’ятому класах. Вона вважає, процес скорочення предметів для вивчення дітьми проходить вже сам собою, природно: “У старших класах, якщо вони вивчають якийсь предмет, вони знають, для чого це. Діти зосереджуються на тих предметах, які їм будуть потрібні для вступу у вищі навчальні заклади та майбутнього. І менше звертають увагу на ті, які їм будуть не потрібні. Аби якось зарахували, поставили якусь оцінку”.

Олена Бринза погоджується, що система, яка дозволяла б дітям обирати у старших класах профільні предмети, а ті, що цікавлять менше, вивчати факультативно, покращила б якість знань. “Наприклад, ти вчиш гуманітарні предмети, то знання з фізики та хімії вивчати поглиблено не обов’язково. Базовий курс прослухати – обов’язково, бо, як кажуть, якщо ти хочеш жити у світі див, не вчи хімію та фізику. Але далі це можна залишати факультативно, а поглиблено вивчають ті, які бачать, що це їм може бути потрібно”.

Деякі предмети, говорить Олена Бринза, можна об’єднати. Її молодша донька навчається за системою Нової української школи, де вчителі можуть коригувати шкільну програму. “Вчителька вирішила, що потрібно об’єднати програми української літератури й світової. І мені це подобається. Наприклад, вчать вони сюжети про людину і тварину, вивчають приклади в українській літературі, потім у світовій. І від вчителя тут багато чого залежить. Або, наприклад, основи здоров’я і природознавство – є дуже дотичні розділи. Їх можна поєднати”.

Олена Бринза говорить, на Facebook-сторінці групи “Батьківська рада Кропивницького” обговорення кількості шкільних предметів відбувається, і одна із тем — побоювання вчителів, що через зменшення годин зменшиться їх заробітна плата. “Цей момент потрібно врахувати, робота вчителя має оплачуватись гідно. Можливо, перекриється годинами у тих класах, де вивчення буде поглиблене”, – вважає Олена Бринза.

Питання комплексне: впорядкувати систему вибору предметів, методику оцінювання: “Ніде я не бачила, щоб хтось говорив про те, як могли б оцінюватися предмети, які не вивчали б поглиблено – балами, чи зарахуванням, як факультативного курсу”, – говорить Олена Бринза. Нову систему потрібно тестувати перед впровадженням у всіх школах країни. Втім, питання підіймають не вперше, говорить Олеа Бринза, тож головне, щоб справа пішла далі, ніж обговорення: “Це треба робити грамотно, і просто робити. Мені сумно, коли гарні ініціативи озвучуються, але не мають продовження”.

Дмитро Шульга – вчитель української та англійської мов, класний керівник восьмикласників Знам’янської гімназії. Він погоджується, що поділ предметів у старших класах на ті, які учні хочуть вивчати поглиблено та факультативно — ідея хороша. “Чи перевантажені учні? Кожен по різному. Проте будьмо відвертими: якщо виконувати все – це важко. Не всі сумлінно й однаково до всіх предметів ставляться. Хоча сьогодні, якщо поставити собі мету, все можна списати з інтернету — знайти відповіді на всі завдання. Тут питання мотивації – чому дитина хоче вивчати ті чи інші предмети?”.

Дмитро Шульга допускає, що такі предмети як фізика, хімія чи біологія треба вивчати раніше, щоб у восьмому, дев’ятому класах, а не у старших дитина могла визначитись із профільними предметами.

Те, що проблема комплексна, говорить і Дмитро Шульга. Оплата праці хвилює вчителів. “Я викладаю англійську та українську мови, тож не переживаю. Але питання є: якщо години потрібно буде переводити у факультатив, куди діти будуть ходити за бажанням, як це буде оплачуватись? Бо законодавчо факультатив не може оплачуватися як урок”.

Організовуючи нову систему, потрібно розуміти специфіку шкіл у невеликих містах, вважає Дмитро Шульга. Скоріш за все, вчитель, до прикладу, фізики потрібен буде один на декілька шкіл, або потрібні будуть вчителі-універсали. “Я думаю, це буде цікавий шлях, ми лише на його початку”, – вважає Дмитро Шульга.

Стали відомі нові подробиці гучної історії, яка сталася в Чернігові з 12-річною Ганною-Марією Підвербною.

Нагадаємо, ця дівчинка відома тим, що її мати, Валентина Підвербна, народила її у віці 65 років та була на той час, 2011 року, найстаршою, у кого в Україні прийняли пологи. Свою доньку Підвербна народила після штучного запліднення, гроші на яке збирала, заощаджуючи з пенсії. Днями донька Підвербної звернулася до небайдужих людей, написавши в соцмережах зворушливий допис. Дівчинка повідомила, що її мати начебто завдає їй тілесниї ушкоджень, ображає через вроджену косоокість та хоче довести до самогубства.

На допис Підвербної-молодшої відреагували сотні українців, серед яких були і сусіди цієї родини, і очільник Чернігова Олександр Ломако, поліцейські. До квартири, де мешкає 78-річна Підвербна зі своєю донькою, терміново приїхали поліцейські, представники соцслужб, психологи й лікарі. Як результат цього, дитина заявила правоохоронцям, що дає згоду на те, щоб поїхати звідси.

В коментарі для ТСН.ua профільні посадовці та сусіди Підвербних розповіли, як все це відбувалося та що цьому передувало.

Скандали були майже кожного дня
“Я була свідком того, як у квартирі Підвербних лунали крики. Я вийшла та побачила, як Валентина Підвербна стукає у двері тамбура. Як виявилося, дівчинка закрилася у квартирі від неї. Коли дитина почула, що разом із матір’ю перебувала я та ще одна сусідка – вона відчинила двері. Коли Ганна відчинила, то попрохала допомоги. Я спитала, чи потрібно викликати поліцію та соцслужби, на це Ганна відповіла, що так, треба викликати. В цей час її мати почала на мене кричати. До цього я чула, що дівчинка прохала у матері елементарні речі – серветки та дезодорант. Через це у них спричинився скандал. Крики з цієї квартири я чую протягом двох тижнів. Останнього разу чула, як Валентина ображала дитину, а та у відповідь крикнула: “Я не скотина! Я людина. Мені треба ходити в школу!”. Я вважаю, що цій жінці, Валентині Підвербній, треба допомагати виховувати дитину, вона, на мою думку, не в змозі нічого дати дитині”, – розповіла нам одна із сусідок цієї родини.

Своє чергою правоохоронці Чернігова нам розповіли, що зараз дитина в безпеці.

“Дитина була вилучена з родини і була направлена на обстеження”, – повідомили нам у пресслужбі поліції Чернігівської області.

До цього правоохоронці додали: “Стосовно цієї ж матері в листопаді 2022 року поліція вже складала адмінматеріали за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (скоєння домашнього насильства) та частиною 1 статті 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей). Згодом судом вищевказані протоколи були закриті”.

Крапку поставить суд
Виконувач обов’язків міського голови Олександр Ломако розповів нам наступне: “Станом на зараз дівчинка перебуває в обласній дитячій лікарні після того, як ми прийняли рішення про примусове вилучення дитини. Звертаємося до Новозаводського райсуду Чернігова, який буде вирішувати подальшу долю дитини. До того, як суд прийме рішення, враховуючи загрозу для її життя, вона не може бути з матір’ю, тому буде в обласній дитячій лікарні”.

За словами Ломака, на тілі дитини не було знайдено слідів насилля.

“Але це не означає, що не було знущання. Під час спілкування з поліцейськими та представниками соцслужб дитина підтвердила ті факти, про які вона повідомила в соціальних мережах. Тому була терміново вилучена”, – повідомив нам посадовець.

“Дитина зголосилася їхати, було складено акт про вилучення. Ознак насильства на тілі дівчинки лікарем виявлено не було. Не виключено, що до рішення суду вона буде тимчасово влаштована. Але до рішення суду до матері вона не повернеться. Вчора мати дитини приходила в лікарню. Наскільки мені відомо, вона збиралася йти туди і сьогодні”, – розповіла нам керівниця міського управління у справах дітей Олена Зінченко.

Сама ж Ганна Підвербна в соцмережах не досить активна, але серед світлин, які вона опублікувала останнім часом, є така, де зображений розірваний одяг.

“Це мама порвала труси”, – підписала фото Ганна.

І поліцейські, і представники соцслужб нам розповіли, що Валентина Підвербна достатньо емоційно відреагувала на вилучення дитини. Але водночас у соцслужбах нам додали, що, на їхню думку, ця родина – не з найгірших, які можуть бути.

Український боєць Михайло Калашник, який під час чергового обміну полоненими зворушив усіх словами “мамулько, я вже повернувся”, коли зателефонував їй відразу після повернення, був захоплений окупантами рівно рік тому.

Подрбиці про життя захисника надає “Суспільне”.

10 квітня омбудсман Дмитро Лубінець опублікував відео з військовим, який тільки провернувся з полону.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Дмитро Лубінець (@dmytro_lubinets)

Під час розмови з мамою боєць не міг стримати сліз.

Михайло Калашник проживає в Оратівській громаді на Вінниччині. Журналісти зв’язалися з рідною тіткою військового та з’ясували, що військового захопили у полон 10 квітня на Донеччині. У неволі чоловік був протягом року.

Військовий потрапив у полон на Донеччині.

“Ми дізналися про це на наступний день через телеграм-канал: росіяни виклали відео, на якому його було видно. Найголовніше, що ми знали: він живий та здоровий”, – розповіла тітка військового Світлана Яценко.

Михайло пішов служити в армію, коли йому було 18 років. Зараз йому 24. Рік за контрактом прослужив в АТО та овернувся додому. Від початку повномасштабного вторгнення його мобілізували.

Рідні розповіли, що за час перебування Михайла в полоні, ті звертались у всі можливі координаційні штаби, щоб хлопця повернули.

“Учора, 10 квітня, він зателефонував. Ми не знали, де він, що він, просто надіялись увесь цей період, що з ним все добре”, – каже Світлана Яценко.

Вдома на захисника чекають батьки та сестра. Напередодні в Михайла народилася племінниця.

В Україні реєструють рекордну кількість скарг на домашню агресію та насильство. Найважче кажуть психологи, там де страждає дитина, яка не може сказати сама за себе, а батьки не здатні цивілізовано домовлятись, йдеться в ТСН.

Знімальна група стала свідком, коли тримісячну Мілану ділять рідні батько і мати, які штовхають один одного, коли донька між ними. Батьки продовжують з’ясовувати стосунки навіть, коли лунає повітряна тривога.

Мама дівчинки 32-річна Зоряна Мазур, розповідає свою історії. З чоловіком – 26-річним Володимиром Колоші вони познайомилися в Києві незавдовго до початку великої війни у кафе, яке належало Зоряні. Стали жити разом і планувати майбутнє, зокрема відкрити ще одне спільне кафе у столиці. Разом робили ремонт у майбутньому закладі і дуже раділи, коли Зоряна дізналася про вагітність. Далі було скромне весілля у воєнному Києві.

Перша гучна сварка сталася через те саме кафе – проти Володимира була навіть відкрита кримінальна справа за крадіжку майна. Але заради майбутньої дитини батьки помирилися і на пологах були разом. Проте майже одразу після народження Мілани все ж таки подали заяву на розлучення, якого поки не отримали.

Коли доньці було півтора місяці – батько прийшов провідати дитину, але коли Зоряна вийшла з дому, забрав малечу і поїхав. Старша донька Зоряни від першого шлюбу не змогла йому завадити. “Я зрозуміла, він забрав коляску і пляшечку. Мені було погано, руки трусилися, я не знала, що робити. Я не встигла, я не могла підняти дитину, не знала, як це правильно зробити, щоб не нашкодити Мілані”, – розповідає дівчинка.

“За 10 хвилин, він просто закутав в ковдру, кинув на заднє сидіння в авто і їхав 4 години за кермом”, – додає жінка.

У Володимира є своя версія. “Переламати себе мені треба було, але в той момент. Вона мене підштвохнула до цих дій”, – переконує чоловік.

Маленьку доньку він привіз до батьків у Прилуки на Чернігівщину і одразу подав на офіційну реєстрацію. Умови проживання дитини приходили перевіряти ювенальна поліція, соцслужби і лікарі. Доглядати за немовлям Володимиру допомагає його мама. “Він до нас телефонує: “Мамо, що мені робити?”. Кажу, що їдь до нас. Він з дитинкою приїхав до нас. Телефонують, кажуть “ви вкрали”. Дитина не крадена, ми всіх впустили, що дитина тут, ми поїхали до лікаря, ми все робимо для дитини”, – каже мама Володимира.

Додому родина Колоші запрошує усіх, окрім рідної мами малечі. Так до них потрапила і знімальна група ТСН і запитала, чому вони не дозволяють Зоряні бути поруч з дитиною? “Поведінка її щодо дитини не є коректною. Дитина, коли я приїздив з роботи, не переодіта, не покупана, не нагодована”, – переконує чоловік.

Але в присутності журналістів мамі дівчинки все ж дозво побачитись із нею. “Виросла, я пропустила найголовніше три місяці, перші три місяці ввжають четвертим триместром вагітності”, – каже жінка.

На руках в мами дитина заспокоюється, а батьки починають знову сваритись. Під час цієї сварки лунає ще одна версія, чому Колоші хочуть, аби дитина жила з ними. “Вірте, не вірте, але дитина кудись готовиться. Їй не дитина треба, дитина треба, щоб віддати. Уже гроші отримані за ту дитину”, – запевняють рідні немовля.

Як доказ жінці закидають, що всі відео, які вона знімала про вагітність, були начебто звітом, для майбутніх батьків. Коли сварка загострюється і Зоряна просить дозволу вийти із донькою на прогулянку, у дверях на заваді стають і бабуся і дідусь, і чоловік. До того ж викликають поліцію, і з ними також приходять представники соцслужби та ювенальної поліції. У штовханину батьків ніхто не втручається. Забрати дитину ні в батька, ні в матері без рішення суду ніхто повноважень не має. “Я уже пожалів, що погодився. Ти сказала з дитиною поспілкуємося, а ти схопила і хочеш піти”, – каже Володимир.

У розпал конфлікту у дім до чоловіка саме приходять військові вручити повістку у військомат. Поки він відволікається на них, Зоряна вибігає з донькою з дому і їде до Києва. В цей час родина Колоші диктує поліції скарги на Зоряну.

Такі ситуації і скандали у родинах психологи трактують, як травму і домашнє насильство над дитиною. “Постійні оці гиркання, постійні ці сварки, і постійний підвищений тон… Дитина теж все це бачить і згідно законодавства України от всі ці дії, які відбуваються на очах у дитини. Це психологічне насильство”, – кажуть психологи.

Таких скарг про насильство щодо дітей за рік повномаштабної війни побільшало. Про це свідчить рекордна кількість дзвінків на національній гарячій лінії з попередження домашнього насильства проти молоді і дітей. “У 2022 році був колапс у дзвінках і у нас був зафіксований найвищий показник звернень і це було більш ніж 176 000 звернень”, – тревдять у відомстів.

Найскладніше, кажуть фахівці, коли йдеться про маленьку дитину, яка не може сама поскаржитись. У випадках, коли йдеться про викрадення маленької дитини одним із батьків, то навіть поліція без спеціального рішення суду чи загрози життю дитині втрутитись не може. “У законодавстві не передбачено відповідальності за зникнення дитини з одним із батьків, якщо звісно немає рішення суду щодо визначення місця проживання спільної дитини, якраз одним із тих батьків у кого, так би мовити, викрали її”, – пояснюють в поліції.

Суди за визначення місце проживання дитини можуть тривати роками. До цього готуються і Зоряна і Володимир. Після подій у Прилуках, колишня родина зустрічається на судових засіданнях. Маленька Мілана наразі живе з мамою.

Звання Героя України присвоєно воїну, якого росіяни розстріляли за гасло “Слава Україні!”. Відповідний указ уже підписав президент. Хоробрим воїном, який поліг від куль російських військових злочинців, виявився боєць Тереторіальної оборони, уродженець Чернігівщини – Олександр Мацієвський, про це повідомили в Службі Безпеки, після проведення слідчих дій. Його тіло уже повернуто та поховано вдома, йдеться в ТСН.

Про смерть свого Саші мати дізналася давно, і здавалося нині серце лишень почало трохи заспокоюватися, як з’явилося те жахливе відео в Інтернеті. “Це Саша… зразу впізнала”, – каже жінка.

Олександр Мацієвський не мав військового досвіду, не служив у армії, але мав такий характер, що не всидів би вдома, каже як матір, так і його керівник. “Це була людина без досвіду, але це компенсувалося тим, що ця людина не проста, але відповідальна, на яку можна було покластися, і якій я, як командир, всесильно довіряв”, – каже він.

Тоді на початку, він брав активну участь у обороні Чернігова та області. Згодом наполіг і вивчився на снайпера, у цьому чині і потрапив на Донеччину, наприкінці 22 року. Його 119 окрема бригада, 163-го бату ТРО Чернігівщини – вела біля Соледара. Востаннє мамі подзвонив у грудні. “Двадцять дев’ятого він подзвонив і каже, що мамо ти бережи себе. А я кажу йому, аби він себе беріг”, – пригадує мама бійця.

Після розмови він поїхав на завдання, разом із групою побратимів того вечора у них зав’язався бій із ворогом, не рівними силами… “Ситуація була важка, напружена… На жаль, ми втратили зв’язок із групою, в якій був Олександр… Як виявилося потім, усі загинули в цій групі”, – каже командир.

Їх було п’ятеро, забрати тіла не вдалося… Тільки згодом їх повернули під час обміну тілами. Експертизу ДНК не робили, Олександра, із численними кульовими пораненнями опізнала мама, і побратими. Серед особливих ознак і шрам над бровою і шеврон на руці від командира.

Олександру Мацієвському було 42 роки, він розлучений, має 19-річного сина. Народився та навчався в Молдові, прожив там 28 років. Тому вони також вважають його своїм героєм, але і у рідному Ніжені, бійцем пишаються не менше.

“Олександр – це символ хоробрості, символ незламності всіх наших захисників. І ми зараз радимося як на рівні міста можемо вшанувати його пам’ять. Ми говорили з мамою про переіменування однієї з вулиць на його честь і про встановлення пам’ятника”, – кажуть у міськраді.

Таким подарунком колектив краєзнавчого музею села Алдан-Маадир, який належить до музею республіки Тува, привітав жінку з національним тувинським святом Шагаа. Це Новий рік за східним місячним календарем, пише Телеграф.

Захід назвали “Ліпи добро”. Як йдеться в повідомленні на сторінці музею в заборонених соцмережах, Ондар Валентина Доржуевна — мати трьох синів, ветеран праці, багато років пропрацювала соціальним працівником в адміністрації с. Алдан-Маадир. Її молодший син Ондар Бадий Хеймер-оолович “героїчно” загинув у місті Лисичанськ.

Пані Валентина може сподіватися і на другу пачку, оскільки її ще один син Ондар Булат Хеймер-Оолович теж воює в Україні. Тим часом в іншому регіоні росії мати з вдовою судяться за машину, яка залишилася після ліквідованого в Україні росіянина.

Суд у США визнав винною 28-річну мешканку Міннесоти Джуліссу Талер у холоднокровному вбивстві свого сина. Вона застрелила 6-річного хлопчика, тому що він не хотів спати.

Про це повідомляє Daily Mail.

Після сварки з сином молода мати стала агресивною, вивела дитину з дому, взявши із собою рушницю. Вони сіли в машину, де вона дев’ять разів вистрілили в малого.

Жінку зупинила поліція через кілька хвилин після повідомлення, що хтось керує автомобілем із розбитим вікном і спущеним колесом. Правоохоронці знайшли тіло хлопчика в багажнику. На закривавленому автокріслі був великий кульовий отвір.

Згодом поліція знайшла рюкзак хлопчика з робочими аркушами та домашніми завданнями для дитячого садка, підписаних іменем убитого малюка, у смітнику вздовж маршруту руху автомобіля. Тести ДНК показали, що кров убитого хлопчика була на одязі та шкірі його матері.

Дослідивши історію пошуку в Інтернеті обвинуваченої, слідчі з’ясували, що вона цікавилася, як зарядити дробовик, виплатою страхування життя, якщо дитина помре, і скільки крові може втратити шестирічна дитина.

У січні 2021 року Джулісса талер була позбавлена права на опіку над своїм сином після того, як Департамент соціальних служб округу Дакота дізнався, що вона “переживає психоз і чує голоси, які наказують їй покінчити з собою”. Однак дитину знову довірили їй, лише за два тижні до вбивства.

Молодій жінці загрожує довічне ув’язнення без умовно-дострокового звільнення. Вирок буде оголошено 16 лютого.

Ольга Кузьменко згадала про розмову з військовослужбовицею ЗСУ, яка керує дронами:

“Їхні офіцери, там же IT-фахівці, намалювали таку схему. Вона мені показала свою руку, і таку присоску приклеюють туди, куди потрібно. І тоді центр управління безпілотниками відключає електричний пристрій. А Toyota Sequoia була повністю на електроніці, тому вони просто відключили її. Вона (військовослужбовиця, – ред) каже: “Ми вважаємо, що поки вона стояла, присоску цю поставили”.

Ольга Кузьменко сказала, що зловмисники стежили за автомобілем її покійного сина, і активізували пристрій саме в той момент, щоб показати потім це як нещасний випадок.

“Ніхто в це не вірив. Хто не приходив до нас, розповідали, що так не могло бути. Не можуть мільйони людей помилятися. Хто винен? Хтось винен. Так просто не буває”, – резюмувала мама Кузьми Скрябіна.

Смерть Кузьми Скрябіна
2 лютого 2015 року відомий музикант трагічно загинув в аварії під Кривим Рогом. За офіційною версією слідства, артист не впорався з керуванням під час виконання обгону молоковоза.

Довгі роки мама Кузьми Скрябіна не вірила в те, що трагічна ДТП – випадковість. Жінка досі переконана, що її сина просто “прибрали зі шляху” за його критику влади і скандальні висловлювання.

Вчора, 16 грудня, близько 1:45, сталася пожежа житлового будинку в селищі Перегінськ Калуського району.

Про це повідомляє ДСНС, пише Четверта студія.

На момент прибуття вогнеборців, коридор та кімната одноповерхового житлового будинку були повністю охоплені полум’ям, площа пожежі складала 50 м. кв.

Зі слів очевидців стало відомо, що в будинку знаходяться двоє людей. Ще до приїзду рятувальників із задимленого приміщення власниця помешкання самотужки врятувала двох свої дітей, 2021 та 2013 р.н., передавши їх через вікно сусідам.

В одній із кімнат житлового будинку рятувальники виявили тіла двох жінок 1991 та 1953 р.н., без ознак життя.

Зворушливе відео опублікували у мережі.

Що сказав військовий у зверненні
“Мамо, привіт, я поїв, тепло одягнувся, шапку одягнув, йду гуляти. Зі мною мої друзі, переживати не треба. Ми будемо”, – сказав він.

Також боєць звернувся і до інших жінок, які чекають на своїх чоловіків з війни. Він пообіцяв, що незабаром вони повернуться додому.

“Це повідомлення не тільки для моєї мами, але й для інших, які нас люблять, чекають і переживають за нас. Знаю, ви виховували нас не для війни, але ви виростили нас справжніми чоловіками. І коли в нашу країну прийшла біда, ми пішли на захист найдорожчого, що у нас є. Чекайте, ми обов’язково повернемося, і ви знову зможете нас лаяти вдома, навчати і щось смачно приготуєте. До зустрічі, вдома”, – сказав захисник.

У коментарях до відео українці подякували нашим воїнам за відвагу та попросили їх повертатися живими додому.

Щиро дякую вам за вашу турботу та захист нашої Держави України та її громадян.
Я мати захисника, прошу вас, будь ласка, бережіть собі і своє життя і життя своїх побратимів, це добре, що тепло одягнуті, шапка на голові і не голодний, ангела божого охоронця вам з широкими крилами, щоб вас охороняв і захищав.
Дякую, дякую, дякую. За захист нашої держави та її людей, за турботу про маму, за безмежний позитив і спокій, який ви випромінюєте, як сонечко, за тепло в очах! Є тільки одна прохання – бережіть себе, будь ласка!
Наші любі, ми молимося за кожного Захисника, ми разом, ми непереможні.
Спасибі вашим мамам і вам також. Бережи вас Господь! Повертайтеся всі живі здорові до своїх мам.

Жінка почала кричати на весь автобус, лаялась та проклинала Україну.

Вона викрикувала “За що? За що?”, ніби не розуміє чому не стало її сина.

В цей час ніхто з присутніх в автобусі не підтримав жінку, лиш одна пасажирка витерла скупу сльозу.

Але росіянка скоріш за все не розуміє що це не Україна погубила її сина а їхній президент-диктатор.

Світлинами Олена Зеленська поділилася у Twitter.

Зеленська розповіла, що 6-річний Влад після того, як у квітні втратив маму через звірства окупантів у Бучі, пройшов реабілітацію на мальовничому сході Іспанії в таборі від благодійної організації.

“6-річний Влад втратив маму в Бучі. Впевнена, ви пам’ятаєте його фото біля її могили. Воно було квінтесенцією смутку. Сьогодні Влад нарешті посміхається – завдяки реабілітації в таборі від Gen.Ukrainian. Тут фахівці допомагають українським дітям долати пережите і знову бути щасливими”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що через жорстоку війну РФ сотні українських дітей перебувають у подібній ситуації. І держава має відновити кожного і повернути їм нормальне дитинство.

“Приклад Влада та десятків інших дітей доводить, що це можливо”, – наголосила Зеленська.

Психологам було складно повірити, що їм вдасться повернути дітей до нормального життя після пережитого. Однак, вони вже допомогли десяткам дітей.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Olena Zelenska (@olenazelenska_official)

Зараз сім’я перебуває в одній з дитячих лікарень Львова, де вже кілька тижнів проходить лікування.

За скаліченими мамою і сестрою-близнючкою доглядає 11-річний Ярослав, розповідають у Першому медичному об’єднанні Львова.

“Він подорослішав тієї миті, коли російська ракета прилетіла на вокзал Краматорська. Сестра-близнючка і мама, які були на пероні, лишилися ніг: дівчинка – обох, жінка – однієї. І 11-річний Ярослав тепер їх доглядає. Навіть сам ходить в магазин поряд з лікарнею”, – йдеться у повідомленні.

Родина з Новгородського на Донеччині. Рідний тато діток помер, а вітчим пішов воювати. На початку квітня мама дітей Наталя вирішила вивезти сина та доньку з-під обстрілів. Так з валізами вони приїхали на вокзал Краматорська.

Поки очікували потяга, Яна попросила в мами чаю, що його на пероні готували волонтери. Ярослав залишився стерегти речі в приміщення. Коли мама з сестричкою вийшли на вулицю, пролунав вибух.

“Наталя, яка досі не може собі пробачити того походу за чаєм, пригадує: коли розплющила очі, все було в крові. Потім побачила, що у доньки немає ніг. А після того, як не змогла підвестися, зрозуміла, що і сама без однієї кінцівки”, – розповідають в медзакладі.

Наляканих до Львова їх доправив евакуаційний потяг. Нині діти і мама вже усміхаються, бо нарешті в безпеці. Зовсім скоро сім’я вирушить на протезування та реабілітацію до США.

Лист опублікували в Instagram телеведуча Катерина Осадча та репер Потап. Маленький українець втратив найріднішу людину, коли вони з мамою втікали з окупованого міста (щоб подивитися фото, доскрольте до кінця сторінки).

“Лист сина до мами. Вони втікали на машині з Гостомеля, і їх розстріляли “орки”. Мама загинула, хлопчик 9 років вижив. Він застряг в машині після аварії й не міг вибратися. Його витягнули люди й забрали до себе в підвал. Це нестерпно боляче“, – написала Осадча.

У коментарях люди співчувають хлопчику:

“Мама. Цей лист – подарунок тобі на 8 березня. Якщо ти думаєш, що даремно мене виховувала, то ти помиляєшся. Дякую за найкращі 9 років життя! Дуже дякую за дитинство! Ти найкраща мама у світі. Я тебе ніколи не забуду Бажаю тобі щастя на небесах. Бажаю тобі потрапити до раю. Я намагатимусь гарно поводитися, щоб потрапити до раю. Цілую тебе, Толя!”

У Тернопільській області судили багатодітну матір через смерть її дитини. Жінка звинуватили у недогляді за донькою, яка загинула під час пожежі.

Про це йдеться у вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської області, повідомляє ТСН.ua.

За даними суду, матір 10 дітей у липні 2021 року не виконала своїх батьківських обов’язків, через що під час пожежі загинула її маленька донька. Слідство встановило, що жінка дивилась телевізор, поки 5 її дітей купались на ставку в с. Романівка Тернопільської області, інші 4 неповнолітніх грались на подвір’ї будинку. Під час цього спалахнуло підсобне приміщення, в якому була дівчинка.

Проте жінка розповіла рятувальникам, що її дитина перебуває у будинку. Вони ж під час гасіння пожежі знайшли тіло дівчинки.

Жінку звинуватили в порушенні ст. 166 КК України – “злісне невиконання батьками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки”. На суді жінка провину визнала та розкаялась. Вона попросила її суворо не карати. Суд засудив жінку до 2 років позбавлення волі, замінивши реальний термін іспитовим. Також вона повинна сплатити 5148 грн за проведення експертиз.

Про це повідомляє ТСН.

Як все відбувалося
Для Христини це вже шості пологи. Вона згадує, що все сталося так стрімко, що син не встиг розгубитися. Сім’я їхала в пологовий будинок, який знаходився за 60 кілометрів від їхнього будинку. Почалися перейми, чоловік порушував ПДР під її крики. Коли вони нарешті приїхали до пологового будинку – вона почала народжувати в машині. І поки чоловік бігав у пошуках лікарів – син прийняв у неї пологи.

Як пара познайомилася
Чоловік Христини Юрій був присутній майже на всіх пологах своїх шести дітей. Але останні запам’ятаються йому найбільше. Зі своєю дружиною Юрій познайомився в Києві під час Помаранчевої революції. У столиці вони і одружилися. Чоловік – ветеран війни на Донбасі. За його словами, він не боїться приймати рішення і відповідати за свої вчинки.

“Я бачив тієї крові багато, і сам собі пальці пришивав, коли мені обірвало їх. Я не боявся, але переживав, щоб дитина була здорова, і щоб з дружиною нічого поганого не сталося”, – згадує чоловік.

У самому перинатальному центрі коментувати ситуацію з екстремальними пологами відмовилися.

Батьки новонародженого впевнені, що хлопчик буде щасливим, тому що у нього є сильні ангели-хранителі. Після Різдвяних свят малюка будуть хрестити.

У м. Бердичів Житомирської області жінка жорстоко побила малолітнього хлопчика, бо той ображав її дітей. За це суд покарав її громадськими роботами.

Про це йдеться у рішенні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, повідомляє ТСН.ua.

Жінка наказала привести школяра і побила його
За даними суду, жінка наказала старшому хлопцю після школи привести до неї учня початкових класів. Після цього вона кулаками побила дитину.

“Підозрювана завдала малолітньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на верхній повіці лівого ока та на лівому крилі носа, які є легкими тілесними ушкодженнями”, – йдеться у вироку суду.

Влаштувала самосуд, бо соцслужби не реагували
Підозрювана у суді свою провину визнала та розповіла суду, що її 6-річна донька була в 2019 році на ставку разом із потерпілим. Там він побив дівчинку, а коли та розповіла про наругу своєму старшому брату, то потерпілий побив і його. Також потерпілий нібито кидав каміння в її дітей. Жінка зверталась до відділу у справах неповнолітніх, проте це не дало результату. А тому вона вирішила сама покарати школяра. Вона наказала старшому хлопцю після школи привести до неї малолітнього і вдарила хлопчика в обличчя.

“Впевнена, що від її ударів у потерпілого не могло бути тілесних ушкоджень, крововиливів, бо вона ж не чоловік, била несильно, долонею. Розуміє, що зробила неправильно, не мала права бити дитину, потрібно було поговорити з батьками”, – розповіла суду жінка.

Побиття дитини тривало 5 хвилин
Потерпілий хлопчик розповів, що у нього дійсно був конфлікт із дітьми підозрюваної. Вони нібито хотіли зіштовхнути його у холодну воду, а тому він захищався. У грудні 2019 року старший хлопець привів його до жінки і почала його лупцювати на очах в його друзів, віком 7, 8 та 9 років.

“Жінка била його по обличчі долонями обох рук багато разів. Через що його обличчя стало синім, він два рази падав через удари. Коли був на землі, обвинувачена вдарила один раз кулаком, влучила в руку, якою він прикривався. Також била ногою в живіт, але він зігнувся і вона влучила йому в ногу. Побиття тривало хвилин 5”, – сказав у суді хлопчик.

Хлопчик, який привів друга до нападниці підтвердив слова потерпілого
Хлопець, який привів дитину до агресорки, розповів, що він не знав, що жінка битиме дитину. Він підтвердив слова потерпілого, що нападниця відлупцювала його знайомого.

“Від ударів він впав, піднявся, намагався втекти, але метрів за 5 обвинувачена наздогнала і продовжила бити руками. Потерпілий знову впав і обвинувачена нанесла ще до 10 ударів – і долонями, і кулаком. Ногами не била”, – розповів свідок подій.

Рішення суду
Суд визнав жінку винною за ч.1 ст.125 КК України. Їй присудили 150 годин громадських робіт. Це рішення можна оскаржити в апеляційному суді.

Деталі резонансної справи повідомили у програмі “Надзвичайні новини”.

15-річну Богдану виявили випадково. Дівчинка жила в повній антисанітарії, в її ліжку не було навіть ковдри.

Вона не ходить і не розмовляє. І до такого стану дитину з серйозними захворюваннями довела рідна мати.

Виявилося, що у 15-річної Богдани синдром Дауна і ДЦП. Останні п’ять років дитина постійно голодувала.

У будинку за борги були відключені світло і газ. А жила сім’я на соціальні виплати. Дівчинка з інвалідністю майже постійно перебувала в ліжку і ходила під себе.

Як розповіли сусіди, ні 47-річна мати, ні старша сестра Богдани ніде не працювали. Єдиний дохід для всієї родини були виплати по інвалідності.

Працівники соціальних служб неодноразово зверталися до матері з проханням помістити дівчинку в спеціалізований заклад. Однак жінка категорично відмовлялася.

У лютому дитину забрали з сім’ї та помістили в спеціальний заклад. А на матір, яка абсолютно не дбала про дівчинку, завели справу.

Лікарі були шоковані станом дитини та кажуть, що її стан міг бути набагато кращим, якби мама про неї дбала. Дівчинці потрібно хороше харчування, масажі, консультації лікарів.

Досудове розслідування вже закінчено і справу передали до Інгулецького суду. Слухання має відбутися 9 грудня. Матері, яка не виконувала свої батьківські обов’язки, загрожує до 5 років позбавлення волі.

38-річний чоловік спочатку жорстоко побив, а потім задушив 61-річну матір. Вбивство сталося в селищі Краковець, що біля кордону з Польщею у Львівській області.

Як розповіли у поліції Львівщини, ввечері 7 жовтня син під час конфлікту жорстоко побив свою матір та задушив її. 9 жовтня тіло вбитої жінки виявили у її будинку та зателефонували до правоохоронців.

На тілі загиблої поліцейські виявили численні сліди побоїв. За висновками медиків, причиною смерті жінки стала механічна асфіксія (жінка була задушена).

Поліцейські встановили, що до скоєння злочину причетний 38-річний син загиблої.

Зловмисника затримали, невдовзі суд обере йому запобіжний захід.

Слідчі повідомили затриманому про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 (Умисне вбивство) Кримінального кодексу України. За скоєне йому загрожує покарання – позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Передчасно відійшла у вічність молода мама, дружина, донька, вчителька Ірина Стойко-Михайлишин.

“Біль… Сум… Крик душі… Сьогодні раптово не стало молодої мами, чуйної дочки, люблячої дружини, нашої колеги СТОЙКО-МИХАЙЛИШИН ІРИНИ ВАСИЛІВНИ! Ніякими словами неможливо передати біль втрати… Висловлюємо щирі співчуття рідним! ТИ назавжди залишишся у нашій пам’яті!!!”, – ідеться у повідомленні.

У популярного українського шоумена та співака Андрія Данилка померла мама.

Світлана Волкова померла 2020-го на 83 році життя. Артист не афішував болісну подію. Сумною звісткою знаменитість поділився лише із близькими, зокрема, із беквокалісткою Оленою Романовською. Про це стало відомо у програмі “Викриття.Післямова”.

“Я знала про це. Мені Андрій написав: “Померла мама”, — пригадала Романовська.

Зі свого боку, друг знаменитості, співак EL. Кравчук, розповів, що Андрій був на похороні рідної людини в селі на Полтавщині, де вона жила. Виконавець додав, що Данилко дуже складно переживав втрату. Зірка був сам на карантині.

“Андрій був на похороні. Він все зробив, як люблячий син. Була служба в церкві”, — сказав EL.Кравчук.

Артист додав, що Андрій пам’ятає про маму головне – вони були друзями: “Він казав: “Я з мамою можу і чарку випити, і все відверто розказати”, – поділився співак.

Зі свого боку, сусідка Світлани Волкової поділилася, що жінка була дуже добра, гостинна, щедра та поважала усіх людей.

Зауважимо, Андрій Данилко — син Світлани Волкової від другого шлюбу, із шофером Михайлом Данилком. Він помер у 45 років.

Ці дві родини об’єднало і горе втрати, і радість врятованого життя. Віктор Маршал, який потребував пересадки серця, і мама Ігоря Коваля, який став його донором. Після пересадки, лікарі казали, що пану Віктору можуть нашкодити будь-які емоції, навіть позитивні. Але від часу операції минуло вже три місяці, тож найскладніший період уже позаду.

Перша зустріч цих раніше незнайомих людей, які стали надзвичайно близькими, відбулася у святковому випуску ТСН до 30-річчя Незалежності України.

Віктору Маршалу 52 роки. Його нове серце – на 23 роки від нього молодше. Віктор жив у Криму. Після окупації пішов добровольцем за Схід. І, очевидно, там і був вирішальний удар по серцю. “Воно вже практично не працювало, воно просто стояло”, – пригадує чоловік.

Його могла врятувати лише трансплантація. Віктора поставили в лист очікування, однак він не вірив, що його можуть врятувати в Україні. Він потихеньку прощався в родиною, згортав усі свої бізнес-проєкти. Намагався підготувати доньку, що його смерть близько. Годинами розповідав їй як вести справи, коли його не стане. Однак через 4 місяці у його домі пролунав дзвінок. “Зателефонувала, сказала, що є донор, ми підходимо за параметрами і сказала виїжджати”, – розповідає Віктор.

27-річний львів’янин Ігор Коваль вважав, що він абсолютно здоровий. У нього щойно народився син – теж Ігор. 27 травня йому раптом стало зле, заболіло за грудиною, паралізувало руку. Швидка приїхала негайно. У Ігоря розірвалась вроджена аневризма. Жодного шансу на порятунок не залишилося. Ігоря доправили до Львівської лікарні швидкої допомоги. “Лікарі змагалися за його життя, але врятувати не вдалось і констатували смерть мозку. Після чого родичам довелося відповісти на складне запитання – чи готові вони відати органи для посмертної трансплантації”, – кажуть у лікарні.

“Ігорьошка кілька раз промовляв: “Мамо, якщо зі мною щось станеться і якийсь мій орган врятує життя, будь ласка… То було за місяць до того, що сталося, та розмова в пам’яті була свіжа”, – розповідає Людмила.

Смерть її сина врятувала три життя. В день, коли не стало Ігоря, пересадили дві нирки і серце. Трансплантацію серця робили силами лікарів Львівської лікарні швидкої допомоги і столичного Інституту серця.

Ще два роки тому посмертне донорство для України було надзвичайною подією – одиничні випадки відбувалися завдяки ентузіазму окремих хірургів. За роки незалежності тисячі українців померли, не дочекавшись медичної допомоги в своїй країні. Сотні українців, яким вдалося виїхати на трансплантацію за кордон, вивезли мільярди гривень – як особистих, так і державних.

Однак два роки тому в українській трансплантології стався прорив. Нині лише за пів року зроблена рекордна кількість пересадок – 126, половина з них – це посмертне донорство. І це трапилося завдяки кільком чинникам:

створення правового поля єдиного і зрозумілого для абсолютно всіх лікарів, пацієнта, адміністрацій і правоохоронних органів;
встановлення тарифів на трансплантацію – наприклад, за пересадку нирки посмертно медзаклад отримує понад 800 тисяч гривень, печінки – майже півтора мільйона гривень, для пацієнтів це має бути безоплатно.
Ліцензії на трансплантації вже мають 40 медичних закладів в Україні. Усі вони переобладнуються і перенавчають свій персонал. У Львівській лікарні швидкої допомоги після 16 асистенцій кардіохірург Роман Домашич самостійно виконав першу пересадку серця.

“Здійснилась професійна мрія, як кожен кардіохірург має професійну мрію, от вона реалізувалася. Ми не повинні жити однією операцією, двома – це має бути щоденна рутинна робота”, – запевняє лікар.

Однак двох років замало, щоб змінити ставлення українців. З 10 потенційних донорів згоду на забір органів дає лише одна родина.

Віктор Маршал, розуміє, що сьогодні він живий, лише тому, що у дуже складний і трагічний момент родина донора дала згоду на забір органів.

“Це не просто вдячність, вона мені друге життя подарувала, вона в мене в телефоні записана “Мама 2”, – розповідає чоловік.

“Кожен день я молюсь за здоров’я Віктора. Кожен день вставлю свічки в церкві”, – говорить про свої відчуття Людмила.

Ці люди на відстані стали рідними один одному. Вони ніколи не бачилися в житті. Однак мріяли про цю зустріч відтоді, як серце Ігоря стало серцем Віктора.

І ось така зустріч відбулася. Як це заведено під час зустрічі родичів донорів і реціпієнтів, мати Ігоря отримала можливість пережити дуже гуманний і дуже зворушливий ритуал – послухати, як б’ється рідне серце.

У повній тиші схвильована жінка взяла з рук медика, координатора Інституту серця Анни Мельник стетоскоп і приклала його до грудей врятованого ним чоловіка. Переповнена емоціями жінка ледве стримувала сльози і, відставивши стетоскоп, просто припала головою до грудей, де билося серце її сина.

На деякі відеоролики на YouTube-каналі Кузьми з’явилися скарги про порушення авторських прав.

“На YouTube-каналі, який був створений моїм сином ще за життя, Moon Records відправив 38 скарг про порушення авторських прав на різні відео – щодо тих, які були недавно розміщені, так і на ті, що були опубліковані раніше ще самим Андрієм. В більшості – це кліпи на оригінальні пісні”, – розповіла Ольга Кузьменко.

Крім цього, вона додала, що через скарги канал може бути заблокований без права його відновлення.

У заяві Ольга Кузьменко звинуватила власника лейбла Moon Records Андрія Пасічника в приховуванні інформації про нарахування з авторських і суміжних прав і розповіла, що через це зараз відкрито кримінальне провадження.

“Чому вам, пане Пасічник, не дають спокою права інтелектуальної власності, напрацьовані моїм сином за своє коротке життя? Тому що всі ці роки ви жили в них, обкрадаючи нашу сім’ю, і зараз втратили це джерело доходу?”, – запитала Ольга.

Також Ольга Кузьменко згадала про колишніх учасників гурту Скрябін, які “дали ліцензію Андрію Пасічнику на нібито належні їм права на пісні”.

Ольга Кузьменко записала відеозвернення і звинуватила український лейбл Moon Records і його власника Андрія Пасічника в спробі заволодіти авторським правом на пісні Кузьми.
Мати українського музиканта Кузьми Скрябіна Ольга Кузьменко заявила, що український лейбл Moon Records, зокрема, його власник Андрій Пасічник намагається роздобути авторські права на пісні її сина. Про це вона розповіла у відеоролику, який розміщений на YouTube-каналі Кузьма Скрябін.

На деякі відеоролики на YouTube-каналі Кузьми з’явилися скарги про порушення авторських прав.

“На YouTube-каналі, який був створений моїм сином ще за життя, Moon Records відправив 38 скарг про порушення авторських прав на різні відео – щодо тих, які були недавно розміщені, так і на ті, що були опубліковані раніше ще самим Андрієм. В більшості – це кліпи на оригінальні пісні”, – розповіла Ольга Кузьменко.

Крім цього, вона додала, що через скарги канал може бути заблокований без права його відновлення.

У заяві Ольга Кузьменко звинуватила власника лейбла Moon Records Андрія Пасічника в приховуванні інформації про нарахування з авторських і суміжних прав і розповіла, що через це зараз відкрито кримінальне провадження.

“Чому вам, пане Пасічник, не дають спокою права інтелектуальної власності, напрацьовані моїм сином за своє коротке життя? Тому що всі ці роки ви жили в них, обкрадаючи нашу сім’ю, і зараз втратили це джерело доходу?”, – запитала Ольга.

Також Ольга Кузьменко згадала про колишніх учасників гурту Скрябін, які “дали ліцензію Андрію Пасічнику на нібито належні їм права на пісні”.

У свою чергу, Андрій Пасічник заяви матері Кузьми спростовує і запевняє, що все не так просто, як здається.

Він заявив, що “сім’я артиста протягом довгого часу отримувала досить велику суму з пісень Кузьми”.

Більше того, Пасічник звернув увагу, що мама Кузьми читала текст. Слова Ольги Кузьменко він назвав брехнею. Але зазначив, що компанія готова відкликати всі скарги “з поваги до Кузьми”.

Як передає Politeka.net, у своєму Instagram Роман Сасанчин розмістив уривок своєї пісні ”Мама”, яку написав і заспівав для своєї хворої матусі. Таким чином син привітав її з 57-річчям. Крім того слова багодарності і любові син розмістив на своїй сторінці в пості під піснею.

“Моя найдорожча матуся! Вітаю тебе з твоїм вже 57 днем народження! Всією сім’єю бажаємо тобі багато міцного здоров’я, якнайшвидшого одужання! Нехай Ісусик, Матінка Божа тебе завжди оберігають від усього поганого! Нехай на твоєму ніжному личку ніколи не зникає посмішка!”,- написав Роман.

У коментарях шанувальники похвалили Романа за пісню і побажали мамі Роману якнайшвидшого одужання: “Ти кращий Дуже добре, молодець Здоров’я тобі і твоїй родині”, “Як добре”, “Дуже хороша пісня”, “Щирі вітання з Днем народження пісня неймовірна А який голос гарний До мурашок Матусі здоров’я міцного)“,”здоров’я мамі“,”Це так чутливо“,”Дуже ніжна пісня, нехай одужує“,”Це справжня любов від сина! Не кожен може так висловлювати свою любов! Залишайся завжди таким чистим душею, цього зараз дуже не вистачає! мамі вітання і довгих років життя!“, “Міцного здоров’я мамі і якнайшвидшого одужання!!!!“, “Браво Роме! ти найкращий і вдячний, мамин син!!!!“,- написали покелонники.

Відомо, що мама співака перебувати у важкому стані, після перенесеного коронавірусу.

Роман Сасанчин, переможець ”Голос. Діти” і “Голос країни” звернувся до всіх українців з проханням допомогти в придбанні дорогих ліків для своєї мами, і тепер вся країна спостерігає за здоров’ям мами переможця музичного конкурсу. Нещодавно Рома повідомив, що мама все ще у важкому стані.

Нагадаємо, що госпіталізація переможця” Голосу країни “Сасанчина слідом за мамою, що з ним зараз:”дві частини серця…”.

Як повідомляла Politeka, велика біда у переможця “Голосу країни” Сасанчина, що зараз з його мамою: “на жаль…”.

Також Politeka писала, що на переможця “Голосу країни”, маму якого українці рятували всім світом, накинулися через фото з дівчиною:”мовчиш і либу тиснеш”.

На поліцейському відео видно, як слідчий запитує його: «Що саме ти вчинив?»

І чоловік відповідає: «Я вбив свою маму».

Поліцейські стверджують, що зловмисник напав на матір у будинку в Одесі і задушив її поліетиленовим пакетом.

Синій мішок, з якого стирчали ноги жінки, помітили наступного ранку шоковані перехожі. Люди про моторошну знахідку повідомили у поліцію.

Останки 83-річної жінки, знайдені з сумкою на голові, витягли з мішка і перевезли до місцевого моргу.

Син потерпілої тим часом безтурботно сидів вдома. Його доставили у поліцію для допиту, під час якого він зізнався у скоєному.

У відеозаписі інтерв’ю підозрюваний сказав: «Я вдарив її молотком по голові, і вона втратила свідомість. Я надів їй на голову поліетиленовий пакет і обмотав шию скотчем, щоб закріпити пакет. Я зачекав, поки вона перестане дихати, поклав її в мішок і витягнув на вулицю. Залишив її на вулиці, повернувся додому, їв, пив і ліг спати».

Чоловік також заявив, що незадовго до смерті матері “живав алкоголь і дивився порно.

Слідчі були шоковані його байдужістю, із якою він робив жахливе зізнання.

Як повідомило джерело, тісно зв’язане з поліцією, чоловік напав на свою матір під час сварки після того, як вона відмовилася дати йому гроші, щоб він міг заплатити за секс-працівницю.

Історія пошуку браузера на комп’ютері підозрюваного показала, що він шукав повію.

Правоохоронець Олександр Коцар заявив журналістам: «Під час сварки син кілька разів вдарив матір по голові, перш ніж її вбити. Жертва померла від нестачі кисню. Він поклав тіло жертви в мішок і кинув біля школи в центрі міста».

Чоловіка взяли під варту і найближчими днями направлять на медичний огляд. «З ним проводяться термінові слідчі дії. У рамках досудового розслідування буде призначена низка експертиз, в тому числі судово-психіатрична, яка визначить осудність людини», – заявили у поліції. Якщо одесита засудять за вбивство, йому загрожує до 15 років в’язниці. Наразі слідство триває.

Ганна увірвалася в кімнату матері й з порога закричала:

– Мамо, прошу тебе, – не молись за мене більше!

– В чому справа? – злякалася мати.

Сьогодні п’ятниця – буде дискотека, а це тривога. І хлопець у неї з кримінального середовища.

Напевне, біси відчули її бажання гаряче помолитися про дочку і намагаються позбавити дівчинку цієї єдиної, але найміцнішої охорони!

І Ганна пояснила:

– З хімії двійку схопила. Спочатку думала – випадково. А потім дійшло! Поки ти вдома, то у мене все добре, а як у храм сходиш, то відразу починається! З усім класом розсварилася. Подруги Дениса відбивають.

Ганна допитливо подивилася на матір:

– Позавчора в храм ходила?

– Ходила!

– Я двійку отримала. Лєна на Дениса вішається.

Ганна закричала:

– Ще одна твоя молитва і я власними руками твою Біблію порву!

– Дочко, та як же так можна? – заплакала мати.

Дочка вибігла з кімнати.

– Куди ти?

– На дискотеку. Дениса у мене відіб’ють!

– Може це на краще?

– Ні!

Залишившись одна, мати похитала головою.

«Може не потрібно за неї так молитися, раз у неї через це все життя шкереберть – подумала раптом вона і тут же накинулася на себе: – Хоча хіба це можна назвати життям? А який жах, якщо її не зупинити, почнеться потім?… »

Мати встала на коліна почала молитися за дочку.

«Пішла! – з гіркотою зрозуміла мати. – Мабуть, ніяка молитва такій вже не допоможе!»

Але, увійшовши в сусідню кімнату, несподівано побачила, що донька досі лежить на дивані бліда, з рушником на голові.

– Захворіла? – заметушилася вона.

– Голова розколюється… – насилу вимовила Ганна.

Голос у неї був безпорадний, слабкий…

Мати принесла таблетки від головного болю. Ганна покірно випила їх.

Вона підвелася, щоб піти на дискотеку, але зі стогоном опустила голову на подушку.

– Ні, – прошепотіла вона. – Нехай там буде, що буде, а я не можу…

Але на ранок від хвороби не залишилося і сліду. Бадьора, відпочила Ганна навіть сама запропонувала сходити в магазин по хліб, чого давно вже з нею не було.

Пішла. І майже відразу повернулася додому бліда, як крейда.

Побачивши її, мати сплеснула руками:

– Ганнусю, що з тобою? Знову голова? На тобі лиця немає!

– Зі мною нічого! А ось в Олени дійсно лиця нема!

– Як це? – не зрозуміла мати.

– Іра принесла на дискотеку соляну кислоту і хлюпнула на Олену. Денис почав бити цю божевільну. Почалася бійка. Не тільки кулаки – биті пляшки й ланцюги в хід пішли. Уявляєш, що було б зі мною, якби я теж була там? Точно – не під кислоту, так під ніж би потрапила.

– Слава Тобі, Господи! – тільки й змогла прошепотіти мати.

Почувши це, Ганна уважно подивилася на неї й запитала:

– Признавайся, це твоя робота?

– Ні!

– Та не бійся, – схлипнула Ганна. – Не порву Біблію.

– Це Господь уберіг тебе від біди. А я тільки помолилася…

Ганна встала, нахилилась до матері й поцілувала її в щоку.

– Пробач мені! І, будь ласка, молися за мене! – попросила вона.

І, подумавши, додала:

– Частіше…

«…Зворушливий до сліз пост мами і тата українського героя, Віктора ГУРНЯКА на згадку про сина, що загинув в АТО, захищаючи Україну від окупантської мразоти.

Віктор відомий з-поміж іншого тим, що блискуче зіграв воїна УПА в кліпі «ТАРТАК» «Не кажучи нікому» (Олександр Положинський). Блискуче, і на горе пророче.

Дякуємо Вам, пані Маріє і пане Петре. Вічна Шана Вашому Сину..»

Maria Gurniak

Моє малесеньке дитятко, мій синочку, моє пташенятко, моє сонечко, моя Зіронька…..

З Днем АНГЕЛА Тебе, мій відважний, сильний НЕБЕСНИЙ ВОЇНЕ.

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!!!

“З передової на Вінниччину знову везуть 200-ту. В Брацлавській громаді, у с.Вовчок зустрічають на колінах молоду 29-річну маму двох дітей – воїна Вікторію Слободянюк. Щоб провести її у Вічність!

За два тижні це вже третя смерть наших земляків на передовій! Ось такі Різд‘яні страшні подарунки принесла нам війна! Дітки Вікторії тепер (старше – першокласник), круглі сироти. Мама пішла на війну, щоб прогодувати їх…

Люди! Може досить кататись на лижах! Відкриймо очі! Бо яке ж це в дідька перемир‘я?

Нормандські, Мінські, які там ще формати?! Ви що не розумієте, що вони ялові і це якесь диявольське маніпулювання?

У Вінниці знаходився штаб 43 ракетної армії. Її знищили в угоду Будапештському меморандуму! Розформували 10 дивізій із вишколених офіцерів і солдатів! Порізали та залили бетоном 2668 високоточних ядерних носііів!Пожертвували, під гарантії 5 ядерних держав, третій у світі ядерний потенціал! Який 10 разів міг знищити світ! Хто б посмів попхнутись!?

І ось тепер ми сидимо у розбитого корита і надіємось на якусь манну з неба? Де пряме звернення до гарантів: США, Великобританії, Китаю та Франції, щоб саме вони посадили за стіл перемовин Росію і запитати, також як гаранта суверенітету та безпеки, що це робиться? Невже ще комусь не дійшло, що це ЄДИНА дієва сила? Все решта – маніпулювання!

Яке перемир’я?!!! Вінниччина стільки похоронок отримувала в найгірші дні загострень!

Народе! Чого ми чекаємо!? Що це за перемир’я, коли стінка на стінку стоять дві ворожих сили? В таких випадках лише МИРОТВОРЦІ можуть зупинити цю трагедію яка затягнулась на 7 років!

Чи там зверху байдужі смерті селянських та робітничих дітей? Вибачайте, якщо комусь цим повідомленням зіпсувала ранок! Як мені написала одна читачка «хватить негативу, пожити дайте»… тільки якщо ми будемо байдужі до чужого горя – завтра воно поступається до нас! Такий закон буття!

Серце розривається! Як і у моїх колег – журналістів «33-го», інших ЗМІ! Скільки ми вже пропустили через себе цих трагедій кожного втраченого героя і героїні! Скільки бід принесла ця клята війна в кожну родину! І коли ти постійно це описуєш і бачив вочевидь – серце рветься від безсилля…

І все тому, що досі не задіяли реальних гарантів! За що розплачуються ці діти Украіни?

Співчуття родині Вікторії Слободянюк і родинам усіх загиблих.

Вічна пам’ять героям!”

Ще при народженні від нього відмовилася рідна ненька. Тепло і любов йому дали прийомні батьки. Коли ж немилосердна доля забрала і другу маму, Андрій постригся у монахи. Та через два роки отримав знак залишити монастир. Він здобув європейську освіту, зайнявся бізнесом, створив сім’ю. І вже більше двадцяти літ не полишає надії розшукати ту, яка дала йому життя.

Татко весь час говорив про сімейну таємницю

Свої дитячі роки, проведені у селі Сухівці Підволочиського району, Андрій Савчук згадує з теплотою. Адже тоді він був буквально оповитий любов’ю тата Романа і мами Олі. Ці чудові люди одружилися на шостому десятку літ, тож власних дітей мати не могли і всю свою нерозтрачену ніжність та теплоту віддали усиновленому хлопчику. Вони його забрали з будинку маляти у два рочки. Що він їм нерідний син, зізнається нині Андрій, знав з років п’яти: випадково почув від сусідів. До того ж, тато не раз казав: «Як виростеш, маю розповісти тобі сімейну таємницю».

З 14 років Андрій почав працювати. Каже, через безгрошів’я 90-х років не міг піти вчитися навіть у ПТУ. Збирав у колгоспі сіно, брався за будь-яку роботу на тракторній бригаді. У 15 років вже їздив на тракторі. Тоді ж заробив гроші на перше порося. І пішов вчитися у Збаразьке ПТУ.

– Маму я втратив у шістнадцять років. Татко дуже тяжко переніс її смерть, його паралізувало, і я заново вчив його ходити, – аж мурашки йдуть по тілу від тяжких спогадів чоловіка. – У той час дуже допомогли монахи Збаразького монастиря бернардинів. На похороні мами отець Вергіліуш зняв із себе останню куртку і дав мені. Таткові ж я признався, що знаю сімейну таємницю про те, що усиновлений. Він аж заплакав – переживав, що я його покину. А жили ми так тяжко… Не завжди мали що їсти. І захотілося мені знайти рідну маму, подумав, може, вона допоможе, – розповідає чоловік про свої юнацькі переживання. – А ще мені не давало спокою питання, чому вона мене покинула?

Через втрату зору пішов з монастиря

Пошуки жінки, яка дала йому життя, почав з будинку маляти у Тернополі. Всіма правдами і неправдами йому вдалося отримати медичну картку, де на листочку прочитав ім’я «Марія Мостова».

– Одна жінка мені розповіла, що батько моєї мами був впливовою людиною. Він заборонив їй народжувати. Та ж ослухалася і народила двох хлопчиків. Нібито з моїм братом вона встигла втекти з пологового. А коли повернулася за мною, їй сказали, що я помер.

Звісно, юнак вхопився за цю історію, як потопаючий за соломинку. У його серці поселилася надія. Через знайомих знайшов аж три Марії Мостових, які мають синів його віку. Усі вони жили на Тернопільщині.

– Спершу я прийшов до тієї Марії, яка мешкала у самому Тернополі. Представився Андрієм Мостовим. Вона мене впустила в квартиру, вислухала і сказала: «Ти не мій син, але завжди можеш приходити до нас у гості». На розмову до другої Марії подався в районний центр Монастириська. Коли знайшов потрібну вулицю, зустрів жінку, яку спитав, де такий-то будинок. «А вам кого треба?» – «Марію Мостову». – «Так я Марія Мостова!» І так посеред вулиці розказав їй, хто я і що мені треба. «Я не ваша мама», – розвернулася і пішла, – й досі з болем згадує ту розмову чоловік.

Після неї у його душі ніби щось надломилося. Молодий хлопець у 17 років вирішив піти у монастир, хотів служити Богу й людям. Він прийняв постриг в обителі Ордену Братів Менших Францисканців Римо-Католицької Церкви в Україні. Та через два роки його життя вкотре круто змінилося. Смерть тата так вразила хлопця, що він втратив зір. Подумати страшно – у 19 літ перестати бачити сонце, дерева, людей. Монахи возили його по лікарях. Ті ж не знаходили причини хвороби і не давали ніякої надії. Та через дев’ять місяців лікування темрява відступила.

– Ледь переступивши поріг духовної обителі, у мене знову пропав зір. Це був своєрідний знак, який свідчив, що моє місце в миру. Мій духовний наставник отець Льонгін підтвердив, що для мене Бог приготував інший шлях, і я маю залишити монаше життя.

Відновлює храми і цвинтарі

Андрій Савчук роками тяжко працював по закордонах, брався за будь-яку роботу, аби заробити гроші і стати на ноги. Уже за сім років у Чехії в нього була власна будівельна фірма і агентство з працевлаштування. Там же він зустрів свою кохану Любу, повернулися в Україну. Нині у подружжя четверо дітей. Двоє синів, Андрій та Артур-Антоній, і дві донечки, Оля та Люба.

Нині Андрій Савчук щасливий чоловік і татко. Він дуже відомий на Тернопільщині бізнесмен і благодійник. Ким тільки не опікується його благодійний фонд «Пам’ять і любов»! Дітьми-сиротами, ветеранами війни, досі возить на Схід тонни допомоги військовим. А ще в Андрія, як сам каже, є незвичне хобі.

– Хтось любить рибалити, займатися мисливством, – каже. – А я займаюся реставрацією старих поруйнованих храмів, відновлюю закинуті цвинтарі.

Благодійний фонд Андрія Савчука опікується 20 кладовищами і реконструює 14 храмів. В основному це старі костели, які за радянських часів були повністю знищені.

– Ми їх рятуємо, а потім передаємо на баланс релігійної громади. Будь-якої, яка тільки опікуватиметься храмом, – розповідає благодійник.

Андрій Романович каже, що нині вивчає можливість допомогти відновити старий костел у волинському селі Сокіл Рожищенського району. Там діючий монастир Православної церкви України.

Навіть заробивши мільйони, народивши власних дітей, Андрій і в свої 40 років не полишає надії знайти рідну маму і кровних родичів. Через багато літ він все ж поїхав до третьої Марії Мостової у Заліщики.

– Я вже доїжджав до хати, як навпроти магазину у моєму «Мерседесі» лопнув радіатор. Такого в принципі бути не могло! Виявилося, що та Марія якраз працювала там. Я сказав, що хочу з нею поговорити. Але поки відкривав капот, магазин був уже замкнений. Пішов до її хати, а звідти вийшли хлопці і сказали, що Марія зі мною не розмовлятиме.

Та Андрій Савчук не з тих чоловіків, які зупиняються на півдорозі. По допомогу він звернувся до журналістів програми «Таємниці ДНК». Ті провели колосальну роботу. Але…

– Тести ДНК показали, що жодна Марія не є моєю мамою, – з жалем каже пан Андрій. – Більше того, розповідь, що я з близнюків, також, очевидно, неправдива. Але я не здаюся. На все воля Божа.

Вона звернулася зі скаргою до мера, лист з вимогою вплинути на ситуацію направили і десантники з частини, яка названа ім’ям Тараса Сенюка, пише Репортер.

Не розуміють

Коломиянин Тарас Сенюк – єдиний військовий з Прикарпаття Герой України. Цю нагороду він мав отримати ще за життя за успішну бойову операцію в зоні АТО, в якій зумів врятувати два підрозділи солдатів. Він загинув 3 червня 2014 року під час нападу бойовиків на колону сил АТО, яка рухалася з Ізюму в район Слов’янська.

Колишній командир 95 бригади Станіслав Чумак каже, не здивувався, що Тарас був попереду колони, бо по-іншому зробити не міг.

Вони познайомилися під час служби в 95 бригаді. Сенюк спершу був там командиром роти, а потім став комбатом. Брав участь у миротворчих місіях у Косово.

«Це був ініціативний офіцер, багато часу приділяв службі, особовому складу, – згадує Станіслав Чумак. – Це була дійсно військова людина. Брався за всі задачі, виконував їх».

Нині Чумак у добрих стосунках з матір’ю Сенюка – пані Наталею. Каже, побратими всіляко її підтримують. Не раз запрошували на різні події в Одеську військову академію, де готують десантників. Свого часу її закінчив і Тарас – з золотою медаллю.

За словами Станіслава Чумака, пані Наталя ніколи не зверталась за допомогою, але тут її терпіння закінчилось. Жінка розповіла про конфлікт з водієм, який триває вже кілька років. Тому військові зо два тижні тому надіслали офіційного листа до мера Коломиї від командира військової частини А1910 десантно-штурмових військ ЗСУ, яка носить ім’я Героя України Тараса Сенюка. У ньому просять розібратися в ситуації.

«Ми зробили кімнату-музей, і там є багато про Сенюка, – говорить Станіслав Чумак. – У Житомирі назвали його ім’ям 13 окремий десантно-штурмовий батальйон. Там щороку проводяться кубки рукопашного бою в його честь. Його шанують в Одесі, Житомирі, але не в Коломиї. Ми розуміємо втрату, а в Коломиї – чомусь ні».

Остання крапля

За словами Наталії Сенюк, конфлікт з водієм маршрутки №4а триває з 2017 року. Відтоді вона лікується у військовому госпіталі, тож часто їздить тією маршруткою у шпиталь, бо має проблеми зі здоров’ям.

Каже, водій автобуса дорікає їй за посвідчення, мовляв, жінка багато їздить.

«Постійно кривився, – розказує пані Наталія. – Було, що добігаю, він побачив, закрив двері та поїхав, хоч за графіком ще мав стояти п’ять хвилин. У мене лівий бік лиця після інсульту не працював, то зараз вже трохи відновилося. Аби щось сказати, я мусила собі допомагати язиком. І він теж не лишив це у спокої, питав, чого я облизуюсь».

Каже, спершу нікуди не зверталася і просто ковтала образи. «Я йому нічого не зробила, я терпіла три роки, – говорить пані Наталя. – Питала, чому він чіп­ляється, що я йому зробила? Буркнув лише щось під ніс. Показувала посвідчення, що мій син загинув на війні, а він казав, що не винен у цьому».

Терпець жінці увірвався 25 листопада. Якраз їхала знову оформлятися у госпіталь, бо почувалася геть погано.

«Сіла на маршрутку недалеко від моєї хати на «4а» і той водій зразу на мене: «Чого ви їдете цією маршруткою, їдьте двійкою, бо тут багато людей», – пригадує пані Наталя. – Але після мене зайшли ще троє чи четверо».

Того ж дня жінка написала скаргу на ім’я мера і зараз вимагає, аби водія звільнили.

«Особисто з мером говорила, той просив, аби я простила того водія, – говорить жінка. – Відповіла, що не прощу, бо то не вперше».

Нема ким замінити

За словами міського голови Коломиї Богдана Станіславського, відповідь матері і військовим вже надали, «провели роз’яснювальну роботу» з перевізником і водієм.

«Перевізник до неї дзвонив, вибачився, водій також подзвонив і вибачився, – каже мер. – Жінка вимагає, аби його звільнити, але я не маю повноважень сказати так приватному підприємцю. Той перевізник має всього два маршрути. На одному їздить він, а на другому – водій. Зараз будемо формувати нову мережу та оголошувати новий конкурс, тож врахуємо цю ситуацію. Але звільняти чужих людей я не можу».

Перевізник Роман Непийвода щодо останнього інциденту пояснює, що тоді був перший рейс – багато дітей до школи, в садок, люди на роботу, плюс карантинні обмеження, тож водій звернувся до пасажирів, мовляв, хто не на роботу і має можливість – аби чекали на другий рейс. Це він переповідає зі слів водія.

«А пані Наталя це сприйняла, що це особисто до неї відносилося і почався цей конфлікт, – стверджує перевізник. – І нічого більше чути не хоче. Я їй пояснював, що водій взагалі міг не зупинитися».

Про те, що конфлікт між його водієм і Наталією Сенюк триває вже три роки, каже, не знав.

«Я вибачився, водій вибачився. Але я не маю ким замінити працівника, – говорить Непийвода. – Найду когось – заміню. Маршрут можуть закрити взагалі. Тоді постраждають усі люди».

Поки Наталія Сенюк добирається двома маршрутками, аби не перетинатися з тим водієм. Їде до вокзалу, там чекає на іншу маршрутку, яка їде додому. Каже, з іншими водіями проблем не мала ніколи.

Дашка Афанасєва Кузьминська повідомляє у соцмережі ФБ, що зниклу жінку звати Мар’яна Самуляк. Їй 23 роки. Проживала у місті Ужгород. Відомо, що пішла з дому 17 листопада 2020 і до цих пір не повернулась.

“Можливо хтось бачив або знає якусь інформацію, напишіть будь ласка в особисті повідомлення. Маленькі діти сумують за мамою”

Про це у ютуб повідомляє Телерадіокомпанія Броди

Жінка розповіла, що вона вдова, інвалід другої групи. Через гангрену її сину відрізали пів ноги, а тепер потрібно везти до Львова на операцію судин. Власні кошти у жінки закінчились.

Щоб прооперувати чоловіка потрібно 50 тисяч гривень, схвильована жінка у відчаї. В неї пенсія 1280 гривень, допомогти синові не може.

Жінка розповіла, якщо синові не зробити операцію то він може втратити не тільки ногу, а й життя. Допомогти пенсіонерці нікому, один її син помер, ще один інвалід, третього вона хоче прооперувати, він єдина її підтримка і поміч у житті.

Внук п. Любові з початку війни воює на Сході

Номер картки для допомоги:

4149 4991 4744 9803 Мігонова Любов Іванівна

Маленька дівчинка в стані коми потрапила в лікарню у Хмельницькій області (село Ходаківці). У крихітки множинні синці та перелом передпліччя. Що ж говорить мама? Дитина, мовляв, завдала сама собі каліцтва під час нападу епілепсії.

Але в поліції в таку версію вірити відмовилися – жінку взяли під варту. Медики кажуть, що синці та гематоми на крихітній Віті різної давності. Лікарі впевнені – дівчинка не могла таке зробити собі сама. Адже у неї крім іншого зламана рука та забої внутрішніх органів – легень і нирок. Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Історія маленької Віти непроста. Коли дівчинці був рочок, її разом зі старшою сестрою вже забирали в дитячий будинок сімейного типу. Жінка зовсім не дбала про діток, а одного разу на кілька місяців навіть залишила їх на родичів.

Суд дітей відібрав, але батьківських прав не позбавив. Нещодавно ж 34-річна горе-матуся вийшла заміж за чоловіка під 60 і забрала через суд дівчаток.

Жінка судима за майнові злочини, а новоспечений чоловік – за вбивство. Він працює трунарем в Хмельницькому. У них сім місяців тому народилася спільна дитина.

Староста села каже, що ніхто нічого з сусідів поганого не помічав. На порозі будинку журналістів зустрічають агресивні брати жінки.

“З розмов вітчима, дитині вже днів 10 було погано. Дитина сама билася головою об двері. Виточка бігла, впала, прикусила язика”, – переповідає історію з третіх вуст староста села.

Але в соцслужбах кажуть, що дитина була здорова. Адже в прийомній сім’ї жодних нападів у Віти ніколи не було. Дівчата настільки прив’язалися до прийомної мами за три роки, що вона стала для них справжньою родиною.

Зараз всі троє діток в лікарні, їх обстежують медики. Їхню матір зараз заарештовано на два місяці. Якщо суд доведе провину, їй загрожує тюремний строк і позбавлення батьківських прав. І якщо молодшу дитину ще можуть повернути батькові, то дівчаток соцслужби хочуть повернути прийомній мамі. Якщо звичайно Віта виживе, адже прогнози медиків невтішні.

Про це повідомляє “Суспільне Харків”.

За словами жінки, коли побачила інформацію в новинах про жертв авіакатастрофи, не знала, що робити.

“Я боялась, що мого сина теж немає. Він живий. Все ж він зістрибнув”, – сказала вона.

Мати хлопця згадує, що він чекав на цей політ кожну годину.

“Вчора зателефонував син мені о 16:00 і сказав “Мамо, у мене польоти будуть з 18 до 21 години вечора”. Він був дуже задоволений, щасливий. Він чекав на ці польоти.

Кожен політ, для нього це був важливий крок. До цього моменту він вже встиг налітати п’ять годин. Сказала, сину, я пишаюся тобою, я дуже рада”, – зазначає Ірина.

Наразі життю єдиного, хто вижив, нічого не загрожує. Лікарі стверджують, що хлопця можуть виписати з госпіталю найближчим часом.

Сила материнської любові часом творить чудеса. Вона допомагає долати, здавалося б, непереборні перешкоди і відчувати дитину на відстані. Приклад такого кохання показала жінка з Сербії. Вона вже 60 років носить сина на руках, а точніше на спині. Олга і Передраг живуть у віддаленому селі, де немає асфальтованих вулиць, і коляска навряд чи пройде. На всі пропозиції соцслужб жінка відповіла відмовою.

Олга продовжує носити 60-річного сина на спині. Все почалося, коли 17-річна дівчина зрозуміла, що вагітна. Повідомлення про вагітність коханому стало доленосним. Молодий чоловік просто втік, а дівчина залишилася один на один з проблемами і знущаннями односельців.

Коли вона народила сина, стало відомо про його хворобу-ДЦП. Хлопчик народився частково паралізованим – у нього не рухаються обидві ноги і права рука. Однак це не стало перешкодою для його навчання в школі. Олга носила дитину на спині в сільську школу і забирала з занять також. З часом Олга не кинула носити Передрага на спині. 77-річна жінка зараз переживає про те, що вона скоро помре, а її сина нікому буде носити на спині. Пропозиція соцслужб про покупку інвалідного крісла для чоловіка була відкинута. Як виявилося мати любить носити свого сина на спині.

Предраг в свої 60 років виконує нескладну роботу. Він навчився стругати красиві вироби з дерева. Йому подобається створювати щось незвичайне і відчувати себе хоч трохи потрібним суспільству.

Український артист Михайло Хома (більше відомий як Дзідзьо) розповів, чому завдячує життям свій мамі та бабусі. Про це він сказав в ефірі програми “Кондратюк у понеділок” на “5 каналі”.

“В мене було дуже складне народження. Коли моїй сестрі було 7 місяців, з мамою сталася трагедія. Вона розпалювала в селі під кухнею, і замість солярки налила бензину, і зайнялось полум’я. Загорілись штани, і мама потрапила у страшну біду. Її привезли в лікарню. Сказали, що треба робити пересадку шкіри, треба колоти антибіотики. Зі Львова приїхали професори, і сказали: “Ви знаєте, що? Вона вагітна”. Це був шок для мами, це був шок для всіх – баби, діда”, – розповідає Дзідзьо.

“В той момент треба було прийняти рішення, чи робити аборт, чи не робити аборт. Дідо більше прислуховувався до професорів, що може народитися дитина з інвалідністю, а бабця Катерина сказала: “Аборту не буде – будеш терпіти”. І вона відіграла ключову роль в моєму житті. Я хочу подякувати бабі Катерині і мамі”, – говорить артист.

“Я би дуже хотів, щоб кожна людина поважала маму, бабцю, поважала дитину і поважала рід. Щоб ми це глибше розуміли, щоб нам це хтось пояснював, бо не було такого. Я би дуже хотів, щоб так було. Я висловлюю всім жінкам на Землі, особливо в Україні, велике “дякую” за життя”, – зазначив Хома.

“Обіцяю, що як тільки відкриються авіалінії, я лечу до вас, і ми говоритимемо про те, що нам дуже наболіло. Я вас дуже люблю, і ще раз дякую за життя”, – підсумував артист.

Емоційний допис на фейсбук-сторінці Лариси з’явився після того, як Катя опублікувала декілька інстаграм-сторіс, де поставши у чорному одязі говорила про смерть Павла та поведінку самого музиканта. Згодом Лариса видалила допис, проте до того він встиг розлетітися мережею.

Лариса Созаєва звернулася до молодої обраниці свого ексчоловіка після таких слів Катерини Реп’яхової: “Ми повинні ще комусь доводити, що нам дійсно погано, що Віктору погано. Тобто він повинен поводитися себе так, щоб хтось не подумав “А раптом йому не погано”. Розумієте, в чому абсурд?”.

Мати покійного Павла, який тиждень тому помер від раку, не змогла стримати емоцій. Вона пощирила публікаціюю, у якій висловила свою думку щодо дій Катерини.

Я тобі дозволяю прямо зараз офіційно радіти і веселитися, бо до мого горя ти не маєш жодного стосунку. Паша тебе терпіти не міг! Знімай чорний одяг і живи так, як ти жила весь цей час! Не ганьбися!

– написала Лариса.

Проте через деякий час Созаєва видалила допис, а натомість написала слова вдячності шанувальникам і попросила, щоб вони припинили засуджувати Віктора.

“Паша дуже любив свого батька, злився, переживав і пробачав. А старший син Олександр і Христина – вони його діти – продовжують любити і підтримувати. Найголовніше для Віктора – самореалізація, робота і допомога своїм дітям! Ось чому йому потрібно працювати. Про це ми більше не будемо говорити. Дякую, мої дорогі, за розуміння!”, – написала Лариса.

Що відомо про смерть Павла Павліка

У жовтні 2018 року стало відомо про діагноз Павла Павліка. Хлопець відчайдушно боровся із саркомою хребців протягом двох років. За цей час він пройшов 18 курсів хіміотерапії та курс променевої терапії, проет це не допомогло йому впоратися з хворобою. Останні дні свого життя він провів у хоспісі, де і помер 7 серпня.

Похорон 21-річного Павла відбувся в неділю, 9 серпня. Церемонія прощання відбулася у найближчому колі. Після смерті сина Віктор Павлік неодноразово ділився зворушливими фото та відео в мережі.

Юля більше тижня спостерігала за своїм товаришем. Дівчинка відмітила, що він дивно поводиться, сам собі на умі, на запитання не відповідає, але ж він її найкращий товариш! В інтернаті не прийнято лізти один одному в душу, але ж як усе залишити, якщо дівчинка знає, що Саша щось задумав. І вчора вона побачила, що він про щось домовляється з незнайомцями у дворі. Дівчинка запідозрила втечу.
Для інтернатів це звична річ, коли хтось тікає, та незабаром, поліція приводить його назад. Вона знала, що така поведінка не притаманна її другові, а ще вона побачила, як той віддає свій новенький телефон, який він ледь випросив у тітки на день народження, тим же хлопцям. На душі у дівчинки було неспокійно.

Саша давно говорив їй, що втекти з інтернату можна тільки в батьківський день, коли приїздять родичі та керівництву байдуже на дітей. Саме сьогодні Саша і зробить задумане! Хлопчик не хоче втягувати в це свою найкращу подругу, адже це небезпечно, тож вирішив нічого їй не розповідати.

Після сніданку почнуть приїжджати родичі, ніхто не помітить його відсутність. Напевно, навіть до вечора.

На вузьку дорогу хлопець попав черз диру в паркані та щосили побіг до автобусної зупинки. Він хотів перевірити, яка зараз година та замість його улюбленого телефону його рука натрапила на згорток у якому лежав подарунок для мами. Думка, що він скоро з нею зустріненться зігрівала йому серце.

– Куди це ти  А як же я? Невже не міг хоча б попрощатися?

Саша завмер на місці і здивовано глянув на захекану подругу, вона тремтіла та ледь не плакала.

– Усе не так як ти думаєш, – відповів хлопець збентежено.
– А що мені думати? Я бачила, як ти віддав телефон! І як обговорбвав щось з хлопцями! Ти хочеш мене залишити тут саму? – вигукнула Юля.

– Я не продав, а виміняв! Сьогодні у моєї мами день народження  Сорок років Глянь!   Максим витяг з кишені невелику коробку, в якій лежали масивні срібні сережки.

– Яка краса! Я думала ти просто вирішив втекти та залишити мене там саму!  Можна мені з тобою    вигукнула Юля, переводячи погляд з пакунка на Сашка.

Діти їхали довго  хлопець мовчав  тільки одна думка бентежила його, тільки б мама була вдома. Дівчина теж притихла.

– Мама! – Саша заглянув у відчинені двері.

– Свєта! Прокидайся  До тебе гості    роздався п’яний чоловічий голос.

– Синок ти не забув! – відгукнулася нарешті іменинниця і підняла хмільні очі на гостей.

– Мамо, з Днем народження! Ти потерпи, ще трохи залишилося. Я заберу тебе звідси.  затинаючись, випалив Саша.

Щось стисло горло хлопцеві і він більше нічого не міг сказати. Йому було безмежно боляче дивитись на це все. Він хотів подарувати їй краще життя. Він так за нею сумує.

– Вuпuйте з подругою за моє здоров’я! – запропонувала Світлана і сама потягнулась до чарки. Юля взяла Сашу за руку.

– Ми поспішаємо, до вечора треба встигнути назад. Підемо Максе  тремтячим голосом відгукнулася дівчина. Їх навіть не зупиняли.

Діти вийшли, а п’яна компанія продовжила святкування і не звернула жодної уваги на те, що вони пішли.

Довго товариші мовчали. Та ось тишу перервав Сашко.

– Ти не думай Вона хороша. Просто після смepті батька спuлaся. Ну і що, що позбавлена батьківських прав? За те я синівських не позбавлений! Закінчу школу, піду працювати. Вчитися далі можна і заочно. Я її вилiкую, витягну з того болота. Спробую квартиру в кредит взяти. І без тебе, Юлю, я теж нікуди.

– А я, – Юля від хвилювання не знала, що сказати, адже до цього вона навіть думати про таке боялася, – все вдома робитиму і їсти вам готуватиму, і вчитися піду. Я буду любити твою маму

Максим сильніше стиснув тонку долоньку дівчини. Вони так і не розімкнули рук, відколи вийшли з квартири.

Діти сіли в автобус, який повільно віз їх в інтернат. Вони всю дорогу їли бублики, і фантазували про своє майбутнє.

На Тернопільщині проходить лікування мама трьох дітей. У неї нещодавно виявили рак. Пухлина сформувалася в матці і доросла до 4 стадії. Всі кошти сім’ї, яка проживає в селі Хлопивка, вже вичерпані на попередні процедури та етапи лікування. Про це повідомляє Терен.

Світлана Добрянська є матір’ю трьох дітей. Вона робить все, щоб перемогти хворобу. Спочатку жінка проходила лікування у львівській області, а потім повернулася в Тернопіль, так як кошти родини вичерпалися. На даний момент вона бореться з хворобою в Тернопільському онкологічному диспансері.Світлана і її рідні просять про допомогу всіх, хто небайдужий до цієї біди. Прохання рідних підкріплена цілим рядом документів з лікарень Львова і Тернополя. Там вказані всі дані про стан здоров’я жінки, а також є реквізити.

Усі, хто бажає поділитися хоча би гривнею, можуть зробити це на картку ПриватБанку Добрянської Світлани Михайлівни: 5168 7573 2672 1208.

«Вперше відзначили мамин день народження без тата» – Вакарчук показав свою маму у Facebook і написав зворушливе привітання

У своєму Facebook він опублікував фото з матір‘ю, зазначивши, що святкування вийшло сумним без тата, але дуже затишним, – повідомляє Про Львів.

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.

Про це повідомляє пресслужба поліції у Херсонській області.

Він уточнив, що жінці 42 роки, а дівчинці тоді було лише 13 днів, їх негайно відвезли до лікарні для обстеження. У жінки не було свідоцтва про народження дитини, але розповіла, що вона народжувала в Покрові Дніпропетровської області.

У Високопілля жінка приїхала нібито до батька своєї доньки, але коли його не знайшла, то вирішила піти жити до лісу.

“Загалом, жінка погано йшла на контакт, нічого про себе не розповідала, її документи виявилися простроченими”, – зазначили в поліції.

Жінка з немовлям пробула 5 днів, а потім втекла покинувши дитину. Дівчинку медперсонал і небайдужі забезпечили всім необхідним, тим часом поліція почала пошуки матері.

У селі Летичівка, передмісті Монастирища, що на Черкащині, мати забула посеред дороги візок із 10-місячним малюком. Подія сталася вночі, коли на вулиці була завірюха.

Малюка врятували місцеві жителі, котрі поверталися автівкою з роботи. На дорозі вони побачили закиданий снігом візок і зупинилися. Коли ж заглянули всередину, то побачили замерзле немовля. На ньому був лише осінній комбінезон та легенька ковдра.

“Дитина спала, я взяла її за руки, а вони були холодні, як лід. В малюка вже був такий сон, що він замерзав. Тоді йшов сніг, візок стояв проти вітру і все задувало всередину”, – розповідає місцева жителька Юлія, яка з товаришем врятувала малюка.

На місце прибули медики та правоохоронці. Дитину з невеликим переохолодженням доправили до лікарні. Тоді й встановили особу матері малюка. Нею виявилася багатодітна місцева жителька Світлана. Того вечора вона відпочивала у знайомої, вживала алкоголь. Коли ж поверталася додому, то просто забула візок з дитиною за кілька сотень метрів від будинку.

Сусіди не здивовані цим випадком. Адже запевняють, що часто бачать жінку п’яною і її найменшу дитину рятували вже не вперше. Сама ж багатодітна мати переконує, того вечора сталася просто помилка.

“Дитина була одягнена, нічого не сталося. Найлегше – це заклювати та облити брудом, але треба, щоб всі вчилися на своїх помилках. Хай кожен дивиться на своє минуле”, – говорить Світлана.

У цій ситуації місцевих жителів найбільше обурює поведінка соціальних служб. Адже ця сім’я постійно в епіцентрі скандалів, у родині четверо малих дітей, а кілька років тому за трагічних обставин загинула п’ята маленька донька.

Працівники соцслужби говорять, що про смерть дитини навіть не знали. А ситуацією, яка склалася цього разу, займається поліція і лікарня. Зараз 10-місячного малюка повернули до його матері та братів. Сім’ю взяли на облік соцслужби.

алюка врятували місцеві жителі, котрі поверталися автівкою з роботи. На дорозі вони побачили закиданий снігом візок і зупинилися. Коли ж заглянули всередину, то побачили замерзле немовля. На ньому був лише осінній комбінезон та легенька ковдра.

“Дитина спала, я взяла її за руки, а вони були холодні, як лід. В малюка вже був такий сон, що він замерзав. Тоді йшов сніг, візок стояв проти вітру і все задувало всередину”, – розповідає місцева жителька Юлія, яка з товаришем врятувала малюка.

На місце прибули медики та правоохоронці. Дитину з невеликим переохолодженням доправили до лікарні. Тоді й встановили особу матері малюка. Нею виявилася багатодітна місцева жителька Світлана. Того вечора вона відпочивала у знайомої, вживала алкоголь. Коли ж поверталася додому, то просто забула візок з дитиною за кілька сотень метрів від будинку.

Сусіди не здивовані цим випадком. Адже запевняють, що часто бачать жінку п’яною і її найменшу дитину рятували вже не вперше. Сама ж багатодітна мати переконує, того вечора сталася просто помилка.

“Дитина була одягнена, нічого не сталося. Найлегше – це заклювати та облити брудом, але треба, щоб всі вчилися на своїх помилках. Хай кожен дивиться на своє минуле”, – говорить Світлана.

У цій ситуації місцевих жителів найбільше обурює поведінка соціальних служб. Адже ця сім’я постійно в епіцентрі скандалів, у родині четверо малих дітей, а кілька років тому за трагічних обставин загинула п’ята маленька донька.

Працівники соцслужби говорять, що про смерть дитини навіть не знали. А ситуацією, яка склалася цього разу, займається поліція і лікарня. Зараз 10-місячного малюка повернули до його матері та братів. Сім’ю взяли на облік соцслужби.

Це просто сон. Я обов’язково прокинуся і все буде як раніше …. Так не буває …. ні

Нагадаємо, сестра хлопця розмістила в Facebook фото з братом. Під знімком, на якому вони обнімаються, дівчина залишила зворушливий вірш. “Горе світ весь затьмарило, і померк сонця світ. Брат, покинув ти нас, до сих пір не вірю, що тебе в житті цьому поряд з нами немає. Наша скорбота безмежна …” – написала Анна.

Спогадами про загиблого підлітка поділилася також знайома родини, волонтер Катерина Колеснікова. Вона нагадала, що Кирило, як і його брат Ілля, пішов з життя в 16 років. У Іллі була саркома Юінга і він помер в 2018 році.

“Відразу хочу сказати, мені такі люди як Іллюша ніколи не зустрічалися. Я від нього заряжалась позитивом, а коли ми переставали спілкуватися, відчувала, що дуже не вистачає цієї його енергетики”, – написала дівчина.

Зеленський народився і виріс в промисловому місті Кривий Ріг, де і зараз живуть його батьки.

Про це, зокрема, написав відомий блогер і юрист Михайло Шнайдер.

“Сьогодні день народження у мами нашого президента, Римми Зеленської. Зі святом вас Римма Володимирівна, і спасибі вам за гідного сина”, – написав блогер.

Як відомо, президент України Володимир Зеленський народився і виріс в промисловому місті Кривий Ріг. Там і зараз живуть його батьки – Римма Володимирівна і Олександр Семенович.

Батьки Зеленського – пенсіонери за віком, але батько продовжує викладати в Криворізькому економічному інституті. Живуть вони дуже скромно, – не як родичі колишніх президентів – в золоті і розкоші, і навіть не як батьки деяких депутатів Верховної Ради, а як звичайні, пересічні українці. Не люблять виставляти себе на показ і не люблять бахвальства.

6-річному Богданчику зі Львова терміново потрібна допомога. Дитина цьогоріч не пішла до школи, бо майже не чує.

Про це розповіла мати хлопчика Юлія Майдан.

У Богданчика приглухуватість 3-го ступеня. Дитині потрібен новий слуховий апарат. Його вартість – 85 тис. грн. Якщо хлопчик отримає апарат, він зможе чути та вже наступного року піде у 1 клас.

У матері, котра самостійно виховує двох дітей, таких грошей немає.

Юлія розповідає, що її син дуже любить музику, він самостійно вивчає пісні та наспівує їх.

“Якщо ми їдемо у лікарню, він починає співати: “Ще не вмерла Україна”. Я сміюсь, кажу, як на страту йдеш”, – розповідає мати хлопчика.

Наразі волонтери уже зібрали 22 тис. грн.

Щоб допомогти дитині, відправляйте кошти на картку “Приватбанку”: 4731 2191 1998 0906. Власник картки: Майдан Юлія Богданівна (мати хлопчика).