Центр окупованого Маріуполя перебуває без електропостачання та опалення. Зокрема, йдеться про жителів вулиць Куїнджі, Георгіївської, Італійської та проспекту Миру.

Про це повідомляє Маріупольська міська рада.

“П’ятий день без світла та тепла…на вулиці мінус, у будинку 8 градусів!”, – повідомляють містяни.

Люди кажуть, що зверталися до комунальних служб, які бідкаються через нестачу кадрів та маленькі зарплати. Мовляв, ніхто не хоче працювати. Жителі міста обурені, але, очікувано, що так звана “адміністрація” також ігнорує їхні проблеми.

В окупації продовжується комунальний колапс. Загарбники повністю провалили підготовку до зими, а тепер не справляються з аварійними ситуаціями.

В тимчасово окупованому росіянами Маріуполі затопило місцевих мешканців. В цей час комунальники бездіють.

Про це повідомили в Маріупольській міськраді.

Як зазначається, мешканців одного з приватних будинків затопило: з водою опинився двір, будинок та підвал. Води там набігло по коліно. Люди у відчаї зверталися до комунальних служб та адміністрації. Але їм порадили вичерпувати воду самостійно.

“В адміністрації кажуть, що це компетенція водоканалу, але добитися від них якихось дій – не можливо…ми, на їхню думку, повинні самі вичерпувати воду, яка натекла за час пориву, а також самостійно чистити зливові системи”, – кажуть містяни.

Водночас в міськраді додали, що місто потерпає від комунального колапсу. Постійні пориви, затоплення – стали вже буденною частиною життя маріупольців. Комунальні підприємства не мають ані достатньої кількості штату, ані техніки. Тож людям доводиться самостійно шукати шляхи вирішення проблем.

У Маріуполі знайшли чергове місце поховання людей, які загинули внаслідок російської агресії. Цього разу могили виявили у Приморському район, біля колишнього кінотеатру “Комсомолець”.

Про це у своєму телеграм-каналі повідомив радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.

“Нелюди мають вимерти”
За словами Андрющенка, окупанти розпочали там своє славнозвісне “відновлення” та викрили нові могили. Вони, звісно, старі, але раніше тіла не були ексгумовані. Наразі триває процес ексгумації. Данні по похованнях росіяни передають до колишньої лікарні швидкої допомоги, каже радник, принаймні частково.

“Іноді здається, що цей жах ніколи не скінчиться. Це ще не дістались приватного сектору, де на кожному подвір’ї своє поховання. Моралі не буде. Окрім – русня має видохнути. Вся. До останнього нелюдя”, – підсумував Андрющенко.

Мар’яна Мамонова – медик з Маріуполя, яка потрапила у полон до росіян, коли вже була вагітною. Вона перебувала на “Азовсталі”, а потім шість місяців провела у неволі.

Для нового сюжету “ЖВЛ” Мамонова розповіла, що вона пережила у полоні. Нині медик опановує нову для себе роль – вона стала мамою та народила чудову дівчинку Анну-Марію. Про жахи та тортури Мамонова згадує з сумом, проте намагається не занурюватися у негатив минулого. Жінка перебувала в Оленівці.

“Найважче було прожити там перші два місяці. Бо спочатку нас охороняли з собаками… Були такі (російські військові – УНІАН), що відправляли мене в клітку, закривали, і переді мною їли яблуко. Чи ще щось їли. Знаєте, як воно їсти хотілося? Я настільки їсти хотіла”, – зізнається Мамонова.

Декілька місяців вона спала на підлозі. Потім її перевели в камеру, там Мамонова спала на одному ліжку з ще однією полоненою.

Росіяни декілька разів казали Мамоновій, що її обміняють. Проте вони ніби навмисно давали їй надію, проте не обмінювали. Медик мріяла лише про те, щоб народити дитину вже в Україні, на волі. Вона говорила з животиком та просила малюка почекати, думала, що в неї був син. А коли Мамонова народила дівчинку, спочатку вона здивувалася.

Нині медик насолоджується декретною відпусткою. Вона хоче якомога довше побути з маленькою донечкою.

Що відомо про Мар’яну Мамонову
У серпні 2022 року стало відомо, що російські окупанти тримають в полоні в Оленівці вагітну військову лікарку. Мамонова потрапила до рук загарбників, коли рятувала українських бійців та цивільних в Маріуполі. У вересні, в рамках обміну, 200 полонених росіянами українців повернулися додому, серед них була і вагітна медик. Згодом вона народила доньку.

Військовий Ілля Самойленко, який захищав Україну ще з 2015 року та був одним з тих, хто до останнього знаходився у Маріуполі, став обличчям українського бренду Indposhiv. Військовий, якого вдалося звільнити з російського полону, втратив на війні руку та око.

“Обличчям нашої нової кампанії для Indposhiv Bespoke став Ілля Самойленко – захисник України, військовий з полку “Азов” із позивним “Гендальф”. Він з дитинства цікавиться історією одягу та любить якісні костюми… За вісім років війни Ілля змінився. Він пережив полон. Втратив руку і око. Для нього ми створили вдосконалену конструкцію одного з рукавів для зручності та ідеальної посадки”, – зазначили в Indposhiv.

Захисник Маріуполя знявся у відео, у якому він поділився думками щодо військових. Він розповів про те, що відчувають люди, які боронять нашу землю.

На сторінці бренду також зазначається, що їхня мета – надати людям можливість жити “нормальним життям”, навіть якщо довкола трапляються “ненормальні обставини”.

Ілля Самойленко – що про нього відомо
Військовому Іллю Самойленку 28 років. Він пішов на фронт у 2015 році. Самойленко вступив до лав полку “Азов”, там він став заступником командира взводу.

У 2017 році військовий підірвався на міні. Внаслідок цього Самойленко отримав сильні поранення. Він втратив руку та око. Військовий пройшов через важку реабілітацію, йому встановили титаново-сталевий механічний протез, а втрачене око замінили скляним протезом. Самойленко перевчився стріляти та цілитися лівим оком. У 2021 році військовий поїхав за кордон та почав там працювати у міжнародній компанії. Проте у 2022 році, з початком повномасштабної війни РФ проти України, він вирушив на Батьківщину та повернувся в “Азов”.

Самойленко перебував на “Азовсталі”. Захисник Маріуполя потрапив у російський полон, у вересні 2022 року військового вдалося повернути.

Про це пише Всеукраїнський Собор.

“Приймаю привітання. Діти в моєму сімействі заводяться навіть під час війни і не зважаючи, що я далеко дружини. Відвіз свого 33-го прийомного сина до США, але не встиг повернутися, як на його місці вже спав 36-й!!! Це якийсь кругообіг дітей у природі, протягом двадцяти з лишком років… Благословіть юнака… Йому 14-ть. Сказав уже: “Батя”…”, – повідомив він.

За понад двадцять років Геннадій Мохненко прийняв у родину 36 дітей, і кожен з них – це окрема історія, окрема людина, яку він обіймає любов’ю та турботою.

Він вірить, що його роль – це не тільки дати їм будинок та економічну підтримку, але також допомогти їм відновитися, стати на ноги, а також побачити Бога через батьківську любов у його та їхньому житті.

За його словами, за останній тиждень військовий корпус окупантів в регіоні збільшився на 10-15 тисяч – в основному їх квартирують в селах біля міста. Водночас із цим, в одне із приморських сіл зайшов підрозділ «кадирівців», що налічує 2-3 тисячі військових.

«Можливо, це формування «заградотряду» для потенційного наступу, тому що великих акцій «росгвардії» за нашою інформацією не планується ані в Маріуполі, ані в районі», – написав Андрющенко.

Крім цього, в селищах Маріупольського району посилились «зачистки», а самі окупанти розповідають місцевим про те, що пріоритет напрямку атаки – Вугледар і Запоріжжя. Зазначається також, що переміщення техніки здійснюється вночі і з намаганням оминути Маріуполь.

Російський окупант з Бурятії під час розмови в одній із соціальних мереж розповів, як вони знищували Маріуполь. Загарбник каже, що росіяни обстрілювали житлові будинки, бо їм всюди ввижалися українські захисники.

Відео опублікував телеграм-канал “Оперативний ЗСУ”.

На відео бурят каже, що росіяни боялися захисників Маріуполя та вважали, що вони можуть перебувати в житлових будинках, а тому нещадно розстрілювали багатоповерхівки.

Окупант із Бурятії: “Там під чисту, все х**рили”.

Його співрозмовник: “Але там що, люди були, сто тисяч людей загинуло, всім було байдуже?”

Окупант із Бурятії: “Всім п*хуй було. Це зветься: “Слава Росії”, бл*дь”.

Трагедія в Маріуполі
Оборона Маріуполя тривала від 24 лютого до 20 травня. 82 дні українські захисники боролися за місто, перебуваючи в повному оточенні.

За цей час росіяни нещадно обстрілювали місто з усіх видів зброї, вбиваючи українців. Окупанти завдали масованих авіаударів по пологовому будинку, лікарнях та драмтеатру, де перебували люди. Наразі точна кількість загиблих цивільних невідома, оскільки росіяни після окупації міста знищують докази своїх воєнних злочинів.

Відео опублікували на одному з телеграм-каналів.

“Доброго дня, Слава Україні! Вітаю всіх і щиро дякую за підтримку, яку ви надаєте мені, без вас нічого би не вийшло. Почуваю себе дуже добре завдяки вам, завдяки вашим дзвінкам і повідомленням, слідкую за всім у Фейсбуці. Щиро вам дякую за все. Слава Україні”, – сказав Михайло Діанов.

Михайло Діанов успішно переніс операцію у США. Морському піхотинцю, який у березні цього року отримав кульове поранення, 13 грудня прооперували праве плече у місті Сент-Луїс.

Про це повідомляє ВВС.

Так, останні супутникові знімки Maxar показують, що три місця масових поховань поблизу Маріуполя, розташовані в Старому Криму, Мангуші та Виноградному, неухильно збільшувалися з весни.

Організація “Центр інформаційної стійкості” проаналізувала зображення селища Старий Крим для програми BBC Panorama і дійшла висновку, що з часу останнього аналізу зображень у червні там було викопано понад 1500 нових могил. Загалом, за оцінками експертів, з початку війни поблизу Маріуполя було викопано понад 4600 могил, хоча точну кількість людей, які поховані у цьому місці, з’ясувати неможливо.

Мешканка Маріуполя Тетяна, яка втратила зв’язок зі своїм сином у той час, коли в місті йшли бойові дії, розповіла ВВС, що у пошуках сина цього літа вона відвідала місце масового поховання у Виноградному під Маріуполем, де нарахувала понад 800 свіжих могил.

Жінка сфотографувала місце масового поховання на Виноградному. Багато могил на цьому місці позначені маленькими табличками з номерами та статтю, але не іменами.

“Більшість тіл невпізнані”, – сказала вона.
Інші мешканці Маріуполя, з якими вдалося поспілкуватися ВВС, розповіли, що цього літа у пошуках рідних, з якими було втрачено зв’язок, їм довелося переглядати десятки тіл, які лежали на вулиці без охолодження.

Свідки також розповіли, що протягом останніх місяців вони бачили, як російська влада діставала тіла з-під уламків зруйнованих будівель у місті та відвозила їх для поховання.

Нагадаємо, на Донеччині російсько-окупаційні війська почали будувати навколо тимчасово захопленого Маріуполя лінію оборони з протитанкових бетонних “пірамідок”.

Про це у своєму Telegram-каналі написав радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.

Зокрема, найперше першокласникам сказали вивчити гімн Росії.

“Промивання мізків дітям стартувало. Першокласникам вчителі розповідають, що вони частина Росії”, – розповів він.

Також Андрющенко звернув увагу на російські підручники, видані дітям, де сказано, що “українців в Росії не існує”.

До того ж у підручниках дітям розповідають, як виглядає російський герб та прапор.

“Особливо талановиті колаборанти вже розповідають першокласникам, що українці – вигадана нацистами нація. Тому коли мова йде про 15 років ув’язнення за зраду вчителям, – це цілком адекватне покарання за скалічені дитячі душі”, – наголосив радник мера.

Окупанти в Маріуполі відправляють на переробку українські шкільні підручники.

Про це на своїй сторінці в соцмережі написав радник міського голови Петро Андрющенко.

За його словами, саме зараз росіяни “прощаються” з залишками української літератури.

“Сьогодні по всіх школах в вантажівки забрали залишки українських підручників та транспортують їх в бік Новоазовська. За інформацією: все піде на переробку”, – наголосив Петро Андрющенко.

Також він додав, що харчування в школах не буде.

“Пільговим категоріям учнів 5-11 та учням 1-4 класу анонсовано замість шкільного харчування – пайок на місяць”, – підкреслив радник міського голови.

Про захисника Маріуполя розповіли в Telegram-каналі “Жінки зі сталі”.

Всеволод потрапив у полон до російських військових ще в травні. Майже три місяці він провів без сонця, свіжого повітря і звісточок з дому. При обміні він зміг повернутися додому разом з ще 144 захисниками України.

“Чоловік три місяці (!) не був на свіжому повітрі. Втратив ногу і можливість рухати рукою, але не втратив жагу до життя! Триматися і не зламатися йому допомагало бажання бачити, як росте його син”, – йдеться в повідомленні.

Маленький Єгор народився, поки тато Всеволод був у полоні. Зараз молода сім’я вже разом і чекає протезування тата в одній з київських лікарень.

Новонароджений малюк підтримує свого героя першими посмішками на шляху до відновлення.

“Історія цих двох – нагадування всім нам про те, що після темряви завжди настає світло. Ми щиро віримо, що всіх наших захисників чекає довге і щасливе майбутнє”, – підкреслили в повідомленні.

Раніше ТСН розповідала, як дитина вела свої записи, живучи під обстрілами, з нестачею води та їжі, і втрачала рідних. А згодом показувала як хлопчику, разом із мамою, сестрою та бабусею, вдалося вибратися звідти.

Родина Єгорчика нині мешкає в Києві, у квартирі яку їм тимчасово надали не байдужі співвітчизники, йдеться у сюжеті ТСН. Останні записи хлопчик робив ще в окупації. А коли вибралися, тільки малював трохи. Обгорілі будинки й собак; лампу в підвалі, яка з часом згасла; і їжу, про яку мріяв, і якої бракувало.

Дитяча щирість і відвертість, серед руйнацій голоду та смерті, неабияк вразила Україну …та світ. Щоденник Єгорчика побачили ще до того як він вибрався з Маріуполя. Дитячі записи оприлюднив двоюрідний дідусь хлопчика, який тоді першим дістався Запоріжжя.

Змарнілому і пригніченому Єгорчику, його сестрі, мамі та бабусі, вдалося вибратися лише через місяць після дідуся.

“У доньки голова, пальці, у сина на спині з долонею, просто все видране, у мене на стегні, на руці поранення… А тато вмер від травм. За вісім днів стік кров’ю, допомоги не було жодної”, – розповідає мама Єгора.

Про ці жахи, ще й дитячими очима, на той момент знали уже, як в Україні так і далеко за її межами. Зокрема чули і з уст відомих українців на численних благодійних концертах, у підтримку України.

Співачка Тіна Кароль про щоденник Єгорчика дізналася із соцмереж. Тоді ж наважилася прочитати його і зі сцени, щоб глядачі спробували зрозуміти увесь біль, який переживають українські діти під час війни.

Небайдужі українці зголосилися допомогти родині з житлом. На усе літо дозволили безкоштовно жити в квартирі у Києві. На довше Олена й сама не хотіла б, бо хоч і виховує дітей одна, вже шукає роботу, планує їм школу, і почала шукати житло.

“Я шукала квартиру, у мене ледь не була істерика. Або ціни зависокі, або квартира не дуже. Я сиділа і думала, що вдома у мене в Маріуполі було все. Я тільки-но зробила ремонт… І тепер отак”, – говорить мама Єгора Олена.

Аж тут, одного ранку – телефонний дзвінок. Це був менеджер Тіни Кароль. В Олени аж перехопило подих. А чоловік продовжив: “Сказав, що Тіна читає на концертах щоденника, він запитав, чи є, де нам жити. Я сказала, що ні і він сказав, що Тіна хоче подарувати нам квартиру. Це був шок”, – сказала Олена.

А далі все мов за нотами: визначилися з регіоном, невеликим містечком – Бурштин на Івано-Франківщині, і, звісно, квартирою. Яку одразу й поїхали оглянули – сподобалася. Поряд і ліс і озеро, й майданчики для гри.

Для зручності, команда співачки, квартиру одразу умеблювала. Родина Єгорчика розраховує переїхати вже за тиждень. Аби ще встигнути подати документи до школи: Єгору знову в третій клас, Вероніці у дев’ятий.

В Маріуполі російські окупанти придумали новий спосіб, як залякати місцеві сили опору. Вони інсценують затримання нібито “азовців” і створюють ілюзію успішної боротьби з проукраїнським рухом у місті.

Відповідна інформація надійшла від радника мера Маріуполя Петра Андрющенка.

“Вчора зранку в районі Ранкового ринку на Лівобережжі було влаштовано показовий арешт “азовців”. Двох чоловіків, одягнених у військову форму з шевронами полку “Азов” було “заарештовано” без стрілянини та метушні. Так, щоб побачила максимальна кількість цивільних. Гарна спроба. Але, ні. Ще один факт використання вкраденої окупантами форми полку “Азов” з бази в Урзуфі”, — написав Андрющенко.

Нагадаємо, минулого тижня стало відомо, що Росія готує показове судилище над українськими військовополоненими в Маріуполі. Для цього окупанти збирали тюремні клітки на сцені камерної філармонії.

За даними Головного управління розвідки, таким способом ворог прагне посилити моральний тиск не полонених солдатів і залякати мирних громадян України. Сім’ї захисників “Азовсталі” вже звернулися в ООН з вимогою перешкодити незаконному “трибуналу”.

Війна Російської Федерації проти України
24 лютого РФ вторглася в незалежну Україну і влаштувала в країні справжній колапс. Окупанти не тільки захоплюють військові частини, аеропорти та інші стратегічні об’єкти, а й стріляють по мирних жителях і багатоповерхівках міст.
27 лютого 2022 року з’явилася інформація про те, що Білорусь може оголосити війну Україні. Офіційних підтверджень вторгнення її армії на нашу територію поки немає.

За інформацією Попова, окупанти планують провести “громадський суд” у будівлі місцевої філармонії. Для цього прямо на сцені встановили тюремні клітки.

“За словами очевидця, військові РФ відкрито заявляють, що у вересні тут відбудеться громадський суд над українськими військовополоненими. Але незрозуміло, хто буде глядачами такого звірячого шоу”, – пише видання.

Журналіст і блогер, який бере інтерв’ю у полонених російських військових, Володимир Золкін розповів про спілкування з окупантом, який обстрілював житлові будинки у Маріуполі.

Про це він розповів кореспонденту “Сніданку з 1+1” Петру Кузику.

“Людина гатила з танка просто по житлових будинках. Поруч бігали кадирівці, які говорили: “Давай зараз стріляй, а ми знімемо Тік-Ток”, і знімали”, – повідомив Золкін та додав, що це відбувалося під час захоплення росіянами Маріуполя.

Він додав, що запитав у окупанта, навіщо він стріляв по мирній інфраструктурі на що той відповів, що йому сказали, що там ЗСУ. На запитання, чи бачив той ЗСУ, окупант сказав, що ні. Також він сказав, що мирних людей також не бачив, оскільки стріляв здалеку, але вони могли там бути, переказав журналіст діалог із російським загарбником.

У тимчасово окупованому Маріуполі знову проблеми з питною водою.

Про це повідомив радник мера міста Петро Андрющенко у Telegram.

“Знову почались проблеми з доставкою питної води мешканцям Лівобережного району. Щоденні черги по 4-5 годин, кількість великих місткостей для води скорочено втричі. Місткості було вивезено до парку Гурова для святкування Дня Металурга на кістках, у підсумку там і залишили”, – зазначив він.

За словами, радника мера, мешканці віддалених місць Кальміуського району (Волонтерівка) взагалі залишаються без водопостачання.

У місті також припинили ексгумацію тіл, окупанти прямо кажуть, що відтепер ексгумація лише за гроші.

Маріупольський порт посиленими темпами готують для прийому/перевалки зерна та вкраденого врожаю. Намагаються запустити роботу зернового терміналу.

“Головні битви будуть розвиватися на півдні, звичайно ж, – за Херсон і Мелітополь. Це ключ до майбутнього в цій війні – скільки вона буде йти років і так далі. Якщо Україна зможе грамотно реалізувати зброю, якщо в України будуть суттєві успіхи, великі території будуть звільнені, це кардинально змінить і ставлення Заходу, і підхід Росії, і рівень колаборації тих, хто зустрічає з квітами, – зрадників. Це вплине взагалі на все”, — вважає експерт.

Левін не згоден з твердженнями про те, що вирішальною у війні буде так звана битва за Донбас.

“Великі битви відбуваються, але це не ті битви, які визначають майбутнє всієї повномасштабної російсько-української війни. Херсон, Мелітополь – це ключові міста. І взагалі – південь. Тому що південь – це і загроза Криму, і звуження фронту. Україна зможе показати, що вона може повертати свої території, в тому числі міста”, — зазначив він.

“Окупаційна адміністрація міста та порту отримали завдання у першу декаду липня забезпечити повноцінне відновлення порту. Загальна логістика – з Маріуполя металобрухт, зерно та вугілля. У Маріуполь – паливо, військова техніка та БК у першу чергу “, – йдеться у повідомленні.

За словами Андрющенка, під час використання залізниці це значно скоротить логістику до лінії фронту для окупантів. Для забезпечення охорони порту усю першу лінію приватних будинків у районі пляжу Піщаний заселили виключно військовими.

Також чиновник підкреслив, що в планах окупаційна влада не має відновлення житла в місті.

“Вдома біля ринку для робітників військово-транспортної бази, гуртожиток у районі АС-2 для безпритульних. Усього на 5 тисяч місць. По всіх інших відповідь – до зими “дорога в Росію відкрита”, – додав Андрющенко.

За словами Андрющенка, у місті великі проблеми з харчуванням та питною водою. Весь Лівобережний район практично відрізаний від водопостачання. Завезення води відбувається в середньому один раз на тиждень, але цієї кількості людям не вистачає.

Також значно погіршилася ситуація із їжею. Скорочується як кількість гуманітарної допомоги, так і список тих людей, які можуть її отримати.

“Черги в точках із гуманітарною допомогою – тисячні. Чотири вантажівки, які привіз Червоний Хрест, розібрали за годину. Зрозуміло, всім їжі не вистачило”, – розповів Андрющенко.

У той же час окупанти витрачають величезні ресурси на пропаганду, яка переконує людей у тому, що їх “врятували”. Загарбники не лише закликають громадян залишатися у місті, а й просять повертатися тих, хто зміг вирватися з окупації. У такий спосіб вони хочуть отримати трудовий ресурс, адже більшість населення міста – непрацездатна.

За її словами, ситуація в Маріуполі справді складна, і насамперед через те, що люди не мають доступу до чистої питної води. Цей фактор підвищує ризик захворювати на холеру.

Спікер Маріупольської міської ради Денис Кочубей зазначив, що, враховуючи, що відбувається з вивезенням сміття та масовими похованнями в місті, а також згідно з інформацією лікарів, повідомлення про спалах холери — швидше за все, правда.

Якщо людина заразилася холерою, вона може вилікуватися самостійно. Оксана Кошалко розповіла, що для цього необхідно своєчасно відновити водний баланс організму.

“Головним проявом холери є дуже сильна діарея, коли людина втрачає дуже багато рідини та електролітів. Цей запас можна відновити самостійно таблетованими засобами – в аптеках продаються саше, які потрібно розводити у воді, щоб приготувати розчин для пероральної дегідратації. Але це можна зробити, коли є доступ до медичної допомоги”, – каже керівник відділу епіднагляду Центру громадського здоров’я.

За її словами, якщо людина не має доступу до медикаментів, такий розчин можна зробити самостійно. Для цього потрібно взяти 1 літр чистої кип’яченої води, залити в чисту, промиту кип’яченою водою посудину. Туди треба додати півчайної ложки солі, 6 столових ложок цукру, це все добре перемішати і після кожного випорожнення треба потроху пити цю рідину до повного припинення діареї. Таким чином, можна вилікуватись самостійно.

Також фахівець розповіла, що інкубаційний період холери становить від 12 години до 5 днів. За її словами, теоретично хвора людина може виїхати з окупованої території, але це будуть якісь локальні поодинокі спалахи.

“Наша система здатна вчасно їх виявляти. Є лабораторні можливості, щоб вчасно локалізувати та не дати поширитися на іншу територію України “, – зазначила вона.

Акторка за фахом, дівчина займалась волонтерською діяльністю, а після медичних курсів, як медик-волонтер, допомагала цивільним і військових людям на Сході України. У листопаді 2021 року Катерина приєдналась до волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри».

У перші дні повномасштабної війни Катерина приїхала рятувати людей у Маріупольському госпіталі. Цей шпиталь розбомбили російські війська і дівчина з іншими парамедиками потрапила на металургійний завод «Азовсталь».

Радіо Свобода зустрілось із мамою «Пташки» – Світланою, яка була на зв’язку з донькою до 19 травня.

Шість років тому на конкурс малюнків Катерина намалювала картину, де була пташка, український тризуб і калина. Відтоді її і почали називати ‒ «Пташка».

Мама мама «Пташки» з «Азовсталі» жодних вістей про доньку наразі не має

Мама Катерини ‒ Світлана ‒ щодня переглядає фотографії доньки, слухає пісні, які вона співала в укритті на «Азовсталі». Цим співом Катерина хотіла привернути увагу до поранених цивільних людей, військових, які були в підвалах заводу і потребували термінової допомоги, зауважує мама. Голос медика з «Азовсталі» привернув увагу тисяч і тисяч людей, як і світлина «Пташки».

“Казала, що у житті слід добиватись усе самій” – мама «Пташки» з «Азовсталі»

«Катруся ще навіть не вміла добре балакати, а вже вміла співати. Коли була малесенька, ми лягали спати, я їй співала українські пісні. Оскільки швидко в селі втомлюєшся, то я скоріше засинала за неї. Але Катя мене будила, щоб я доспівала. Пішла в музичну школу на вокал, але провчившись пів року зрозуміла, що їй мало і пішла на бандуру.

Після 9 класу вступила у Тернопільське музичне училище імені Соломії Крушельницької, пізніше перейменували в мистецький коледж, який закінчила на відмінно. Їй було 18 років у 2019 році, коли поїхала в Київ. Звісно, я хвилювалась, але вона на вступні іспити їхала сама, на екзамени ‒ сама, самостійна дівчинка. І я їй казала, що у житті слід добиватись усе самій», ‒ розповідає мама про доньку.

Перш, аніж стати медиком-добровольцем, Катерина кілька років займалась волонтерством. Відвідувала сиріт, приносила їм смаколики, які сама готувала. А потім почала допомагати у військовому госпіталі в Києві. Любила мотоцикли та й їздила на них сама.

“Вона контракт не підписувала, вона ‒ доброволець”

«Вона мені сказала, що проходить медичні курси. Я запитала, для чого. Катруся відповіла, що працює в мотошколі, хтось може впасти. Покалічитись, треба вміти надати медичну допомогу. Пройшла двічі курси.

У листопаді 2021 року Катруся попала добровольцем-медиком у Донецьку область із медичним батальйоном «Госпітальєри». У неї був свій екіпаж і вони надавали медичну допомогу військовим, цивільним на Донеччині. Вона контракт не підписувала на військову службу, вона ‒ доброволець», ‒ каже пані Світлана.

Медичний батальйон «Госпітальєри» створений медиком-добровольцем Яною Зінкевич у 2014 році, як добровольча організація парамедиків. Гаслом є слова «Заради кожного життя». Парамедики, у тому числі і Катерина, врятували і допомогли багатьом українцям і українським воїнам.

У перші дні повномасштабної війни Росії проти України Катерина поїхала у Маріуполь. Як парамедик, працювала у військовому шпиталі, надавала допомогу багатьом мирним мешканцям. Коли лікарню розбомбили російські військові, частина пацієнтів і медиків знайшла прихисток на «Азовсталі».

“Те, що вона в Маріуполі, я знала з початку березня”

«Я багато прочитала нового для себе зі ЗМІ, що я не знала, де донька. У нас не було таємниць. Можливо, вона оберігала мене, щось мені таке не розповідала, щоб я не переживала, не плакала. Але, зазвичай, вона мені все казала, радилась. Те, що вона в Маріуполі, я знала з початку березня. А ще була ситуація, що мені комбат подзвонила і повідомила, що Катя попала в полон.

Це було перед Паскою. Я дуже переживала, думала, які мають бути наші подальші кроки. Коли про це інформація дійшла до Каті, одразу ж вона надіслала коротеньке відео, показавши, що не в полоні і з відео було зрозуміло, що вона на «Азовсталі». Хоча я передбачала, бо бачила з телебачення, що там у Маріуполі відбувається. Материнське серце відчуває», ‒ розповідає пані Світлана.

З іншою неправдою про доньку мама зіштовхнулась після того, коли світ облетіла фотографія Катерини, на якій вона замурзана. Соціальними мережами поширювалась інформація про загибель «Пташки».

“Багато людей прочитали неправдиву інформацію”

«Я не повірила, почала шукати, хто поширив і цей пост було видалено. Багато людей прочитали неправдиву інформацію, мені почали надсилати співчуття. Я вдячна людям за турботу і співчуття, але потрібно знати правду. За ці три дні, поки я боролась з постами, коли отримувала співчуття, я прожила 20 років свого життя. Але інформація не доходила так швидко до «Азовсталі».

Коли донька довідалась про це, то надіслала мені голосове повідомлення. Зв’язок з нею був дуже поганий та й вона не мала часу. Коли у нас була можливість довгої розмови, а це було багато хвилин, вона розповідала, що має багато роботи, що там багато цивільних людей», ‒ каже мама.

Під час однієї з розмови, коли Катерина вже два місяці перебувала на «Азовсталі», допомагаючи пораненим і хворим, мама запитала у неї, що вона їла у той день чи має продукти. Пригадуючи відповідь, пані Світлана не стримує сліз.

«Як добре, мамо, що ти навчила нас любити хліб»

«Відповідь не була дуже ствердна і Катя почала розказувати про хліб, що за цей період тільки кусочок «Бородинського» хліба з’їла. «Як добре, мамо, що ти навчила нас любити хліб»…Колись мене вчила бабуся, якщо впав шматок хліба, підняти, здмухнути, поцілувати і покласти на стіл. Я так теж вчила дітей, що хліб треба шанувати. Мабуть, із таких маленьких прикладів, українських пісень, це все народжується і починається. І так вона любить Україну», ‒ зауважує мама.

Катерина попередила маму, що у числі військових і цивільних людей, зокрема жінок і дітей, виходить із «Азовсталі».

“У мене взагалі немає ніякої інформації”

«Попередила зранку, що не буде зв’язку дуже довго, попросила триматися, попросила чекати її, вірити, любити. У мене взагалі немає ніякої інформації. Взагалі від того дня, коли вона вийшла з заводу. Після того я бачила відео, як її обшукують. Але як вона, як там, нічого не знаю», ‒ каже пані Світлана.

Понад місяць жодних вісток від доньки мама не отримує.

Пані Світлана вірить, що її Катруся повернеться додому якнайшвидше. Донька попросила маму, щоб вона їй приготувала вареники з сиром і шоколадний, бісквітний торт із вишнями. Сир завжди ‒ у холодильнику, приготовлена і банка вишень у власному соці.

«Щоб у будь-яку хвилину приготувати. Значить буде шоколадний торт із вишнями і вареники з сиром для доньки!», ‒ каже мама «Пташки» з «Азовсталі».

Про це повідомив керівник Офісу президента Андрій Єрмак.

“Сказати чітко, за яких умов, ми поки що не можемо. Але ми точно знаємо, що вони живі. ГУР постійно тримає це на контролі, з деякими є зв’язок. Я дуже сподіваюся, що зараз він увійде до своєї активної фази, і ми почнемо повертати наших героїв до України”, — додав Єрмак.

За словами Єрмака, завданням ГУР на першому етапі було збереження життя бійців, ГУР це завдання виконала.

“Сьогодні вони займаються другим етапом – їх поверненням. І всі деталі, на мою думку, вони зможуть чітко розповісти”, — зазначив Єрмак, закликавши дочекатися результатів переговорів щодо обміну.

Також у полоні перебуває захисник з Тернополя Михайло Діанов. Військовий живий, умови перебування в полоні зараз невідомі.

Процес звільнення усіх захисників Маріуполя не зупиняється ні на годину.

Полк “Азов” попередив про ймовірність появи провокаційних повідомлень та заяв від захисників “Азовсталі”, які зараз перебувають у полоні російських окупантів.

Про це повідомили у пресслужбі “Азову”.

“Найближчим часом у Мережі можуть з’явитися провокативні повідомлення та заяви від наших побратимів, маріупольських захисників, які наразі перебувають у полоні російських окупантів”, – заявили у пресслужбі.

“Азов” попереджає, що оприлюднений окупантами матеріал може містити пропагандистський зміст, який не відповідатиме дійсності.

Українців попросили бути уважними та довіряти лише перевіреній інформації з офіційних джерел.

Раніше російський правозахисник та журналіст Марк Фейгін заявив, що кремлівський диктатор Володимир Путін хоче використовувати полонених захисників Маріуполя для шантажу української влади та розхитування ситуації в Україні.

За його словами, Путін вимагатиме зняття санкцій в обмін на полонених з “Азовсталі”.

Віталій, який мав позивний Рут та Костянтин – Ейс, навчалися у рівненському НВК «школа-ліцей» №12.

Хлопці були близькими друзями, вірними побратимами. Обоє загинули як справжні воїни.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку Віталій Семчук та Костянтин Друзь посмертно нагороджені орденом «За мужність» III ступеня.

Борди з їхніми фото видніються тепер на вулицях Рівного. Не забуваймо наших Героїв!

Там створили умови для лікування можливих захворілих.

Про це ВООЗ повідомила на своїй сторінці в соцмережі.

Зазначається, що до спалаху холери могло призвести пошкодження каналізаційних стоків, які почали перемішуватися з питною водою. Проте щоб не допустити розповсюдженню хвороби, там впроваджують привентивны заходи.

“Війна збільшує ризики виникнення інфекційних хвороб. У Маріуполі через пошкодження вода змішалась з каналізаційними стоками. З урахуванням ризиків холери, ми завчасно доставили та створили необхідні запаси засобів для лікування холери та вакцинації”, – наголосила представник ВООЗ Маргарет Гарріс.

Інформацію про розповсюдження холери також спростував міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич. За його словами, ні в області, ні в місті не виявили холери. А в лікарнях традиційно проводять підготовку до літнього сезону.

“Маріуполь. Розбір завалів триває. За інформацією, під кожними двома з п’яти багатоповерхівок знаходять від 50 до 100 тіл загиблих. Найбільше у підвалах та під’їздах так званих “хрущовок” “, – йдеться у повідомленні.

За його словами, трупи вивозять вантажівками до моргу біля “Метро” або на колишню базу “Щирого кума” на Лівобережжі. Якщо тіла у не муміфікованому стані – везуть прямо на один із двох полігонів для сміття.

Жінка загинула разом з родиною: чоловіком, а також двома доньками – Ангеліною та Ренатою. У їхній будинок влучив снаряд російських окупантів.

Про це повідомили у пресслужбі Маріупольської міської ради.

“Її знають, як людину з великим серцем. Допомагала знайти люблячу родину сиротам. Завжди виступала за щасливе дитинство та робила усе для цього. Від перших днів війни Наталя, ризикуючи собою, займалася евакуацією дітей-сиріт та вихованців будинків сімейного типу. Вона їх рятувала від обстрілів.

За інформацією mrplcity, завали будинку розібрали, але впізнати тіла неможливо. Окупанти країни-агресорки не дозволили родичам забрати особисті речі загиблих із квартири. Ба більше – рідних загиблих назвали мародерами.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що у російському полоні перебувають понад 2,5 тисячі захисників “Азовсталі”. Про це він сказав під час спілкування з журналістами, як цитує “РБК-Україна”.

Глава держави наголосив, що не сприймає серйозно слова росіян і бойовиків “ДНР” про подальшу долю полонених, і вважає це лише піаром.

Окрім того, Зеленський зауважив, що, на його думку, окупантам невигідно вдаватися до тортур щодо бійців з “Азовсталі”, оскільки ті стали “публічними полоненими”.

Окупованому Маріуполю загрожують десятки тисяч смертей від епідемії холери.

Про це повідомляє Маріупольська міська рада.

“Десятки тисяч смертей від епідемії холери – нажаль, це потенційно реальний сценарій для окупованого Маріуполя”, – йдеться в повідомленні.

Чим так небезпечна холера
Навіть в разі призначення лікування, в “запущені” терміни, смертність може досягати 10%. Без системного лікування хвороба забирає вже до 60% життів.

Причини спалаху епідемії у Маріуполі
не працюють централізоване водопостачання та каналізація;
сміття та нечистоти;
стихійні поховання, розташовані майже в кожному дворі;
літня спека пришвидшила розкладання тисяч трупів під завалами;
відсутність немає ліків. Медичні заклади розгромлені, найцінніше обладнання; викрали окупанти, кращі лікарі виїхали;
море та водойми постійно забруднюються сміттям, нечистотами та “трупними” водами.
У міській раді наголосили, що врятувати маріупольців можуть лише відновлення роботи “зелених” коридорів та міжнародна гуманітарна місія з повною евакуацією.

У Маріуполі двоє людей підірвалися на міні на пляжі. Один із загиблих – восьмирічний хлопчик.

Інформацію про це підтвердив радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. Трагедія сталася у п’ятницю, 3 червня.

“Маріуполь. Знов сумні новини. Ми отримали підтвердження від наших джерел з кола окупаційної влади, що дійсно в п’ятницю 03 червня на пляжі “Песчаний” двоє людей загинули через вибух міни. Один із загиблих – хлопчик 8 років”, – написав Андрющенко у своєму Telegram-каналі.

Він зазначив, що цей пляж, який примикає до порту, окупанти вже показово “розміновували” на камеру роботами-мінерами.

“Після цього розмінування голова окупаційної адміністрації Маріуполя Костянтин Іващенко наголосив, що пляжі розміновано і відкрито до відвідування. Наслідок – дві смерті маріупольців. Ще дві смерті на руках Іващенко. Ще дві смерті на руках російських військових. Ще дві жертви війни, вже навіть без обстрілів і бомбардувань”, – повідомив радник мера.

Попри трагедію, окупаційна адміністрація міста разом з пропагандистами продовжує закликати людей йти на пляжі.

“Красиві фото та відео їм точно важливіше за життя людей. Лють. Просто Лють”, – підсумував Андрющенко.

Пастор Геннадій Мохненко пережив справжнє пекло окупації в Маріуполі Донецької області. Він зумів вивезти з міста вихованців свого реабілітаційного центру, але врятувати рідну доньку не зміг – росіяни її вбили.

Як він розповів у сюжеті ТСН, його центр для підлітків росіяни назвали “нацистською базою”.

“Те, що сталося з моїм рідним містом – це геноцид, без сумнівів. Вони перетворили моє місто на кладовище”, – каже пастор.

Центр Мохненка зараз знищений, в його будинку російська комендатура, окупанти сплять у ліжках його дітей.

“У мене було 35 прийомних дітей, але я не зміг повернутися і вивезти одну мою доньку, вони вбили її”, – розповідає Геннадій.

Зараз священнослужитель вирушає в двотижневе відрядження Європою і США, щоб розповісти світу про жахи в Маріуполі.

ТСН.ua зібрав усе, що відбувалося в Маріуполі за минулу добу, 5 червня.

У Маріуполі на пляжі, який показово “розмінували” окупанти, підірвалися двоє людей
В Маріуполі на пляжі “Піщаний” підірвалися двоє людей, серед яких 8-річний хлопчик. Це сталося після того, як окупаційна влада міста показово провела розмінування пляжу і відкрила його для відвідування.

“Епідемія почалася”: радник мера Маріуполя повідомив, що місто зачиняють на карантин
Випадки інфекційних захворювань у Маріуполі можуть свідчити про початок епідемії. Радник мера Петро Андрющенко повідомив про першу хвилю захворювань.

“Дуже важко фіксувати причини смерті, але ми точно знаємо, що рівень смертності не знизився, а навпаки зростає. Все це каже про те, що фактично Маріуполь уже потрапив у першу фазу епідемії. І частково це підтверджують, бо наші джерела з влади підтверджують, що фактично місто зачиняють на карантин. Зараз це легкий варіант карантину, більш бюрократичний. Але я думаю, що і там уже розуміють, що епідемія пішла”, – сказав він.

На «розмінованому» пляжі Маріуполя підірвалися 8-річна дитина та дорослий

Навіть після смерті двох маріупольців окупаційна влада продовжує запрошувати людей до пляжів, щоб показати картинку «волшєбной новой жізні».

Про подію розповів радник законного міського голови Маріуполя.

Вічна і світла пам’ять загиблим.

Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко показав зворушливий дитячий малюнок крейдою на асфальті. Однак його зміст змушує згадати жах, у якому живуть маріупольські діти вже понад три місяці.

Фото з’явилося у Telegram Андрющенка.

На малюнку крейдою виведено фразу: “Сніжана, 12 років, помирає”. Поряд зображено будинок, на який летить ворожий снаряд.

“Маріуполь. Дитячий малюнок на асфальті. Без слів”, – написав Андрющенко.

За словами чиновника, загарбники за підтримки “державних волонтерів” продовжують знищувати українську самоідентифікацію дітей у Маріуполі: всі підручники українською мовою були вивезені зі шкільних бібліотек, а “розумні дошки” демонтовані із класів та направлені до Донецька.

“Платники податків Маріуполя знов забеспечили підвищення якості життя доннетчан, тепер в освіті.
Цікавий факт. Кількість підручників перевищує кількість дітей школьного віку, що наразі залишаються в Маріуполі”, – написав заступник мера.

Про це у своєму Telegram-каналі повідомив радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.

У середині травня він уже повідомляв, що Азовське море перебуває під загрозою повного вимирання. Через щоденні обстріли заводу “Азовсталь” у Маріуполі оккупанти могли пошкодити технічну споруду, яка стримує десятки тисяч тонн концентрованого розчину сірководню. Витік цієї рідини повністю вб’є флору та фауну Азовського моря. Далі небезпечні речовини можуть потрапити до Чорного та Середземного моря.

Вже 2 червня в акваторії Азовського моря маріупольці зафіксували початок мору риби. Зокрема, дельфінів.

“Такі явища притаманні Азову в період аномальної спеки в липні. З урахуванням температури та сезону початок мору риби може свідчити про наявність хвороби у морській воді. Море на сьогоднішній день одне з небагатьох місць гігієни для маріупольців, тому загроза перестала бути лише попередженням”, – повідомив Андрющенко.

Також він опублікував фото з вулиць та дворів багатоповерхівок Маріуполя, на яких величезними горами лежить сміття. Одне з таких стихійних звалищ зафіксовано за адресою пр. Металургів 182.

“Окупанти фактично звозять і вивалюють сміття серед будівель. Наслідки з урахуванням погоди зрозумілі – сморід, гноєння, розтікання по вулицях. Цікава деталь – звалище облаштовано за 100 метрів від гуманітарного штабу Єдиної Росії”, – написав радник мера Маріуполя.

Уся ця отрута від сміття з легкістю може потрапити у водогін і море. Тому питання спалаху епідемії стають питанням тижнів, а то й днів.

Окупанти саджають у в’язницю або розстрілюють всіх, хто відмовився співпрацювати з колаборантами і окупаційною владою.

За словами мера Маріуполя Вадима Бойченка, фейковий суд “ДНР” засудив до 10-річного ув’язнення главу одного з приазовських селищ. При цьому щонайменше одного держслужбовця страчено шляхом розстрілу.

“Також у в’язниці в Оленівці утримуються кілька десятків волонтерів, які в березні-квітні допомагали в евакуації маріупольців і намагалися доставити продукти з водою в заблоковане місто”, – йдеться в повідомленні.

Вироку очікує також українська суддя. Вона займалася розглядом справ, пов’язаних з сепаратизмом, які набули чималого розголосу. Відомо, що вона піддається тортурам з боку окупантів.

Окупанти саджають до в’язниці або розстрілюють всіх, хто відмовився співпрацювати з колаборантами та окупаційною владою.

Про це міськрада Маріуполя повідомила в Мережі 2 червня.

За інформацією мера Вадима Бойченка, так званий суд “ДНР” засудив до 10 років ув’язнення голову одного з приазовських селищ.

Щонайменше одного держслужбовця загарбники стратили, розстрілявши його.

Водночас у в’язниці Оленівки окупанти утримують кілька десятків волонтерів, які в березні-квітні допомагали в евакуації маріупольців і намагалися доставити продукти з водою до заблокованого міста.

На вирок так званого суду очікує українська суддя. Вона займалася розглядом справ, пов’язаних з сепаратизмом, які набули великого розголосу. Відомо, що окупанти катують суддю

Про це у своєму Telegram-каналі 1 червня повідомляє радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.

“Окупаційна влада Донецької області приступила до оцінки рівня пошкоджень на підставі нещодавно прийнятого порядку ватажком Пушиліним. Окупанти готуються зносити більшість будівель, що постраждали від їх обстрілів. Два дні мобільні бригади з МНС Росії та військових обходять квартири, які вціліли і де живуть люди. Попереджають, що з початком знесення будівель буде проведено переселення ”, – розповів Андрющенко.

Він зазначив, що літніх людей мають намір розселити до гуртожитків, а до їхніх квартир заїдуть люди, яких задіяли на роботах у порту, заводі Ілліча та розборі завалів.

“Дають два тижні на пошук житла, якщо немає згоди на переселення. Власників будівель, які планується знести, незалежно від стану квартир, виселяють буквально на вулицю. Таким чином окупанти втілюють одночасноодночасно два сценарії – примус до депортації до Росії та примус до роботи для людей працездатного віку ”, – зазначив Андрющенко.

“Чергові страшні знахідки. У приміщенні супермаркету “Щирий кум”… по пр. Свободи росіяни облаштували трупозвалище. Буквально… Привозять туди загиблих, яких вимило з могил під час спроби відновлення водопостачання та частково – ексгумованих”, – йдеться у повідомленні.

Андрющенко зазначив, що катастрофічно не вистачає людей для поховання та потужності навіть імпровізованих моргів. Такою мірою, що в Москві розпочали окрему рекрутингову кампанію патологоанатомів.
Радник мера додав, що така ситуація із загиблими в Маріуполі є наочною демонстрацією нелюдяності окупантів та загроз епідемії.

В окупованому російськими військами Маріуполі самопроголошена влада ухвалила рішення позбавити дітей літніх канікул та оголосила про продовження навчального процесу до 1 вересня.

Про це повідомила Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.

За інформацією радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка, у цей період планують викладати дітям історію Росії, математику, російську мову та літературу, щоб швидше прилаштувати дітей під російські освітні стандарти. Також окупантами заплановано відкрити 9 шкіл в Маріуполі.

Денісова заявила, що Росія намагається стерти зі свідомості дітей українську ідентичність та нав’язати власні бачення світового порядку. Змушуючи дітей відвідувати школи, будівлі яких зазнали руйнувань, не створивши безпечних умов, окупант ставить під загрозу життя та здоров’я дітей.

“Зазначене є прямим порушенням статей 29 та 38 Конвенції ООН про права дитини, яка встановлює, що освіта дитини має бути спрямована на виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження, а також порушення обов’язку захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт”, – підкреслила омбудсмен.

Людмила Денісова закликала Комісію ООН з розслідування порушень прав людини під час військового вторгненняРосії в Україну врахувати ці факти порушень РФ прав дитини в Україні.

Зазначимо, окупанти відкрили в Маріуполі школу, випускникам обіцяють дипломи “ДНР” та пропонують вступ до російських ВНЗ, розташованих в економічно депресивних регіонах РФ та не мають попит у росіян.

Президент Франції Еммануель Макрон та канцлер Німеччини Олаф Шольц вимагали від президента РФ Володимира Путіна звільнити близько 2,5 тис. полонених захисників Маріуполя.

Про це повідомляється на офіційному сайті глави Франції стосовно телефонної розмови Макрона та Шольца з Путіним.

“Президент Республіки і канцлер Німеччини вимагали звільнити близько 2,5 тис. захисників “Азовсталі”, взятих у військовий полон російськими військами”, – йдеться у повідомленні.

Також Макрон і Шольц у розмові з Путіним наполягали на терміновому знятті блокади Одеси для відновлення експорту українських зернових через Чорне море та уникнення світової продовольчої кризи.

“Вони взяли до відома обіцянку президента Росії надати судам доступ до порту для експорту зерна, без його військової експлуатації Росією, якщо він буде розмінований”, – зазначається у повідомленні.

У цій перспективі вони закликали до швидкого продовження роботи з Організацією Об’єднаних Націй. Макрон і Шольц будуть підтримувати тісні контакти з цього приводу.

Крім того, за повідомлення Єлісейського палацу, Макрон та Шольц наполягали у розмові з Путіним на тому, що будь-яке вирішення війни має бути узгоджено між Москвою та Києвом з повагою до суверенітету та територіальної цілісності України. Вони відновили свою вимогу про припинення вогню.

26 травня на території школи у Маріуполі вибухнув російський снаряд, внаслідок чого загинув 12-річний хлопчик. Про це інформує радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

“У Маріуполі на території школи №30 в Кальміуському районі по вул. Дністровській в результаті детонації нерозірваного російського снаряду “Град” загинув 12-річний хлопчик”, — йдеться в повідомленні.

Радник мера додав, що російська зброя продовжує вбивати дітей Маріуполя навіть після активних бойових дій.

“Тіла загиблих упаковали у пластикові мішки та вивезли для поховання у братській могилі у с. Старий Крим”, – написав Андрющенко.

Зазначається, що людей завалило уламками будівлі після обстрілу.

Радник мера Маріуполя зазначив, що ідентифікації загиблих окупанти не проводили: “Місцеві кажуть, що особливо ідентифікувати було нічого через стан тіл. Скільки таких могильників, залишених російськими бомбами в Маріуполі, ще буде знайдено. Одиниці? Десятки? Сотні? “, – резюмував він.

Нагадаємо, що російські окупанти продовжують розбирання завалів будівель у Маріуполі від своїх ракет. Так, під час розбору завалів багатоповерхового будинку було виявлено близько 200 тіл із високим ступенем розкладання.

За інформацією Андрющенка, на сьогоднішній день окупанти планують відкрити у Маріуполі 9 шкіл. У навчальних закладах школярів “деукраїнізуватимуть”: викладатимуть російську мову, літературу, історію Росії та математику російською мовою.

“Однак зараз вдалося знайти всього 53 вчителя. По 6 вчителів на школу – яскрава ілюстрація російської освіти в Маріуполі при окупації. Лють. Просто лють”, – написав радник мера в Telegram.

Багато маріупольців шукають житло, питну воду, їжу, ліки і хоча б якусь роботу.

Про це йдеться у випуску “Сніданок з 1+1”.

Як зараз живе Маріуполь і про його жахливу реальність зсередини розповіла місцева мешканка.

“Ти лягаєш спати разом з чоловіком і дитиною в одне ліжко, і якщо прилетить, то “накриє” усіх”, – розповідає жінка.

У Маріуполі зараз дуже гостре питання – де взяти хоча б якісь гроші. Останню зарплату жінка та її чоловік отримували ще в лютому.

“Ми намагаємося ці гроші залишати на хліб. Деколи м’ясо можна купувати, якщо його привозять із сіл”, – розповідає мешканка Маріуполя.

Банкомати у місті – давно порожні, щоб зняти готівку маріупольцям доводиться їхати через блокпости бойовиків до окупованого Гранітного за рублями.

“Це не дуже безпечно, бо дороги прострілюються”, – зазначає жінка.

Роботи в Маріуполі зараз немає. Можна хіба що найнятися прибирати вулиці, чи голіруч розбирати завали та діставати тіла людей, багато з яких загинули ще в березні.

“Більшість завалів люди розбирають вручну, але це ж психічно треба залишитися здоровим”, – констатує жінка.

Та й хто погоджується на цю роботу, замість грошей врешті отримає пайки.

Щоб заробити бодай-що жінки, у яких вціліло помешкання, виносять з нього одяг і продають на вулиці.

У Маріуполі люди роблять також все, щоб не захворіти, бо коли в кишенях – останні пігулки і доводиться обирати – рятувати себе, чи стареньких батьків.

“Коли ми були в підвалі і гатили Гради, міномети, і в мене боліло серце, то я розуміла, що у мене є ще “Корвалол”, але я його не приймаю, бо я, мабуть, переживу це. Батькам потрібен “Корвалол”, – каже жителька Маріуполя.

Оформити в місті документи – майже нереально, хіба яякщо це довідка про смерть чи народження дитини.

“Пологових будинків в Маріуполі немає. Всі пологи проходять в Донецьку і вони там отримують довідку про те, що вони народили”, – каже жінка.

Через війну діти в місті не можуть закінчити школу і отримати український атестат. “Якщо дитина не буде навчатися дистанційно, то ці два місяці не приєднається до якоїсь школи, то не зарахується цей рік”, – каже місцева мешканка.

Та попри все, ті, хто залишається в окупації, намагаються призвичаїтися до нових умов життя.

Розповідаємо історію Михайла Пурішева, 36-річного маріупольського бізнесмена та добровольця, якому вдалося врятувати сотні жінок та дітей із блокадного міста. Його червоний бус став символом порятунку.

До початку широкомасштабного вторгнення Росії Михайло був власником нічного клубу в центрі Маріуполя, який від перших днів агресії зробив бомбосховищем, куди пустив своїх співробітників та членів їхніх сімей.

Вперше виїхати з міста йому вдалося на початку березня. Михайло вивіз родичів та купив червоний мікроавтобус. На цьому бусі він повернувся до Маріуполя, бо пообіцяв урятувати своїх співробітників. До моменту повернення Михайла місто було вже не впізнати: танки, що згоріли на вулицях, зруйновані будинки, міни на дорогах.

Михайлу вдалося шість разів заїхати та виїхати з міста під обстрілами. У його червоному мікроавтобусі видно отвори від куль, один раз куля потрапила у двері водія, від поранення в ногу Михайла врятувала велика пляшка з водою.

Щоразу доводилося проїжджати близько двадцяти ворожих блокпостів, де йому у разі повторного рейсу загрожували відправкою на підвал та навіть розстрілом. Незважаючи на це, волонтер наважився їхати всьоме, тепер уже на “Азовсталь”. Ця подорож стала однією з найважчих.

Зараз Михайло у Києві, він продовжує дбати про врятовані ним сім’ї.

Ось що розповідає герой про свої рейси та знищене рідне місто.

Про місто

Це вугілля, все знищено, все чорне, машини, що згоріли, техніка. Попіл, що залишився після багаття, — це Маріуполь зараз.

Про людей у Маріуполі
Дуже багато людей лишилося. Багато хто досі боїться вийти з підвалу. Деякі люди, особливо старшого віку, не виходили з підвалу початку широкомасштабного вторгнення Росії. Літні люди помирають у підвалі через відсутність ліків. У місті немає інсуліну. У свою першу подорож мені вдалося привезти трохи інсуліну, але більше — ні.

Про проходження через блокпости

Перший раз я тільки-но вчився проїжджати блокпости. Далі я вже намагався шукати варіанти. Я давав блокпостам назви: “Жадібний”, “Зелений”. На “Жадібному” весь час намагалися щось забрати. Одного разу мені здалося, що заберуть усе, навіть прокладки у жінок. Найважливіше, щоб нікого не висадили. Дуже часто, коли ми доїжджали до місця, де був зв’язок, людям починали надходити повідомлення з відео та патріотичною символікою. Я просив видаляти, відключати телефони та виймати сім-карти. За повідомлення такого роду могли висадити з автобуса.

Про погрози та полон
Погрожували підвалом. Він був у Володарську. Там було організовано “наслідковий ізолятор”. Але це було не найстрашніше місце, набагато небезпечніше було б звідти потрапити до Донецька чи далі. Коли я сидів під час сьомої поїздки дві доби у СІЗО, наслухався жахливих історій. Хоча, здавалося, що гірше, ніж у СІЗО, бути не може.

Один хлопець після допиту не міг підвестися. Він був весь синій, і від нього пахло гаром. Його били та катували електрошоком. Усі, хто був зі мною в камері, а деякі були реальними правопорушниками, яких спіймали на крадіжці, наприклад, згуртувалися довкола хлопця, знайшли ампулу знеболювального.

Про рейс на “Азовсталь”
Коли ми їхали на “Азовсталь”, я знав, що мене заберуть на блокпості, бо з документів у мене був лише закордонний паспорт. Я попросив людей, які їхали зі мною, не зупинятись, а їхати далі.

Мене справді забрали, сміялися, називали дурником. Найстрашніше — це зустріти “перевзутого”. Такі люди готові на все, щоби вислужитися і показати свою лояльність новим господарям. Їм однаково, що ти не маєш стосунку до військових, вони зроблять так, що ти зізнаєшся, що допомагаєш військовим і що ти шпигун.

Я зустрів таку людину. Ми були знайомі, він приходив до мене до клубу, курив кальян. Він був найагресивнішим із тих, хто мене затримував. Спочатку мене не сприймали серйозно, але згодом вдалося налагодити з окупантами більш-менш конструктивну розмову. На це пішло дві доби.

Я сказав, що я маю всі контакти з провідними світовими ЗМІ, вони готові добу знімати про те, що ви припинили вогонь і даєте можливість людям вийти.

Про поїздку до Драмтеатру
Це єдине місце, звідки я не забирав людей. Я їздив у різні бомбосховища, були такі, в яких люди жили у жахливих умовах, з пліснявою та в холоді. Драмтеатр мені здавався острівцем безпеки, тож звідти людей я не забирав. Люди жили там у добрих умовах. Було дуже багато дітей, вагітних, жінок-годувальниць. Коли я дізнався, що на нього скинули бомбу, не міг повірити, для мене це було шоком. За моїми відомостями, там загинуло щонайменше 800 людей. На кожному поверсі там були люди. Театр був буквально набитий людьми, і на подвір’ї біля нього теж було багато людей, бо там був пожежний гідрант і можна було видобути води – це було єдине місце. Вода була технічною, але це була вода. У дітей від неї були проблеми зі шлунком.

Про тих, хто залишився
Залишилися тисячі людей. Вони просять про допомогу. У мене багато заявок. Наприклад, сім’я з сімома дітьми, восьма дитина народилася під час воєнних дій. Вони живуть у гаражі, бо дому вже немає. Такі заявки я ставлю у пріоритет. Але поки що не вдається виконати.

Чому окупанти полюють на волонтерів

Вони не хочуть бачити української гуманітарної допомоги, не хочуть бачити волонтерів. Вони кажуть, що привозять своє і намагаються виховати в людях лояльність до окупаційної влади. Коли голодує твоя дитина, ти готовий брати їжу для неї з будь-яких рук, а окупанти хочуть показати, які вони гарні, роздаючи цукерки на блокпостах. Але про те, як вони “хороші”, вже знає весь світ.

Про нові рейси
Я хотів би поїхати ще. Я навіть планую одну поїздку, прошу зелений коридор, домовляюсь із так званою “владою ДНР”. Але я не впевнений, що вийде. Їм не вигідно, аби допомога надходила з України.

Про майбутнє та мрії
Єдине, про що я мрію, щоб усе це закінчилося. Я хотів би повернутися до Маріуполя, але тепер це один великий цвинтар. І болісні спогади. Це найгірше, що може бути у житті.

Україна продовжує втрачати відважних своїх захисників у боях з російськими окупантами. Після смерті українського боксера Олега Прудкого стало відомо про загибель ще одного спортсмена.

На фронті загинув чемпіон України з кікбоксингу та чемпіон світу з бойових мистецтв “муай-тай” Олексій Янін.

Про це повідомило Міністерство молоді та спорту України.

Ще 2014 року Янін пішов добровольцем до ЗСУ, а після повернення зі строкової служби продовжив боронити батьківщину в лавах загону “Азов”.

Олексій разом з побратимами тримали оборону Маріуполя. На жаль, окупанти вбили чемпіона світу в ніч проти 7 квітня під час бойових дій. У загиблого героя залишилася дружина Тамара та син Назарій.